Словник термінів і понять

Академія — 1) різновид наукового, навчального або мистецького закладу найвищого рівня; 2) провідний центр у відповідній галузі освіти і науки.

Вертеп — старовинний пересувний український ляльковий театр, поширений у XVII-XVIII ст.

Гайдамаки — (від тюрк. «гайде» — гнати, нападати, свавілля чинити) — учасники соціальних повстань XVIII ст., спрямованих проти релігійних і соціальних утисків українського населення Правобережжя, а також здобичники, які займалися грабунками.

Генеральна військова рада — форма прямого волевиявлення членів козацької верстви, як правлячого стану суспільства. Вона виконувала роль головного розпорядчого органу держави.

Генеральна Старшина — вище військове керівництво Гетьманщини, яке здійснювало управління всім козацьким військом, виконувало рішення гетьмана.

Гетьман — воєначальник, командувач козацького війська в поході; очільник Української козацької держави Військо Запорозьке.

Гетьманщина — Українська козацька держава, утворена внаслідок перших переможних битв 1648-1649 рр. козацької революції під проводом Б. Хмельницького.

Гравюра (від франц. Graver — вирізати) — вид графічного мистецтва, де зображення отримується за допомогою відтиску форми з попередньо нанесеним на її поверхню малюнком.

Запорозька Січ — назва укріпленого поселення на Дніпровському острові. Була місцем зберігання козацьких клейнодів, канцелярії та артилерії. На Січі відбувалися великі ради козаків. Із Січі козаки йшли в похід і сюди поверталися. Січ як укріплення кілька разів переносилася на інше місце, де діставала додаткову назву від місцевості, на якій вона розміщувалася, або річці — Хортицька, Томаківська, Базавлуцька, Микитинська,Чортомлицька, Кам’янська, Олешківська, Підпільненська.

Зимівник — вид відокремленого тимчасового поселення, утвореного для уходницького господарства.

Кіш у козаків — укріплена стоянка. Із часом кошем почали називати органи управління Запорозької Січі й полків.

Козак (з тюркських мов) буквально — вільна військова людина на прикордонні. Козаками звали степових вояків, які не визнавали влади хана.

Козацька рада — узагальнена назва зібрання козаків для вирішеннях певних питань.

Козацькі клейноди — символи влади на Січі. До головних клейнодів належали бунчук, булава, пернач, хоругва, печатка, литаври й інші музичні інструменти.

Козацькі літописи — група історичних пам’яток (літописи, щоденники, мемуари), що розповідають про козацьку добу української історії.

Колегіум (лат. collegium — «товариство, співдружність», іноді колегія) — назва середніх і вищих навчальних закладів, що діяли в XVI-XVIII ст. в Європі (у тому числі Речі Посполитій, українських землях).

Коліївщина — соціальний і національно-визвольний рух 1768-1769 рр. у Правобережній Україні. Був продовженням попередніх народних виступів — повстань XVII ст., гайдамацького руху.

Кошовий отаман — старшина, який керував кошем. Зазвичай цим терміном позначали керівника Запорозької Січі.

Курінь — 1) основна організаційно-господарська ланка Запорозької Січі та Задунайської Січі; 2) спеціальна будівля (велика хата) без кімнат і перегородок, де гуртом (по кількасот) жили запорозькі козаки.

Магнат (від лат. magnus — великий) — людина високого соціального стану; великий землевласник, представник родової знаті.

Низове козацтво — назва козацького товариства Запорозької Січі з другої половини XVII ст.

Опришки — учасники українського селянського повстанського руху в Галичині, на Закарпатті й Буковині, спрямованого проти польської шляхти, молдовських бояр, угорських феодалів наприкінці XV — у першій половині XIX ст.

Оренда — отримання земельної ділянки в користування за плату.

Паланка — адміністративно-територіальна одиниця Вольностей Війська Запорозького низового часів Нової Січі.

Панщина — примусове й безоплатне виконання підданими певного обсягу робіт у господарстві власника.

Покозачення — соціальний процес переважно самовільного набуття козацьких прав представниками інших соціальних груп і верств українського суспільства.

Полк — територіально-адміністративнй округ Війська Запорозького.

Полемічна література — жанр богословської літератури, в якій обговорювалися дискусійні питання щодо унії католицької і православної церков.

Реєстрове козацтво — козаки, зараховані на військову службу Речі Посполитої та записані у спеціальні списки-реєстри.

Рента — дохід, який отримують землевласники за надання селянам права користуватися землею. Може бути натуральна (оплата частиною врожаю) або відробіткова.

Руїна — період історії України кінця 1650-х — 1680-х років, що відзначився розпадом Української козацької держави, загальним занепадом, збройним громадянським протистоянням та агресією сусідніх держав щодо українських земель.

Слов’яно-греко-латинська школа (Острозька академія) — школа вищого типу, заснована В.-К. Острозьким у м. Острог близько 1576 р.

Сотня — територіально-адміністративна одиниця в межах полку.

Українське бароко — сполучення західноєвропейського бароко та ренесансу з творчо переробленим спадком православної храмової архітектури й українською народною традицією.

Універсал — форма документів в Українській козацькій державі, яку видавав гетьманський уряд.

Унійна (греко-католицька) церква — церква, що діє у складі католицької церкви, зберігаючи спільну із православними церквами обрядність і звичаї.

Фільварок (з нім. vorwerk — хутір або ферма) — велике багатогалузеве товарне господарство, засноване на праці залежних селян й орієнтоване на отримання прибутку з продажу продукції.

Церковні братства — національно-релігійні об’єднання українських православних міщан у XVI-XVII ст.

«Чорна рада» — рада, в якій, крім старшини, брали участь представники усіх прошарків українського козацтва, а також селяни та жителі міст.

Яничари — елітний піхотний корпус османської армії, який формувався з дітей християн і був особистою гвардією султана. Яничарів виховували відданими ісламу й давали найліпший військовий вишкіл. З дитинства відірвані від своїх родин, позбавлені права одружуватися і займатися мирною працею яничари жили тільки війною і відданістю султану, довічними рабами якого вони були. При цьому служба в корпусі яничарів відкривала такі безмежні перспективи просування по службі, що деякі родини навіть давали хабарі, аби їхні діти стали яничарами.