§ 21. Соціально-економічне становище

Реформатори на чолі з М. Горбачовим сподівалися, що системну кризу в СРСР можна подолати, не порушуючи права держави на контроль над економікою. Утім швидко з’ясувалося, що надання більших прав державним підприємствам призводить до ще більшого розбалансування командної економіки, поглиблення дефіцитності бюджету та нестримної інфляції. Реформа 1987 р., яка ґрунтувалася на забезпеченні самостійності, самоуправління й самофінансування державних підприємств, лише поглибила кризу.

На зламі 1980—1990-х років було визнано, що командна економіка до реформування не надається. Тому розпочалися спроби заміни директивного управління ринковими регуляторами. Однак компартійно-радянська номенклатура не підтримала генерального секретаря ЦК КПРС і вузьке коло реформаторів, адже демонтаж командної економіки ставив під загрозу її становище в суспільстві й державі. Нерішучість і половинчастість реформаторських кроків, відвертий саботаж ринкових перетворень призвели до господарського паралічу, який вплинув на різке погіршення життєвого рівня населення.

1. Політика «прискорення»

Першим гаслом перебудовної доби було «прискорення». Йшлося про прискорення темпів економічного зростання. У самому звучанні цього терміна відчувався оптимізм. Мовляв, розвиваємося загалом задовільно, але треба пришвидшити темп.

Свою економічну програму М. Горбачов оприлюднив 1985 р. Основну увагу він приділив розвиткові машинобудування. Було запропоновано децентралізацію управління економічним життям, запровадження глибокого госпрозрахунку, розширення прав підприємств, посилення матеріальної зацікавленості трудових колективів.

У жовтні 1986 р. на засіданні політбюро ЦК КПУ було оголошено, що за вісім місяців міністерства та відомства республіки видали 666 тис. письмових розпоряджень, постанов та інших директив. І це був тільки додаток до тієї паперової зливи, яка йшла з Москви. «Товариші, це вже межа, це ж фабрика з видання декретів!» — бідкався В. Щербицький, коментуючи цю цифру.

Проте партійні комітети не збиралися відмовлятися від своїх прерогатив у сфері управління виробництвом. Про переведення економіки на ринкові рейки не йшлося. Засади реформування економічного життя не виходили за межі звичних уявлень про вдосконалення управління підприємствами. Не дивно, що криза дедалі глибше охоплювала господарський організм велетенського СРСР. Попри всі старання статистиків, економічні показники щоразу погіршувалися.

У квітні 1985 р. М. Горбачов поставив на розгляд політбюро ЦК КПРС питання «Про боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом». Ніхто б не взявся заперечувати, що алкоголізм украй негативно позначався на якісних показниках виробництва, призводив до моральної та фізичної деградації сотень тисяч людей. Однак боротьба з цим соціальним лихом радикальними методами не мала відчутних результатів. В Україні за другу половину 1985 р. кількість торговельних закладів, які реалізували спиртні напої, зменшилася вдвічі. По всій країні на мільйони осіб, винних у порушенні антиалкогольного законодавства, накладали адміністративні стягнення. Міліція вилучила в населення 418 тис. самогонних пристроїв. Переслідували продаж і вживання не тільки міцних напоїв, а й вина та пива. Запопадливі партапаратники ініціювали вирубування виноградників на Закарпатті та в Криму. Нищили плантації навіть унікальних сортів винограду.

Проаналізуйте візуальні джерела. • 1. Які образи обіграли художники, щоб викрити бюрократичні перепони на шляху реформ? Витлумачте кожен із цих образів. • 2. Як ви гадаєте, чи дієвими були зусилля пропагандистів? Свою позицію обґрунтуйте.

Текст до карикатури: «Нерідко буває, що від розробки техніки до серійного виробництва — нескінченно довгий шлях із багатьма невиправданими ініціативами-перешкодами»

Текст до карикатури: «Усі ми знаємо, скільки шкоди завдають численні обмеження та інструкції. Це “продукція” людей, які, подібно до одного літературного персонажа, кожного ранку “ходять у посаду”, а прискорення розуміють, як механічне пришвидшення колообігу паперів (з виступу на XXVII з’їзді КПРС)»

Текст до карикатури: «Час нарешті покінчити з практикою дріб’язкової опіки підприємств з боку міністерств і відомств. Прискоренню науково-технічного прогресу дуже заважає величезна кількість усіляких паперів, форм, таблиць, непотрібних бюрократичних процедур (із матеріалів XXVII з’їзду КПРС)»

Антиалкогольні заходи не дали бажаних результатів, а в народній пам’яті залишилися яскравим прикладом некомпетентних дій влади, що спричинили неабиякий сплеск самогоноваріння.

Один із наслідків економічної кризи — поширення тіньової економіки. У травні 1986 р. стартувала кампанія боротьби з нетрудовими доходами. «Трудящі» економічно залежали від держави, а доходи тих, хто прагнув заробляти на життя поза сферою командної економіки, вважали нетрудовими.

Увагу силових структур, правоохоронних органів і компартійно-профспілкового апарату було спрямовано на викорінення приватної ініціативи в усіх її формах. Спеціальні комісії обмірювали будиночки на дачних ділянках і змушували руйнувати приміщення, параметри яких перевищували встановлені норми. Переслідували людей, які бажали заробити ремонтом житла, пошиттям одягу, наданням населенню інших послуг. Штрафували господинь, які продавали в невстановлених місцях щось вирощене на присадибній ділянці або зібране в лісі. Так комуністична держава обстоювала своє монопольне право на забезпечення населення всім необхідним, хоча з постачанням справлялася вкрай незадовільно. Привид ринкових відносин відлякував компартійно-радянський апарат.

Через пів року після ухвалення цього одіозного закону, у листопаді 1986 р., Верховна Рада СРСР проголосувала за закон протилежного змісту — «Про індивідуальну трудову діяльність».

Проаналізуйте візуальні джерела. • 1. Яким явищам економічного життя доби їх присвячено? Що викривають карикатуристи? • 2. Чому антиалкогольна кампанія не дала очікуваних результатів? • 3. Хто такі «несуни»? • 4. У чому виявлявся деморалізаційний вплив кризи радянської економіки?

2. Невдача реформаторських зусиль

Коли гасло «прискорення» не спрацювало, М. Горбачов вирішив підійти до проблеми з іншого боку. У 1987 р. КПРС дала державним підприємствам право діяти самостійно. Однак ця спроба теж не вийшла за межі командної економіки. Основна ідея економічної реформи полягала в поєднанні централізованого директивного планування з наданням підприємствам певної свободи дій. Ступінь свободи визначався трьома «С»: самостійність, самоуправління, самофінансування.

30 червня 1987 р. Верховна Рада СРСР ухвалила «Закон про державне підприємство», у якому було розвинуто основні ідеї цієї реформи. Було затверджено постанови про перебудову планування, матеріально-технічного постачання, ціноутворення тощо. Підприємства отримали можливість самостійно планувати виробничу діяльність у визначених межах. Вони здобули право укладати контракти зі своїми постачальниками й споживачами, встановлювати прямі, без посередництва Держплану, зв’язки з іншими підприємствами. У деяких галузях їм навіть дозволялося вступати у прямий контакт з іноземними фірмами.

Виявилося, однак, що в межах окремих підприємств реформа управління не діє. Підприємства справді стали самостійнішими, але почали ухилятися від виробництва тієї продукції, яка була невигідною. Натомість нарощували виробництво вигідної, але непотрібної споживачам продукції. Отже, реформа поглибила процеси розбалансування економіки.

У травні 1988 р. було ухвалено закон «Про кооперацію в СРСР». Людям, які об’єднувалися в зареєстровані державними установами кооперативи, дозволяли підприємницьку діяльність, здебільшого у сфері громадського харчування та послуг. Новий закон сприяв виявленню ініціативи багатьох підприємливих людей. Це був перший крок входження Радянського Союзу в ринкову економіку. Межі легального приватного сектору охоплювали виробництво трьох десятків видів товарів і послуг. Доходи тих, хто бажав мати свій бізнес, обкладали 65-відсотковим податком, але це не ставало на перешкоді.

Наприкінці 1980-х років в українських кооперативах працювали приблизно 700 тис. осіб, які щороку виробляли товари або надавали послуги на загальну суму майже 5 млрд рублів. Дві третини кооперативного обороту спрямовували на обслуговування потреб населення, одну третину — на потреби державних підприємств. Близько 60 % кооперативів працювали у сфері громадського харчування. Кооперативний сектор формувався в надрах командної економіки, проте діяв за законами ринку.

За допомогою додаткових джерел інформації знайдіть дані про основні економічні показники СРСР та УРСР упродовж 1975—1985 рр. Оформіть їх у вигляді графіків. Прокоментуйте здобуті дані.

Одночасно з реформами в промисловості була спроба вдосконалити функціонування колгоспно-радгоспної системи. Жорсткий контроль і в цій сфері не дав позитивного результату. Продовольча проблема дедалі більше загострювалася. Тоді Кремль вдався до деяких кроків у напрямку до ринкової економіки. Зокрема, у березні 1988 р. було прийняте нове положення про колгоспи, яке допускало можливість існування орендних відносин. Колгоспним сім’ям надавалося право брати землю в оренду на тривалий термін (до 50 років) і розпоряджатися виробленою продукцією на власний розсуд. Однак мало хто з колгоспників зважився на самостійне господарювання. Адже для такого виробництва потрібна малогабаритна сільськогосподарська техніка, а також інфраструктура для реалізації вирощеної продукції. А цього бракувало. Місцева адміністрація, керівники колгоспів і радгоспів сприймали появу орендарів-фермерів як виклик своїй безконтрольній владі на селі. Тому вони всіляко гальмували поширення орендних відносин.

Проаналізуйте візуальні джерела. • 1. Поділіться міркуваннями, чому командна радянська економіка не надавалася до реформування, зокрема до ринкових перетворень. • 2. Чому партійна номенклатура й керівники підприємств саботували проведення реформ? • 3. Які негативні явища в суспільно-економічному житті поширилися під час «перебудови»?

Текст на плакаті (російською мовою). На білому тлі: «Оренда; бригадний підряд, гласність; сімейний підряд; перебудова; демократія; госпрозрахунок; кооперація». На чорному тлі: «Бюрократизм; волюнтаризм; корупція; тяганина; показуха; некомпетентність; кар’єризм; інертність; хамство; застій»

Улітку 1989 р. виявилося, що здійснювані економічні заходи стали каталізатором кризи. Тож союзні органи влади пішли на роздержавлення економіки та активніший перехід до ринкових відносин.

Програму ринкових реформ опублікували в травні 1990 р., але Верховна Рада СРСР відхилила її. Тоді уряд відмовився від реформ і почав розробляти випробуваними методами п’ятирічний план на 1991—1995 рр.

3. Падіння рівня життя населення

Поглиблення економічної кризи наприкінці 1980-х років відсунуло СРСР на 77-ме місце у світі за рівнем ужитку товарів і послуг на одну особу населення.

Вважалося, що в Україні продовольче становище було дещо кращим, ніж у багатьох інших республіках СРСР, але гострий дефіцит продовольства вже почав відчуватися. З кінця 1980-х років дефіцитом стало майже все. З осені 1990 р. в Україні запровадили продаж продовольчих і промислових товарів за картками споживача з купонами.

Інфляція, тобто знецінення рубля, призвела до істотного падіння реальної заробітної плати, стипендій та пенсій. У цій ситуації ЦК КПРС потурбувався про керівних працівників: із жовтня 1989 р. підвищили заробітну плату працівникам партійного апарату на 50—100 %. Істотно зросли оклади працівників радянських, комсомольських і профспілкових органів, міністерств та відомств. Цей захід викликав обурення в суспільстві й подальше падіння авторитету влади.

В умовах стрімкого знецінення рубля поширився натуральний, так званий бартерний обмін. Підприємства відмовлялися одержувати за свою продукцію «дерев’яні» рублі. Вони спрямовували продукцію передусім за адресами виробників сировини, матеріалів, комплектования, енергоносіїв, щоб розплатитися з боргами. Державний план утратив значення директивного документа. Порушувалися й укладені самими ж підприємствами контракти. Місцева влада в регіонах, у яких розміщувалися підприємства, погоджувалася виконувати планові зобов’язання тільки після задоволення регіональних потреб. Державу охоплював економічний параліч.

Криза командної економіки особливо болісно позначилася на галузях, які обслуговували потреби населення. Зокрема, розпадалася система охорони здоров’я. На початку 1990-х років Україна була забезпечена медикаментами й медичною апаратурою лише на третину потреб.

З огляду на стрімкий розпад управління виробництвом і занепад галузей економіки Верховна Рада УРСР 3 серпня 1990 р. ухвалила закон «Про економічну самостійність». Цей документ проголошував самостійність України у визначенні економічного статусу та стратегії соціально-економічного розвитку, форм і методів господарювання й управління суспільним виробництвом.

СЛОВНИК

Інфляція — знецінення грошей, що проявляється переважно у формі стрімкого зростання цін на товари та послуги, не обумовленого підвищенням їхньої якості.

Проаналізуйте фрагмент джерела. • 1. Як у ньому пов’язані явища економічного життя, зокрема дефіцит товарів першої потреби, зростання політичної активності громадян? • 2. Чому черги в магазинах часто перетворювалися на стихійні мітинги?

«...З прилавків магазинів один за одним зникали промислові та продовольчі товари. Люди скуповували все підряд. Склалася ситуація, коли населення чи не вперше отримало на руки більшу кількість готівки. Та не було товару, який би можна було за неї купити. У 1990 р. практично все стало дефіцитом. Гонитва за товарами в цих умовах витісняла всі інші цілі, людина перебувала в постійному напруженні.

Дуже часто джерелом накопичення негативної енергії, свого роду несанкціонованими мітингами, ставали масові черги за товарами першої необхідності (особливо активно у великих промислових регіонах — Києві, Донбасі, західних областях). У них обговорювалися питання, які турбували в повсякденні практично кожну людину: дефіцит багатьох товарів першої необхідності, інфляційні процеси, тіньова економіка, зростання рівня злочинності, втрата віри в досягнення бажаних життєвих цілей за рахунок наполегливої праці; різка активація в суспільстві діяльності неформальних об’єднань; проваджувана владою економічна політика. У результаті активного обговорення наявних економічних негараздів, отримання довго замовчуваної інформації про історичне минуле, екологічну ситуацію тощо відбувалася політизація суспільства» («Економічна історія України» за ред. В. Смолія).

Проаналізуйте візуальні джерела. • 1. Як криза економіки посилила соціальне розшарування й напругу в радянському суспільстві? • 2. Чому професії, пов’язані з постачанням і збутом товарів, потрапили до переліку найпрестижніших? • 3. Які деградаційні явища в царині суспільної моралі спричинила економічна криза?

4. Чорнобильська катастрофа

Через рік після оголошення політики «перебудови», 26 квітня 1986 р., в Україні, неподалік від Києва, сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа. Два вибухи на енергоблоці № 4 Чорнобильської АЕС наблизили крах радянської економіки. Тяжкі наслідки катастрофи не подолані й досі. Вони впливатимуть на екологічний стан України впродовж життя багатьох поколінь.

Чорнобильська АЕС почала працювати в серпні 1977 р. із введенням в експлуатацію першого енергоблока; другий почав діяти в листопаді 1978 р.; третій і четвертий енергоблоки введено в дію, відповідно, у 1981 і 1983 рр. Після цього атомна станція зрівнялася за потужністю з найбільшими у світі АЕС — «Боже» (Франція) і «Фукусіма» (Японія).

Ще на етапі спорудження реакторів КДБ не раз інформував керівництво країни про неякісні будівельні матеріали, крадіжки, часте порушення будівельних технологій. У грудні 1979 р. КДБ доповідав: «...продовжують надходити дані, які свідчать про грубі порушення технологічних норм будівництва, протипожежної безпеки і техніки безпеки ведення будівельних і монтажних робіт, які приводять до нещасних випадків. Мають місце випадки, коли окремі керівники свідомо йдуть на грубі порушення технологічних норм ведення будівництва...» (повідомлення Управління КДБ у м. Прип’ять про порушення під час будівництва Чорнобильської АЕС (документ від 19 грудня 1978р.)).

Від Чорнобильської катастрофи постраждали майже 5 млн осіб, забруднено радіонуклідами до 5 тис. населених пунктів Росії, Білорусі та України. Зокрема, в Україні забруднено 2293 населені пункти 74 районів, де проживали 2,6 млн осіб. Загальна площа забруднення в УРСР дорівнювала майже 54 тис. кв. км. Люди, які опинилися в зоні впливу руйнівних наслідків аварії, і досі переживають особисту трагедію. Стан їхнього здоров’я дедалі погіршується. Десятки тисяч людей пішли з життя. За оцінками експертів, економічний тягар, пов’язаний із ліквідацією наслідків аварії, становив для України до кінця 2015 р. 179 млрд доларів.

Керівництво країни намагалося применшити і приховати від світу наслідки катастрофи. Два дні світ нічого не знав про вибух. 27 квітня різке зростання радіаційного фону зафіксували в Данії та Швеції, після чого шведська влада звернулася до Москви з вимогою надати пояснення. Про шкідливість радіоактивних викидів радянське населення попередили лише на дев’ятий день після катастрофи. Раніше лунали заспокійливі заяви. Горбачов натиснув на Щербицького, щоб першотравнева демонстрація в столиці України була, як завжди, масовою, хоча рівень радіації в місті загрозливо зростав.

Зруйнований реактор четвертого енергоблока ЧАЕС

У повідомленні оперативної групи політбюро ЦК КПРС від 4 червня 1986 р. заперечувалися оцінки катастрофи офіційними особами та пресою Заходу, «які заявляють про нібито істотну економічну та матеріальну шкоду, заподіяну поширенням невеликої кількості радіоактивних речовин». Фактично ж ця «невелика кількість» лише за вмістом цезію-137 (одного з головних компонентів радіоактивного забруднення біосфери) дорівнювала трьом сотням атомних бомб, еквівалентних скинутим на Хіросіму. Під впливом радіоактивного йоду, поки він містився в повітрі, щитоподібні залози мільйонів людей зазнали незворотних змін. А в чорнобильській хмарі був і радіоактивний стронцій, вплив якого на здоров’я відчуватиме не одне покоління людей.

Про наслідки катастрофи, яку М. Горбачов обережно називав аварією, громадяни України незабаром дізналися. Вони на власному досвіді переконалися, що ухвалення доленосних для них економіко-екологічних рішень за межами республіки є гостро небезпечним. Чорнобиль відіграв роль каталізатора суспільно-політичних процесів, які спричинилися до усвідомлення необхідності здобуття незалежності України. Навколо теми Чорнобильської катастрофи почали формуватися перші громадські організації в Україні. 6 квітня 1988 р. в Києві пройшла перша не санкціонована владою демонстрація під гаслами «Геть АЕС з України», «Не хочемо мертвих зон», «АЕС — на референдум» тощо.

Проаналізуйте фрагменти джерел. • 1. Чому інформація КДБ від 29 квітня мала на меті не інформування задля порятунку населення від радіації, а створення умов державної безпеки під час підготовки і святкувань «1 Травня — Дня міжнародної солідарності трудящих»? • 2. Чому влада в СРСР загалом та УРСР зокрема намагалася приховати правду про події на ЧАЕС як від своїх громадян, так і від країн Заходу? Як це узгоджувалося з політикою гласності?

Першотравнева демонстрація на Хрещатику в Києві. 1986 р.

«Інформація, що надходить до КДБ УРСР свідчить про те, що підготовка до святкування 1 Травня проходить у виключно здоровій політичній обстановці в республіці, в атмосфері високої суспільно-політичної та трудової активності трудящих щодо виконання історичних рішень XXVII з’їзду КПРС...» (з доповідної записки голови КДБ УРСР від 29 квітня 1986 р.).

«...Кому потрібно було в зараженому радіацією Чорнобилі влаштовувати показушні весілля, фальшиві гулянки, паради? Навіщо у дні всенародної жалоби було влаштовано першотравневу демонстрацію на Хрещатику, де оголені діти, нічого не підозрюючи, танцювали перед трибунами, потішаючи тих, котрі знали — зобов’язані були знати! — про весь трагізм ситуації?!» (з виступу Олеся Гончара (1989)).

Проаналізуйте фрагмент джерела. Як у документі пояснюється зв’язок економічних та екологічних проблем в Україні з визріванням ідеї незалежності?

«Чорнобильська трагедія привернула увагу широких кіл громадськості України до екологічних проблем республіки, до стану її вод, землі та атмосфери. І ми раптом усвідомили собі, що живемо в гігантській душогубці, адже на території республіки, яка складає заледве 2,7 % від всієї площі СРСР сконцентрована ¹/₄ всієї потужної промисловості країни. Причому найбільш небезпечних для природи її галузей: хімічної, металургійної, атомно-енергетичної. Це є не тільки наслідком значних природних ресурсів України, зокрема багатих її покладів корисних копалин, але й відсутністю справжнього господаря на власній землі...

Уряд республіки, який мав би регулювати й визначати напрямок розвитку і структуру промисловості України з врахуванням її шкідливих впливів на природу, виявився неспроможним протистояти диктату центральних міністерств і відомств, які нібито в загальносоюзних цілях під захистом центрального уряду планували розвиток підпорядкованих їм галузей промисловості чисто у своїх вузьких інтересах без огляду на небезпеку, яку вони створюють своєю варварською діяльністю. Екологічні проблеми України для мешканців Москви є далекими й незрозумілими, тому ми самі повинні підняти свій голос на захист власного здоров’я і самого життя...» (з Резолюції української асоціації незалежної творчої інтелігенції з приводу екологічного становища в Україні (січень 1989 р.))

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Схарактеризуйте поняття і терміни: політика «прискорення», дефіцит, інфляція.

2. Підтвердьте фактами або спростуйте слушність тверджень.

• Започаткована політика «прискорення» виявилася лише пропагандистським закликом. • «Прискорення» не могло дати відчутних результатів без глибоких якісних перетворень у системі виробничих відносин, без «розкріпачення» особистої ініціативи виробника, без перебудови економіки на ринкових засадах.

3. Проілюструйте конкретними фактами тези про події та явища доби «перебудови»: • Сподівання нового керівництва СРСР на подолання кризи традиційними засобами «вдосконалення» директивного управління народним господарством виявилися марними. • Нерішучість і половинчастість реформаторських кроків, відвертий саботаж ринкових перетворень призвели до господарського паралічу, що позначився на життєвому рівні населення.

4. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагменті джерела.

«У результаті “цукрової паніки” буквально за два-три дні вільна торгівля цукром перетворилася в агонію... Черги займають о 4—5 годині ранку... Цукру вистачає тільки частині очікувачів. Решта повертаються з пустими руками, проклинаючи всіх і все, починаючи від посадових осіб, закінчуючи перебудовою. Всі ті трирічні зусилля керівництва партії та праці народу можуть бути порушені дурними кроками тільки в одній торгівлі. Те, що відбувається й говориться в цих шумних і гнівних чергах, можна порівняти з найтяжчими роками війни й голоду».

5. Чому Чорнобильську катастрофу вважають каталізатором подій українського національного пробудження періоду «перебудови»?

6. Підготуйте проект на тему «Спроби економічних реформ — агонія планово-адміністративної економіки» та представте його результати в класі.

7. Які наслідки для екології та довкілля мала Чорнобильська катастрофа? Підготуйте інфографіку про наслідки катастрофи. Як, на вашу думку, мало виглядати повідомлення в тогочасній пресі про катастрофу? Підготуйте власний варіант та представте його в класі.