§ 39. Правобережна Україна. Землі Західної України у 20—90-х роках XVIII ст.

• Пригадайте, які наслідки для Правобережної України мали події часів Руїни. Яких заходів вживав польський уряд для налагодження мирного життя в регіоні? Коли було ліквідоване козацтво?

Читаємо й розуміємо

За навчальним текстом проаналізуйте історію гайдамацького руху. Визначте його причини, учасників, головні події, результати та наслідки для України, Речі Посполитої, Російської імперії. Систематизуйте інформацію у формі графічного проекту — карти пам’яті.

1. Розвиток Правобережної України. Поява гайдамаків

Наприкінці XVII ст. Річ Посполита повернула собі території Правобережної України. На ці землі почала повертатися шляхта, яка відновлювала своє господарство та вводила традиційну систему оподаткування і відробітків селян, а також панщину.

У межах своїх володінь магнати створювали слободи — самоврядні поселення, населення яких на певний період звільнялося від податків. Але після закінчення цього пільгового терміну селяни знову потрапляли в залежність від власника землі. Така зміна в становищі породжувала незадоволення й протестні настрої підданих.

Мешканці більшості приватних міст, які не мали магдебурзького права, залежали від волі власників і часто потерпали від їхнього свавілля. Помітним був економічний та культурний занепад міського життя.

Крім цього, погіршувалося становище православної церкви. Майже всі території Правобережжя приєдналися до унії, хоч ці віряни, селяни та здебільшого дрібна шляхта, зберігали руську (українську) ідентичність.

Наприкінці XVIII ст. в Речі Посполитій з’явилися ідеї культурної уніфікації населення, передусім українців.

Ці ідеї посилювалися і у зв’язку з політикою Російської імперії, яка прикривала свої агресивні цілі фальшивими гаслами «захисту православних». Крім того, російські правителі оголосили себе «гарантами збереження порядку» в Речі Посполитій. Фактично це означало руйнацію політичної самостійності сусідньої держави.

Поміркуймо!

Поміркуйте, чи має продовження подібна політика в наші дні.

Росія провокувала безлад у Речі Посполитій, підкуповуючи та стравлюючи між собою різні політичні групи, водночас прибираючи нелояльних до Московії політиків.

Усе це посилювало атмосферу загального невдоволення, особливо серед селян і міських низів у прикордонні.

На Подніпров’ї невдоволення підживлювалося близькістю козацького світу. Ватаги так званих гайдамаків, що виходили із Січі, здійснювали напади на шляхетські маєтки та містечка, аби отримати здобич, а водночас закликали селян до розправи з панами.

Варто запам’ятати!

Гайдамаки (від тюрк. «гайде» — гнати, нападати, свавілля чинити) — учасники соціальних повстань XVIII ст., спрямованих проти релігійних і соціальних утисків українського населення Правобережжя, а також здобичники, які займалися грабунками.

Думки істориків

Тадеуш Корзон, польський історик, про причини та характер гайдамаччини

У душі руського люду... нагромаджувалося почуття щораз більшої ненависти до «ляхів», головно в Україні, де зберігалися спомини про Хмельницького, обичаї та дух козаччини. Підсичували цю нехіть: терпкість повсякденних відносин, несправедливість судів... Гайдамацтво, або попросту розбої, вибрики свободи створювали дійсний хаос під кожним оглядом. Самі пани не мешкають в Україні із-за щоденного страху. Живеться тут як на вулкані в безупинній тривозі.

• 1. Як історик пояснює появу гайдамацтва на Правобережжі?
• 2. Яке ставлення до гайдамаків висловлює автор?
• 3. Чому, на думку автора, панам жилося «як на вулкані»?
• 4. Який зв’язок проводить історик між гайдамаччиною і часами Б. Хмельницького?

2. Гайдамацький рух. Коліївщина

Перша згадка про гайдамаків датується 1717 р. До їхніх загонів долучалися селяни, наймити і міщани. Як правило, керівниками гайдамацьких виступів були запорозькі козаки.

Проти гайдамаків боротьбу вела не лише Річ Посполита, а й Російська імперія.

Центром боротьби гайдамаків була територія Брацлавщини.

У 1734 р. сотник на ім’я Верлан очолив повсталих Поділля.

У 1750 р. повстання гайдамаків спалахнули на території Київщини й Поділля. Тільки спільними діями московсько-польських військ повстання гайдамаків 1750 р. були придушені.

У 1768 р. гайдамацьке повстання вибухнуло з новою силою. До традиційного селянського невдоволення долучилися релігійні чинники.

Московський уряд маніпулятивно вимагав надання рівних прав католикам і православним, на ділі прагнучи скористатися безвладдям у Речі Посполитій та встановити над нею свій повний контроль.

Незгодні із втручанням Росії у внутрішні справи Речі Посполитої представники шляхти й духовенства утворили Барську конфедерацію (центром було м. Бар, що у Вінницькій області). Дії членів конфедерації ще більше загострили протистояння на українських землях.

Думки істориків

Тарас Чухліб, український історик, про причини гайдамацького руху

У багатьох випадках конфедерати силоміць змушували місцеве населення присягати на вірність у їхній боротьбі проти королівської влади. Дії польських конфедератів нерідко супроводжувалися пограбуванням місцевого сільського населення, побиттям православних священників, спаленням церков.

• Поміркуйте, чи сприяла діяльність конфедератів посиленню польської шляхти й католицької церкви.

Гайдамацьке повстання 1768 р. в історію увійшло під окремою назвою — Коліївщина. Вважається, що назва походить від слова «колій» або «колоти», адже традиційною зброєю повсталих були довгі залізні списи, якими вони кололи ворогів. Також є версія, що походження терміна «коліївщина» пов’язане з польськими словами kolej або sluzba kolejn, що в перекладі означає «несення надвірної козацької служби при магнатських маєтках».

Саме повстання розпочалося із заклику, який пролунав у Мотронинському монастирі (розташований у с. Мельники на Черкащині) 18 травня 1768 р. Організатором і провідником повстання був запорожець Максим Залізняк. Від грабунків і вбивств, які чинили під час набігів гайдамаки, пани втікали в укріплене місто Умань, яке належало магнату Францішеку Потоцькому. Охорону всередині міста очолював сотник Іван Гонта. Проте, коли до Умані підійшов М. Залізняк, Гонта відчинив повсталим міські ворота.

Те, що відбулося в Умані 9—10 червня 1768 р., деякі сучасники подій та історики наших днів назвали «Уманською різаниною». У місті було знищено не тільки військових, а й цивільне міське населення. Були вбиті тисячі мирних жителів — поляків, євреїв, українців-уніатів.

Жорстоке ставлення повсталих до євреїв мало релігійне й економічне підґрунтя. В євреях, які сповідували юдаїзм, українці вбачали представників «чужої» релігії. Крім цього, євреїв сприймали як союзників поляків-католиків. Як і напередодні Козацької революції XVII ст., євреї часто були орендарями земель, на яких працювали залежні селяни. Відповідно, гнів повсталих поширювався на тих, кого вважали винними в поневіряннях і бідності українських селян.

Факт чи фейк?

Ілюстрація до поеми Т. Шевченка «Гайдамаки» (робота художника Опанаса Сластіона, 1886 р.)

Іван Гонта в Умані вбив своїх дітей за те, що у школі їх перехрестили в католиків. Насправді І. Гонта не вбивав дітей. Ілюстрація відображає художній домисел Т. Шевченка.

Відео «Бандити чи герої?» (Канал ім. Т. Г. Шевченка, тривалість 18 хв 25 с)

https://qr.orioncentr.com.ua/BDdP2

• 1. Поміркуйте, чому Великий Кобзар у своєму творі зобразив вигадану історію вбивства І. Гонтою своїх дітей.
• 2. Перегляньте вдома відео «Бандити чи герої?». Які нові факти про гайдамаччину ви дізналися?

Масштаби повстання налякали уряд Речі Посполитої. Король ослаблої країни вкотре звернувся по допомогу до Російської імперії. За наказом імператриці Катерини II російські війська почали діяти спільно з королівськими. М. Залізняка та І. Гонту було заарештовано, багатьох учасників повстання страчено. Але виступи повстанців тривали аж до травня 1769 р.

Загалом, гайдамацький рух значно вплинув на соціальну свідомість населення та спричинив міжнародний резонанс. Залучення Росії до придушення Коліївщини посилювало її вплив на Правобережжі.

3. Події на території Західної України. Рух опришків

У XVIII ст. селяни Буковини, Східної Галичини і Закарпаття були обтяжені податками, відпрацьовували панщину й піддавалися зловживанням з боку панів. Невдоволення населення своїм становищем переростало у виступи, учасників яких тут називали опришками.

Історичні подробиці

Більшість дослідників вважає, що назва «опришки» походить від латинського слова oprressor, що означає «порушник», «пригноблювач», «знищувач». Одним з перших відомих опришків вважають Федора Головатого, який наприкінці XV ст. очолив загони народних месників, що діяли на території нинішньої Словаччини.

Варто запам’ятати!

Опришки — учасники українського селянського повстанського руху в Галичині, на Закарпатті й Буковині, спрямованого проти місцевої шляхти, молдовських бояр, угорських землевласників наприкінці XV — у першій половині XIX ст.

Найбільший розмах руху опришків пов’язаний з ім’ям їхнього ватажка — Олекси Довбуша. Він очолював виступи опришків у період з 1738 до 1745 рр.

• 1. Перегляньте уривок кінофільму «Олекса Довбуш». Хто і з якої причини ставав опришками, на думку авторів фільму? Чи погоджуєтеся ви із цією позицією?
• 2. Яким постає Олекса Довбуш у фільмі? Які риси його характеру намагався підкреслити режисер?

Фрагмент кінофільму «Олекса Довбуш» (1959 р.). (Кіностудія ім. Олександра Довженка, режисер Віктор Іванов; тривалість 01 хв 53 с)

https://qr.orioncentr.com.ua/IzY5C

Опришки переховувалися в Карпатських горах, нападали блискавично і несподівано зникали. Повстанців безуспішно шукали каральні загони. Адже, маючи підтримку місцевого населення, опришки легко змінювали своє місце розташування.

Найбільша активність опришків припала на 1744-1745 рр. Олекса Довбуш здійснив походи на Поділля і Прикарпаття, під час яких опришки вбивали панів і грабували шляхетські маєтки.

У серпні 1745 р. О. Довбуша було вбито, але багато загонів опришків продовжували діяти на Закарпатті. Повстання не згасало і після смерті свого ватажка.

Загибель Олекси Довбуша (картина художника Юрія Дмитерка, XX ст.)

ЗНАЮ МИНУЛЕ ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Самооцінювання

Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Правобережна Україна. Землі Західної України у 20—90-х роках XVIII ст.»

ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

2. Український історик Т. Чухліб написав про Коліївщину статтю: «Уманська різанина чи Уманська трагедія 1768 р.: “дві сторони” чотирьох історичних пам’ятей». Висловте свою позицію щодо Коліївщини.

Яке слово «різанина» чи «трагедія» ви оберете для характеристики цього повстання?

МИСЛЮ ТВОРЧО

3. Повстання гайдамаків відобразив в однойменній історико-героїчній поемі Т. Шевченко. Історик Олексій Сокирко вважає, що через літературу складно сприймати історію. Вчений зазначає: «Для Шевченка “Гайдамаки” — звернення до сучасників, до людей першої половини XIX століття: ось, до чого нас довів період бездержавності». Як ви розумієте слова історика? Чому пам’ять про гайдамаків зберігається серед українців століттями?

Обкладинка видання поеми Т. Шевченка «Гайдамаки» (1918 р.)

Ці дати допоможуть вам зрозуміти історію. Запам’ятайте їх:

1738—1745 рр. — Період діяльності Олекси Довбуша

1768 р. — Гайдамацьке повстання Коліївщина