§ 15. Розвиток культури

Додаткові матеріали

rnk.com.ua/109238

НАВЧАЛЬНА МЕТА: охарактеризувати особливості розвитку освіти, науки, літератури, мистецтва та спорту в УРСР у період системної кризи радянського режиму.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Які події та процеси визначали системну кризу радянського режиму? 2. Визначте основні риси політичного й суспільного життя в цей час. 3. Які зміни у сфері освіти і науки відбулися наприкінці 1940 — на початку 1960-х рр.? 4. Які галузі мистецтва набули розвитку в період хрущовської «відлиги»? 5. Назвіть основні досягнення української літератури в період «відлиги». 6. Що вам відомо за іншими навчальними дисциплінами про здобутки культури України в період системної кризи СРСР?

1. ОСВІТА. У цей період радянська влада відмовилася від запланованої 11-річної середньої освіти.

Які зміни в розвитку освіти відбулися в УРСР у 1960—1980-ті рр.?

У 1966—1967 рр. школи почали переводити на 10-річний термін навчання. До навчальних планів увійшли нові насичені комуністичною ідеологією предмети — «Основи Радянської держави і права» у 8 класі та «Суспільствознавство» в 10 класі. Із 1972 р. в середніх школах також запровадили обов’язкову початкову військову підготовку. Після 8 класу (неповна середня освіта) молодь продовжувала навчання або в старшій школі, або у середніх спеціальних навчальних закладах — професійно-технічних училищах і технікумах.

Перехід до обов’язкової середньої освіти в селах був складним. Зазвичай там створювали одну повну середню школу на декілька сіл, й учні та учениці змушені були долати десяток кілометрів, щоб до неї дістатися. Тому для навчання учнів сільської місцевості запровадили школи-інтернати. Для опанування робітничих і сільськогосподарських професій створювали міжшкільні навчально-виробничі комбінати, де старшокласники навчалися один день на тиждень. У 1984 р. за новою шкільною реформою знову встановили 11-річний термін навчання.

Розвиток військово-промислового комплексу СРСР потребував висококваліфікованих робітників та фахівців із вищою освітою. У 1959—1980 рр. кількість закладів професійно-технічної освіти в УРСР збільшилася майже в 1,5 разу. Значно зросла також мережа закладів вищої освіти. Загальнотехнічні факультети та філіали закладів вищої освіти відкривали при великих підприємствах військово-промислового комплексу. Загалом протягом 1960—1980 рр. у республіці підготували 3,8 млн фахівців із середньою спеціальною та 2,5 млн — із вищою освітою. Однак частка студентства в УРСР у цей період була значно меншою, ніж у РРФСР. При цьому якість підготовки фахівців у СРСР поступалася демократичним країнам Заходу.

Навчання за спеціальністю «секретар-друкарка» у навчально-виробничому комбінаті. Бердичів (Житомирська область). 1970-ті рр.

Як фотографія відображає процес навчання в навчально-виробничому комбінаті?

2. РОЗГОРТАННЯ РОСІЙЩЕННЯ. У період системної кризи тоталітарного режиму в УРСР в усіх сферах культурного життя поширювалося російщення. У 1978 р. з’явилася постанова «Про подальше вдосконалення вивчення російської мови в союзних республіках». Наприкінці 1970-х рр. кількість українськомовних шкіл в УРСР значно зменшилася. У більшості обласних центрів їхня частка не перевищувала 28 % від загальної кількості.

Поміркуйте, які довгострокові наслідки політики російщення можна спостерігати зараз.

РОСІЙЩЕННЯ В УРСР

У травні 1979 р. республіки СРСР зобов’язали «запровадити вивчення російської мови в національних дошкільних закладах для дітей із п’яти років життя». Для реалізації завдання, крім примусових заходів, викладачам російської мови та літератури встановили надбавку до заробітної плати. Розширили випуск навчальної літератури російською мовою. Як наслідок на середину 1980-х рр. у Києві лише п’ята частина дітей навчалася українською мовою. У Донецькій і Кримській областях українські школи взагалі зникли.

3. НАУКА. Основну роль у розвитку української науки відігравала Академія наук УРСР. Кількість науковців у її установах зросла з 3,6 тис. у 1960 р. до 15,3 тис. у 1985 р. Загалом у наукових установах республіки на початку 1980-х рр. працювало понад 200 тис. осіб. Провідною в СРСР установою зі створення автоматизованих систем, проєктування електронно-обчислювальних машин став Інститут кібернетики в Києві. Упродовж 20 років його очолював академік В. Глушков, а потім академік В. Михалевич. У 1973 р. за редакцією академіка В. Глушкова видали українською мовою «Енциклопедію кібернетики». Ці дослідження тоталітарна влада вважала корисними в протистоянні з демократичним Заходом.

З’ясуйте, чому в умовах адміністративно-командної системи впровадження наукових розробок у промисловість зазнавало труднощів.

Теоретичні розробки українських математиків союзний центр використовував у воєнних програмах проти Заходу. Дослідження також вели у фізиці, астрономії та радіоастрономії. У 1966 р. в розпорядженні українських учених-фізиків був найбільший у Європі прискорювач електронів. У цей час також було створено унікальну плавильну установку «Ураган» для вивчення плазми й керованого термоядерного синтезу. Інститут електрозварювання, очолюваний Б. Патоном, став єдиним у СРСР всесвітньо відомим науковим центром із розробки технологій зварювання металів на землі, під водою та в космосі. Так, у жовтні 1969 р. за розробленою українськими вченими технологією на радянській космічній станції «Салют-6» відбулося неможливе в земних умовах зварювання алюмінію, титану і неіржавної сталі. Крім того, українські вчені були першими дослідниками механізму передання генетичної інформації.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

У 1980-х рр. російщення охопило засоби масової інформації. Більшість газет і книг, які видавали в УРСР, стали російськомовними. Так, серед 52,6 тис. книг в УРСР лише чверть друкували українською мовою. Російськомовні фільми захопили переважну частину кінопрокату. У цей час в УРСР налічувалося 17 тис. копій художніх фільмів російською і менш ніж 2 тис. — українською мовою.

ШКОЛИ З УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ВИКЛАДАННЯ в 1930—1980-х рр.

ПРЕСА, КІНО І ТЕАТР УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ в 1950—1980-х рр.

Проаналізуйте схеми та зробіть висновок. Чому влада наполегливо скорочувала сферу використання української мови?

М. Амосов та інші лікарі роблять обхід у реанімації Інституту серцево-судинної хірургії. Фотографія Національного музею історії України. 1987 р.

Ан-24 — літак, створений О. Антоновим. У 1962—1979 рр. було випущено 1367 таких літаків, а в Китаї їх виробляють дотепер

ЦІКАВІ ФАКТИ

За спогадами сучасників, О. Антонов прихильно ставився до українського національно-визвольного руху. Він надавав допомогу родині політв’язня В. Стуса, звертався до органів влади з листами на захист поетеси Ліни Костенко. У 1965 р. О. Антонов разом із 77 представниками інтелігенції підписав відкритого листа із протестом проти політичних репресій щодо української інтелігенції та обмежень використання української літератури.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

На розвиток суспільних наук негативно впливав суворий контроль компартійних органів. Так, за невідповідне до компартійних засад висвітлення історії українського козацтва звільнили з роботи О. Апанович та Я. Дзиру. Археологів М. Брайчевського та І. Шовкопляса звинувачували у згадуванні в працях прізвищ М. Грушевського, В. Кубійовича, С. Ефремова та інших заборонених владою українських учених.

Завдяки розробкам українських учених-геологів розширилися можливості освоєння корисних копалин. Уперше у світовій практиці українські вчені винайшли нові марки високотривкого чавуну, безнікелевої антикорозійної сталі та інших металів із новими якісними характеристиками. Ці та інші винаходи використовували передусім для створення озброєнь.

Науковці з 25 науково-дослідних інститутів аграрного профілю УРСР спільними зусиллями досліджували проблеми розвитку сільського господарства. Так, Миронівський інститут селекції і насінництва пшениці під керівництвом академіка В. Ремесла вивів нові сорти цієї культури.

Плідною була наукова й практична діяльність кардіохірурга М. Амосова. В очолюваній ним клініці серцевої хірургії в Києві за його особистої участі щороку проводили тисячі успішних операцій на серці.

У Києві в цей час жив і працював відомий на весь світ авіаконструктор О. Антонов.

Загалом упродовж 1970—1985 рр. здебільшого в інтересах СРСР у виробництво запровадили понад 13 тис. розробок учених Академії наук УРСР.

ІСТОРИЧНІ ПЕРСОНАЛІЇ

Ніна Вірченко. 2000-ні рр.

За додатковими джерелами складіть характеристику діяльності Н. Вірченко.

Ніна Вірченко — репресована українська науковиця й математикиня. У 1948—1954 рр. вона відбувала термін ув’язнення у таборах ГУЛАГу за участь в «українсько-націоналістичній банді». Після повернення до України Н. Вірченко продовжила навчання в Київському державному університеті імені Т. Шевченка і в 1967 р. стала його доцентом, а потім професором. У 1991 р. вона була реабілітована владою України.

Складним був розвиток суспільних наук. Підготовка й видання колективами науковців багатотомних праць «Історія Української РСР», «Археологія Української РСР», «Історія українського мистецтва», «Історія української літератури», «Українська радянська енциклопедія», «Радянська енциклопедія історії України», «Словник української мови», «Українсько-російський словник» проходили під суворим контролем влади. Помітним явищем культурного життя стало видання 26-томної історичної праці «Історія міст і сіл УРСР». Однак у всіх цих працях вимушено наводили комуністичні гасла, замовчували імена діячів, події та явища української історії.

4. ЛІТЕРАТУРА. РОЗВИТОК ОПОЗИЦІЙНИХ ТЕЧІЙ. Українська література в період системної кризи режиму розвивалася досить динамічно, але під пильним контролем компартійних ідеологів. Це стало головною перешкодою для її повноцінного розвитку. Проте навіть у несприятливих умовах комуністичного тоталітаризму українська література збагачувалася новими високохудожніми творами.

Охарактеризуйте суперечності, які виникали між розвитком української літератури за часів системної кризи СРСР та посиленням цензури.

У 1960—1980-х рр. вийшли нові твори Олеся Гончара («Циклон», «Берег любові», «Тронка», «Твоя зоря», «Чорний яр»), Михайла Стельмаха («Дума про тебе», «Правда і кривда», «Чотири броди»), Івана Білика («Меч Арея»), Григора Тютюнника («Батьківські пороги», «Крайнебо», «Деревій», «Коріння», «Зав’язь»), Василя Земляка («Зелені млини», «Лебедина зграя»). Широкої популярності набули романи й повісті з української історії Романа Федоріва, Юрія Мушкетика, Павла Загребельного, Раїси Іванченко, Романа Іваничука. До скарбниці української поезії увійшли збірки нових творів Дмитра Павличка («Таємниця твого обличчя»), Івана Драча («Корінь і крона»), Миколи Вінграновського («На срібному березі»), Петра Скунця («Розп’яття»), Ліни Костенко («Над берегами вічної ріки», «Нескореність»). Авторам доводилося долати цензурні перешкоди.

Багато представників української літератури зазнавали утисків і переслідувань. Василь Симоненко так і не зміг видати свою збірку поезій «Лебеді материнства». Вона вийшла друком лише в 1981 р. (через 18 років після смерті автора).

Письменник Олесь Гончар із дружиною та сином. 1964 р.

ПРАЦЮЄМО ІЗ ДЖЕРЕЛОМ

Із листа Г. Тютюнника до Олеся Гончара (1968 р.)

Дорогий Олесю Терентійовичу!

Щойно прочитав «Собор». Орлиний, соколиний роман ви написали, роман-набат! О, як засичить ота наша ретроградська гидь, узнавши сама себе, яке невдоволення Вами висловлять... У наш час, ніби тихий, ніби благий — тільки вужине шелестіння під ногами чути. і «Собор»! Здавалося б, «все мовчить, бо благоденствує» (як же телевізори під шиферними сільськими дахами, пенсії колгоспникам, колективне керівництво, патріотизм, однаковий для всіх, як віцмундир) — і «Собор»! Здавалося б, нормалізація (як же, культу не було, були «окремі помилки», генерали аплодують стоячи його імені, названому начальством; керівні дами, комсомолки в 40 років, переконують письменників-початківців, що 37-й рік не такий уже й злочинний, що декому тоді справедливо «дали прикурить») — і раптом «Собор». Здавалося б, усе минулося, «пройшло без сучка й задоринки»: народ, від якого забрано й приховано історію його духу, як приховують від прийомної дитини, хто її батьки і куди вони поділися, — народ цей звик, «безмолвствуєт» — і раптом «Собор»!

Парна робота в класі. Обговоріть і дайте відповіді на запитання. 1. У чому автор листа вбачав значення роману Олеся Гончара «Собор»? 2. Як ви розумієте вислів «роман-набат»?

На початку 1968 р. вийшов друком роман Олеся Гончара «Собор», де автор виступив на захист духовності, традицій і звичаїв українського народу. Радянське керівництво УРСР упізнало себе в романі в негативній ролі та ініціювало кампанію цькування письменника. Представників української інтелігенції, що позитивно відгукнулися про роман, виключили з партії та звільнили з роботи. У 1971 р. Олеся Гончара усунули від керівництва Спілкою письменників України, а роман «Собор» до другої половини 1980-х рр. був забороненим.

У 1970 р. прихильники комуністичного режиму в Київській письменницькій організації піддали нищівній критиці твір Романа Андріяшика «Полтава», роман Івана Чендея «Березневий сніг», роман Володимира Дрозда «Катастрофа». Твори не допустили до друку, а авторів, по суті, позбавили засобів до існування.

Наприкінці 1960-х рр. збірки письменника, керівника УГГ Миколи Руденка «Всесвіт у тобі», «Сто світил», «Оновлення» заборонили одразу після виходу друком, як і попередні твори автора.

Микола Вінграновський відомий не лише письменницькою, але й режисерською та акторською діяльністю. Він працював на Кіностудії імені О. Довженка в Києві. 1960-ті рр.

ЦІКАВІ ФАКТИ

У 1979 р. було надруковано віршований роман Ліни Костенко «Маруся Чурай», де поетеса на тлі бурхливої епохи боротьби Б. Хмельницького за звільнення українських земель від панування Речі Посполитої зобразила популярну в ті часи народну співачку Марусю Чурай. До того шість років Ліна Костенко не могла представити твір читацькій аудиторії через цензурні перешкоди. Це стало можливим лише завдяки Спілці письменників України й особистому втручанню її голови П. Загребельного. Збірки поезій «Княжа гора» та «Зоряний інтеграл» у ці роки поетесі видати не вдалося. Компартійні ідеологи режиму звинувачували Ліну Костенко в «художній неповноцінності» творів та ідеалізації козацьких часів. У 1987 р. роман «Маруся Чурай» здобув Державну премію УРСР у галузі літератури.

ІСТОРИЧНІ ПЕРСОНАЛІЇ

Серж Лифар — видатний танцівник XX ст. українського походження.

У 1922 р. у віці 17 років він разом із сім’єю емігрував до Парижа, де прожив усе життя. Проте, за його словами, «навіть чудовий, блискучий Париж не зміг примусити мене, киянина, забути про мій широкий, величавий Дніпро». Одного разу він прийшов до театру «Гранд-Опера» у вишиванці й поділився мрією повернутися до України. Під час вручення С. Лифарю ордена Почесного легіону на запитання президента Франції Ш. де Голля, чи не збирається він нарешті отримати французьке громадянство, танцівник відповів, що він українець і батьківщина його Україна. До кінця життя С. Лифар залишався особою без громадянства.

Постійних переслідувань за безкомпромісну боротьбу з тоталітарним режимом зазнавав поет Василь Стус. Збірку поезій «Зимові дерева» він зміг видати лише за кордоном. У 1990 р. за збірку «Дорога болю» В. Стуса посмертно нагородили Державною премією УРСР у галузі літератури.

5. МИСТЕЦТВО. Найбільш масовим видом тогочасного мистецтва залишалося кіно. В Україні в цей час діяло понад 30 тис. кінотеатрів і пересувних кіноустановок. Проте компартійна влада суттєво заважала розвитку українського кінематографу. Лише близько половини фільмів, які створили на українських кіностудіях у 1976—1986 рр., було знято або продубльовано українською мовою. Закордонні та зняті в інших республіках СРСР фільми українською мовою не дублювали. У кінотеатрах УРСР панувала російська мова.

Що визначало розвиток тогочасного українського мистецтва?

Більшість українських кінофільмів у цей час створили на Кіностудії імені О. Довженка в Києві. Саме тут працювали відомі режисери Л. Биков, Ю. Іллєнко, В. Івченко, М. Мащенко, К. Муратова, Л. Осика та інші. Визначним явищем в історії кінематографу цього періоду стала поява українського поетичного кіно. Цей напрям започаткували фільми С. Параджанова («Тіні забутих предків»), Ю. Іллєнка («Криниця для спраглих», «Білий птах з чорною ознакою»), Л. Осики («Камінний хрест»). Однак більшість фільмів в умовах переслідування владою за невідповідність комуністичній ідеології не потрапили на загал.

Кадр із фільму «Тіні забутих предків». Режисер С. Параджанов. Головних героїв зіграли Іван Миколайчук та Лариса Кадочникова

Кадр із фільму «Білий птах з чорною ознакою». Режисер Ю. Іллєнко. Сценарій І. Миколайчука, Ю. Іллєнка

Поштова марка України «Гороховий звір», присвячена М. Примаченко

За додатковими джерелами підготуйте опис одного з творів художниці М. Примаченко. Поясніть, чому ви обрали саме його.

Пам’ятний знак на честь заснування Києва (пам’ятник засновникам Києва), споруджений до 1500-річчя Києва. Скульптор Василь Бородай, архітектор Микола Фещенко. 1982 р.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Широкого визнання набула творчість відомої української народної художниці, представниці наївного мистецтва Марії Примаченко. Її твори містили зображення фантастичних чудовиськ і птахів, втілюючи образи слов’янської міфології. За рішенням ЮНЕСКО 2019 р. було визнано роком М. Примаченко.

У 1985 р. в Україні діяло 90 театрів, щорічно їх відвідувало близько 20 тис. осіб. Репертуар театрів перебував під жорстким компартійно-радянським контролем. Тому більшість репертуару становила радянська драматургія, а театр був засобом комуністичної пропаганди. Майже всі вистави йшли російською мовою. Так, у Києві серед семи театрів статус українського мав лише драматичний театр імені І. Франка.

Відомими акторами тогочасної театральної сцени були В. Дальський, В. Добровольський, О. Кусенко, А. Роговцева, Н. Ужвій. Серед майстрів оперного мистецтва відзначалися Д. Гнатюк, М. Кондратюк, Є. Мірошниченко, Д. Петриненко, А. Солов’яненко, М. Стеф’юк, Г. Ципола.

Зуміли зберегти й розвинути творчий потенціал відомі в Україні та за її межами професійні музичні колективи: Заслужена академічна хорова капела «ДУМКА», Заслужений ансамбль танцю імені П. Вірського, Заслужений державний хор імені Г. Верьовки, творче об’єднання «Трембіта», Київський камерний хор. Понад 200 митців об’єднувала в цей період Спілка композиторів України. Тогочасну українську музику збагатили А. Філіпенко, А. Штогаренко, В. Губаренко, Г. Майборода, О. Білаш, Д. Лятошинський, С. Сабадаш, І. Шамо та інші. Однак їхня творчість також перебувала під наглядом компартійних ідеологів. Так, у 1971 р. керівника етнографічного хорового ансамблю «Гомін» Л. Ященка за виконання українських колядок і купальських пісень звинуватили у спробах відродження «буржуазного націоналізму». Ансамбль було розпущено, а Л. Ященка виключили зі Спілки композиторів України.

Володимир Івасюк. 1970-ті рр.

Одним з основоположників української попмузики став В. Івасюк. Він написав 107 пісень та 53 інструментальні твори. Відомою на весь світ стала створена ним у 1970 р. пісня «Червона рута». У 2009 р. він посмертно отримав звання Героя України.

Більшість українських живописців у цей період працювали на замовлення влади. Вони створювали цикли картин «ленініани», портрети передовиків соціалістичного змагання, сцени праці в колгоспах та на промислових підприємствах тощо. Переважна частина цих творів мала незначну художню цінність і була цікавою лише як свідчення історичної епохи. Однак у цей час в українському живописі з’явилися нові високохудожні твори М. Дерегуса, А. Ерделі, А. Горської, О. Заливахи, Т. Яблонської, В. Чеканюка, Ф. Манайла та інших.

Найбільших обмежень у творчій діяльності зазнали скульптори-монументалісти, твори яких розглядали переважно як частину пропаганди. Так, у період системної кризи режиму в УРСР з’явилося близько 500 нових скульптур В. Леніна. Одним із найцікавіших митців цієї доби в Україні став скульптор і живописець І. Гончар. Він створив пам’ятники Т. Шевченку в Яготині та народній художниці К. Білокур у її рідному селі Богданівка на Київщині. Українські монументалісти здобули визнання й за межами батьківщини. Пам’ятники Т. Шевченку були споруджені в Торонто (Канада), Римі (Італія) і Нью-Йорку (США), Лесі Українці — у Саскатуні (Канада).

6. ДОСЯГНЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ СПОРТСМЕНІВ. Чимало українських спортсменів і спортсменок здобули світове визнання, виступаючи у складі збірних команд СРСР із різних видів спорту. Успішно розвивався Олімпійський рух. У складі олімпійської збірної СРСР українські спортсмени становили щонайменше 25 % у кожній команді. Неодноразово чемпіонами Європи, володарями Кубків світу і призерами Олімпійських ігор ставали важкоатлет Леонід Жаботинський, веслувальник Сергій Чухрай, гімнастки Ірина Дерюгіна, Олександра Тимошенко, Оксана Скалдіна та інші.

Якими стали основні досягнення тогочасного українського спорту?

Гравець футбольної команди «Дніпро» Олег Протасов зі «срібним бутсом». Він був нагороджений як другий бомбардир європейських чемпіонатів, що забив у сезоні 35 м’ячів. 1986 р.

За додатковими джерелами підготуйте розповідь про футболіста О. Протасова.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Футбольний клуб «Динамо» (Київ) був 13-разовим чемпіоном СРСР. У 1975 і 1986 рр. він здобув Кубок володарів кубків європейських країн, а в 1975 р. — Суперкубок Європи. Гравців «Динамо» Олега Блохіна та Ігоря Бєланова було визнано найкращими футболістами Європи й нагороджено «Золотим м’ячем». Своїм успіхом команда «Динамо» (Київ) завдячувала її багаторічному наставнику Валерію Лобановському.

Гандболістки «Спартака» (Київ), якими керував тренер Ігор Турчин, 12 разів ставали чемпіонками СРСР та 13 разів — володарками Кубка європейських чемпіонів. Значними були успіхи тренера й на рівні збірної СРСР: за його керівництва вона двічі вигравала чемпіонат світу та здобула дві золоті медалі на Олімпійських іграх. За видатні досягнення в спорті І. Турчин і його команда занесені до Книги рекордів Гіннесса. Призерками на чемпіонатах Європи й світу не раз ставали гандболістки Зінаїда Турчина та Лариса Карлова.

7. ЗДОБУТКИ КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ. Як і в попередні періоди, українська діаспора розвивала та збагачувала національну культуру.

Якими були культурні здобутки української діаспори в цей період?

Поет і перекладач Святослав Гординський (більшу частину життя прожив у США) створив декілька поетичних збірок і переклад «Слова о полку Ігоревім». Йому належать переклади українською мовою віршів Овідія, Горація, В. Гюго, Ш. Бодлера, Дж. Байрона, Й. Гете, Ф. Шіллера та інших. Також С. Гординський написав статтю-роздум про Т. Шевченка як художника та український іконопис.

Письменник Улас Самчук у цей час видав роман про життя українських емігрантів у Канаді «На твердій землі». Відомою представницею модернізму в українській літературі цієї доби стала художниця й письменниця Емма Андрієвська зі США. Її «Роман про людське призначення» розповідав про життя українців в еміграції. Світове визнання здобула творчість українського живописця зі США Якова Гніздовського (портрет М. Скрипника, картини «Селянський хліб», «Гладіолуси» тощо).

Значний внесок у розвиток музичної культури зробив Антон Рудницький, який жив у США. Він створив опери «Анна Ярославна», «Княгиня Ольга». Із 1968 р. при Гарвардському університеті в США працював Український науковий інститут. Вирішальна роль у розвитку цього наукового закладу належала його директору, вченому, історику-енциклопедисту Омеляну Пріцаку.

Гладіолуси. Художник Я. Гніздовський. 1976 р.

За додатковими джерелами ознайомтеся з іншими творами Я. Гніздовського. Висловіть думку, чому його творчість набула визнання.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

12 листопада 1967 р. в Нью-Йорку відбувся Конгрес Свободи — перша масова маніфестація української єдності в церковній, громадській і політичній сферах життя. Участь у цих зборах взяли понад 1 тис. осіб із 17 країн світу. Було прийнято рішення про створення Світового конгресу вільних українців, який після проголошення незалежності України був перейменований на Світовий конгрес українців. На сьогодні він об’єднує українців у 57 країнах. У 2018 р. Конгрес набув статусу учасника міжнародної неурядової організації в Раді Європи.

ІСТОРИЧНІ ПЕРСОНАЛІЇ

Наталія Полонська-Василенко. 1960-ті рр.

До найвідоміших жінок України ХХ ст. належить українська науковиця, архівістка, археологиня та історикиня Наталія Полонська-Василенко.

У 1943 р., рятуючись від комуністичного режиму, вона виїхала з України до Німеччини, де працювала до кінця життя. У 1945—1972 рр. Н. Полонська-Василенко обіймала посаду декана філософського факультету Українського вільного університету в Празі та Мюнхені.

За додатковими джерелами складіть характеристику наукової діяльності Н. Полонської-Василенко.

Важливим здобутком української діаспори цієї доби залишалася діяльність відродженого Наукового товариства імені Т. Шевченка. У цей час воно видавало десятитомну «Енциклопедію українознавства» (до 1989 р.). У 1979 р. виник один із наймолодших наукових центрів української діаспори в Західній Європі — філіал Римського Українського католицького університету у Великій Британії. Українська діаспора докладала значних зусиль до збереження пам’яті й поширення інформації про трагедію Голодомору 1932—1933 рр. в Україні.

Історики Роберт Конквест і Джеймс Мейс у 1986 р. видали в США працю «Жнива скорботи: радянська колективізація і терор голодом». Завдяки їхнім дослідженням у світі дізналися про Голодомор на українських землях. Чимало уваги вивченню історії України приділяв директор Українського наукового інституту Гарвардського університету Роман Шпорлюк. Українознавчі проекти на Заході (як-от діяльність Українського наукового інституту Гарвардського університету та Канадського інституту українських досліджень, видання «Енциклопедії українознавства») з’являлися завдяки фінансуванню канадського мецената українського походження Петра Яцика. Загальна сума його пожертвувань на українські інституції в країнах Заходу перевищила 16 млн дол.

Історики Р. Конквест і Дж. Мейс порушили тему Голодомору в Україні й донесли до світової громадськості факт геноциду українського народу

CФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

• здобутки і втрати культури України в умовах системної кризи СРСР.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

1968 р. — видання роману Олеся Гончара «Собор».

1975 р. — український футбольний клуб «Динамо» (Київ) здобув Кубок володарів кубків європейських країн і Суперкубок Європи.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Перелічіть наукові відкриття українських вчених у період «застою». 2. Коли вперше видали роман Олеся Гончара «Собор»? 3. Із виходом якого фільму пов’язують появу українського поетичного кіно? 4. Твори яких українських письменників вийшли друком у 1960—1980-х рр. і які теми вони порушували?

5. Наведіть факти, які демонструють поглиблення процесу російщення освітньої сфери наприкінці 1970-х — у 1980-ті рр. 6. Які виклики стояли перед діячами літератури в умовах тотального контролю творчості? 7. Поясніть, яким чином театр і музика зберігали елітарний характер, ураховуючи низьке відвідування та суворий контроль. 8. Поясніть, у чому полягають досягнення у спортивній (тренерській) діяльності В. Лобановського.

Обкладинка книги П. Шелеста «Україно наша Радянська». 1970 р.

Головний корпус Інституту кібернетики імені В. Глушкова Національної Академії наук України в Києві. Сучасний вигляд

9. Парна робота в класі. За допомогою методу «Т-таблиця» проаналізуйте наслідки реформ у галузі освіти в цей період. 10. Колективна робота в класі. За допомогою методу «ПРЕС» висловіть ставлення до наведених проблемних завдань. 1) Керівництво комітету з кінематографії при Раді міністрів УРСР заборонило до прокату фільм Ю. Іллєнка «Криниця для спраглих», пояснивши це наявністю в ньому ідейних помилок і «формальних новацій». Голова комітету звинуватив творчу молодь у захопленні асоціативним і поетичним кінематографом на шкоду реалізму. На його думку, запозичення художніх прийомів М. Антоніоні або І. Бергмана недоцільне, оскільки народжені в західному світі ніколи «не розкривали духовний світ радянської людини». Яким є ваше ставлення до цієї критики? Як ці думки впливали на розвиток українського кінематографу? 2) Поєднуючи знання з історії України та української літератури, з’ясуйте роль духовної основи й краси в житті людини, історичної пам’яті народу, добра і зла в житті за матеріалом роману «Собор» Олеся Гончара. 11. За додатковими джерелами простежте творчий шлях та охарактеризуйте досягнення одного з видатних діячів або діячок культури України цього періоду (на вибір): І. Миколайчук, В. Лобановський, В. Івасюк, М. Амосов, О. Антонов, Олесь Гончар, М. Примаченко, С. Параджанов. 12. За додатковими джерелами дослідіть тему «Створення образу “радянської людини”: умови, методи, наслідки». Подайте результати роботи у вигляді тез до виступу у стилі TED. 13. Групова робота в класі. Розробіть ментальну карту, що розкриває особливості розвитку освіти, науки та культури України в період «застою». 14. Дослідіть культурні здобутки української діаспори та розробіть пропозиції для музейної експозиції за цією темою.

Узагальнення знань за розділом ІІІ. Україна в період загострення кризи Союзу Радянських Соціалістичних Республік

І ВАРІАНТ

1. Складіть перелік подій з історії України цього періоду, які ви вважаєте найважливішими. Аргументуйте свій вибір.

2. Поясніть значення термінів і понять: «застій», дефіцит, «розвинений соціалізм», компартійно-радянська номенклатура, командно-адміністративна система, «самвидав», правозахисний рух.

3. Назвіть імена тогочасних видатних українських діячів і діячок. У чому ви вбачаєте їхній внесок в історію України?

4. Покажіть на відповідних картах атласу: 1) місто, де було створено Українську громадську групу сприяння виконанню Гельсінських угод; 2) українські міста, що стали центрами дисидентського руху; 3) основні місця поширення дисидентами «самвидавської» літератури.

5. Визначте взаємозалежність суспільно-політичного та економічного життя цього періоду.

6. Якою була сутність спроб комуністичного режиму реформувати командно-адміністративну систему управління в другій половині 1960-х рр.?

7. Проаналізуйте причини активізації, засади, особливості та наслідки діяльності представників різних течій дисидентського руху в УРСР.

8. Визначте, у чому полягали основні суперечності розвитку української культури цієї доби.

Обкладинка праці І. Дзюби. Мюнхен (ФРН). 1968 р.

Збірник матеріалів «Лихо з розуму (портрети двадцяти “злочинців”)». Перша українська друкарня у Франції. 1968 р.

II ВАРІАНТ

Проведення узагальнення знань за допомогою методів «Кубик Блума» або «Шість капелюхів». Сценарій уроку розробляє вчитель (вчителька) за участі класу.

III ВАРІАНТ

Обговорення результатів роботи учнів та учениць над навчальними проєктами до розділу.

Практичне заняття за розділом ІІІ

rnk.com.ua/107031

Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом ІІІ

rnk.com.ua/107033

ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ ДРУГОЇ половини 1960 - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 1980-х рр.