§ 28. Господарство українських земель у XIV—XV ст. Українське суспільство. Магдебурзьке право

• Поясніть значення слів і понять, закодованих у хмаринці. Пригадайте риси натурального господарства, ознаки ринкової системи господарювання.

1. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ПРОМИСЛИ в XIV-XV ст.

Діємо: практичні завдання

Працюючи з текстом параграфа, доберіть і випишіть факти, які підтверджують думку про те, що в XIV-XV ст. в українських землях зароджувалися ринкові відносини.

Основу господарства українських земель становили землеробство і скотарство. Вирощували зернові, технічні, бобові, городні та садові культури. Переважала трипільна система землеробства. Для підвищення врожайності з XIV ст. почали застосовувати добрива. Вигідно було займатися скотарством, особливо свинарством, продукція якого йшла на продаж. У великих маєтках розвивалося конярство.

Важливу роль у господарстві відігравали промисли. Особливо ті, що займалися переробкою сільськогосподарських продуктів: млиновий (виготовлення різних сортів борошна, крупи), винокурний і пов’язаний з ним корчмарський. Важливими промислами були рибальство, солеваріння.

Господарство українських земель у XIV-XV ст. зберігало переважно натуральний характер. Водночас у сільському господарстві відбувалися помітні зміни. Важливою рисою його розвитку було зростання великого землеволодіння. Право власності на землю мали або шляхтичі, або церква. Наприкінці XIV ст. на українських землях налічувалося кілька десятків великих маєтків. Основними способами зростання великого землеволодіння були такі: отримання землі за службу великому князеві, захоплення громадських земель, купівля маєтків у їхніх власників, освоєння нових земель.

Найбільшими землевласниками були князівські та давні шляхетські роди.

За користування землею селяни мусили виконувати відробіткові, натуральні або грошові повинності.

У зв’язку зі зростанням у Західній Європі попиту на продукцію землеробства власники маєтків прагнули збільшити прибутки завдяки торгівлі збіжжям. Вони почали перетворювати свої господарства на фільварки.

Варто запам’ятати!

Фільварок — багатогалузеве товарне (продукція ішла на продаж) господарство, засноване на праці залежних селян.

Поміркуймо!

Поміркуйте, які наслідки для селянства мало поширення фільваркових господарств. Як це впливало на відносини між різними верствами суспільства?

2. РЕМЕСЛА. ЦЕХОВИЙ УСТРІЙ

Важливу роль у господарстві відігравало ремесло. Ремісничі спеціальності урізноманітнювалися: якщо за часів Русі-України налічувалося 70 спеціальностей, то наприкінці XV ст. — понад 200. Виробництвом зброї славився Львів. У 1394 р. у цьому місті були виготовлені перші гармати. З’явилося годинникарство: є згадка про те, що в 1404 р. на ратуші Львова уже був годинник.

Діємо: практичні завдання

• Опрацюйте уривок із праці Мирослава Поповича «Нарис історії культури України» та визначте, які ремесла розвивалися в українських землях. Складіть інтелектуальну загадку (кросворд, вікторину тощо) «Ремісничі професії Середніх віків».

Коваль був у кожному селі, як і добрий гончар чи бондар, залізо виплавлялося в руднях по невеличких річках з покладами болотної руди, склодуви працювали в гутах, що будувалися в зручних для скляного виробництва місцях, але більшість ремісничих спеціальностей зосереджувалась по містах. Чинбарі, які вичиняли шкури для взуття (на заході їх називали грабарі), кушніри, які вичиняли шкури овець для кожухів, лимарі, які робили сирицю, ткачі, теслі, стельмахи, інший люд, не кажучи вже про високих майстрів — золотарів, конвісарів (майстрів олов’яного литва), малярів тощо — працювали на ринок.

Найбільшими центрами ремесла були Київ, Львів, Кам’янець-Подільський, Луцьк. Сформувалася цехова система організації ремесла.

Поміркуймо!

Пригадайте з курсу всесвітньої історії Середніх віків, що таке цехи. Яку роль вони відіграли в розвитку ремесла?

Цеховий устрій в Україну прийшов з Німеччини та Польщі. Особливістю цехової організації в Україні було об’єднання майстрів не тільки за професійною, а й за етнічною чи релігійною ознакою. Цехи не мали такої самостійності та політичного впливу, як у Західній Європі.

З розвитком ремесла відбувалося соціальне розшарування всередині цехової організації. Цехові обмеження зумовили появу в містах позацехових ремісників — партачів і перехожих. Особливо багато їх було в Наддніпрянській Україні. Партачами ставали селяни-утікачі, сільські ремісники й цехові підмайстри. Партачі не мали права торгувати своїми виробами на міському ринку.

Ремесло розвивалося також у маєтках. Держава використовувала працю залежних ремісників на будівництві міст, оборонних споруд, храмів, у суднобудуванні.

3. РОЗВИТОК ВНУТРІШНЬОЇ І ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

Із розвитком господарства активніше розвивалася і торгівля. Внутрішня торгівля між містом і селом провадилася через торги, що відбувалися один-два рази на тиждень у містечках.

Українські землі, як і за княжих часів, були осередком зовнішньої торгівлі.

Празький гріш Вацлава II (аверс). На один празький гріш можна було купити корову.

Руський грошик (Львів, XIV ст.)

У XIV-XV ст. на українських землях під час торговельних операцій провідну роль відігравав празький гріш (містив 3,7 г чистого срібла).

У другій половині XIV ст. на території України були в обігу монети київського, сіверського, подільського князівств та монети львівського карбування —«грошик руський». Поширеними також були угорські, венеціанські срібні монети. Високо цінувалися золоті дукати та флорини.

Поступово формувалася система постійних податків.

Стягувалися земельні податки, церковна десятина, податок на утримання війська, податки з промислів, на майно. У 1459 р. з’явився акциз — непрямий податок на алкогольні напої.

Варто запам’ятати!

Податки — встановлені законом обов’язкові платежі громадян до бюджету, які мають визначені розмір і термін сплати.

4. МІСТА. МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО

У XIV-XV ст. в українських землях намітилося зростання значення міст. Поступово відроджувалися давні міста, спустошені під час монгольської навали, виникали нові.

Деякий час українські міста зберігали феодально-аграрний характер: міщани займалися землеробством, скотарством, промислами та частково ремеслом і торгівлею. При цьому вони перебували в залежності від власників (князів або заможних шляхтичів). Тому, як і селяни, виконували повинності, сплачували їм натуральний податок, інколи — грошима. Внаслідок розвитку ремесла і торгівлі поступово зв’язок міста з селом розривався — міщани дедалі менше займалися сільським господарством.

Від XIV ст. в українських містах набуло поширення магдебурзьке право за зразком німецьких міст. Його поширення пов’язане зі створенням громад німецьких переселенців в українських містах. У 1356 р. польський король Казимир III підтвердив право на самоврядування Львову.

Одними з перших магдебурзьке право отримали Сянок — 1339 р., Кам’янець-Подільський — 1374 р., Луцьк — 1432 р. У 1499 р. магдебурзьке право здобув Київ.

Свідчать документи

Із Грамоти Казимира III про підтвердження Львову магдебурзького права

Ми, Казимир, з Божої ласки король Польщі, [...] прагнемо, щоб це місто процвітало і збільшувало свої вигоди, доходи, користі й добробут. Для втіхи згаданого міста і збільшення кількості його вірних мешканців надаємо і встановлюємо цьому місту на вічні часи німецьке право, яке звичайно називається магдебурзьким, усуваючи там усі руські права і всі руські звичаї, будь-ким ухвалені, які можуть якимось чином стояти на заваді цьому німецькому праву. Також ми звільняємо вказане місто і його мешканців від усіх юрисдикцій каштелянів, воєвод, суддів, підсудків, возних і від влади будь-кого, яким би титулом він не користувався.

• Проаналізуйте історичний документ і визначте ознаки магдебурзького права. Як ці права вплинули на розвиток міста?

За магдебурзького права міщани шляхом виборів формували орган міського самоврядування — магістрат.

Система міського управління в містах із магдебурзьким правом

Діємо: практичні завдання

Зіставте зміст схеми «Система міського управління в містах із магдебурзьким правом» та відомості українського історика Івана Крип’якевича про особливості магдебурзького права в українських містах. Зробіть висновок про:

• а) рівень демократичності міського самоуправління;
• б) національний склад населення українських міст.

Думки істориків

Про особливості магдебурзького права в українських містах

У внутрішніх відносинах міст позначилися чималі соціальні противенства. Провід майже всюди захопив так званий патриціят, міські багатирі, що не допускали у своє коло ані середнього міщанства, ані незаможних передміщан...

Так само були загострені релігійно-національні відносини. Статути магдебурзького права в багатьох містах зазначали, що міста мають служити виключно визнавцям римської віри. Через те від участі в міських управах були виключені передусім українці, як визнавці православної віри. До винятків належав, зокрема, Кам’янець на Поділлі, де були три національні громади: українська, польська та вірменська. У малих містечках, де українське населення мало більшість, українці діставали лише одного-двох представників у раді й суді, а решту мали поляки.

Іван Крип’якевич «Історія України»

Варто запам’ятати!

Магдебурзьке право — одна з найпоширеніших систем міського самоврядування в Центральній та Східній Європі, що здійснювалася через виборні органи — раду і лаву.

Попри суперечності, поширення магдебурзького права мало позитивне значення. Воно сприяло економічному піднесенню міст, містобудуванню. Міста були осередками розвитку культури.

5. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА

Читаємо й розуміємо

Керуючись текстом параграфа (с. 171-173), побудуйте схему «Структура українського суспільства в XIV-XV ст.».

Суспільство в українських землях протягом другої половини XIV-XV ст. було неоднорідним. Збільшувалася кількість поляків, німців, вірмен, євреїв. Особливо помітними ці процеси були в західних землях. Як і в інших країнах Європи, для тогочасного суспільства українських земель був характерним поділ на стани. До привілейованих належали шляхта і духівництво. Непривілейованими були міщани та селяни.

У середині суспільних станів також спостерігалася неоднорідність груп залежно від правового становища та державної належності регіону. На вершині соціальної піраміди перебувала найвпливовіша із груп — магнати.

Варто запам’ятати!

Магнат (лат. magnus — великий) — вельможа, можновладець, князь; за литовсько-польської доби — людина високого соціального стану (великий землевласник, представник родової знаті).

Шляхта (від нім. — рід, порода, стать) — військово-лицарська спільнота, привілейований стан у суспільствах Середньовіччя та Нового часу.

На землях Великого князівства Литовського до магнатів належали князі — нащадки княжих династій Русі-України, «держави Романовичів» і Гедиміновичів. Серед князів виокремлювалися «княжата головні» та «княжата повітники». Княжата головні не підлягали місцевій адміністрації і брали участь у великокнязівській раді.

Від давніх боярських родів походили пани, які володіли спадковими вотчинними землями, однак розміщувалися сходинкою нижче в соціальній структурі, ніж князі. Ще нижче перебували представники середньої і дрібної шляхти (зем’яни, кінні слуги, княжі слуги), які отримували землю за несення військової служби.

Історичні подробиці

Наймогутнішим князівським родом українських земель були Острозькі. За родовими переказами, вони були нащадками князя Романа Даниловича (сина короля Данила). Найвідомішим представником родини Острозьких був Костянтин Іванович (приблизно 1463-1530 рр.) — великий гетьман литовський, каштелян (управитель) віленський. До самої смерті в 1530 р. він захищав православну церкву від наступу католицизму, організував захист українських земель системою міст і замків, здійснював походи проти татар. Відзначився протистоянням наступу Московії на литовсько-руські землі, зокрема в битві під Оршею 1514 р.

• Яку роль відігравали українські магнати в історії?

У Галичині та Західному Поділлі, що перебували під владою польського короля, з’явилися шляхтичі польського походження. Ще наприкінці XIV ст. вони домоглися особливих привілеїв: звільнення від податків, отримання приватної власності на свої землі, права на власне самоврядування.

У XIV-XV ст. окремою верствою населення стали міщани. Ця верства не була однорідною і складалася з міської аристократії (патриціату), середнього прошарку (бюргерів) та низів (плебсу).

Найчисленнішою верствою суспільства було селянство. Сільська громада складалася з дворищ (великих родин) або окремих господарств — димів. Для керівництва громадою обирали отамана. Судову владу здійснював копний суд — суд сільської громади. Сільські громади об’єднувалися у волості на чолі з виборними «старцями».

Львів у пізньому Середньовіччі ймовірно мав німецький тип забудови (за мотивами рисунка-реконструкції Ігоря Качора, XX ст.)

Історичні подробиці

За правовим становищем селяни поділялися на «похожих» (особисто вільних) і «непохожих» (тих, які не мали права вільного відходу від свого власника). У другій половині XV ст., у зв’язку з посиленням влади шляхти, зросла кількість повинностей селян, закріпилася їхня адміністративна і судова залежність від землевласника, обмежувалося право вільного переселення.

Найзаможніші вільні селяни — слуги — за службу отримували землю і звільнялися від повинностей. До вільних належали також данники, які сплачували данину, та тяглові селяни, які за користування землею виконували відробіткову повинність своєю худобою (тяглом) на користь держави чи землевласника. Серед збіднілих селян виділялися сусіди і підсусідки (селилися при дворах заможних селян), коморники (винаймали комори, бо не мали власного житла), городники (не мали житла, а лише землю) та халупники (мали житло, але не мали землі). До залежних категорій селян упродовж XIV-XV ст. належали раби, челядь, холопи.

Суспільні процеси XV ст. обумовили зародження нової соціальної спільноти — козаків. Уперше в писемних джерелах українські козаки згадуються у «Польській хроніці» Бєльських (кінець XVI ст.) під 1489 роком.

ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю нове

1. Самооцінювання

Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Господарство українських земель у XIV-XV ст. Українське суспільство. Магдебурзьке право».

Досліджую і аналізую

2. Визначте спільні й відмінні риси соціально-економічного розвитку українських земель порівняно з іншими країнами середньовічної Європи.

Мислю творчо

3. Складіть запитання до розгаданого кросворда.

Ці дати допоможуть вам зрозуміти історію. Запам’ятайте їх:

• 1489 р. перша згадка про українських козаків у писемних джерелах