§ 25. Боротьба за прорив інформаційної блокади довкола теми Голодомору в Україні. Практичне заняття № 6

Політику «творення голоду», яку здійснювала радянська влада щодо українського народу упродовж радянської окупації України, десятиліттями старанно приховували й замовчували. З падінням «залізної завіси» і напередодні розпаду СРСР у світі почали відкрито говорити про Голодомор як прояв геноциду радянської влади щодо українського народу. Визначальну роль у прориві інформаційної блокади довкола теми Голодомору відіграла українська діаспора Канади та США, яка поширювала інформацію, досліджувала і розповсюджувала раніше засекречені документи і твори української літератури. Попри інформаційний вакуум, який існував довкола теми Голодомору майже до розпаду СРСР, країни західного світу знали про цю трагедію ще в 1930-х, однак про це світ довго мовчав.

* * *

Об’єднайтеся в групи.

• Дослідіть життя і діяльність британського журналіста Гарета Джонса. Використайте довідку із сайту національного Музею Голодомору-геноциду.
• Можна використати додаткові джерела інформації (Поплатився життям за правду про Голодомор! Хто такий Гарет Джонс? Машина часу.)
• Перегляньте художній фільм 2019 р. «Ціна правди», створений на реальних подіях за біографією Гарета Джонса.

1. Що в біографії англійського журналіста вас найбільше вразило?

2. Порівняйте дані історичної довідки про журналіста та сюжет фільму. Чи є у фільмі вигадки?

3. Чому інформація, яку намагався донести суспільству і владі Британії Гарет Джонс, залишилася без уваги?

4. Поміркуйте, чи може бути фільм про Голодомор в Україні ефективним засобом для донесення світу інформації про злочини радянської влади проти українського народу.

5. Проведіть паралелі із сучасною війною Росії проти України. Висловіть міркування, чому важливо висвітлювати правду про злочини РФ проти України.

«Зацікавлення Гарета Україною заклала його мати, яка у дівоцтві працювала гувернанткою в родині Джона Юза, засновника міста Юзівка. Її розповіді про далекий край, такий не схожий на його батьківщину, сформували дитячу мрію побачити все на власні очі. Закінчивши школу, Ґарет навчається у кількох коледжах, а закінчивши у 1929 р. Трініті-коледж в Кембріджі, почав мандрувати США та Європою. Блискуче володіючи п’ятьма мовами, він почав писати репортажі та намагався публікувати їх.

Репортаж Гарета Джонса від 29 березня 1933 року про його відвідини України

До 1932 р. Ґарет Джонс був у Радянському Союзі двічі: три тижні влітку 1930 р. і місяць влітку 1931-го. Він повідомляв про результати кожної поїздки у своїх репортажах, включаючи три статті під назвою “Дві Росії”, які він анонімно опублікував у The Times у 1930 р.

У липні 1931 р. Ґарет Джонс та X. Л. “Джек” Хайнц II (нащадок засновника американської продовольчої компанії Хайнц) знову відвідали УСРР Ґарет Джонс виступав перекладачем Хайнца. Коли вони влітку відвідали Дніпробуд, Хайнца особливо вразила американська колонія. “Там на мене чекав сюрприз всього життя”, — пише він у своїй анонімно опублікованій книзі “Дослідження в Росії — 1931” (1932): “Полковник Купер і його люди мають чудові будинки, по типу флоридського цегляного бунгало, що розташовані у прекрасному саду з безліччю дерев. Ми залишилися з містером Вілкінсоном у будинку, де живе полковник Купер. Це було грандіозно!”.

Проте, коли Джонс вирушив у сільську місцевість, щоб оглянути стан колективізації і розкуркулення, то виявив, що населення навколо Дніпробуду піддається жорстокому переслідуванню. “Кулаків вони вислали звідси і це було жахливо. Ми дізналися з листа, що по дорозі загинуло дев’яносто дітей — дев’яносто з цього району”, — сказав один менонітський фермер Джонсу: “Багато людей поїхали в Америку — заберіть нас з собою!”. На жаль, мало американців звертали увагу на руйнівні наслідки Дніпробуду навколо греблі, тому що були зайняті, як це назвав Нікербокер, “спогляданням гламурної статистики”.

У березні 1933 р. Ґарет Джонс опублікував на шпальтах The Manchester Guardian (“Манчестер Ґардіан”) свій репортаж про голод в Україні. Він спирався на власні враження, сформовані під час зустрічей із мешканцями сіл Харківщини, які були приречені на смерть від голоду. Джонс описав села, уражені голодом. У листі до батьків він зазначав: “Голод практично скрізь. Мільйони помирають від нього. Я мандрував кілька днів Україною, і там не було хліба. У дітей боліли животи, всі коні й корови виздихали, а люди також вмирали з голоду. Терор був нечуваних масштабів”.

Агенти ДПУ затримали Гарета Джонса. За кілька днів його було депортовано з СРСР та оголошено персоною нон ґрата. Після депортації із СРСР Джонс опублікував в європейських засобах масової інформації понад 20 статей про великий голод в Україні. Публікації Джонса стали з’являтися на шпальтах американських газет, зокрема, The New York American (“Нью-Йорк Американ”).

Ґарет Джонс, який оприлюднив правду про Голодомор, загинув за день до свого тридцятиліття. За загадкових обставин він був викрадений і розстріляний ОДПУ у Маньчжурії».

Роман Молдавський, Інститут дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду

* * *

2. Уперше про Голодомор 1932—1933 рр. як про геноцид проти українського народу заговорив випускник Львівського університету польсько-американський науковець, правозахисник єврейського походження Рафал Лемкін. Він і став творцем терміна «геноцид». Лемкін назвав злочини сталінського режиму проти українського народу геноцидом у 1953 р. у доповіді «Радянський геноцид в Україні», яку виголосив перед кількатисячною аудиторією, що зібралася в Нью-Йорку вшанувати 20-ті роковини Голодомору в Україні.

Проаналізуйте уривок із доповіді Рафала Лемкіна.

1. Поміркуйте, чи міг публічний виступ ученого тоді, в 1953 р., вплинути на ситуацію з правами людини в СРСР і в Україні зокрема.

2. Виберіть три вислови вченого, які, на ваш погляд, найвлучніше описують суть Радянського Союзу й сучасної Росії. Відповідь обґрунтуйте.

3. Ознайомтеся з повним текстом доповіді вченого. Про які ще злочини Росії і Радянського Союзу проти українського та інших народів згадує автор?

«Те, про що я хочу говорити, — це, мабуть, класичний приклад радянського геноциду, його найдовший і найширший експеримент русифікації, а саме — винищення української нації. Україна становить частину південно-східного СРСР, яка дорівнює просторам Франції й Італії і має населення приблизно 30 (правильно — 40. — Авт.) мільйонів. Будучи російською житницею, через своє географічне розташування вона стала стратегічним ключем до нафти Кавказу й Ірану та до всього арабського світу. На півночі вона межує з Росією. Доки Україна зберігає свою національну єдність, доки її народ продовжує думати про себе як про українців і домагається незалежності, доти вона становить серйозну загрозу для самого серця радянської ідеї. Нічого дивного, що комуністичні вожді надавали якнайбільшого значення русифікації цього самостійно мислячого члена їхнього “союзу республік” і вирішили переробити його і пристосувати до свого зразка єдиної російської нації.

Бо українець не є і ніколи не був росіянином. Його культура, його темперамент, його мова, його релігія — все є інакше. ...Він відмовлявся від колективізації, приймаючи радше депортацію і навіть смерть. Тому було особливо важливо пристосувати українця до прокрустового зразка ідеальної радянської людини. Українське населення є дуже вразливе до расового вбивства його вибраних частин, тому комуністична тактика не наслідувала взірця німецьких нападів проти євреїв. Українська нація є надто багатолюдна, щоб можна було її цілковито знищити ефективним способом. Однак її релігійне, інтелектуальне і політичне керівництво, її вибрані і вирішальні частини є доволі малі, і тому їх легко ліквідувати. Саме тому радянська сокира з повною силою впала на ці групи за допомогою відомих знарядь масового вбивства, депортації і примусової праці, заслання і голоду.

Ця атака виявила систематичний шаблон: увесь процес повторювано знову і знову, щоб протистояти новим спалахам національного духу. Перший удар спрямований на інтелігенцію — мозок нації, щоб паралізувати решту організму. У 1920, 1926 і знову в 1930—33 роках вчителі, письменники, митці, мислителі і політичні провідники були ліквідовані, ув’язнені або депортовані... Поряд з атакою на інтелігенцію ішов наступ на Церкву, священників і церковну ієрархію — “душу” України. Між 1926 і 1932 роками було ліквідовано Українську автокефальну православну церкву, її митрополита (Липківського) і 10 тисяч священників... Третє вістря радянської атаки було спрямовано проти фермерів — великої маси незалежних селян, зберігачів традицій, фольклору і музики, національної мови та літератури, національного духу України. Зброя, яку вживали проти них, є, мабуть, найстрашнішою з усіх — виморювання голодом. Протягом 1932 і 1933 років 5 мільйонів українців померли від голоду; жорстокості. Була спроба схарактеризувати цю кульмінацію радянської жорстокості як економічну політику, пов’язану з колективізацією пшеничних ланів, а отже, з потребою в ліквідації куркулів — незалежних фермерів. Але насправді великомасштабних фермерів в Україні було дуже мало... Четвертим кроком у тому процесі стала фрагментація українського народу шляхом поселення в Україні чужинців і водночас розпорошення українців по цілій Східній Європі. Таким чином була б знищена етнічна єдність та перемішані нації...»

Рафаль Лемкін. «Радянський геноцид в Україні». Нью-Йорк, 1953

Повний текст доповіді тут: https://nx.litera.ltd/s/APJo84bo24ap5f3

* * *

3. Тему Голодомору в 1960-х роках порушували українські дисиденти, проте в СРСР, де будь-яку згадку про масовий мор замовчували, домогтися правди було неможливо. Втім, українці за кордоном активно порушували це питання. Так, визначальними в збереженні пам’яті про Голодомор стали заходи із відзначення його 50-х роковин, передусім у США та Канаді. Вони набули міжнародного розголосу. 23 жовтня 1983 р. в Едмонтоні (Альберта, Канада) було відкрито перший у світі пам’ятник жертвам Голодомору 1932—1933 рр. в Україні.

1. Проаналізуйте зображення пам’ятників жертвам Голодомору в Україні. Поміркуйте, чому автори створили їх саме такими.

2. Знайдіть у додаткових джерелах інформацію про кількість пам’ятників жертвам Голодомору у світі. У яких країнах їх споруджено, де їх найбільше, чому?

3. Поміркуйте, чому більшість із пам’ятників в Україні відкрито в 2007—2008 рр. та після 2016 р.

4. Як гадаєте, чи є такі меморіали ефективними для творення політики пам’яті українського народу? Наведіть аргументи на користь цієї думки.

Перший у світі пам’ятник жертвам Голодомору. 1983 р., м. Едмонтон, Канада

Меморіал жертвам Голодомору та політичних репресій, м. Дніпро. Відкрито у 2008 р.

Меморіал пам’яті жертв Голодомору у Вашингтоні, США. Відкрито в 2016 р.