§ 1. Україна в системі міжнародних відносин

Повоєнний період мав низку особливостей в усіх сферах життя, проте передусім — у людській свідомості. Суспільство болісно переходило до мирного життя, хоча люди, попри усі труднощі, сподівалися на краще. Утім, майбутнє поліпшення життя суперечило суті сталінського режиму. Випробуваними раніше методами режим прагнув якнайшвидше ліквідувати наслідки війни, апелюючи до патріотизму людей. Однак відносини між державою і суспільством анітрохи не пом’якшилися: представники влади й надалі зловживали безкарністю, придушуючи спроби інакомислення і нехтуючи елементарними людськими правами.

За роки війни зріс міжнародний авторитет України, яка витримала тягар нацистської окупації і відіграла велику роль у перемозі Об’єднаних Націй. Уперше за багато століть більшість українських етнічних земель було об’єднано в межах однієї держави. Міжнародна спільнота визнала західні кордони УРСР та її право перебувати серед країн — засновниць Організації Об’єднаних Націй (ООН). На думку сучасних істориків, членство в ООН не стало основною причиною відновлення прав зовнішнього представництва республіки. Про причини виходу України на міжнародну арену як суб’єкта міжнародного права дізнаєтеся з тексту параграфа.

1. Міжнародне становище

Переживши драматичні події Другої світової війни, Україна, не з власної волі, була втягнута в «холодну війну». Так називають глобальне протистояння двох наддержав — СРСР і США — та їхніх блоків у сфері політики, ідеології, економіки й культури, що супроводжувалося гонитвою озброєнь. Протидіяти російсько-радянському експансіонізму першим закликав Вінстон Черчилль. Виступаючи в березні 1946 р. у Фултоні, у присутності президента США Гаррі Трумена, він попередив, що треба подолати пов’язану з утворенням Організації Об’єднаних Націй ейфорію і мобілізувати ресурси вільного світу для відсічі Радянському Союзу.

Карикатура з газети «Вашингтон пост», США. Січень 1949 р.

Текст до карикатури: «План Маршалла — те саме, що план маршала Сталіна, але без механічних проблем»

Мобілізацію здійснювали за двома напрямами: воєнно-політичним та економічним. 4 квітня 1949 р. США і країнами Західної Європи було підписано Північноатлантичний договір, який заклав основи організації колективної безпеки задля захисту демократичних свобод та протидії російсько-радянській експансії. Ще раніше, у квітні 1948 р., Конгрес США схвалив програму допомоги іноземним державам, яку назвали за прізвищем тодішнього державного секретаря планом Маршалла. Упродовж 1948—1952 рр. постраждалі від війни європейські країни одержали багатомільярдну допомогу, яка зробила можливим здійснення відбудови й технічної реконструкції господарства й закладення основ економічної інтеграції. План Маршалла дав змогу подолати соціальну напруженість у суспільстві й усунути загрозу комуністичного перевороту в Західній Європі.

Натомість у країнах Центрально-Східної Європи, де перебували радянські війська, Москва насаджувала політичний режим «народної демократії». СРСР не дав можливості цим країнам звернутися по допомогу за планом Маршалла. У 1949 р. в Москві було створено Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ), члени якої могли користуватися сировинними й паливними ресурсами СРСР за цінами, нижчими від світових. У 1955 р. економічний союз було доповнено військовим — Організацією Варшавського договору (ОВД). Він юридично закріпив присутність радянських військ у Центрально-Східній Європі.

СЛОВНИК

Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ) — міжнародна економічна організація країн «народної демократії», яку створили в Москві в січні 1949 р. СРСР, Болгарія, Польща, Румунія, Угорщина, Чехословаччина.

• 1. Проаналізуйте візуальне джерело. Яким реаліям політичного життя повоєнної Європи присвячено карикатуру? • 2. Чому сталінська теорія самодостатності економіки СРСР стала приводом для глузувань? Пригадайте, яким було економічне становище СРСР напередодні Другої світової війни. • 3. Поділіться міркуваннями, з яких причин Сталін відмовився від допомоги за планом Маршалла.

2. Україна — співзасновниця ООН. Участь УРСР у міжнародних організаціях

У 1945 р. Україна стала країною — засновницею ООН. Восени 1945 р. Підготовча комісія розробила порядок денний першої сесії Генеральної Асамблеї ООН. Віцеголовою Підготовчої комісії був тодішній нарком закордонних справ УРСР Дмитро Мануїльський.

Запрошення делегації УРСР на Сан-Франциську конференцію 1945 р., за офіційною версією, свідчило про міжнародне визнання внеску українського народу в перемогу в Другій світовій війні. Українська РСР (звісно, у складі СРСР) стала настільки помітним фактором антигітлерівської коаліції, що здобула право бути фундатором Організації Об’єднаних Націй.

Утім вихід УРСР на міжнародну арену відбувся за наполяганням і під особистим контролем Сталіна. Москві були потрібні не лише голоси в ООН. Підтримуючи Україну на дипломатичній арені, московська влада сподівалася, що це допоможе розв’язати проблеми на заході України, який перетворився на осередок спротиву комуністичному режиму. Цей крок, за задумом Сталіна, мав нейтралізувати національно-визвольні сили, які прагнули відродження незалежної української держави. Метою виходу УРСР на міжнародну арену було продемонструвати міжнародній спільноті «толерантне» ставлення Москви до самостійницьких прагнень українців. Міжнародна діяльність УРСР мала переконати всіх у реальності існування української державності, що сприяло б розколу української діаспори в західних державах.

ЗАУВАЖТЕ

14 березня 1944 р. Верховна Рада Української РСР ухвалила закон «Про утворення Народного Комісаріату закордонних справ УРСР». Такі комісаріати було створено в усіх союзних республіках.

Сталін був зацікавлений у тому, щоб до ООН увійшли всі радянські республіки. Проте держави — засновниці погодилися на участь, крім СРСР, лише України та Білорусі.

СЛОВНИК

Організація Об’єднаних Націй (ООН) — найвпливовіша у світі міждержавна організація з підтримання миру й безпеки, розвитку міжнародного співробітництва. Засновано 24 жовтня 1945 р.

Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй (ГА ООН) — представницький орган ООН, який визначає її політику. До її складу входять усі держави — члени ООН.

На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН, яка працювала в січні 1946 р. у Лондоні, УРСР було обрано членом Економічної і соціальної ради терміном на один рік. Представники УРСР почали працювати в численних органах і службах ООН: Статистичній комісії, Комітеті у справах біженців і переміщених осіб, Комісії з прав людини, Комісії з народонаселення тощо. На другій сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй (ГА ООН), що відбулася в листопаді 1947 р., Україну на два роки (1948—1949) обрали членом Ради Безпеки.

Обговоріть, яку роль відіграла участь України в органах ООН для підготовки самостійної дипломатичної служби незалежної України.

Увінчалися успіхом заходи української дипломатії, пов’язані з діяльністю в Україні Адміністрації допомоги і відбудови Об’єднаних Націй (ЮНРРА). До цієї міжнародної організації Україна приєдналася в 1945 р. ЮНРРА мала фонд, сформований за рахунок внесків держав-членів, які не були окуповані під час Другої світової війни. Вона надавала допомогу без будь-якого відшкодування. Передбачалося також, що організація опікуватиметься поверненням на батьківщину військовополонених і цивільних осіб, допомагатиме інвалідам, хворим і дітям, сприятиме підготовці працівників у галузі соціального забезпечення. ЮНРРА доправила в Україну продовольства на суму 100,3 млн дол. США, устаткування і матеріалів для промисловості та сільського господарства — на 34,4 млн дол., медичного обладнання — на 2,3 млн дол.

Україна в повоєнний період стала однією з держав — засновниць міжнародних організацій. За її участю в липні 1946 р. було засновано Всесвітню організацію охорони здоров’я. У 1947—1948 рр. Україна вступила до Всесвітнього поштового союзу, Всесвітньої метеорологічної організації, Міжнародного союзу електрозв’язку. У 1950 р. вона брала участь у роботі вже 20 міжнародних організацій.

Проаналізуйте схему «Наслідки участі УРСР у створенні та діяльності ООН». • 1. У чому відмінність між поняттями «країна» і «держава»? Чи впливала зовнішньополітична діяльність на зміну статусу УРСР? • 2. Підтвердьте кожну тезу конкретними фактами. • 3. Які тези вважаєте суперечливими? У чому виявляються ці суперечності?

• 4. Чи могли радянські республіки, з огляду на природу влади в СРСР, самостійно керувати зовнішньополітичною діяльністю? Чи погоджуєтеся ви із судженням американських дипломатів щодо можливості встановлення дипломатичних відносин з Україною у 1947 р.: «Оскільки Україна не є суверенною державою, її членство в ООН — результат обставин війни і є фікцією. До того ж дипломатичне визнання України з боку Сполучених Штатів може ускладнити відносини з СРСР»!

Виділіть здобутки і недоліки участі в ООН УРСР та України на сучасному етапі. Уявіть, що ви перенеслися в часі на засідання Генеральної Асамблеї ООН скликання 1940-х років. Оберіть країну, яку представлятимете. Підготуйте кількахвилинний виступ від імені представника чи представниці цієї країни і обґрунтуйте у своєму виступі важливість існування та діяльності організації для збереження глобальної безпеки з позиції сучасної людини.

3. Установлення кордонів УРСР у міжнародних договорах

Перемога у війні зумовила актуальність розв’язання територіальних проблем і встановлення державних кордонів. 26 листопада 1944 р. з’їзд народних комітетів Закарпатської України ухвалив маніфест, у якому було порушено питання подальшої долі Закарпаття. Переговори між урядами Чехословаччини та Радянського Союзу закінчилися підписанням 29 червня 1945 р. у Москві договору між СРСР і ЧСР про вихід Закарпатської України зі складу Чехословаччини та її возз’єднання з УРСР. Кордони між Словаччиною, Угорщиною та Закарпатською Україною, що були чинними до 29 вересня 1938 р., віднині ставали кордонами між СРСР, Угорщиною та Чехословаччиною.

У листопаді 1949 р. Президія Верховної Ради УРСР затвердила оновлені атрибути державності (герб, прапор і гімн УРСР із прославлянням Й. Сталіна). • 1. Які елементи символіки, що є відображенням радянської ідеології, використано в новому гербі і прапорі УРСР? Доведіть пропагандистську сутність цих символів. • 2. За допомогою додаткових джерел інформації відшукайте текст гімну УРСР 1949 р. Які пропагандистські прийоми використано в його тексті? • 3. Поміркуйте, чи сприяв цей текст популяризації історичних міфів. Яких саме? • 4. Що вам відомо про автора? Поміркуйте, що змусило його створити такий текст.

Збір підписів під відозвою Постійного комітету Всесвітньої ради миру про заборону атомної зброї. Київ. 1950 р.

• Які деталі на фотографії указують на її зрежисований характер? Яку ідеологічну мету прагнули реалізувати цим фото його постановники?

Від 29 липня до 15 жовтня 1946 р. делегація УРСР брала участь у Паризькій мирній конференції, що підготувала проекти мирних договорів держав — учасниць антигітлерівської коаліції з європейськими країнами, які брали участь у Другій світовій війні на боці гітлерівської Німеччини: Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною і Фінляндією. 10 лютого 1947 р. представники цих країн підписали мирні договори. Зокрема, Румунія передала СРСР Бессарабію і Північну Буковину. Угорщина відмовилася від претензій на Закарпатську Україну.

16 серпня 1945 р. у Москві було підписано Договір про радянсько-польський державний кордон. Кордон установили відповідно до лінії Керзона з деякою корекцією на користь Польщі. Останній обмін територіями з Польщею відбувся в лютому 1951 р.: до складу УРСР перейшов Забузький район із центром у Белзі та місто Христинопіль (тепер — місто Шептицький), до Польщі — Нижньо-Устрицький район Дрогобицької області (верхів’я Сяну) — обидві території площею по 480 км². Із земель, які за угодою про «обмін ділянками державних територій» 1951 р. мали відійти до Польщі, радянська влада виселяла всіх без винятку мешканців. Депортовані були позбавлені права вільно вибирати місце майбутнього мешкання. Багатьох депортували до південних районів УРСР із важкими побутовими та незвичними природно-кліматичними умовами.

ЗАУВАЖТЕ

22 січня 1946 р. у складі УРСР було створено Закарпатську область із центром у м. Ужгород. Крім неї, до західних областей належали: Волинська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Дрогобицька (у 1959 р. об’єднана із Львівською), Станіславська (у 1962 р. перейменована на Івано-Франківську), Чернівецька, Ізмаїльська (існувала у 1940—1954 рр., у 1954 р. увійшла до складу Одеської області).

СЛОВНИК

Депортація — примусове виселення з місця постійного проживання особи, групи осіб або народу.

Проаналізуйте фрагмент джерела. • 1. Про які події та явища йдеться в документі? • 2. Як відбувалося переселення? Чи є підстави кваліфікувати дії сталінського режиму як злочинні? • 3. Які настрої та емоції очевидців передає джерело? Які емоції викликає джерело у вас? • 4. Як характеризує дії влади прагнення масового приниження людської гідності? • 5. Які наслідки, на вашу думку, мало цілеспрямоване розмивання моральних настанов?

«Оголосили в селі, що будуть переселяти, щоб збиралися в дорогу.

Коли солдати приїхали до нашого будинку, батьків вдома не було. Але на це ніхто не зважав. Солдати почали евакуювати нас, дітей. Ми з сестрою плакали, опиралися, бо боялися їхати в далеку дорогу без батьків, але солдати і слухати нічого не хотіли. Майно і нас кинули на вантажну машину і повезли у Самбір на вокзал. А корова так і лишилася прив’язана у стайні. Потім із лікарні привезли батьків. Їм навіть не дозволили попрощатися з рідним обійстям і забрати корову, а повезли відразу на вокзал. На вокзалі ми чекали близько тижня, поки звезуть усіх людей, а потім стільки ж, поки подадуть вагони. ...татова сестра... привела нам нашу корову-годувальницю. А наш дідо, котрий жив у неї, накосив на горі Магура трави, висушив і привіз на станцію для корови, бо вона голодною дуже ревіла. Корови вантажили в один вагон, і на зупинках батьки ходили їх годувати, поїти, доїти, щоб було дорогоцінне молоко, яке рятувало від голоду.

Нам обіцяли, що привезуть на все готове, що чекають на нас готові будинки. Нас привезли на Одещину, в с. Романівку Любашівського району. Скинули на подвір’ї в однієї жінки і поїхали. Хатинка маленька, місця немає. З дощок, які ми привезли, збудували сарай для сіна, і ми з татом там спали. Вже холодно, 6 градусів морозу. Тоді голова колгоспу змилосердився і поселив нас у невеличку хату. Тоді вона здавалася нам раєм, бо не так дошкуляв мороз. Опалювали хату різним сміттям і соломою. За соломою ходили за 6 кілометрів, інакше не було на чому їсти приготувати і годувати корову. А ходили темними ночами крадучись, бо ніхто соломи нам не виділяв, тому доводилось красти. Збиралися по кілька чоловік, щоб не так було страшно йти вночі. А вдома ніхто й не знав, що то таке — красти. У нас лише підпирали двері палицею чи мітлою, щоб усі знали, що нікого немає вдома...» (зі спогадів Павла Лисейка, 1935 р. н., уродженця с. Михновець Дрогобицької обл. (нині — Республіка Польща)).

Проаналізуйте фрагмент праці історика. • 1. Чи мала Україна реально такі самі суверенні права, як ті країни, що їх згадує історик? Чому? • 2. Чому автор так високо оцінює участь України у створенні ООН? • 3. Чи погоджуєтеся ви з твердженням, що Україна була «однією з головних жертв» Другої світової війни? Свою відповідь обґрунтуйте.

«Членство України в ООН було надане республіці як члену-засновнику на конференції в Сан-Франциско... підвищило її міжнародний статус, зрівнявши з британським домініоном Канадою та Австралією або навіть суверенними державами на зразок Бельгії чи Бразилії. ...Якщо не брати до уваги місце в 00Н та підвищення рівня міжнародного статусу, наприкінці війни Україна являла собою сумне видовище. Хоча із мапи виникало враження, що Україна є одним із головних бенефіціарів війни — її територія зросла більш ніж на 15 %, — насправді республіка стала однією з головних її жертв» (Сергій Плохій. «Брама Європи»).

4. Доля переміщених з України осіб після завершення війни

Нацистська окупація України мала тяжкі демографічні наслідки. Одним із їхніх проявів було вивезення населення з території України. До цієї категорії належали остарбайтери, які в перші місяці радянсько-німецької війни добровільно виїхали на роботи до Німеччини (таких було небагато), та вивезені примусово, а також в’язні концентраційних таборів. Вивезене на роботи населення працювало переважно в сільському господарстві, гірничодобувній і металургійній промисловості та на воєнних заводах, які виготовляли озброєння для армії. За підрахунками науковців, з кінця 1941 до початку 1944 р. з території України до Німеччини було вивезено близько 2,4 млн людей. Здебільшого це були молоді та здорові дівчата, хоча було й чимало неповнолітніх юнаків. Загальну чисельність вивезених для примусової праці громадян європейських країн оцінюють у 13 млн осіб.

Вивезення українських жінок на примусові роботи до Німеччини. Київ. 1943 р.

Після завершення війни більшість переміщених осіб повернулася на Батьківщину: всіх, хто перебував у радянській, британській або французькій зоні окупації, депортували до СРСР примусово. Це передбачали міжнародні угоди учасників антигітлерівської коаліції.

Радянський режим убачав у репатріантах — остарбайтерах і в’язнях концтаборів — «зрадників Батьківщини». Їх вважали соціально небезпечними, і після перевірки в таборах або фільтраційних пунктах Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) на них чекали репресії. Тільки 59 % репатріантів змогли повернутися до своїх родин. 20 % чоловіків були мобілізовані до Червоної армії (переважно — у штрафбати), ще 14 % — до так званих трудових батальйонів, 7 % було заарештовано.

Від жовтня 1945 р. генерал Ейзенгауер заборонив в американській зоні застосування сили для репатріації, що спонукало багатьох переміщених осіб, які з тих чи тих причин не бажали повертатися, тікати до американської частини окупованої Німеччини. Звідти вони виїжджали до США, Канади, Австралії чи Південної Америки. Тих, хто розумів, що може їх чекати вдома, та відмовився повертатися до СРСР, називали неповерненцями. За тогочасними законами їх прирівнювали до зрадників Батьківщини.

Проаналізуйте фрагмент джерела. • 1. Які емоції викликає у вас прочитаний текст? • 2. Наведіть докази, щоби спростувати або підтвердити слова автора. • 3. Поміркуйте, чим керувалися люди, які відмовилися повертатись до СРСР, і люди, які повернулися. • 4. Які ще літературні твори І. Багряного ви знаєте? Як письменник змальовував життя в Радянському Союзі?

«Я повернуся до своєї Вітчизни з мільйонами братів і сестер, що перебувають тут, в Європі, і там, по Сибірських концентраках, тоді, коли тоталітарна кривава більшовицька система буде знесена так, як гітлерівська. Коли НКВД піде вслід за Гестапо, коли червоний російський фашизм щезне так, як щез фашизм німецький. Коли нам — Українському Народові — буде повернено право на свободу і незалежність в ім’я християнства і справедливості» (Іван Багряний. «Чому я не хочу вертати на “родіну”?», 1946 р.).

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Складіть розповідь про події повоєнних років, використавши поняття, терміни й назви: ООН, ГА ООН, РЕВ, НАТО, ОВД.

2. Установіть хронологічну послідовність подій повоєнних років: • останній обмін територіями УРСР із Польщею • створення Закарпатської області • заснування ООН, державою-засновницею якої була й Україна.

3. Покажіть на карті зміни адміністративно-територіального устрою УРСР у повоєнний період. Установіть причиново-наслідкові зв’язки між подіями та цими змінами. Які території, заселені українцями, опинилися поза кордонами УРСР?

4. З яких міжнародних документів наведено уривки? Визначте, коли, де та за яких обставин вони з’явилися. Які результати зумовило або могло зумовити впровадження цього документа? Сформулюйте наслідки реалізації закладених у ньому ідей.

«Закарпатська Україна (що носить, згідно з Чехословацькою Конституцією, назву Підкарпатська Русь), яка на підставі договору від 10 вересня 1919 р., укладеного в Сен-Жермені ан Ле, увійшла як автономна одиниця в межі Чехословацької Республіки, возз’єднується в згоді з бажанням, виявленим населенням Закарпатської України, і на підставі дружньої угоди обох Високих Договірних Сторін, зі своєю споконвічною батьківщиною — Україною і включається до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки».

«Від імені Уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки ми маємо честь подати таку заяву Конференції Об’єднаних Націй у Сан-Франциско, скликаній із метою створення Міжнародної Організації в справі підтримання миру і безпеки: УРСР була об’єктом численних іноземних вторгнень... тому перебуває в числі держав, які найбільш заінтересовані в охороні своєї безпеки від нападів агресорів. Уряд УРСР впевнений в тому, що Україна буде спроможна внести великий вклад у справу зміцнення миру і підтримання загальної безпеки».

5. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагменті джерела.

«Мені батько якраз перед виселенням хату побудував. Все зробив так, як треба, а в 51-му році — виселення. Хоч казали про це, та ніхто не вірив. Як так, куди підеш з хати? Нам казали, що Сталін з поляками домовився, щоб наш нафтовий район відійшов до Польщі, бо поляки не мали нафти, а Сталіну віддали Червоноградський вугільний басейн. Поміняли територію. Про людей хто тоді думав? Ніхто» (Адам Кріль, 1925 р. н., с. Чорна).

6. Підтвердьте фактами або спростуйте слушність тверджень.

• Вихід УРСР на зовнішньополітичну арену був зумовлений стратегічними інтересами СРСР. • Повоєнний процес урегулювання кордонів УРСР відбувався методами, притаманними тоталітарним режимам, і з огляду на стратегічні інтереси СРСР.

7. Підготуйте навчальний проект на тему «Україна для ООН. ООН для України» і презентуйте його результати у класі.

8. Скориставшись електронним додатком до підручника, перегляньте відео з просвітницького ресурсу «Читомо» про «Ді-Пі».

https://nx.litera.ltd/s/DBEzHRYy9kiGrHJ

Дайте відповіді на запитання: Хто такі «Ді-Пі»? Як ви оцінюєте їхню діяльність? Прокоментуйте слова сучасної української письменниці Оксани Забужко, яка в інтерв’ю виданню «Локальна історія» зазначила: «Планета Ді-Пі врятувала незалежність України. Весь український видавничий бізнес 1990-х років — це все планета Ді-Пі. Треба розуміти, хто це все видавав. Так, це все були гроші українського заокеанського бізнесу. Завдяки еміграції Україна вперше пересвідчилась, що може сама себе обслуговувати сучасною літературою власного виробу». Чи погоджуєтесь із думкою письменниці? Відповідь аргументуйте. Висловіть міркування, яке значення «Планета Ді-Пі» мала для формування і збереження української ідентичності в роки радянської окупації України.