Розділ 3. Україна в період системної кризи Союзу Радянських Соціалістичних Республік

4 вересня 1965 року київський кінотеатр «Україна» був переповнений глядачами. Багато охочих прийшли на прем’єрний показ фільму «Тіні забутих предків». Українське поетичне кіно з неповторним національним колоритом вийшло далеко за межі соціалістичного реалізму. Режисер Сергій Параджанов зняв кінострічку, яка стала визначним явищем не тільки в українській, а й світовій культурі.

1. З’ясуйте, де й коли знімали кінофільм «Тіні забутих предків».

2. Дізнайтеся, яка протестна акція відбулася на прем’єрі цього фільму за участю дисидентів Івана Дзюби, Василя Стуса й В’ячеслава Чорновола.

3. Розгляньте постановочне фото Сергія Параджанова. Висловіть припущення, яку інформацію хотів донести автор світлини.

§ 20. Суспільно-політичне життя в УРСР. Зміни в системі влади

• У яких міжнародних організаціях брала участь УРСР у 1953-1964 роках?
• Визначте основні риси внутрішньополітичного життя УРСР за Хрущовської доби.
• Назвіть дату прийняття Конституції УСРР.

1. Зміни в системі влади

Жовтневий (1964 року) пленум ЦК КПРС, який усунув від влади Микиту Хрущова, відбувся під гаслами подолання волюнтаризму й суб’єктивізму, надання внутрішній та зовнішній політиці реалізму і стабільності. Основою нового політичого курсу було визначено «наступність», «поступовість», «зваженість» у прийнятті рішень. Однак на практиці відбувся рух у зворотному напрямі — від хрущовської лібералізації до неосталінізму. Будь-які реформи, насамперед у політичній сфері, вважали недоцільними, бо нібито всі проблеми в суспільстві вже розв’язані. Спроби ж небайдужих людей привернути увагу до негараздів оцінювали як наклеп, вияви хворої психіки, антирадянщина. Так у країні на два десятиліття утвердився застій.

Зріс вплив компартійно-державного апарату — номенклатури — нового правлячого класу радянського суспільства. Леонід Брежнєв, прийшовши до влади як компромісна особа, убезпечив компартійно-державну номенклатуру від реформаторства, що одночасноо задовольнило як сталіністів, так і прихильників лібералізації режиму. Були зняті обмеження обіймати відповідні посади упродовж тривалого часу. Таке рішення гарантувало номенклатурі стабільність. У владних структурах сформувався відповідний стиль керівництва — обережний, уповільнений, орієнтований не стільки на вирішення проблем, як на те, щоб не порушити власної рівноваги. Турбуючись більше про власні інтереси, збереження своїх привілеїв, номенклатура нехтувала проблемами в господарському і суспільному житті. Водночас Леонід Брежнєв зміцнив особисте становище. Уперше в історії СРСР одна особа поєднала посади Генерального секретаря ЦК КПРС і Голови Президії Верховної Ради СРСР.

Система влади в СРСР нагадувала піраміду, на вершині якої були вищі чини партії і держави. КПРС контролювала профспілкові, молодіжні, громадські організації. Тисячі рядових членів партії змушені були сумлінно виконувати постанови вищих керівних партійних органів. Доступ до державних посад мали тільки члени КПРС. Тому, природно, їхня чисельність постійно зростала. Партійні органи союзних республік формально були самостійними, однак реально підпорядковувалися московському центрові. Політичне життя в країні дедалі більше набувало закритого характеру, наростало відчуження партії від народу, посилився ідеологічний диктат. Період застою — так був названий цей етап у розвитку СРСР. Означений досить образний термін точно відображав основний зміст доби. Здавалося, що час зупинився. Однак на перший погляд у спокійному і розміреному житті набирали сили внутрішні руйнівні процеси, котрі призвели в майбутньому до руйнації системи.

• 1. Назвіть характерні риси періоду «застою».
• 2. Поясніть значення терміну «номенклатура».
• 3. Чому посилилась влада партійної номенклтури?

2. Петро Шелест. Володимир Щербицький

У цей період Україна мала двох лідерів Комуністичної партії — Петра Шелеста і Володимира Щербицького, політичні лінії яких хоч і відрізнялись, але однаково ніби ілюстрували проблеми, що постали перед керівниками республіки. Перебування Петра Шелеста на посаді першого секретаря ЦК КПУ тривало упродовж 1963-1972 років. Характерною рисою цього періоду стало утвердження автономного курсу українського керівництва. Головною турботою Петра Шелеста були економічні інтереси України, які він відстоював перед союзним центром, вимагаючи для України більшої ролі в процесі планування в СРСР. Петро Шелест був активним прибічником принципу паритету, за яким Україна мала отримувати від Радянського Союзу фонди, товари і послуги, що дорівнювали б вартості її внеску в СРСР. Ще відвертіше захищав очільник партії мовні та культурні права українців, виступаючи проти курсу на русифікацію України, який здійснював центр. У його промовах лунали заклики «як найдорожчий скарб» берегти «прекрасну українську мову». В 1965 році затвердили правила прийому до вишів, за якими перевагу мали абітурієнти, котрі добре володіли українською мовою. Збільшили кількість навчальної літератури українською мовою. Зросла чисельність україномовних передач на республіканському радіо і телебаченні. Петро Шелест підтримав ініціативу української інтелігенції щодо увічнення пам’ятних місць, пов’язаних з історією запорозького козацтва. Острів Хортиця в місті Запоріжжя проголосили державним історико-культурним заповідником. Він вимагав від підлеглих виголошувати промови українською, підтримував і захищав провідних українських кінорежисерів Сергія Параджанова та Юрія Іллєнка, українських письменників Олеся Гончара та Івана Дзюбу, ансамбль танцю Павла Вірського.

Петро Шелест

Володимир Щербицький

Проте, перебуваючи на посаді першого секретаря ЦК КПУ, Петро Шелест придушував прояви дисидентського руху в Україні. 1970 року вийшла друком його книга «Україно наша Радянська». На перший погляд відверто ідеологічно-пропагандистська праця Петра Шелеста наочно демонструвала увагу республіканської партійно-державної еліти до соціально-економічних проблем України, зацікавлення її історією та культурою. До певного часу українофільство Петра Шелеста в Москві сприймали спокійно. Однак у 1972 році його усунули з посади в Києві, звинувативши в «м’якості» до українського націоналізму та потуранні «економічному місництву». Випадок із Петром Шелестом яскраво ілюстрував стиль конкурентної боротьби у вищих ешелонах влади, який передбачав інтриги, підсиджування конкурента, його дискредитацію. А вже після того розпочинали публічний ритуал вигнання.

Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» на острові Хортиця з висоти пташиного польоту

Скористайтеся пошуковиком і з’ясуйте, коли і з якою метою було побудовано історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» на острові Хортиця.

КПУ очолив Володимир Щербицький — представник «дніпропетровського ядра» партійно-державної когорти кадрів і політичний супротивник Петра Шелеста. Перебування на посаді Володимира Щербицького стало рекордним за тривалістю (до 28 вересня 1989 року). Під приводом оздоровлення апарату Компартії України він здійснив кадрові зміни. Повна підтримка Володимиром Щербицьким лінії кремлівського керівництва щодо України спричинила нові імпульси політики русифікації в УРСР. Українська мова почала зникати з офіційного вжитку. Курс на русифікацію політичного життя значно пришвидшився в лютому 1976 року, коли лідер українських комуністів виголосив звітну доповідь на XXV з’їзді Компартії України російською мовою. Він виступив за жорстоке і безкомпромісне придушення політики дисидентського руху. Володимир Щербицький підтримав політику підпорядкування української економіки центрові. Саме за його каденції зросла залежність економіки України від підприємств, що перебували поза її межами, 80% заводів і фабрик не мали завершеного циклу виробництва. Під тиском очільника СРСР Михайла Горбачова, не повідомив населення про небезпеку в перші дні після Чорнобильської катастрофи у квітні 1986 року. Водночас він ініціював будівництво оздоровчого центру «Молода гвардія» в Одесі, 32 будинків дитини, Інституту акушерства, гінекології і педіатрії, Республіканської дитячої бібліотеки в місті Києві та інших соціальних об’єктів. Не підлягає сумніву, що Петро Шелест і Володимир Щербицький бачили майбутнє України у світлі комуністичної ідеології та в контексті радянської системи. Ідеологічним орієнтиром партійно-державного керівництва Радянського Союзу загалом та Української РСР як його складової частини зокрема були положення схваленої у 1961 році Програми КПРС про побудову комунізму в СРСР до 1980 року. Проте реальне життя виявилося набагато складнішим, аніж його змальовували ідеологи Компартії. Уже в другій половині 1960-х років стало очевидно, що широко розрекламовані обіцянки побудувати до 1980 року комунізм виконані не будуть. Показники економічного зростання, передбачені Програмою КПРС на 1961-1970 роки, виявились абсолютно нереальними. Це поставило під загрозу комуністичний міф, на якому ґрунтувалася внутрішня і зовнішня політика СРСР. Відтак центральна влада змушена була шукати вихід із цієї ідеологічної кризи й запустила в обіг термін «розвинутий соціалізм». Народу наполегливо та цілеспрямовано прищеплювали думку, що він живе в суспільстві, де успішно вирішують питання задоволення життєвих потреб, процвітає економіка, розвиваються наука, освіта, мистецтво. Саме це і є розвинутий соціалізм — найдосконаліша форма суспільно-політичного устрою. Влада наголошувала, що розвинутий соціалізм — перехідний етап до комунізму, який «волюнтарист» Микита Хрущов, мовляв, хотів «перескочити». Розвинутий соціалізм лише поступово може трансформуватися в комунізм, а Комуністична партія — основна сила, яка мала забезпечити суспільний прогрес.

Карикатура одного з учнів Ніла Хасевича на «сталінську» Конституцію СРСР 1936 року

1. Чи можна її вважати актуальною щодо Конституцїї СРСР 1977 року та Конституцїї УРСР 1978 року?

2. Поміркуйте, чи змінилося правове становище УРСР від того часу. Відповідь аргументуйте.

У прийнятій в жовтні 1977 року новій Конституції СРСР записано тезу про побудову в СРСР розвинутого соціалістичного суспільства як перехідного етапу на шляху до комунізму. Стаття 6 проголошувала, що «керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи, державних і громадських організацій є Комуністична партія Радянського Союзу». Це положення конституційно стверджувало диктатуру Комуністичної партії, яка давно вже стала реальністю. Після цього в Україні взялися за роботу над новою Конституцією УРСР, схвалену 20 квітня 1978 року. Конституцію республіки уклали відповідно до Конституції СРСР 1977 року, і вона мало чим відрізнялася від останньої. Водночас Конституція УРСР визначила структуру влади в республіці, територіально-адміністративний поділ. УРСР проголосили суверенною республікою, що зберігала право вільного виходу з СРСР, щоправда, механізм реалізації цього права не обговорювали, а самі висловлювання про незалежність розглядали як націоналізм та зазіхання на основи конституційного устрою СРСР. Найвищим законодавчим органом державної влади була Верховна Рада УРСР у складі 650 депутатів, які обиралися на п’ять років і отримували гарантії недоторканності; виконавчим і розпорядчим органом — уряд — Рада Міністрів УРСР. Місцеві органи державної влади і управління складали ради народних депутатів та їхні виконавчі комітети. Правосуддя в УРСР здійснював тільки суд. Конституція гарантувала права громадян на працю, житло, безкоштовну освіту, медицину, свободу слова, зборів, віросповідання тощо. Проте більшість її статей залишалися декларативними, позаяк не підтверджувалися законами, не відповідали реаліям життя і їх здебільшого не виконували. Конституція 1978 року закріплювала залежне від центру становище УРСР. Отже, на перший погляд ситуація доби «застою» видавалася цілком спокійною. Проте в суспільстві назрівала політична криза, одним із перших проявів якої став дисидентський рух.

• 1. У чому проявився автономний курс політики Петра Шелеста?
• 2. Якою була внутрішня політика в УРСР за Володимира Щербицького?
• 3. Коли прийняли Конституцію УРСР? Що в ній було окреслено?

Мовою джерела. Леонід Кравчук, перший Президент України:

«Володимир Васильович Щербицький ставився до рідної мови, м’яко кажучи, не вельми приязно. Сам він говорив винятково російською, тому для його підлеглих, незалежно від національності, ця мова ставала мовою спілкування. А про документи, звіти, виступи, доповіді — годі й казати. За часів секретарства Петра Юхимовича Шелеста у багатьох школах існували куточки української мови. Після приходу Володимира Щербицького ці куточки зникли, натомість почало з’являтися дедалі більше шкіл, де рідною мовою викладали хіба що українську літературу».

1. У якому документі було юридично оформлено диктатуру Комуністичної партії Радянського Союзу?

Мовою джерела. Витяг із Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки 1978 року:

«У результаті творчої діяльності трудящих, керованих Комуністичною партією, у нашій країні побудоване розвинуте соціалістичне суспільство [...] зміцнюється непорушний союз робітничого класу, колгоспного селянства і народної інтелігенції, склалася нова історична спільність людей — радянський народ. Завдяки послідовному проведенню ленінської національної політики і побудові соціалізму в СРСР вперше в історії успішно розв’язане національне питання...»

1. Що мали на увазі укладачі Конституції під поняттям «розв’язати національне питання»? Яким способом влада в Україні формувала міжнаціональну спільність «радянський народ»?

3. Вплив міжнародних процесів на ситуацію в Україні

У зазначений період зовнішньополітичну діяльність УРСР регламентував союзний центр. Відсутність можливості встановлювати прямі дипломатичні відносини, укладати договори, розвивати безпосередні контакти з іншими державами не давала підстав вважати УРСР суб’єктом міжнародних відносин у добу «холодної війни». Україна мала довгий кордон із країнами соціалістичного блоку, тому будь-які заворушення там викликали занепокоєння українського керівництва. Особливо жвавий відгук у республіці отримала Празька весна — події в Чехословаччині 1968 року. Вона змінила становище української меншини в країні: було легалізовано греко-католицьку церкву, тут друкувалися українські дисиденти. Події в Чехословаччині, Польщі 1980-1981 років широко обговорювалися в українському суспільстві, хоча до організованих акцій підтримки справа не дійшла. На початку 1980-х років активізувала діяльність українська діаспора, зокрема в США. Це додало клопотів українській дипломатії у сфері пропагандистської роботи. В 1983 році утворені комісія Конгресу США і Національний комітет вшанування жертв геноциду в Україні та відзначення 50-ї річниці організованого в Україні сталінським керівництвом Голодомору 1932-1933 років. Спеціально створена Комісія з дослідження обставин та наслідків Голодомору в Україні збирала матеріали, незважаючи на пропаганду СРСР.

УРСР співпрацювала з різними міжнародними організаціями. У 1984-1985 роках представник України головував у Раді Безпеки ООН. Різноманітною стала діяльність України в ЮНЕСКО, зокрема в напрямку ліквідації неписьменності в усьому світі. Свідченням внеску українців у скарбницю світової культури стало святкування під егідою ЮНЕСКО пам’ятних дат в історії українського народу, зокрема 150-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка, 250-річчя з дня народження Григорія Сковороди, 100-річчя від дня народження Лесі Українки, Івана Франка, Євгена Патона, 1500-річчя заснування Києва (1982 р.). У 1984 році було влаштовано фестиваль фільмів Олександра Довженка. В 1980 році художниця Людмила Мешкова перемогла в конкурсі на право оформлення центрального холу штаб-квартири ЮНЕСКО в Парижі. Її керамічне панно «Земле, флюїди життя і розквіту світам Всесвіту посилай...» площею 55 квадратних метрів прикрасило інтер’єр будівлі цієї міжнародної організації.

Керамічне панно Людмили Мешкової

1. Скористайтеся пошуковиком й назвіть 2-3 цікавих факти про миткиню Людмилу Мешкову.

Динамічнішими стали зовнішньоекономічні зв’язки республіки. Питома вага України в зовнішньоторговому обороті СРСР становила 23%. Найбільше УРСР співпрацювала із країнами-членами РЕВ, а також із країнами Азії, Африки, Латинської Америки, «дружніми» до СРСР. Асортимент експорту — переважно продукція важкої індустрії і сировина: машини, устаткування, прилади, металопрокат, металорізальні верстати, екскаватори, вугілля, чавун, залізна руда тощо. До прикладу, лише криворізькою залізною рудою свої потреби задовольняли: Болгарія — на 60 %, Румунія - на 70 %, Чехословаччина — на 75 %, Польща — на 80 %, Угорщина — на 82 %, Німецька Демократична Республіка — на 90 %. У 1964 році розпочали експорт літаків ТУ-124, АН-24, Пожвавилося регіональне співробітництво. Області й міста України встановлювали зв’язки із зарубіжними прикордонними територіями. Їхні ініціатори створили товариства дружби, які почасти координували цю роботу. Проте назагал УРСР у міжнародній політиці залишалася залежною від того зовнішньополітичного курсу, який проводило керівництво СРСР. За нетривалими періодами розрядки міжнародної напруги, він був направлений на конфронтацію з країнами так званого капіталістичного табору.

• 1. Чи виступала українська дипломатія як окремий суб’єкт міжнародних відносин?
• 2. До яких міжнародних організацій належала УРСР?
• 3. Які товари експортувала УРСР?

У той час, коли... на теренах України

прийняли Конституцію УРСР.

Тоді... у світі

в Іспанії набула чинності нова Конституція, яка після падіння диктатури Франсіско Франко встановлювала в країні конституційну монархію.

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 1963-1972 рр. — перебування Петра Шелеста на посаді першого секретаря ЦК КПУ;

- 1970 р. — вихід друком книги Петра Шелеста «Україно наша Радянська»;

- 1972-1989 рр. — перебування Володимира Щербицького на посаді першого секретаря ЦК КПУ;

- 1977 р. — прийнято Конституцію СРСР;

- 1978 р. — прийнято Конституцію УРСР.

2. Поясніть значення понять: «застій», номенклатура, розвинутий соціалізм.

3. Порівняйте діяльність Петра Шелеста та Володимира Щербицького на посаді першого секретаря ЦК КПУ.

4. Доведіть або спростуйте думку: «Зовнішньополітична діяльність УРСР була лише номінальною».