§ 1. Україна в системі міжнародних відносин

1. Міжнародне становище

Переживши драматичні події Другої світової війни, Україна, не з власної волі, була втягнута в «холодну війну». Так називають глобальне протистояння двох наддержав — СРСР і США — та їхніх блоків у сфері політики, ідеології, економіки й культури, що супроводжувалося гонитвою озброєнь. Протидіяти російсько-радянському експансіонізму першим закликав Вінстон Черчилль. Виступаючи в березні 1946 р. у Фултоні, у присутності президента США Гаррі Трумена, він попередив, що треба подолати пов’язану з утворенням Організації Об’єднаних Націй ейфорію і мобілізувати ресурси вільного світу для відсічі Радянському Союзу.

Мобілізацію здійснювали за двома напрямами: воєнно-політичним та економічним. 4 квітня 1949 р. США і країни Західної Європи створили організацію колективної безпеки задля захисту демократичних свобод і протидії російсько-радянській експансії. Ще раніше, у квітні 1948 р., Конгрес США схвалив програму допомоги іноземним державам, яку назвали за прізвищем тодішнього державного секретаря планом Маршалла. Упродовж 1948—1952 рр. постраждалі від війни європейські країни одержали багатомільярдну допомогу, яка зробила можливим здійснення відбудови й технічної реконструкції господарства та закладення основ економічної інтеграції. План Маршалла дав змогу подолати соціальну напруженість у суспільстві й усунути загрозу комуністичного перевороту в Західній Європі.

Натомість у країнах Центрально-Східної Європи, де перебували радянські війська, Москва насаджувала політичний режим «народної демократії». СРСР не дав можливості цим країнам звернутися по допомогу за планом Маршалла. У 1949 р. в Москві було створено Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ), члени якої могли користуватися сировинними й паливними ресурсами СРСР за цінами, нижчими від світових. У 1955 р. економічний союз було доповнено військовим — Організацією Варшавського договору (ОВД). Він юридично закріпив присутність радянських військ у Центрально-Східній Європі.

Словник

Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ) — міжнародна економічна організація країн «народної демократії», яку створили в Москві в січні 1949 р. СРСР, Болгарія, Польща, Румунія, Угорщина, Чехословаччина.

Проаналізуйте візуальне джерело. • 1. Яким реаліям політичного життя повоєнної Європи присвячено карикатуру? • 2. Чому сталінська теорія самодостатності економіки СРСР стала приводом для глузувань? Пригадайте, яким було економічне становище СРСР напередодні Другої світової війни. • 3. Поділіться міркуваннями, з яких причин Сталін відмовився від допомоги за планом Маршалла.

Карикатура з газети «Вашингтон пост», США. Січень 1949 р.

Текст до карикатури: «План Маршалла — те саме, що план маршала Сталіна, але без механічних проблем»

2. Україна — співзасновниця ООН. Участь УРСР у міжнародних організаціях

У 1945 р. Україна стала країною — засновницею ООН. Восени 1945 р. Підготовча комісія розробила порядок денний першої сесії Генеральної Асамблеї ООН. Віцеголовою Підготовчої комісії був тодішній нарком закордонних справ УРСР Дмитро Мануїльський.

Запрошення делегації УРСР на Сан-Франциську конференцію 1945 р., за офіційною версією, свідчило про міжнародне визнання внеску українського народу в перемогу в Другій світовій війні. Українська РСР (звісно, у складі СРСР) стала настільки помітним фактором антигітлерівської коаліції, що здобула право бути фундатором Організації Об’єднаних Націй.

Утім вихід УРСР на міжнародну арену відбувся за наполяганням і під особистим контролем Сталіна. Москві були потрібні не лише голоси в ООН. Підтримуючи Україну на дипломатичній арені, московська влада сподівалася, що це допоможе розв’язати проблеми на заході України, який перетворився на осередок спротиву комуністичному режиму. Цей крок, за задумом Сталіна, мав нейтралізувати національно-визвольні сили, які прагнули відродження незалежної української держави. Метою виходу УРСР на міжнародну арену було продемонструвати міжнародній спільноті «толерантне» ставлення Москви до самостійницьких прагнень українців. Міжнародна діяльність УРСР мала переконати всіх у реальності існування української державності, що сприяло б розколу української діаспори в західних державах.

ЗАУВАЖТЕ

14 березня 1944 р. Верховна Рада Української РСР ухвалила закон «Про утворення Народного Комісаріату закордонних справ УРСР». Такі комісаріати було створено в усіх союзних республіках. Сталін був зацікавлений у тому, щоб до ООН увійшли всі радянські республіки. Проте держави-засновниці погодилися на участь, крім СРСР, лише України та Білорусі.

На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН, яка працювала в січні 1946 р. у Лондоні, УРСР було обрано членом Економічної і соціальної ради терміном на один рік. Представники УРСР почали працювати в численних органах і службах ООН: Статистичній комісії, Комітеті у справах біженців і переміщених осіб, Комісії з прав людини, Комісії з народонаселення тощо. На другій сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй (ГА ООН), що відбулася в листопаді 1947 р., Україну на два роки (1948—1949) обрали членом Ради Безпеки.

Словник

Організація Об’єднаних Націй (ООН) — найвпливовіша у світі міждержавна організація з підтримання миру й безпеки, розвитку міжнародного співробітництва. Засновано 24 жовтня 1945 р.

Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй (ГА ООН) — представницький орган ООН, який визначає її політику. До її складу входять усі держави — члени ООН.

Увінчалися успіхом заходи української дипломатії, пов’язані з діяльністю в Україні Адміністрації допомоги і відбудови Об’єднаних Націй (ЮНРРА). До цієї міжнародної організації Україна приєдналася в 1945 р. ЮНРРА доправила в Україну продовольства на суму 100,3 млн дол. США, устаткування і матеріалів для промисловості та сільського господарства — на 34,4 млн дол., медичного обладнання — на 2,3 млн дол.

Україна стала однією з держав — засновниць міжнародних організацій, які створювали в повоєнний період. Зокрема, за її участю в липні 1946 р. було засновано Всесвітню організацію охорони здоров’я. У 1947—1948 рр. Україна вступила до Всесвітнього поштового союзу, Всесвітньої метеорологічної організації, Міжнародного союзу електрозв’язку. У 1950 р. вона брала участь у роботі вже 20 міжнародних організацій.

Проаналізуйте схему «Наслідки участі УРСР у створенні та діяльності ООН». • 1. У чому відмінність між поняттями «країна» і «держава»? Чи впливала зовнішньополітична діяльність на зміну статусу УРСР? • 2. Підтвердьте кожну тезу конкретними фактами. • 3. Які тези вважаєте суперечливими? У чому виявляються ці суперечності?

• 4. Чи могли радянські республіки, з огляду на природу влади в СРСР, самостійно керувати зовнішньополітичною діяльністю? Чи погоджуєтеся ви із судженням американських дипломатів щодо можливості встановлення дипломатичних відносин з Україною в 1947 р.: «Оскільки Україна не є суверенною державою, її членство в ООН — результат обставин війни і є фікцією. До того ж дипломатичне визнання України з боку Сполучених Штатів може ускладнити відносини з СРСР»?

3. Установлення кордонів УРСР у міжнародних договорах

Перемога у війні зумовила актуальність розв’язання територіальних проблем і встановлення державних кордонів. 26 листопада 1944 р. з’їзд народних комітетів Закарпатської України ухвалив маніфест, у якому було порушено питання подальшої долі Закарпаття. Переговори між урядами Чехословаччини й Радянського Союзу закінчилися підписанням 29 червня 1945 р. у Москві договору між СРСР і Чехословацькою Республікою про вихід Закарпатської України зі складу Чехословаччини та її возз’єднання з УРСР. Кордони між Словаччиною, Угорщиною та Закарпатською Україною, що були чинними до 29 вересня 1938 р., віднині ставали кордонами між СРСР, Угорщиною та Чехословаччиною.

ЗАУВАЖТЕ

22 січня 1946 р. у складі УРСР було створено Закарпатську область із центром у м. Ужгород. Крім неї, до західних областей належали: Волинська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Дрогобицька (у 1959 р. об’єднана із Львівською), Станіславська (у 1962 р. перейменована на Івано-Франківську), Чернівецька, Ізмаїльська (існувала в 1940—1954 рр., у 1954 р. увійшла до складу Одеської області).

Від 29 липня до 15 жовтня 1946 р. делегація УРСР брала участь у Паризькій мирній конференції, що підготувала проєкти мирних договорів держав — учасниць антигітлерівської коаліції з європейськими країнами, які брали участь у Другій світовій війні на боці гітлерівської Німеччини: Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною і Фінляндією. 10 лютого 1947 р. представники цих країн підписали мирні договори. Зокрема, Румунія передала СРСР Бессарабію і Північну Буковину. Угорщина відмовилася від претензій на Закарпатську Україну.

16 серпня 1945 р. у Москві було підписано Договір про радянсько-польський державний кордон, який установили відповідно до лінії Керзона з деякою корекцією на користь Польщі.

Збір підписів під відозвою Постійного комітету Всесвітньої ради миру про заборону атомної зброї. Київ. 1950 р.

• Які деталі на фотографії указують на її зрежисований характер? Яку ідеологічну мету прагнули реалізувати цим фото його постановники?

Останній обмін територіями з Польщею відбувся в лютому 1951 р.: до складу УРСР перейшов Забузький район із центром у Белзі та місто Христинопіль (тепер — місто Шептицький), до Польщі — Нижньо-Устрицький район Дрогобицької області (верхів’я Сяну) — обидві території площею по 480 км². Із земель, які за угодою про «обмін ділянками державних територій» 1951 р. мали відійти до Польщі, радянська влада виселяла всіх без винятку мешканців. Депортовані були позбавлені права вільно вибирати місце майбутнього мешкання. Значну частину населення депортували до південних районів УРСР, де воно опинилося у вкрай важких побутових і незвичних природно-кліматичних умовах.

Словник

Депортація — примусове виселення з місця постійного проживання особи, групи осіб або народу.

У листопаді 1949 р. Президія Верховної Ради УРСР затвердила оновлені атрибути державності (герб, прапор і гімн УРСР із прославлянням Й. Сталіна)

Проаналізуйте фрагмент джерела. • 1. Про які події та явища йдеться в документі? • 2. Як відбувалося переселення? Чи є підстави кваліфікувати дії сталінського режиму як злочинні? • 3. Які настрої та емоції очевидців передає джерело? Які емоції викликає джерело у вас? • 4. Як характеризує дії влади прагнення масового приниження людської гідності?

«Оголосили в селі, що будуть переселяти, щоб збиралися в дорогу.

Коли солдати приїхали до нашого будинку, батьків вдома не було. Тато і мама були в Стрілках у лікарні. Але на це ніхто не зважав. Солдати почали евакуювати нас, дітей. Ми з сестрою плакали, опиралися, бо боялися їхати в далеку дорогу без батьків, але солдати і слухати нічого не хотіли. Наш одяг до того часу вже був забитий у дерев'яних скринях. Майно і нас кинули на вантажну машину і повезли у Самбір на вокзал. А корова так і лишилася прив'язана у стайні. Потім із лікарні привезли батьків. Їм навіть не дозволили попрощатися з рідним обійстям і забрати корову, а повезли відразу на вокзал. На вокзалі ми чекали близько тижня, поки звезуть усіх людей, а потім стільки ж, поки подадуть вагони. У селі Мшанець (нині - Старосамбірський район Львівської області) і зараз живе татова сестра. Вона пішла пішки до нас додому і привела нам нашу корову-годувальницю. А наш дідо, котрий жив у неї, накосив на горі Магура трави, висушив і привіз на станцію для корови, бо вона голодною дуже ревіла. Добре, що хоч вода була в потічках. Так ми прогодували свою годувальницю. Корови вантажили в один вагон, і на зупинках батьки ходили їх годувати, поїти, доїти, щоб було дорогоцінне молоко, яке рятувало від голоду.

Нам обіцяли, що привезуть на все готове, що чекають на нас готові будинки. Нас привезли на Одещину, в с. Романівку Любашівського району. Скинули на подвір'ї в однієї жінки і поїхали. Хатинка маленька, місця немає. З дощок, які ми привезли, збудували сарай для сіна, і ми з татом там спали. Вже холодно, 6 градусів морозу. Тоді голова колгоспу змилосердився і поселив нас у невеличку хату. Тоді вона здавалася нам раєм, бо не так дошкуляв мороз. У хатині була одна кімнатка і кухня. Опалювали хату різним сміттям і соломою. За соломою ходили за 6 кілометрів, інакше не було на чому їсти приготувати і годувати корову. А ходили темними ночами крадучись, бо ніхто соломи нам не виділяв, тому доводилось красти. Збиралися по кілька чоловік, щоб не так було страшно йти вночі. А вдома ніхто й не знав, що то таке - красти. У нас у Михновці колись люди як йшли на поле, то хату не закривали, а лише підпирали двері палицею чи мітлою, щоб усі знали, що нікого немає вдома...» (зі спогадів Павла Лисейка, 1935 р. н., уродженця с. Михновець Дрогобицької обл. (нині - Республіка Польща)).

4. Доля переміщених з України осіб після завершення війни

Нацистська окупація України мала тяжкі демографічні наслідки. Одним із їхніх проявів було вивезення населення з території України. До цієї категорії належали остарбайтери, які в перші місяці радянсько-німецької війни добровільно виїхали на роботи до Німеччини (таких було небагато), та вивезені примусово, а також в’язні концентраційних таборів.

Вивезене на роботи населення працювало переважно в сільському господарстві, гірничодобувній і металургійній промисловості й на воєнних заводах, які виготовляли озброєння для армії. За підрахунками науковців, із кінця 1941 до початку 1944 р. з території України до Німеччини було вивезено близько 2,4 млн людей. Здебільшого це були молоді та здорові дівчата, хоча було й чимало неповнолітніх юнаків. Загальну чисельність вивезених для примусової праці громадян європейських країн оцінюють у 13 млн осіб.

Вивезення українських жінок на примусові роботи до Німеччини. Київ. 1943 р.

Після завершення війни більшість переміщених осіб повернулася на Батьківщину: всіх, хто перебував у радянській, британській і французькій зонах окупації, депортували до СРСР примусово. Це передбачали міжнародні угоди учасників антигітлерівської коаліції.

Радянський режим убачав у репатріантах — остарбайтерах і в’язнях концтаборів — «зрадників Батьківщини». Їх вважали соціально небезпечними, і після перевірки в таборах або фільтраційних пунктах Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) на них чекали репресії. Тільки 59 % репатріантів змогли повернутися до своїх родин. 20 % чоловіків були мобілізовані до Червоної армії (переважно — у штрафбата), ще 14 % — до так званих трудових батальйонів, 7 % було заарештовано.

Із жовтня 1945 р. генерал Ейзенгауер заборонив в американській зоні засгосування сили для репатріації, що спонукало багатьох переміщених осіб, які з тих чи тих причин не бажали повертатися, тікати до американської частини окупованої Німеччини. Звідти вони виїжджали до США, Канади, Австралії або Південної Америки. Тих, хто розумів, що може їх чекати вдома, та відмовився повертатися до СРСР, називали неповерненцями. За тогочасними законами їх прирівнювали до зрадників Батьківщини.

Проаналізуйте фрагмент джерела. • 1. Які емоції викликає у вас прочитаний текст? • 2. Поміркуйте, чим керувалися люди, які відмовилися повертатись до СРСР, і люди, які повернулися.

«Я повернуся до своєї Вітчизни з мільйонами братів і сестер, що перебувають тут, в Європі, і там, по Сибірських концентраках, тоді, коли тоталітарна кривава більшовицька система буде знесена так, як гітлерівська. Коли НКВД піде вслід за Гестапо, коли червоний російський фашизм щезне так, як щез фашизм німецький. Коли нам - Українському Народові - буде повернено право на свободу і незалежність в ім'я християнства і справедливості» (Іван Багряний. «Чому я не хочу вертати на "родіну"?», 1946 р.).

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій повоєнних років: • останній обмін територіями УРСР із Польщею • створення Закарпатської області • заснування ООН, державою-засновницею якої була й Україна.

2. Складіть розповідь про події повоєнних років, використавши поняття, терміни й назви: ООН, ГА ООН, РЕВ, НАТО, ОВД.

3. Покажіть на карті зміни адміністративно-територіального устрою УРСР у повоєнний період. Установіть причиново-наслідкові зв'язки між подіями та зазначеними змінами.

4. Із яких міжнародних документів наведено уривки? Визначте, коли, де і за яких обставин з'явився аналізований документ. Визначте, які результати зумовило або могло зумовити впровадження цього документа. Сформулюйте наслідки реалізації закладених у ньому ідей для історичного процесу.

«Закарпатська Україна (що носить, згідно з Чехословацькою Конституцією, назву Підкарпатська Русь), яка на підставі договору від 10 вересня 1919 р., укладеного в Сен-Жермені ан Ле, увійшла як автономна одиниця в межі Чехословацької Республіки, возз'єднується в згоді з бажанням, виявленим населенням Закарпатської України, і на підставі дружньої угоди обох Високих Договірних Сторін, зі своєю споконвічною батьківщиною - Україною і включається до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки».

«Від імені Уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки ми маємо честь подати таку заяву Конференції Об'єднаних Націй у Сан-Франциско, скликаній із метою створення Міжнародної Організації в справі підтримання миру і безпеки: УРСР була об'єктом численних іноземних вторгнень... тому перебуває в числі держав, які найбільш заінтересовані в охороні своєї безпеки від нападів агресорів. Уряд УРСР впевнений в тому, що Україна буде спроможна внести великий вклад у справу зміцнення миру і підтримання загальної безпеки».

5. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагменті джерела.

«Мені батько якраз перед виселенням хату побудував. Все зробив так, як треба, а в 51-му році - виселення. Хоч казали про це, та ніхто не вірив. Як так, куди підеш з хати? Нам казали, що Сталін з поляками домовився, щоб наш нафтовий район відійшов до Польщі, бо поляки не мали нафти, а Сталіну віддали Червоноградський вугільний басейн. Поміняли територію. Про людей хто тоді думав? Ніхто» (Адам Кріль, 1925 р. н., с. Чорна).