§ 8. Соціально-економічні процеси за доби «відлиги»

У середині 1950-х років керівництво СРСР перейшло до нового курсу економічної та соціальної політики. Ішлося передусім про пристосування країни до науково-технічної революції (НТР), яка почалася на Заході. Через специфіку радянської системи господарювання досягнення науково-технічного прогресу доводилося примусово запроваджувати у виробництво. Оскільки командна економіка насправді залишалася мертвою, державні структури впроваджували потрібні їм інновації, вдаючись до наказів і директив.

Керівники радянської держави прагнули посилити ракетно-ядерний потенціал і воєнно-промисловий комплекс загалом. Водночас новий курс мав позбавити СРСР рис поліційної держави і забезпечити його населенню бодай мінімальне підвищення рівня та якості життя.

Кардинальна зміна політичного становища України у складі СРСР вплинула і на її економічний розвиток. Доба М. Хрущова ознаменувалася високими темпами капітального будівництва як у галузях, що були традиційними, так і в нових, покликаних до життя науково-технічною революцією.

Що ж до розвитку сільського господарства республіки, то на ньому позначився суперечливий характер аграрної політики М. Хрущова. Якщо в другій половині 1950-х років сільське господарство завдяки державним капіталовкладенням швидко розвивалося, то в першій половині 1960-х почало занепадати. Посуха 1963 р. започаткувала появу якісно нової риси в економічному становищі країни — імпортної залежності в зернових культурах, зокрема пшениці.

1. Промислова політика центру в Україні

Упродовж першого повоєнного десятиліття керівництво країни найбільше опікувалося розвитком базових галузей промисловості, якими вважали металургію та пов’язані з нею видобуток вугілля і руд, електроенергетику, машинобудування. Основним споживачем цих галузей був воєнно-промисловий комплекс. У структурі ВПК основну увагу приділяли розвиткові підприємств і промислово-наукових комплексів, які забезпечували конструкторське розроблення і серійне виготовлення ядерної зброї та способів її доставки.

Гонитва озброєнь спричинила істотне прискорення розвитку ВПК у країнах Заходу. Власне, ще в останні роки Другої світової війни завдяки колосальним пільгам та інвестиціям із державного бюджету в цих країнах почали стрімко розвиватися нові галузі хімічної індустрії, приладо- і машинобудування, кольорової металургії. Ці тенденції в розвиткові світової економіки, яким не надавав істотного значення Й. Сталін, привернули пильну увагу його наступників. Вони поставили перед ученими завдання визначити місце, яке посідав Радянський Союз за основними напрямами індустріального розвитку Фахівці проаналізували півтора десятка основних напрямів технічного прогресу і виявили, що країна відстає в усіх, крім одного-двох. У своїх висновках фахівці оперували невластивим для радянських плановиків та управлінців поняттям науково-технічної революції.

СЛОВНИК

Воєнно-промисловий комплекс (ВПК) — сукупність підприємств і організацій країни, які виготовляють озброєння і військову техніку для потреб збройних сил своєї держави та на експорт.

Розв’язуючи проблему прискорення науково-технічного прогресу, М. Хрущов прийняв кілька принципових рішень, які визначили характер розвитку економіки на весь подальший період існування радянської держави.

Йому вдалося змінити пропорції між фондами нагромадження і споживання в національному доході на користь останнього. У сталінські часи фонд вжитку в національному доході був невеликий і не міг забезпечити фінансовими ресурсами активну соціальну політику. Водночас було змінено структуру фінансування оборонного потенціалу. Істотне скорочення армії дало змогу вкладати більше коштів у нарощування ракетно-ядерної зброї. Щоб не створювати галузі з нуля, було вирішено закуповувати новітню техніку за кордоном. Керівники НАТО ретельно стежили, щоб технічний рівень радянського ВПК не зростав завдяки імпортованій техніці і технологіям. Здебільшого це вдавалося. Проте за доби М. Хрущова США ще відставали від СРСР у космічній програмі, яка була лакмусовим папірцем для визначення результативності ракетно-ядерної гонитви.

У 1961 р. було здійснено другу за повоєнні часи грошову реформу, пов’язану зі зміною масштабу цін. Вона не мала конфіскаційного характеру, як попередня, старі гроші безперешкодно обмінювали на нові відповідно до нового масштабу цін — 10:1.

Найбільш резонансною економічною реформою М. Хрущова була децентралізація управління промисловістю. Намагаючись підвищити ефективність виробництва, радянський керманич відмовився від попередньої практики, коли кожне велике підприємство було підпорядковане Москві, де зосереджувалися галузеві центри управління — міністерства. Технічна неможливість передбачити з одного центру нюанси виробничого процесу була цілком очевидною.

Було визнано за потрібне ліквідувати більшість галузевих міністерств і організувати замість них територіальні ради народного господарства — раднаргоспи (РНГ). Незабаром було ліквідовано 10 загальносоюзних і 15 союзно-республіканських міністерств. Замість них було створено раднаргоспи, зокрема 11 — в Україні. У відання українських раднаргоспів перейшли 2,8 тис. підприємств, які виробляли більшість промислової продукції республіки.

Найбільшими в Україні були Київський (5 областей, 8,5 млн осіб населення), Харківський (3 області, 5,6 млн осіб) і Львівський (4 області, 4,1 млн осіб) раднаргоспи. Місцева політична еліта вперше після 1920-х років отримала можливість контролювати економічний потенціал, за що була вдячна ініціатору реформи. Істотно підвищився престиж секретарів обкомів в областях, де розташовувалися ради народного господарства. У травні 1960 р. створили ще три раднаргоспи, розукрупнивши вже наявні — Кримський, Полтавський і Черкаський (у складі останнього перебували дві області — Черкаська і Кіровоградська).

СЛОВНИК

Децентралізація управління — передання певних повноважень щодо прийняття рішень і розподілу коштів від центральних органів органам на місцях.

Раднаргоспи — державні органи територіального управління й планування у промисловості в 1957—1965 рр.

Реформатори були переконані, що неефективність промисловості, її несприйнятливість до науково-технічного прогресу відійдуть у минуле, якщо централізоване керівництво замінити на територіальне. Утім, побудова управління промисловістю за горизонталлю не змінювала господарського механізму, який залишався командним, директивним, неринковим. Як і раніше, підприємства не могли працювати самостійно, оскільки ринку засобів виробництва не існувало, все розподілялося через Держплан СРСР і держплани союзних республік. Кожен етап технологічного процесу був розписаний у виробничих планах, виконання яких контролювали чиновники. Відмінність від попередньої системи полягала тільки в тому, що профільні чиновники розпорошилися по всій країні, а не сиділи в одному центрі.

Чергова реорганізація управління промисловістю відбулася у вересні 1963 р. Тоді створили Вишу раду народного господарства СРСР (ВРНГ СРСР), яка контролювала діяльність усіх органів управління народним господарством — РНГ СРСР, Держплану СРСР, Держбуду СРСР і комітетів, створених замість ліквідованих міністерств.

У результаті безперервних реорганізацій управління промисловістю і будівництвом стало не менш централізованим, ніж було за міністерської системи, і набагато більш забюрократизованим.

Проаналізуйте візуальні джерела. • 1. Які явища економічного життя УРСР вони унаочнюють? • 2. До кого, на вашу думку, апелювали карикатуристи, адже навряд чи масовий читач «Перцю» міг впливати на тенденції в економічному житті країни? • 3. У чому пропагандистський сенс цих карикатур?

Текст до карикатури: машина для зустрічних перевезень. «Вінницький суперфосфатний завод вивозить свою продукцію на Полтавщину, Сумщину, Харківщину і навіть на Північний Кавказ, а суперфосфат з Костянтинівського хімзаводу (Донбас) завозиться на Вінниччину». Сатирично-гумористичний журнал «Перець». 1956 р.

2. Індустріальний розвиток України

Уже йшлося про те, що радянська військова промисловість розвивалася здебільшого поза межами України, у глибинних регіонах Росії. Безпосередньо в республіці розміщувалися тільки окремі підприємства. Наприклад, у Дніпропетровську розбудовували найбільший у світі ракетобудівний комплекс, на якому працювали десятки тисяч науковців, інженерів, робітників.

Провідною для України залишалася кам’яновугільна промисловість. Держава вкладала величезні кошти в нове шахтне будівництво. З другої половини 1950-х років почали освоювати нові вугільні басейни — Львівсько-Волинський і Дніпропетровський буровугільний.

Традиційний для України газо- і нафтовидобуток перемістився із західних областей на Лівобережжя. Високу продуктивність, зокрема, мало Шебелинське газоконденсатне родовище на Харківщині в басейні Сіверського Дінця. Потужним на той період було й Радченківське газове родовище в Полтавській області. Видобуті ресурси не лише забезпечували внутрішні потреби, їх також спрямовували до інших республік Радянського Союзу та на експорт.

Прискорено розбудовували Криворізький залізорудний басейн. Залізну руду добували у шахтах, а також у кар’єрах, тобто відкритим способом, що виявився найекономнішим. У 1955 р. став до ладу найбільший у Європі Південний гірничо збагачувальний комбінат. За видобутком залізної руди Україна посідала друге місце у світі після США, а за видобутком марганцевої руди (4,7 мли тонн у 1965 р.) впевнено утримувала перше місце.

У металургійній промисловості були збудовані унікальні за розмірами доменні печі й мартени, але від 1962 р. будівництво мартенів припинилося.

За десятиліття сукупна потужність електростанцій зросла з 6,5 до 18,9 млн кВт. Було побудовано потужні теплові електростанції — Бурштинську, Ворошиловградську, Добротворську, Зміївську, Миронівську Придніпровську, Сімферопольську, Слов’янську та ін., а також основні гідростанції Дніпровського каскаду — Кременчуцьку, Дніпродзержинську Каховську (знищили російські окупанти в червні 2023 р.), перші агрегати Київської.

Інтенсивно розбудовували лінії електропередач. Зі створенням Західноукраїнської енергосистеми Україна увійшла до об’єднаної енергосистеми «Мир», яка покривала країни РЕВ.

ЗАЗ-965А, створений 1960 р. У народі цю модель «Запорожця» називають «горбатий» (сходив із конвеєра в 1960—1969 рр.). Прототипом для нього слугувала модель «Фіат 600» 1956 р.

Масове виробництво автобуса ЛАЗ-695 почалося у 1956 р. і тривало 46 років — так довго не випускали серійно жодну іншу модель автобусів

У травні 1958 р. на пленумі ЦК КПРС М. Хрущов поставив питання про прискорену хімізацію країни. На розбудову хімічної промисловості України було спрямовано за 1959—1963 рр. в півтора разу більше коштів, ніж за всі попередні роки радянської влади. Це дало змогу побудувати 35 нових заводів і понад 250 великих хімічних виробництв. Було оновлено за технічним рівнем найбільший у СРСР Лисичанський хімкомбінат, який виробляв мінеральні добрива і напівфабрикати для багатьох підприємств галузі. Швидко розвивався Рубіжанський хімічний комбінат — найбільше в країні підприємство з виробництва барвників для текстильної промисловості, отрутохімікатів та гербіцидів. На Горлівському азотнотуковому заводі став до ладу комплекс цехів полістиролів різноманітного призначення. Було збудовано й уведено в дію чотири особливо великі підприємства — Роздольський гірничохімічний комбінат, Дніпропетровський шинний завод, Черкаський і Чернігівський заводи хімічних волокон. Разом із промисловістю розвивались і відповідні наукові установи.

Про обсяги виробництва мінеральних добрив свідчить той факт, що воно посідало в хімічній промисловості України друге місце після продукції, призначеної для ВПК.

Тепловоз серії ТЕЗ-2068, побудований на Ворошиловградському (Луганському) тепловозобудівному заводі. Тепловоз ТЕЗ став наймасовішою серією в мережі радянських залізниць

Перші пасажири Київського метрополітену. 1960 р.

Не менш динамічно зростала машинобудівна промисловість. В Україні було створено автомобілебудування: у 1960 р. у Запоріжжі зійшов з конвеєра «Запорожець», започаткувавши виробництво легкових автомобілів. У лютому 1956 р. було випущено перший автобус Львівського автобусного заводу.

Спускання на воду судна, побудованого на Миколаївському суднобудівному заводі. 1964 р.

Складальний цех Київського авіаційного заводу. 1965 р.

Традиційно розвинене транспортне машинобудування зростало досить стабільно. З 1956 р. у Ворошиловграді й Харкові налагодили серійний випуск тепловозів (виробництво паровозів з 1957 р. припинилося). Завдяки застосуванню тепло- і електровозної тяги залізниці щороку заощаджували десятки мільйонів тонн дефіцитного вугілля.

У 1960 р. в Києві було відкрито першу лінію метрополітену з п’ятьма станціями.

Харківський авіазавод налагодив випуск перших у світі швидкісних лайнерів Ту-104, а згодом — Ту-124. Турбогвинтовий літак Ан-24 Київського авіазаводу став найпоширенішою машиною свого класу в загальносоюзних пасажирських перевезеннях.

У Миколаєві розпочали виробництво великовантажних і пасажирських суден, великих морозильних траулерів-рибозаводів.

Було створено сучасні підприємства, які виробляли радіоелектроніку та обчислювальну техніку.

Від другої половини 1950-х років прискорилася розбудова харчової ти легкої промисловості. Важка індустрія, яка завжди обслуговувала потреби ВПК і власні, почала більшою мірою використовувати свої потужності для виробництва техніки, потрібної легкій і харчовій промисловості. Уперше ни цих підприємствах почили масово виробляти товари широкого вжитку, з цією метою на заводах, особливо в найдинамічнішій хімічній галузі, споруджували спеціальні цехи.

Які наслідки для екології та довкілля мало будівництво гідро- та теплоелектростанцій в Україні? Чи виявилося їх спорудження економічно доцільним? Яка доля цих об’єктів сьогодні? Будівництво яких промислових об’єктів того часу мало позитивний вплив на розвиток екології? Чому?

3. Розвиток сільського господарства

Сільське господарство залишалося найслабшою ланкою командної економіки. Пропорційно збільшенню кількості міських споживачів сільськогосподарська продукція ставала дедалі дефіцитнішою. Сама ж галузь від часів запровадження колгоспів не виходила зі стану постійної кризи. Сільське господарство за своїх можливостей і ресурсів залишалося малоефективним.

Реформа у цьому напрямі була б найбільш відчутною та потрібного, проте ідея, і, що головне, прагнення швидких результатів фактично призвели до її провалу

У динаміці сільськогосподарської продукції в Україні яскраво простежуються два різні за продуктивністю періоди: в 1950—1958 рр. — зростання на 65 %, а в 1958—1964 рр. — лише на 3 %. Ця різниця пояснювалася різкими змінами в аграрній політиці М. Хрущова. У 1953 р. село було забезпечене податковими пільгами і водночас держава почала платити за вирощений колгоспниками врожай справжню ціну. Це негайно позначилося на темпах зростання продукції. Після 1958 р., навпаки, держава збільшила податки, підвищила ціни на промислову продукцію для села і давала менше коштів на його розвиток, оскільки її пріоритетом стала «велика хімія».

Проаналізуйте візуальне джерело. • 1. Навіщо влада ініціювала такі заходи? • 2. Чому в зібранні беруть участь тільки жінки? • 3. Про що свідчить одяг зображених? • 4. Які висновки можна зробити на підставі фотодокумента про стан розвитку сільського господарства і життя селян на початку 1960-х років?

Селяни колгоспу «Червоний хлібороб» на Київщині схвалюють виступ М. Хрущова на 15-й сесії Генеральної Асамблеї ООН. 1960 р.

Під час візиту до США М. Хрущов побачив, як широко американські фермери використовують кукурудзу, особливо для відгодівлі худоби. Після повернення він почав тиснути на партапарат, вимагаючи від нього розширення посівів кукурудзи навіть у регіонах, зовсім не придатних для вирощування цієї культури за кліматичними умовами. Наполегливий у цій справі Хрущов дістав прізвисько Нікіта-кукурудзник, а його ідеї прозвали хрущовськими надпрограмами, адже досягнути задекларованих результатів було неможливо.

Спроба призвичаїти українських селян до вирощування кукурудзи увінчалася помірним успіхом. У 1961 р. колгоспи і радгоспи республіки виділили 3 млн га найкращих земель для «цариці полів». Оскільки хімічна промисловість стала виробляти в той період більше мінеральних добрив, було зібрано непоганий урожай. Проте під час неврожаю (наприклад, у 1963 р.) збільшення частки кукурудзи в посівах призводило до того, що худобу, як завжди, переводили на солому, а людей почали привчати до специфічного смаку хліба з великою домішкою кукурудзяного борошна. «Кукурудзяна епопея» з усією переконливістю засвідчила, що аграрна політика державного керівництва в добу Хрущова не мала нічого спільного з інтересами селян.

У травні 1958 р. вийшов закон, за яким замість МТС створювали ремонтно-технічні станції (РТС), на які покладали ремонтні й постачальні функції. Колгоспи мали купувати в них нафтопродукти, хімікати, добрива, сільськогосподарську техніку за цінами, що досить швидко зростали. За рахунок цього заповнювали лакуни в державному бюджеті. До кінця 1958 р. колгоспи України купили 108 тис. тракторів, 43 тис. зернових комбайнів, багато іншої техніки. Викуп її підірвав фінансове становище колгоспів.

Проаналізуйте візуальні джерела. • 1. Яку ідею вони втілюють? • 2. Кому адресована кожна з них? Чому художники вдаються до різних засобів відображення провідної ідеї? З якою метою було створено кожну з карикатур (спровокувати суспільне невдоволення, висміяти негативне явище тощо)? Свою думку аргументуйте. • 3. Яку з ідей, утілених на радянських карикатурах, уважаєте непозбавленою раціональності?

«Перець», 1957 р.

Текст до карикатур: 1. «Нема такої культури, яка могла б рівнятися з кукурудзою. Тому і звуть кукурудзу королевою ланів». «Королева ланів і двір її величності». 2. «Кукурудза в наших краях погано росте. Кукурудза в нас не вистигає. Кукурудза — культура не для нас». «Не прикриєшся»

Начебто через скорочення адміністративно-управлінського персоналу наприкінці 1950-х років в Україні було приєднано до сусідніх тисячі колгоспів. У 1960 р. функціонували тільки 9634 укрупнені колгоспи (проти 19 295 в 1950 р.). Як правило, один колгосп об’єднував кілька населених пунктів. Одразу з’явилася проблема зміцнення центральних садиб колгоспів і ліквідації «неперспективних сіл». Укрупнення колгоспів украй несприятливо позначилося на економіці сільського господарства і побуті селян. За винятком окремих «маяків», для яких штучно створювали найсприятливіші умови, сільські населені пункти поступово деградували. У колгоспів не було коштів, щоб перетворювати свої села на «агроміста»: будувати багатоквартирні будинки, споруджувати водогони, каналізацію, палаци культури і театри.

М. Хрущов вважав, що особисті підсобні господарства втрачатимуть значення, і доклав зусиль, щоб сприяти цьому на практиці. Як і в сталінські часи, на селі почали вилучати корів у колгоспників. Вважалося, що колгоспні тваринницькі ферми можуть забезпечувати щоденні потреби жителів села в молоці. Результатом цієї кампанії стало зменшення кількості худоби в підсобних господарствах (корів — на 9 %, свиней — на 20 %, овець і кіз — на 53 %). Обсяги продукції, що надходила в базарну торгівлю, скоротилися, а ціни на неї, попри постійний підвищений попит міського населення, зросли. Від цього постраждали як міські споживачі, так і колгоспники.

Проаналізуйте фрагмент праці історика. • 1. Чому дослідник пов’язує радянські космічні програми з імовірним покращенням добробуту населення? Чи справді так було в УРСР? • 2. У чому відмінність підходу радянської влади до вирішення продовольчої проблеми у 1930-х і 1940-х роках порівняно з 1960-ми роками? Про що це може свідчити? • 3. Поміркуйте, як пов’язаний особистий досвід М. Хрущова на посаді керівника УРСР зі зміною політики щодо селянства. • 4. Чому зменшення домашніх господарств українських селян не дало очікуваних результатів?

«Як і слід було очікувати, зростання радянської космічної програми та військово-промислового комплексу мало вплинути на добробут населення, яке на початку 1960-х років знову опинилося на межі голоду. Безпосередньою причиною браку продовольства були посухи, що вразили сільське господарство. Але цього разу замість експорту зерна, як це сталося у 1932—33 та 1946—47 роках, уряд вирішив закуповувати зерно за кордоном. Це було помітне відхилення від сталінських часів. Хрущов намагався поліпшити скрутне становище селян і продуктивність колгоспів за рахунок помітного підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію (ціна на зерно зросла у 7 разів). Він також зменшив особисті земельні ділянки колгоспників наполовину, вважаючи, що це звільнить їх від додаткових зусиль на домашньому господарстві й залишить більше часу та енергії для роботи в колгоспах» (Сергій Плохій. «Брама Європи»).

Створіть рекламний слоган цілинної кампанії Хрущова. Результати роботи представте у класі.

У середині 1950-х років М. Хрущов розпочав ще одну кампанію. Він ухопився за ідею освоїти цілинні землі Північного Казахстану, Південного Уралу й Алтаю. Сотні тисяч механізаторів і спеціалістів, мобілізованих у сільському господарстві багатьох регіонів, приїхали на цілину й організували радгоспи. У 1956 р., коли було одержано найбільший урожай, на цілині працювали понад 75 тис. юнаків і дівчат з України. Зокрема, у 1956 р. новоосвоєні регіони дали половину заготовленого державою хліба. Продуктивні сили сільського господарства України було істотно підірвано відпливом спеціалістів і техніки на цілину. А незабаром виявилося, що ефект від освоєння цілини короткотривалий. Щоб запобігти голоду, 1963 р. уряд змушений був закупити у США і Канаді понад 12 млн тонн зерна вартістю 1 млрд доларів США. Маючи величезні можливості й водночас — недолуге управління, СРСР потрапив у залежність від імпорту хліби, якої вже не зміг позбутися до кінця свого існування.

Запропонуйте свій шлях економічної реформи, яка б могла вивести сільське господарство з кризи. Які ще реформи, окрім власне економічної, необхідно було для цього провести? Чому цього не було зроблено?

На початку 1960-х років сільське господарство знову перетворилося на найслабшу ланку хронічно хворої радянської економіки. Посуха 1963 р. показала всю гостроту продовольчого становища: почалися труднощі з постачанням хліба населенню. Виросли довжелезні черги по хліб. На Україну були покладені високі зобов’язання щодо постачання зерна, які вона виконати повністю не змогла. «Справи наші у сільському господарстві плачевні, якщо не гірше», — записав перший секретар ЦК Компартії України П. Шелест у своєму щоденнику в листопаді 1963 р. Невдача з реформами в сільському господарстві призвела до конфлікту між Хрущовим та українським керівництвом. Він постійно дорікав українським лідерам, що вони не вміють керувати справами сільського господарства. Посилювали цей конфлікт спроби реорганізації управління промисловістю, а його наслідки стали очевидними вже за кілька років.

Проаналізуйте візуальні джерела. Яким явищам присвячено карикатури? Що викривають карикатуристи?

«Перець». 1955—1956 рр.

Текст до карикатур:

1. Снігозбиральний комбайн (системи Недбайлівської МТС) (1956).

2. «Чия б корова ревла, аби моя сита була...» (1955)

4. Зрушення в соціальній політиці

Незаперечним досягненням М. Хрущова була соціальна політика, що охопила майже всі сфери суспільного життя. Активізація соціальної політики після припинення масового терору ставала життєво важливою для диктаторського режиму як такого. Люди бажали жити по-людськи, і в умовах без масового терору готові були за це поборотися. На початку 1956 р. Президія ЦК КПРС розглянула два основні питання соціальної політики: про режим робочого часу в 6-й п’ятирічці та про підвищення заробітної плати низькооплачуваним групам робітників і службовців. У березні було ухвалено указ про скорочення тривалості робочого дня для робітників і службовців на дві години у передвихідні та передсвяткові дні. У травні було встановлено шестигодинний робочий день для підлітків від 16 до 18 років.

Було скасовано закони 1940 р. про заборону змінювати на власний розсуд місце роботи і про суворі покарання за запізнення на роботу та прогули. Для селян, однак, зберігалися попередні умови: не маючи паспортів, вони не могли залишити свій колгосп або радгосп. Утратив силу закон про примусовий (мобілізаційного характеру) набір у ремісничі училища дітей, які закінчили семирічку Було скасовано плату за навчання в старших класах середніх шкіл і вищих навчальних закладах. Збільшено тривалість відпусток, пов’язаних із вагітністю і пологами (із 77 до 112 календарних днів).

Однією з найгостріших була проблема житла. Житлове будівництво в УРСР набуло неабиякого розмаху. Внаслідок відселення або вселення в нові квартири в Україні впродовж 1956—1965 рр. поліпшили житлові умови 17,9 млн осіб. Плата за державне житло становила: 1 руб. 32 кой. за квадратний метр у 1957 р. (після зміни масштабу цін унаслідок реформи 1961 р. — 13 коп.). Щоправда, змінилися і стандарти будівництва: висоту приміщень скоротили з 4 до 2,5 м; знизили мінімальну площу кімнат і підсобних приміщень, передусім кухонь. У квартирах із житловою площею до 45 кв. м було дозволено планувати об’єднані санітарні вузли.

ЗАУВАЖТЕ

Хоча «хрущовки» і покращували стан забезпечення житлом, вони також були прикладом традиційної радянської економії. Ці будинки зводили переважно на 2—3, а у великих містах — на 5 поверхів, адже, за вимогами, у таких будівлях не потрібен був ліфт, що значно здешевлювало будівництво.

Київські «хрущовки»

ВИРОБНИЦТВО ТОВАРІВ НАРОДНОГО ВЖИТКУ, тис. штук

Мільйони людей побудували житло власним коштом і за рахунок державного кредиту. Усе це істотно пом’якшило житлову проблему в республіці. П’ятиповерхові панельні «хрущовки» були малогабаритними й не такими комфортними, як «сталінки», але давали можливість жителям міст залишати бараки, комуналки та підвали. Панельне житло будували швидкими темпами, проте якість будівництва не відповідала багатьом нормам. Крім того, панелі виготовляли з дешевих матеріалів, і вони були розраховані на 20-річний термін використання.

У 1950—1960-ті роки дещо більшу увагу почали приділяти медичному і санаторно-курортному обслуговуванню населення.

Поліпшилося постачання населення товарами широкого вжитку. У побут входили швейні та пральні машини, холодильники й телевізори. Спочатку цих товарів виробляли недостатньо, щоб забезпечити мешканців республіки. Однак поступово їх виробництво збільшувалося.

Проаналізуйте фрагмент наукової праці. Що було причиною кризових явищ на ринку товарів широкого вжитку? Чому автор стверджує, що дефіцит і черги стали соціальною прикметою радянського суспільства?

«...На початку 1960-х років у багатьох областях республіки хронічно не вистачало господарського мила та мийних засобів. Тому союзні органи спланували збудувати в Україні та Казахстані миловарні заводи потужністю 30 тис. т на рік кожний. Протягом цього десятиліття з великими перебоями йшла торгівля авторучками, термосами, ґудзиками, грамплатівками, учнівськими зошитами, освітлювальними електролампами, лезами для гоління, кришками для домашнього консервування. Враховуючи заявки торговельних організацій, планові відомства передбачали збільшення випуску дефіцитних товарів, однак згодом з’ясовувалося, що з продажу зникали інші товари. Дефіцит і черги стали соціальною прикметою радянського суспільства» (український історик Володимир Баран).

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Схарактеризуйте поняття і терміни: воєнно-промисловий комплекс, раднаргоспи, укрупнення колгоспів, цілинні землі, агроміста.

2. Які твердження визначають особливості розвитку сільського господарства за часів «відлиги»? Наведіть факти, щоб їх підтвердити або спростувати.

• Виникнення залежності СРСР від продовольчого імпорту. • Ліквідація МТС.

• Примусове затягування селян у колгоспи. • Спроби держави загальмувати реалізацію сільгосппродукції з присадибних ділянок. • Терор голодом як метод покарання за невиконання хлібозаготівель і саботаж. • «Ліквідація куркульства як класу». • Необґрунтоване розширення посівних площ кукурудзи. • Укрупнення колгоспів, проблема ліквідації «неперспективних сіл».

3. Які твердження визначають особливості розвитку промисловості за часів «відлиги»? Наведіть факти, що їх підтверджують або спростовують.

• Заміна галузевого принципу управління промисловістю на територіальний.

• Зростання безробіття внаслідок консервування підприємств, для яких бракувало державних ресурсів. • Об’єднання державних підприємств у госпрозрахункові трести на принципах самоокупності та одержання прибутку.

• Пріоритетний розвиток галузей ВПК. • Пріоритетний розвиток галузей промисловості, орієнтованих на експорт. • Поєднання директивного управління економікою з ринковими механізмами. • Створення нових галузей промисловості. • Стимулювання випуску продукції економічними засобами. • Пріоритетний розвиток промисловості, що виробляла засоби виробництва, порівняно з промисловістю, яка виробляла предмети споживання.

4. Які твердження визначають особливості соціальних процесів доби «відлиги»? Наведіть факти на їх підтвердження або спростування.

• Закріплення робітників і службовців за підприємствами та установами і заборона населенню вільно вибирати місце праці. • Запровадження гарантованої оплати праці в колгоспах. • Здійснення грабіжницької для населення грошової реформи. • Істотне подовження відпусток у зв’язку з вагітністю і пологами. • Оптимізація пенсійного законодавства. • Переорієнтація частини потужностей галузей важкої промисловості на виготовлення товарів народного вжитку. • Різке погіршення житлових умов міського населення. • Скорочення тривалості робочого дня з переходом на п’ятиденний робочий тиждень восьмигодинного робочого дня. • Упровадження плати за навчання у старших класах середніх шкіл та у вищих навчальних закладах.

5. Поміркуйте, чи були підстави для тези, пропонованої XXII з’їздом КПРС. Наведіть аргументи, щоб підтвердити або спростувати викладену думку.

Наприкінці жовтня 1961 р. XXII з’їзд КПРС констатував, що у СРСР склалися всі необхідні умови, щоб у найкоротший термін наздогнати й перегнати найрозвинутіші капіталістичні країни за показником виробництва продукції на одну особу населення.

6. Які особливості життя доби «відлиги» висміяно в тогочасних анекдотах? Чи знаєте ви анекдоти або меми про сучасні реалії економічного життя?

1. «Радянські футболісти виграли Олімпійські ігри, коли Микита Сергійович пообіцяв засіяти останнє футбольне поле кукурудзою».

2. «За Леніна було як у метро: один веде, всюди темрява, попереду світло; за Сталіна було як у трамваї: один веде, половина сидить, інша половина труситься; а за Хрущова — як у літаку: один веде, а всіх нудить і нікуди дітися!».

3. «Ви вже запаслися милом і пральним порошком?

— Ні, а що?

— Ну як же, адже Хрущов тепер взявся за хімію!».

7. Відшукайте в художніх творах згадки про «хрущовки». Як їх поява змінила зовнішній вигляд тогочасних населених пунктів? Які недоліки такого житла і чому за багато років, що минули від їх спорудження, ці недоліки так і не усунули?

8. Використайте застосунок Canva і створіть комікс за темою параграфа, наприклад: «Хрущовські надпрограми», «Соціальна політика доби “відлиги”», «Здобутки науково-технічної революції» тощо.