Як працювати з підручником

Основні історичні відомості викладено в пунктах параграфів — навчальних текстах, джерелах (уривках із документів, свідченнях очевидців, спогадах сучасників, матеріалах тогочасної преси, оцінках істориків тощо). Джерелами історичної інформації є також ілюстрації — переважно фотодокументи, плакати й карикатури, доповнені уривками з текстових джерел, а також карти.

Для цього періоду, окрім документів, з якими ви працювали протягом багатьох років вивчення історії, у значній кількості з’являються нові історичні свідчення — фотографії безпосередньо історичних подій, а також відео- та аудіоджерела, які легко знайти в інтернеті. Опрацювання зображувальних (візуальних) і аудіовізуальних джерел погребує нових навичок. Робота з ними передбачає кілька етапів.

ЯК ПРАЦЮВАТИ ІЗ ЗОБРАЖУВАЛЬНИМ (ВІЗУАЛЬНИМ) ДЖЕРЕЛОМ

1. Визначте, що зображено, зверніть увагу на назву / підпис джерела.

2. Дізнайтеся, хто є автором / авторкою, з якою метою було зроблено зображення і коли.

3. Встановіть, коли і де сталися зображувані події, чи варто їх «оживити» за допомогою інших джерел, зокрема текстів. Будь-яке зображення також може бути підробкою чи маніпуляцією, а якщо це карикатури, пропагандистські плакати з політичними гаслами — потрібно ще пильніше їх аналізувати і ставитися до них максимально критично.

4. Поміркуйте, які висновки ви можете зробити унаслідок такого вивчення зображувального джерела. Дослідження фільму або звукозапису відбувається за тією самою схемою, однак тут полегшує роботу зазначений час і транскрипція у вигляді тексту.

Зверніть увагу, що аналіз актових історичних джерел має певні особливості. На відміну від оповідних, ці джерела створено в процесі діяльності державних, громадських установ, організацій тощо, тож вони мали свого часу практичне значення, чим зумовлений їхній діловий, офіційний характер. Тому алгоритм опрацювання трохи інший.

ЯК ПРАЦЮВАТИ З ІСТОРИЧНИМИ ДОКУМЕНТАМИ

1. Дізнайтеся, коли, де і за яких обставин з’явився аналізований документ, тобто схарактеризуйте історичні умови його створення, а також узагальніть, про що в ньому йдеться. Усе стисло запишіть у першій частині відповіді.

2. Визначте, які результати мало ухвалення документа, які зміни в державі та суспільстві загалом зумовило або могло зумовити впровадження цього документа. Сформулюйте значення документа і наслідки реалізації закладених у ньому ідей для історичного процесу.

3. Поміркуйте, у чому цінність джерела саме для вас, стисло викладіть ставлення до заходів, передбачених цим документом, до основних ідей, які в ньому задекларовано. Чи мало ухвалення документа ті наслідки, на які сподівалися його укладачі?

Завдання, які радимо виконувати в парах, спонукають до розмірковування, навчають порівнювати, аналізувати, робити висновки. У тих завданнях, які запропоновано виконувати в групах, здебільшого передбачено пошук відповіді на дискусійні запитання. Обговорення цих запитань привчатиме дослухатися до думки інших, поважати її, бути толерантними до тих, хто не поділяє ваших поглядів, наводити аргументи й докази для підтвердження власних переконань. Дискусійні запитання — це ще й можливість спроєктувати минуле в майбутнє, порівняти різні підходи, протилежні оцінки, що притаманне історії як науці.

Із найяскравішими постатями вітчизняної історії вас знайомитиме рубрика «Історична постать».

Працюючи над текстом підручника, звертайте увагу на тлумачення нових для вас слів і термінів, які подано на берегах книжки. Ці слова треба вміти пояснювати і вживати під час відповіді.

Є в підручнику й практичні заняття. Вони містять першоджерела, які ви опрацьовуватимете самостійно, вдосконалюючи вміння та навички.

Перевірити, чи добре засвоїли матеріал параграфа, вам допоможуть запитання й завдання рубрики «Перевірте, чого навчилися». Наприкінці кожного практичного заняття пропонуємо вам виконати самооцінювання. Це допоможе вам виявити й усвідомити, що добре вивчили під час заняття, а над чим іще варто попрацювати.

ЯК ПРОВЕСТИ САМООЦІНЮВАННЯ

1. Напишіть, що ви дізналися з теми. Опишіть, як ви це зробили (наприклад, прочитали параграф підручника, слухали розповідь учителя, читали джерела, виконували завдання тощо).

2. Напишіть, що було цікаве, нове і що не сподобалося.

3. Проаналізуйте і напишіть, що засвоїли добре, а над чим іще варто попрацювати.

4. Визначте цілі для майбутнього навчання та напишіть, яким шляхом можна цього досягти. Відстежуйте свій прогрес на кожному уроці або наприкінці кожної теми.

Цікавого вам навчання!

Вступ

Шановні одинадцятикласники і одинадцятикласниці!

Завдяки самовідданості та професіоналізмові Сил безпеки й оборони України та всіх, хто захищає нашу державу від російського ворога, існує сьогодні Україна, а ви маєте можливість вивчати її історію за цим підручником. Вивчаючи минуле, завжди пам’ятайте про тих, хто виборює наше майбутнє!

Підручник охоплює шість хронологічних періодів історії України тривалістю від 1945 року до сьогодення. Кожен із них по-своєму унікальний, у кожному відбулися доленосні події, які й досі впливають на характер і особливості суспільно-політичного процесу, соціально-економічного розвитку, становища України у світі. Курс історії України, який ви вивчаєте в цих хронологічних межах, сприятиме вашому становленню як громадян і громадянок України, що стоятимуть на її захисті від зовнішньої небезпеки, будуватимуть її майбутнє та розвиватимуть громадянське суспільство.

Ми живемо в демократичному суспільстві, тож у засобах масової інформації представлено найрізноманітніші погляди на події та процеси сьогодення. Вам траплятимуться й фейкові новини, що з’являються під впливом ворожої пропаганди, адже в нас триває війна. Повсякчас виникатиме проблема просіювання колосального і не завжди якісного масиву інформації з інтернету. Підручник навчатиме вас критично ставитися до різних оцінок одного явища, однієї події, однієї особи. Важливо, щоб ви сприймали інформацію, яка стосується минулого й нерозривно пов’язана із сьогоденням, вдумливо, спираючись на цивілізаційні цінності, історичний досвід як регіону, у якому живете, так і усієї України, сімейні традиції, особистий досвід.

Значення подій 1914-1945 рр. для історичної долі України

Проаналізуйте візуальні джерела. • 1. Якого історичного періоду вони стосуються? Які деталі дали змогу визначити час створення фотодокументів? • 2. Які події (явища, процеси) вони засвідчують? Пригадайте сутність цих подій або явищ, їхні причини та наслідки. • 3. Які реалії суспільного життя вони ілюструють? Чому всі вони є важливим історичним джерелом?

• Проаналізуйте карту, присвячену подіям першої половини XX ст. Інформацію про які історичні факти, події та явища відображено на карті? Прокоментуйте кожен факт, який ви виявили на карті. Узагальніть інформацію про територіальні зміни, зумовлені найважливішими подіями доби.

• За допомогою підручника й додаткових джерел інформації підготуйте короткий виступ, присвячений причинам і негативним наслідкам поразки в боротьбі за українську державну незалежність у першій половині XX ст. Подискутуйте з іншими групами на цю тему.

Попередній історичний період заклав підвалини для багатьох суспільно-політичних і культурних процесів, вплив яких відчувається й досі. Охопивши дві світові війни — найбільші за масштабами і втратами, він також завершився значними територіальними змінами, що сприяли формуванню сучасних кордонів України, проте не враховували реальних кордонів проживання українців. Це був період зародження і стрімкого розвитку української національної державності під час Української національної революції, а також подальшого неприхованого прагнення комуністичної влади фізично знищити українців і українок, зокрема створивши штучний голод — Голодомор, що забрав мільйони людських життів.

Світові війни, які прокотилися всіма українськими територіями, майже щораз знищували промисловість і сільське господарство. До цих трагедій додалися й реалії радянського життя з його програмами індустріального будівництва, які часто завдавали більше шкоди, ніж користі. Складні суспільно-політичні процеси також були позначені незліченними людськими трагедіями: війна з більшовиками, штучний голод, розкуркулення, пацифікація та інші події фізично знищували українців і українок.

Означений період став часом піднесення українського національно-визвольного руху. Українське суспільство не нехтувало можливостями заявити про свої національні інтереси — було проголошено Українську національну державу. Перебіг подальших подій не завжди сприяв її збереженню та розбудові, проте українське питання вдалося повернути на порядок денний європейської історії. Ба більше: було закладено важливі державотворчі підвалини, а звитяга борців за державну незалежність і нині не лише надихає українців та українок, а й жахає ворога!

Уроки світової історії від 1914 до 1945 року дуже дорого коштували людству. Саме цей період став часом масового порушення прав людини — непорушних свобод, якими людина наділена за своєю природою. Світові війни продемонстрували цілковите нехтування правами людини, ігнорування постулату, що навіть війна має свої правила та звичаї, яких мусять дотримуватися сторони. З’явилися такі ганебні явища, як воєнні злочини. Панування тоталітарних режимів та їхня антилюдська спрямованість спричинили появу ще одного поняття — злочини проти людства. Їх вважають найбільш тяжкими злочинами, адже вони чинять серйозний руйнівний вплив на людську гідність, принижують і спричиняють деградацію особистості. Вони не є ізольованими чи одиничними випадками, а становлять частину або однієї урядової політики, або поширеного звірства, яке замовчує або виправдовує уряд чи влада.

Словник

Права людини — моральні права, які має кожна особа у світі просто лише завдяки тому, що він або вона є людиною.

Воєнний злочин — порушення законів і звичаїв війни.

Геноцид — фізичне знищення окремих груп населення за расовими, національними та релігійними мотивами, один із найтяжчих злочинів проти людства.

Найганебнішим і найтяжчим різновидом злочинів проти людства є геноцид. Поняття це з’явилося лише під час Другої світової війни, проте його прояви в українській історії виникали задовго до неї. Усі перелічені вище поняття і явища неможливі в умовах громадянського демократичного суспільства. Вони пов’язані виключно з існуванням тоталітарних імперій — вищої форми імперіалізму, коли наддержава встановлює всеохопний контроль над суспільством, проникає в його первинні ланки (громаду, сім’ю) і контролює кожну людину особисто. Тих, хто не піддається контролю, чинить опір системі або ж просто їй не подобається (без пояснення причини), — знищують.

Про всі ці явища дуже хотілося б розповідати лише як про прояви минулого, аби вони не повторювалися знову. Та сьогодні, на превеликий жаль, ми бачимо їх щодня. Чергова спроба Росії, яка розв’язала найбільшу з часів Другої світової війну в Європі, створити свою імперію, омивається кров’ю українців і українок. Геноцид, воєнні злочини, злочини проти людяності — це все те, що сьогодні чинить Росія в Україні. Це все те, що відроджує фашизм у його новій формі — рашизмі. Уроки історії першої половини XX ст. сьогодні набувають характеру не просто знань про минуле — вони є дороговказами для існування України в майбутньому.

Періодизація історії України другої половини XX — початку XXI ст.

Україна в повоєнний період (1945—1955). Цей період увійшов у новітню історію як час повоєнної відбудови. Друга світова війна завдала величезних втрат продуктивним силам України й супроводжувалася колосальними жертвами. Водночас її важливим наслідком стало возз’єднання українських земель, здійснене завдяки рішенням глав провідних держав антигітлерівської коаліції. З огляду на вагомий внесок у розгром нацистської Німеччини та її союзників Україна стала співзасновницею Організації Об’єднаних Націй (ООН) — міжнародної організації, створеної з метою збереження миру та розвитку співпраці між народами. Економіку України відбудовували в надзвичайно складних умовах — внутрішніх і міжнародних. Ситуація погіршувалася через масовий голод 1946—1947 рр. Водночас розгорталася «холодна війна» між учасниками антигітлерівської коаліції. Сталінський Радянський Союз вдався до наступальної політики в Європі та Азії, прагнучи нав’язати свій суспільно-політичний устрій і соціально-економічний лад багатьом країнам. Із цією метою витрачалися величезні кошти на створення ракетно-ядерної зброї. Україна, як і в довоєнні часи, перебувала в епіцентрі сталінських репресій. Особливо жорсткого тиску зазнали західні області, які методами партизанської війни опиралися «радянізації».

Україна в умовах десталінізації (1956—1964). Сучасники характеризували цей період як «відлигу» посеред тоталітарної зими. З політичної сцени зійшла людина, яка тримала у своїх руках усі важелі управління, безжально розправляючись із цілими народами й наводячи жах навіть на найближче оточення. Наступники швидко прибрали його кривавих соратників. Лібералізація суспільно-політичного устрою наступниками Сталіна, послаблення ідеологічних лещат і звільнення багатьох сотень тисяч в’язнів концтаборів позитивно позначилися на економічному, національному й культурному житті України. Водночас поверховість цих процесів не призвела до зміни панівної системи.

Україна в період системної кризи СРСР (1965—1984). Цей етап тривав два десятиліття й увійшов до новітньої історії України як період «застою». Радянська економіка розвивалася здебільшого екстенсивним шляхом, не виходячи за межі індустріальної стадії розвитку, тоді як провідні країни світу в повоєнні десятиліття досягли вже постіндустріальної стадії. Унаслідок цього «економіка вугілля і сталі» відставала чимдалі більше. Системна криза російсько-радянської наддержави ще більше поглиблювалася через відмову Кремля від реформ. Кризові явища особливо позначалися на Україні. Тягар «холодної війни» й передусім гонитва озброєнь на тлі глибокої ідеологічної кризи загрожували розпадом радянської імперії. В українському суспільстві посилювалося соціальне напруження, послідовне зросійщення України спричинювало дедалі потужніший опір.

Словник

Постіндустріальне (інформаційне) суспільство — один з етапів розвитку людства. Розрізняють аграрне суспільство, на частку якого припадає більша частина історії людства, індустріальне суспільство, яке почало розвиватися після перетворення мануфактури на фабрику, і постіндустріальне суспільство, до якого найбільш технічно розвинені країни почали входити після Другої світової війни. Економіка постіндустріального суспільства базується на поширенні й засвоєнні інформації про знання та інновації.

Відновлення державної незалежності України (1985—1991). Період розгортався під знаком політики гласності й «нового мислення». Під тиском системної кризи нове компартійно-радянське керівництво взяло курс на «перебудову» всіх сфер суспільно-політичного устрою і соціально-економічного життя. Замислена як «революція згори», «перебудова» поступово переросла в «революцію знизу». Після реалізації конституційної реформи 1988 р. центральна влада, передавши владні повноваження від партії до рад, утрачала контроль над суспільними процесами. В Україні, як і в інших республіках СРСР, з’явилися непідконтрольні Москві «неформальні» організації, передусім Народний рух за перебудову. Перші вибори на альтернативних засадах до Верховної Ради УРСР у березні 1990 р. позначилися якісною зміною політичної ситуації. Верховна Рада УРСР під тиском громадськості ухвалила Декларацію про державний суверенітет, а услід за нею — Акт проголошення незалежності України. На референдумі 1 грудня 1991 р. український народ висловився за незалежність своєї держави.

Розвиток України як незалежної держави (1992—2013). Період охоплює події та явища в суспільно-політичному й соціально-економічному житті на першому етапі існування незалежної України, коли відбувались основні трансформаційні процеси й перетворення, закладались основи демократичних процесів та ринкової економіки. Приватизаційні процеси, перетворення економіки командного типу на ринкову, подолання у відносинах між державою та суспільством патерналізму (так називають систему суспільних відносин, за якої представники влади поводяться щодо решти суспільства як «батьки» щодо «дітей», а громадяни очікують від влади ухвалення рішень і сподіваних благ, не беручи на себе відповідальність за суспільний розвиток), формування громадянського суспільства, налагодження співпраці з країнами Європи й усього світу — такими були визначальні риси цього історичного періоду.

Європейський вибір України. Російсько-українська війна — це сучасність. У наші дні події в Україні вперше стали предметом постійного інтересу з боку світових політиків і засобів масової інформації. Виявилося, що «холодна війна» не поставила остаточної крапки в протистоянні між сучасними демократіями та вчорашніми імперіями. Російська Федерація, так само як колись Радянський Союз, прагне утвердити себе впливовою наддержавою, використовуючи одержані від радянського минулого ракетно-ядерну зброю й місце в постійному складі Ради Безпеки ООН. Чимдалі більшу загрозу своїй незалежності відчувають усі країни вздовж її кордонів (за винятком Китаю).

Українське суспільство прагне закріпити й обстояти стратегічні вектори економічної та політичної інтеграції з країнами Європи. Українці не бажають знову потрапити в російсько-радянську імперію, яку прагнуть відродити очільники Кремля. Прихована боротьба за контроль над Україною, яка тривала від досягнення нашою державою політичної незалежності, відбувається тепер у відкритій формі широкомасштабної війни. Вибір європейського майбутнього та боротьба з російським ворогом сприяли остаточному формуванню української громадянської (політичної) нації, головною ідеєю та цінністю якої є Україна. Однак у цьому цивілізаційному протистоянні ми не залишаємося наодинці з підступним ворогом. Нам допомагають демократичні держави усього світу. Передусім це країни Європейського Союзу, Велика Британія і Норвегія, держави Північної та Південної Америки, Австралія, Японія, Південна Корея, Пакистан, ОАЕ, а також інші арабські, африканські та азійські країни. У цій боротьбі зміцнюється єдність українського народу, гартується його воля до перемоги.

Словник

Українська громадянська (політична) нація — сукупність громадян України, незалежно від етнічного походження, мовної чи конфесійної належності, які вбачають головною спільною цінністю існування та розвиток демократичної України.