§ 5. Внутрішньополітичне становище УРСР. Ідеологічні кампанії радянської влади

• Назвіть ознаки тоталітарного режиму.
• Яка політична система була створена в УРСР?
• Що було спільного між комунізмом і нацизмом?

1. Суспільні настрої та реакція влади

Із наступом Червоної армії і вигнанням з України військ нацистської Німеччини та її союзників український народ опинився перед новим поворотом у своїй примхливій долі. Багато мислячих людей, переживши німецьку окупацію, позбулись ідеологічної зашореності, почали розуміти шкідливість не лише гітлерівського, а й сталінського тоталітаризму. Перемога в Другій світовій війні, здобута ціною жертв і страждань, породжувала в народу віру в краще майбутнє без репресій, голоду, загальної підозрілості в суспільстві. Українські селяни сподівалися, що будуть розпущені колгоспи; робітники — на достойну заробітну плату, хороші умови праці й побуту; інтелігенція прагнула послаблення контролю з боку влади, інтелектуальної свободи. Ці настрої підсилювалися тим, що мільйони людей за різних обставин змогли побачити життя у так званому «буржуазному» світі таким, яким воно було насправді, а не у змалюванні партійної пропаганди. Вони змогли порівняти життя в Європі з невідрадним життям в СРСР.

Знайомство з чужою політико-економічною системою мало вплив на багатьох громадян. Відтак влада змушена була шукати ідейну протидію цьому «ворожому впливові». Адже тоталітарний режим не міг допустити поширення ліберальних настроїв. Незважаючи на великий моральний стимул, який дала більшовикам перемога у Другій світовій війні, Йосиф Сталін був переконаний, що вона призвела до певних ідеологічних втрат у радянському суспільстві. Найбільше занепокоєння режиму викликало населення, котре проживало на окупованих територіях, потрапило в німецький полон, працювало на примусових роботах.

Повернення командно-адміністративної системи з її більшовицькими методами роботи, намаганням узяти реванш за власні прорахунку за воєнну катастрофу 1941-1942 років спричинило нагнітання в суспільстві атмосфери страху та підозри, взаємне відчуження між людьми. Утисків зазнали широкі верстви суспільства, громадянські права яких, декларовані Конституцією, всіляко порушували під час прийому на роботу, вступу до вищих навчальних закладів, при просуванні по службі. Поступово серед населення утверджувалося розуміння: надії на те, що влада за час війни змінилася на краще, пом’якшиться її ставлення до людей, — марні.

• 1. Яким бачили своє майбутнє українці після Другої світової війни?
• 2. Що викликало найбільше занепокоєння в тоталітарного режиму?
• 3. У чому проявлявся конфлікт між суспільством і владою?

Мовою джерела. Уривок зі «Щоденника» Олександра Довженка:

«Визволителі поводяться з визволеними брутально, недобре, а часом жорстоко, як у чомусь винними, ворожими, підозрілими, забуваючи, що Батьківщина — це не тільки земля, а й рідні люди, плоть від плоті якої вони є».

1. Дайте оцінку діям радянської влади щодо українського народу.

2. Внутрішня політика

Попри зовнішні атрибути суверенної республіки, Україна й надалі залишалася складовою частиною унітарної держави, керівництво якої прагнуло до соціально-політичної і культурної уніфікації всіх підконтрольних територій. Внутрішня політика в УРСР була спрямована на відновлення тоталітарного режиму. Прагнення до оновлення суперечило самій суті сталінізму. Можновладці насаджували культ «вождя світового пролетаріату, керівника всіх перемог і корифея всіх наук» — Йосифа Сталіна. Прояви будь-якого незадоволення кваліфікували як ворожість до радянської влади та її лідера. Відновлено масові репресії, від яких ніхто не був застрахований. Пік репресій припав на 1947 рік, коли ЦК КП(б)У очолював найближчий соратник Йосифа Сталіна Лазар Каганович. Пильну увагу органи НКВС звертали насамперед на репатріантів — військовополонених та цивільних осіб, переважно остарбайтерів. Їх спеціально перевіряли на лояльність до режиму, внаслідок чого частину з них репресували за звинуваченнями у співробітництві з окупантами та державну зраду.

Радянський плакат. 1945 рік.

1. Які події історії України зображено на плакаті?

2. Як влада відносилася до репатріантів?

Однією з визначальних рис політичного життя України стало зміцнення впливу Комуністичної партії. На 1 січня 1946 року КП(б)У налічувала 320 тисяч членів. Її чисельність неухильно зростала головно за рахунок українців. У Центральному комітеті партії дедалі більший вплив здобувала група молодих українських функціонерів, призначених Микитою Хрущовим, котрі зробили кар’єру під час війни. Проте керували партією в ці роки росіяни: до 1949 року — Микита Хрущов, а в 1949-1953 роках — Леонід Мельников. Партійний апарат фактично встановив контроль над суспільством.

Важливою подією того часу стали вибори до рад усіх рівнів: у лютому 1947 року — до Верховної Ради УРСР, у грудні 1947 року — до місцевих рад, хоча зазвичай вони відбувалися на безальтернативній основі й депутати були відомі заздалегідь. Водночас припинили роботу органи управління, що діяли у воєнний час. Сподівання населення на лібералізацію суспільно-політичного життя в цей час не виправдались. Проте повоєнне українське суспільство не було єдиним у своїх поглядах. Більшість населення все ж таки зберігала оптимізм та віру в радянську владу. Проте чимало було тих, серед яких воєнні поневіряння і репресії породжували незадоволення та зневіру.

• 1. На що була спрямована внутрішня політика УРСР?
• 2. Яка риса політичного життя України стала однією з визначальних?
• 3. Визначте зміни в органах влади УРСР у повоєнний період.

Мовою джерела. Уривок із твору Миколи Ніконорова «Неперспективні люди з острова Валаам»:

«Після війни радянські міста були переповнені людьми, яким пощастило вижити на фронті, але які втратили в боях за Батьківщину руки і ноги. Саморобні візки, на яких снували між ногами перехожих людські обрубки, милиці та протези героїв війни псували картину світлого соціалістичного сьогодні. Й ось одного разу радянські громадяни прокинулись і не почули звичного гуркоту візків і скрипу протезів. Люди з інвалідністю були відразу видалені з міст. Одним із місць їх заслання і став острів Валаам».

1. У чому проявлявся цинізм радянського керівництва стосовно власного народу?

Мовою джерела. Уривок із доповідної записки у відділ НКВС:

«Технік-конструктор машинно-прокатної бази тресту «Запоріжбуд» Недєльський Євген Петрович, 1907 року народження, українець, під час тимчасової німецької окупації працював у німецькій фірмі на заводі «Запоріжсталь». Серед інженерно-технічних працівників Недєльський проводить антирадянську агітацію, заявляючи: «Радянський уряд веде неправильну політику, народ страждає від голоду і холоду, а уряд прагне підняти індустріалізацію. Кому це потрібно? Група правлячого класу тепер живе краще, ніж раніше буржуазія. Радянська влада агітує вже 30 років і все обіцяє соціалізм. Ось ми і страждаємо 30 років. Із тих, хто чекав соціалізм, 50 % уже в могилі, скоро і ми помремо, а представники влади жили і будуть жити».

1. Як оцінював сучасник політику влади?

2. Спрогнозуйте, які наслідки мала «антирадянська агітація» для Євгена Нєдєльського.

Радянський плакат «Любий Сталін — щастя народу»

Картина Геннадія Доброва «Старий воїн». 1975 рік

1. Розгляньте ілюстрації. Порівняйте пропаганду і реальність радянської системи.

2. Чому реальність відрізнялася від пропаганди?

3. Ідеологічні кампанії радянської влади

Духовний клімат радянської доби першого повоєнного десятиліття визначали дві тенденції: з одного боку, патріотичне піднесення, а з іншого — прагнення влади повернути тотальний контроль над соціумом і придушити будь-які погляди, альтернативні офіційним. Утвердження сталінського режиму та зміцнення командно-бюрократичної системи виявилися в різкому посиленні ідеологічного тиску, насамперед на діячів культури. Перші ознаки репресивної політики з’явилися ще в 1944 році, коли Йосиф Сталін зустрівся з групою українських діячів і фактично дав добро на цькування кінорежисера Олександра Довженка, заборонивши друкувати та екранізувати його кіноповість «Україна в огні». Його звинуватили у відході від «засад марксизму-ленінізму, українському буржуазному націоналізмі».

Провідником нового наступу тоталітарної системи став близький помічник Йосифа Сталіна, секретар ЦК ВКП(б) з ідеології Андрій Жданов. Сутність «ждановщини», яка розгорнулась у 1946-1949 роках, полягала в проведенні низки репресивних заходів, спрямованих проти інтелігенції, котру звинуватили в політичній неблагонадійності та «буржуазному націоналізмі». Метою «ждановщини» в Україні було посилення контролю над творчими процесами в культурі, придушення будь-яких проявів української самостійної ідеї. Відбувалась ідеологічна уніфікація творчості. Закріплено основний, а по суті, єдиний метод творчості — метод так званого соціалістичного реалізму. Його визначили як «правдиве зображення дійсності в її революційному розвитку». Все, що виходило за його рамки, неминуче вступало в конфлікт із системою. Це фактично означало відмову від національних засад творчості. Звернення до минулого українського народу, відтворення його самобутньої сутності вже вважали проявом буржуазного націоналізму. Водночас від української культури вимагали «тісніше зливатись із великою російською культурою».

Із 1948 року розпочалася боротьба з космополітами. Космополітизм як ідеологія світового громадянства надає пріоритетне значення загальнолюдським цінностям. Натомість Йосиф Сталін бачив у ній спосіб ідеологічної та культурної експансії США. Звинувачення в космополітизмі адресували головно усім інтелектуалам, які контактували із Заходом. Потенційно найвразливішими щодо таких звинувачень були представники єврейської національності, позаяк вони мали численних родичів за кордоном. Євреї були також достатньо представлені серед інтелектуальних еліт США і Західної Європи. В поле зору партійних функціонерів УРСР потрапили літературні й театральні критики, насамперед єврейської національності. Їх звинуватили в антипатріотизмі, у «низькопоклонстві перед культурою Заходу», в спробі здійснити змову в інтересах міжнародного імперіалізму. Як наслідок — масові звільнення євреїв з освітніх закладів, наукових установ. У 1950 році ліквідовано кабінет єврейської літератури, мови й фольклору при АН УРСР, який очолював мовознавець Ель Співак. Декому із представників єврейської культури інкримінували зв’язки з «Єврейським антифашистським комітетом», проти якого сфабрикували справу, що закінчилася розстрілом його лідерів у 1952 році. Для забезпечення «нового ідеологічного курсу» з 1946 до 1951 років було прийнято низку партійних постанов, що відображали нарощування репресивної політики. Перед духовною розправою створювали відповідну атмосферу — сипали безпідставні звинувачення, розгортали публічну критику. Прикметною ознакою була упередженість в оцінках діячів науки і культури. «Ждановщина» і боротьба з космополітизмом мали своїм наслідком гальмування розвитку науки, культури, мистецтва, обмеження свободи творчості.

1. Які тенденції визначали духовний клімат радянської доби першого повоєнного десятиліття?

2. Визначте мету політики «ждановщини».

3. Проти кого розгорнулася боротьба з космополітизмом?

Мовою джерела. Із постанови ЦК КП(б)У «Про політичні помилки й незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР»

«...незважаючи на своє тринадцятирічне існування, Інститут не розробив, не видав наукової марксистсько-ленінської історії України. Праці Інституту складені в антимарксистському дусі, містять у собі грубі помилки, перекручення буржуазно-націоналістичного характеру. Працівники Інституту запозичили в буржуазно-націоналістичних істориків Антоновича, Грушевського та інших основні положення, що, по суті, призвело до відродження буржуазно-націоналістичних настанов у питаннях історії України, викритих партією як ворожих українському народові».

1. Висловіть обґрунтоване судження. В чому радянська влада звинуватила працівників Інституту історії України Академії наук УРСР?

Мовою джерела. Уривок зі «Збірника творів» Ігоря Губермана:

За все на євреїв знайдеться суддя.

За жвавість, за розум, сутулість.

За те, що єврейка стріляла в вождя.

За те, що вона промахнулась.

1. Як даний вірш розкриває репресивну політику влади?

У той час, коли... на теренах України

почалася боротьба з космополітизмом (1948 рік).

Тоді... у світі

у Парижі на третій сесії Генеральної Асамблеї ООН прийнято Загальну декларацію прав людини (10.12.1948 рік).

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- лютий 1947 р. — відбулися вибори до Верховної Ради УРСР;

- грудень 1947 р. — відбулися вибори до місцевих рад;

- 1946-1949 рр. — період реалізації ідеологічної політики «ждановщини»;

- 1948 р. — початок боротьби з космополітизмом.

2. Поясніть значення понять: «ждановщина», космополітизм, соціалістичний реалізм.

3. Створіть карикатуру на тему: «Пізній сталінізм: методи зміцнення тоталітарного режиму».

4. Визначте причини й наслідки ідеологічних кампаній та їхній вплив на суспільство.