§ 8. Розвиток економіки та зміни в соціальній сфері

Додаткові матеріали

rnk.com.ua/109231

НАВЧАЛЬНА МЕТА: охарактеризувати особливості розвитку економіки УРСР періоду хрущовської «відлиги» та показати його взаємозв’язок з економічною політикою союзної влади.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Поясніть, як ви розумієте поняття «хрущовська “відлига”». 2. Опишіть вплив «відлиги» на внутрішньополітичну ситуацію в Україні. 3. Охарактеризуйте особливості та результати відбудови промисловості й сільського господарства в повоєнний період.

1. ЗМІНИ В УПРАВЛІННІ ГОСПОДАРСТВОМ. Із квітня 1953 р. у підпорядкування УРСР почали передавати підприємства, якими раніше керував союзний центр. Загалом до 1956 р. до України перейшли близько 10 тис. підприємств, переважно вугільної, металургійної, нафтової, лісової, харчової, м’ясо-молочної, текстильної, легкої промисловості, автомобільного транспорту, зв’язку та промисловості будівельних матеріалів. У 1953—1956 рр. частка республіканської промисловості в СРСР зросла із 30 до 70 %.

Охарактеризуйте особливості процесу децентралізації управління промисловістю.

У 1954 р. розпочалося скорочення кількості працівників адміністративно-управлінського апарату. Так, протягом 1954—1955 рр. в УРСР кількість працівників міністерств і відомств зменшилася на 61 тис. осіб. У 1957 р. М. Хрущов ініціював перетворення, спрямовані на децентралізацію управління промисловістю. У травні 1957 р. було ліквідовано систему галузевого, вертикального централізованого управління та замість неї створено територіальні ради народного господарства (раднаргоспи).

Раднаргоспи здійснювали територіальне планування, що сприяло розвитку підприємств і управління промисловістю та будівництвом у межах відповідних адміністративних районів. Зі 103 таких районів в СРСР 11 були в Україні: Станіславський, Львівський, Вінницький, Київський, Одеський, Херсонський, Запорізький, Дніпропетровський, Харківський, Сталінський та Ворошиловградський.

Прагнення компартійного керівництва інших областей мати власні раднаргоспи обумовило створення в 1960 р. трьох нових — Кримського, Полтавського та Черкаського. Найбільшими в УРСР були Київський (п’ять областей, 8,5 млн осіб), Харківський (три області, 5,6 млн осіб) та Львівський (чотири області, 4,1 млн осіб) раднаргоспи.

Одночасно зі створенням раднаргоспів в УРСР було ліквідовано 11 промислових і будівельних міністерств, а два із союзно-республіканських перетворили на республіканські. Решту міністерств звільнили від безпосереднього управління підприємствами, відтепер вони виконували нові функції через раднаргоспи. Майже вся промисловість УРСР перейшла в підпорядкування республіканського уряду. Однак і республіканський, і союзний уряд міг скасувати розпорядження раднаргоспів.

Ради народного господарства (раднаргоспи) — державні органи територіального планування та управління промисловістю УРСР і СРСР, що функціонували в 1957—1964 рр.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Спроби впровадження децентралізованої системи управління в СРСР вкотре довели, що тоталітарну командно-адміністративну систему неможливо реформувати, її доцільно лише ліквідувати. Звичайно, компартійне керівництво не могло на це піти, і система була відновлена. Тому її чергова криза стала неминучою.

Карикатура на раднаргоспи. Напис: «Раднаргосп». Кінець 1950-х рр.

Чи усунули раднаргоспи проблеми, заради вирішення яких їх упроваджували?

У 1960 р. в Україні, Росії та Казахстані утворили центральні раднаргоспи. Наприкінці 1962 р. за рішенням М. Хрущова кількість раднаргоспів в УРСР скоротили до семи. Ці дії компартійно-радянської влади центру викликали невдоволення серед республіканської верхівки.

У березні 1962 р. розпочалося створення виробничих колгоспно-радгоспних управлінь. За територією, кількістю населення та обсягами виробництва зазвичай вони об’єднували три-чотири райони. Відтепер керівництво сільським господарством також здійснювали за територіальним принципом. Однак у реальному житті це спричинило чимало проблем.

У 1963 р. з’явилася нова центральна союзна структура — Вища рада народного господарства. Їй були підпорядковані не лише раднаргоспи, а й усі інші органи управління господарством. Це стало кроком до скасування запровадженої децентралізації.

2. РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВОСТІ. Загалом у період хрущовської «відлиги» більшість галузей промисловості УРСР демонстрували вищі за середні в СРСР темпи розвитку. Як і раніше, радянська влада послуговувалася людським і природним потенціалом України для розбудови військово-промислового комплексу СРСР. Були споруджені нові теплові й гідроелектростанції — Миронівська, Придніпровська, Сімферопольська, Дніпродзержинська, Каховська, Кременчуцька тощо. Розробляли нові вугільні басейни — Львівсько-Волинський кам’яновугільний і Дніпровський буровугільний. Багато зусиль докладали для модернізації Донбасу. У 1956 р. на роботи в шахти примусово направили 85 тис. юнаків і дівчат із різних областей УРСР. В експлуатацію ввели Шебелинське (Харківська область) і Радченківське (Полтавська область) газові родовища, після чого центр ваги в республіканському газовидобутку перемістився із західної до східної частини України.

Які галузі промислового виробництва найбільше розвивалися в 1950—1960-х рр.?

Розвивався Криворізький залізорудний басейн, де руду видобували найдешевшим відкритим способом. У 1955 р. тут запрацював найбільший у Європі Південний гірничозбагачувальний комбінат. З’явилися величезні доменні мартенівські печі. Завдяки цьому українська металургія за кількістю виробленої продукції випередила високорозвинені країни світу, хоча поступалася їм за якістю.

Будівництво Каховської ГЕС (розпочалося у вересні 1950 р., перший агрегат запрацював у 1956 р.)

Шахта Межирічанська (Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн). 1950-ті рр.

Серійний турбореактивний пасажирський літак Ту-104. 1955 р.

Хімічна промисловість, якій раніше приділяли мало уваги, стрімко розвивалася. У 1959—1963 рр. на її розвиток спрямували в 1,5 разу більше коштів, ніж за попередні роки. Завдяки цьому збудували 35 нових заводів і понад 250 великих хімічних виробництв, зокрема Роздольський гірничо-хімічний комбінат, Черкаський та Чернігівський заводи хімічних волокон, Дніпропетровський шинний завод.

Розвивалася машинобудівна промисловість. У Краматорську і Донецьку виникло виробництво надпотужних видобувних машин для гірничорудної промисловості. У Києві, Сумах, Мелітополі та інших центрах машинобудування налагодили виробництво обладнання для хімічної промисловості. Було оновлено автомобілебудування, радіоелектроніку, виникло виробництво обчислювальної техніки, приладів із застосуванням синтетичних алмазів.

У Ворошиловграді (зараз Луганськ) і Харкові з 1956 р. значно зріс серійний випуск тепловозів. На Харківському авіаційному заводі розпочали серійний випуск швидкісного турбореактивного пасажирського літака Ту-104. Із 1960 р. підприємство перейшло на випуск нового літака Ту-124. Київський авіаційний завод розгорнув виробництво турбогвинтового літака Ан-24, який у СРСР найбільше використовували для внутрішніх пасажирських перевезень.

Будівництво газопроводу «Шебелинка—Острог». 1960 р.

Знайдіть на карті (с. 53) промислові об’єкти, зображені на ілюстраціях.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Чимало зусиль компартійно-радянське керівництво УРСР докладало у відбудову Кримського півострова. Сучасний український вчений академік Петро Вольвач зазначав: «Швидке економічне піднесення всіх галузей виробництва вже в перші десятиліття після передання Криму Україні — найвагоміший доказ вирішального внеску українського народу в повоєнне відродження півострова».

ЦІКАВІ ФАКТИ

Наприкінці 1958 р. на Кримському півострові розпочали будівництво найдовшої у світі тролейбусної лінії Сімферополь—Алушта—Ялта. Її першу ділянку Сімферополь—Алушта завдовжки 52 км збудували за 11 місяців. У її створенні брали участь працівники понад 80 підприємств із десяти українських міст.

Із другої половини 1950-х рр. активізували діяльність харчова та легка промисловість, які в довоєнні роки в УРСР майже не розвивалися. Важка промисловість, що раніше обслуговувала переважно військово-промисловий комплекс СРСР, почала виробляти більше устаткування для легкої і харчової промисловості. Для оновлення діючих і створення нових підприємств застосовували також техніку, що надходила із країн Центрально-Східної Європи.

Промисловість УРСР і надалі розвивалася в інтересах союзного центру, а не власних потреб. Це стало характерною для тоталітарної імперії формою визиску України та нищення її економічного потенціалу.

Складіть структурно-логічну схему управління промисловістю в УРСР у період «відлиги».

3. РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. Наприкінці 1950-х рр. кількість міського й сільського населення УРСР зрівнялася. Тобто умовно один представник селянства годував одного жителя міста. Проте насправді за радянської колгоспно-радгоспної системи селянство не могло забезпечити міських споживачів достатньою кількістю продуктів. Подолати нестачу продовольства влада спробувала шляхом запровадження надпрограм, зокрема освоєння цілинних і перелогових земель. У 1956 р. було отримано найбільший урожай у СРСР. При цьому новоосвоєні регіони дали половину заготовленого державою зерна.

Охарактеризуйте зміни, що відбулися в сільському господарстві України.

Того самого року було запроваджено грошовий податок із громадян, які тримали худобу в містах і робітничих селищах. Пізніше М. Хрущов запропонував селянству продати власних корів колгоспам, запевняючи, що замість клопоту з худобою можна отримувати молоко за трудодні на колгоспній фермі. Однак віддавати корів добровільно селянство не хотіло, і тоді худобу почали вилучати під тиском, як у сталінські часи. Ця кампанія засвідчила, що економічною доцільністю знову знехтували задля ідеологічних настанов. У результаті зменшився обсяг продукції, що надходила в роздрібну торгівлю, а ціни зросли.

Отримання зерна за трудодні. Радянська пропагандистська фотографія. 1950—1960-ті рр.

Опишіть вигляд зображених на фотографії селян і селянок.

Радянський агітаційний плакат. Написи: «Укрупнення дрібних колгоспів — шлях до подальшого розвитку соціалістичного сільського господарства!»: «Посіємо вчасно!», «Зберемо врожай без втрат!», «Виконаємо свої зобов’язання перед батьківщиною!», «За чесну працю винагорода чекає: добробут, слава й пошана!». 1959 р.

Що було характерне для засобів радянської пропаганди цього періоду?

Деяке збільшення виробництва в сільському господарстві тривало п’ять років. Протягом 1954—1958 рр. збір зерна в УРСР збільшився майже на 20 %, цукрових буряків — у 2 рази, виробництво молока — у 3 рази, м’яса — більш ніж у 2 рази. Однак після 1958 р. криза сільського господарства швидко поглиблювалася. Це було пов’язане з неефективністю радянської колгоспно-радгоспної системи та непродуманими змінами, ініційованими М. Хрущовим. У травні 1958 р. він прийняв рішення про реорганізацію МТС і продаж колгоспам і радгоспам їхньої техніки. Замість них створювали ремонтно-технічні станції (РТС), на які, крім ремонту, покладали також постачання нафтопродуктів, запасних частин, добрив, отрутохімікатів. Ціни поставили пільгові, але вимога викупити техніку, непристосованість умов для її утримання лягли важким тягарем на колгоспи й радгоспи.

Посівна кампанія на цілині. 1950-ті рр.

Радянський агітаційний плакат. 1955 р.

Наприкінці 1959 р. союзна компартійна влада розпочала чергову нерозважливу кампанію з укрупнення колгоспів. Якщо в 1950 р. в УРСР їх налічувалося 19 295, то в 1960 р. залишилося 9634. Тепер один колгосп зазвичай охоплював кілька населених пунктів.

Одночасно із цим під контролем компартійних органів, керованих нереалістичними за радянської системи гаслами ліквідації відмінностей між містом і селом, примусово зміцнювали центральні садиби колгоспів і нищили визнані «неперспективними» села. Крім окремих показових колгоспів, яким штучно створили сприятливі умови, у більшості з них не було власних коштів на будівництво багатоквартирних будинків, водогонів, каналізації, клубів культури тощо.

Ще однією надпрограмою М. Хрущова стала «кукурудзяна епопея», яка мала збільшити виробництво зернових. Так, ще в 1949 р. він на посаді Першого секретаря ЦК КПУ ініціював збільшення посівів кукурудзи в УРСР. Ставши керівником СРСР, він поширив цю практику на всі регіони. Спочатку кукурудза давала добрі врожаї завдяки закордонному насіннєвому фонду та власному виробництву мінеральних добрив. У 1961 р. в УРСР для посівів кукурудзи виділили 3 млн га кращих земель (20 % від усіх посівних площ). Однак невдовзі надмірне поширення кукурудзи принесло негативні наслідки. Так, засіяні північні землі не вродили, власний насіннєвий фонд виявився неякісним. Посуха 1963 р. та інші негаразди створили проблему із забезпеченням населення хлібом.

У 1957 р. М. Хрущов пообіцяв за три роки «наздогнати і перегнати Америку з виробництва молока, м’яса та масла на одну особу». А наздогнати промисловість планували за 10—12 років. Ідея ґрунтувалася на статистиці, яка показувала, що рівень добробуту радянських громадян становив близько 60 % від рівня життя громадян США, а темпи економічного зростання СРСР у кілька разів перевищували американські. Проте ці підрахунки виявилися хибними, а гасло, яке ще в 1952 р. висунув Й. Сталін, нездійсненним.

У 1963 р. СРСР почав закуповувати зерно за кордоном. Унаслідок панування неефективної колгоспно-радгоспної системи в сільському господарстві СРСР потрапив у залежність від імпорту хліба, із якої так і не зміг вирватися.

Радянська пропагандистська фотографія. Напис: «Наздоженемо США з виробництва молока і м’яса». 1950-ті рр.

4. ЗМІНИ В СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ. У період десталінізації відбулися деякі перетворення в соціальній політиці. Навесні 1956 р. здійснили перші досить обмежені заходи щодо поліпшення умов праці людей. Тривалість робочого дня в передвихідні й передсвяткові дні скоротили на дві години. Збільшилися відпустки, пов’язані з вагітністю та пологами, із 77 до 112 календарних днів. Робітникам дозволили змінювати місце роботи. Також усунули кримінальну судову відповідальність за самовільне залишення робочого місця та прогул без поважних причин.

Доведіть, що зміни в соціальній сфері в період хрущовської «відлиги» якісно змінили рівень життя людей.

Для підлітків віком від 16 до 18 років установили 6-годинний робочий день. Розпочався поступовий (за галузями) перехід від 8-годинного до 7-годинного робочого дня.

У 1958 р. селянство отримало паспорти, завдяки чому могло тепер вільно залишати свій колгосп (радгосп). Щоправда, цей процес затягнувся аж до 1970-х рр.

Змін зазнала пенсійна система. У липні 1956 р. вийшов закон про державні пенсії, за яким було значно збільшено пенсії малооплачуваних категорій населення і обмежено розміри великих пенсій компартійної еліти. Середній розмір пенсій зріс майже вдвічі. Пенсійний вік знизили до 55 років для жінок і 60 років для чоловіків. У липні 1964 р. право на пенсію отримали колгоспники: жінки із 60 років, чоловіки із 65 років. Проте мінімальний розмір пенсій для них установили мізерний — 12 руб. на місяць.

У вересні 1956 р. в середньому на третину підвищили заробітну плату низькооплачуваним робітникам і службовцям. Неоподатковуваний мінімум заробітної плати також збільшився. Для допомоги матерям (і вивільнення їхніх робочих рук для виробництва) створювали школи-інтернати й групи продовженого дня в школах.

Здійснені владою заходи значно обтяжили бюджет СРСР. Щоб виправити ситуацію, на 20 років було відкладено виплати за державними облігаціями внутрішньої позики, які у сталінські часи примушували купувати радянських громадян. Так широкі верстви суспільства знову стали жертвами обману та залишилися ні з чим.

Перший телевізор у селі. Село Новиця (Станіславська область). Січень 1959 р.

Заселення до нового будинку. 1950-ті рр.

Опишіть радянські будинки («хрущовки») за зображенням.

Сторінка газети «Правда» із текстом закону про державні пенсії. Липень 1956 р.

Черга за картоплею на ринку (базарі) у СРСР. 1960-ті рр.

Деякі зміни відбулися у сфері будівництва житла. У липні 1957 р. влада проголосила курс на забезпечення кожної сім’ї окремою безкоштовною квартирою в наступні 10—12 років. Для цього житлове будівництво перейшло на спорудження будинків затиповими здешевленими проектами, «без надмірностей», швидким індустріальним способом (так званих «хрущовок»). Вони були розраховані на 25 років експлуатації. Стелі в приміщенні були низькими (до 2,5 м), кухні — маленькими. У малих і середніх містах будинки мали два-три поверхи, у великих — чотири-п’ять, ліфтів не передбачалося. У наступні роки в Україні з’явилося понад 3 млн квартир- «хрущовок», але якість цього житла була низькою. Якщо в 1918—1955 рр. в Україні загальна площа житлових будинків становила 62,78 млн м², то в 1956—1964 рр. досягла лише 66,49 млн м². Тобто значного збільшення площ житла так і не відбулося. Житлова проблема гостроти не втратила. Вирішити її за умов панування комуністично-радянської моделі розвитку і в постсталінський час компартійна влада, як і раніше, була не здатна.

Дещо поліпшилося забезпечення населення товарами широкого вжитку. Люди могли купувати взуття, швейні вироби, побутову техніку тощо. У побуті з’явилися пилососи, холодильники, швейні та пральні машини (хоча і в обмеженій кількості). На початку 1960-х рр. підприємства перейшли на п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями.

5. ГРОШОВА РЕФОРМА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ. Реформаторські ініціативи М. Хрущова розбалансували фінансову систему СРСР. Для покриття нових витрат у 1961 р. було проведено грошову реформу.

Чому грошова реформа СРСР негативно вплинула на довгостроковий розвиток УРСР?

Старі сталінські купюри зразка 1947 р. замінили без обмежень на нові у співвідношенні 1:10. У такому ж співвідношенні були змінені ціни на всі товари, тарифні ставки заробітної плати, пенсії, стипендії та соціальної допомоги, платіжні зобов’язання і договори. Робили це нібито лише «з метою полегшення грошового обігу і надання більшої повноцінності грошам». Проте заявлений курс не відповідав реальній купівельній спроможності нових грошей: насправді вона зросла не в 10 разів, а лише в 4. До реформи рубль «важив» у чистому золоті 0,222168 г, а після неї — 0,987412 г.

Для зовнішньоекономічних операцій курс рубля було завищено у 2,25 разу. Так, обмінний курс 1 дол. замість 40 коп. становив 90 коп. Тепер ті самі торговельні операції на зовнішньому ринку приносили СРСР у 2,25 разу більше прибутків. Переваги отримали галузі економіки, орієнтовані на експорт (сировинні). Однак у стільки ж разів зросла вартість золота, що призвело до подорожчання певних видів товарів. Тобто відбулася прихована девальвація рубля.

ЦУМ (Центральний універсальний магазин) у Києві. 1960-ті рр.

Девальвація (від латинської мови: de — префікс, що означає рух униз, valeo — «маю значення») — офіційне зменшення золотого вмісту грошової одиниці або зниження курсу національної валюти щодо золота, срібла, певної іноземної валюти. За сучасних умов цей термін вживають для ситуацій значного зниження курсу національної валюти щодо «твердих» валют (зазвичай долар США, євро тощо).

Грошова реформа призвела до різкого подорожчання харчових продуктів. Уперше після 1950 р. ціни на ринках (базарах) знову набагато перевищили магазинні й залишалися такими до краху СРСР.

Отримані продукти завідувачі магазинів найчастіше збували ринковим (базарним) спекулянтам — так за радянських часів називали людей, які перекуповували й продавали товар і заробляли на різниці цін. Як наслідок на полицях магазинів залишався неякісний або взагалі непридатний товар, і населення вимушено перейшло на дорожчі базари. Це негативно позначилося на загальному добробуті. Так, у 1960 р. за середньої заробітної плати можна було купити 1 т картоплі, а в 1961 р. — у 4 рази менше.

Особливо важким було становище в регіонах. Якщо у великих містах ситуацію в магазинах хоч якось контролювали, то в менших населених пунктах багато видів продуктів узагалі зникли з державної торгівлі. Їх можна було придбати лише в магазинах кооперативної торгівлі або на базарах.

Не поспішали здавати продукцію державі й колгоспники, адже закупівельні ціни теж змінилися у співвідношенні 1:10, а не 1:4. І більшу частину продукції вивозили на базар. Тоді влада вдалася до укрупнення колгоспів і масового перетворення їх на радгоспи. На відміну від колгоспів, радгоспи були зобов’язані здавати державі всю продукцію. Проте замість очікуваного поліпшення продовольчого постачання такі заходи, навпаки, призвели до продовольчої кризи.

У 1962 р. було вирішено підвищити роздрібні ціни в державній торгівлі, щоб компенсувати відплив продуктів на базари. Однак у відповідь ціни на базарах ще більше зросли. Це навіть спровокувало народні виступи. Лише після 1965 р. базарні й магазинні ціни вдалося трохи вирівняти.

Фактично єдиним позитивним результатом реформи стало збільшення експорту нафти із СРСР. Її видобуток зріс із 19,436 млн т у 1945 р. до 148 млн т у 1960 р. завдяки виявленню великих покладів у Західному Сибіру. Унаслідок грошових маніпуляцій нафту стало вигідно продавати на зовнішніх ринках. Радянське керівництво було впевнене, що отримало невичерпний ресурс нафтодоларів.

Зовнішній вигляд купюр:

1) 10 рублів (карбованців) 1947 р.;

2) 1 рубль (карбованець) 1961 р.

Радянська карикатура, що показує недоліки планової системи. 1950-ті рр.

На яких недоліках радянської планової системи наголошує карикатура?

Радянський агітаційний плакат. Напис на плакаті: «За виробництвом м’яса, молока й масла на одну особу наздоженемо Америку!». 1950-ті рр.

Таким чином, реформа 1961 р. створила передумови залежності СРСР від нафтового експорту та постійну нестачу продовольства, що спричинило посилення корупції у сфері торгівлі й розподілу матеріальних благ.

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

• розвиток економіки України в 1950—1960-ті рр. і вплив на неї політики СРСР.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ:

1954—1963 рр. — залучення УРСР до надпрограм СРСР у сільському господарстві.

1957—1964 рр. — запровадження системи раднаргоспів.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. У якому регіоні УРСР у 1955 р. запрацював найбільший у Європі Південний гірничозбагачувальний комбінат? 2. Коли в Україні розпочалася «кукурудзяна епопея»? 3. Які державні органи територіального планування та управління виникли в Україні в 1957 р.? 4. У якому році колгоспники отримали паспорти? 5. Укажіть хронологічні межі процесу децентралізації управління економікою УРСР.

6. Визначте ключові слова, що розкривають зміст понять «децентралізація управління», «раднаргосп», «лібералізація», «військово-промисловий комплекс». 7. Назвіть надпрограми М. Хрущова та поясніть, у чому вони полягали. 8. Складіть перелік реформ у соціальній сфері в період хрущовської «відлиги». Результатами яких із них в Україні користуються дотепер? 9. Створіть перелік подій, пов’язаних із десталінізацією та лібералізацією суспільного життя, модернізацією економіки. Установіть їхню послідовність. 10. За додатковими джерелами наведіть приклади, що демонструють соціально-економічну інтеграцію Кримського півострова з Україною. 11. Парна робота в класі. За додатковими джерелами поясніть, які зміни відбулися в національному складі населення Кримського півострова протягом 1940—1950-х рр.

12. Установіть та охарактеризуйте основні суперечності реформування промисловості, сільського господарства, соціальної сфери в період хрущовської «відлиги». 13. Групова робота в класі. Обговоріть і висловіть думку щодо такого твердження: «Зміни, які відбувалися в економічній сфері в період хрущовської “відлиги”, стали спробами покращити радянську модель розвитку, не відмовляючись при цьому від примарної комуністичної перспективи». 14. Доведіть, що розвиток економіки України періоду хрущовської «відлиги» залежав від економічної політики влади СРСР. 15. Колективна робота в класі. За допомогою методу «Мозковий штурм» запропонуйте пункти плану для написання статті за темою «Перетворення доби хрущовської “відлиги”». 16. За додатковими джерелами підготуйте презентацію (проєкт) за темою «Історія рідного краю в контексті загальноукраїнських подій періоду десталінізації».