§ 32. Широкомасштабне вторгнення Росії в Україну

Ще у 2014 р. у Росії офіційно обговорювали план збройного захоплення 12 областей України та введення їх до складу Росії. Лише спротив українців, на який не розраховували росіяни, зірвав їхні плани.

Протягом 2021 р. чинник російської агресії у внутрішній і зовнішній політиці України зростав. У листопаді 2021 р. США на підставі аналізу розвідувальних даних уперше попередили Президента В. Зеленського про реальність широкомасштабного вторгнення Росії. При цьому на всій протяжності українсько-білоруського та українсько-російського кордону щодня зростала чисельність військ, проводили маневри під виглядом навчань.

12 січня 2022 р. В. Зеленському повідомили про намір Росії завдати блискавичного удару по Києву з території Білорусі, усунути центральну владу та безперешкодно встановити контроль над Україною. Ввечері 22 лютого 2022 р. Вашингтон офіційно надав Києву дані своєї розвідки про готовність російських військ до початку широкомасштабного вторгнення «впродовж наступних 24-48 годин». Європа перебувала на порозі найбільшої війни від 1945 р.

Карта прогнозованого наступу Росії на Україну, створена напередодні широкомасштабного вторгнення

1. Воєнні дії і широкомасштабне вторгнення Росії

Багато місяців поспіль Росія готувала проти України широкомасштабну війну — тобто таку, яку відкрито ведуть на всій протяжності російсько-українського кордону. 22 лютого 2022 р. РФ демонстративно визнала квазідержавні «ДНР» і «ЛНР», В. Путін заявив, що Мінські домовленості більше не діють. Водночас було визначено формальний привід до широкомасштабної війни — нібито підготовку України до атаки на ці терористичні утворення.

Близько 5-ї години ранку 24 лютого 2022 р. російські війська вторглися на територію України з території Росії, Білорусі, окупованого Криму та ОРДЛО. По військових і цивільних об’єктах України було завдано ракетних ударів. Першими зазнали ворожого нападу стаціонарні військові об’єкти, передусім позиції протиповітряної оборони, аеродроми базування авіації, місця розташування підрозділів Десантно-штурмових військ і Сил спеціальних операцій, а також підрозділи, які перебували в зоні проведення ООС.

Розпочалася широкомасштабна війна Росії проти України, яку В. Путін назвав «спеціальною воєнною операцією» («СБО») і планував загалом закінчити протягом 10 днів після початку. Того самого ранку в Україні було введено воєнний стан, оголошено загальну мобілізацію населення та створено військові адміністрації на базі ОДА. Сили оборони України напружили всі зусилля, щоби дати відсіч ворогові, який стрімко просувався вглиб території України.

Показово, що США та їхні союзники не вірили у тривалий спротив України і вважали, що війна триватиме від кількох днів до декількох тижнів і завершиться перемогою Росії. Це було одним із чинників стриманої допомоги, яку надавали країни Заходу. І це фактично відповідало планам ворога за три доби захопити Київ, усунути від влади Президента В. Зеленського та встановити в Україні контрольований Москвою маріонетковий уряд. Одночасно планувалося захопити значні адміністративно-промислові центри — Харків, Дніпро, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв, Кривий Ріг та Одесу. Саме тоді в телефонній розмові лідер США Дж. Байден запропонував В. Зеленському евакуацію. Проте Президент України відмовився, наголосивши: «Мені потрібна зброя, а не таксі».

Росія наразилася на потужний національний опір, якого не очікувала. До того ж західні союзники одразу почали розглядати варіанти надання Україні додаткового, переважно оборонного, озброєння. Щоби позбавити Україну підтримки, ворог 25 лютого захопив недіючу Чорнобильську АЕС, а вже 27 лютого вдався до прямого ядерного шантажу. На жаль, шантаж мав результат: жодна країна не наважилася надати Україні повноцінну воєнну допомогу — безпосередньо взяти участь у війні з Росією. Продовжуючи свій наступ, 4 березня агресор захопив іще один ядерний об’єкт — найбільшу в Європі Запорізьку АЕС.

Виступ Президента України В. Зеленського 27 квітня 2022 р. у Києві. Фото: Офіс Президента України

До кінця березня 2022 р. ворог не полишав спроб захопити Київ, Харків і Миколаїв. Однак контрнаступ Сил оборони України під керівництвом Головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного забезпечив вигнання російської армії із захоплених територій Київської, Чернігівської та Сумської областей. Сили оборони України завдали росіянам значних втрат, до яких ворог не був готовий. Уже у квітні в Росії було розпочато додаткові мобілізаційні заходи, щоби відновити підрозділи та продовжити реалізацію плану із захоплення України.

Із перших годин війни росіяни усіма засобами атакували Київ і намагалися захопити його, висадивши десант на аеродромі в Гостомелі та прорвавшись маршем від кордону аж до передмість Києва. Проте плани ворога зірвали захисники столиці вже того самого дня.

Швидке просування російської армії дало їй можливість 1 березня захопити Херсон. Ворог також зосередив значні сили на захопленні Харкова. Завдяки діям Сил безпеки й оборони вдалося зупинити просування ворога й оточення Харкова. Місто зазнавало постійних обстрілів, проте ворогу довелося відступити. Бої поблизу Харкова тривали аж до вересня. Ціною надлюдських зусиль Сили оборони утримували Маріуполь, проте ворог мав перевагу і зрештою захопив місто. Порахувати кількість жертв в окупованому Маріуполі точно неможливо, проте, за попередніми даними, від рук російського окупанта там загинули понад 20 тис. осіб.

Поштова марка на честь оборонців о. Зміїний. 2022 р.

Росія проводила активний наступ і на морі. На світанку 24 лютого 2022 р. до острова Зміїний підійшли кораблі Росії. Військовим поставили ультиматум: «Здавайтеся!». Відповідь українських захисників на адресу «русского воєнного корабля» увійшла до історії війни та відома майже всьому світу. За підтримки авіації острів атакував ракетний крейсер російського Чорноморського флоту «Москва». Зміїний було захоплено, його інфраструктуру знищено, проте 13 квітня того самого року ЗСУ знищили флагман флоту — крейсер «Москва», а 4 липня встановили контроль над островом.

Протягом лютого — квітня 2022 р. ворогові було завдано численних втрат, що спонукало російські окупаційні війська відмовитися від подальших наступальних дій на півночі України. З кінця березня 2022 р. Сили оборони України послідовно деокупували Київщину, Чернігівщину і Сумщину, а наприкінці квітня — західну частину Харківщини.

Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний на обкладинці журналу «Time». 2022 р.

Проаналізуйте карту війни Росії проти України на сайті https://deepstatemap.live/#6/49.438/32.053. • 1. З’ясуйте, які території було захоплено ворогом та які звільнено Силами оборони України в лютому — квітні 2022 р. • 2. На яких територіях і поблизу яких населених пунктів відбулися найбільші бої? • 3. Що відомо про ці бої та їхні наслідки?

2. Злочини геноциду й воєнні злочини РФ проти України

Росія готувалася до широкомасштабного вторгнення в Україну не лише у військовому плані. Був чіткий план знищення не тільки України як держави — росіяни планували вбити значну частину населення окупованих територій України. На жаль, частину цього плану вони встигли реалізувати.

Лондонський Королівський інститут об’єднаних служб провів аналіз і дійшов жахливого висновку: керівництво Росії напередодні вторгнення розділило всіх мешканців України на чотири категорії і планувало фізично знищити цілі групи. До першої групи належали ті, кого необхідно фізично ліквідувати за наперед складеними списками (активісти Революції Гідності й активні українські патріоти). До другої групи потрапили люди, яких планували всіляко утискувати й пригнічувати, аби не допустити їхнього спротиву окупаційному режиму. Третя група — це «нейтральні українці», лояльні до окупантів. До четвертої групи віднесли потенційних колаборантів. Підготовлені списки, у яких були зазначені представники керівництва держави, журналісти, військові, активісти, свідчили про серйозність намірів щодо знищення політичної, військової та культурної еліти України, а з нею — і обезголовлення всієї нації. Фактично це було підготовкою до геноциду, фізичного знищення передусім тих, хто міг чинити опір.

Карта широкомасштабної війни Росії проти України станом на 1 січня 2023 р. (зеленим позначено звільнені території, червоним — окуповані)

Війна Росії проти України ще з 2014 р. вирізнялася жорсткою окупаційною політикою і воєнними злочинами. Цілковите нехтування міжнародним гуманітарним правом було також характерною ознакою перебування російських військ в Україні. Вже 28 лютого 2022 р. прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан заявив про рішення щодо початку розслідувань, а 16 березня 2022 р. він здійснив візит до України та Польщі. Було розпочато збирання доказів та відповідне юридичне оцінювання задля подальшого використання в судових процесах.

Варто пам’ятати, що кримінальні злочини здійснюють конкретні люди — від президента країни-агресора до звичайного солдата, який убиває мирну беззбройну людину. Персональну відповідальність за воєнні злочини Росії несе В. Путін, якого 15 березня 2022 р. Сенат США одностайно засудив як воєнного злочинця.

В. Путін у компанії кривавих диктаторів XX ст. Плакат 2022 р.

Утім, ухвалюючи зазначену резолюцію, сенатори навіть уявити не могли масштабів реальних звірств Росії в Україні. Лише після звільнення 31 березня 2022 р. передмістя Києва м. Бучі світ здригнувся! Важка техніка російської окупаційної армії увійшла до Бучі зранку 25 лютого, й місто перебувало під окупацією 33 дні.

Період російської окупації для Бучі став часом геноциду, що дістав назву «Бучанської різанини». Після того, як розкрилися страшні реалії окупованої Бучі та міст і містечок поблизу Києва, про російські воєнні злочини заговорили на міжнародному рівні. Лише в Бучі, за офіційними даними, загинули понад 420 мирних містян. Станом на травень 2022 р. на звільнених територіях було виявлено 1288 тіл мирних жителів, убитих російськими окупантами. Згідно із задокументованими даними, у період між 24 лютого і 6 квітня 2022 р. російські окупаційні війська у 102 населених пунктах і містах трьох регіонів України (Київщина, Чернігівщина та Сумщина) вбили 441 цивільну особу. Кількість осіб, яких досі вважають зниклими безвісти, свідчить про те, що наведені дані далеко не повні.

ЗАУВАЖТЕ

«Бучанська різанина», або геноцид у Бучі — масове вбивство українського цивільного населення російськими окупантами в місті Буча та прилеглих населених пунктах Київської області, що супроводжувалося викраденнями, тортурами, зґвалтуваннями, зокрема дітей, та мародерством.

Розбита російська техніка на вулиці Бучі. 2022 р. Фото: Reuters

Прикладом нелюдського поводження російських окупантів із мирним населенням є також історія села Ягідне Чернігівської області. Там російські військові утримували в підвалі школи близько 350 місцевих мешканців, серед них було 77 дітей, зокрема 5 немовлят. Перед тим, як помістити людей у підвал, їх привселюдно роздягали за мінусової температури повітря, здійснювали обшук і огляд. У підвалі не було вентиляції, штучного або природного освітлення, водопостачання, водовідведення, вбиральні, а також місць для сидіння й відпочинку, засобів для приготування їжі. Лише після того, як 2 квітня 2022 р. Чернігівщину було повністю звільнено, люди змогли залишити підвал.

Це лише кілька прикладів того, що Росія має на меті знищення України. Щоби світ визнав воєнні злочини Росії та злочин геноциду проти українців, Верховна Рада України 14 квітня ухвалила постанову «Про Заяву Верховної Ради України “Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні”». Станом на травень 2022 р. 8 країн офіційно визнали дії Росії геноцидом українців.

До воєнних злочинів також належить використання Росією продовольства як зброї. Перед широкомасштабною війною Україна входила до п’ятірки найбільших експортерів зерна у світі. Основний шлях експорту — морський, який було заблоковано Росією. Припинення експорту українського продовольства загрожує голодом і бідністю 1,7 млрд людей, що становить 20 % населення світу. Росія намагалася використати цей факт, аби міжнародні партнери України змусили нас капітулювати, щоб «урятувати світ від голоду». Натомість Україна разом із міжнародними партнерами робить усе можливе, щоби запобігти голоду у світі та врятувати мільйони безневинних життів на всіх континентах. Завдяки черговому прояву героїзму українських людей усі спроби ворога провалилися.

Наступним способом примусити Україну до капітуляції стали військові злочини, спрямовані на цілеспрямоване руйнування об’єктів критичної енергетичної та цивільної інфраструктури України. Атаки розпочалися в жовтні 2022 р., після того, як російський бліцкриг повністю провалився й стало зрозуміло, що українське суспільство надалі чинитиме запеклий опір окупантам. Крізь призму власної малодухості росіяни помилково вважали, що це зломить спротив населення і змусить владу піти на переговори. Натомість такі дії вчергове згуртували українців та українок, яких нині називають «нацією незламності».

Ще одним проявом геноциду щодо українців із боку росіян є насильницьке передання українських дітей, їх незаконне вивезення на територію Росії. Цей злочин дав підстави Міжнародному кримінальному суду в Гаазі видати 17 березня 2023 р. ордер на арешт президента Росії В. Путіна. Тепер заарештувати й видати його мусять на території однієї зі 123 країн, що визнають юрисдикцію МКС. Це перший в історії подібний випадок і значна правова перемога України у доведенні злочинів В. Путіна.

Усі ці й тисячі інших прикладів дій російської окупаційної армії, усього російського суспільства та російської влади на чолі з В. Путіним є проявом рашизму. Цей термін характеризує ідеологію й практику панівного режиму Росії, що базується на ідеї зверхності росіян, їхній «особливій цивілізаційній місії», антидемократизмі й неоколоніалізмі радянсько-імперського типу, використанні православ’я як моральної доктрини, та на інструментах економічного шантажу. Рашизм виправдовує будь-яке свавілля заради хибно трактованих інтересів російського суспільства. В його основі лежить доктрина «русского міра».

Словник

Рашизм — маніпулятивна популістська ідеологія та практика російського фашизму, суттю якого є антилюдяність.

Проаналізуйте фрагмент джерела. • 1. Що найбільше вражає автора у військових злочинах і злочині геноциду, які здійснює Росія? • 2. Яку основну мету діяльності ставить перед собою автор? • 3. На підставі чого він говорить саме про геноцид українців?

«Надзвичайно прикро, що ці злочини [військові] продовжуються. Це відображають тисячі нових справ про воєнні злочини, які Офіс генпрокурора виявив протягом останніх кількох місяців. Та їхня кількість продовжує зростати. Сумна реальність полягає в тому, що ці випадки настільки численні та важкі. Врешті-решт за вчинення цих злочинів буде відповідальність. Так, це правда, ми роками визначатимемо, що насправді відбувається в Україні з погляду кримінального права. Роками! Але один із ключових пунктів конвенції проти геноциду - це обов'язок запобігти геноциду. Неможливо йому запобігти, якщо його не ідентифікувати, якщо не назвати все своїми іменами якомога раніше. Якби Буча була винятком, можна було б назвати це воєнним злочином, але ми розглядаємо Бучу як патерн численних схожих актів, у тому числі складається мозаїка геноциду. Отак на це треба дивитися» (професор Девід Шеффер, посол США з особливих доручень із питань воєнних злочинів).

3. Консолідація української політичної нації в боротьбі з російським ворогом

Протягом щонайменше 20 останніх років Росія витрачала мільярди доларів на те, щоби політично, економічно, релігійно та інформаційно впливати на Україну. Тримати Україну поряд із собою, а в українському суспільстві насаджувати ідеологію «старшого брата», як тривало ще за часів СРСР. Проте в Росії ні влада, ні «глибинний народ» так і не зрозуміли: українці та українки принципово відрізняються від росіян і росіянок. Росія прорахувалася, помилково вважаючи, що її армію «асвабадітєлєй» чекатимуть із квітами, а Київ буде взято за «три дні».

Волонтерський штаб в одній із церков Полтави. 2022 р. Фото: armyinform.com.ua

Уже до вечора 24 лютого 2022 р. — першого дня широкомасштабного вторгнення — стало зрозуміло: українське суспільство об’єднається, щоби будь-що боротися з ворогом. Не могли нащадки тих народів зі славетною історією, що живуть в Україні й становлять українську політичну націю, сидіти склавши руки. Подолавши перший шок, українці й українки взялися до спільної праці та боротьби. З перших годин війни організовувалися групи евакуації населення з районів, де вже точилися або незабаром могли розпочатися активні бойові дії. Населення проявило неабияку самоорганізацію і не піддалося паніці, на яку сподівався ворог.

Завдяки досвіду Майдану та війни на сході України миттєво активізувалася волонтерська діяльність. Допомагали як цивільним, так і військовим. Ті, хто першими зустрічав окупантів, виявили неймовірну відвагу: на ворога йшли беззбройні люди, зупиняючи колони техніки. Ті, хто мав будь-яку зброю, фактично одразу стали до партизанської боротьби. Ризикуючи життям, дані про пересування ворога передавали Збройним Силам України. Українці й українки, можливо, навіть несподівано для самих себе, в один день стали монолітною потужною живою нацією. Її метою стала боротьба з російським окупантом за власне існування.

Громадська діяльність набула нових форм системної організації, співпраці влади, бізнесу, армії, суспільства, самоврядування, пересічних людей. Та цього б не відбулося, якби не весь попередній досвід, який має українське громадянське суспільство. Довіра до інститутів громадянського суспільства стала складовою національної свідомості й культури. Водночас безпрецедентною була довіра до Сил безпеки й оборони України. Тисячі чоловіків і жінок проривалися до територіальних центрів комплектування або вистоювали кількаденні черги, щоби стати до зброї і захищати Батьківщину від російського окупанта. Із введенням воєнного стану на розгортання військових частин територіальної оборони (ТрО) та призов до них 130 тис. резервістів відводили 30 днів. Проте за період 24 лютого — 5 березня до лав ТрО мобілізувалося понад 100 тис. осіб.

Черги добровольців до територіальних центрів комплектування в перші дні широкомасштабної війни. Лютий 2022 р.

Важливим складником загальнонаціонального піднесення і сигналом для партнерів нашої держави стали дії української влади. Рішення Президента України В. Зеленського залишитися в Києві на початку вторгнення замість того, щоби прийняти пропозицію західних партнерів про евакуацію, стало показовим моментом російсько-української війни, продемонструвавши єдність політичної еліти зі своїм народом.

• Пригадайте, якими були перші дні та місяці широкомасштабної війни Росії проти України для вас, ваших рідних чи близьких. Чи брали вони участь у волонтерській або оборонній діяльності? Чим саме допомагали в ті дні? Як вони згадують та описують ті події? Поміркуйте, що стало причиною такого гуртування українського суспільства.

4. Боротьба з російською пропагандою. Інформаційна війна

Готуючись до широкомасштабної війни, Росія розгорнула всеохопну пропагандистську діяльність, підкріплену масштабним медіаінформаційним супроводом. В його основі була великодержавницька шовіністична ідеологія «русского міра». Звичною справою російської пропаганди стало перекручування і спотворення історичних фактів і відверта брехня.

Російська пропаганда швидко взяла на озброєння тези Путіна про те, що «Україна — штучна держава», щодо якої погрібно провести «денацифікацію» і демілітаризацію — звільнити від нібито нацистської ідеології та повністю роззброїти. При цьому президент країни-агресора наголошував, що «росіяни та українці є одним народом, а справжній суверенітет України можливий лише в партнерстві з Росією». Цю думку російська пропаганда безперестанно транслює і досі, переконуючи своїх громадян, що «Україна мусить або існувати за правилами Росії, або не існувати зовсім».

Для виправдання свого вторгнення Росія передусім використовувала набір старих штампів, укорінених ще в радянській імперській пропаганді й міфі «Великої Вітчизняної війни»: «діди воювали» та «можемо повторити». На фоні цього на окупованих Росією територіях України відбувалося масштабне знищення українських книжок у закладах освіти і бібліотеках, а в самій Росії згадки про Україну та Русь із центром у Києві почали вилучати зі шкільних підручників історії.

Щоб розпалити в російському суспільстві ненависть до України та усіляко виправдати загарбницьку війну, пропаганда використовує різноманітні дурниці, які просуває цілком серйозно. Доходило навіть до примітивних фейків про те, що в Україні за підтримки міністерства оборони США виготовляють «етнічно орієнтовану біологічну зброю». Україні, окрім реальної війни з російськими окупантами на полі бою, доводиться вести й інформаційну війну, постійно спростовуючи фейки. Росія наповнює не лише свій, а й світовий інформаційний простір такими фальсифікатами та ворожою пропагандою, витрачаючи на це шалені ресурси. Щоби зберегти підтримку країн-партнерів та їхніх суспільств, Україна докладає чимало зусиль для протидії російській пропаганді.

• Відшукайте в інтернеті приклади російських фейків і пропаганди, запропонуйте одне одному розвінчати їх, навівши відповідні аргументи. Поміркуйте, чи може така інформація слугувати історичним джерелом. Як Україна може використовувати російські фейки та пропаганду на свою користь? Підготуйте короткі поради, як розпізнати фейк і пропаганду.

5. Вигнання російських окупантів із території України

Розпочинаючи широкомасштабну війну, Росія розраховувала на бліцкриг: у найкоротші терміни («за три дні») захопити столицю України — Київ, за тиждень вийти на рубіж річки Дніпро по всій її протяжності та відрізати Україну від морського узбережжя. Російський ворог планував упродовж другого тижня розв’язаної ним війни вийти на лінію Коростень — Житомир — Вінниця та до кінця третього тижня повністю захопити Україну й вийти на західний кордон держави.

• Пригадайте плани бліцкригу, які намагалась реалізувати нацистська Німеччина у роки Другої світової війни. Які території планували захопити? Яких результатів було досягнуто? Порівняйте їх із планами рашистів під час російсько-української війни, знайдіть спільні та відмінні риси.

Росія планомірно та завчасно готувалася до широкомасштабної війни з Україною. Поступове збільшення чисельності російських військ на кордоні з Україною розпочалося ще у 2016 р. Станом на початок широкомасштабного вторгнення Росія на кордоні з Україною мала концентрацію військ, достатню для ведення наступальної війни: військовослужбовців — близько 190 тис. (70 % сухопутних військ РФ); танків — до 1100; бойових броньованих машин — до 2600; артилерійських систем — до 1100; реактивних систем залпового вогню — до 360; ракетних комплексів — 18; літаків — 330; вертольотів — 230.

ЗАУВАЖТЕ

Третього квітня 2022 р. Генеральний штаб Збройних Сил України офіційно заявив про звільнення Київщини від російських загарбників. За організацію оборони Києва звання «Герой України» отримав генерал-полковник Олександр Сирський.

Генерал-полковник Олександр Сирський і генерал Валерій Залужний під час битви за Київ. Фото: facebook.com/MinistryofDefence.UA

Уже на вечір 24 лютого Сили безпеки й оборони України та пересічні українці зруйнували плани росіян щодо захоплення України. Ворог сподівався, що українці не чинитимуть опір, проте наразився на потужний спротив. Не зумівши захопити Київ, ворог спробував узяти столицю в оточення, а з 15 березня фактично перейшов до оборони на захоплених територіях. Наприкінці березня Сили безпеки й оборони України розпочали звільнення Київщини від російської окупації.

Перший удар під час широкомасштабного вторгнення прийняли на себе також Чернігівщина й Сумщина, де одразу розгорнулися активні бойові дії. Щоб не допустити швидкого просування у бік Києва та захоплення великих населених пунктів, Сили безпеки й оборони України вдалися до тактики розпорошення великих колон ворога та їхнього подальшого знищення. Значного успіху було досягнуто завдяки маневреності українських військ і швидкості їх перегрупування, використанню особливостей болотистої місцевості та підриванню мостів.

Важливу роль у боротьбі з російським ворогом відіграло місцеве населення. Воно організувало опір окупантам і налагодило допомогу військовим, зокрема передавало інформацію про рух ворога. Особливо важливу роль у боротьбі з ворогом на Сумщині відіграли підрозділи Сил територіальної оборони, формування яких розпочалося у 2018 р. В окремих районах області вони змогли зупинити ворога, а в умовах окупації продовжували чинити організований опір загарбникам.

На початку березня окупант був змушений відмовитися від планів швидкого просування на Київ і розпочати позиційні бої на Чернігівщині. Битва за Чернігів продемонструвала готовність Сил безпеки й оборони України до останнього боротися з ворогом. До 6 квітня рашистів вигнали з Чернігівщини, а до 11 квітня — із Сумщини. Українські військові відновили контроль за державним кордоном. За професіоналізм і героїзм під час звільнення Чернігівщини та Сумщини званням «Герой України» були удостоєні генерал-майор Віктор Ніколюк — командувач ОК «Північ», полковник Дмитро Кащенко — командир 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського, старший лейтенант Артур Кравченко — командир роти цієї бригади.

Герой України генерал-майор Віктор Ніколюк. Фото: armyinform.com.ua

Уже в перші години широкомасштабного вторгнення розгорнулися бої за Харків. Неспроможні захопити місто, окупанти вдалися до майже постійних ракетно-артилерійських ударів по ньому. Не досягнувши швидкого результату, на початку березня ворог перейшов до оборони на зайнятих позиціях.

Українські військові вже 6 березня звільнили Чугуїв. Ворог спрямував значні ресурси на те, щоб хоча б утримати окуповані території. У результаті успішної операції у вересні — жовтні 2022 р. Харківщину було звільнено від рашистів. За успішні дії з оборони Харкова та звільнення Харківщини звання «Герой України» отримав командир 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка полковник Павло Фесенко.

Герой України полковник Павло Фесенко. Фото: armyinform.com.ua

Не менш стрімко розвивалися події на півдні України. Вже близько 5-ї години ранку 24 лютого ворог розпочав атаку з території тимчасово окупованого Криму. Швидко просуваючись великими колонами, росіяни спробували захопити мости через Дніпро й оточити наших військових. Проте воїнам 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка вдалося знищити росіян на переправах і зірвати їхні плани щодо швидкого просування вглиб України. Вже 25 лютого було прийнято рішення про підготовку оборони Миколаєва, куди ворог планував здійснити основний удар. На початку березня розпочались важкі бої за Вознесенськ, які тривали кілька днів і завдали значних втрат ворогові. Успіх у Вознесенську зірвав плани рашистів щодо захоплення Південноукраїнської АЕС.

Професійні дії українських військових різних родів військ і підрозділів не допустили прориву ворога до центральних областей України та забезпечили контроль над узбережжям Чорного моря. Це дало можливість підготувати і провести успішну операцію зі звільнення Херсона 11 листопада 2022 р., після восьми місяців його окупації росіянами. Командував контрнаступом бригадний генерал Олександр Тарнавський.

Карта Херсонської операції (серпень — листопад 2022 р.)

• Виберіть будь-який із регіонів ведення активних бойових дій у 2022 р. Скоординуйте свій вибір так, щоб усі регіони було охоплено різними групами. За допомогою додаткових джерел інформації та матеріалів Генерального штабу Збройних Сил України (https://www.mil.gov.ua/content/Rik_viiny_za_svobodu_(knyha1).pdf) відстежте просування ворога територією України та його вигнання Силами безпеки й оборони України. Нанесіть відповідну інформацію на карту. З’ясуйте, які військові формування брали участь у захисті й звільненні цих регіонів.

Героїзм і відданість як українських військових, так і пересічних громадян зупинили наступ російського ворога та забезпечили його вигнання зі значної частини тимчасово окупованих територій. Самовіддана боротьба наших співгромадян стала подвигом, що відомий на увесь світ. Проте війна триває, і для звільнення усієї території України надлюдських зусиль щодня докладають звичайні люди — військовослужбовці та військовослужбовиці Сил безпеки й оборони України.

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: • тимчасова окупація Бучі • початок широкомасштабної війни Росії проти України • надання розвідкою США перших даних про підготовку Росією широкомасштабної війни проти України • блокування Росією експорту українського продовольства • заява Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» • Сенат США визнав В. Путіна воєнним злочинцем.

2. Поясніть значення понять і термінів: геноцид, рашизм, інформаційна війна, широкомасштабна війна.

3. Визначте ключові причини широкомасштабної війни Росії проти України.

4. За допомогою додаткових джерел інформації пригадайте основні риси фашизму. Проаналізуйте за цими ознаками нинішню російську ідеологію рашизму. Знайдіть спільне й відмінне. Обґрунтуйте або спростуйте думку про рашизм як різновид фашизму.

5. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагменті наукової праці.

«Усю військову операцію, підкріплену вірою Путіна в неіснування української нації та бажання жити під владою Росії, змоделювали за зразком захоплення Криму. У першому ешелоні сухопутних військ, що наступали на Київ, відразу за десантниками йшли підрозділи ОМОНу [спецпідрозділи російської поліції], а в згорілих танках і бронемашинах українці скоро почнуть знаходити парадну форму, що її російські солдати підготували для переможного маршу Хрещатиком. Пайки солдатам видавали на два-три дні, адже їм обіцяли, що довше операція не триватиме... Такий погляд на розвиток подій поділяв і Путін. У зверненні на початку війни він закликав українських військових скласти зброю. Однак українська армія продовжувала боротися. Жоден підрозділ не здався, не кажучи вже про перехід на інший бік» (Сергій Плохій. «Російсько-українська війна: повернення історії»).

6. Поміркуйте, що дає підстави для запропонованих висновків. Наведіть кілька аргументів, щоб їх підтвердити або спростувати.

«Запах війни ні з чим не сплутаєш, та він вже витав у повітрі. ... Нам було необхідно, щоб противник думав, що всі ми дислоковані у своїх звичайних базах, палимо траву, дивимось телевізор та постимо у Facebook. І нам це вдалося!» (Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний).