§ 17. Наростання економічної кризи

Економічний розвиток України відбувався за давно узвичаєними напрямами. Промисловість розвивалася екстенсивним шляхом. У міру того, як вичерпувалися можливості додаткового залучення матеріальних і трудових ресурсів, темпи економічного зростання скорочувалися. Ця закономірність була властива всій радянській економіці, але в Україні проявлялася особливо виразно.

Падіння темпів економічного розвитку негативно позначилося на демографічній ситуації. За два десятиріччя Україна опинилася перед загрозою депопуляції. На демографічну ситуацію вплинула також здійснювана центром штучна активізація міграційних процесів. Мільйони українців, які виїхали за межі республіки на постійну або тимчасову роботу, русифікувалися. Мільйони росіян, які приїжджали до України, вже самою своєю присутністю полегшували Москві й Києву русифікацію республіки.

1960—1980-ті роки позначені бурхливою урбанізацією України. Селяни вперше отримали можливість переїжджати в міста, які гостро потребували робочої сили. Співвідношення сільського й міського населення радикально змінилося на користь останнього. Зменшення кількості селян і панування колгоспно-радгоспної системи призвели до деградації сільського господарства.

У середині 1980-х років економіка була уже не в змозі задовольняти матеріальні потреби суспільства. Це виявлялося в чимдалі гострішому дефіциті промислової та сільськогосподарської продукції.

СЛОВНИК

Депопуляція — систематичне зменшення кількості населення певної країни або території, коли наступні покоління кількісно менші від попередніх (смертність перевищує народжуваність, висока еміграція; обставини, що спричиняють великі втрати людей, наприклад війна).

1. «Косигінська» реформа. Уповільнення темпів зростання промисловості

У жовтні 1964 р. уряд СРСР очолив О. Косигін. Керівництво країни відмовилося від низки нововведень М. Хрущова. Зокрема, посилилася централізація в управлінні економікою — було ліквідовано ради народного господарства й відновлено галузеву систему управління промисловістю через союзні та союзно-республіканські міністерства. У жовтні 1965 р. Олексій Косигін запропонував розпочати економічну реформу: розширити права підприємств, зокрема скоротити кількість обов’язкових планових показників, не допускати зміни плану без згоди підприємств, залишати частину прибутку в їхньому розпорядженні. Якщо раніше основним показником ефективності роботи підприємства була кількість виготовленої продукції, то тепер — обсяг реалізованої.

ЗАУВАЖТЕ

За доби «застою» в Україні збудовано п’ять АЕС: Чорнобильську (м. Прип’ять, Київська обл.), Запорізьку (м. Енергодар), Південноукраїнську (м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл.), Рівненську (м. Вараш) та Хмельницьку (м. Нетішин).

Запорізька АЕС. Нині — найбільша в Європі. 4 березня 2022 р. під час широкомасштабного російського вторгнення була захоплена російськими військами

На підприємствах утворювали фонди розвитку виробництва та матеріального заохочення працівників. Запровадження фонду соціально-культурних заходів і житлового будівництва давало підприємствам можливість будувати житло, дитячі садки, бази відпочинку.

Завдяки втіленню економічної реформи 8-ма п’ятирічка (1966—1970) була найуспішнішою серед усіх. Обсяг промислового виробництва збільшився в Україні наполовину. Дві третини приросту промислової продукції було одержано внаслідок зростання продуктивності праці, а не успішної модернізації. Однак статистика дещо прикрашала результати реформи: високі звітні показники нерідко зумовлювалися прихованим підвищенням цін.

Розширення прав підприємств аж ніяк не обмежувало повноважень міністерств і комітетів. Економіка залишалася директивною, командною. Вирішальне слово в господарюванні належало апаратникам, а не директорському корпусу. Країна поступово поверталася до жорсткого директивного планування. Знову, як і до реформи, відомства почали директивно визначати рівень продуктивності праці та собівартості продукції. Що краще працювало підприємство, то гірші умови чекали на нього наступного року. Запровадити окремі елементи ринкового регулювання в командну економіку виявилося неможливим.

ЗАУВАЖТЕ

О. Косигін запровадив у життя в 1965—1967 рр. ринкові елементи в управлінні промисловістю (показник прибутковості, стимулювання ефективної праці робітників і службовців, більша самостійність підприємств у розпорядженні продукцією і прибутком). Після вторгнення в Чехословаччину лібералізацію економіки було припинено.

Видобуток вугілля в УРСР (1971—1985)

Основою економіки й далі були паливно-енергетичні галузі та ВПК. Водночас пріоритетними почали вважати східні регіони СРСР, що істотно скоротило фінансування союзних республік. Особливо це відчула Україна. Єдиний виняток становила електроенергетика, зокрема атомна. 1977 р. — рік народження української атомної енергетики. У промислову експлуатацію було введено перший енергоблок Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС). Додаткові потужності в цій галузі призначалися для задоволення потреб країн РЕВ. Експорт електроенергії був необхідним для компенсації витрат на придбання імпортних продовольчих товарів і предметів повсякденного вжитку.

Із кожною п’ятирічкою темпи видобування вугілля на Донбасі скорочувалися, а його собівартість зростала.

Від початку 1970-х років розвинені країни світу почали активно запроваджувати автоматизацію, роботизацію, нові ресурсоощадні технології, використовувати безмежні можливості комп’ютеризації.

Однак командна економіка не була придатна до залучення досягнень науково-технічного прогресу. Новітню техніку й прогресивні технології доводилося «впроваджувати» як щось чужорідне, вольовими зусиллями. Брак властивої вільному ринку конкуренції призводив до стагнації виробництва.

СЛОВНИК

Стагнація — стан без розвитку, застій у виробництві.

Нарощування виробничих потужностей супроводжувалося нагромадженням застарілої техніки. На цукрових заводах України інколи працювали машини, виготовлені в XIX ст. Особливо низький технічний рівень був у легкій і харчовій галузях промисловості, які фінансували за залишковим принципом.

Тож криза, яка насувалася на СРСР, була зумовлена вичерпанням ресурсів екстенсивного розвитку за неможливості розвиватися інтенсивно. Вона провіщала розвал створеної засобами масового терору командної економіки.

На ділянці газогону Уренгой — Помари — Ужгород у Ставищенському районі на Київщині. 1982 р.

Газогін Уренгой — Помари — Ужгород — трансконтинентальна система транспортування газу із Західного Сибіру до Західної Європи.

• Поміркуйте, який сенс мало написання гасла «Наша відповідь Рейгану» (тодішньому президентові США) на трубі газогону.

Занепад радянської індустрії загальмувала світова енергетична криза 1970-х років. Коли ціни світового ринку на енергоносії зросли мало не вдесятеро, мобілізаційні можливості командної економіки було використано для швидкого нарощування видобутку нафти й газу, а також для будівництва нафто- й газогонів від Західного Сибіру через Україну до Західної Європи. У неосвоєній, малопридатній для життя місцевості зосереджувалися величезні матеріальні й трудові ресурси, зокрема сотні тисяч будівельників з України. Одержані десятки мільярдів «нафтодоларів» подовжили життя радянської економіки, що постійно перебувала в кризовому стані.

Проаналізуйте візуальні джерела. • 1. Які кризові явища в економічному житті вони викривають? Як ці явища позначалися на добробуті населення? Яка карикатура це відображає? З якою метою журнал публікував такі карикатури? • 2. Чи могли звичайні робітники запобігти кризовим проявам, що стали об’єктом сатиричного викриття? Чому?

Карикатури із сатиричного журналу «Перець». 1970-ті роки

Проаналізуйте фрагмент джерела. Чому командна економіка спричиняла порушення технологічного процесу, що супроводжувалися недбальством і низькою якістю виконання робіт? Які це могло мати наслідки?

«...Управління будівництва “Кременчукгесбуд” Міністерства енергетики і електрифікації СРСР повільно розгортає будівництво Чорнобильської атомної електростанції. План робіт не виконується. Будівельно-монтажні роботи виконуються на низькому інженерному рівні, допускаються великі втрати робочого часу будівельників, недостатньо використовується будівельна техніка. Дирекція атомної електростанції несвоєчасно і некомплектно видає на будівництво необхідну проектно-кошторисну документацію. Тривалий час не вирішується питання про резервне джерело електропостачання будівництва...» (з постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР «Про хід будівництва Чорнобильської атомної електростанції», 1972 р.).

2. Неефективність колгоспного ладу. Провал Продовольчої програми

Сільське господарство України традиційно було розвинутим. Республіка давала більше ніж половину загальносоюзного виробництва цукру, майже половину соняшнику, близько третини фруктів та овочів.

Проте ситуація в аграрному секторі погіршувалася швидше, ніж у промисловості, хоч нові керівники країни після усунення М. Хрущова від влади першочергову увагу звернули саме на цю галузь. Було скасовано низку обмежень щодо присадибного господарства. У другій половині 1960-х років земельні органи повернули населенню більшу частину присадибної земельної площі, відрізаної за часів М. Хрущова.

Навесні 1965 р. виявилося, що плани семирічки (1959—1965) з виробництва сільгосппродукції не виконано: надої молока не зросли, а середньорічне виробництво зерна скоротилося. Сільськогосподарська галузь і далі залишалася збитковою, попри підвищені в 1962 р. заготівельні ціни на м’ясо-молочну продукцію.

У наступних п’ятирічках частка капіталовкладень у сільське господарство істотно зросла порівняно з попереднім періодом. У 9-й, 10-й і 11-й п’ятирічках вона становила в Україні 27—28 % загального обсягу капіталовкладень. Однак ці ресурси використовували нераціонально. Колгоспи та радгоспи не могли нагодувати міського споживача, дарма що держава вкладала в них дедалі більше коштів.

Проаналізуйте візуальні джерела. Поміркуйте, чи можливі ситуації, зафіксовані на фото, у країнах із ринковою економікою. У чому їхня абсурдність? Як ви думаєте, навіщо радянська влада заохочувала такі заходи? Про які тогочасні пропагандистські ідеї свідчать ці світлини?

Лекція під час обідньої перерви в колгоспі «Україна» на Вінниччині. 1965 р.

Свято врожаю в колгоспі ім. В. Чапаева на Черкащині. 1968 р.

Проаналізуйте фрагмент джерела. • 1. Які слова вказують на наростання кризи в економіці СРСР? • 2. З якої причини в Україні «не мали змоги витратити на потреби республіки те, що виробили понад план»? • 3. Чим було зумовлено економічну допомогу іншим країнам коштом добробуту місцевого населення?

«У Донбасі великі труднощі із забезпеченням харчування, особливо м’ясом, державних фондів явно не вистачає. А на ринку кілограм м’яса 2,5—3 карбованці. Серед шахтарів, гірників, металургів, машинобудівників, хіміків, будівельників просто йде відкрите ремствування. А що я можу зробити при нашій “зацентралізованій” системі, де все давно розписано, все розподілено, навіть те, що не вироблено. Ми ж не маємо права навіть витратити на потреби республіки те, що виробили понад план. Із республіки відправляється величезна кількість продуктів тваринництва — навіть за кордон, а свій власний робітничий клас, “господаря” країни, тримаємо на мінімальному пайку» (зі щоденника Петра Шелеста, 1968 р.).

ЗАУВАЖТЕ

Затверджена в 1982 р.

Продовольча програма мусила припинити чимдалі більшу залежність СРСР від країн Заходу в продовольчому питанні. Передбачалося використати величезні кошти на створення агропромислових комплексів (АПК). Однак у центрі продовольчої програми перебувала колгоспна система, і це зумовлювало її провал.

Загострення кризи сільського господарства намагалися виправити ухваленою навесні 1982 р. Продовольчою програмою СРСР. На глибину кризи вказував також період запровадження програми — 1982—1990 рр. Невпинне погіршення становища з постачанням продовольства змусило владу розробити цю програму, забезпечити її фінансування і постійно контролювати перебіг виконання.

Продовольчу програму СРСР пропаганда подавала як свідчення турботи комуністичної партії про матеріальний добробут радянських людей. Із року в рік засоби масової інформації висвітлювали перебіг її виконання і популяризували досягнення «маяків» аграрного виробництва. Сільське господарство стало пріоритетною галуззю в державній політиці капіталовкладень. Проте через панування державної власності колгоспники не були зацікавлені в результатах своєї праці. Це, а також безвідповідальні рішення партійних і радянських інстанцій призводили до постійного дефіциту сільськогосподарської продукції. Найродючіша у світі смуга придніпровських заплавних чорноземів перетворилася на дно штучних морів. Меліоровані ґрунти засолонялися або заболочувалися. Насичені хімікатами сільськогосподарські продукти ставали небезпечними для здоров’я.

Неспроможність домогтися від колгоспів високої врожайності спонукала державні органи наполягати на постійному розширенні посівних площ. Надмірна розораність призводила до активізації ерозійних процесів. Чорноземні ґрунти, якими завжди славилася Україна, перебували в жахливому стані.

Отже, багатомільярдне фінансування сільського господарства виявилося неефективним. Продовольча програма провалилася.

Недоліки в управлінні економікою країни негативно позначилися на її екологічному стані. У 1980-х роках територію України забруднювали відходами мінерально-сировинного комплексу в десять разів інтенсивніше, ніж СРСР загалом.

Проаналізуйте візуальні джерела. • 1. Чому кризовий стан економіки справляв деморалізаційний вплив на тогочасне радянське суспільство? • 2. Як ви думаєте, чи мали б наслідки скарги вчительки на виявлену безгосподарність? • 3. Чому зображені на карикатурі жінки не скаржаться до екологічної інспекції?

Карикатури із сатиричного журналу «Перець». 1980-ті роки

Напис на мішках — «Добриво».

А тепер, діти, на конкретному прикладі я поясню вам, що таке безгосподарність.

— А я приходжу сюди фарбувати по понеділках. У них цього дня чудовий помаранчевий колір.

3. Зміни в національній і соціальній структурах населення

Українська РСР була другою за площею і населенням республікою Радянського Союзу. За чисельністю населення вона перебувала на шостому місці в Європі після Російської РФСР, Німеччини, Італії, Великої Британії та Франції.

За даними переписів, з 1959 до 1989 р. чисельність населення республіки зросла на 9,6 млн і сягнула 51,7 млн осіб.

Переписи населення свідчили про загрозу депопуляції в Україні, тобто абсолютного скорочення чисельності населення. Природний приріст різко скорочувався внаслідок двох причин: зниження народжуваності й зростання смертності. Як і всюди в Європі, в Україні зростала питома вага населення старшого й похилого віку внаслідок подовження середньої тривалості життя.

Приріст населення

ЗМІНИ В ЧИСЕЛЬНОСТІ МІСЬКОГО ТА СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ (1959—1985), млн осіб

• Проаналізуйте таблицю. Як змінилася чисельність населення міст і сіл? Що спричинило такі результати і які наслідки вони мали?

Проводи донецької молоді на будівництво Байкало-Амурської магістралі (БАМ), жовтень 1974 р.

• Які явища соціально-економічного життя в УРСР, зокрема з огляду на демографічну ситуацію, засвідчує фото?

Україна була однією з республік із надзвичайно високою інтенсивністю міграційних процесів. Для міжреспубліканської міграції Кремль створював найбільш сприятливі умови. Розрахунок був на те, що база національно-визвольної боротьби послабиться через штучно створену багатонаціональність. У 1970-х роках, коли міграція досягла максимуму, приріст населення України було забезпечено переважно припливом росіян, а не народжуваністю українців. Тож в усіх українських регіонах, крім західного, частка росіян істотно зросла. У південних регіонах наприкінці 1980-х років вона перевищила третину. Такі зміни в національному складі створювали сприятливі умови для цілеспрямованої політики русифікації. У східних і південних областях дедалі більше українців вимушені були переходити на російську мову в навчанні й щоденному спілкуванні. Унаслідок цього російськомовне населення почало переважати. Однак переписи засвідчили: навіть забуваючи рідну мову, українці здебільшого не змінювали національної ідентичності, тобто не називали себе росіянами.

Одночасно партійна пропаганда наголошувала на етнічній єдності трьох слов’янських народів: росіян, українців і білорусів. У складі населення СРСР поступово скорочувалася питома вага росіян. Тож єдиним засобом запобігання цій загрозі панівна верхівка вважала асиміляцію українців і білорусів росіянами.

Окрім того, демографічні процеси 1970—1980-х років характеризувало стрімке зростання міського населення та зменшення сільського. Якщо в 1960 р. сільські жителі становили половину населення, то в 1985 р. — лише третину. Продуктивність праці в сільському господарстві за цей час майже не зросла. Кожному, хто працював на селі, тепер доводилося годувати не одного, а двох міських жителів. Селянам почали видавати паспорти, і вони за бажанням могли переїжджати до міст. Села залишала здебільшого молодь. Вікова структура сільського населення вкрай погіршилася.

Проаналізуйте карту на с. 172. • 1. Позмагайтеся в парах, хто почерпне з неї якнайбільше інформації. Складіть запитання до карти. Запропонуйте їх іншій парі. Вислухайте відповіді. • 2. До яких держав відбувалося транспортування газу територією України? Знайдіть інформацію, чи працюють ці газопроводи нині. Поміркуйте, як наявність міжнародних газопроводів впливала на економіку УРСР у добу загострення кризи радянського ладу. Як Україна могла б використовувати ці газові магістралі для розвитку власної економіки та налагодження міжнародних відносин?

Господарство радянської України в 1960—1980-ті роки

4. Життєвий рівень населення

За рівнем життя республіки СРСР мало чим відрізнялися одна від одної (лише в республіках Балтії він був помітно вищий). У світовому ж реєстрі за показником життєвого рівня Радянський Союз перебував у групі слаборозвинених країн, на місцях після п’ятдесятого. Зрозуміло, що цю статистику ретельно приховували.

За чверть століття розрив в оплаті праці між промисловістю і сільським господарством скоротився, а її рівень зріс. Проте держава постійно запізнювалася з «отоваренням» виплачених грошей. Упродовж 1971—1985 рр. грошова маса в обігу зросла втричі, а виробництво товарів народного вжитку (разом з імпортом) — удвічі. Це зумовило зниження купівельної спроможності рубля.

У ринковій економіці невідповідність товарної маси грошовій виявилася б у формі інфляції, тобто знеціненні грошей, іншими словами — зростанні цін. В економіці з фіксованими цінами інфляція виявлялася як дефіцит товарів. Тривале очікування, коли товар «викинуть» у продаж, і довгі черги за дефіцитом стали найхарактернішою рисою радянського побуту 1970—1980-х років.

Дефіцит породив специфічний список престижних і непрестижних професій. Звісно ж, престижними були професії в галузях, у яких виробляли, розподіляли або продавали дефіцит, а також професії, пов’язані з офіційно встановленими пільгами щодо придбання дефіциту. У найсприятливішому становищі була номенклатура. Почала зростати мережа закритих магазинів, у яких за помірними цінами певні категорії номенклатурних працівників одержували харчові продукти, виготовлені у спеццехах, і овочі та фрукти, вирощені у спецгосподарствах без застосування хімічних добрив. Поширилася практика закупівлі за кордоном малих партій високоякісних товарів, призначених для керівної еліти.

Найдефіцитнішими були продовольчі товари. В Україні дефіцит продовольства відчувався не так гостро, як в інших республіках. Хоча більшу частину продукції колгоспів і радгоспів вивозили, становище рятувала базарна торгівля продукцією, вирощеною на присадибних ділянках селян і в особистих господарствах містян.

Держава змушена була суттєво збільшити обсяги імпорту продовольчих товарів, витрачаючи на їх закупівлю валюту, одержану від продажу енергоносіїв.

Збільшення чисельності міського населення відбувалося за сталого темпу житлового будівництва. Тож у «застійні» роки знову почав зростати дефіцит житла. За 1965—1985 рр. в Україні було споруджено 7 млн 300 тис. нових квартир. 33 млн людей поліпшили житлові умови. Однак житлова проблема й далі відчувалася гостро — надто високими виявилися темпи урбанізації. Сотні тисяч людей роками стояли в чергах на одержання квартири. Якість безплатного житла була вкрай низькою, а квартири — невеликими за площею. Лише в небагатьох новоселів кожний член сім’ї мав окрему кімнату. Більшість отримували типову «хрущовку».

За кількістю медичного персоналу і лікарняних ліжок у розрахунку на одну особу населення республіки Радянського Союзу посідали перші місця у світі. Однак медицину фінансували за залишковим принципом. На підготовку лікаря витрачали вдесятеро менше коштів, ніж у країнах Заходу. Радянські дипломи там не визнавали. Технічна оснащеність лікарень була незадовільною. Працівники компартійно-радянського апарату лікувалися в спеціальних лікарнях, які розміщували в сучасних, спроектованих для цієї мети будівлях, оснащували імпортним устаткуванням і комплектували високооплачуваним персоналом.

Прочитайте текст і подискутуйте на викладену в ньому тему. Висловте свої міркування щодо того, чому соціальна політика в УРСР не дала бажаних результатів.

«Втілюючи у життя соціальну політику, державний та партійний апарат у 1960—1980-х роках керувався тезою генерального секретаря ЦК КПРС Л. Брежнєва, що в Радянському Союзі всі сімейні клопоти лягали на плечі жінок. Саме тому більшість державних заходів було спрямовано на створення умов для полегшення становища жінки у сім’ї та у суспільстві. У 1968 р. було затверджено “Закон СРСР про шлюб та сім’ю”, що визначав сім’ю як важливу ланку суспільства, а виховання дитини провідним завданням чоловіка та жінки рівною мірою. Було запроваджено соціальну та матеріальну допомогу різним категоріям сімей із дітьми. Така політика мала б заохочувати жінок до материнства, що покращило б демографічну ситуацію в СРСР насамперед у республіках із низькою народжуваністю (в УРСР зокрема). Однак для Української РСР вона виявилась недієвою».

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: • введення в експлуатацію першого енергоблока ЧАЕС • завершення будівництва газогону Уренгой — Помари — Ужгород • початок «косигінської» реформи • запровадження Продовольчої програми.

2. Схарактеризуйте поняття і терміни: депопуляція, міграційні процеси, інфляція, дефіцит товарів.

3. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагменті джерела.

«Нескінченні вихваляння нестримного піднесення життєвого рівня різко контрастували з реальною дійсністю. [...] Дедалі зростали ціни, знижувалася купівельна спроможність карбованця. Величезним лихом став дефіцит. Поступово з продажу зникали одна категорія товару за другою. Особливо це позначилося на постачанні продовольства. Узвичаїлася сумна практика імпорту зерна. До хліба приєднали інші продукти — аж до картоплі включно. З полиць крамниць зникали рибо- і м’ясопродукти, молочні вироби тощо» (Михайло Брайчевський).

4. Які твердження визначають особливості соціальних процесів доби «застою»?

• Заборона самовільного переселення колгоспників та інших категорій сільського населення до міст. • Залишковий принцип фінансування сфери охорони здоров’я. • Зменшення обсягів житлового будівництва та різке погіршення житлових умов міського населення. • Оптимізація пенсійного законодавства: зниження пенсійного віку до 60 років (для чоловіків) і 55 років (для жінок).

• Паспортизація селян, що усунула перешкоди для переїзду їх до міст; скорочення сільського населення. • Уповільнення темпів зростання реальних доходів населення. • Хронічний дефіцит товарів повсякденного попиту на споживчому ринку.

5. До положень, що характеризують соціально-економічне становище доби «застою», доберіть конкретні факти.

• Компартійно-радянська номенклатура як прошарок радянського суспільства: становище в системі влади, обов’язки і привілеї. • Темпи урбанізації суспільства та їхній вплив на соціальну структуру. • Неухильне падіння економіки та його вплив на якість життя населення.

6. Підготуйте есе на тему «Політ у космос, могутня зброя на тлі черг і дефіциту: якими були пріоритети радянської держави?»