§ 7. Суспільно-політичне життя в УРСР

Додаткові матеріали

rnk.com.ua/109204

НАВЧАЛЬНА МЕТА: охарактеризувати та визначити особливості суспільно-політичного життя УРСР періоду десталінізації.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке десталінізація? У чому вона полягала? 2. Яких утисків із боку влади зазнало населення УРСР у повоєнні роки? 3. Як ви розумієте вислів «реабілітовані історією»?

1. ХХ З’ЇЗД КПРС І ПОЧАТОК ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ. Часткова відмова керівництва СРСР від методів сталінського режиму унаочнювала потребу продовження десталінізації. Важливим кроком на шляху подальшої лібералізації радянського суспільства став XX з’їзд КПРС, що відбувся в лютому 1956 р. На закритому засіданні М. Хрущов виступив із доповіддю «Про “культ особи” і його наслідки». У ній він піддав критиці діяльність Й. Сталіна, звинувативши його в зловживанні владою, порушенні законів, хворобливій підозрілості до соратників тощо.

Охарактеризуйте роль рішень ХХ з’їзду КПРС у розгортанні лібералізації в СРСР.

Комуністична партія в доповіді М. Хрущова постала як сторона, постраждала від сталінських репресій. Було названо імена 23 партійно-радянських діячів, які стали жертвами переслідувань. Про сталінські злочини, не пов’язані з репресіями керівників партії, зокрема Голодомор 1932—1933 рр., що став геноцидом українського народу, не йшлося. Згадали лише про депортації деяких народів СРСР.

Доповідь М. Хрущова на з’їзді не обговорювали. З’їзд обмежився прийняттям короткої постанови. У ній засуджували переважно зовнішні прояви тоталітарного режиму («культ особи») та репресії проти партійних і військових діячів. Хоча це швидше маскувало, ніж викривало сутність сталінського режиму. Політика примусового соціалістичного будівництва, як і раніше, не підлягала критиці. Проте навіть таке обмежене заперечення «сталінського міфу» позитивно вплинуло на суспільну свідомість населення.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Після XX з’їзду в УРСР, як і в інших республіках СРСР, розгорнули кампанію з демонтажу численних пам’ятників Й. Сталіну, закриття присвячених йому музеїв, перейменування названих на його честь населених пунктів, вулиць, установ, підприємств, шкіл, колгоспів тощо. Так, у листопаді 1961 р. Сталінську область було перейменовано на Донецьку, а місто Сталіно — на Донецьк.

2. РОЗГОРТАННЯ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ В УРСР. Доповідь «Про “культ особи” і його наслідки» було видано окремою брошурою, яку зачитували на закритих компартійних зборах. Пізніше з її змістом почали знайомити й на підприємствах, у різних установах тощо.

Опишіть, як суспільство сприйняло рішення ХХ з’їзду КПРС. Чому саме так?

Подальше розгортання десталінізації в УРСР сприймали неоднозначно. Основна частина партійної бюрократії не була готова розвінчувати «культ особи». Серед незацікавлених у цьому було чимало людей, особисто причетних до сталінських репресій. У багатьох компартійних організаціях України критику «культу особи» сприймали як наклеп на радянську владу. Були спроби припинити викриття злочинів сталінського режиму як шкідливу кампанію, що загрожує поширенням українського «буржуазного націоналізму». Керівник республіканської партійної організації О. Кириченко надіслав доповідну записку до Москви, де переважали схожі думки. Для пригальмування десталінізації в 1956 р. прийняли постанову «Про подолання “культу особи” і його наслідків». У ній наголошували, що «культ особи» був лише проявом рис характеру Й. Сталіна, а не відображенням вад радянської влади. Компартійне керівництво вочевидь не бажало відмовлятися від моделі тоталітарного режиму.

Засідання XX з’їзду КПРС. Москва. 1956 р.

Британська карикатура на підсумки ХХ з’їзду КПРС

Визначте головний зміст карикатури.

В УРСР процес десталінізації відбувався повільніше, ніж у союзному центрі. Так, у республіканських періодичних виданнях лише згодом з’явилися критичні матеріали про сталінські часи. Зміст більшості публікацій був дуже поміркованим і містив лише обережну оцінку окремих недоліків. На початку липня 1956 р. на багатьох підприємствах республіки почали зачитувати постанову «Про подолання “культу особи” і його наслідків». У столиці УРСР перший мітинг на підтримку десталінізації відбувся в Київському педагогічному інституті. У Львові ліквідували Сталінський район (приєднали до Ленінського району).

У липні 1956 р. в пресі УРСР з’явилися перші повідомлення про реабілітацію українських письменників — жертв сталінського терору та невиправдано забутих, засуджених як «буржуазних націоналістів»: Василя Еллана-Блакитного, Василя Чумака, Григорія Косинки, Олеся Досвітнього, Мирослава Ірчана, Івана Микитенка та інших. Розпочалася кампанія з реабілітації таких видатних українських митців, як режисер театру Лесь Курбас, драматург Микола Куліш.

ПРАЦЮЄМО ІЗ ДЖЕРЕЛОМ

Сучасні українські історики В. Баран та В. Даниленко про розгортання десталінізації

Поступово долалися страхітливі наслідки режиму особистої влади, заснованого на терорі й насильстві. Крок за кроком розвінчувався образ «великого вождя», створений апаратом пропаганди. Але процес десталінізації здійснювався непослідовно, часто підпорядковувався тактичним політичним потребам і розрахункам, що відображало як перехідний характер хрущовського правління, так і суперечливу натуру самого реформатора.

За допомогою методу «ПРЕС» наведіть аргумент на підтримку або спростування цієї думки.

Децентралізація — система управління, за якої частина функцій центральної влади переходить до місцевих органів самоуправління; скасування або послаблення централізації.

До листопада 1959 р. Комітет державної безпеки (КДБ) і прокуратура УРСР переглянули справи 5481 особи, засуджених у сталінські роки. Із них виправдали майже половину. Реабілітації не підлягали українці, що «співпрацювали з нацистськими окупантами» в роки війни, активні діячі ОУН та УПА, жертви політичних репресій до 1934 р., а також усі засуджені за звинуваченнями в українському «буржуазному націоналізмі». На депортоване під час колективізації селянство, виселене із західних областей УРСР, осіб кримськотатарської, німецької національностей та представників інших етнічних груп реабілітація також не поширювалася.

У результаті реабілітації з 949 тис. політичних в’язнів ГУЛАГу (дані за 1954 р.) станом на весну 1959 р. в радянських концтаборах і колоніях залишилося 11 тис. осіб, засуджених за «контрреволюційні злочини». В Україну до 1957 р. повернулися 65 534 члени ОУН, УПА та особи, звинувачені в їх підтримці. На початку 1960-х рр. М. Хрущов оголосив, що в країні немає політичних в’язнів. Однак саме в цей час розпочався дисидентський рух, і багато людей було заарештовано.

Довідки про реабілітацію. 1956, 1957 рр.

Улітку 1957 р. у владній верхівці сформувалася опозиція, яка спробувала усунути М. Хрущова від влади. Проте ця спроба зазнала невдачі. Компартійне керівництво УРСР на чолі з О. Кириченком повністю підтримало М. Хрущова. Як подяку за лояльність О. Кириченка перевели працювати до союзного центру. Компартійну організацію в УРСР очолив Микола Підгорний.

Колективна робота в групі. За допомогою методу «Групове обговорення» визначте роль рішень XX з’їзду КПРС у процесах лібералізації суспільства в СРСР.

3. ЗМІНИ В КЕРІВНИЦТВІ УРСР. ВІДСТАВКА М. ХРУЩОВА. У 1961 р. М. Хрущов несподівано призначив головою Ради міністрів УРСР представника молодшого покоління партійно-державного керівництва В. Щербицького. Однак він пропрацював на цій посаді трохи більше двох років. У 1963 р. В. Щербицького було переведено до Дніпропетровської області на посаду першого секретаря обкому КПУ.

Визначте причини та охарактеризуйте зміни, що відбулися в республіканському і союзному компартійному керівництві.

М. Хрущов часто нехтував чужими думками та вдавався до суперечливих рішень, що негативно впливали на життя людей. Такі дії спричиняли невдоволення серед його оточення. До того ж економічна ситуація в УРСР погіршувалася, значною мірою через ризиковані кроки М. Хрущова.

Останньою краплею для партійної верхівки стала розпочата М. Хрущовим адміністративна реформа. Він скасував райкоми, а обкоми розділив на виробничі й сільськогосподарські; створив ради народного господарства, до яких перейшла частина повноважень компартійної (партійно-державної) номенклатури.

У 1963 р. М. Підгорного перевели до Москви. Новим керівником республіканської компартійної організації призначили Петра Шелеста.

Скориставшись відсутністю М. Хрущова, який перебував на відпочинку, представники компартійної верхівки в Москві, незадоволені його політикою, виступили проти нього. 14 жовтня 1964 р. М. Хрущова звільнили з посади «у зв’язку з похилим віком і погіршенням стану здоров’я». У постанові Президії ЦК КПРС М. Хрущова звинуватили в зосередженні у своїх руках «великої влади», безконтрольності, волюнтаризмі та численних помилках у діяльності.

Усунення М. Хрущова від влади стало в радянській історії випадком мирного передання верховної влади. Першим секретарем ЦК КПРС став Леонід Брежнєв, а головою Ради міністрів СРСР — Олексій Косигін.

Компартійна (партійно-державна) номенклатура — привілейована верхівка, еліта, відносно закрита соціальна група в країнах із комуністичним і тоталітарним режимами. У науковий обіг цей термін запровадив югославський опозиціонер, критик комуністичного режиму, письменник і дисидент Мілован Джилас.

Карикатура на перебування М. Хрущова при владі. 1960-ті рр.

Як ви вважаєте, чи справедливе бачення автора карикатури?

Голосування на Пленумі ЦК КПРС за відставку М. Хрущова. 14 жовтня 1964 р.

Чому стала можливою відставка М. Хрущова?

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

• обмеженість і непослідовність здійснення лібералізації суспільно-політичного життя тоталітарної імперії та пригноблення нею України в період десталінізації.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

1956 р. — початок в СРСР кампанії з викриття «культу особи» Й. Сталіна.

ЦІКАВІ ФАКТИ

На початку 1960-х рр. в УРСР відбулося кілька масових виступів робітництва проти комуністичних порядків на підприємствах Києва, Харкова, Черкас, Краматорська та інших міст. Виступи були нетривалими й припинилися після втручання місцевих органів влади. У 1962 р. в Донецьку та Жданові (зараз Маріуполь) відбулися значні робітничі страйки й маніфестації через різке підвищення цін на м’ясо й молоко. У Новочеркаську (Росія) це навіть призвело до масштабного повстання, під час якого загинули 24 людини. Наступного року в Одесі робітники відмовилися вантажити масло, яке відправляли як «братерську допомогу» на Кубу. У 1963 р. через страйки й заворушення на тиждень запровадили воєнний стан у Кривому Розі. Загалом у 1961—1964 рр. відбулося 11 великих народних виступів.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Коли відбувся ХХ з’їзд КПРС? 2. Яку назву мав виступ М. Хрущова на закритому засіданні ХХ з’їзду КПРС? 3. Які групи засуджених українців не підлягали реабілітації? 4. Наведіть приклади реабілітації українських письменників — жертв сталінського терору. 5. У яких містах України в 1960-х рр. відбулися масові виступи робітництва проти комуністичних порядків? 6. Як називається привілейована верхівка, еліта, відносно закрита соціальна група в країнах із комуністичними й тоталітарними режимами?

7. Як різні верстви українського населення сприйняли доповідь «Про “культ особи” та його наслідки»? Поясніть чому. 8. Чому в доповіді «Про “культ особи” та його наслідки» не було визнано та засуджено Голодомор 1932—1933 рр.? 9. Опишіть, як проходив процес десталінізації після ХХ з’їзду КПРС. 10. Підтвердьте прикладами твердження, що після 1956 р. процеси десталінізації в СРСР поглибилися. 11. Складіть перелік подій, що відбулися в суспільно-політичному житті УРСР після проголошення керівництвом СРСР кампанії з викриття «культу особи» Й. Сталіна. 12. Поясніть, у чому проявилася суперечливість процесу реабілітації жертв політичних репресій.

13. Визначте та обґрунтуйте, у чому полягала обмеженість процесу десталінізації. 14. Висловіть власну думку, чому певні групи засуджених українців не підлягали реабілітації. 15. Створіть дописи про процеси десталінізації в Україні в особистих щоденниках, які могли зробити представник компартійної номенклатури, робітник заводу, реабілітований український письменник (на вибір). 16. Складіть кросворд за темою «Розвиток України в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства». 17. Підготуйте есе за темою «“Відлига”: зміни в суспільно-політичних настроях населення УРСР».