«Слово о полку Ігоревім»: історичні події в художньому викладі. Слово о полку Ігоревім

 
 

Слово о полку Ігоревім

(Скорочено1)

Чи не гоже було б нам, браття,

Розпочати давніми словами

Скорбну повість про Ігорів похід,

Ігоря Святославовича? —

А зачати нам отую пісню

По сьогоденних бувальщинах,

Не по намислу Бояновім.

Боян бо наш віщий,

Як хотів кому пісню творити,

Розтікався мислю по дереву,

Сірим вовком по землі,

Сизим орлом попід хмарами.

Спогадає перших днів усобиці —

Випускає він десять соколів

А на зграю лебединую:

Котру сокіл доганяє,

Та перша і пісню зачинає —

Чи старому князю Ярославові,

Чи Мстиславові хороброму,

Що зарізав Редедю

Перед полками касозькими,

А чи красному Роману

Святославовичу.

Боян же, браття, не десять соколів

Напускав на зграю лебединую, —

Накладав він на живі струни

Віщі персти свої,

І самі вони славу князям рокотали.

Зачнемо ж ми, браття,

Від старого Володимира

До Ігоря сьогоденного.

Ігор сей, славен князь,

Міццю розум оперезав,

Мужністю сердечною нагострив,

Ратного духу виповнився

Та й повів полки свої хоробрі

На землю Половецьку,

За землю Руську.

О Бояне, солов’ю наш давній!

Тобі б сей похід ощебетати,

По дереву мислі пурхаючи,

Розумом ширяючи під хмарами,

Давню славу звиваючи з новою,

Летючи тропою Трояновою

Через степи на море.

Тобі б співати пісню Ігореві,

Ігореві, Олега внукові:

«Не буря ясних соколів

Занесла через поля широкі, —

Галич лине зграями

К Дону великому».

А чи так би заспівати тут,

Віщий Бояне, внуче Велесів:

«Іржуть коні за Сулою,

Слава дзвенить у Києві,

Сурми сурмлять в Новгороді,

Стяги мають у Путивлі-граді,

Дожидає Ігор брата Всеволода.

Каже йому буй-тур Всеволод:

«Один брат, один світ світлий, Ігорю,

Обидва ми Святославовичі.

Сідлай, брате, свої коні бистрі,

Мої бо вже готові стоять,

Під Курськом осідлані.

А мої куряни — вправні воїни,

Під сурмами сповиті,

Під шоломом викохані,

З кінця списа годовані.

Всі путі їм відомі,

Яруги їм знайомі,

Луки в них напружені,

Сагайдаки відкриті,

Шаблі нагострені;

Самі скачуть, як вовки сірі в полі,

Шукаючи собі честі,

А князеві слави».

1 На електронному освітньому ресурсу interactive.ranok.com.ua ви знайдете повний текст твору.

* * *

Глянув Ігор на ясне сонце

Та й побачив — військо тьма покрила,

І сказав до дружини-вояцтва:

«Браття мої, друзі вірні!

Лучче нам порубаними бути,

Ніж полону зазнати!

А сядьмо, браття,

На бистрі свої коні,

На синій Дон погляньмо».

Зажадалося князеві

На провіщання не зважати,

Пошукати долі на Дону великім.

«Хочу, — каже, — з вами, русичі,

Чи списа зломити

При полі Половецькому

Та й наложити головою,

Чи шоломом пити воду з Дону».

[Спочатку руське військо розгромило передовий половецький загін, але наступного ранку воїнів оточили численні полки супротивника. Кривава битва тривала два дні, а на третій руські воїни полягли в нерівній боротьбі. У цей час київському князю Святославу наснився недобрий сон. На ранок він дізнався про поразку Ігоря. Святослав докоряв князям Ігорю і Всеволоду за непродумане рішення йти в похід з малими силами. Тепер усім князям треба одностайно виступати на захист рідної землі.]

* * *

Ярославни-княгині чути голос.

Як та чайка-жалібниця,

Стогне вона вранці-рано:

«Полечу, — каже, — зозулею по Дунаю,

Умочу бобровий рукав

У Каялі-ріці,

Обмию князеві криваві рани

На тілі його дужому!»

Плаче-тужить Ярославна

Вранці в Путивлі на валу,

Словами промовляючи:

«О вітре, вітрило!

Чому, господарю, силою вієш?

Чому мечеш ворожі стріли

На крилах своїх легких

Проти воїнів мого милого?

Чи то мало тобі шугати під хмарами,

Кораблі на синім морі гойдаючи?

Чому, господарю, по ковилі срібній

Розсіяв ти мої радощі?»

Плаче-тужить Ярославна

Вранці в Путивлі на валу,

Словами промовляючи:

«О Дніпре-Славуто!

Пробив ти кам’яні гори

Крізь землю Половецьку,

Гойдаєш кораблі Святославові,

До полків несучи Кобякових.

Принеси ж ти, господарю,

До мене мого милого,

А не слала б я сліз йому ревних

На море пораненьку!»

Плаче-тужить Ярославна

Вранці в Путивлі на валу,

Словами промовляючи:

«Сонце світле, трисвітле!

Для всіх ти тепле і красне!

Чому ж, сонце-господарю,

Простерло гаряче своє проміння

На воїнів мого милого

У полі безводному,

Спрагою їм луки посушило,

Тугою сагайдаки склепило!»

Похід князя Ігоря (М. Реріх, 1942)

* * *

Опівночі море заграло,

Мла іде стовпами-вихрами,

Ігореві князю бог путь являє

Із землі Половецької

На землю Руську,

До отецького золотого престолу.

Погасла зоря вечорова,

Ігор спить, Ігор не спить,

Ігор мислю поле міряє

Од великого Дону

Та й до Дінця малого.

Овлур свиснув на коня за річкою,

Подає вістку князеві...

І нема вже князя Ігоря!

Стогне-гуде земля,

Шелестить трава,

Намети половецькі сколихнулися.

А Ігор князь поскочив горностаєм

Між очерети високі,

Білим гоголем на воду полинув.

Іспав же він на коня бистрого

Ще й помчався вовком-сіроманцем

До лугу донецького,

Ще й полетів ясним соколом,

Гуси-лебеді в тумані сизому

На підживок собі забиваючи.

Коли Ігор соколом летить,

Овлур сірим вовком стелеться,

Студену росу струшуючи:

Заморили ж вони бистрі свої коні.

Каже Донець: «Княже Ігорю!

Не мало тобі слави,

Кончакові — досади лютої,

А Руській землі веселощів!»

Каже Ігор: «О Донець-ріко!

Не мало тобі слави,

Що носив ти князя на хвилях,

Стелив йому траву зелену

На берегах срібних,

Окривав теплим туманом

У затінку зеленого дерева,

Стеріг на воді гоголем,

На хвилі птахом-рибалкою,

На вітрі качкою-чорнухою!»

Не така ж та річка Стугна,

Що мало води в собі має,

Та чужі забирає собі потоки,

Широко в гирлі розливаючись!

Потопила вона край темного берега

Юнака князя Ростислава.

Плаче мати Ростиславова

По юнакові Ростиславу князеві!

Никли квіти жалощами,

Дерево з туги к землі клонилося!

Не сороки заскрекотали, —

Їдуть Гзак і Кончак

Слідом Ігоревим.

Тоді ворони не крякали,

І галич примовкла,

І сороки не скрекотали, —

* * *

Сказав Боян, піснетворець давній

Часу Олега ще й Ярослава,

Про дні сказав Святославові:

«Тяжко голові без плечей,

А зле тілу без голови».

Так само тяжко й Руській землі

Без князя Ігоря.

Сонце сяє в небі ясному,

Ігор князь — у Руській землі!

Дівчата співають на Дунаї,

В’ються голоси через море

До Києва города.

Іде Ігор Боричевим

Тільки полози повзали,

Тільки дятли стукотом

Шлях до річки показували,

А ще соловейки співом веселим

Ясен світ віщували.

Каже Гзак Кончакові:

«Коли сокіл до гнізда відлітає, —

Не пустім молодого соколяти,

Золотими стрілами застрельмо».

Каже Кончак Гзакові:

«Коли сокіл до гнізда відлітає, —

То опутаймо соколя його

Красною дівчиною».

Каже Гзак Кончакові:

«Як опутаєм його

Красною дівчиною,

То не бачити нам ні соколяти,

Ані дівчини тієї красної,

Тоді нас птахи почнуть бити

В полі нашому Половецькому!»

До святої Богородиці Пирогощої.

Землі раді, городи веселі,

Співають вони про давніх князів,

Про молодих виспівують.

Слава славна Ігорю Святославовичу,

Буй-турові Всеволоду,

Володимирові Ігоревичу!

Здоров’я князеві й дружині,

Що борються за народ християнський

Із військами поганими!

Князям і дружині слава!

Амінь.

(Переклад М. Рильського)

Після побоїща князя Ігоря Святославича над половцями (В. Васнецов, 1880)

АВТОРСТВО, ЧАС НАПИСАННЯ І ЖАНР «СЛОВА О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»

Дослідники припускають, що «Слово о полку Ігоревім» було написане між 1185 і 1187 роками. Авторство пам'ятки точно не встановлено. Її автором могла бути світська людина, можливо, безпосередній учасник походу. Хоча твір перейнятий щирим співчуттям до Ігоря Святославича, автор не обов'язково належав до його дружини. Він міг походити з оточення київського князя Святослава. Видно, що він добре знався на громадському й політичному житті, був патріотом, освіченою й талановитою людиною.

Сам автор називає твір то словом, то піснею, то повістю. «Слово о полку Ігоревім» дійсно має деякі ознаки урочистої промови (слова), дружинної пісні та воїнської повісті. Дослідники звернули увагу на те, що твору властиві також риси двох фольклорних жанрів — «слави» та «плачу»: уславлення князів та оплакування поразки руського війська. Неповторність цієї пам'ятки суттєво ускладнює її жанрову характеристику.

Умовно «Слово о полку Ігоревім» можна визначити як ліро-епічну героїчну поему. Ліро-епічними вважаються твори, що поєднують елементи епосу (сюжетність) та лірики (почуття й роздуми героїв). Поема — це великий за обсягом ліро-епічний твір. Героїчна поема розповідає про незвичайні події або подвиги непересічних осіб, героїв.

Україна і світ

«Слово о полку Ігоревім» стоїть поряд із найвидатнішими зразками світового епосу: французькою «Піснею про Роланда», німецькою «Піснею про нібелунгів», іспанською «Піснею про мого Сіда», грузинським «Витязем у тигровій шкурі», давніми скандинавськими оповідними творами — сагами.

Опрацьовуємо прочитане

  • 1. Як автор «Слова о полку Ігоревім» визначає жанр свого твору?
  • 2. Якими жанровими ознаками наділена ця пам'ятка?
  • 3. Які твори вважають ліро-епічними? Доведіть, що «Слово о полку Ігоревім» має ознаки ліро-епічного твору.
  • 4. Що відомо про автора твору? Які припущення про нього ми можемо зробити? Чому?

Виявляємо творчі здібності

  • 5. Підготуйте усне повідомлення на тему «Яким я уявляю автора «Слова о полку Ігоревім».

ЕЛЕМЕНТИ КОМПОЗИЦІЇ

«Слово о полку Ігоревім» має невеликий вступ, у якому автор ділиться творчими намірами. Він звертається до співця давніх часів Бояна. Захоплений яскравим талантом попередника, автор усе ж виявляє намір розповідати про Ігорів похід в іншій манері: просто й небагатослівно.

Початок походу супроводжує сонячне затемнення. Знехтувавши цим тривожним знаком, князь Ігор із воїнами вирушають у похід. Вийшовши в степ, руські полки стають до бою з передовим половецьким загоном, перемагають і захоплюють багату здобич. Наступного ранку ситуація змінюється: основні сили половців обступають руську дружину з усіх боків.

Кривава битва триває два дні й опівдні третього завершується поразкою руського війська. Князь Ігор опиняється в полоні. Після страшної поразки «стогін великий» шириться по всій Руській землі. Тим часом київський князь Святослав бачить тривожний сон, сповнений зловісних знаків. На «тисовому ліжку» його вкривають «чорним запиналом», йому черпають синього вина, з отрутою змішаного, десь крячуть «сизокрилі ворони». Похмура символіка віщує нещастя: на ранок князеві розповідають про страшну поразку руського війська.

Святослав промовляє своє «золоте слово», змішане зі сльозами. Він докоряє князям Ігорю і Всеволоду за нерозсудливість. Звертаючись до інших славних руських князів, Святослав згадує їхні діяння, закликає до єдності в ім'я захисту держави.

Дружина князя Ігоря Ярославна, «як та чайка-жалібниця», оплакує нещастя свого чоловіка та його воїнів. Вона готова полетіти зозулею до милого, обмити його рани, полегшити страждання.

Із допомогою половця Овлура князь Ігор утікає з полону: «Ігореві-князю Бог путь являє / Із землі Половецької на землю Руську».

Досліджуємо самостійно

  • 1. Складіть цитатний план поеми «Слово о полку Ігоревім».
  • 2. Прослідкуйте по карті шляхи походу війська князя Ігоря.
  • 3. Використовуючи дібрані цитати та зображення, зробіть мультимедійну презентацію за основними композиційними елементами твору.

Порівнюємо твори різних видів мистецтва

  • 4. Розгляньте ілюстрації на с. 46, 49, 51, 53. Які частини сюжету ілюструють ці картини? Обґрунтуйте свої міркування.

ІДЕЙНО-ТЕМАТИЧНА ОСНОВА, ОБРАЗ РУСЬКОЇ ЗЕМЛІ

Похід новгород-сіверського князя Ігоря в талановитому висвітленні набуває вигляду драматичного дійства всенародного значення, що змушує замислитись над сучасним і майбутнім рідного краю. Поема перейнята патріотичним почуттям, щирим уболіванням автора за свій народ. Авторські переживання надзвичайно різноманітні: від сумних і скорботних до піднесених, патетичних.

Саме вболівання за долю рідного краю, глибокий патріотизм визначають центральну ідею твору. Тематичну основу становить не так перебіг самого походу, як тема батьківщини, якій підпорядковані всі ключові мотиви. Щоб глибше розкрити тему, автор постійно змінює місце дії: його уява переноситься від Ігоревого війська до половецького степу, звідти до Києва, у різні руські міста, до Путивля, знову на половецьку землю, звідти на Русь — до Києва. Він звертається до сучасного й минулого, навіть до передбачення майбутнього. Так досягається ефект об'ємного, панорамного зображення, який дозволяє представити цілісний образ Руської землі.

Аналізуємо художній твір

  • 1. Що становить тематичну основу твору? Наведіть аргументи на доказ своєї думки.
  • 2. Визначте ідею «Слова о полку Ігоревім».
  • 3. Якою у творі постає Руська земля?
  • 4. Якими засобами автору вдалося створити цілісний образ Руської землі?
  • 5. Які почуття викликає твір у сучасного читача? Поясніть свою думку.

ОБРАЗИ КНЯЗІВ

Автор — патріот своєї землі. Такими він зображує і героїв твору. Це стосується передусім центрального персонажа — новгород-сіверського князя Ігоря. Його виступ проти половців оспівується як патріотичний вчинок, зумовлений щирим прагненням захистити рідну землю від зовнішньої загрози. Відповідно князь Ігор наділений рисами хороброго воїна — оборонця вітчизни. Підносяться його відвага, мужність і самовідданість. Водночас автор указує й на помилки героя, його нерозсудливість. Адже князь зважився на ризик, виступивши проти половців без узгодження з більш досвідченим київським князем Святославом. Автор захоплюється героїзмом князя Ігоря, однак докоряє йому за невиправдані амбіції та недалекоглядність.

Слово о полку Ігоревім (В. Лопата, 1986)

З особливою симпатією в поемі змальований князь Всеволод, брат Ігоря. Захоплення викликають його безстрашність і готовність у будь-яку хвилину дати бій ворогові. Він не зважає на чисельну перевагу нападників, у критичні моменти перебуває в центрі битви. Із запалом та завзяттям справжнього воїна Всеволод кидається на свого супротивника, поринає в стихію бою, забуваючи про власну безпеку. У зображенні цього персонажа помітні фольклорні впливи, зокрема це застосування гіперболи в змалюванні його військових подвигів.

ОБРАЗ КИЇВСЬКОГО КНЯЗЯ СВЯТОСЛАВА

Важливу роль у системі персонажів «Слова о полку Ігоревім» відіграє образ великого київського князя Святослава. Він є втіленням мудрого правителя, державного діяча, талановитого полководця. Найбільш яскраво цей персонаж представлений у тих частинах, які прийнято означати як «Сон Святослава» й «Золоте слово Святослава». Засуджуючи надмірне честолюбство й імпульсивність, він закликає до зваженості в прийнятті рішень, виступає носієм філософії «золотої середини».

Аналізуємо художній твір

  • 1. Як ідея твору виявилась в образах персонажів?
  • 2. Якими рисами наділений князь Ігор? Чи схвалюєте ви його вчинки?
  • 3. Який прийом використав автор, змальовуючи князя Всеволода?
  • 4. Які риси переважають в образі князя Святослава? Чи згодні ви з його поглядами?

ОБРАЗ ЯРОСЛАВНИ

В особливій ліричній тональності змальований образ Ярославни, дружини князя Ігоря. Автор передає її глибоку тугу за коханим, щире вболівання за руське військо. У творенні цього образу широко використані народнопоетичні засоби, її звертання до сил природи нагадують народні голосіння. Недарма фрагмент, у якому зображено княгиню, визначають як «Плач Ярославни».

Плач Ярославни (В. Перов, 1881)

Аналізуємо художній твір

  • 1. Що переживає Ярославна, дізнавшись про поразку руського війська?
  • 2. Знайдіть фольклорні риси в образі Ярославни.
  • 3. Як називають фрагмент поеми, у якому зображено княгиню?

Порівнюємо твори різних видів мистецтва

  • 4. Знайдіть у додатку до підручника на interactive.ranok.com.ua і послухайте композицію «Плач Ярославни» на слова Т. Шевченка та музику Ф. Кучеренка у виконанні Н. Шептицької. Які почуття викликав у вас цей твір? Якою ви уявляєте Ярославну? Чи відповідає музика настрою поезії? Доведіть свою думку.
  • 5. Якою постає Ярославна на картині В. Перова «Плач Ярославни» (с. 54)?

ПРИРОДА У «СЛОВІ О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»

Природа є важливим елементом образної системи твору. Пейзажі завжди добре узгоджені з розвитком дії. В окремих випадках ніби розмиваються межі між людиною й природою. Люди порівнюються з птахами та звірами (турами, соколами, галками, воронами). Князь Ігор, утікаючи з полону, розмовляє з Дінцем, Ярославна звертається до сонця, вітру, Дніпра. Картини природи посилюють драматизм, підкреслюють значущість подій і допомагають читачеві їх уявити.

Досліджуємо самостійно

  • 1. Знайдіть у творі описи природи.
  • 2. Яку роль вони виконують у характеристиці персонажів?
  • 3. Як описи природи пов'язані з подіями?
  • 4. Прокоментуйте вплив сонячного затемнення на учасників походу.

ОСОБЛИВОСТІ СТИЛЮ

Поетичний стиль «Слова о полку Ігоревім» поєднав впливи книжної та фольклорної традицій. Характерною ознакою твору є символізм. Рух половецького війська передається як наближення чорних хмар, що закривають чотири сонця — чотирьох князів, учасників походу. Битва позначається символом весільного бенкету, на якому проливається криваве вино. Бойові дії символічно співвідносяться з сіянням і молотьбою. Часто використовуються фольклорні порівняння: Боян — соловей, Всеволод — буй-тур, Ярославна — зозуля, половці — чорні ворони. Доречно використовуються також запозичені з народної поезії постійні епітети (чисте поле, сірі вовки, гострі мечі, синє море).

Коментар фахівця

Складності композиції «Слова» відповідає й надзвичайна складність його стилістичних засобів. Воно сповнене витончених поетичних фігур; майже немає слова, яке б не мало якогось «додаткового» значення, не несло б якоїсь функції в поетичній будові твору. Може, найхарактернішою рисою стилю є складний символізм «Слова». Поруч з оповіддю про реальний хід подій зустрічаємо цілі відтинки, що розповідають про події лише в символах.

Дмитро Чижевський, український учений, літературознавець

Аналізуємо художній твір

  • 1. З якою метою автор використав символічні образи? Наведіть приклади образів-символів.
  • 2. Яка роль постійних епітетів у творі?
  • 3. Який зв'язок між композицією і стилем «Слова...» визначає Дмитро Чижевський? У чому виявляється цей зв'язок?
  • 4. Як впливає стиль твору на легкість його сприйняття читачами? А на задоволення від читання?

ПЕРЕКЛАДИ Й ПЕРЕСПІВИ «СЛОВА О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»

«Слово о полку Ігоревім» написане давньою книжною мовою. Аби наблизити твір до широкого кола читачів, шанувальники «Слова...» бралися за переклади й переспіви (вільні переклади). Оскільки оригінал написано ритмізованою прозою, деякі перекладачі пропонували осучаснені прозові версії, а інші (таких більшість) віддавали перевагу поетичній формі.

Поему (повністю або окремими частинами) перекладали відомі українські письменники Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Тарас Шевченко, Юрій Федькович, Степан Руданський, Іван Франко, Панас Мирний, Володимир Свідзінський, Павло Тичина та багато інших. Особливою прихильністю читачів користується переклад, зроблений видатним майстром слова Максимом Рильським.

Опрацьовуємо прочитане

  • 1. Чому виникла потреба перекладу «Слова о полку Ігоревім» сучасною українською мовою?
  • 2. Якій формі (віршовій чи прозовій) віддавали перевагу перекладачі?
  • 3. Назвіть відомих перекладачів «Слова о полку Ігоревім».
  • 4. Чи вдалося Максимові Рильському — автору прочитаного вами перекладу — передати атмосферу тієї доби, про яку йдеться у творі?

АКТУАЛЬНІСТЬ ДАВНЬОЇ ПАМ'ЯТКИ

Поема була написана багато століть тому, але й сьогодні не залишає байдужими українських читачів. Вона відкриває нам світ давнини, такий далекий і водночас багато в чому близький. Її нелегко відразу зрозуміти, бо заглиблення в давню добу потребує великого терпіння й інтелектуальних зусиль. Але ж яким захопливим є відкриття нашої спорідненості з українцями минулих епох! Героїчний характер князя Ігоря, поетична душа Ярославни, зважена мудрість великого київського князя Святослава... Кожен по-своєму, ці яскраві образи промовляють до нас і нагадують про такі прості, але важливі речі, як розсудливість і відповідальність, народна злагода, вірність і любов до Батьківщини.

Ділимося читацьким досвідом

  • 1. Який персонаж твору сподобався вам найбільше?
  • 2. Яке враження справив на вас опис битви руського війська з половцями?
  • 3. Які емоції викликав у вас образ Ярославни?

Виявляємо творчі здібності

  • 4. Що об'єднує нас із людьми XII століття? Що залишилось незмінним, незважаючи на часову відстань у кілька століть? Викладіть свої міркування у формі есе. Візьміть участь в обговоренні творчих робіт.
скачать dle 11.0фильмы бесплатно

Популярне з Української літератури за 9 клас

Добавити коментар

Автору дуже потрібно знати, чи Вам допоміг даний матеріал?!

    • bowtiesmilelaughingblushsmileyrelaxedsmirk
      heart_eyeskissing_heartkissing_closed_eyesflushedrelievedsatisfiedgrin
      winkstuck_out_tongue_winking_eyestuck_out_tongue_closed_eyesgrinningkissingstuck_out_tonguesleeping
      worriedfrowninganguishedopen_mouthgrimacingconfusedhushed
      expressionlessunamusedsweat_smilesweatdisappointed_relievedwearypensive
      disappointedconfoundedfearfulcold_sweatperseverecrysob
      joyastonishedscreamtired_faceangryragetriumph
      sleepyyummasksunglassesdizzy_faceimpsmiling_imp
      neutral_faceno_mouthinnocent
оновити, якщо не видно коду

Коментарів 0


Ми створили сайт TEXTBOOKS з метою розміщення матеріалів (шкільних підручників) Міністерства Освіти України, для покращення освітнього процесу учнів у школах та вузах України.
Онлайн перегляд шкільного матеріалу допоможе Вам знайти якісну відповідь на поставлені питання вчителя.
Використовуйте Наш ресур для підготовки до ЗНО 2021, адже у нас присутні підготовчі курси з математики, української мови та літератури, англіської мови та історії України.