§ 34. Соціально-економічний і суспільно-політичний розвиток України у 2014—2022 рр.

В умовах «гібридної війни», яку Росія розгорнула проти України, потрібно було здійснювати реформи, що дали б змогу подолати радянське минуле. Після Революції Гідності комуністи втратили представництво в парламенті. Дедалі більше громадян усвідомлювали, що комуністична ідеологія не тільки облудна, а й небезпечна для суспільства через фундаментальну відмінність між формою і змістом.

Розв’язана Росією війна переконливо довела необхідність розриву зв’язків, які утримували Україну в імперській орбіті Росії, проте зрозуміли це не всі й не одразу. Виявилося, що перемога Революції Гідності та проєвропейського курсу були лише початком шляху. Щоб стати частиною ЄС, необхідно як працювати над собою та проводити реформи, так і обстоювати ідею членства в ЄС за межами України.

1. Процеси реформування різних сфер життя та їхні особливості

Перемога Революції Гідності поставила питання про виконання вимог протестувальників, серед яких очищення влади від осіб, що заплямували себе, виконуючи злочинні накази або ухвалюючи незаконні рішення за часів В. Януковича. У квітні 2014 р. було ухвалено Закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», а у вересні того ж року — Закон «Про очищення влади». Останній мав на меті не допустити до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію влади В. Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. Згідно з цим Законом в Україні почали застосовувати процедуру люстрації.

СЛОВНИК

Люстрація — встановлена законом або рішенням суду заборона обіймати певні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Революція Гідності та «ленінопад» започаткували масштабний процес дерадянізації країни. У квітні 2015 р. Верховна Рада України схвалила ініційований Українським інститутом національної пам’яті Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». У країні розгорнулася масштабна декомунізація. Перейменовували населені пункти, вулиці та навіть обласні центри — Дніпропетровськ став Дніпром, а Кіровоград — Кропивницьким. Декомунізація прискорилася після початку широкомасштабної війни Росії проти України та доповнилася дерусифікацією.

В. Гройсман, П. Порошенко, А. Яценюк. Листопад 2014 р. Фото: ТСН

Верховна Рада перетворилася на проєвропейську, а вплив проросійських сил парламенту значно зменшився. На жаль, суспільство ще не усвідомлювало усю загрозу, яку несли в собі проросійські сили та їхня діяльність. Україна повернулася до Конституції 2004 р., яка закріпила парламентсько-президентську модель влади, коли повноваження глави держави обмежуються питаннями національної безпеки, зовнішньої політики й балансувальними функціями щодо інших органів влади. Отже, Президент України П. Порошенко зосередився на зовнішньополітичній діяльності. Тим більше, що Україні в умовах «гібридної війни» потрібна була консолідована допомога цивілізованого світу. Натомість Кабінет Міністрів України сфокусував діяльність на стабілізації економіки та реформах, необхідних для відновлення нормального функціонування держави.

За період із 2014 до 2019 р. в Україні працювали два уряди — Арсенія Яценюка (2014—2016) і Володимира Гройсмана (2016—2019). Прем’єр-міністрові А. Яценюку вдалося досягти певних успіхів. Швидкими темпами здійснювали модернізацію Збройних Сил і збільшували їхню чисельність. Було вибрано курс на впровадження стандартів НАТО в армії, проте участь у воєнних діях і знищена матеріально-технічна база гальмували цей процес. Значним успіхом стали реформи, які привели до формування Національної гвардії.

Присяга перших в Україні патрульних поліцейських. Київ, Софійська площа, 4 липня 2015 р. Фото: ТСН

Завдяки всебічній підтримці європейських та американських партнерів і рішучому прагненню суспільства до змін було проведено реформу правоохоронних органів і створено Національну поліцію. На цей орган влада та громадяни покладали великі надії, адже він мав кадрово оновити систему органів правопорядку та замінити стару міліцію, методи і форми роботи якої вже давно себе скомпрометували.

Особливо складною була економічна ситуація. Режим В. Януковича залишив по собі фактично порожню державну казну. Першочерговим завданням було стабілізувати економіку й не допустити дефолту (неможливості відповідати за своїми борговими зобов’язаннями). Було проведено реструктуризацію зовнішнього боргу. Валовий внутрішній продукт (ВВП) за 2013—2015 рр. скоротився зі 183,3 до 90,6 млрд доларів США. Лише у 2016—2018 рр. почалося незначне зростання ВВП.

В умовах війни різко загострилася небезпека антидержавної діяльності широко представленого в українській економіці російського капіталу. Щоб стабілізувати економіку й не допустити її розхитування, на допомогу прийшов Міжнародний валютний фонд. Запозичення валюти з його ресурсів дало змогу відновити загальні золотовалютні резерви на рівні, який забезпечував порівняну стабільність гривні. Загальні золотовалютні резерви скоротилися за 2014 р. з 20,4 до 7,5 млрд доларів, проте на кінець 2021 р. зросли до 30,9 млрд доларів.

Припинився спад промислового виробництва. Україна вперше пережила зиму 2015—2016 рр. без постачання газу російськими компаніями. Попри спротив Росії, було введено в дію Угоду про асоціацію з Євросоюзом включно з Угодою про зону вільної торгівлі. Щоб зменшити корупційні ризики та не допустити сумнівні компанії до грошей платників податків, було запроваджено нову, відкриту систему електронних торгів публічних закупівель ProZorro.

Саме реформи, які наближали Україну до європейських антикорупційних стандартів, мали стати ключовими в подоланні старої корупційно-олігархічної системи. Було створено систему спеціальних органів та підрозділів, основна діяльність яких спрямована на недопущення корупції, зменшення корупційних ризиків і забезпечення невідворотності покарання за вчинення корупційних правопорушень. У 2015 р. запрацювали Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Основна мета цієї реформи — створити в Україні нульовий рівень толерантності до корупції та чітке розуміння, що за зловживання й отримання хабарів рано чи пізно доведеться відповідати.

Антикорупційні реформи в поєднанні з люстрацією не мали б успіху без перезавантаження судової системи. Словосполучення «судді Майдану», що закріпилося за тими суддями, які виконували вказівки, а не закони, свідчило про глибоку недовіру суспільства до всієї судової системи. Судова реформа передбачала не лише ухвалення системи законів — потрібно було внести зміни до Конституції України. Було створено трирівневу судову систему (місцеві та окружні суди — апеляційні суди — Верховний Суд), розпочато оновлення кадрового складу та запроваджено кваліфікаційний відбір суддів і кандидатів у судді, громадський контроль за призначенням суддів. Реформа показала як результативність, так і прорахунки, й фактично триває.

Проаналізуйте фрагменти джерел. • 1. Що стало причиною появи в Конституції України зазначених положень? • 2. Про що свідчить факт появи таких положень в Основному Законі? • 3. Чи пов’язані ці положення з реформами, що відбувалися в Україні? • 4. Чому закріплені положення називають «цивілізаційним вибором»?

«Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей... піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України... приймає цю Конституцію — Основний Закон України.

До повноважень Верховної Ради України належить: визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору» (Конституція України).

«Російська збройна агресія спричинила докорінні зміни у зовнішньому та внутрішньому безпековому середовищі України, що обумовлює необхідність пошуку нових механізмів гарантування національної безпеки України та чіткого закріплення в Основному Законі держави незворотності цивілізаційного вибору України, уособленням якого є європейська та євроатлантична інтеграція України» (з пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України»).

2. Мовна і релігійна ситуація в Україні

Проведіть у вашому навчальному закладі соціологічне опитування (анонімне) щодо релігійної належності та володіння і спілкування різними мовами. Узагальніть результати у вигляді діаграм. Проаналізуйте отримані результати.

Важливим аспектом розвитку й утвердження української держави є мовна політика. Політика зросійщення та русифікація пустили глибоке коріння в суспільній свідомості. Війна Росії проти України, яка розпочалась у 2014 р., поставила мовне питання серед перших на порядок денний, а широкомасштабна війна зробила його питанням подальшого існування української нації. Розбудова імперій та формування колоніальної залежності завжди були пов’язані зі штучним насадженням мови метрополії. Цим шляхом йшла і надалі йде Росія, тож подолання імперського минулого неможливе без виведення національної — української — мови на найвищий ступінь суспільного визнання.

Конституція України визначає єдину державну мову — українську. Перепис населення 2001 року показав, що вона є рідною для 67,5 % жителів України. Суперечливість розв’язання мовного питання в Україні полягає не в тому, що для третини населення рідною мовою є не українська (з очевидним переважанням російської мови). Неоднозначність полягає в тому, що задля гармонізації мовної ситуації держава повинна створити сприятливі умови для розвитку саме української мови, зважаючи на високий ступінь русифікованості українців, який штучно формувався впродовж кількох століть. Особливо важливо пам’ятати, що гасло захисту «російськомовного населення» було використано Росією для розв’язання війни проти України.

Підтримка української мови потребує спеціальних заходів, адже її всебічне функціонування — питання національної безпеки України. Тож утвердження суверенної й незалежної держави в Україні можливе лише за активної мовної політики, спрямованої на зміцнення української мови як державної.

У політичній боротьбі за роки незалежності проросійські політичні сили активно використовували гасло надання російській мові статусу другої державної. Фактично в разі реалізації цього гасла буде ліквідовано статус української мови як державної, що вже доведено досвідом багатьох держав, які запроваджували двомовність на офіційному рівні.

Мовна політика попередніх історичних періодів призвела до того, що національна мова функціонувала не в усіх сферах суспільного життя і не на всіх рівнях.

Подолання посттоталітарних деформацій можливе за умови розширення функціональних можливостей української мови, яка в Україні й досі потребує захисту і підтримки. Тому 25 квітня 2019 р. Верховна Рада ухвалила Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». З 2020 р. також функціонує інститут Уповноваженого із захисту державної мови, який опікується захистом української мови як державної та захистом права громадян і громадянок України на отримання державною мовою інформації та послуг у всіх сферах суспільного життя.

Проаналізуйте візуальні джерела. • 1. Що стало причиною появи карикатури? • 2. Поміркуйте, чи можна вважати ситуацію, яку відображають фото і карикатура, нормальною. Свою відповідь обґрунтуйте.

Мітинг на підтримку української мови. Фото: zaxid.net

Карикатура про стан розвитку української мови

Підпис: «Дівчино, посунься, ти мене утискаєш!». Авторка — Оксана Федько, активістка Громадського руху «Відсіч»

Не лише мовна ситуація перебуває під пильною увагою українського суспільства. Не менш важливим та вразливим питанням став релігійний чинник розвитку України. Конституція відокремлює релігію і церкву від держави та гарантує свободу світогляду і віросповідання, проте вплив релігії та релігійних організацій на українське суспільство є дуже вагомим.

ЗАУВАЖТЕ

За даними соціологічних опитувань у 2022 р., релігійна належність в Україні була такою:

• православ’я — 62,7 %;
• не відносять себе до жодного з релігійних віросповідань — 11,7 %;
• греко-католицизм — 10,2 %;
• просто християни — 8,7 %;
• протестантські та євангелічні церкви — 3,7 %;
• римо-католицизм — 1,9 %;
• іслам — 0,2 %;
• юдеї — 0,1%;
• інші — 0,8 %.

При цьому найбільшу кількість релігійних організацій і прихожан мають саме православні церкви, що пов’язано з глибоким історичним корінням православ’я в Україні. Утім, у царські та радянські часи православна церква була інститутом контролю та русифікації українського населення. Відновлення незалежності України підштовхнуло православних ієрархів до утворення окремої від Московського патріархату Української помісної церкви. Політичні та громадські діячі разом з окремими православними діячами шукали способи, щоб утвердити самостійну церкву, незалежну від Російської православної церкви (РПЦ). Та прагнення не мали успіху, а всі ці події мало торкнулися вірян. Вони не розуміли важливості самостійності церковного життя та політичного підтексту церковних перипетій. Після церковних соборів і політичних суперечок виявилося, що переважна частина православних залишилася в лоні РПЦ.

Війна Росії проти України, тимчасова окупація Криму й окремих районів Донецької та Луганської областей знову актуалізували питання створення в Україні автокефальної (самостійної) церкви. Представники проукраїнських церковних кіл звернулися до Президента П. Порошенка з проханням порушити перед Вселенським Патріархом питання щодо надання Томосу про автокефалію Українській церкві. Розв’язання цього питання мало допомогти об’єднати і консолідувати патріотичні сили проти загарбника та нівелювати вплив Москви на внутрішнє життя, здійснюване через окремі структури або представників УПЦ у єдності з Московським патріархатом.

Українська делегація вирушила на Фанар (історичний район у Стамбулі, Туреччина) до резиденції Вселенського Патріарха Варфоломія І. Розпочався процес консультацій і переговорів, який тривав з 2015 до 2018 р. Головною умовою надання Томосу Українській церкві була єдність православ’я усередині України. 15 грудня 2018 р. у Софійському соборі в Києві відбувся об’єднавчий собор православних церков, на якому було створено єдину помісну Українську православну церкву. Під час собору предстоятелем Православної церкви України — такою є її офіційна назва — обрали митрополита Епіфанія. Вселенський патріархат визнав підсумки собору й запросив обраного предстоятеля митрополита Київського і всієї України на Фанар 6 січня 2019 р. для вручення Томосу. 5 січня 2019 р. Вселенський Патріарх Варфоломій І у патріаршому храмі в Стамбулі підписав Томос про автокефалію Православної церкви України (ПЦУ), а 6 січня 2019 р. урочисто вручив його предстоятелю єдиної помісної Православної церкви України митрополиту Київському і всієї України Епіфанію.

СЛОВНИК

Томос — офіційний документ, який надають новій автокефальній Церкві і яким визнається її право бути незалежною і самостійною в управлінні.

Підписання Вселенським Патріархом Варфоломієм І Томосу про автокефалію Православної церкви України. Фанар, храм Св. Георгія. 2019 р. Фото: glavcom.ua

Предстоятель Православної церкви України, митрополит Київський і всієї України Епіфаній (праворуч) зі Вселенським Патріархом Варфоломієм І. 2019 р. Фото: Murad Sezer. Reuters

Проаналізуйте фрагменти джерел. • 1. Якими емоціями наповнені джерела? Як ви думаєте чому? • 2. Чому в обох джерелах ідеться про «мужність» і «волю» Патріарха Варфоломія І? • 3. Про виправлення яких помилок згадано та яке значення надають автори Томосу?

«Нині давня несправедливість, завдяки мужності Вашої Всесвятості й Вселенського патріархату, подолана, і ваша дочка-Церква повернулася у лоно до Церкви-Матері. Колись ми були поділені, а тепер єдині... Благословенна ця мить, і вдячністю і радістю наповнені наші серця. І нині ми особливо натхненно молимося, єднаємося з Богом і між собою... Просимо Божого заступництва і миру для України» (предстоятель ПЦУ Епіфаній).

«Ми стояли всього за кілька метрів від Його Всесвятості Варфоломія І і заворожено спостерігали за тим, як твориться історія. Перед ним лежав Томос. Його підпис означав завершення більш ніж трьохсотрічної історії пошуку визнання самостійності Української Церкви. Патріарх проявив неабияку волю, адже він визнав та виправив помилки своїх попередників. Нам випала честь спостерігати за тим, як у давній Київ повертається повага та шана Церкви-Матері, яку колись привіз сюди Володимир та яку намагалися привласнити наші вороги» (зі спогадів очевидця підписання Томосу Олександра Панаріна).

3. Політичні процеси і зміна влади

Україна, незважаючи на складну ситуацію 2014 р. та продовження російсько-української війни, розвивалася як економічно, так і політично. За Конституцією, у березні 2019 р. мали відбутися чергові вибори Президента України. Попри складність ситуації, президентські вибори 2019 року стали рекордними в Україні за кількістю кандидатів, які виявили бажання змагатися за президентську посаду. Центральна виборча комісія зареєструвала 39 кандидатів, 5 зняли свої кандидатури самостійно, 47 особам було відмовлено в реєстрації через порушення порядку висунення.

Від самого початку виборчого процесу найбільшу підтримку мали два кандидати — Петро Порошенко та Володимир Зеленський. Жодному з них не вдалося перемогти в першому турі, тож відбувся другий тур виборів Президента, який і визначив переможця. Виборча кампанія супроводжувалася використанням нових політичних технологій та нестандартних рішень. Особливо це набуло виразності під час підготовки до другого туру виборів. Проте саме така відкритість і демократичність продемонстрували, що Україна та українське суспільство зазнали фундаментальних змін.

Володимир Зеленський, здобувши 73,2 % голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, був обраний шостим Президентом України. Міжнародні організації в цілому високо оцінили рівень підготовки та проведення виборів і підкреслювали відповідність демократичним стандартам. Головний опонент В. Зеленського П. Порошенко привітав його з перемогою та визнав свою поразку, засвідчивши тим самим демократичне й мирне передання влади. Українське суспільство та влада в такий спосіб підтвердили відповідність і відданість європейським стандартам.

Ще під час інавгураційної промови Президент оголосив про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України. Це рішення було неоднозначно сприйняте в суспільстві, проте його законність підтвердив Конституційний Суд України. Дострокові парламентські вибори відбулися за змішаною системою 21 липня 2019 р. У результаті пропрезидентська політична сила «Слуга народу», яка вперше брала участь у парламентських виборах, отримала 254 з 450 мандатів.

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Володимир Зеленський (1978)

Український державний діяч, шостий Президент України (з 20 травня 2019 р.). До вступу на посаду здобув популярність як шоумен, актор, комік, режисер, продюсер і сценарист. Був співвласником і художнім керівником «Студії Квартал 95» (2003—2019) і генеральним продюсером телеканалу «Інтер» (2010—2012).

За результатами виборів партія «Слуга народу» сформувала першу в українській історії монобільшість. Це давало можливість Президенту безперешкодно реалізовувати передвиборчі обіцянки та здійснювати намічені реформи.

Виходячи з реалій і потреб різних сфер життя та різних суспільних груп у 2019 р., запропонуйте власні положення передвиборчої програми кандидата в Президенти України. Порівняйте запропоновані варіанти. У чому вони схожі, а в чому відмінні? Чому?

4. Соціально-економічні перетворення після виборів 2019 року

Команда В. Зеленського продовжили курс України ни європейську ти євроатлантичну інтеграцію. З цією метою здійснювали подальші заходи зі впровадження антикорупційної реформи та реформ у сфері правосуддя. Відбулося розширення прав органів місцевого самоврядування та територіальних громад у рамках реформи децентралізації. Уряд узяв курс на дебюрократизацію адміністративних послуг.

Водночас нова влада проводила реформи, окреслені Президентом під час виборчих перегонів. Щоби забезпечити реалізацію прав громадян і громадянок на вільне розпорядження своєю власністю та створити умови для розвитку територіальних громад, було запроваджено проведення земельної реформи. Реформа має забезпечити створення повноцінного ринку землі та надати можливість для розвитку сільського господарства, зробивши його прибутковим і привабливим для бізнесу. Впровадження реформи передбачає досить складні та послідовні заходи в різних сферах. Реформу реалізуватимуть у декілька етапів, щоби врешті забезпечити прозорість і законність продажу землі та підтримку сільгоспвиробників. На сьогодні земельна реформа не завершилася, тож говорити про її результативність та ефективність зарано. Очевидно, що вона має сприяти розвитку фермерських господарств і перетворити їх на рушійну силу зростання сільського господарства.

Щоби пришвидшити інтеграцію України в європейську транспортно-торговельну систему та підвищити мобільність населення, запроваджено інфраструктуру реформу. Вона передбачає створення регіонального транспортного хабу та покращення умов ведення бізнесу, щоби українські товари і послуги були конкурентоспроможнішими, а національна економіка — ефективнішою. При цьому реформа має відбуватися не лише на загальнонаціональному рівні, а й на рівні громад, щоби було забезпечено послідовність децентралізації влади в Україні. Незважаючи на потребу та своєчасність інфраструктурної реформи, способи її втілення і значні корупційні проблеми, пов’язані з реалізацією інфраструктурних об’єктів, викликають у суспільстві неоднозначні оцінки. З початком широкомасштабної війни було доведено важливість розбудованої в межах реформи інфраструктури, адже вона забезпечує належне функціонування логістики як для фронту, так і для тилу.

З 2019 р. уряд поступово перетворює всі державні послуги на зручні онлайн-сервіси — здійснює цифровізацію України. Як наслідок, має зникнути бюрократична тяганина у вирішенні багатьох питань. Оскільки немає спілкування між громадянами та чиновниками, має зменшитися рівень корупції.

Щоби цифровізація охопила різноманітні сфери життя, у міністерствах запроваджено посади заступників міністрів із цифрової трансформації. Керує реформою спеціально створене Міністерство цифрової трансформації України. У 2020 р. було запущено мобільний застосунок, вебпортал і бренд цифрової держави в Україні «Дія» («Держава і Я»).

Емблема застосунку «Дія»

Скориставшись смартфоном або комп’ютером, проаналізуйте застосунок «Дія». • 1. Які послуги й сервіси доступні для користувачів застосунку? • 2. Яких послуг представлено найбільше? • 3. Поміркуйте, до яких установ необхідно було б звертатися для отримання тих самих послуг без застосунку. • 4. Чи можна вважати реформу цифровізації успішною? Відповідь обґрунтуйте.

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: • підписання Вселенським Патріархом Варфоломієм І Томосу про автокефалію Православної церкви України (ПЦУ) • створення інституту Уповноваженого із захисту державної мови • перемога на президентських виборах В. Зеленського • об’єднавчий собор українських православних церков, створення помісної Православної церкви України (ПЦУ) • запуск застосунку «Дія» • ухвалення закону про люстрацію.

2. Поясніть значення понять і термінів: декомунізація, безвіз, Томос, цифровізація, люстрація.

3. За допомогою тексту підручника і додаткових джерел інформації складіть таблицю, у якій відобразіть основні реформи в Україні у 2014—2020 рр. за таким зразком: назва реформи — основні положення — наслідки (оцінки).

4. Прокоментуйте події / явища, про які йдеться у фрагментах джерел.

«Безвіз — це, безумовно, епохальний крок: подія, що знаменує кінець епохи кріпацтва. Адже всі ми, хто нині живе в Україні, — це люди, вирослі зі свідомістю так чи інакше обмеженої свободи пересування. Скільки ця свідомість породила зламаних доль уже в період незалежності (про радянські часи годі й згадувати!), нам іще тільки належить усвідомити» (письменниця Оксана Забужко).

«Українська держава з отриманням від Вселенського Патріарха Томосу про автокефалію Православної церкви України набула історичної духовної незалежності від Росії» (телеканал France24).

5. Поміркуйте, що дає підстави для пропонованих висновків. Наведіть кілька аргументів, що їх підтверджують або спростовують.

«Очевидно, якби Україна мала свою єдину Помісну Православну церкву, багатьох нинішніх соціальних потрясінь — анексії Криму, війни на Донбасі тощо — вдалося б як не повністю уникнути, то принаймні вирішити не такою страшною ціною: тисячами життів і мільйонами зламаних доль. Зважаючи на втрату Україною своєї території та частини населення, зауважу, що тільки військове визволення території України від військ агресора та сепаратистів недостатнє. Гарантом неповторення цієї окупації та недопущення подібного на інших теренах України буде духовне визволення наших вірян із тенет “русского міра”. Найважливішою складовою такого визволення є конституювання єдиної помісної Української Православної церкви, що стане як гарантом національного пробудження й відродження, так і чинником реалізації національних ідей» (філософ Олександр Саган).

6. Ознайомтеся з інформацією, розміщеною на сайті Уповноваженого із захисту державної мови https://mova-ombudsman.gov.ua/. Оцініть стан справ із використання державної мови в Україні. Чи доводилося вам особисто бути свідком порушення законодавства України про мову? Якими були ваші дії?

7. За допомогою ШІ згенеруйте свою передвиборчу програму, виходячи з історичних реалій 2019 р. Яких помилок чи неточностей припустився штучний інтелект? Запропонуйте однокласникам та однокласницям «всліпу» порівняти програму одного з реальних кандидатів і програму, згенеровану ШІ, та визначити, яку з програм створено ШІ.