§ 2. Установлення кордонів УРСР із сусідніми державами та її зовнішньополітична діяльність

Додаткові матеріали

rnk.com.ua/109199

НАВЧАЛЬНА МЕТА: з’ясувати особливості визначення державних кордонів і зовнішньої політики УРСР у складі СРСР.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Як змінилася територія УРСР у перший період Другої світової війни? Із якими подіями це було пов’язане? 2. Назвіть особливості політики влади Польщі на українських землях напередодні війни. 3. У чому полягала політика радянізації західних областей УРСР у 1939—1940 рр.? 4. Дайте визначення поняття «лінія Керзона». 5. Як вирішували українське питання на Ялтинській (Кримській) і Потсдамській конференціях? 6. Із курсу економічної та соціальної географії пригадайте, чим різняться поняття «країна», «держава», «залежна територія».

1. УСТАНОВЛЕННЯ КОРДОНІВ УРСР ІЗ СУСІДНІМИ ДЕРЖАВАМИ. Друга світова війна спричинила значні територіальні зміни України. Питання про західний кордон СРСР, а відповідно й України постало на завершальному етапі Другої світової війни в Європі. Це обговорювали під час Тегеранської (1943 р.), Ялтинської (Кримської) (1945 р.) та Потсдамської (1945 р.) конференцій лідерів антигітлерівської коаліції.

Охарактеризуйте передумови та зміст системи договорів, які визначили кордони УРСР із сусідніми державами. Які проблеми вдалося вирішити? Спрогнозуйте, які нові суперечності було закладено.

Остаточно повоєнна територія УРСР сформувалася в процесі узгодження питань між УРСР, СРСР з Польщею, Чехословаччиною і Румунією. Було юридично закріплено землі, які увійшли до складу УРСР протягом 1939—1945 рр.

Особливо складним було врегулювання територіальних питань із Польщею та Чехословаччиною. На цей процес, зокрема, суттєво вплинуло прагнення СРСР поширити вплив у Центрально-Східній Європі.

«Обмін населенням» — взаємне переселення на територію іншої держави представників певних груп населення відповідно до міждержавних домовленостей.

Першим кроком на шляху до визначення нового кордону з Польщею стала Люблінська угода 1944 р. між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення. Відповідно до неї частину українських етнічних земель — Підляшшя, Холмщину, Надсяння і Лемківщину, де проживало майже 800 тис. українців, передали Польщі. У такий спосіб сталінське керівництво намагалося підтримати комуністичний польський уряд і зменшити негативне ставлення польської громадськості до СРСР через його агресію в 1939 р.

Крім того, угода передбачала так званий «обмін населенням»: українці переселялися на територію УРСР, а поляки — на територію майбутньої Польщі. Переселення мало відбутися добровільно. Проте пізніше воно стало примусовим і набуло характеру депортацій.

Особливістю цієї угоди було те, що її підписували представники УРСР, а не СРСР, як в інших подібних випадках. У такий спосіб імперський уряд подавав ці події як спільне бажання двох народів, а сам залишався осторонь і в разі виникнення конфліктів міг заявити, що не причетний до цього.

Карикатура на формування західного кордону УРСР. Й. Сталін відрізає частину українських земель Польщі

Що спонукало Й. Сталіна до таких дій?

Примусові переселення затягнулися до березня 1947 р., а не до 1 лютого 1945 р., як передбачалося. Опір чинило як польське, так і українське населення. За офіційними даними, до Польщі до жовтня 1946 р. було переселено 812 688 поляків, а до УРСР до березня 1947 р. — 472 635 українців.

Територіальне розмежування між тоталітарним СРСР і Польщею було закріплене Договором про радянсько-польський державний кордон 1945 р. Відповідно до цього документа кордон установлювали за «лінією Керзона» з відхиленням на схід на 5—8 км, а на окремих ділянках — на 17 км.

Процес українсько-польських територіальних домовленостей завершився в 1951 р., коли на прохання Польщі відбувся обмін прикордонними ділянками. До Львівської області відійшли землі в районі міста Кристинопіль (згодом перейменували на Червоноград; зараз Шептицький), а до Польщі — території навколо міста Нижні Устрики Дрогобицької області (перейменували на Устрики-Долішні).

На завершальному етапі Другої світової війни, коли радянські війська наблизилися до кордонів Чехословаччини, постало питання про подальшу долю Закарпатської України. У радянсько-чехословацьких переговорах з емігрантським урядом Едварда Бенеша та Договорі про дружбу, взаємодопомогу і повоєнне співробітництво між Чехословаччиною та СРСР 1943 р. було зазначено, що Закарпатська Україна має залишатися у складі Чехословаччини.

У травні 1944 р. в Лондоні між СРСР і Чехословаччиною було підписано угоду про відносини між чехословацькою владою і радянськими військами на зайнятій ними території. Угода передбачала, що головнокомандувач радянських військ матиме владу лише в межах зон ведення воєнних дій, а рештою території управлятиме чехословацька адміністрація. Проте після вступу радянських військ на територію Закарпатської України ситуація змінилася. СРСР почав розглядати цей регіон як важливий стратегічний плацдарм для посилення свого впливу в Центрально-Східній Європі.

Для формального узаконення радянської окупації Закарпаття в листопаді 1944 р. в місті Мукачеве за підтримки СРСР було скликано так званий З’їзд Народних комітетів краю, місцевих органів влади, де переважали комуністи. На ньому були присутні представники політичних органів радянської армії. З’їзд ухвалив Маніфест про приєднання краю до інших українських земель у складі УРСР, обрав Народну раду як законодавчий орган влади Закарпатської України й сформував уряд. Досить швидко тут з’явилися нові органи радянської влади: суд, прокуратура, силові структури, органи управління на місцях тощо.

Територія Закарпаття. 1945 р. (за договором із Чехословаччиною ці землі було передано СРСР)

УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ (1945—1953 рр.)

1. Яких змін зазнали територія та адміністративно-територіальний устрій УРСР у перші повоєнні роки? 2. Які промислові об’єкти відновили або реструктурували в цей період у регіоні, де ви живете?

ПРАЦЮЄМО ІЗ ДЖЕРЕЛОМ

Із телеграми посланника на Закарпатті екзильного уряду Ф. Немеца президенту ЧСР Е. Бенешу

Рух на Закарпатській Україні за відокремлення від республіки (ЧСР) і приєднання до Радянського Союзу в теперішній його фазі треба визнати за рух народний і масовий.

Яку оцінку дав спеціальний посланник подіям на Закарпатті? Що дало йому підстави для такого висновку?

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Урегулювання територіальних питань СРСР мало для України певне значення:

• було юридично закріплено повоєнні кордони республіки;
• збільшилася територія УРСР;
• відбулися демографічні зміни у складі її населення;
• до республіки приєднали деякі українські етнічні землі, але частина них усе одно залишалася за її межами.

ЦІКАВІ ФАКТИ

У повоєнний період в УРСР запровадили нову державну символіку — герб, прапор і гімн. Вони, як і раніше, не відповідали українським національним традиціям, а відображали символіку комуністичного режиму. Червоний прапор із написом «УРСР» замінили двоколірним: верхня частина, що становила дві третини ширини полотна, була червоною, а нижня мала світло-блакитний (лазурний) колір.

У верхньому лівому куті прапора містилося зображення серпа й молота, а над ним — п’ятикутної зірки. Деяких змін зазнав і герб УРСР.

Дії СРСР на Закарпатті викликали занепокоєння з боку уряду Чехословаччини. Міністр закордонних справ ЧСР Ян Масарик відверто заявив, що Закарпаття не буде віддано СРСР, бо «Росію не можна пускати в Європу». Проте Й. Сталін змусив керівництво Чехословаччини визнати приєднання Закарпаття до СРСР.

У червні 1945 р. договір між Чехословаччиною і СРСР юридично закріпив рішення з’їзду в Мукачевому. У 1946 р. з’явилося рішення про утворення у складі УРСР Закарпатської області.

Для імперського режиму приєднання краю стало проявом політики збільшення підвладної йому території. Для української громади регіону це стало подією, завдяки якій вони возз’єдналися з іншими українськими землями у складі УРСР.

За радянсько-румунським договором 1947 р. до УРСР відходили Північна Буковина, Хотинщина, Ізмаїльщина. Тобто внаслідок загарбань тоталітарної імперії були юридично закріплені кордони, встановлені в червні 1940 р. Згодом ці кордони затвердила угода 1961 р.

Острів Зміїний офіційно увійшов до складу УРСР 23 травня 1948 р. згідно з дипломатичним протоколом, підписаним між СРСР та Румунією.

Групова робота в класі. Обговоріть, які питання вдалося вирішити завдяки системі договорів з узгодження кордонів УРСР і які суперечності це спричинило. Складіть структурно-логічну схему.

2. ОПЕРАЦІЯ «ВІСЛА». Хоча «обмін населенням» між УРСР і Польщею, що розпочався в 1944 р., було завершено в 1947 р., чимало українців продовжували жити на українських етнічних землях Посяння, Лемківщини, Холмщини й Підляшшя, які узагальнено називали Закерзонням. Польща вирішила «остаточно розв’язати українське питання» (саме таке завдання зафіксували міністри громадської безпеки та національної оборони Польщі у спільному проєкті навесні 1947 р.): полонізувати ці землі й остаточно приборкати Українську повстанську армію (УПА), яка фактично контролювала їх. Польська влада за погодженням із радянським та чехословацьким керівництвом провела депортаційну операцію «Вісла», що за своїм змістом була скоріше етнічною чисткою.

Наведіть аргументи на підтвердження думки, що операція «Вісла» була етнічною чисткою.

Виселення українського селянства. 1947 р. Напис на хаті: «Прощай, рідна хатко, прощай, рідне село Мушинка, прощай, сільська молодіж, прощайте всі»

Про яке ставлення до подій, пов’язаних зі здійсненням операції «Вісла», свідчить напис на хаті?

Операція «Вісла» — військово-адміністративна операція, здійснена в 1947 р. внаслідок узгоджених дій керівництва Польщі, СРСР і Чехословаччини, що полягала в депортації українців із їхніх етнічних земель до західних і північних польських земель, що до 1945 р. належали Німеччині.

Етнічна чистка — політика, спрямована на насильницьке вигнання з певної території осіб іншої етнічної групи. Етнічна чистка може відбуватися в різних формах: масове переселення етнічних груп, примус до еміграції, депортація, геноцид.

Операція «Вісла» передбачала переселення частини українського населення Посяння, Лемківщини, Холмщини та Підляшшя на захід і північ Польщі, на так звані «повернуті землі» (землі, які відійшли до Польщі від Німеччини). Під час її здійснення близько 30 тис. польських солдатів та офіцерів, спираючись на підтримку радянських і чехословацьких військ, які блокували кордони, оточили формування УПА і в запеклих боях знищили або захопили багатьох українських воїнів (655 осіб загинули, 1466 осіб було заарештовано). Під загрозою покарань на нові землі переселили 140 575 осіб українського й мішаного українсько-польського населення. Тих, хто намагався уникнути переселення або повертався додому, забирали в концентраційний табір на околицях польського міста Явожно (там утримували близько 3800 осіб).

ЦІКАВІ ФАКТИ

Приводом до реалізації операції «Вісла» була загибель 28 березня 1947 р. в сутичці із загоном УПА (командир на псевдонім Хрін) віцеміністра національної оборони Польщі генерал-полковника Кароля Свєрчевського, який перебував в інспекційній поїздці з військами, що мали здійснити депортацію українців. К. Свєрчевський народився у Варшаві, із 1915 р. жив у Росії. Там він вступив до ВКП(б) та Червоної армії. Під час Другої світової війни К. Свєрчевський командував створеними в СРСР 1-ю та 2-ю арміями Війська Польського. Він брав участь у Берлінській операції. Через місяць після смерті генерала К. Свєрчевського шість дивізій Війська Польського оточили українські села, що ще залишилися на Лемківщині, у Надсянні, Холмщині та Підляшші. Тим часом частини радянської і чехословацької армій заблокували східний та південний кордони Польщі. Операція тривала три місяці.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

У лютому 2007 р. Президент Польщі Лех Качинський і Президент України Віктор Ющенко в спільній заяві засудили операцію «Вісла».

ЦІКАВІ ФАКТИ

Уперше делегація УРСР в ООН заявила про себе, виступивши ініціатором розгляду питання щодо намагання Нідерландів та Великої Британії відновити своє колоніальне панування в Індонезії. Проте аж до розвалу СРСР українська делегація не мала самостійності в діях. Зовнішнім проявом несамостійності української місії в ООН було її розташування на одному з поверхів представництва СРСР в ООН у Нью-Йорку.

У роки «холодної війни» українській дипломатії було виділено, як тоді вважали, нейтральну ділянку дипломатичної роботи: соціальні та гуманітарні питання, що зараз є провідними. Так, Україна стала автором ініціативи з проведення року співробітництва медиків світу, боротьби з неписьменністю та підготовки кадрів для індустріалізації країн, що розвиваються.

Уперше в ООН українська мова пролунала в 1960 р. під час виступу Першого секретаря ЦК Комуністичної партії України Миколи Підгорного.

Унаслідок депортацій раніше заселені українцями землі на території Польщі влада почала полонізувати. Загони УПА, які втратили підтримку місцевого українського населення, більше не могли вести боротьбу на цих територіях. Командувач УПА Роман Шухевич (псевдоніми Тарас Чупринка, Тур) видав наказ про припинення боротьби в Закерзонні.

Частина загонів УПА перемістилася на територію УРСР і продовжила там боротьбу з комуністичним режимом. Близько 300 воїнів УПА через Угорщину, Польщу, Чехословаччину перейшли до Західної Німеччини. Ці рейди донесли до світової громадськості відомості про боротьбу українства проти комуністичного режиму.

Операція «Вісла» стала злочином комуністичних режимів Польщі та СРСР проти українського населення краю. У 1990 р. сенат Республіки Польща засудив операцію «Вісла». 5 квітня 2007 р. Віктор Ющенко підписав Указ № 274 «Про заходи до 60-х роковин операції “Вісла”», де примусове переселення етнічних українців названо страшними подіями в історії України. 22 квітня 2017 р. в Україні вперше на державному рівні вшановували День пам’яті жертв операції «Вісла».

3. УКРАЇНА — СПІВЗАСНОВНИК ООН. ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УРСР. Наприкінці Другої світової війни влада тоталітарної імперії, дотримуючись своїх інтересів, змінила можливості зовнішньополітичної діяльності підпорядкованих їй республік. Україна знову повернулася на міжнародну арену. Проте, перебуваючи у складі СРСР, вона не могла здійснювати самостійну зовнішню політику у своїх інтересах.

У чому проявилися обмеженість та обумовленість стратегічними інтересами союзного центру зовнішньої політики УРСР?

У березні 1944 р., реалізуючи рішення Й. Сталіна, Верховна Рада УРСР прийняла закон про утворення Народного комісаріату закордонних справ УРСР. Його першим керівником став письменник Олександр Корнійчук, а пізніше Дмитро Мануїльський. Також з’явився Народний комісаріат оборони УРСР, який у 1944—1945 рр. очолював Василь Герасименко. Реально він керував лише військами Київського військового округу, який очолював за сумісництвом. Цим кроком сталінське керівництво мало на меті збільшити кількість своїх представників в ООН, домовленості про створення якої з’явилися наприкінці війни.

Українська делегація на установчій конференції ООН у Сан-Франциско (США). 1945 р.

Делегація УРСР на Паризькій мирній конференції (Франція). 1946 р.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Статус України як держави-члена ООН полегшив повоєнну відбудову. Однією з перших тимчасових структур ООН у 1945 р. стала Адміністрація ООН із надання допомоги та відновлення (UNRRA). Її завданням було надати допомогу країнам, чия економіка була зруйнована війною. Із 18 грудня 1945 р. до 30 червня 1948 р. в Києві працювало офіційне представництво UNRRA. Завдяки діяльності цієї організації Україна отримала продовольчої допомоги на суму 189,3 млн дол.

У серпні 1944 р. на конференції в Думбартон-Оксі (США) під час обговорення проекту майбутньої ООН радянський представник вніс пропозицію вважати всі республіки СРСР членами-засновниками організації. Хоча пропозиція була відхилена, сталінське керівництво не полишало цієї ідеї. На Ялтинській (Кримській) конференції в лютому 1945 р. США й Велика Британія зобов’язалися підтримати пропозицію радянського уряду щодо прийняття України та Білорусі у члени ООН.

На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1946 р. УРСР було обрано до складу Економічної і Соціальної ради, а в 1948—1949 рр. — непостійним членом Ради Безпеки ООН. Її представників запросили до багатьох структур організації, у тому числі до Міжнародного суду. УРСР підтримала прохання про вступ до ООН Цейлону (тепер Шрі-Ланка) та Лаосу, її представник відіграв важливу роль у прийнятті рішення про поділ Палестини на єврейську та арабську частини й створення держави Ізраїль.

Представники УРСР брали участь у Паризькій мирній конференції 1946 р., у лютому 1947 р. підписали мирні договори з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією. Українська делегація також узяла активну участь у роботі Дунайської конференції 1948 р., яка вирішувала питання режиму торговельного судноплавства на Дунаї.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Мета відновлення зовнішньополітичної діяльності України:

• активізувати боротьбу СРСР за голоси та вплив в ООН;
• посилити вплив СРСР на світову політику;
• сформувати у світової спільноти уявлення про реальне існування Української держави;
• використати УРСР як засіб здійснення радянської зовнішньої політики;
• нейтралізувати національно-визвольний рух за відродження самостійності України;
• розколоти українську діаспору в країнах Заходу.

Американські кадети піднімають прапор УРСР над резиденцією ООН. Сан-Франциско. 1945 р.

Під час «холодної війни» УРСР увійшла до складу Всесвітньої ради миру.

Незважаючи на активну зовнішньополітичну діяльність, УРСР не виходила за межі політики, яку диктувало радянське керівництво. Таким чином, вихід УРСР на міжнародну арену залишався обмеженим та був обумовлений стратегічними інтересами союзного центру.

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

• особливості визначення території тогочасної України та її зовнішньополітичної діяльності як УРСР у складі тоталітарної радянської імперії.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

1944—1951 рр. — процес повоєнного встановлення кордонів УРСР із сусідніми державами.

1947 р. — операція «Вісла».

1948—1949 рр. — УРСР стала непостійним членом Ради Безпеки ООН.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Договори з якими державами встановлювали кордони УРСР у повоєнний період? 2. Коли відбулася операція «Вісла»? У чому полягала її сутність? 3. Із якою метою в 1944 р. було створено Народний комісаріат закордонних справ УРСР?

4. Покажіть на карті (с. 11) зміни адміністративно-територіального устрою УРСР у повоєнний період. 5. Визначте події, які відбувалися в країнах Заходу в період повоєнного встановлення кордонів УРСР із сусідніми державами. 6. Поясніть, чому Люблінська угода була підписана урядом УРСР, а не СРСР. 7. Наведіть приклади на підтвердження думки, що «обмін населенням», проведений відповідно до Люблінської угоди, набув примусового характеру. 8. Опишіть методи, які уряд Польщі використовував для «остаточного вирішення українського питання» в межах операція «Вісла». Із чим це було пов’язане? 9. Наведіть декілька фактів, що розкривають роль УРСР у діяльності міжнародних організацій у повоєнний період. Поясніть свій вибір.

10. Дослідіть, які передумови сприяли тому, що УРСР стала однією з країн-засновників ООН, та опишіть цей процес. Результати роботи презентуйте у вигляді тез до виступу на конференції у стилі TED. 11. Групова робота в класі. У 1990 р. сенат Республіки Польща засудив операцію «Вісла», 2019 р. в Україні був оголошений Роком пам’яті депортованих українців із Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини в 1944—1951 рр. Обговоріть і висловіть власну думку, чому українська й польська влада надали таку оцінку операції «Вісла». Визначте її передумови й наслідки.