§ 4. Економічне й суспільно-політичне життя

1. Особливості внутрішньополітичного життя
Централізація влади в повоєнні роки досягла піку. Користуючись безмежною особистою владою, Й. Сталін відверто ігнорував керівні органи державної партії. З’їзди не скликали роками. Понад п’ять із половиною років не відбувалися пленуми ЦК. Не збиралося в повному складі навіть політбюро ЦК. Тільки в жовтні 1952 р. відбувся перший після війни XIX з’їзд партії. ВКП(б) було перейменовано на Комуністичну партію Радянського Союзу (скорочено — КПРС).
Визначальною рисою суспільно-політичного життя було поклоніння Сталіну. Партійні ідеологи та публіцисти змагалися у вигадуванні епітетів: «полководець усіх часів і народів», «корифей усіх наук», «найкращий друг дітей» тощо. Будь-які варті уваги здобутки, як реальні, так і удавані, приписували радянському керманичеві. Кожен день починався й закінчувався уславленням безцінних заслуг вождя засобами масової інформації.
У березні 1953 р. Сталін помер. Розпочалася гостра боротьба за одноосібну владу між представниками центрального керівництва. Певним компромісом у цій боротьбі стало «колективне керівництво», ключову роль у якому відігравали голова Ради Міністрів СРСР Г. Маленков, секретар ЦК КПРС М. Хрущов і міністр внутрішніх справ СРСР Л. Берія.
У 1953 р. Хрущов домігся усунення першого секретаря ЦК КП(б)У Л. Мельникова і призначення О. Кириченка — першого українця на цій посаді. За згоди Хрущова він узяв курс на використання місцевих кадрів на керівних партійно-радянських посадах у республіці. За національним складом Центральний комітет, сформований після XVIII з’їзду Компартії України (березень 1954 р.), відповідав національній структурі населення республіки. Президія ЦК майже цілком складалася з українців.
Боротьба за владу в «колективному керівництві» загострилася влітку 1953 р. 10 липня газети повідомили про арешт Л. Берії. Усунення його від влади через змову, звинувачення у шпигунстві, розстріл без гласного суду свідчили про те, що природа радянської політичної системи не змінилася.
Проаналізуйте візуальні джерела. • 1. Які явища суспільно-політичного життя засвідчують фото і плакат? Що між ними спільного? • 2. Про що свідчать гасла на них?

Радянський політичний плакат. 1951 р. Напис на плакаті (російською мовою): «Під кермуванням великого Сталіна — вперед до комунізму!»

Мітинг на підтримку кандидата в депутати Верховної Ради УРСР Й. Сталіна. Київ. 1951 р.
2. Відбудова промисловості
Українську промисловість відбудовували досить швидко, якщо порівняти досягнуті результати з масштабами руйнувань. Об’єкти, погрібні центральному керівництву, — підприємства важкої промисловості та військово-оборонної сфери — не мали труднощів із фінансуванням. Обсяг капіталовкладень у господарство України становив у першій повоєнній п’ятирічці 6,7 млрд руб. (19,2 % загальносоюзного).
Важливі для системи галузі фінансували за рахунок економії на галузях, що спеціалізувалися на товарах щоденного вжитку. Їх в УРСР виробляли в надто малій кількості. У республіці, як і загалом у СРСР, склався залишковий принцип виділення ресурсів для розвитку матеріально-побутової сфери.
• Проаналізуйте діаграму. У які галузі економіки УРСР у 4-й п’ятирічці було виділено коштів найбільше, у які — найменше? Які це мало причини та наслідки?

Основні зусилля було спрямовано насамперед на відбудову паливно-енергетичної галузі. За п’ятирічку було відбудовано 129 шахт потужністю 52 млн тонн вугілля на рік і закладено 60 нових шахт потужністю 32 млн тонн. Почалося освоєння Львівсько-Волинського басейну, де було знайдено шари вугілля промислового значення.
Поряд з успішною відбудовою нафтових промислів у Бориславському районі було відкрито перспективні родовища нафти в Станіславській області (м. Долина). Були введені в дію газові промисли на Дашавському й Опарському родовищах, розвідані нові перспективні родовища — Більче-Волицьке, Угерське. У жовтні 1948 р. газета «Правда» повідомляла про закінчення будівництва газогону Дашава — Київ. Незабаром прикарпатський газ почав надходити до Києва. Україна в 1950 р. дала чверть загальносоюзного видобутку газу.
Особливе значення мала найбільша Дніпровська гідроелектростанція, у відродженні якої брали участь 120 підприємств із багатьох міст країни. Щодня тут працювали понад 50 тис. осіб. Роботи проводили здебільшого вручну з використанням гужового транспорту колгоспів. У 1950 р. Дніпротес вийшов на проєктну потужність, а свій перший струм дав іще в 1947 р. Проведено було значну роботу щодо відбудови електроенергетики, зокрема теплових станцій — Зуївської, Харківської, Криворізької, Штерівської та ін. Розгорнуто будівництво нових електростанцій, зокрема Одеської, Миронівської, Дарницької, Добротвірської тощо.
Успішно відроджувалася металургія. Стали до ладу «Азовсталь», «Запоріжсталь», Дніпропетровський металургійний завод, інші гіганти металургії півдня України. На початку 1950-х років у металургійній галузі виробляли майже стільки металу, скільки до війни. Україна знову посіла провідне місце серед республік як паливно-енергетична база СРСР, що постачала в загальносоюзному вимірі третину палива, сталі й прокату, майже половину чавуну тощо.
Відбудову головних об’єктів машинобудівної промисловості було закінчено в 1948 р. Ставали до ладу Харківський тракторний завод, Київський завод «Більшовик», Ворошиловградський паротягобудівний завод і т. д.
Проаналізуйте візуальне джерело. • 1. Про які зміни в побуті вона свідчить? З якими явищами соціально-економічного життя пов’язані ці зміни? • 2. Обґрунтуйте пропагандистський характер малюнка. За допомогою яких художніх засобів його досягнуто? • 3. Чи усім громадянам були доступні такі покращення?

Карикатура з журналу «Перець», 1948 р.
Текст до карикатури: «До зустрічі нового квартиранта. — Добро пожалувати, товаришу ГАЗ!»
Експлуатаційну довжину залізниць в Україні було відновлено ще в 1947 р., але обсяг перевезень відставав. У багатьох обласних центрах побудували нові залізничні вокзали. Машинобудування почало постачати транспорту електровози й перші зразки тепловозів — ТЕ-1, ТЕ-2. Було електрифіковано ділянки залізниць у Криворізькому залізорудному басейні й на Київському вузлі. Але загалом на залізницях ще панувала парова тяга.
Усьому цьому сприяли мобілізаційно-пропагандистські заходи, що їх здійснював тодішній режим, заохочуючи «соціалістичне змагання» та різні «рухи передовиків і новаторів виробництва».
Повоєнне відновлення економіки здійснювалося здебільшого на екстенсивній основі. Понад 70 % робітників промислових підприємств досягали норм виробітку переважно ручною працею. Брак належної техніки безпеки часто призводив до травматизму. Під час відбудови й спорудження нових об’єктів майже не брали до уваги екологічні та інші показники раціональності виробництва. Ігнорування світового досвіду, ідеологічні амбіції завдавали великої шкоди в царині науково-технічного й соціального прогресу.
На відбудові окремих об’єктів використовували примусову працю військовополонених, що суперечило міжнародним конвенціям. До примусової праці, крім військовополонених, залучали також репатріантів, інтернованих, мобілізованих у трудові батальйони. Окрім того, чимало українців, що стали в’язнями виправно-трудових таборів по всій країні, працювали у вкрай важких умовах. Загалом кількість таких осіб, залучених до відбудови економіки СРСР, на початку четвертої п’ятирічки досягала 1,8 млн. За участю цього «спецконтингенту» відбудовували, зокрема, заводи «Азовсталь», «Запоріжсталь», ім. Пегровського, ім. Дзержинського, підприємства в Нікополі, Єнакієвому, Горлівці тощо.
Словник
Репатріація — повернення до країни осіб, які внаслідок різних причин опинилися на території інших держав.

Проаналізуйте візуальне джерело. • 1. Які деталі свідчать про надзвичайно важкі умови праці? Які знаряддя праці ви помітили? • 2. Чому на фото зображено тільки жінок? • 3. Як можете пояснити однотипність їхнього одягу? Чи зручний цей одяг для такої роботи?
3. Стан сільського господарства. Голод 1946-1947 рр.
Найбільшою бідою сільського господарства було те, що його вважали «самодостатнім» і в повоєнні роки майже не фінансували. Водночас держава, як і раніше, висмоктувала із села все, що могла. Бракувало не тільки придатних для роботи тракторів, комбайнів, автомашин, а й найпростіших землеробських знарядь, тягла. У плуг доводилося впрягати корів, а якщо їх не було, впрягалися жінки-колгоспниці як основна на той час робоча сила. Чимало земельних площ за період окупації було занедбано, поголів’я худоби скоротилося. Гостро бракувало кваліфікованих кадрів. Такому стану сільського господарства відповідало вкрай безправне, принижене (навіть за мірками сталінських часів) становище сільського населення. Воно було позбавлене свободи пересування, оскільки не мало паспортів. Не мало воно й пенсійного забезпечення. Скрутним було матеріальне становище всіх, хто працював у радгоспах і колгоспах за символічні трудодні. Не маючи прибутку з колгоспної праці, вони жили зі свого присадибного господарства. Зрозуміло, що за таких умов селяни прагнули уникати роботи в колгоспі. Тоді влада підвищила податок на присадибний клапоть землі. У результаті стало невигідно вирощувати городину, утримувати худобу, птицю. Щоб не платити податок, люди почали вирубувати плодові дерева.
ЗАУВАЖТЕ
У 1945 р. чисельність працездатного населення в українському селі не перевищувала 3,5 млн проти 7,2 млн перед війною. Після повернення людей з армії, німецької каторги і радянського тилу кількість працездатних у сільськогосподарському виробництві зросла до 5,6 млн, але не досягла довоєнного рівня. У колгоспах працювали здебільшого жінки.
Для активізації підневільної праці селян влада вдавалася до політики батога і пряника. За «пряник» правило «соціалістичне змагання». Посушливого літа 1946 р. температура повітря в окремих місцевостях України піднімалася до 39 °С. Щоб виростити рекордний урожай, доводилося возити воду на поля діжками. Звичайно, це можна було зробити на обмеженій площі, тобто на окремих, здебільшого гектарних ділянках майбутніх Героїв соціалістичної праці. Каторжна праця тих, хто йшов на рекорд, поєднувалася з розрахунком на «показуху» у тих, хто роздавав медалі «Золота зірка».
Проаналізуйте візуальні джерела і дайте відповіді на запитання. • 1. Які деталі на фотографії свідчать про надзвичайне зубожіння українського села в повоєнні роки? Чи змальовано реальний стан сільського господарства на повоєнному плакаті? • 2. Яку пропагандистську ідею прагнув утілити автор плаката? З якою метою?

Оранка в колгоспі «Більшовик» на Полтавщині. 1946 р.

Радянський плакат. 1947 р. Напис на плакаті (російською мовою): «Добре трудитися — хліб уродить!»
Що ж до політики батога, то вона виявилася, зокрема, в указі Президії Верховної Ради СРСР, виданому з ініціативи М. Хрущова в лютому 1948 р. «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя». Цей указ став для місцевої влади засобом шантажу й залякування колгоспників. Самі селяни мали порушувати на зборах питання про виселення за межі України осіб, які «підривають колгоспне виробництво». За 1948—1950 рр. було винесено 12 тис. «громадських вироків». Було ухвалено також до 20 тис. попереджень із взяттям від порушників дисципліни письмового зобов’язання надалі сумлінно працювати в колгоспному виробництві.
Бажаючи зміцнити контроль компартійно-радянських органів над колгоспним виробництвом, Хрущов здійснив укрупнення колгоспів. На кінець 1950 р. в Україні залишилося 19 295 колгоспів (у 1940 р. — 28 374).
Зима 1945—1946 рр. виявилася малосніжною і морозною. Навесні 1946 р. загинули 350 тис. га посівів зернових, і п’яту частину посівних площ довелося пересіяти. Весна і літо в Європі видалися більш посушливими, аніж у 1921 р. В Україні особливо постраждали від посухи південні області — від Ізмаїльської до Ворошиловградської. У серпні температура на ґрунті там сягала 50 °С. Ці температурні рекорди не подолані й досі. Валовий збір зернових у 1946 р. становив лише 3,8 ц із га. У колгоспах Миколаївської області було зібрано 2—3 ц, Ізмаїльської — 1 ц із га. Колгоспники опинилися в украй важкій продовольчій ситуації, адже врожай картоплі та овочів на присадибних ділянках теж було утрачено. Унаслідок нестачі кормів пустили під ніж десятки тисяч голів великої рогатої худоби.
Попри ситуацію, що склалася, Кремль установив для України жорсткий план. Хліб вибивали з господарств примусовими методами, тому що радянський уряд мав виконати зобов’язання перед іншими країнами. У лютому 1946 р. було укладено угоду про постачання до Польщі 200 тис. т зерна, у квітні — про постачання до Франції 500 тис. т зерна. Радянський хліб одержали також Болгарія, Румунія, Чехословаччина.
У позбавленому продовольства українському селі почався голод. З огляду на неврожай і голод М. Хрущов звернувся в ЦК ВКП(б) із проханням зменшити хлібозаготівельний план. Підтверджена органами державної безпеки, його інформація про голод залишилася без жодної реакції з боку центральної влади. Натомість 26 листопада 1946 р. Й. Сталін і А. Жданов надіслали телеграму М. Хрущову і Д. Коротченку у якій вимагали покінчити з небільшовицьким ставленням до виконання плану хлібозаготівель і покарати тих, хто приховує хліб.
За останніми даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, жертвами голоду 1946—1947 рр. стали близько 700 тис. осіб.


Молотьба зернових у колгоспі ім. М. Хрущова на Станіславщині (сучасна Івано-Франківська область). 1948 р.

Колона з хлібом прямує на елеватор. Одещина. 1947 р.
Подискутуйте. • 1. Порівняйте фотодокументи, уміщені в тексті пункту. Які з них відображають реальне становище українського села, а які є підстави вважати пропагандистськими? Які деталі свідчать про це? • 2. Чи випадково в об’єктив камери потрапили радянські плакати із зображенням Сталіна або словами подяки йому? Як за допомогою пропаганди партійні ідеологи «створювали» нову реальність? Навіщо це робили?
• Проаналізуйте тези «Особливості відбудови промисловості в УРСР у першому повоєнному десятилітті». До кожної з них доберіть факти на її підтвердження. Висловіть припущення, які з тез можуть характеризувати й наступні періоди розвитку промисловості.
ОСОБЛИВОСТІ ВІДБУДОВИ ПРОМИСЛОВОСТІ В УРСР У ПЕРШОМУ ПОВОЄННОМУ ДЕСЯТИЛІТТІ
• Функціонування промисловості на засадах директивного планування і в умовах, коли взагалі не було ринкового обміну продукцією виробничого призначення.
• Пріоритетний розвиток промисловості, що виробляла засоби виробництва, порівняно з промисловістю, яка виробляла предмети вжитку.
• Пріоритетний розвиток галузей воєнно-промислового комплексу порівняно з усіма іншими галузями.
• Ставка на моральні чинники в кампаніях щодо забезпечення зростання продуктивності праці.
• Пріоритетний розвиток галузей промисловості, які давали продукцію для країн Центрально-Східної Європи, з метою розвитку радянського експорту (наприклад, електроенергетика, видобуток залізної руди тощо).
• Зосередження наявних ресурсів на відбудовному процесі.
• Використання промислових потужностей, вивезених із Німеччини за репараціями.
• Максимальне викачування сільськогосподарських ресурсів на розвиток промисловості.
• Ускладнення відбудовного процесу голодом 1946-1947 рр.
• Використання праці жінок, підлітків, військовополонених, репатріантів.
4. Ідеологічні кампанії боротьби з «українським націоналізмом» і «космополітизмом»
Повоєнне утвердження сталінського тоталітарного режиму та зміцнення командно-бюрократичної системи виявилися і в різкому посиленні ідеологічного тиску на українську інтелігенцію, насамперед на діячів літератури і мистецтва, науки та освіти. Влада взяла курс на боротьбу з «буржуазним націоналізмом», під яким часто розуміли прояви природного національного почуття з боку представників будь-яких народів, крім російського. Цей вислів використовували для ідеологічного виправдання репресій в Україні, а також для обґрунтування боротьби з діаспорою.
Перші ознаки нової репресивної кампанії з’явилися ще в січні 1944 р., коли Сталін зустрівся в Кремлі з групою українських діячів культури і дав зелене світло відкритому цькуванню кінорежисера і письменника Олександра Довженка за «відхід від засад марксизму-ленінізму, український буржуазний націоналізм». Й. Сталін особисто заборонив друкувати й екранізувати його кіноповість «Україна в огні».

Олександр Довженко
У перші повоєнні роки антидовженківська кампанія розгорнулася з новою силою, а об’єктами цькування ставали й інші діячі української культури. Їх паплюжили в пресі й на різних зборах, залякували, примушували каятися, принижено випрошувати прощення за «неймовірні помилки». Це спричинило нагнітання істерії, закриття періодичних друкованих видань, заборону літературних та інших творів митців, які «завинили».
Кампанію з наведення «ідеологічної дисципліни» очолював ЦК ВКП(б). Секретареві ЦК Андрію Жданову Сталін доручив приборкати «неслухняних» інтелектуалів. Кампанія, що дістала назву «ждановщина», була спрямована проти «буржуазної культури» та її носіїв, які нібито зміцнили позиції в роки війни, задля піднесення радянської, а насправді — російської культури й науки як альтернативи західній.
Словник
«Буржуазний націоналіст» — ідеологічно зумовлений термін радянського періоду, яким позначали тих, хто виступав за розвиток національної культури, мови, збереження звичаїв та історичних традицій свого народу.
«Ждановщина» — ідеологічна кампанія з переслідування та дискредитації діячів культури і науки в СРСР, інспірована секретарем ЦК ВКП(б) А. Ждановим.
Особливої гостроти боротьба за «ідейну чистоту» української інтелігенції набула під час перебування Л. Кагановича на посаді першого секретаря ЦК КП(б)У. Дві з половиною години тривав один із його виступів на пленумі Спілки письменників України у вересні 1947 р. Він піддав нищівній критиці І. Сенченка, Ю. Яновського, А. Малишка, М. Рильського.
Об’єктом цькування став і письменник-гуморист Остап Вишня, який незадовго до того повернувся з ГУЛАГу. У статті, опублікованій у газеті «Правда», було зазначено,що його твори ідеологічно шкідливі. Особливих нападок зазнали його ліричні «Мисливські усмішки».
У 1951 р., невдовзі після Декади української літератури та мистецтва, що пройшла в Москві, у газеті «Правда» з’явилася редакційна стаття «Проти ідеологічних перекручень у літературі», яка затаврувала вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну» (написаний ще в 1944 р.) як «ідейно-порочний націоналістичний твір».
Цькували не лише письменників. Наприклад, представниками «антинародного, формалістичного, згубного для радянської музики напряму» називали українських композиторів Бориса Лятошинського, Миколу Колессу, Михайла Вериківського та ін.
З ініціативи Сталіна наприкінці 1948 р. розгорнулося гоніння проти так званих космополітів — інтелектуалів єврейської національності. Їх називали «безрідними космополітами», «антипатріотами», «низькопоклонниками», що плазують перед реакційною культурою буржуазного Заходу. Пошуки «космополітів» і їх критика були поширені на всі культурні центри республіки та всі сфери літературно-художньої творчості.
Проаналізуйте візуальне джерело і текст. • 1. Як, на вашу думку, поставилися до цього зображення в тогочасній Україні? • 2. Запропонуйте свій варіант обкладинки журналу, присвяченого 30-річчю Радянської України, який ураховував би факти, наведені в підручнику.

Текст на обкладинці журналу: «Перець замовив художникам обкладинку до номера журналу, присвяченого 30-річчю Радянської України. Художники принесли в редакцію три варіанти обкладинки. На одній з них Україну показано в образі героїні колгоспних ланів; на другій ви бачите її в образі передового борця за швидку відбудову шахт Донбасу; на третій обкладинці художник показав Україну в образі майстра металургії. Вміщуємо всі три варіанти, бо лише разом взяті вони створюють сучасний образ нашої дорогої іменинниці».
Антисемітизм фактично став державною політикою щодо євреїв. 1948 р. рішенням політбюро ЦК ВКП(б) як «центр антирадянської пропаганди» ліквідовано Єврейський антифашистський комітет (ЄАК), що в роки війни збирав кошти серед єврейських громад світу на користь Радянського Союзу. У справі ЄАК заарештували 110 осіб, а в 1952 р. винесли смертний вирок 13 особам, зокрема п’ятьом вихідцям з України — відомим єврейським письменникам.
Словник
Космополітизм — система поглядів, що передбачає розширення поняття «батьківщина» на весь світ. Сьогодні космополітами називають, зокрема, тих, хто вважає себе громадянами світу.
Антисемітизм — форма національної та релігійної нетерпимості у ставленні до євреїв як на побутовому, так і на державному рівні.
У розпалі «чистки» було ліквідовано Кабінет єврейської історії та культури АН УРСР. У цій установі збирали рідкісні видання, фольклорні матеріали, фонозаписи, укладали й досліджували приватні фонди відомих науковців-юдаїстів. Більшість співробітників кабінету зазнали репресій.
ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ
1. Установіть хронологічну послідовність подій: • початок кампанії проти так званих космополітів • завершення колективізації в Західній Україні • початок 4-ї п'ятирічки • операція з депортації населення «Захід».
2. Складіть розповідь про події та явища повоєнних часів, використавши поняття і терміни: відбудовний процес, укрупнення колгоспів, кампанія боротьби з «буржуазним націоналізмом», кампанія боротьби з «безрідними космополітами», «ждановщина».
3. Схарактеризуйте одним реченням історичних діячів відповідно до їхньої ролі в подіях повоєнного десятиліття: Й. Сталін, М. Хрущов, Л. Каганович, А. Жданов.
4. Проілюструйте конкретними фактами тези про особливості розвитку сільського господарства в повоєнний період: • Екстенсивний розвиток сільського господарства як головна риса колгоспної системи. • Голод 1946-1947 рр. як показник відвернення ресурсів села в інші сфери виробництва. • Панування ручної праці в сільському господарстві. • Переважання в колгоспному виробництві праці жінок, підлітків і людей похилого віку. • Репресії як основний засіб стимулювання праці в колгоспному виробництві. • Заходи держави з обмеження праці колгоспників у присадибному господарстві.
5. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел.
«...Верховна Рада СРСР установлює, що основні завдання п'ятирічного плану відновлення та розвитку народного господарства СРСР на 1946-1950 рр. полягають у тому, щоб відновити райони країни, що постраждали, відновити довоєнну промисловість і сільське господарство й потім перевершити той рівень у значних розмірах. Із цією метою необхідно: 1. Забезпечити першочергове відновлення та розвиток важкої промисловості й залізничного транспорту, без яких неможливе швидке й успішне відновлення та розвиток усього народного господарства СРСР. 2. Домогтися піднесення сільського господарства й промисловості, що виробляє засоби споживання для забезпечення матеріального благополуччя народів Радянського Союзу й створення в країні достатньої кількості основних предметів споживання...» (з ухвали Верховної Ради СРСР).
«...Важко нам, обірвані ми всі, голі й босі, брудні й голодні, на людей не схожі, гірше худоби живемо. Ніколи нам не було так важко, як в цю хвилину, люди з голоду мруть, діти від недоїдання і хвороб стають каліками. Харчуємося ми лободою, корою, а у кого є гроші, їдуть у місто і купують хліб у комерційних магазинах, але за хлібом іти далеко — 140-180 км, а у нас ніхто не продає, з колгоспу ми нічого не отримали і немає надії, все згоріло, і як виконаємо план, то всі подохнемо...» (з листа колгоспників с. Попелюхи Вінницької області до М. Хрущова).
«Треба рішуче покінчити з "об'єктивістським" підходом до питань історії, літератури і вносити в розгляд питань історії, літератури і т. д. партійність, підходити до всіх питань суспільних, технічних, сільськогосподарських та інших наук з позицій нашої більшовицької партії, з позиції Леніна і Сталіна...» (Л. Каганович).