§ 9. Входження Кримської області до складу УРСР

1. Передання Кримської області до складу УРСР

Злочин масової депортації кримськотатарського народу, здійснений радянською владою, мав далекосяжні соціально-економічні наслідки. На початку 1950-х років економічне становище Криму було катастрофічним. Унаслідок депортації корінного населення господарство півострова занепало, а традиційні економічні зв’язки було втрачено. Щоб виправити становище, радянський уряд одразу після вигнання нацистських окупантів почав заселяти степові та гірські райони півострова колгоспниками переважно з російської глибинки. Проте господарське освоєння Криму відбувалося з великими труднощами, адже переселенці не мали досвіду ведення побуту та сільськогосподарських робіт у нових умовах. Актуальним було питання забезпечення водними та паливно-енергетичними ресурсами, посівними матеріалами, технікою. Лише Україна могла стати природним і надійним постачальником Кримського півострова, а також забезпечити його господарську ефективність.

Не беручи до уваги історичних, культурних та економічних зв’язків, аби врятувати Кримський півострів від занепаду, в 1954 р. його було передано УРСР. Ця подія завершила формування сучасних, визнаних усім цивілізованим світом, кордонів України.

Проте в Кремлі керувалися не тільки економічними міркуваннями. З початку 1954 р. було розгорнуто пропагандистську кампанію у зв’язку з 300-річчям «входження» України до складу Росії. Цю подію почали називати «возз’єднанням двох братніх народів». ЦК КПРС опублікував «Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією».

Центральною подією ювілейних урочистостей стало передання Україні Кримської області. За розробленим у ЦК КПРС сценарієм перший крок зробила Президія Верховної Ради РРФСР, яка розглянула це питання в присутності представників Кримської облради і Севастопольської міськради. На користь позитивного рішення висловлювали такі аргументи: спільність економіки, територіальна близькість, тісні господарські й культурні зв’язки Криму та України. Через кілька днів питання поставила на порядок денний Президія Верховної Ради УРСР. Акт передання Кримської області вона розглядала як «нове яскраве виявлення безмежного довір ’я і щирої любові російського народу, нове свідчення непорушної братерської дружби між російським і українським народами».

ЗАУВАЖТЕ

На території Криму в 1959 р. проживали 1,2 млн осіб, серед них 785 тис. міського і 417 тис. сільського населення.

Етнічний склад був таким: українці — 22,3 %, росіяни — 71,4 % населення.

19 лютого 1954 р. відбулося урочисте засідання Президії Верховної Ради СРСР, після чого з’явилося рішення, оформлене відповідним указом. 26 квітня 1954 р. Верховна Рада СРСР ухвалила закон із двох пунктів: затвердити указ від 19 лютого; внести відповідні зміни до статей Конституції СРСР.

Демонстрації в Києві та Горлівці (Донецька обл.) із нагоди 300-річчя «возз’єднання». 1954 р.

В аргументах сторін, одна з яких у 1954 р. передавала Крим, а інша приймала, були істотні відмінності. Російська сторона обґрунтовувала доцільність передання географічними та економічними міркуваннями, і саме цю аргументацію використали загальносоюзні органи — в указі Президії і у відповідному законі Верховної Ради СРСР. Українська сторона ставила на перший план не географічні та економічні міркування, а ідеологію «дружби народів». При цьому про історичну єдність півострова з Україною та досвід входження Криму до складу Української Держави ніхто не згадував.

Ілюстрація з журналу «Перець». 1954 р.

Проаналізуйте візуальне джерело. • 1. Розкрийте символічний зміст зображення. • 2. Чому персонажі малюнка одягнені в національні костюми? • 3. Що символізує постать центрального персонажа, одягненого інакше? • 4. Чому на задньому плані зображено пам’ятник Б. Хмельницькому в Києві?

2. Соціально-економічна інтеграція Кримського півострова з Україною

Більшість переселенців до Криму становили селяни з глибинних областей Росії. Вони не вміли господарювати в степу та гірській місцевості Криму, не змогли опанувати складну місцеву землеробську культуру. Здебільшого переселенці вперше бачили виноград, тютюн, технічні культури, кукурудзу тощо. Керівництво РРФСР не особливо піклувалось про одну з багатьох своїх областей та не враховувало наслідків депортації, які призвели до економічного та господарського занепаду регіону. Врешті союзне керівництво усвідомило безперспективність заходів переселення на півострів людей із Росії.

Ухваленню рішення про передання Криму Україні передувало вивчення його економічного становища партійно-державним апаратом як у Москві, так і в Києві. Саме тоді виявили величезні прогалини у відновленні регіону після Другої світової війни. Економічні та соціальні показники засвідчували глибоку кризу, адже на початок 1954 р. у більшості галузей область не вийшла навіть на довоєнні показники (1940 р.). Наприклад, площа посівів у Криму скоротилася на 70 тис. гектарів. До того ж Крим потерпав від гострої нестачі води. У важкому становищі перебували також легка та харчова галузі промисловості.

Паралельно з підготовкою документів щодо передання Криму керівництво України почало розробляти заходи, які могли б забезпечити швидке економічне піднесення Кримської області. При цьому виконання більшості з них лягло на республіканський бюджет. Водночас керівництво УРСР не оминуло увагою й культурологічні аспекти входження півострова до складу України. Було започатковано масову пропагандистську кампанію, публікацію періодики та книжок на українську тематику, сплановано гастролі українських творчих колективів. Уже в другій половині 1954 р. у школах почали викладати українську мову та літературу. У 1957/1958 навчальному році українську мову вивчали понад 26 тис. учнів (проти 619 у 1955 р.). Проте українізацію Криму було зупинено тотальною русифікацією, передбаченою освітньою реформою 1959 р.

Якщо програма «українізації» швидко зійшла нанівець, то промисловий розвиток Криму тривав. Силами українських спеціалістів удалося досить швидко вирішити питання з постачанням води та системою зрошення. У 1963 р. було введено в експлуатацію Північно кримський канал, яким із Каховського водосховища на півострів пішла дніпровська вода.

Запуск води з Дніпра до Північнокримського каналу. 1963 р.

Завдяки вжитим заходам почали розвиватися зрошувальне землеробство, кормовиробництво, рисівництво, промислове садівництво та ставкове рибництво, виноградарство, виноробство, ефіроолійна галузь, тваринництво, птахівництво тощо. Зусиллями України зводили житло та навчальні заклади. Побудували водосховища та порти. Україна перетворила Крим на лікувально-оздоровчий простір. Для цього звели дитячі та спортивні табори, готелі, пансіонати, розбудували транспортну мережу.

Наслідки депортації кримськотатарського народу 1944 р. Інфографіка із сайту Консульства України в Единбурзі: https://edinburgh.mfa.gov.ua/storage/app/sites/86/imported_content/5df3d0728f330.png

• Проаналізуйте фрагмент джерела. • 1. Зіставте дані, наведені в джерелі, з інформацією параграфа. Чи можна говорити про успіхи із впровадження української мови у кримських школах? • 2. Про що свідчить рівень успішності та зацікавленості у вивченні української мови? • 3. Чому звіт саме за 1958/1959 навчальний рік є показовим для розуміння мовної ситуації в Криму?

«У 1958/1959 навчальному році українська мова вивчалась в усіх других, третіх та п'ятих класах. У других та третіх класах українську мову викладали вчителі, які в минулі роки навчались на курсах. ...З першого вересня минулого року вивчення української мови запроваджено в усіх п'ятих класах. ...Успішність з української мови в школах області задовільна. Учні засвоїли програмний матеріал, навчились читати, писати, висловлювати свої думки українською мовою. Виправдало себе ведення вивчення української мови в п'ятих класах. Учні з задоволенням вивчають новий для них предмет...» (із річного звіту про роботу шкіл Кримської області за 1958/1959 навчальний рік).

• Проаналізуйте карту на с. 86. Які зміни адміністративно-територіального устрою УРСР у повоєнному десятилітті вона відображає? З огляду на зміст карти сформулюйте якомога більше запитань; запропонуйте їх іншим групам і вислухайте відповіді.

3. Становище кримськотатарського народу в місцях депортації та його боротьба за повернення на Батьківщину

За даними Всесоюзного перепису 1939 р., кількість росіян у Криму становила 558,5 тис. (49,6 % від загальної кількості населення), кримських татар — 218,9 тис. (19,4 %), українців — 154,1 тис. (13,7 %), євреїв — 64,5 тис. (5,7 %), німців — 51,3 тис. (4,6 %), греків — 20,7 тис. (1,8 %), болгар — 15,3 тис. (1,4 %), вірмен — 12,9 тис. (1,1 %).

Коли Німеччина вторглася в СРСР, чекісти вивезли з Криму всіх німців, які там проживали з часів Катерини II. Під час окупації нацисти винищили всіх євреїв, яким не вдалося покинути півострів.

11 травня 1944 р. Державний комітет оборони (ДКО) ухвалив постанову «Про кримських татар», за якою всі вони, від людей похилого віку до немовлят, підлягали депортації. Загальна кількість депортованих кримських татар сягнула 191 тис. осіб. 2 червня 1944 р. ДКО ухвалив додаткову постанову, за якою було депортовано 15 040 греків, 12 422 болгар, 9621 вірменина. До спецпотягів запроторили також до 9 тис. демобілізованих із Червоної армії кримських татар, 1,7 тис. кримських вірмен, болгар і греків.

У червні 1945 р. Кримська АРСР була перетворена на область у складі РРФСР. На цей час населення півострова зменшилося майже удвічі (633 тис. проти 1126 тис. у 1939 р.).

Щоб не допустити повернення кримських татар на Батьківщину, в 1948 р. було видано указ, який передбачав покарання за втечу зі спецпоселення — 20 років каторжних робіт. Окрім того, були різні обмеження в правах, зокрема заборона на самовільний (без письмового дозволу спецкомендатури) перетин меж спецпоселення і кримінальне покарання за це порушення. Відомі численні випадки, коли людей засуджували до багаторічних термінів у таборах за те, що вони відвідували родичів у сусідніх селищах, територія яких належала до іншого спецпоселення. Такі жорстокі заходи діяли до 1956 р.

Проаналізуйте фрагмент джерела. • 1. Яких сфер життя стосувалися обмеження? Чому? • 2. З якою метою встановлювали такі обмеження? • 3. У додаткових джерелах інформації знайдіть відомості про те, на які роботи призначали кримськотатарських спецпереселенців. Дізнайтеся, як склалася доля відомих сучасних кримськотатарських діячів і діячок та їхніх батьків. Наприклад, співачки Джамали, режисера й актора Ахтема Сеїтаблаєва, правозахисниці та громадської діячки Таміли Ташевої.

«1. Спецпереселенці користуються всіма правами громадян CPCP за винятком обмежень, передбачених цією Постановою. Спецпереселенці не мають права без дозволу коменданта спецкомендатури НКВС відлучатися за межі району розселення, який обслуговується цією спецкомендатурою. Самовільна відсутність у межах району розселення, що обслуговується спецкомендатурою, розглядається як втеча і тягне за собою відповідальність у кримінальному порядку.

4. Спецпереселенці - голови сімей або особи, які їх замінюють, зобов'язані в 3-денний термін повідомляти в спецкомендатуру НКВС про всі зміни, що відбулися у складі сім'ї (народження дитини, смерть члена сім'ї, втеча і т. п.).

5. Спецпереселенці зобов'язані суворо дотримуватися встановленого для них режиму і громадського порядку в місцях поселення і підкорятися всім розпорядженням спецкомендатур НКВС. За порушення режиму та громадського порядку в місцях поселення спецпереселенці піддаються адміністративному стягненню у вигляді штрафу до 100 руб. або арешту до 5 діб» (постанова Ради народних комісарів СРСР «Про правове становище спецпереселенців». 1945 р.).

Втрати кримськотатарського народу загиблими досягали 46,2 % початкової чисельності депортованих. Крім того, депортація мала й катастрофічні для кримських татар матеріальні наслідки. Депортовані могли взяти із собою лише найнеобхідніше, залишивши на Батьківщині усе господарство та майно. На місцях примусового переселення фактично не було створено належних умов для життя й нормального ведення господарства. Родини спецпоселенців мешкали переважно на житловій площі місцевих колгоспників, робітників і службовців, у тимчасових бараках, землянках, напівзруйнованих будинках, клубах тощо. Більшість спецпоселенців не мала взуття й теплого одягу.

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: • відкриття Північнокримського каналу • депортація кримських татар • передача Кримської області до складу УРСР • створення кримськотатарських спецпоселень.

2. Покажіть на карті (с. 86) територіальні зміни, які відбулися в 1954 р. Установіть причиново-наслідкові зв'язки між зазначеними подіями.

3. Як, на вашу думку, українське населення сприймало передання Кримської області до складу України? Яке значення надавали цій події в тогочасному суспільстві?

4. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у праці історика.

«У процесі оголошення указу від 28.04.1956 р. сотні громадян з числа кримських татар, які проживали на території Узбецької РСР інших республік, відкрито висловлювали своє невдоволення рішенням радянського керівництва і наполягали на внесенні суттєвих змін до законодавчого акта. Чимало кримських татар категорично відмовлялися давати будь-яку розписку про ознайомлення з текстом указу, а 233 з них зробили написи на розписках з вимогами повернення їм конфіскованого майна та надання дозволу на виїзд до Криму» (зі статті Олега Бажана у книжці «Крим в умовах суспільно-політичних трансформацій (1940-2015)»).