Навігація сайтом

Популярні підручники

Підручник » 11 клас » Історія України 11 клас » Культура України в повоєнний період

Культура України в повоєнний період

§ 5. Культура України в повоєнний період

Додаткові матеріали

rnk.com.ua/109202

НАВЧАЛЬНА МЕТА: визначити особливості розвитку культури, науки, освіти в повоєнній Україні.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що означає поняття «розстріляне відродження»? Назвіть його відомих представників. 2. Як відбувався розвиток освіти України в довоєнний період? 3. Назвіть здобутки тогочасної української науки та її представників. 4. Опишіть українське повсякдення в 1920—1930-х рр. 5. Що вам відомо за іншими навчальними предметами про здобутки культури України в перші повоєнні роки?

1. ІСТОРИЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ. Культурне життя України в повоєнні роки зіткнулося з труднощами. Розвиток культури, як і раніше, фінансувався за залишковим принципом і перебував під жорстким ідеологічним тиском. Перемога СРСР у війні посилила розвиток у суспільстві суперечливих процесів: з одного боку, зміцнення тоталітарного режиму, з іншого — зростання суспільної свідомості народу.

Як і під впливом чого змінилося світосприйняття українців у повоєнний період?

У роки війни мільйони українців за різних обставин потрапили за кордон. Вони не могли не помітити різниці між рівнем життя в СРСР і Європі.

Крім того, війна продемонструвала аморальність та антигуманність тоталітарного режиму (як нацистського, так і комуністичного). Усе це вплинуло на світосприйняття людей. Український народ сподівався на поліпшення рівня життя і встановлення справедливого демократичного ладу (так само як й інші пригноблені народи СРСР). Проте сталінський тоталітарний режим прагнув зберегти панівне становище, тому посилював контроль над суспільством, особливо в галузі ідеології.

Прояви національної самосвідомості, критичний підхід до будь-яких явищ суспільного життя, відхилення від компартійних пропагандистських настанов із боку діячів культури влада часто розцінювала як прояв українського «буржуазного націоналізму», космополітизму, антирадянську діяльність. В умовах радянської імперії це загрожувало людині моральним або фізичним знищенням.

«Буржуазний націоналізм» — термін, який використовували в СРСР щодо національно свідомих представників пригноблених радянських республік та інших держав.

Космополітизм — у радянському розумінні: ідеологія, яка проповідує байдуже ставлення до свого народу, батьківщини, відмову від національних традицій і культур, патріотизму, заперечує державний і національний суверенітет; у сучасному розумінні: ідеологія, яка надає першість загальнолюдським цінностям над національними.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

За часів перебування при владі в СРСР Й. Сталіна з’явилася радянська ідеологічна інтерпретація перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Відповідно до неї саме СРСР заплатив високу ціну та одноосібно здобув перемогу. Участь союзників СРСР у війні подавали як другорядну обставину, що не мала вирішального значення. Таке тлумачення суттєво відрізнялося від бачення цих подій на Заході. Там вважали, що перемогу над нацизмом здобули спільними зусиллями антигітлерівської коаліції. При цьому західні країни беззаперечно визнавали, що найбільших втрат у війні зазнав СРСР.

РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ в 1940—1950-х рр.

Парна робота в класі. Які з наведених процесів розвитку культури мали найбільш негативні наслідки й чому? Поверніться до цього завдання після розгляду матеріалу параграфа та доповніть таблицю. Порівняйте попередні й остаточні результати його виконання.

2. ВІДНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ОСВІТИ. Після повернення на терени України радянської влади розпочалося відновлення зруйнованих під час війни шкіл, закладів культури, наукових установ. Набув поширення рух за відбудову зруйнованих і спорудження нових шкільних приміщень зусиллями самого населення. Часто влада користувалася народною ініціативою для виконання завдань відбудови. У 1944—1945 рр. в УРСР відбудували й побудували 1669 шкіл. Станом на 1950 р. довоєнну мережу шкіл майже відновили, але цього було недостатньо. У середині 1950-х рр. 16 тис. шкіл (33,2 % від їхньої загальної кількості), у яких навчалося 1,67 млн дітей, змушені були організувати заняття у дві, а подекуди навіть у три зміни. Значна кількість цих закладів, особливо в сільській місцевості, розташовувалися в не пристосованих для навчання приміщеннях.

Яких змін зазнала освіта України в повоєнний період?

Повоєнного життя потребувало освічених спеціалістів, тож запровадили вечірні школи для дорослих (навчання після роботи). Навчальний процес у них був перенасичений комуністичною пропагандою, якість навчання була низькою. З’явилися також різноманітні навчальні курси для дорослих і професійні заочні школи.

У 1953 р. відбувся перехід до обов’язкової семирічної освіти. Це створило додаткові труднощі через відсутність необхідної бази (не вистачало приміщень, учителів, навчальних посібників, підручників тощо).

Перший урок у 1-А класі Київської жіночої середньої школи № 33 1 вересня 1949 р. У 1943—1954 рр. було роздільне навчання хлопців і дівчат

Школярка виконує домашню роботу. 1950-ті рр.

Студенти-фронтовики на лекції в університеті. 1940-ві рр.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

У повоєнні роки розпочався процес скорочення компартійною владою шкіл з українською мовою викладання. Так, протягом 1948—1954 рр. їхня кількість зменшилася, а кількість шкіл із російською мовою навчання збільшилася в 1,5 разу. Станом на 1953 р. в школах з українською мовою навчання налічувалося 1,4 млн, а в російськомовних і мішаних — 3,9 млн дітей. Школи національних меншин (польські, угорські, румунські тощо) переводили на російську мову.

Олександр Палладін. 1950—1960-ті рр.

Як і в довоєнні роки, тоталітарний режим прагнув перетворити школу на знаряддя контролю над учнівською молоддю. Для цього активізували роботу піонерські й комсомольські організації. Прищеплення відданості Й. Сталіну та нав’язування тоталітарної ідеології стали найважливішими завданнями школи.

Протягом четвертої п’ятирічки загалом було відновлено систему вищої освіти. Унаслідок проведеної після війни примусової реорганізації кількість закладів вищої освіти в УРСР зменшилася порівняно з довоєнним періодом, а кількість студентства зросла з 99 до 325 тис. осіб (на 1956 р.). Викладання в більшості закладів вищої освіти здійснювалося російською мовою та супроводжувалося вихованням у дусі відданості утопічним ідеалам комунізму.

Колективна робота в класі. За допомогою методу «Коло ідей» проаналізуйте умови розвитку культури в Україні та зміни, яких зазнала освіта в повоєнний період.

3. РОЗВИТОК НАУКИ. У повоєнні роки відновили роботу науково-дослідні установи України. В умовах розгортання «холодної війни» насамперед їх задіювали для розбудови та вдосконалення військово-промислового комплексу СРСР. Якщо в 1945 р. в республіці налічувалося 267 науково-дослідних установ, то в 1950 р. — уже 462, зокрема понад 30 академічних інститутів. Зміцнювалася, хоча й повільно, їхня матеріально-технічна база. Кількість науковців в Україні в 1950 р. досягла 22,3 тис. осіб. Головною науковою установою України залишалася

Учні початкових класів дорогою до школи. Хутір Очеретувате Запорізької області. Початок 1950-х рр.

1. Парна робота в класі. Обговоріть і з’ясуйте, яку інформацію про життя школярів сільської місцевості початку 1950-х рр. можна отримати за ілюстрацією. Висловіть припущення про умови навчання школярів у повоєнні роки. 2. Запитайте рідних і знайомих старшого покоління про умови їхнього навчання в школі. Із якими труднощами вони стикалися? Як це відбивалося на навчанні? Результат роботи презентуйте класу на наступному уроці.

Військово-промисловий комплекс — сукупність підприємств та організацій країни, які виготовляють озброєння і військову техніку для потреб власних збройних сил та на експорт.

«Лисенківщина» — політична кампанія в СРСР, пов’язана із запереченням генетики як науки, переслідуванням учених-генетиків і тимчасовою забороною відповідних досліджень.

Академія наук УРСР, яку після смерті академіка Олександра Богомольця в 1946 р. очолив академік Олександр Палладін.

Вчені мали демонструвати відданість панівній ідеології та особисто Й. Сталіну. Однак при цьому чимало з них досягли значних успіхів у дослідженнях у галузях фундаментальних наук, наблизивши їх до потреб господарства.

Продовжував плідно працювати видатний лікар-офтальмолог академік Володимир Філатов.

Під керівництвом Сергія Лебедева в Києві в 1948—1951 рр. створили першу в Європі аналогову обчислювальну машину.

За короткий час завдяки новій автоматичній технології зварювання спорудили газопровід «Дашава—Київ». Значним технічним досягненням стала побудова в 1953 р. найбільшого на той час у світі суцільнозварного моста через Дніпро завдовжки понад 1,5 км (міст імені Б. Патона в Києві).

Проте майже всі визначні досягнення науки і техніки були зроблені в галузях, що стосувалися військового або суміжного з ним виробництва.

Значної шкоди розвитку науки (особливо генетики) завдала «лисенківщина» — явище в СРСР, яке характеризувалося засиллям у науці людей споживацького нахилу і поширенням комуністичної ідеології. Президент Всесоюзної академії сільськогосподарських наук Трохим Лисенко оголосив ген «міфічною частинкою», а своє бачення питань спадковості, мінливості, видоутворення назвав «мічурінським ученням» (за ім’ям російського селекціонера Івана Мічуріна). Підтриманий Й. Сталіним, він пообіцяв за короткий час виробити величезну кількість сільськогосподарської продукції за допомогою власної методики виведення нових видів рослин і порід худоби.

МЕОМ (мала електронна обчислювальна машина) — перша в СРСР і Європі електронна аналогова обчислювальна машина. 1950 р.

Яку інформацію про вигляд МЕОМ надає ілюстрація?

ЦІКАВІ ФАКТИ

Генетика в СРСР зазнала розгрому в серпні 1948 р. на сесії Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна, що стала тріумфом «лисенківщини». У доповіді Т. Лисенка «Про стан справ у біологічній науці», яку схвалив Й. Сталін, генетику подали як науку ідеалістичну, далеку від потреб й інтересів держави та народу, шкідливу для суспільства. Спроби вчених виступити на її захист успіху не мали. Влада реорганізувала академічні відділення біологічних наук, ліквідувала генетичні лабораторії, закрила кафедри генетики в закладах вищої освіти. Упродовж двох місяців звільнили з роботи 115 осіб, зокрема дев’ять професорів. Також було змінено навчальні програми з біології, з яких прибрали низку курсів. З осені 1948 р. припинили викладати генетику, із бібліотек вилучали відповідні книги.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Дослідження зоряного неба в тогочасній Україні зазнавало російщення. Так, замість українських народних назв сузір’їв вживали грецькі й латинські назви в перекладі російською мовою: Божа дорога — Галактика, Пасіка — Кассіопея, Косарі — Пояс Оріона, Стожари — Скупчення Плеяди, Дівчина з відрами — Орел, Криниця — Дельфін, Чепіги — Голова Тельця тощо.

Свою позицію Т. Лисенко аргументував не науковими фактами, а ідеологічними тоталітарними висловами, запозиченими з «Короткого курсу історії ВКП(б)» Й. Сталіна. Унаслідок переслідувань генетиків у 1947—1948 рр. репресій зазнали вчені-біологи Д. Третьяков, М. Гришко, І. Шмальгаузен, І. Поляков, Л. Делоне. Це на багато років загальмувало розвиток біологічної науки та спричинило її відставання від країн Заходу. Генетику як науку відродили в СРСР лише в 1964 р.

4. РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МИСТЕЦТВА. У 1940—1950-х рр. з’явилося чимало творів, що залишили помітний слід у художній культурі українського народу.

Популярність у повоєнні роки здобула творчість Олеся Гончара, автора трилогії «Прапороносці», повісті «Земля гуде». Плідно творили в цей період прозаїки Василь Козаченко, Юрій Яновський, письменник і кінорежисер Олександр Довженко, гуморист Остап Вишня, поети Максим Рильський, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Леонід Первомайський, художники Михайло Дерегус, Олексій Шовкуненко, Тетяна Яблонська, композитори Костянтин Данькевич, Борис Лятошинський, Юлій Мейтус. На театральних сценах виступали Амвросій Бучма, Борис Гмиря, Наталія Ужвій та Гнат Юра.

В УРСР відновлювали діяльність заклади культури й виникали нові. У 1949 р. у Києві було відкрито державний музей Т. Шевченка, творчий доробок якого використовувала у своїй пропаганді компартійна влада. У 1951 р. у столиці республіки з’явився перший в УРСР телевізійний центр, а наступного року розпочав роботу планетарій.

НАВЧАЛЬНИЙ ФІЛЬМ

rnk.com.ua/110082

Перегляньте відеоролик «За що знищили О. Довженка» і виконайте завдання до нього.

ЦІКАВІ ФАКТИ

У 1949 р. Т. Яблонська написала свою найвідомішу чотириметрову картину «Хліб». На її створення художницю надихнули досягнення села Летава Кам’янець-Подільської області у зборі зернових. Т. Яблонську вразило, що 717 із 765 працездатних осіб там становили жінки.

Хліб. Художниця Т. Яблонська. 1949 р.

Хата в Богданівці. Художниця К. Білокур. 1955 р.

За додатковими джерелами складіть опис картин Т. Яблонської або К. Білокур (на вибір).

На цей несприятливий для української культури період припав творчий злет української майстрині народного декоративного живопису, представниці наївного мистецтва Катерини Білокур. Її твори регулярно демонстрували на виставках у Полтаві, Києві та інших містах. У 1954 р. на Міжнародній виставці в Парижі картини художниці «Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» увійшли до експозиції радянського мистецтва.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Тогочасний відомий за межами України український художник Ніл Хасевич як член ОУН та Української головної визвольної ради поєднував свою творчість з активною участю в українському національно-визвольному русі. Його гравюри із зображенням епізодів героїчної боротьби УПА потрапляли до делегатів Генеральної Асамблеї ООН, іноземних дипломатів. Художник мав інвалідність, перебував у підпіллі, переховуючись від радянських каральних органів. Він писав: «Я не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива... Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються...». У 1952 р. Н. Хасевич загинув під час бою з угрупованням органів безпеки СРСР.

Графік Ніл Хасевич (автопортрет) і його тематичні роботи

Розвиток українського кінематографу в перші повоєнні роки, як і раніше, був підпорядкований потребам радянської пропаганди й принципам соціалістичного реалізму. Тогочасні фільми («Подвиг розвідника», «Тарас Шевченко» тощо), уславлені майстерною грою українських акторів М. Романова, А. Бучми, Д. Мілютенка та інших, знецінювалися відвертою комуністичною пропагандою.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Іспанський художник Пабло Пікассо високо оцінював творчість української художниці К. Білокур. Побачивши її роботи, він сказав: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї весь світ».

5. «ЖДАНОВЩИНА» НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ. У повоєнний період пропаганда намагалася поєднати комуністичну ідеологію з ідеєю виняткової ролі російського народу у світовій історії. На кожний винахід західного вченого радянські пропагандисти знаходили росіянина, який начебто висловив цю думку раніше, кожному видатному західному автору або державному діячу протиставляли російських тощо.

У чому полягав вплив «ждановщини» на культурне життя тогочасної України?

Нове ідеологічне підґрунтя сталінського режиму мало особливо негативні наслідки для українства. У 1950 р. Й. Сталін заявив, що російська, українська й білоруська мови мають спільне походження від «давньоруської мови». У 1952 р. академік Володимир Мавродін сформував концепцію «єдиної давньоруської народності».

Ці та інші явища радянської дійсності відображали тоталітарний характер режиму з притаманним йому «культом особи» вождя. Його заяви щодо будь-якої сфери життя держави не підлягали обговоренню й критиці.

У суспільно-політичному житті СРСР виникло нове явище — «ждановщина», яке назвали за іменем його ініціатора, компартійного ідеолога Андрія Жданова. Цю доктрину впроваджували в культурному житті СРСР у 1946—1952 рр. Вона полягала в посиленні втручання сталінського тоталітарного режиму у сфери ідеології, науки, літератури, мистецтва з метою встановлення репресивного контролю над духовним розвитком пригнобленого радянським пануванням суспільства. Відповідно до уявлень А. Жданова світ поділявся на «імперіалістичний», очолюваний США, та «демократичний», очолюваний СРСР. Усі радянські митці у своїй творчості мали дотримуватися компартійної лінії, відхилення від якої жорстоко переслідували.

«Культ особи» — перебільшення заслуг людини, яка посідає найвище місце в суспільній, релігійній або політичній ієрархії та відіграє роль її лідера.

«Ждановщина» — радянська політика в культурно-ідеологічній сфері, основи якої сформулював компартійний діяч А. Жданов у 1946 р.

Карикатура: так радянська пропаганда зображувала українських «буржуазних націоналістів». Художник В. Григор’єв. Кінець 1940-х рр.

Що, на вашу думку, прагнула передати карикатура? Чому саме це намагалася нав’язати радянська пропаганда суспільству?

У СРСР було розпочато боротьбу з «безідейністю, безпринциповістю, формалізмом, космополітизмом і “низькопоклонством перед Заходом”, “буржуазним націоналізмом”». Протягом 1946—1951 рр. прийняли 12 компартійних рішень з ідеологічних питань. Першими були постанови «Про журнали “Звезда” і “Ленинград”» (спрямовані проти творчості поетеси А. Ахматової та письменника М. Зощенка), «Про кінофільм “Велике життя”». Пізніше також з’явилися постанови «Про перекручення і помилки у висвітленні української літератури в “Нарисі історії української літератури”», «Про журнал сатири і гумору “Перець”», «Про журнал “Вітчизна”», «Про репертуар драматичних і інших театрів України» тощо.

Кампанія цькування письменників, митців, учених мала на меті посилити культурно-ідеологічну ізоляцію радянського суспільства від західного світу, протиставити інтелігенцію іншим соціальним верствам, посилити шовіністичні імперські та антисемітські настрої, пришвидшити процес російщення, створити образ «внутрішнього ворога», необхідного тоталітарному режиму.

Формалізм — напрям у літературі та мистецтві, який визнає пріоритетність зовнішньої форми над змістом творчості.

«ЖДАНОВЩИНА»

НАВЧАЛЬНИЙ ФІЛЬМ

rnk.com.ua/110083

Перегляньте відеоролик «Як і чому Москва полювала на євреїв» і виконайте завдання до нього.

Державний антисемітизм — політика дискримінації щодо єврейського населення, яка полягала в обмеженні його політичних і громадянських прав.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Поета Леоніда Первомайського (справжнє ім’я Ілля Гуревич) звинуватили в сіонізмі за фронтовий вірш, у якому йшлося про Сінай, що нібито розташований на Сінайському півострові (зараз Єгипет). Насправді ж у творі було згадане румунське місто Сіная, повз яке проходили радянські війська в роки війни.

Початком цькування так званих космополітів стала редакційна стаття «Про одну антипатріотичну групу театральних критиків», надрукована в січні 1949 р. у газеті «Правда». Її відлунням в Україні стало навішування ярликів «безрідних космополітів» на місцевих літературних і театральних критиків.

Боротьба з космополітизмом супроводжувалася масовими репресіями проти єврейської інтелігенції. Матеріали справ, сфабрикованих радянськими спецслужбами, свідчили, що її представники начебто намагалися здійснити змову в інтересах світового імперіалізму та сіонізму й відокремити від СРСР Крим. Представників єврейської національності звільняли з освітніх і наукових установ, забороняли друкувати їхні твори, заарештовували тощо.

Апогеєм боротьби з космополітизмом стали вбивство відомого громадського і культурного діяча, лідера радянського єврейства Соломона Міхоелса та розгром Єврейського антифашистського комітету.

Політика влади щодо єврейського населення мала характер прояву державного антисемітизму.

На початку 1950-х рр. виникла нова хвиля звинувачень проти української інтелігенції. Цькуванню було піддано не лише письменників, а й композиторів (Б. Лятошинський, К. Данькевич) і науковців. Особливо жорсткої критики компартійної влади зазнав В. Сосюра через вірш «Любіть Україну» (1944 р.), який оголосили «ідейно порочним твором».

6. КУЛЬТУРНІ ЗДОБУТКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ. Українська діаспора в цей час також зробила вагомий внесок у розвиток національної культури. Наприкінці 1945 р. у німецькому місті Аугсбург виникла Українська вільна академія наук. Своєю головною метою вона вважала об’єднання інтелектуальних сил української діаспори. Із 1949 р. академія працювала в Канаді, а з 1950 р. — у США.

Опишіть досягнення культури тогочасної української діаспори.

У 1947 р. у Мюнхені (Німеччина) відновило діяльність Наукове товариство імені Т. Шевченка (НТШ). Через два роки, у 1949 р., воно розпочало видання багатотомної «Енциклопедії українознавства». В Україні її перевидали лише в роки незалежності.

У науці здобули визнання праці таких науковців, як Дмитро Чижевський, Іван Мірчук, Володимир Кубійович, Мирослав Прокоп, Василь Верига та інші.

У літературі уславилися поет, есеїст, критик і публіцист Євген Маланюк, поет, перекладач, художник, мистецтвознавець Святослав Гординський, письменник Іван Багряний та інші. У музичному мистецтві найвідомішим був композитор Антін Рудницький.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Одним із найкращих літературних творів тогочасної української діаспори став роман І. Багряного «Сад Гетсиманський». У ньому автор, який багато років провів у таборах ГУЛАГу, змалював трагізм беззахисної людини й знущання з неї влади в СРСР. В Україні роман вийшов друком у 1990 р. Через рік І. Багряному було посмертно присвоєно Державну премію імені Т. Шевченка.

Навчальний мініпроєкт. За додатковими джерелами підготуйте повідомлення з презентацією про культурні здобутки української діаспори.

CФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

характерні ознаки розвитку культури України в умовах перебування під гнобленням тоталітарної радянської імперії в повоєнний період.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

1945 р. — створення Української вільної академії наук.

1947 р. — відновлення діяльності Наукового товариства імені Т. Шевченка (НТШ).

1949 р. — початок видання «Енциклопедії українознавства».

1949 р. — відкриття в Києві Державного музею Т. Шевченка.

1953 р. — спорудження моста імені Б. Патона в Києві.

Меморіальна дошка, присвячена Леоніду Первомайському. Київ. 1974 р.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Хто в 1946 р. очолив Академію наук УРСР? 2. Коли виникла Українська вільна академія наук? 3. Яку назву дістали кампанії з переслідування вчених-генетиків у СРСР? 4. Які реформи були проведені в галузі освіти? 5. Назвіть відомих українських науковців повоєнної України. Якими були результати їхньої роботи? 6. Назвіть відомих митців повоєнної УРСР та їхні твори.

7. Наведіть факти, що ілюструють посилення проявів «культу особи» Й. Сталіна в повоєнній УРСР. 8. З’ясуйте, якими були ідеологічні інтерпретації перемоги над нацизмом. 9. Поясніть мету та сутність кампанії боротьби проти українських «буржуазних націоналістів» і «безрідних космополітів». 10. Визначте, які галузі науки набули найбільшого розвитку в повоєнний час. Доведіть свою думку прикладами наукових відкриттів.

11. Доберіть у мережі інтернет приклади карикатур, які публікували в пресі повоєнної УРСР. Проаналізуйте їх і зробіть висновок щодо спрямованості тогочасної державної пропаганди. 12. Охарактеризуйте особливості розвитку культури в повоєнний період. 13. Колективна робота в класі. За допомогою методу «Дебати» обговоріть внесок української діаспори в розвиток культури України цього періоду. 14. Напишіть есе за однією з тем (на вибір): «Боротьба компартійної влади з українським “буржуазним націоналізмом”: переслідування українських митців», «Постать Катерини Білокур у романі В. Яворівського “Автопортрет з уяви”», «Повсякденне життя населення України в повоєнні роки: стратегії виживання». 15. Складіть вірш-сенкан до одного із запропонованих понять (на вибір): «державний антисемітизм», «ждановщина», «культ особи», «лисенківщина». 16. Розробіть анкету для опитування людей старшого покоління в межах усного історичного дослідження за темою «Повсякденне життя населення України в повоєнні роки: стратегії виживання» або «Зміни в суспільній свідомості в повоєнні роки». 17. За додатковими джерелами підготуйте повідомлення-довідку про життя і творчість одного (однієї) з діячів і діячок української науки і культури (на вибір): Олександр Палладін, Сергій Лебедєв, Володимир Філатов, Олександр Богомолець, Катерина Білокур, Ніл Хасевич, Тетяна Яблонська.

Узагальнення знань за розділом І. Україна в повоєнний період

I ВАРІАНТ

1. Складіть перелік подій, які ви вважаєте найважливішими для повоєнного періоду історії України. Розташуйте їх у хронологічній послідовності.

2. Які події в цей час відбувалися в країнах Східної і Західної Європи? Створіть таблицю, яка синхронізує події повоєнної історії України та країн Східної та Західної Європи.

3. Запропонуйте перелік історичних термінів, із якими ви ознайомилися протягом вивчення розділу. До одного з термінів створіть «хмару слів». Запропонуйте її для розшифрування однокласникам та однокласницям.

4. За допомогою методу «Кластери» створіть перелік політичних культурних діячів, творців, науковців, які зробили значний внесок у розвиток України повоєнного періоду. Поясніть свій вибір.

5. Покажіть на карті атласу території, які увійшли до складу УРСР у повоєнний період.

6. Висловіть обґрунтовану думку щодо методів і наслідків радянізації західних областей УРСР. Яку мету мала влада? Наскільки її вдалося реалізувати?

7. Визначте роль УРСР у створенні ООН. Чому УРСР була серед засновників ООН, у той час як входила до складу радянської імперії?

8. Проаналізуйте спрямованість, джерела та ресурси відбудови промисловості й сільського господарства в повоєнний період.

9. У чому, на вашу думку, полягали суперечності соціально-економічного, культурного, релігійного та повсякденного життя українського населення цієї доби?

10. Оцініть вплив підпорядкованості союзній владі на розвиток тогочасної України.