§ 21. Суверенізація УРСР

1. Конституційна реформа 1988 р. Перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР

Коли спроби реформування економіки зайшли в глухий кут, М. Горбачов дослухався до думки так званих демократів у своєму оточенні, які радили здійснити кардинальну політичну реформу На XIX партійній конференції (1988) генсек висунув проєкт конституційної реформи. Вона передбачала передання всієї повноти влади радам. Партійні органи мали залишити за собою лише ідеологічні функції. Раніше секретарі партійних комітетів мали право втручатися в діяльність радянських органів влади, не відповідаючи за наслідки таких дій. Розрахунок був на те, що КПРС як монопольна політична сила витримає випробування вільними виборами, збагатиться новими керівними працівниками, що їх висунули громадяни, й посилить свій вплив на суспільство.

Щоб члени ЦК КПРС і депутати Верховної Ради СРСР погодилися на конституційну реформу, Горбачов запропонував специфічну виборчу процедуру: дві третини депутатів (1500) обирали на прямих виборах із довільною кількістю кандидатів на одне депутатське місце, а одну третину (750) висували офіційно зареєстровані організації: КПРС, комсомол, профспілки, наукові товариства, творчі спілки тощо. Усі вони будувалися на засадах «демократичного централізму», тобто перебували під контролем партійного керівництва. Щоправда, АН СРСР висунула серед інших Андрія Сахарова, який украй не задовольняв кремлівське керівництво.

Вищим органом представницької влади ставав З’їзд народних депутатів.

У березні 1989 р. відбулися вибори народних депутатів СРСР. На всіх попередніх виборах висували одного кандидата від «блоку комуністів та безпартійних», якого ретельно відбирали в партійних комітетах. По суті, це були вибори без вибору. Натомість тепер, згідно із законом «Про вибори народних депутатів», що його ухвалила Верховна Рада СРСР, вирішальне слово у визначенні депутатів мали виборці. На один мандат могли претендувати кілька кандидатів. В Україні виборці провалили багатьох високопосадових функціонерів.

Вибори створили дворівневу парламентську систему: З’їзд народних депутатів СРСР і сформований із його складу таємним голосуванням постійний орган — Верховну Раду СРСР. Головою останньої став М. Горбачов.

Восени 1989 р. було внесено важливі поправки до закону про вибори до Верховної Ради УРСР й до місцевих рад. Відповідно до них депутатів обирали тільки у виборчих округах. Не передбачалося органу влади, подібного до З’їзду народних депутатів СРСР.

Проаналізуйте візуальне джерело. • 1. Які гасла на транспарантах свідчать про обстоювання пікетувальниками ідеї незалежності України? • 2. Унаслідок яких обставин суспільно-політичного життя в УРСР стало можливим швидке поширення цієї ідеї?

Пікетувальники біля будівлі Верховної Ради УРСР. Київ, 15 травня 1990 р.

Напередодні виборчої кампанії в УРСР сформувався Демократичний блок. До нього увійшли 43 громадські організації та групи (осередки НРУ, «Меморіал», УГС, «зелені» та ін.). У виборчому маніфесті було проголошено такі гасла, як досягнення реального політичного й економічного суверенітету України, створення багатопартійної системи, рівноправність усіх форм власності, розроблення нової конституції, реальна свобода віросповідання.

Словник

Суверенітет — повнота влади держави, її самостійність і незалежність у внутрішній та зовнішній політиці.

Перше засідання Верховної Ради УРСР, обраної на альтернативних виборах. 15 травня 1990 р.

4 березня 1990 р. відбулися перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР та місцевих рад. Вони вирізнялися активністю: на дільниці з’явилися 85 % тих, хто був внесений до виборчих списків. Бюлетені містили по одній кандидатурі лише в чотирьох округах із 450.

Вибори засвідчили, що компартійно-радянський апарат контролював ситуацію. Демократичний блок зазнав поразки. Номенклатура перемогла в усіх областях, окрім Львівської, Івано-Франківської й Тернопільської. У цих трьох областях за кандидатів Демократичного блоку віддали голоси 85 % виборців, тож комуністичні депутати опинилися в опозиції.

2. Зародження багатопартійності

На початку 1990-х років з’явилися перші політичні партії, альтернативні КПРС-КПУ. Українську національну партію (УПП) було утворено у Львові ще в жовтні 1989 р., але на початок 1991 р. вона налічувала лише півтори сотні членів. У квітні 1990 р. в Києві відбувся установчий з’їзд Української республіканської партії (УРП), а у Львові — Української християнсько-демократичної партії (УХДП). УРП охопила відразу майже всі області України, оскільки спиралася на осередки та кадри УГС. На першому з’їзді УРП були присутні делегати від 28 філій і 219 осередків, які об’єднували 2300 членів партії. На початок 1991 р. чисельність УРП зросла до 7646 членів і кандидатів, з-поміж яких були 10 депутатів Верховної Ради України. Основною метою партії було визначено створення Української самостійної держави. У національному питанні проголошувалася рівність громадян і громадянок незалежно від походження та національності. Наголошувалося на праві кримськотатарського народу на організоване повернення в Україну. УХДП теж пов’язувала питання державності з досягненням політичної незалежності, акцентуючи на погребі відновлення національної символіки й наданні українській мові статусу державної.

У червні 1990 р. в Київському університеті ім. Т. Шевченка відбулася установча конференція Ліберально-демократичної партії. У вересні в Теребовлі створено Демократичну партію України (ДемПУ), а в Києві — Партію зелених України. У грудні 1990 р. засновано Партію демократичного відродження України. Це була партія депутатів: кожний п’ятий член мав мандат рад різного рівня.

Утім стихійно створювана багатопартійна система була специфічною. На початок 1991 р. усі партії (їх було 13), окрім комуністичної, мали сукупну чисельність 30 тис. осіб, натомість КПУ — майже 3 млн. Процес реформування КПУ в умовах гострої суспільно-політичної кризи не розпочинався, й активно діяти в нових умовах вона не могла. Майже всі комуністи виявилися пасивними спостерігачами подій, що розгорталися на їхніх очах.

• На підставі інформації, викладеної в підручнику та знайденої в інтернеті, складіть таблицю «Зародження багатопартійності в УРСР». Чому КПУ не могла активно діяти в нових умовах? У чому виявлялася нездатність партії до реформування? Чи можна вважати це наслідком кризи суспільно-політичної системи тоталітарної держави? Відповідь обґрунтуйте.

Зародження багатопартійності в УРСР

3. Ухвалення Декларації про державний суверенітет України

Після виборів у березні 1990 р. Верховна Рада УРСР уперше почала працювати як парламент — на постійній основі. В ній сформувалися два блоки: парламентська більшість «За суверенну радянську Україну» на чолі з О. Морозом і опозиційна «Народна рада» з лідером І. Юхновським. Сесію Верховної Ради транслювали по радіо й телебаченню, полеміка між депутатами впливала на настрої суспільства. Головою парламенту обрали першого секретаря ЦК Компартії України В. Івашка. У червні він звільнився з партійної посади.

У Москві на З’їзді народних депутатів СРСР у березні 1990 р. М. Горбачова обрали президентом СРСР. Запровадженням цієї посади він зміцнив своє владне становище в державі. Одночасно було скасовано 6-ту статтю Конституції СРСР, що визначала КПРС як керівну і спрямувальну силу суспільства, ядро його державних і громадських організацій.

12 червня 1990 р. Верховна Рада Російської Федерації з ініціативи голови цього органу Б. Єльцина ухвалила декларацію про державний суверенітет.

Приклад Росії надихнув і підштовхнув українських парламентарів до історичного кроку. 16 липня 1990 р. Декларацію про державний суверенітет України було ухвалено абсолютною більшістю голосів. Депутати задовольнили прохання голови ВР УРСР В. Івашка про відставку. Він дав згоду балотуватися на посаду заступника генерального секретаря ЦК КПРС. Серед 27 претендентів на крісло голови Верховної Ради УРСР реальні шанси мав тільки другий секретар ЦК КПУ Леонід Кравчук. 18 липня 1990 р. його обрали на цю посаду.

Зал засідань Верховної Ради УРСР під час ухвалення Декларації про державний суверенітет України. Виступає голова Ради Міністрів УРСР В. Масол. Київ, 16 липня 1990 р.

Компартія України залишалася «складовою і невіддільною» частиною КПРС, дисциплінованим провідником волі союзних структур влади. Тож про відокремлення КПУ від КПРС навіть не йшлося. Втім, громадяни і громадянки України вважали інакше. Вони бажали реального втілення в життя Декларації про державний суверенітет України. Зважаючи на настрої населення, частина комуністичної більшості Верховної Ради почала віддалятися від ЦК КПУ. Так звані суверен-комуністи об’єднувалися навколо Л. Кравчука. Останній узяв курс на реальну суверенізацію УРСР.

Логічним продовженням Декларації про державний суверенітет став закон «Про економічну самостійність Української РСР» від 3 серпня 1990 р.

• Проаналізуйте фрагменти джерела. Виберіть один із фрагментів і прокоментуйте його. У чому полягає історичне значення документа?

«Верховна Рада Української РСР виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України,

ПРОГОЛОШУЄ

державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

І. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ. Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення...

II. НАРОДОВЛАДДЯ. Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України. Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці. Від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада Української РСР. Жодна політична партія, громадська організація, інше угруповання чи окрема особа не можуть виступати від імені всього народу України...

V. ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВЕРХОВЕНСТВО. Українська РСР здійснює верховенство на всій своїй території. Територія Української РСР в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди...

VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ. ...Українська РСР самостійно створює банкову (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю...

VIII. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК. ...Українська РСР є самостійною у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гарантує всім національностям, що проживають на території Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку. Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя...

IX. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ БЕЗПЕКА. Українська РСР має право на власні Збройні Сили. Громадяни Української РСР проходять дійсну військову службу, як правило, на території Республіки і не можуть використовуватись у військових цілях за її межами без згоди Верховної Ради Української РСР. Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї» (із Декларації про державний суверенітет України).

4. Революція на граніті

«Народна рада» в українському парламенті прагнула розпочати передбачений радянськими конституціями процес виходу із СРСР. Натомість загальносоюзний центр на чолі з М. Горбачовим і російський лідер Б. Єльцин, борючись одне з одним за владу, були єдині в намаганні запобігти розпаду країни. Росія першою із союзних республік проголосила Декларацію про державний суверенітет, але заявила в ній «про рішучість створити правову державу у складі оновленого Союзу РСР» і про об’єднання РФ з іншими республіками «на основі Договору».

Небажання Верховної Ради УРСР здійснювати задекларовані революційні перетворення спричинило протести в суспільстві. На початку жовтня 1990 р. в Києві розпочалося голодування студентів під політичними гаслами.

Київські студенти висунули три вимоги: 1) достроково припинити повноваження Верховної Ради УРСР і призначити нові вибори на багатопартійних засадах восени 1991 р.; 2) ухвалити закон про націоналізацію майна КПУ та ЛКСМУ; 3) не допустити підписання Союзного договору. Львівські студенти доповнили ці вимоги ще двома: затвердити рішення про проходження військової служби громадянами України тільки в межах республіки та відправити у відставку голову Ради Міністрів УРСР В. Масола.

ЗАУВАЖТЕ

Парламентська більшість «За суверенну радянську Україну» мала неофіційну назву «група 239». Такою кількістю голосів Л. Кравчука обрали Головою Верховної Ради.

У наметовому містечку на площі Жовтневої революції (нині — майдан Незалежності) стояло до пів сотні наметів. У голодуванні брали участь 158 студентів із Києва, Львова, Дніпропетровська, Івано-Франківська та інших міст. Містечко рясніло плакатами: «Наше ярмо: 239, КДБ, КПУ», «Комуністам — комунізм, Україні — свободу», «КПРС — на смітник історії» та іншими. Учасників голодування регулярно доправляли до 14-ї лікарні, де їм у разі потреби надавали медичну допомогу.

Наметове містечко на площі Жовтневої революції в Києві під час Революції на граніті. Жовтень 1990 р.

11 жовтня в Києві відбулася 100-тисячна демонстрація на підтримку студентів-голодувальників. Мітинги й демонстрації солідарності пройшли в Донецьку, Горлівці, Херсоні, Дніпропетровську, Тернополі, Рівному, Кременчуці. У центрах Житомира, Донецька і Сум було організовано наметові містечка голодувальників. 16 жовтня в Києві голодувало вже 298 студентів, 27 із них — від першого дня.

17 жовтня Верховна Рада УРСР затвердила постанову, яка частково задовольнила вимоги протестувальників, після чого припинилося голодування студентської молоді. Однак реального результату, як виявилося, студенти досягли тільки в одному пункті своїх вимог — кадровому. Голову уряду В. Масола звільнили, на його місце призначили першого заступника — В. Фокіна.

• Проаналізуйте таблицю-схему. Прокоментуйте твердження, проілюструвавши кожне конкретними історичними фактами.

8 жовтня 1990 р. наметове містечко відвідав Олесь Гончар, визнав вимоги студентства цілком справедливими. Наступного дня він залишив лави КПРС, мотивуючи рішення тим, що «з такими, з безмежно жорстокими, що глумливим сміхом зустрічають трагедію власного народу, страждання дітей України, я не хочу мати нічого спільного»

• Поміркуйте, що дає підстави для пропонованого висновку історика. Наведіть кілька аргументів, щоби підтвердити або спростувати викладену думку.

«Студентська революція на граніті, яку нині називають першим українським Майданом, була успішним ненасильницьким політичним протестом проти чинної тоді комуністичної влади в Україні. Разом з іншими акціями громадянської непокори, що охопили Україну в жовтні 1990 р., вона заклала традиції демократичних форм протесту» (український історик Віктор Даниленко).

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: • Революція на граніті • конституційна реформа • перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР • ухвалення Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України.

2. Поясніть значення понять, термінів і гасел: суверенітет, багатопартійність, «повновладдя рад», «парад суверенітетів».

3. Поясніть написи на плакатах під час Революції на граніті: «Наше ярмо: 239, КДБ, КПУ», «Комуністам - комунізм, Україні - свободу», «КПРС - на смітник історії».

4. Підтвердьте фактами або спростуйте слушність тверджень.

• Центральною подією в суспільному житті республіки були вибори в березні 1990 р. народних депутатів до Верховної Ради України та місцевих рад народних депутатів. • Прагнучи зберегти контроль за суспільно-політичним життям, партійні реформатори зважилися на конституційну реформу, покликану надати реальну владу радам. • Суть і зміст Декларації про державний суверенітет засвідчили фактичну відмову України від участі в підготовці нового Союзного договору.

5. Проілюструйте конкретними фактами тези про події та явища доби «перебудови»: • Революція на граніті - молодіжна акція громадянської непокори з вимогою розпочати реалізацію положень Декларації про державний суверенітет України. • По суті, конституційна реформа започатковувала своєрідну революцію знизу, яка перетворила політичний режим із диктаторського на демократичний.

6. Підтвердьте фактами або спростуйте слушність твердження.

«З часом трансформувалася суть перебудови. Загальні вибори на альтернативній основі; гарантування свободи друку; розвиток багатопартійності; розширення прав трудових колективів; розмежування функцій партійних і державних органів; утвердження в суспільстві спочатку ідейного, а невдовзі й політичного плюралізму; законодавче оформлення економічної свободи; розширення прав союзних та автономних республік наближали крах тоталітарної системи...» (український історик Олег Бойко).