§ 16. Суспільно-політичні рухи в Наддніпрянській Україні в 90-х роках XIX ст.

1. Студентський громадівський рух 90-х років XIX ст. «Братство тарасівців»

Наприкінці XIX ст. поміркована позиція старших громадівців у національному русі не знаходила відгуку серед молоді, яка прагнула радикальних дій. Тож чимало української молоді почало долучатися до російського революційного руху.

Радикальний (від латин. radicalis) — докорінний, рішучий. У політиці — схильність до рішучих методів і засобів вирішення суспільних справ.

Свідома молодь прагнула активної політичної діяльності. Так, у 1891 р. харківські студенти на чолі з Іваном Липою та студентом Київського університету Віталієм Боровиком, працюючи під час канікул у комісії з перепису нерухомого майна Полтавської губернії, відвідали Канів і заснували національну українську таємну організацію «Братство тарасівців». Його учасники співпрацювали з просвітницьким гуртком Софії та Олександра Русових, поширювали свої ідеї серед молоді інших міст України: осередки діяли у Києві, Одесі, Полтаві, Олександрії.

• Прочитайте уривки з програмового документа «Братства тарасівців» — «Символ віри для молодих Українців». Яких поглядів дотримувалися його автори?

«Україна під гнітом і піднімає свій національний прапор. Ми як сини свого народу дбаємо щоб дати йому волю національну.

Україна Австрійська і Україна Російська однак нам рідні, і жодні географічні межі не можуть роз'єднати одного народу і ні нас не можуть відірвати від Галичини, ні Галичини від нас, бо ідеї духа не розірвати...

Необхідно стати дійсно освіченим і корисним українцем, бо кожна велика ідея вимагає духовної сили.

Ми маємо дбати, щоб українська мова запанувала скрізь на Вкраїні: в родині, в усяких справах, як приватних, так і суспільних, у громаді, у літературі і навіть у зносинах з усіма іншими народами, що живуть в Україні.

Прагнемо такого ладу, у якому немає місця ні панові, ні мужикові, ні визискуваному, а є місце ціловкраїнській національній родині, що складається з рівних поміж себе правом, однаково забезпечених національносвідомих братів-працівників».

Члени «Братства тарасівців» у Харкові. Фото. 1891

Більшість тарасівців дійшла висновку, що ідея самостійної України є нереальною. Тому вони погодилися, що кінцевою метою організації має бути цілковите визнання українців як окремого народу в межах демократичної федеративної Росії. Тарасівці визначили своє гасло «Не ми будемо, коли Вкраїні волі й долі не здобудемо!».

Оприлюднення програми дало підстави поліції визначити учасників як небезпечну групу і встановити за ними нагляд. А коли у 1893 р. гуртківці Харкова й Херсона отримали зі Львова заборонену літературу, почалися арешти, і братство припинило своє існування. Майже усі заарештовані отримали різні терміни ув’язнення із подальшим кількарічним поліцейським наглядом за місцем проживання. Після розгрому харківського осередку керівну роль перебрав на себе київський гурток «Братства тарасівців».

Діяльність «Братства тарасівців» дала новий поштовх до розгортання студентського громадівського руху. Так, загалом в Україні в ті роки виникло майже 20 студентських громад.

2. Зародження робітничого і соціал-демократичного рухів

• Які фактори зумовили появу масового робітничого і соціал-демократичного рухів?

У другій половині XIX ст. зросла чисельність робітників у промисловості і на транспорті. Заробітна плата різнилася залежно від статі (жінкам платити менше) та галузі промисловості. І хоча в царській Росії не вели систематичного обліку заробітної плати промислових робітників, за даними дослідників, кваліфіковані робітники текстильних підприємств отримували зарплату в десять разів більшу, ніж чорнороби.

• Розгляньте ілюстрації та схарактеризуйте становище робітників

Гірники працюють на забої у шахті № 8. Фото. 1910

М. Верхотуров. Розрахунок (Перед страйком). 1910

Харківська канатна фабрика. Фото. Поч. XX ст.

Вид на Юзівку з терикону шахти «Центральна». Фото. XIX ст.

Пролетар — найманий робітник, позбавлений власності на засоби виробництва; людина, яка не має власності.

Пролетарі переважно не мали нерухомої власності земельних наділів чи будинків, вони могли покладатися лише на свою працю. Таке становище робило їх, з одного боку, незахищеними перед життєвими негараздами (економічними кризами, хворобами, свавіллям власника підприємства тощо), а з іншого — відкритими до революційних вчень, які намагалися захищати інтереси робітництва.

Робітничий рух на українських землях спочатку мав стихійний, неорганізований характер. Виступи відбувалися через погіршення умов праці та зменшення заробітної плати. Робітники залишали робочі місця і навіть псували обладнання. Від середини 1870-х років робітничий рух став організованим.

Поступово в Україні поширювалося вчення марксизму, який пов’язував соціалістичний переустрій суспільства саме з пролетаріатом. В основі марксистського світобачення були вчення про класову боротьбу.

У 1880-1890-х роках у Катеринославі, Києві, Одесі та Харкові виникли нелегальні марксистські гуртки, учасники яких займалися вивченням марксизму і пропагували його серед ремісників єврейської національності. Зважаючи на національний склад робітництва, українців серед прихильників марксизму було небагато.

3. Національне відродження кримських татар. Ісмаїл Гаспринський

• В яких умовах розвивалося національне відродження кримських татар? У чому воно проявилося?

Після анексії Криму у 1783 р. через гноблення з боку російської адміністрації та вилучення землі у кримськотатарських селян чимало корінних жителів півострова емігрувало до Османської імперії. Це стало причиною занепаду сільського господарства. Царський уряд стимулював переселення сюди росіян. Влада вирішила призупинити подальшу міграцію — заборонила видавати закордонні паспорти.

Російська влада ставилася до татарського населення імперії вкрай зневажливо та, за твердженням дослідника Валерія Возгріна, «всіляко знущатися над ними». Наприклад, у книзі «Народи Росії. Кримські татари», надрукованій у Петербурзі в 1879 р., автори характеризували корінних жителів півострова як неповноцінну націю, якій притаманні «лукавство, скритність, лінь, безпечність і хвалькуватість», що і призвело до жалюгідного становища мусульманських жителів цієї «Російської Італії».

Ісмаїл Гаспринський. Фото. 1915

У 1880-х роках почала активізуватися молода кримськотатарська інтелігенція, у суспільстві прокинулося почуття національної гідності, поширилися ідеї розгортання антиколоніальної боротьби. Такі настрої сприяли появі лідерів нового типу, які, збагатившись знаннями Заходу, залишилися вірними традиціям свого народу. Найбільшу увагу вони приділяли звільненню селян через просвіту народу.

Одним із таких провідників кримськотатарського національного руху був Ісмаїл Гаспринський. Він вважав, що відродження кримськотатарського народу можливе тільки шляхом його долучення до європейських цінностей та культури.

• Висловіть своє ставлення до діяльності громадського активіста і просвітника Ісмаїла Гаспринського.

cutt.ly/8TLmlFl

Навколо Гаспринського гуртувалися не тільки представники інтелігенції, а й місцеві ремісники. Вони були прибічниками еволюційних змін, реформ «зверху», без насильства. У 1883 р. їхніми зусиллями, після кількох років листування з чиновниками почала виходити кримськотатарська газета «Терджиман» («Перекладач»), що визначила шляхи розвитку кримськотатарської громади.

• Яку мету своєї діяльності окреслив у статті в першому номері газети «Терджиман» Ісмаїл Гаспринський?

«Випускаючи нашу газету, ми хочемо заявити нашим читачам, що "Терджиман" намагатиметься передусім, з одного боку, давати потрібні та корисні для культурного життя знання, а з іншого — знайомити російське суспільство з нашими національними потребами. Наш шлях важкий і складний. Тому ми взялися за цю справу в ім'я Господнє і взялися за перо в інтересах правди й науки. Чи буде "Терджиман" відповідати тим вимогам, які він собі ставить, чи ні, хай вирішить майбутнє».

Заголовок газети «Терджиман»

Будинок, у якому друкували «Терджиман»

Окрім «Тарджиману», виходив ще й жіночий журнал «Алем-і-Нісван» — спочатку як додаток до тижневого журналу а потім як окреме видання. Журнал містив поради з виховання дітей у європейському стилі, пропагував світську жіночу освіту й інші новацій.

Ще одним активним учасником національного відродження Криму був Ілля Казас — представник малої народності Криму — караїмів. Він був редактором рукописного молодіжного часопису «Давул» («Барабан»). Казас — один з ініціаторів відкриття в 1872 р. Сімферопольської татарської вчительської школи.

Ілля Казас. Фото (фрагмент). 1904

Оскільки в губернії не вистачало навчальних посібників для кримськотатарських учнів, то Казас взявся за їх створення і підготував «Російський буквар для татарських народних училищ» та «Короткий практичний підручник російської мови, складений для початкових татарських шкіл Таврійської губернії».

• Виконайте онлайн-вправу.

cutt.ly/pTLcnfX

Домашнє завдання

1. Визначте основні особливості діяльності «Братства тарасівців». Підготуйте коротке повідомлення про одного з активних учасників організації.

2. Знайдіть в мережі Інтернет факти, що засвідчують розвиток робітничого і соціал-демократичного рухів в Україні у другій половині XIX ст.

3. Схарактеризуйте кримськотатарське відродження. Які спільні риси об’єднували український національний і кримськотататрський рухи?