§ 3. Внутрішньополітична та економічна ситуація в УРСР

Додаткові матеріали

rnk.com.ua/109200

НАВЧАЛЬНА МЕТА: визначити особливості відбудови промисловості та сільського господарства УРСР у перші повоєнні роки; розкрити проблему переміщених осіб і біженців з України, процес репатріації.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Покажіть на карті атласу регіони УРСР, у яких у 1930-ті рр. було найбільше індустріальних новобудов. 2. Укажіть причини, особливості й наслідки Голодомору 1932—1933 рр. в УРСР 3. Назвіть характерні риси життя й побуту населення України в 1930-х рр. 4. Якими були наслідки Другої світової війни для промисловості та сільського господарства УРСР? 5. Із якими словами у вас асоціюється термін «відбудова»? У яких країнах світу, коли і як її здійснювали?

1. УМОВИ ПОЧАТКУ ВІДБУДОВИ. У міру відсування фронту на захід на теренах України відновлювалася радянська влада та притаманна їй система управління і господарства. Загальні збитки, завдані її економіці, у 5 разів перевищували суму, витрачену на нове будівництво в 1920—1941 рр. Сільське господарство в 1945 р. дало лише третину довоєнного врожаю.

Охарактеризуйте соціально-економічні та політичні умови відбудови господарства в повоєнні роки.

Значними були й демографічні втрати. Через них у республіці різко скоротився обсяг трудових ресурсів. Близько 10 млн осіб залишилися без житла.

До кінця 1945 р. загалом відновили 44 % довоєнних потужностей машинобудівної і 30 % — легкої промисловості, увели в дію 123 великі та 506 дрібних шахт Донбасу. Частково було відбудовано житловий фонд, розпочали роботу більшість шкіл, закладів вищої освіти, медичних установ.

Відновили діяльність органи радянської влади. Для цього були проведені вибори до Верховної Ради СРСР, Верховної Ради УРСР і місцевих органів влади. Ліквідували органи надзвичайного управління, які діяли у воєнний час. Змінилася система управління промисловістю та сільським господарством. У 1946 р. Раду народних комісарів перейменували на Раду міністрів УРСР. На підприємствах та в установах повернули 8-годинний робочий день, відпустки, скасували понаднормову неоплачувану працю. Зменшувалися витрати на оборонні потреби.

Відбудова — термін, застосований керівництвом СРСР для визначення заходів його політики з відновлення зруйнованого господарства.

НАВЧАЛЬНИЙ ФІЛЬМ

rnk.com.ua/110079

Перегляньте відеоролик «Українці у Другій світовій війні» і виконайте завдання до нього.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Особливості сталінського режиму в 1945—1953 рр.:

• зміцнення особистого авторитету Й. Сталіна;
• подальша централізація державного управління, розширення державного апарату;
• репресії проти військовополонених та інших осіб;
• посилення ідеологічного тиску.

Процеси відбудови ускладнювалися репресивними кампаніями комуністичного режиму. У цей період переслідувань зазнали представники військових, компартійних чиновників, лікарі, творча інтелігенція, селянство. Проводили й кампанію проти єврейства. Раніше звільнених осіб, що вже відбули покарання, відправляли в заслання як «небезпечних своїми антирадянськими зв’язками і ворожою діяльністю». За офіційними даними, у СРСР у цей період у засланні перебували понад 52 тис. осіб. У 1952 р. велику групу «інженерів-шкідників» металургійного комбінату в місті Сталіно, більшість яких становили євреї, заарештували й за вироком суду розстріляли. У наступних параграфах ви дізнаєтеся про репресії тоталітарної влади в західних областях УРСР та переслідування діячів культури.

2. ВІДБУДОВА ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ В УКРАЇНІ. Відбудовчі процеси в УРСР розпочалися одразу після завершення бойових дій і відновлення комуністичного режиму. Ситуацію суттєво ускладнювало те, що з евакуації на схід СРСР повернули лише 15 % підприємств. Відшкодування із загальносоюзного бюджету за втрачене майно республіка не отримала.

Опишіть результати відбудови промисловості й сільського господарства. Завдяки яким джерелам і ресурсам вдалося цього досягти?

Відповідно до засад радянської командно-адміністративної економіки для здійснення відбудови прийняли п’ятирічний план на 1946—1950 рр. Він передбачав продовження політики індустріалізації, започаткованої наприкінці 1920-х рр., але на перше місце висували задоволення військових потреб СРСР для протистояння з країнами демократичного Заходу.

Відбудова господарства УРСР, як і СРСР загалом, передбачала розвиток економіки екстенсивним шляхом. При цьому відновлювалися довоєнні потужності, оновлення яких майже не відбувалося.

Відбудова в Україні мала такі особливості:

• масштаби відбудовчих робіт були більшими, ніж у будь-якій країні Європи, через масштаби втрат і руйнувань;
• доводилося покладатися лише на власні сили та ресурси союзного центру, а не на зовнішню підтримку («холодна війна» унеможливила будь-яку фінансову та технічну допомогу країн Заходу, перш за все США);
• основну увагу приділяли розвитку важкої промисловості та енергетики (80 % капіталовкладень), нехтуючи розвитком легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (на сільське господарство виділяли лише 6,5 % капіталовкладень);
• економіку УРСР відбудовували не як самостійний і самодостатній комплекс, а як частину союзної економічної системи. Крім того, унаслідок розвитку нових промислових центрів СРСР за Уралом та в Казахстані частка України в 1945 р. в загальносоюзному виробництві знизилася порівняно з довоєнним періодом із 18 до 7 %;
• повсюдно посилювалися командно-адміністративні методи управління, що давали змогу режиму мобілізовувати й зосереджувати значні матеріальні та людські ресурси для відновлення господарства;
• значну роль комуністичний режим відводив ідеологічній обробці, що проявлялося в масштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах: соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів тощо;
• відбудову ускладнив спричинений політикою тоталітарної імперії масовий штучний голод 1946—1947 рр.;
• гостро відчувалася нестача робочої сили, особливо кваліфікованої, сучасного обладнання і технологій. Скорочення кваліфікованої робочої сили намагалися подолати, залучаючи до праці жінок і підлітків. У 1947 р. лише у вугільній і металургійній промисловості жінки становили 35 % від загальної кількості робітництва;
• використання праці людей, примусово мобілізованих на промислові об’єкти, військовополонених, в’язнів виправно-трудових таборів.

Командно-адміністративна система — спосіб організації суспільних відносин, характерний для радянської системи управління. Ознаки: суворий централізм господарського життя на базі державної власності, використання позаекономічних ідеологічних методів управління та панування партійно-державної бюрократії за відсутності свободи й демократії.

Екстенсивний шлях розвитку — спосіб збільшення обсягів виробництва продукції завдяки залученню більших ресурсів без якісних змін в організації виробництва.

Загальний вигляд відбудованої шахти Дзержинська (зараз Торецьк). 1946 р.

Відбудова центральної частини Полтави. 1946 р.

Яку інформацію про здійснення відбудови Полтави можна отримати за ілюстрацією?

Результати відбудови виявилися неоднозначними. З одного боку, було відновлено промисловість УРСР. Обсяг виробленої продукції в 1946—1950 рр. збільшився в 4,4 разу та перевищив рівень 1940 р. на 15 % (проте обсяг виробництва легкої промисловості в 1950 р. зменшився порівняно з довоєнним станом на 20 %). З іншого боку, ціна відбудови для людей через жорсткі методи її проведення виявилася зависокою, добробут не зріс. При цьому було відновлено неефективну імперську економіку СРСР.

Особливо тяжким залишалося становище селянства. Воно отримувало мізерну заробітну плату, сплачувало великі податки за присадибні ділянки, не мало паспортів, а відповідно й можливості вільно пересуватися. Для покращення праці колгоспників сталінське керівництво застосовувало примус та репресивні методи. Так, у 1948 р. з’явився указ «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві й ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя». Після цього з республіки виселили близько 12 тис. членів колгоспів.

ЦІКАВІ ФАКТИ

На зустрічі з виборцями сталінського округу Москви 9 лютого 1946 р. Й. Сталін у своїй промові виділив чотири основні позиції економічного розвитку СРСР: метал — для виробництва озброєння і обладнання підприємств; паливо — для підтримання роботи заводів, фабрик, транспорту; бавовна — для виробництва обмундирування; хліб — для забезпечення армії продовольством.

Поміркуйте, як мала відбуватися відбудова згідно з таким курсом.

Німецькі військовополонені на відбудовчих роботах. 1940-ві рр.

Жінки розвантажують хліб. 1946 р.

Чим можна пояснити велику частку жінок на фізично важких роботах?

ЦІКАВІ ФАКТИ

Для відбудови СРСР використовували репарації, отримані від Німеччини та її союзників (у розмірі 22,6 млрд дол., із яких на відбудову України було спрямовано від 10 до 30 %). Було залучено частину ресурсів, награбованих і вивезених до СРСР із держав Центрально-Східної Європи (за оцінками експертів, загалом на суму приблизно 12 млрд дол.). Крім того, для відбудови використовували працю військовополонених німців, угорців, румунів.

У роки відбудови в західних областях УРСР активно розбудовували нафтогазову галузь. Були введені в дію газові промисли на Дашавському й Опарському родовищах. У жовтні 1948 р. завершили будівництво газопроводу «Дашава—Київ». На 1950 р. УРСР давала чверть загальносоюзного видобутку природного газу.

Також СРСР активно залучав вивезених із Німеччини та інших держав Центрально-Східної Європи інженерно-технічних робітників. Загалом ці ресурси перевищували масштаби допомоги державам Європи за «планом Маршалла».

Ситуацію в сільському господарстві ускладнювали занедбаність земель за роки війни й відсутність придатної для роботи техніки та навіть найпростіших землеробських знарядь, тягла. У плуг доводилося впрягати корів, а подекуди його тягнули й самі колгоспниці, ставши основною м’язовою силою повоєнного села.

Незважаючи на вимоги влади й зусилля селянства, у сільському господарстві УРСР до кінця п’ятирічки так і не вдалося досягти показників довоєнного розвитку. Так, у 1950 р. валовий збір зернових становив лише 85 % від довоєнного рівня.

Колективна робота в класі. За допомогою методу «Синтез думок» у складі малих груп обговоріть умови, у яких відбувалася відбудова.

3. МАСОВИЙ ШТУЧНИЙ ГОЛОД 1946—1947 рр., ЙОГО ПРИЧИНИ, МАСШТАБИ Й НАСЛІДКИ. У повоєнний час у сільському господарстві склалося вкрай несприятливе становище. Для його покращення необхідні були докорінні зміни в державній політиці щодо сільського господарства. Однак комуністичний режим не збирався проводити будь-які зміни, села для нього залишалися лише одним із джерел ресурсів для відбудови промисловості. Під тиском союзного керівництва уряд УРСР планував у 1946 р. збільшити посівні площі, урожайність і хлібозаготівлю.

Які факти свідчать про те, що масовий штучний голод 1946—1947 рр. став навмисним злочином влади тоталітарної імперії проти українців?

Голод 1946—1947 рр. — масовий штучний голод, організований керівництвом Комуністичної партії та урядом СРСР; масова загибель людей від голоду на території УРСР, спричинена зумисними діями сталінського режиму (надмірне вилучення хлібних запасів), наслідками розрухи сільського господарства від тривалих бойових дій, посухою.

Однак навесні-влітку 1946 р. 16 областей республіки охопила посуха. Озимі та ярові посіви загинули. Урожайність зернових склала 2—3 ц/га (для порівняння: у 1940 р. вона становила 14,6 ц/га, у 1944 р. — 10,8 ц/га). Посуха загострила проблему кормів для худоби, почався її падіж. Влада дозволила здавати худобу на забій понад планові норми. Це призвело до того, що в деяких областях план здачі м’яса було перевиконано вдвічі. У результаті тваринництво республіки зазнало величезних збитків. Керівники деяких областей наполегливо зверталися до уряду з проханням зменшити планові завдання хлібозаготівлі, які в липні 1946 р. були збільшені з 340 до 360 млн пудів. Відповіддю тоталітарного режиму на це стали репресивні заходи. До сіл виїхали компартійні чиновники й представники силових структур. Тільки за перші місяці 1947 р. до кримінальної відповідальності притягли 1,5 тис. голів колгоспів, а 6 тис. комуністів отримали дисциплінарні стягнення за невиконання вказівок партії.

Селяни тікали від голодної смерті в інші райони (наприклад, до західних областей України), у міста. Щоб уникнути знелюднення сіл, спеціальні каральні органи відшукували й повертали втікачів. І все одно зерна вдалося зібрати лише 60 % від запланованого, хоча було вилучено навіть насіннєвий фонд. Разом із цим у 1946—1947 рр. СРСР для створення свого позитивного образу експортував до Центрально-Східної та Західної Європи 2,5 млн т зерна.

У 1946—1947 рр. в Україні почався голод. Керівництво УРСР на чолі з Микитою Хрущовим намагалося зменшити масштаби катастрофи шляхом залучення ресурсів західних областей. М. Хрущов звернувся по допомогу до союзного керівництва, але Й. Сталін заявив: «Ти м’якотілий! Тебе обдурюють, вони грають на твоїй сентиментальності. Вони хочуть, щоб ми витратили наші державні запаси».

У березні 1947 р. М. Хрущова змінив Лазар Каганович. Проте для проведення посівної кампанії для УРСР виділили як позику 35 млн пудів насіння.

Листівка ОУН. «Сталін “визволяє” Україну від хліба, вугілля, заліза, нафти...». 1950-ті рр.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

За неповними даними, від масового штучного голоду 1946—1947 рр. у містах і селах УРСР померло понад 1 млн осіб. Це були люди різних національностей: українці, росіяни, євреї, болгари, гагаузи та інші. Проте представники української експертної спільноти з питань Голодомору наголошують, що «переважна кількість убитих голодом — українці й перш за все селяни».

Головним винуватцем третього масового штучного голоду в Україні став тоталітарний режим в особі сталінського керівництва, яке нехтувало долею мільйонів українців заради союзних інтересів.

4. ЗМІНИ В ДЕМОГРАФІЧНІЙ СИТУАЦІЇ. РІВЕНЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ. На демографічну ситуацію в цей період в Україні впливали втрати у війні, міграція населення, входження до складу УРСР західних областей України, масовий штучний голод 1946—1947 рр., відбудова господарства.

Які зміни відбулися в демографічній ситуації, рівні життя та побуті українського населення в цей період?

За роки Другої світової війни понад 3—4 млн громадян республіки загинуло на фронтах або в полоні та понад 5 млн осіб — на територіях, зайнятих німецькою армією. До демографічних втрат дослідники також зараховують 2,4 млн ненароджених через війну. До цього варто додати понад 2,5 млн осіб, вивезених на роботи до Німеччини, із яких значна частина з різних причин не повернулася (зокрема, через страх опинитися в таборах ГУЛАГу).

Завершення війни дало поштовх значним міграційним процесам. Близько 2,2 млн осіб, демобілізованих з лав радянської армії, стали до мирної праці. Поверталися до рідних домівок ті, кого було вивезено під час евакуації на схід, хто перебував на примусових роботах або в полоні за межами України. На демографічній ситуації позначилися депортації населення (виселення кримських татар, німців, поляків, угорців та інших) і репресії. Також за розпорядженням союзної влади до УРСР прибули спеціалісти й партійні діячі з інших республік СРСР для участі у відбудові господарства й радянізації західних областей.

Розвиток промисловості прискорила урбанізація. Унаслідок цих процесів населення республіки в 1951 р. становило 37,2 млн осіб, що було на 4,1 млн менше, ніж у довоєнному 1940 р. Значно змінився й етнічний склад населення УРСР. Зменшилася кількість єврейської, польської, німецької та інших національних меншин, натомість збільшилася частка росіян.

Через війну й повоєнну розруху значно знизився рівень життя населення. Не вистачало продовольства й найнеобхідніших речей. Гостро постали проблеми житла, безпритульних дітей, злочинності тощо. Проте на їх вирішення за планом четвертої п’ятирічки комуністичний режим виділяв недостатньо ресурсів.

ГУЛАГ (ГУТАБ) — Головне управління виправно-трудових таборів, трудових поселень і місць утримання, що діяло в СРСР у 1934—1956 рр.

Зразок продовольчої картки робітника. 1947 р.

Радянський пропагандистський плакат. 1950-ті рр.

У грудні 1947 р. уряд СРСР із метою пропаганди прийняв постанову про скасування карток на продовольчі й промислові товари та перехід до продажу цих товарів у відкритій торгівлі за єдиними державними роздрібними цінами. Разом із цим було проведено грошову реформу, що мала на меті впорядкувати фінансову систему в повоєнний період.

Здійснені режимом заходи мали суперечливі наслідки. Так, скасування карткової системи свідчило про певну стабілізацію економіки. Однак після 1947 р. заробітна плата більшості населення, що зросла лише в 1,5 разу порівняно з довоєнним рівнем, суттєво відставала від нових державних цін, які майже втричі перевищували довоєнний рівень. Спостерігалася така ситуація: на полицях магазинів були товари, але люди не мали змоги їх купити.

Не поліпшила життєвий рівень населення і грошова реформа. Обсяг грошової маси, що перебувала в обігу, почав відповідати потребам господарства, але втратили гроші люди, які заощадили певні суми. За вкладами в ощадних касах у розмірі до 3 тис. руб. обмін грошових знаків здійснювали у співвідношенні 1:1, за вкладами від 3 до 10 тис. руб. заощадження зменшувалися на третину, а понад 10 тис. руб. — на дві третини.

Особливо боляче реформа вдарила по селянству, яке знову було ошукане режимом. За відсутності ощадних кас у селах обмін готівкових грошей, які населення зберігало вдома, здійснювали у співвідношенні 1:10. Отже, заходи влади лише відклали вирішення складних соціальних проблем.

Радянський пропагандистський малюнок, який мав показати поліпшення рівня життя. Написи на малюнку: «Із 1 квітня 1953 р. ціни знижено», «Ціни на всі продукти знижено». 1950-ті рр.

Колективна робота в класі. За допомогою методу «Плакат думок» графічно зафіксуйте думки й погляди щодо змін у демографічній сфері, рівні життя та побуті українського населення.

5. ПЕРЕМІЩЕНІ ОСОБИ З УКРАЇНИ. РЕПАТРІАЦІЯ. НЕПОВЕРНЕНЦІ. 1940-ві рр. стали «ерою переміщених осіб». Друга світова війна дала поштовх масштабній міграції. Її центром стали землі Німеччини, на яких опинилося до 10 млн осіб, що залишили свої домівки через різні обставини (із них 5 млн осіб — вихідці із СРСР). Це були біженці, військовополонені, остарбайтери (вивезені на примусові роботи), в’язні нацистських таборів. Одну з найбільших етнічних груп становили українці (приблизно 2,5 млн осіб).

1. Чому після Другої світової війни гостро постало питання біженців та переміщених осіб? 2. Із якою метою Й. Сталін наполягав на примусовій репатріації радянських громадян? 3. Як розгортання «холодної війни» між СРСР та США вплинуло на процес репатріації?

Після закінчення війни всі вимушені мігранти опинилися в спеціально облаштованих союзниками СРСР на території Німеччини та Австрії таборах. До цих осіб застосовували англійський термін Displaced persons (DP), тобто переміщені особи. Відповідно й місця їхнього тимчасового притулку називали DP-таборами. Таких таборів налічувалося близько 80.

На Ялтинській (Кримській) та Потсдамській конференціях Й. Сталін домігся рішення про обов’язкову репатріацію радянських громадян до СРСР і громадян Центрально-Східної Європи до їхніх країн. Таке бажання було продиктоване двома причинами: повернути на батьківщину робочу силу і покарати тих, хто зі зброєю в руках боровся проти радянської влади.

Проте радянськими громадянами не вважали осіб, які до 1 вересня 1939 р. проживали в державах Балтії (Естонія, Литва, Латвія), Польщі (зокрема, у західних областях України та Білорусі), Румунії (Бессарабії, Північній Буковині) (500—700 тис. осіб). Їх насильно не повертали. Видачі СРСР уникли бійці дивізії СС «Галичина». Із понад 10 тис. бійців радянськими громадянами були лише 112 осіб.

Життям переміщених осіб на території розгромленого Третього рейху розпоряджалася створена в 1943 р. країнами — учасниками антигітлерівської коаліції Адміністрація ООН із надання допомоги та відновлення (UNRRA), що діяла до 1947 р. Метою її діяльності була різнобічна допомога переміщеним особам і повернення їх на батьківщину. Однак фактично все контролювали окупаційні адміністрації.

Радянська влада намагалася вплинути на своїх громадян, що опинилися в західних DP-таборах, бажаючи повернути якнайбільше людей. Уже з жовтня 1944 р. в СРСР запрацювала спеціальна репатріаційна комісія.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Переміщені особи та біженці — саме так було визначено відповідні категорії осіб у документах ООН.

Переміщені особи — особи, які заходами нацистського режиму були вислані з країн свого попереднього місця проживання через расові, релігійні й політичні причини або вивезені з метою використання їх як дешевої робочої сили.

Біженці — особи, які залишили країни свого попереднього місця проживання через дії нацистського або інших режимів.

DP-табори — тимчасові табори для переміщених осіб.

Репатріація — повернення на батьківщину з поновленням громадянських прав військовополонених і цивільних осіб, які під час війни опинилися в інших державах і перебували там тривалий час.

Радянська пропагандистська фотографія. Напис на табличці: «Пункт збору радянських громадян для відправлення на батьківщину». 1940-ві рр.

Свідченням якого процесу була ця фотографія?

Радянський пропагандистський плакат. 1940-ві рр.

Колективна робота в класі. Поміркуйте, обговоріть і з’ясуйте, чи відповідав дійсності зміст плаката.

На переселенців здійснювали всебічний тиск. Із ними проводили особисті зустрічі й бесіди, демонстрували в таборах пропагандистські фільми. Масовими накладами видавали пропагандистські брошури і плакати.

Усі репатріанти, які поверталися до СРСР, проходили через спецприймальники, яких на території України та Білорусі було створено близько 100 (кожен був розрахований на 10 тис. осіб). Людей ретельно перевіряли співробітники органів внутрішніх справ. У першу чергу вишукували тих, хто «завинив перед своєю радянською батьківщиною».

Звільнені в’язні нацистських концтаборів (загалом було звільнено 400 тис. осіб). 1940-ві рр.

Радянський плакат. Напис на плакаті: «Звільнені радянські люди! Вас визволено від гноблення фашистської неволі — повертайтеся швидше на батьківщину!». 1940-ві рр.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Від обов’язкової репатріації радянське керівництво звільнило дві категорії осіб, які до 22 червня 1941 р. були громадянами СРСР:

• 1) бессарабці й буковинці, які оформили румунське громадянство (понад 4 тис. осіб);
• 2) жінки, що одружилися з іноземцями й мали від них дітей (майже 30 тис. осіб).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

У березні 1945 р., ще до закінчення Другої світової війни, у таборі Пеггец в Австрії перебувало 40 тис. українців, переважно жінки й діти. Більшість чоловіків воювали проти радянської армії або югославських партизанів і здалися британській владі в надії, що їх не передадуть СРСР. Проте британська влада вирішила відправити їх до СРСР. Українці збунтувалися, унаслідок чого проти них застосували зброю. Кількох осіб було вбито, інші наклали на себе руки. Їхні сім’ї погнали в радянську зону окупації, але деякі жінки з дітьми дорогою у відчаї стрибали в річку з мосту. Більшість репатріантів, які потрапили до СРСР, розстріляли.

Після перевірки 58 % репатрійованих радянських громадян одразу відправляли по домівках (близько 2,5 млн осіб). Ті, хто підлягав призову, були мобілізовані до армії (понад 800 тис. осіб). Частину призовників відправили в робітничі батальйони Народного комісаріату оборони. Фактично це була примусова праця. Людей переважно використовували для відновлення шахт Донбасу (близько 600 тис. осіб). Понад 270 тис. осіб потрапили до ГУЛАГу (6,5 %). У країнах Заходу залишилися близько 250 тис. українців.

Із 1947 р. в умовах «холодної війни» колишні союзники СРСР уже не допомагали Москві повернути радянських громадян на батьківщину, а переселяли переміщених осіб і біженців до країн, які готові були їх прийняти. Цьому активно сприяли організації української діаспори з різних держав Заходу.

Період репатріації фактично завершився в першій половині 1946 р. Після цього вона вже не мала масового характеру. До 1 липня 1952 р. було репатрійовано 4,3 млн радянських громадян. Проте багато людей через страх репресій залишилися за кордоном, ставши неповерненцями.

Радянський плакат. Напис на плакаті: «Вітаю, батьківщино-мати!». 1940-ві рр.

Радянські репатріанти в очікуванні повернення до СРСР. 1940-ві рр.

Дороги біженців. 1940-ві рр.

CФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

• негативний характер впливу тоталітарного імперського гноблення на соціально-економічну ситуацію в тогочасній Україні.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

1946—1947 рр. — масовий штучний голод в УРСР.

ЦІКАВІ ФАКТИ

У 1946—1947 рр. в американській зоні окупації в таборах активно проводили перевірки з метою позбавлення допомоги осіб, які співпрацювали з нацистами. «Люди хвилювалися за найменшого натяку на перевірку. Позбутися такого статусу [переміщеної особи] означало втратити й те маленьке право на життя, отримане завдяки сильним світу цього», — писав у своїх спогадах «Планета Ді-Пі» український письменник Улас Самчук, який пройшов через такий табір. Урешті-решт він опинився в Канаді.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Які хронологічні межі охоплює період відбудови? Чому він мав таку назву? 2. Якою була динаміка численних змін кількості політичних в’язнів-українців у таборах ГУЛАГу? Чому? 3. У які роки відбувся третій масовий штучний голод в Україні? 4. Чому в повоєнні роки пришвидшився процес урбанізації? 5. У чому проявився екстенсивний шлях розвитку економіки в повоєнний період?

6. Покажіть на карті атласу регіони УРСР, які найбільше постраждали від масового штучного голоду 1946—1947 рр. 7. Наведіть факти, які підтверджують штучний характер масового голоду 1946—1947 рр. 8. Яку роль у здійсненні відбудови промисловості відіграло використання примусової праці? 9. Поясніть, чому під час відбудови основну увагу приділяли розвитку важкої промисловості та енергетики. 10. Визначте чинники, які зумовили проведення примусової репатріації переміщених з УРСР осіб у повоєнний період.

11. Визначте соціально-економічні, демографічні, політичні умови, у яких розпочалася повоєнна відбудова. Результати роботи подайте у вигляді ментальної карти. 12. Доведіть, що економіку УРСР відбудовували не як самостійний комплекс, а як частину економічної системи СРСР. 13. Визначте показники для порівняння та складіть таблицю «Терори голодом в Україні». 14. Дослідіть, як змінилася демографічна ситуація в Україні в повоєнні роки. Результати роботи презентуйте у вигляді інфографіки. 15. Напишіть лист про повсякденне життя до подруги (друга) від імені 17-річної дівчини (хлопця), яка (який) жила (жив) у вашому населеному пункті в 1940-х рр. 16. Парна робота в класі. Уявіть себе журналістами київської газети, яким доручили зробити репортаж про робітників, що працюють на відбудові металургійного заводу. Розробіть перелік запитань, які б ви не наважилися поставити. Чому? 17. Групова робота в класі. Обговоріть і висловіть спільну думку, якою була ціна відбудови для людини й суспільства. 18. За додатковими джерелами підготуйте презентацію за темою «Історія рідного краю в контексті загальноукраїнських подій повоєнного періоду». 19. Зберіть інформацію з відкритих джерел і створіть історичну довідку про долю двох-трьох українців, які пройшли нацистські концтабори. 20. За додатковими джерелами підготуйте презентацію за темою «Життя репатріантів у DP-таборах». 21. Розпочніть підготовку навчальних проєктів до уроку узагальнення за темами (на вибір): «Доля репатріантів у повоєнній Україні»; «“Батьківщина кличе!”: діяльність радянських органів репатріації серед переміщених осіб з України в Західній Європі (1947—1953 рр.)».