§ 30. Суспільні й культурні процеси в 1991—2013 рр. в Україні

Роки незалежності стали переламними в розвитку української культури. Для цього періоду характерні ліквідація перепон на шляху національної культури, скасування цензурних заборон, звільнення від ідеологічних догм соціалістичного реалізму, вільний доступ до здобутків світової культурної скарбниці. Найпомітнішими є позитивні зрушення в галузі відродження історичної пам’яті, повернення забутої або забороненої культурної та мистецької спадщини, активізація культурного життя в регіонах, піднесення народної творчості тощо.

Творчий процес в українському мистецтві набув динаміки та нової якості. Позбавляючись замовного характеру, творчість митців стає розкутішою й самобутнішою. Сучасна українська культура вражає стильовим розмаїттям і багатством форм. Зросли можливості для розкриття й розвитку здібностей молоді.

За останні десятиліття засновано багато фондів, асоціацій, товариств, які прагнуть відродити національні культурні традиції.

Водночас на стані літератури та мистецтва несприятливо позначаються економічні негаразди. У найскрутнішому становищі опинилися великі творчі колективи: оркестри, хори, ансамблі. Вони й у країнах із розвинутою ринковою економікою можуть функціонувати лише за державної підтримки.

1. Релігійна політика

Для України є характерною надзвичайна інтенсивність релігійного життя. Ще у квітні 1991 р. Верховна Рада ухвалила Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». Він визначив нове ставлення держави до церкви й дав можливість задовольняти релігійні потреби кожному вірянину. Релігійні організації вперше одержали право на просвітницьку, доброчинну, виробничу та іншу суспільно корисну діяльність. Держава зрівняла їх у правах із громадськими організаціями й надала їм права юридичної особи. Громадяни, релігійні переконання яких перешкоджали їм у проходженні дійсної строкової служби в армії, могли проходити альтернативну трудову службу. Закон передбачав також поступове повернення конфіскованої радянською державою церковної власності.

В Україні серед релігійних спільнот найчисленнішими є прибічники (віряни) християнської віри. На початку 2018 р. найбільше громад налічувала Українська православна церква Московського патріархату — 12 348. Українській православній церкві Київського патріархату належало 5167 громад. Мережа Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) була найменшою — 1167 громад.

Католицькі конфесії представлені Українською греко-католицькою церквою (УГКЦ) — 3433 громади і Римо-католицькою церквою — 937 громад.

Панівна в західних областях України греко-католицька церква за чотири століття існування тісно зрослася з культурою, звичаями і традиціями місцевого населення. Упродовж 1990-х років вона повністю відновила довоєнну чисельність парафій. У 1996 р. Папа Римський Іван Павло II задовольнив прохання греко-католиків і поширив юрисдикцію глави УГКЦ (з 2001 р. ним був кардинал Любомир Гузар) на територію всієї України.

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Любомир Гузар (1933—2017)

Церковний діяч УГКЦ. Народився у Львові. У 1944 р. з родиною виїхав до Австрії, від 1949 р. — у США. 1969 р. переїхав до Рима. Після закінчення богословських студій і здобуття ступеня доктора богослов’я вступив до місцевого монастиря Св. Теодора. 1977 р. патріархом Й. Сліпим висвячений на єпископа, а 1978 р. призначений архімандритом. У 1993 р. повернувся в Україну. У листопаді 1996 р. призначений єпископом — помічником глави УГКЦ, а в січні 2001 р. обраний архієпископом Львівським і главою УГКЦ. У лютому 2011 р. відмовився від посади, передавши керівництво патріарху Святославу (Шевчуку).

«Його розважливість, упевненість у тому, що він говорить, і власних сумнівах — а він таки сумнівається і переконаний у необхідності цього — діє магічно на людей. Замовкають навіть дуже відомі люди — і не говорять дурниць» (почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» В’ячеслав Брюховецький).

«Я бачу сьогоднішню ситуацію дуже оптимістично. Чому? Ми прожили сотні років різної окупації. Але найгіршою була окупація Радянського Союзу: тоді дуже послідовно старалися створити на місці християнської людини — радянську. Їм не вдалося знищити нас, але вони завдали глибоких ран. У 1990-х роках ми стали незалежною державою, але все ще були дуже-дуже під впливом радянського режиму. Я б сказав, лише другий Майдан став для нас зворотним пунктом — ми ступили на шлях незалежності. Я не кажу, що ми вже осягнули все, а радше, що ми на порозі великих змін на краще» (Любомир Гузар).

Обміркуйте наведені в тексті слова Л. Гузара. Чому глава УГКЦ пов’язував зміцнення української незалежності з утратою радянського світогляду? Яка роль у цьому належить українській церкві? Що сповнювало Л. Гузара оптимізмом щодо перспектив України як незалежної держави?

Православ’я має в Україні найглибші історичні корені. Утім, у царські й радянські часи воно було знаряддям русифікації. Після здобуття Україною незалежності деякі політики підштовхували православних ієрархів до утворення окремої від Московського патріархату Української помісної церкви. Політичні діячі на чолі з Президентом України Л. Кравчуком переконали патріаршого екзарха, митрополита Київського і Галицького Філарета розпочати утворення єдиної української православної церкви. Філарет почав діяти, але негайно наразився на відсіч з боку патріарха РПЦ Алексія II. У березні 1992 р. архієрейський собор РПЦ у Москві змусив Філарета покинути кафедру, яку він посідав з 1966 р. Тоді прихильники Філарета об’єдналися з УАПЦ і утворили Українську православну церкву Київського патріархату (УПЦ КП). Патріархом об’єднаної церкви обрали главу УАПЦ 94-річного Мстислава, його заступником — Філарета. Проте в УПЦ КП майже відразу стався розкол.

23—27 червня 2001 р. на запрошення Л. Кучми до України вперше в історії завітав глава католицької церкви — Папа Іван Павло II

Виникла нова УАПЦ. По смерті Мстислава у 1993 р. патріархом УАПЦ став Володимир Ярема, а патріархом УПЦ КП обрали митрополита Володимира (у миру — Василь Романюк).

Усі ці події мало торкнулися вірян. Вони не розуміли політичного підтексту церковних перипетій. Після церковних соборів та політичних суперечок виявилося, що переважна частина православних залишилася в лоні РПЦ.

Після смерті патріарха Володимира 1995 р. митрополита Філарета було обрано предстоятелем УПЦ КП, патріархом Київським і всієї Руси-України.

2. Мовна політика

Важливим аспектом культурної політики є її мовний складник. Конституція України визнає одну державну мову — українську. Перепис 2001 р. показав, що вона є рідною для 67,5 % населення України. Задля гармонізації мовної ситуації держава повинна створити сприятливі умови для розвитку саме української мови, зважаючи на високий ступінь русифікованості українців, який штучно формувався впродовж багатьох десятиліть. Без спеціальної роботи на цьому напрямі українська мова занепадатиме, а це, безумовно, становитиме велику загрозу для національної безпеки. Тож утвердження суверенної й незалежної держави в Україні можливе лише за активної мовної політики, спрямованої на зміцнення української мови як державної.

У політичній боротьбі за роки незалежності проросійські політичні сили активно використовували гасло надання російській мові статусу другої державної. На перший погляд, таке гасло не містить жодної небезпеки: третина населення послуговується російською мовою як рідною і нібито має підстави порушувати питання в такій площині. Фактично ж реалізація цього гасла призведе до ліквідації статусу української мови як державної, оскільки розширення прав однієї мови завжди відбувається через утиски прав іншої. Наслідком мовної політики попередніх історичних періодів стала неповна функціональність національної мови, тобто стан, коли національна мова функціонує не в усіх сферах суспільного життя. Найбільше це відчувається в інтернеті, у царицах книговидання, цифрових технологій, бізнесу, масової культури.

• 1. Які аргументи використовували прибічники поглиблення русифікації України за часів незалежності у сфері масової культури? • 2. Які факти свідчать, що насправді йшлося про штучні перепони на шляху розширення сфер функціонування української мови? Поділіться міркуваннями про те, якими заходами держава має підтримувати розвиток державної мови.

Мітинг на підтримку української мови. 2012 р.

3. Розвиток науки

На початку 1990-х років Україна мала потужний науковий потенціал. У сфері науки й наукового обслуговування працювали 450 тис. осіб, налічувалося майже 1300 різноманітних наукових установ: науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів, архівів, музеїв, бібліотек. Досягнення української науки пов’язані передусім із результатами діяльності Академії наук, яка в 1994 р. набула статусу національної. Згідно з класифікацією ЮНЕСКО за науковим потенціалом Україна в середині 1990-х років посідала сьоме місце у світі. Щоправда, у радянські часи істотну частку наукових досліджень здійснювали в інтересах військово-промислового комплексу, а отже, фінансували з джерел, призначених на розвиток ВПК. Тому скорочення бюджетних асигнувань позначилося на загальному стані науки, спричинивши масовий відплив наукових кадрів: упродовж перших семи років незалежності за кордон виїхали понад 6 тис. учених, здебільшого молодих за віком. Протягом 1991—1998 рр. загальна чисельність працівників НАН України скоротилася на 45 %. Однак мережа наукових закладів майже не зазнала змін, окрім сфери прикладної науки. Оскільки від’їздять переважно молоді перспективні вчені, відбувається швидке старіння наукових кадрів.

Утім, попри істотні втрати, фундаментальні науки й далі забезпечують високий рівень досліджень. Цікаві й перспективні розвідки ведуть у галузях енергетики, екології, геології, клітинної біології, генної інженерії, щодо широкого спектра фізико-хімічних проблем. Відбулися великі зрушення в гуманітарних науках. Учені-гуманітарії зробили вагомий внесок у державотворчий процес. Започатковано понад чотири десятки напрямів гуманітарних досліджень.

Леонід Каденюк, перший космонавт незалежної України. Фото: NASA

Упродовж багатьох десятиліть провідні позиції у світовому електрозварюванні посідає Інститут електрозварювання ім. Є. Патона. Наукові розробки його колективу використовують в усіх сферах технічної діяльності людини — у відкритому космосі, на землі та під водою. Одна з останніх новацій — зварювання живих м’яких клітин під час проведення хірургічних операцій. Уже виконано близько 50 тис. таких операцій.

Україна успадкувала від радянських часів розвинуте авіабудування. До широкомасштабного вторгнення Росії в 2022 р. Україна входила до п’ятірки країн, які забезпечували повний цикл у виготовленні літаків — від проектування до пуску. За перші 25 років незалежності було створено сім нових типів літаків, а 12 типів літаків модернізовано. На сьогодні літаки сімейства Ан експлуатують у 78 країнах світу, авіаційні двигуни використовують на літальних апаратах у 105 країнах. Щоправда, досягнення, з огляду на потенціал авіаційної галузі, могли би бути значно більшими. Адже через багаторічне недофінансування галузі вона зазнала суттєвих збитків і втратила потенційні ринки збуту. Це призвело до зниження науково-технічного і технологічного потенціалу авіаційної промисловості та її відставання від рівня розвинутих держав, а отже, недостатнього обсягу замовлень на продукцію авіапідприємств, зокрема на літаки, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Україна співпрацює із США та іншими країнами в космічній сфері. Під керівництвом Державного космічного агентства України зусиллями багатьох інститутів НАН проводяться дослідження з освоєння космічного простору.

У грудні 1997 р. на космодромі імені Джона Кеннеді (штат Флорида, США) приземлився шатл «Колумбія». У складі інтернаціонального екіпажу був і представник України — космонавт Леонід Каденюк. Він здійснив космічний політ, який тривав 15 діб, і провів 10 наукових експериментів з космічної ботаніки, які підготували вчені Національної академії наук України.

4. Розвиток освіти

Радянська система освіти, яка десятиліттями діяла в Україні, була заідеологізована і мала виконувати завдання комуністичної партії з виховання радянських громадян і громадянок. Після відновлення державної незалежності перед Україною постала нагальна потреба реформування і побудови власної концепції розвитку освіти. 1990-ті роки були особливо складними, адже реформи наразилися на брак фінансування. В особливо скрутному становищі перебували заклади освіти в сільській місцевості. Економічна криза тягла за собою відсталість матеріально-технічної бази, невиплату заробітної платні педагогам, брак кадрів через їхній відплив із сіл до міст і з України за кордон.

У 1999 р. ухвалено Закон України «Про середню освіту» і на його базі затверджено Державний стандарт середньої освіти. У 2000 р. Україна перейшла на 12-бальну систему оцінювання в середній школі.

Із 2004 р. за підтримки міжнародних громадських організацій почалося поступове впровадження загальнодержавної системи зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). А з 2008 р. складання випускниками шкіл ЗНО стало обов’язковою умовою для вступу до закладу вищої освіти. У 2010/2011 навчальному році у загальноосвітніх школах почали впроваджувати систему профільного навчання, що передбачає вибір учнями й ученицями після 9 класу профілю залежно від їхніх нахилів і здібностей.

Із відновленням незалежності України розширилася мережа закладів вищої освіти через появу приватних. Однак не всі вони могли похвалитися якісними показниками надання освітніх послуг. Визначною подією культурно-освітнього життя в Україні стало відкриття у 1992 р. Національного університету «Києво-Могилянська академія». У його відродженні вагому роль відіграла матеріальна й інтелектуальна допомога українців діаспори.

З 2005 р. Україна стала учасницею Болонського процесу. Ще у 1998 р. 29 міністрів освіти різних країн підписали у м. Болонья (Італія) конвенцію про створення єдиної системи вищої освіти. Метою підписання було зрівняння якості підготовки фахівців із різних країн і забезпечення взаємного визнання дипломів в усій Європі. Болонський процес оснований на двоступеневій моделі вищої освіти (бакалаври і магістри).

Підготуйте виступ на тему «Позитивні та негативні сторони системи ЗНО». Попередньо дізнайтеся у рідних та близьких, як абітурієнти вступали до закладів вищої освіти до впровадження ЗНО.

5. Українці у світі. Українська діаспора в розбудові державної незалежності України

У становлення й розбудову незалежної України значний внесок зробили представники української діаспори. Упродовж XX ст. з’явилася численна українська діаспора, яка об’єднує політичні та громадські організації в 32 країнах світу, представляє інтереси більш як 20 млн українців та українок. На знак відновлення державної незалежності України 24 серпня 1991 р. в усіх країнах, де мешкали українці, відбулися урочистості, святкові віча. Завдяки українській діаспорі Канада перша визнала незалежність України в 1991 р. Канадський українець Ераст Гуцуляк купив і подарував Україні перше приміщення українського посольства в м. Оттава (Канада). У першу річницю проголошення незалежності в Києві відбувся перший Всесвітній форум українців, на якому були присутні представники і представниці української діаспори з різних країн світу. На ньому вирішили створити постійний орган — Українську всесвітню координаційну раду (УАКР), яка розташована в м. Києві.

Українські діаспори Канади, США, Польщі, Німеччини та інших країн стали впливати на уряди своїх держав, щоб ті співпрацювали з Україною економічно. Канада почала спрямовувати в Україну інвестиції: запрацювали 216 підприємств із канадським капіталом. Діють благодійні фонди «Відродження», Фонд імені Петра Яцика — відомого мецената, який пожертвував 1 млн доларів на історичні дослідження. У 2007 р. започатковано Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. За підтримки «Ліги українських меценатів» і МОН України він діє і нині. Участь у конкурсі взяли майже 5 млн осіб із понад 20 країн світу. Втім, міністр освіти часів В. Януковича Д. Табачник робив усе для того, аби цей конкурс зник з українського горизонту.

У додаткових джерелах знайдіть інформацію про фінансиста і філантропа, великого українця Богдана Гаврилишина. Виберіть кілька фактів із його біографії, які вас вразили. Проаналізуйте висловлювання Б. Гаврилишина про обов’язки людини. Поміркуйте, чи погоджуєтеся з усіма. Сформулюйте за таким самим принципом власні обов’язки до сім’ї, батьків до дітей, до суспільства тощо. Представте вашу роботу в класі.

«Обов’язки людини:

до сім ‘ї:

• бережи культурну спадщину своїх предків;
• стався до батьків із любов’ю та повагою, за потреби допомагай їм;
• стався до братів і сестер як до найкращих друзів

батьків до дітей:

• люби своїх дітей, виховуй у них етичні та моральні цінності;
• сприяй їхній освіті та розвитку їхніх талантів й особистостей, виховуй їх як вільних людей

до суспільства:

• допомагай суспільству бути ефективним у наданні таких послуг, як початкова освіта, охорона здоров’я, соціальні послуги;
• сприяй добробуту всіх членів суспільства;
• зберігаючи свою ідентичність, будь свідомою частиною всієї світової спільноти

до довкілля:

• економно та розумно використовуй усі ресурси, уникай забруднення біосфери;
• допомагай зберегти біологічне та зоологічне різноманіття

до країни:

• будь законослухняним;
• допомагай своїй країні в межах власних можливостей підтримувати пріоритет загального блага: повної політичної свободи, адекватного рівня економічного добробуту для всього населення, соціальної справедливості, здорового довкілля

до майбутніх поколінь:

• залиш навколишнє середовище в кращому стані, ніж отримав: зі збільшеним культурним спадком, цінностями, щоб уможливити майбутні покоління бути більш ефективними в політичній, економічній, соціальній, культурній сферах суспільства

до світу:

• будь толерантним та стався з повагою до всіх рас, етнічних груп, релігій, мов, звичаїв;
• вивчай різні мови та хоча б базові речі про інші цивілізації;
• сприяй розумінню різних культур, їхніх цінностей для мирної співпраці та чесної торгівлі».

Українська нація є політичною, тобто складається з українського та багатьох інших народів України. Щоби більше дізнатися про історію і становище народів України, об’єднайтеся у групи і дослідіть одну з етнорелігійних спільнот України. Використайте ресурс Ukrai’ner, рубрика «Національні спільноти та корінні народи України».

Проведіть дослідження за критеріями:

• загальновідомі факти про спільноту;
• предмети, явища, географічні об’єкти, що асоціюються з цією культурою;
• особливості прояву цієї культури на різних рівнях її пізнання;
• відомі представники або представниці культури.

Обміркуйте і назвіть переваги й виклики багатокультурності в різних сферах суспільного життя України. Запропонуйте механізм взаємодії різних культур із метою добросусідського існування і збереження культурних особливостей кожної зі спільнот.

Ознайомтеся з уривком із наукової праці. • 1. Поміркуйте, чому українське питання ще у 1990-х роках викликало занепокоєння Кремля. Про що це може свідчити? • 2. Чому мову, якою спілкувалися в регіоні, росіяни називали «місцевою балачкою», а не українською? З якою метою її так називали? • 3. Чому Україна не надала належної підтримки у 1990-х роках українцям Кубані? • 4. Які події 1917—1921 рр. нагадували автору ситуацію 1990-х? • 5. Як ви думаєте, чому «каток репресій» і Голодомор зачепили також терени Кубані?

«Відродження українського духу на Кубані спостерігалося після падіння СРСР до кінця 1990-х років. Тодішній губернатор краю, етнічний українець Кондратенко вирішив погратися в автономізм і полякати такою грою Кремль, аби здобути політичні преференції. Тоді у Краснодарському краї діяли незалежні козацькі організації, гуртки проукраїнського змісту, у тому числі й відділення “Просвіти”. Модним став кубанський фольклор, на радіо і телебаченні зазвучали пісні українською мовою (“місцевою балачкою”). У деяких школах і вищих навчальних закладах факультативно викладали “балачку”. Деякі українські політичні партії, зокрема Українська національна асамблея, намагалися створити тут свої осередки. Правда, усе це робилося за ініціативи місцевих українців без жодної допомоги з боку української влади. Тодішня ситуація, з точки зору Сергія Пархоменка-Багряного, нагадувала 1917—1918 роки, коли на тлі революції в Російській імперії на Кубані завирувало українське життя. Відродження виявилося короткочасним. Після приходу до влади Путіна та його ставленика на Кубані губернатора Олександра Ткачова українське життя краю фактично опинилося під забороною. Офіційно там функціонують лише культурно-просвітницькі організації, такі як Центр української культури в Лазаревському неподалік від Сочі. Очолюють такі структури переважно українці, які переїхали на Кубань в останні 50 років і ще не втратили своєї національної ідентичності. Стосовно ж корінних етнічних українців, зокрема нащадків козаків, чиї предки жили в краї понад сотню років, то каток асиміляції проїхався ними по повній. Адже лише після Голодомору вимерлі станиці Кубані заселялися переважно вихідцями з Центральної Росії» (Михайло Коропатник. «Кубань: від української колонізації до її зросійщення...»).

6. Література і мистецтво

Від кінця 1980-х років відбувалося переоцінювання суспільних ідеалів, зумовлене викриттям демагогічної сутності комуністичної ідеології та відновленням історичної пам’яті, що спричинило відхід більшості письменників від принципів соцреалізму. Справжньою легендою української культури кінця 80-х — початку 90-х років минулого століття, як визнають літературознавці, стала різнопланова творча діяльність літературного гурту «Бу-Ба-Бу», який створили у Львові 1985 р. поети Ю. Андрухович, В. Неборак та О. Ірванець. Поява «Бу-Ба-Бу» засвідчила радикальне оновлення літературно-мистецького процесу в Україні, його демократизацію, свободу творчої самореалізації, звільнення від цензури.

Критикуючи змертвілі догми радянської ідеології та культури соцреалізму, «бубабісти» кидали виклик не лише літературному, а й політичному офіціозові. Нові естетичні принципи втілено, зокрема, у романах Ю. Андруховича «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996) та Ю. Іздрика «Воццек & воццекургія» (1997).

Започаткований «бубабістами» неформальний спосіб мистецької організації швидко набув поширення в інших творчих осередках. У 1990-ті роки виникло чимало літературних груп, гуртів, які об’єднувалися навколо певних філософських настанов та естетичних принципів, засвідчуючи жанрове й стилістичне розмаїття: «Червона Фіра» (С. Жадан, І. Пилипчук, Р. Мельників), «Нова дегенерація» (І. Андрусяк, С. Процюк, І. Ципердюк) тощо.

Найпопулярнішим жанром літератури стала художня публіцистика. Багато письменників активно долучилися до політичного життя, поєднуючи творчість із громадською й державною діяльністю. Це, зокрема, І. Дзюба, І. Драч, Р. Іваничук, Д. Павличко, Ю. Щербак, В. Яворівський та ін.

До читачів повернулися заборонені або замовчувані в попередні роки твори B. Винниченка, М. Зерова, М. Куліша, Є. Маланюка, Олександра Олеся, Є. Плужника, В. Стуса. Українське суспільство вперше отримало можливість ознайомитися з творчістю літераторів української діаспори: Івана Багряного, Василя Барки, Олега Ольжича, Уласа Самчука, Олени Теліги та ін.

Новий погляд на патріотизм знайшов утілення в романах Р. Іваничука «Бо війна — війною» (1991), «Орда» (1992). Проблемі відновлення історичної пам’яті присвячено роман Р. Федоріва «Єрусалим на горах» (1993).

З цікавістю читацька публіка очікувала на появу творів О. Забужко (поезії, публіцистика, новели та романи), С. Жадана (поезія, романи), Т. Прохаська (есеїстика, новели), А. Куркова (романи), А. Кокотюхи (історичні й детективні романи), М. Кідрука (технотрилери), М. Матіос (історичні романи).

Справжнє піднесення українська література переживає нині. Уперше за багато років твори українських митців видають масовими накладами. Зокрема, найтиражнішими на тоді художніми творами стали романи В. Шкляра «Чорний ворон» (2009), у якому відтворено одну зі сторінок нашої історії — боротьбу українських повстанців проти радянської влади у 1920-х роках; С. Жадана «Ворошиловград» (2010), екранізований 2018 р. (фільм «Дике поле»); перший прозовий твір Ліни Костенко — роман «Записки українського самашедшого» (2011).

Проаналізуйте фрагменти літературного твору Ліни Костенко. Прокоментуйте кожен. Що має на увазі авторка, про які проблеми сучасного українства спонукає замислитися читачів, які ідеї втілює в коротких афористичних висловах? У чому полягає гостра полемічність наведених уривків?

• «Предки мої, що ви зробили не так, що нащадки потрапили в таку халепу? — Не мали письменників, чутних для світу, — каже він. — Не створили ні Божественної комедії, ні людської. — Мова, — сказав я. — Віками дискримінована мова. Колоніальне становище».
• «Мужчини імперських націй мислять категорією сили. Мужчини поневолених, але гордих націй мислять категоріями свободи. А такі, як оце ми, все надіються, що якось воно буде. Не буде. Люди, які пережили критичну масу принижень (і стерпіли!), не можуть бути повноцінними громадянами. Фактично я теж неповноцінний громадянин, бо я терплю».
• «1 грудня, дев’ята річниця референдуму, коли на руїнах імперії постала наша Незалежність. Синій птах з перебитими крилами, майже до смерті закльований двоголовим орлом».
• «Сиділи колись за залізною завісою, ловили кожну вісточку зі світу — інформація була нашою здобиччю. Тепер ми — здобич інформації».
• «Нова каста з’явилася у нашій незалежній країні — Ті, кого охороняють».

Розвивається українське образотворче мистецтво. Щодалі більше уваги привертають твори художників-концептуалістів. Вони намагаються сприймати світ ідей, а не саме тільки середовище довкола. Помітне місце в їхній творчості посідає інсталяція — просторова композиція, яка сконструйована з різних матеріалів і побутових предметів.

Пам’ятник княгині Ользі, апостолу Андрієві Первозваному, просвітителям Мефодію й Кирилові в м. Київ (скульптори Іван Кавалерідзе, Петро Сниткін, Віталій Сівко, Микола Білик, Віталій Шишов). 1911 р., 1996 р.

Пам’ятник Тарасові Шевченку і стела «Хвиля національного відродження» у м. Львів (скульптори Володимир і Андрій Сухорські; архітектори Юрій Диба, Юрій Хромей). 1992—1998 рр.

Іван Марчук. Ілюстрація до поезії Т. Г. Шевченка «У нашім раї на землі». 1983 р.

Твори художників популяризують на виставках, кількість яких неухильно зростає. Мистецькі галереї пропагують творчість талановитих митців. Особливе місце серед українських художників посідає Іван Марчук, який працює у власному авторському стилі. Художник створив серію робіт, яка дістала назву Шевченкіани Івана Марчука. У 2007 р. газета «The Daily Telegraph» внесла Івана Марчука до списку «100 геніїв сучасності».

Відновлення незалежності України започаткувало формування нової політики пам’яті. З’являлися пам’ятники діячам української національної культури та історії. У Львові постав пам’ятник Т. Шевченку, а у Києві — М. Грушевському відновлено пам’ятник княгині Ользі у столиці.

Пам’ятник Михайлові Грушевському в м. Київ (скульптор Володимир Чепелик). 1998 р.

Гурт «Океан Ельзи», створений 1994 р. у Львові. Його лідером і вокалістом є Святослав Вакарчук (перший праворуч)

Збільшується кількість театрів, переважно завдяки появі популярних нині театрів-студій. Творча самостійність художніх колективів сприяє збагаченню тематики театрального мистецтва. Попри жорстку конкуренцію з телебаченням, театр не втрачає популярності.

На сучасній українській сцені популярна музика (попмузика) представлена майже всіма музичними напрямами. З’являються нові яскраві виконавці, а вже відомі українські колективи створюють нові альбоми. Популярність серед публіки мають гурти ONUKA, «ДахаБраха», Dakh Daughters, Kozak System, «Бумбокс», KAZKA, «Океан Ельзи» та багато інших, які у своїй творчості активно експериментують з формою та виражальними засобами.

Представники нашої країни з 2003 р. гідно представляють Україну на конкурсі «Євробачення». Станом на початок 2024 р. українці тричі здобули перемогу. Під час пісенного конкурсу 2016 р., який відбувся у шведській столиці Стокгольмі, українська співачка кримськотатарського походження Джамала із піснею «1944», присвяченою депортації кримськотатарського народу сталінським режимом у 1944 р., здобула перемогу. А вперше Україна перемогла на «Євробаченні» у 2004 р. у Стамбулі (Туреччина). Тоді перше місце виборола Руслана Лижичко з піснею «Wild dances» («Дикі танці»).

Перемога Руслани на «Євробаченні—2004»

Унаслідок поширення новітніх інформаційно-комунікаційних технологій змінилися практики ознайомлення з культурними досягненнями. Кількість відвідувань театрів, кінотеатрів, концертних організацій, музеїв, бібліотек скоротилася порівняно з радянською добою. Культурна продукція масового вжитку тепер засвоюється переважно вдома — через інтернет, телебачення, радіомовлення тощо.

Щороку в геометричній прогресії зростають обороти інтернет-торгівлі. Соціальні мережі дають змогу віртуально спілкуватися за інтересами. У всесвітній мережі викладено свіжі матеріали найавторитетніших паперових та онлайн-видань, які можна не тільки читати, а й коментувати, обмінюючись думками з іншими читачами.

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Підготуйте презентацію про свої улюблені літературні, художні та музичні твори українських авторів і виконавців, створені в незалежній Україні. Обговоріть презентації у класі.

2. Підтвердьте фактами або спростуйте слушність тверджень.

• Подолання посттоталітарних деформацій можливе за умови розширення функціональних можливостей української мови, яка в Україні й досі потребує захисту і підтримки. • Скорочення бюджетних асигнувань позначилося на загальному стані української науки. • Нагальною проблемою авіаційної галузі залишається багаторічний дефіцит фінансових ресурсів для її розвитку.

• У 2005 р. в Україні впроваджено Болонську систему вищої освіти, що передбачає триступеневу модель вищої освіти.

3. Підготуйте інфографіку про досягнення української науки та техніки у 1991 — 2013 рр.

4. До положень, що характеризують розвиток сучасної культури, науки, освіти, доберіть конкретні факти.

• На початку 1990-х років Україна мала потужний науковий потенціал. • Сучасна українська культура вражає стильовим розмаїттям та багатством форм.

• Навчальний 2018/2019 рік став визначальним для освіти України.

5. Прокоментуйте висловлювання. У чому цінність джерела особисто для вас? Стисло висловіть своє ставлення до викладеної думки.

«Я брав із собою три прапори України, портрети Шевченка, Сергія Корольова та “Кобзар”. Наскільки мені відомо, це перша друкована книжка, що потрапила в космос... Перед польотом кожному запропонували вибрати якусь мелодію для пробудження. А я собі думаю: чом би не гімн України? Таким чином на борту “Колумбії” двічі грав наш гімн. Американці, включно з командиром екіпажу Крегелом, ставали струнко. У невагомості це кумедно виглядало — вони висіли десь між підлогою і стелею» (космонавт Леонід Каденюк).

6. Поміркуйте, що дає підстави для пропонованого висновку. Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування викладеної думки.

«Виграє не та нація, яка має нафту, чи газ, чи вугілля. Як правило, у лідерах немає ресурсних націй, тому що конкуренція виграється не цим ресурсом, а ресурсом освіти, ресурсом науки» (третій Президент України Віктор Ющенко).

7. Підготуйте есе на тему «Українська мова — самоідентифікатор українців».

8. За допомогою ШІ згенеруйте вірш або текст пісні про перебіг кампаній із виборів Президента України (будь-яких, на ваш вибір). Відшукайте разом, яких фактичних помилок припустився ШІ.

9. За допомогою додаткових джерел інформації доберіть політичні гасла, що їх використовували різні партії та кандидати під час виборів. Які з них містять маніпуляції, підкуп чи обман виборців? Відповідь прокоментуйте.

10. Чи ризикнули б ви започаткувати власний бізнес в Україні у 1990-х роках? Чому? Що для цього було потрібно?