§ 7. Освіта. Наука. Література

• Назвіть відкриття українських учених у галузі науки і техніки в 1930-1945 роках.
• Який світогляд формувала ідеологічна система держави?
• Як у роки війни функціонували університети?

1. Освіта

Сталінський режим, усілякими засобами утверджуючи притаманні йому ідеологічні догми, прагнув сформувати відповідну суспільну свідомість, комуністичний світогляд громадян. І першочергову роль у цьому відводив освіті, яка вважалася визначальною ланкою в культурному просторі держави. Відбудову системи освіти розпочали ще наприкінці війни, а в 1950 році була відновлена довоєнна мережа шкіл. Проте фінансування освіти здійснювали за залишковим принципом, відтак хронічно не вистачало коштів. При відбудові та ремонті шкіл почасти використовували метод «народної будови», тобто батьки, вчителі та учні власними силами відновлювали школу у своєму населеному пункті. Частину шкіл, особливо в сільській місцевості, розташували у малопристосованих приміщеннях. Поряд із денними, відкривали вечірні та заочні школи, у яких вчилася молодь, котра не змогла здобути освіту під час війни або ж змушена була рано розпочати трудову діяльність. В західних областях України упродовж перших повоєнних років збудовано понад 1660 шкіл, у яких навчалися 500 тисяч учнів. Кадрове питання вирішувалося складно. Місцевих педагогів змушували пройти курси ідеологічної перепідготовки. Водночас понад 35 тисяч учителів направили в цей регіон зі східних областей. У 1953 році запроваджено обов’язкову семирічну освіту.

Посилилася увага до професійної підготовки молоді. В повоєнний період створювали мережу професійно-технічних училищ, яка відповідала потребам планової економіки. Прийом учнів у ПТУ здійснювали за принципом щорічного нарощування підготовки робітників масових професій середнього рівня кваліфікації. Як і в довоєнні роки, Комуністична партія прагнула посилити свій ідейний вплив і на учнівську молодь. Було відновлено роботу піонерських та комсомольських організацій, кількість яких постійно зростала. Виховання відданості більшовизму (й особисто Йосифу Сталіну) оголошували найважливішим покликанням школи. Не змінився також державний курс на русифікацію освіти. В 1953 році в українських школах навчалося 1,4 млн учнів, а в російських і змішаних — 3,9 млн дітей. Упродовж перших повоєнних років було відновлено роботу вищих навчальних закладів, зокрема Київського, Харківського, Одеського державних університетів. Проте майже половина студентів навчалася на вечірніх і заочних відділеннях, що негативно впливало на рівень їхньої фахової підготовки. Зросла мережа вишів у західних областях. Вища школа готувала спеціалістів для різних галузей виробництва, науки, техніки. Значну увагу приділяла влада ідейному вихованню студентської молоді, формуванню в неї комуністичного світогляду. Запроваджено обов’язкове викладання основ марксизму-ленінізму. У навчанні здебільшого використовували російську мову.

Телевізійний центр у місті Києві. Світлина

1. Скористайтеся пошуковиком й дізнайтеся де в Києві був побудований телевізійний центр? Як він виглядає сьогодні?

Намагаючись охопити своїм впливом найширші верстви населення, влада сприяла розширенню мережі закладів культури. Переважно методом «народної будови» відновлювали клуби, бібліотеки, музеї, будинки культури, радіо- і кіномережу. Одним із засобів пропаганди радянського способу життя була преса. З відбудовою поліграфічної бази збільшили тиражі газет і журналів. У 1945 році виходило 879 газет і 6 журналів, зокрема «Україна», «Дніпро», «Українська література», «Перець». У листопаді 1951 року в Києві відкрили перший в Україні телевізійний центр.

• 1. Яким був стан освіти у післявоєнний період?
• 2. Визначте основні риси розвитку вищої школи.
• 3. У чому проявлявся ідеологічний вплив держави на освіту й культуру?

2. Наука

Повоєнний період для української науки виявився неоднозначним. У 1944 році відновила діяльність Академія наук України, яку з 1946 по 1962 рік очолював учений із світовим ім’ям, засновник української школи біохімії Олександр Палладін. Академічні установи розташовувалися в Києві. З 1950 року почало функціонувати Львівське відділення. В ці роки українські вчені досягли значних результатів.

Олександр Палладін

Наприкінці 1940-х років в Інституті електротехніки під керівництвом Сергія Лебедєва створено першу в Європі малу електронно-лічильну машину (МЕЛМ), що на той час відповідала рівню світових стандартів. В листі до Академії наук СРСР Сергій Лебедєв записав, що цифровими обчислювальними машинами почав займатися в 1948 році. Самостійно в 1948-1949 роках розробив основні принципи побудови таких машин, враховуючи їхнє значення для господарства, а також відсутність в країні будь-якого досвіду їхньої побудови і експлуатації. Колектив Інституту електрозварювання на чолі з Євгеном Патоном винайшов і впровадив у виробництво метод електрошлакового зварювання кожухів доменних печей, мостів, суден тощо. Його було використано при будівництві газопроводу Дашава - Київ та інших об’єктів.

Сергій Лебедєв

Значні здобутки мали українські вчені в медицині. Визнаним авторитетом у галузі офтальмології був Володимир Філатов. В місті Одесі під його керівництвом відновив роботу інститут очних хвороб. За словами учнів вченого навіть безнадійним хворим він ніколи не казав: «ні», стверджуючи, що відбирати віру у хворого — великий гріх. Тому постійно зазначав: «Може бути, адже наука розвивається». Проблеми порушення обміну речовин, імунітету, алергії, старіння організму досліджував Олександр Богомолець. Він вважав, що людина за своєю природою може жити більше ста років. Відтак старіння у 60-70 років є передчасним і, зазвичай, зумовлене несприятливими умовами життя і захворюваннями. Серед гуманітарних наук першість була за літературознавством. Науковці опрацювали й опублікували частину рукописів Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Михайла Коцюбинського. З 1949 року започаткували видання творів Івана Франка, на початку 1950-х років з’явилося повне зібрання творів Івана Котляревського, підготовлено 5-томник творів Лесі Українки.

Володимир Філатов з пацієнткою. Світлина

Олександр Богомолець

Проте суттєвої шкоди науці завдали політизація галузі та постійне втручання партійного керівництва. Вченим часто доводилося розробляти безглузді теорії, на зразок «плану перетворення природи», що передбачав зміну гідросистеми. Не оминула Україну й «лисенківщина». В 1948 році сесія Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Володимира Леніна в Москві закріпила «перемогу сталінізму» в біологічній науці. Її провідником став Трохим Лисенко, котрий вважав лженауковими праці засновників генетики Грегора Менделя і Августа Вейсмана. Відтак «буржуазною» наукою оголосили генетику. В Україні почалася «чистка» серед вчених. З кафедр вишів, установ АН УРСР звільнили чимало фахівців, котрі не поділяли поглядів Трохима Лисенка. Серед них — Миколу Гришка, Іллю Полякова, Лева Делоне, Сергія Гершензона. Цькуванню й критиці піддано підручник для вищої школи «Курс генетики» Миколи Гришка і Лева Делоне. «Ворожою» наукою вважали також кібернетику, у якій заборонили займатися новими дослідженнями. Переслідувань зазнала історична наука. Була визнана незадовільною робота Інституту історії АН УРСР на чолі із Миколою Петровським. Істориків звинуватили в «буржуазному націоналізмі», відродженні реакційних поглядів Володимира Антоновича і Михайла Грушевського та відході від партійного тлумачення історичного процесу. Відтак об’єктивні труднощі в наукових дослідженнях, спричинені відсутністю найнеобхіднішого, надзвичайно ускладнювала тоталітарна система, яка штучно ізолювала науковців від передових тенденцій розвитку світової науки, насаджуючи фальшиві стереотипи. Людство вступило в епоху науково-технічної революції, але Радянський Союз був неспроможний встигати за її швидким темпом.

Карикатура з радянського журналу «Крокодил». Напис: «Невдалі експериментатори. Менделізм. Вейсманізм. Морганізм». 1948 рік

• 1. Хто очолив Академію наук України в 1946 році?
• 2. Назвіть найвизначніші досягнення в галузі науки в повоєнний період.
• 3. Як позначився на становищі науки ідеологічний диктат з боку влади?

Мовою джерела. Уривок з виступу Трохима Лисенка:

«Діалектична доктрина Мічуріна, авангардна біологія, що здійснюється геніями людства Леніним і Сталіним, перемогла над ідеалістичною, метафізичною, буржуазною теорією спадковості Менделя. Менделізм-морганізм ґрунтується на випадковостях, і тим самим ця «наука» заперечує існування беззаперечних залежностей у живій природі, через що прирікає практику на безплідне очікування... Для нас, радянських біологів, немає більш почесного завдання, ніж творчий розвиток вчення Мічуріна і впровадження в усю нашу діяльність мічурінського стилю дослідження природи розвитку живого».

1. Існування якої науки заперечує автор? Чому?

2. Про заборону якої науки свідчить карикатура?

3. Літературний процес

Перемога у війні викликала емоційне піднесення в суспільстві, яке діячі літератури намагалися відобразити у своїх творах. Вибух творчої активності покоління переможців, яке пережило найжорстокішу в історії війну і важко піддавалося бюрократичному контролю, наполохав сталінське керівництво. Воно відчувало невпевненість свого становища в Україні, західні області якої були охоплені визвольним рухом. Проте жорстокі реалії війни та труднощі повоєнного лихоліття майже не пробилися на сторінки літературно-художніх видань. Письменників зобов’язували творити в рамках «соціалістичного реалізму». Однак навіть за цих несприятливих умов з’явилося чимало яскравих і колоритних творів. З-поміж них — «Прапороносці» Олеся Гончара, дві книги роману «Велика рідня» («На нашій землі», «Великі перелоги») Михайла Стельмаха, «Київські оповідання» Юрія Яновського, книга для дітей «Зернятко» та повість «Зорі на Верховині» Агати Турчинської, оповідання і казки для дітей Наталі Забіли, вірші й повісті для дітей Марії Познанської, гумористичні оповідання Остапа Вишні, вірші Максима Рильського, Володимира Сосюри, Андрія Малишка. У літературу прийшли молоді письменники, збагачені життєвим досвідом війни.

Негативно впливала на літературний процес «ждановщина». Компартійне керівництво України прийняло постанови, зокрема «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури в «Нарисі історії української літератури», «Про журнал сатири і гумору «Перець», «Про журнал «Вітчизна». Кожну з них супроводжували численні викривальні статті в пресі, збори митців, на яких звинувачених у «перекрученнях» піддавали принизливій «проробці». З появою в березні 1947 року в Україні Лазаря Кагановича, «вірного помічника Иосифа Сталіна» і такого ж україноненависника, ідеологічні атаки на талановитих діячів української культури посилилася. Одним із перших під нищівну критику потрапив письменник-гуморист Остап Вишня, твори якого визнали «шкідливими за ідейним змістом». Засуджено «ідеологічні помилки» його «Мисливських усмішок». Лише згодом усі звинувачення з Остапа Вишні було знято. Івана Сенченка звинуватили в сподвижництві Миколі Хвильовому, визначивши «ворожими» радянському ладові його нові повісті «Кінчався вересень 1941 року» та «Його покоління». Не уникли критики Юрій Яновський за роман «Жива вода», Максим Рильський, редколегія журналу «Дніпро» та його редактор Андрій Малишко.

Черговий наступ на творчу інтелігенцію був пов’язаний із боротьбою з космополітизмом. «Безродними космополітами» назвали літературних і театральних критиків євреїв за національністю Євгена Адельгейма, Абрама Кацнельсона, Іллю Стебуна. Їх звинуватили в «низькопоклонстві перед буржуазною культурою Заходу». Серед обвинувачених були й ті, що ще недавно запопадливо боролися з «українським націоналізмом». Упродовж 1948-1952 років через сфабриковану владою «Справу Єврейського Антифашистського Комітету» репресували 19 єврейських письменників України. В 1951 році розкритикували вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну», написаний ще в 1944 році й читаний з багатьох трибун. Зазначали, зокрема, що «Не таку Україну оспівує у своєму вірші Володимир Сосюра. Під такою творчістю підпишеться будь-який недруг українського народу з націоналістичного табору, скажімо, Петлюра, Бандера та інші». Відтак у своєму прагненні створити талановиті твори, використати нові прийоми художньої творчості, опанувати нові теми, запропонувати їхнє нетрадиційне висвітлення літератори неминуче вступали в суперечність із системою. Отже, у повоєнні роки тоталітарний режим продовжив нагнітання напруженості в суспільстві, розгорнув чергові ідеологічні кампанії і нову хвилю репресій. Як результат в культурі утвердилися одноманітність, уніфікованість, показна одностайність. Така політика завдала великої шкоди інтелектуальному потенціалу української нації.

• 1. Хто з літераторів описав реалії війни та повоєнної відбудови?
• 2. Яку роль у повоєнній українській літературі відігравала політика «ждановщини»?
• 3. Чи забезпечувалася свобода творчості за тоталітарного режиму?

Мовою джерела. Уривок із доповіді голови Спілки письменників України Олександра Корнійчука на пленумі Спілки письменників України 15 вересня 1947 року «Про виконання постанови ЦК ВКП(б) щодо журналів «Звезда» і «Ленинград»

«...Ви всі знаєте, що на Україні були буржуазно-націоналістичні організації (ВАПЛІТЕ, неокласики і інші), цілі групи буржуазно-націоналістичних декадентів. Із ними вели боротьбу передові письменники, їх розгромили наш народ, наша партія... Поява шкідливого нарису історії української літератури об’єктивно допомагає найлютішим ворогам українського народу — українсько-німецьким націоналістам. Президія Спілки та її голова товариш Максим Рильський не вжили заходів, щоб вчасно перешкодити проникненню в радянську літературу ворожих тенденцій... Журнал «Вітчизна» (редактор Юрій Яновський) надає місце статтям і творам, у яких пропагується буржуазна ідеологія, міщанські погляди на життя і аполітичність...»

1. Висловіть обґрунтоване судження. Що, з точки зору партійного керівництва, окреслювало поняття «буржуазний націоналізм»?

У той час, коли... на теренах України

відкрили в Києві перший телевізійний центр (1951 рік),

Тоді... у світі

в місті Лондоні вперше пройшов конкурс «Міс світу» (15.04.1951 рік).

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 1948-1949 рр. — розроблено МЕЛМ

- 1950 р. — відновлено довоєнну мережу шкіл;

- листопад 1951 р. — у Києві відкрито перший в Україні телевізійний центр;

- 1951 р. — розкритиковано вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну»;

- 1953 р. — відбувся перехід до обов’язкової семирічної освіти;

2. Поясніть значення понять: «лисенківщина», «буржуазний націоналізм».

3. Підготуйте повідомлення на тему: «Суперечливі тенденції розвитку освіти та літератури в повоєнні роки».

4. Заповніть таблицю «Досягнення науки в повоєнний період».