Італія

 
 

§ 10. Італія

АКТУАЛІЗАЦІЯ ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Пригадайте, які зміни відбулися в Італії після падіння Беніто Муссоліні.

1. Італія наприкінці 1940-х — у 1960-х рр. Італія вийшла з війни з украй розладнаною економікою. Вона втратила третину національного багатства. П’яту частину промислових підприємств, 60 % шосейних доріг і 40 % залізниць було зруйновано. Чимало міст унаслідок бомбардувань страшенно постраждали. Обсяг промислового виробництва в 1945 р. становив лише 30 % довоєнного, проте зростала інфляція: у 1947 р. грошова маса, яка перебувала в обігу, в 35 разів перевищувала довоєнний рівень.

У політичному житті Італії провідну роль відігравали сили і партії, які очолювали антифашистську боротьбу та Рух Опору в роки війни, зокрема комуністична й соціалістична партії. У 1946 р. ці партії підписали пакт про єдність дій.

Найбільш масовою і впливовою партією післявоєнної Італії стала Християнсько-демократична партія (ХДП), створена в 1944 р.

Програма партії передбачала демократизацію політичного життя країни, надання автономії окремим регіонам, проведення аграрної реформи. Християнських демократів підтримував Ватикан, що сприяло поширенню їхньої соціальної бази.

Віруючим казали, що ХДП - справді народна партія, партія всіх католиків. У листопаді 1945 р. після урядової кризи було сформовано новий уряд, що його очолив лідер ХДП де Гаспері, у минулому завідувач бібліотеки Ватикану. Комуністи й соціалісти також входили до уряду.

Король Віктор-Еммануїл III на початку 1920-х рр. передав владу Муссоліні й підтримував фашистів, тому партії демократичної орієнтації, що відігравали провідну роль у Русі Опору, відкрито виступали проти монархічного устрою і за встановлення республіки.

2 червня 1946 р. було проведено референдум про форму державного правління. Більшість населення висловилася проти монархії, і 18 червня 1946 р. Італію було проголошено республікою. Одночасно з референдумом відбулися вибори до Установчих зборів, які мали розробити нову конституцію.

Конституцію було схвалено більшістю Установчих зборів у 1947 р., а з 1 січня 1948 р. вона набрала чинності:

  • найвищим законодавчим органом республіки став парламент, що обирається терміном на 5 років;
  • парламент складається з двох палат — палати депутатів і сенату;
  • право формування уряду одержував один із лідерів партії, яка дістала більшість місць у палаті депутатів;
  • президент республіки обирається на спільному засіданні обох палат терміном на 7 років;
  • фактична виконавча влада належить Раді міністрів;
  • запроваджувався суд присяжних і принцип повної незалежності судової влади.

Американська допомога за планом Маршалла (уже 1947 р. було надано 100 млн доларів) дала можливість Італії відновити її економічний потенціал. Промисловому розвиткові країни сприяли докорінні реформи в економіці.

Економічною доктриною уряду де Гаспері був неолібералізм, тобто повна свобода ринкової торгівлі, конкуренція й розвиток приватного підприємництва.

Християнські демократи здійснили обмежену аграрну реформу. Селяни одержали 1,5 млн гектарів землі. Частину поміщицької землі вони придбали за викуп, решту - завдяки вільному продажеві. При цьому держава надала селянам кредит. За допомогою державних капіталовкладень трохи зменшився розрив між промисловою Північчю і сільськогосподарським Півднем. Підприємці були змушені підвищити заробітну платню робітникам. Усе це привело до розширення внутрішнього ринку і підтримало економічне зростання. Італія перетворилася з аграрно-індустріальної країни в індустріально-аграрну.

Цьому сприяли зовнішні та внутрішні фактори, зокрема:

  • зростання іноземних інвестицій;
  • ефективне використання досягнень НТР;
  • структурна перебудова економіки;
  • державна підтримка приватного підприємництва.

Держава надала велику допомогу корпораціям у вигляді фінансових і податкових пільг. Це дозволило створити великі всесвітньо відомі об’єднання: «Фіат» в автомобільній промисловості, «Монтектіні» в хімічній, «Піреллі» в гумовій, «Едісон» в електроенергетичній. Італія увійшла до сімки найбільш індустріально розвинених країн світу.

Урядові установи й корпорації були зацікавлені в стабільному розвиткові держави і тому звертали серйозну увагу на соціальні програми. У країні бурхливо розвивалося будівництво дешевого житла для робітників, створювалися соціальні установи, налагоджувалася система охорони здоров’я, проте з безробіттям нічого суттєвого зробити не таланило: кількість безробітних перевищувала 1 млн, а понад 200 тис. щороку були змушені емігрувати до ФРН, Швейцарії, Франції, погоджуючись на будь-які умови життя та праці. З іншого боку, з огляду на безробіття оплата праці в Італії була значно нижчою, ніж в інших західних країнах. Це зменшувало собівартість товарів і дозволяло експортувати їх за найнижчими цінами, що, своєю чергою, стимулювало розвиток виробництва.

2. Соціально-економічний і політичний розвиток країни наприкінці XX — на початку XXI cт. Протягом усіх післявоєнних років керівництво ХДП перебувало при владі в різних коаліціях. Праве крило ХДП не раз намагалося урізати конституційні права трудящих і повноваження парламенту. Але прагнення встановити авторитарний режим у демократичній Італії виглядало безперспективно. Консервативний курс правоцентристського уряду і тяжіння його до блоку з неофашистами викликали невдоволення не тільки демократичних сил, а й представників впливового лівого крила ХДП. Країну стрясали могутні антифашистські демонстрації, почастішали зльоти борців Опору. Великі страйки (в тому числі загальнонаціональний страйк 20 млн трудящих на початку 1973 р.) з вимогами поліпшити умови життя і праці, а також здійснити невідкладні соціально-економічні реформи остаточно похитнули становище правоцентристського уряду. Зокрема влітку 1973 р. в Італії було сформовано уряд лівого центру. До нього увійшли демохристияни, соціалісти, республіканці й соціал-демократи.

У 1970-х рр. у середовище італійської молоді проникали лівацькі настрої, поширювався тероризм - як ліво-, так і правоекстремістський, який посилено підтримувався з-за кордону. Лівацькі групи створили «червоні бригади», які вбивали політичних діячів, суддів, прокурорів.

Водночас за фінансової підтримки великого, у тому числі - зарубіжного, капіталу стали активізуватися неофашисти - партія, «яка сумує за минулим». Банди «чорносорочечників» за потурання влади чинили напади на активістів демократичного руху, організовували вибухи, підпали. У травні 1978 р. було вбито лідера ХДП А. Моро, який виступав за співробітництво з лівими силами. Під час судового процесу в 1982 р. з’ясувалося, що вбивство А. Моро було частиною підривного плану з метою дестабілізувати ситуацію в країні.

А. Моро (у центрі).

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ

Альдо Моро - голова Ради міністрів Італії в 1963-1969 та 1974-1976 рр. від партії християнських демократів. Його перший лівоцентристський кабінет був за участі соціалістів. У 1970-х рр. був автором задуму, що отримав назву «історичний проект». Суть його полягала в тому, що комуністи, які на виборах отримали третину голосів, мали увійти до складу уряду. Це був безпрецедентний крок на Заході, оскільки в більшості країн НАТО комуністи були відсутні в уряді ще з кінця 1940-х років.

Найбільш кривавим був 1980 р., коли кожні 2 дні коїлося вбивство. 2 серпня 1980 р. у м. Болонья на залізничному вокзалі внаслідок терористичного акту вибухнула бомба, загинули 84 особи та близько 200 дістали поранення. У травні 1982 р. було вчинено замах на главу католицької церкви Іоанна-Павла II.

Сильні позиції у внутрішньополітичному житті Італії мала також мафія. Мафіозні структури діяли в економіці багатьох районів країни, мали своїх людей у різних органах влади.

У 1980-х рр. у боротьбі проти тероризму і мафії було досягнуто значних успіхів. Відбувся найбільший в історії Італії судовий процес над мафіозі у столиці Сицилії м. Палермо (1986 р.). На лаві підсудних опинилося близько 500 злочинців. Проте й досі організована злочинність в Італії не подолана.

Із крахом комуністичного блоку втратила вплив у країні Італійська комуністична партія (ІКП). У 1991 р. вона стала Демократичною партією лівих сил (ДПЛС).

Початок 1990-х рр. ознаменувався в Італії серією гучних політичних скандалів, що значною мірою паралізували діяльність вищих органів влади. Головна причина цього полягала в жахливій корумпованої урядових і парламентських структур, їх зв’язках із мафіозними угрупованнями.

У 1992 р. італійська поліція розпочала великомасштабну операцію «Чисті руки». Під час її проведення виявилося, що до скандалів, пов’язаних із хабарами, зносинами з мафією, причетні всі найбільші політичні партії Італії - християнські демократи, соціалісти, республіканці. Відтак подали у відставку 6 міністрів уряду Дж. Амато, пішли з політичної арени лідер соціалістів Б. Краксі, керівник республіканців Дж. Ла Мальфа та інші політики. Звинувачення в мафіозній діяльності було висунуто колишньому прем’єр-міністрові Дж. Андреотті. Викривальна кампанія «Чисті руки» спричинила шок в італійському суспільстві.

Партії колишньої правлячої більшості намагалися змінити свій імідж в очах виборців. Так, ХДП розкололася, і її колишнє ядро стало Народною партією (НПІ). З’явилися нові партії, рухи. Серед них - асоціація «Вперед, Італіє!» (саме цю фразу вигукують італійські футбольні болільники). Її створив один з найбільших підприємців країни, медіамагнат Сильвіо Берлусконі. Він скооперувався з іншими партіями і рухами правого спектра - «Лігою Півночі» на чолі з Умберто Боссі та неофашистським рухом «Національний альянс», очолюваним Джанфранко Фіні. Внаслідок виборів у березні 1994 р. С. Берлусконі очолив уряд, до складу якого вперше увійшли неофашисти. Через чотири місяці внаслідок міжпартійних розбіжностей і звинувачень прем’єра у незаконних фінансових операціях С. Берлусконі пішов у відставку, але повернувся через сім років.

С. Берлусконі.

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ

Сильвіо Берлусконі народився в 1934 р. Прем’єр-міністр Італії у 1994, 2001—2006 та 2008-2011 рр. Закінчив юридичний факультет Міланського університету. З 1961 р. займається бізнесом. Є власником кількох телевізійних каналів та газет. У 1986 р. придбав один з найсильніших у світі футбольний клуб «Мілан», у 1988 р. - мережу найбільших супермаркетів Італії «La Stando». З 1990 р. - співвласник видавничого тресту «Арнольдо Мондаторі едіторе». Крім того, контролює ряд страхових компаній, інвестиційних та пенсійних фондів. У 2003 р. записав альбом власних любовних балад. Протягом політичної кар’єри не менше 15 разів притягався до суду за звинуваченнями у фінансових махінаціях, хабарях, зв’язках із мафією. У 2012 р. його було засуджено на 4 роки позбавлення волі.

Виборці ще раз повірили обіцянкам магната, більшість з яких залишилась невиконаною. Вже наступного року розпочалося зростання цін, купівельна спроможність населення знизилася. При цьому статки самого Берлусконі, навпаки, подвоїлися. Незадоволення суспільства викликала і підтримка, надана Берлусконі США в операціях в Іраку й Афганістані. У квітні 2005 р. коаліція Берлусконі зазнала нищівної поразки на місцевих виборах. На загальних виборах 2006 р. результат був кращим, та все одно недостатнім, аби зберегти посаду. Програвши лівоцентристській коаліції на чолі з Романо Проді, Берлусконі запропонував супернику «взяти приклад з інших європейських країн», «об’єднати сили і керувати в згоді». Проді відкинув цю пропозицію.

ГОВОРЯТЬ УЧАСНИКИ ПОДІЙ

Ми постали перед виборцями як чітко обумовлена коаліція. Виборчий закон відводить нам таку кількість депутатів у нижній і верхній палаті, яка дозволяє нам керувати. Ми будемо керувати саме в такий спосіб, як це встановлено законом і як ми зобов’язані чинити перед лицем наших співгромадян, які за нас голосували... Я... буду керувати країною для всіх італійців, а не тільки заради тих, хто голосував за нас. (Із заяви Р. Проді 11 квітня 2006 р.).

• Запропонуйте шляхи виходу з ситуації, коли перевага партії-переможниці вимірюється від менше одного до кількох відсотків. Свою точку зору обґрунтуйте.

Через світову фінансову кризу уряд Р. Проді знову був «поборений» С. Берлусконі, який ще чотири роки зумів протриматися при владі.

Отож в останні роки XX і на початку XXI ст. політична ситуація в Італії характеризується нестабільністю, що спричиняє часті зміни, як правило, одних і тих самих урядів. У країні існує значний сектор «тіньової економіки». Зовнішній борг перевищує 2,5 млрд доларів. Високим залишається рівень безробіття. З 1 червня 2018 р. уряд очолює Джузеппе Конте.

3. Українсько-італійські відносини. Після краху комуністичного блоку Італія налагоджує тісні зв’язки зі східноєвропейськими країнами, зокрема з Україною. Вона надає допомогу Україні через такі структури, як Європейський банк реконструкції та розвитку, Європейський Союз та ін. Підписано Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Італією, покращуються відносини між нашими державами.

ЗАПАМ'ЯТАЙМО ДАТИ

Червень 1946 р. - проголошення Італії республікою

Грудень 1947 р. - прийняття конституції Італії, що набула чинності з 1 січня 1948 р.

НАБУВАЄМО КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Хронологічну. Зробіть хронологічний ланцюжок найбільш важливих подій в історії Італії, починаючи від проголошення республіки.

Інформаційну. Скориставшись підручником та додатковими джерелами, підготуйте презентацію про операцію «чисті руки» та її наслідки.

Логічну. 1. Які причини італійського «економічного дива»? 2. Чому 1980-й р. в Італії називають найбільш кривавим?

Аксіологічну. Висловте своє ставлення до такого явища в житті Італії, як мафія.

Мовленнєву. Обговоріть у групах українсько-італійські відносини. У яких напрямах вони розвиваються найбільш успішно?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

Популярне з Всесвітньої історії за 11 клас

Добавити коментар

Автору дуже потрібно знати, чи Вам допоміг даний матеріал?!

    • bowtiesmilelaughingblushsmileyrelaxedsmirk
      heart_eyeskissing_heartkissing_closed_eyesflushedrelievedsatisfiedgrin
      winkstuck_out_tongue_winking_eyestuck_out_tongue_closed_eyesgrinningkissingstuck_out_tonguesleeping
      worriedfrowninganguishedopen_mouthgrimacingconfusedhushed
      expressionlessunamusedsweat_smilesweatdisappointed_relievedwearypensive
      disappointedconfoundedfearfulcold_sweatperseverecrysob
      joyastonishedscreamtired_faceangryragetriumph
      sleepyyummasksunglassesdizzy_faceimpsmiling_imp
      neutral_faceno_mouthinnocent
оновити, якщо не видно коду

Коментарів 0


Ми створили сайт TEXTBOOKS з метою розміщення матеріалів (шкільних підручників) Міністерства Освіти України, для покращення освітнього процесу учнів у школах та вузах України.
Онлайн перегляд шкільного матеріалу допоможе Вам знайти якісну відповідь на поставлені питання вчителя.
Використовуйте Наш ресур для підготовки до ЗНО 2021, адже у нас присутні підготовчі курси з математики, української мови та літератури, англіської мови та історії України.