§ 26. Освіта. Наука. Література

• Які нові риси виникли в культурному житті суспільства в період «відлиги»?
• Поясніть значення термінів: злиття націй, русифікація.
• Назвіть особливості розвитку культури в радянській державі.

1. Становище в системі освіти

Культура другої половини 1960-х-першої половини 1980-х років розвивалася головно в напрямку, який означило партійно-державне керівництво. Характерними її рисами стали посилення русифікації та ідеологізації. У сфері науки пріоритет був за дослідженнями, пов’язаними з військовим комплексом, а у царині культури — перетворення її на засіб пропаганди радянського способу життя. Водночас, закріпивши в суспільній практиці пріоритети за матеріальною, виробничою сферою, на другий план відсунули нематеріальну — освіту, охорону здоров’я, мистецтво. Відтак усталився залишковий принцип фінансування цих напрямків культури, який упродовж багатьох десятиріч визначав формування державного бюджету в колишньому СРСР, а отже, і в Україні.

Особливу увагу влада приділяла освіті, котру партія розглядала як частину своєї ідеологічної системи. Освітній процес перебував у стані перманентного реформування. Із 1966 року розпочали впровадження загальнообов’язкової десятирічної освіти. Згідно із прийнятими в 1984 році «Основними напрямами реформи загальноосвітньої і професійної школи» запроваджували навчання дітей із 6 років (за бажанням батьків); 8-річні школи реорганізовували у 9-річні, а середні — в 11-річні. Усталилася тенденція до скорочення українських шкіл: у 1979 році їхня чисельність становила лише 28% від загальної кількості, а в Криму та на Донбасі не залишилося жодної школи з українською мовою навчання. Фактично в Україні не існувало національної школи, основою навчання якої були б рідна мова, історія і всі культурні надбання, звичаї, традиції свого народу. Викривлене тлумачення інтернаціоналізму, надуманість і абсолютизування категорій «радянський народ», «злиття націй», гаслом яких було «відмирання національних мов», на практиці проявилося в республіці в посиленні русифікації освітніх закладів. Попри це, у навчальний процес впроваджували новаторські методики. Визнаними авторитетами-новаторами педагогічної справи були директор Павлиської школи на Кіровоградщині Василь Сухомлинський, учитель із Донеччини Віктор Шаталов тощо.

Потреба господарства в кадрах, насамперед робітничих професій, стимулювала розвиток професійно-технічної освіти. Програма професійно-технічних училищ (ПТУ) наближалася до загальноосвітньої, їхня чисельність із 1965 до 1980 року зросла в 1,3 раза, кількість учнів збільшилась удвічі. Розширився перелік спеціальностей, за якими готували кадри. У діяльності вищої школи України в означений період істотних змін не відбулося, хоча чисельність вишів збільшилася. Проблемою залишалась якість підготовки спеціалістів. Вона була недостатньою, особливо на заочних і вечірніх відділеннях. На початку 1980-х років стало помітно, що рівень підготовки студентів в УРСР, як і загалом в СРСР, був значно нижчим від світового.

• 1. Назвіть характерні риси розвитку культури другої половини 1960-х - першої половини 1980-х років.
• 2. Визначте особливості розвитку освіти в зазначений період.
• 3. Які проблеми були в професійно-технічній та вищій освіті?

Мовою джерела. Уривок із праці Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?»:

«В містах України 1958 року в українських школах навчався тільки 21% дітей (в 1926 році — 97%). Навіть у столиці України Києві того самого 1958 року тільки 22 000 учнів було в українських школах і 61 000 — в російських. Добре відомо, що в ряді великих міст (Харкові, Донецьку, Одесі та інших) українські школи обраховуються буквально одиницями. Щодо цього стан шкільної освіти в містах України такий скандальний, що відповідна статистика давно вже не публікується, а дані про кількість українських та неукраїнських шкіл ледве чи не належать до найбільших державних таємниць... Але найгірше те, що «українські» школи — і це вже стосується і міських, і сільських шкіл — зовсім не виховують національну гідність і національне почуття [...] не забезпечують наймінімальнішого знання рідної історії та рідної культури. Бо в більшості з них панує той самий дух вищості і «предпочтительности» російської культури... Заходимо до 118-ї школи. Її вважають кращою в Подільському районі столиці. Тут у 17 класах навчається 700 учнів. У шкільній бібліотеці 6136 книжок. З української класичної і сучасної літератури лише 400 книг. Видання давні. Це для старшокласників. А для дітей молодших і середніх класів (школа восьмирічна) жодної української книжки».

Василь Сухомлинський зі своїми учнями

1. Які проблеми української освіти висвітлює у своїй праці автор?

2. Наука

Головним осередком наукових досліджень залишалася республіканська Академія наук. Звичайно, діяла вона відповідно до тих законів і принципів, що панували у суспільстві. Екстенсивний шлях розвитку економіки визначив такий самий шлях розвитку і в науці. В структурі АН УРСР створено нові спеціалізовані наукові установи, відділи та лабораторії. Більшість із них займалася перспективними напрямками досліджень. Але були й такі, що виникли на хвилі реорганізації, кон’юнктури, без достатніх об’єктивних підстав. Це призвело до нераціонального використання наукового потенціалу республіки. Незважаючи на це, українські вчені досягли значних успіхів. Розробки в галузі аеродинаміки, балістики, ракето будування, які не мали аналогів у світі, здійснювали в конструкторському бюро «Південне» (місто Дніпропетровськ, нині — Дніпро). Авіаконструктор Олег Антонов став одним із керівників спорудження серії моделей транспортних, багатоцільових, пасажирських літаків. Отримали новий імпульс розвитку селекція і генетика, знищені за доби пізнього сталінізму. В Україні селекціоновано високоврожайні сорти цукрового буряка, кукурудзи, соняшнику та інших культур. Помітні зрушення відбулися в галузі біотехнологій.

Проте ефективність роботи вчених залишалася недостатньо високою. У виробництво впроваджували лише 15-20% наукових проектів. Відтак більшість технологій і винаходів циркулювали переважно в науковому середовищі, не знаходячи попиту у сфері виробництва; частину з них використовували за межами СРСР. Між розробкою і її впровадженням зазвичай був великий проміжок часу, так що «нововведення» встигало технічно і морально застаріти. Нерідко розробки відставали від світових науково-технічних досягнень, а створена на їхній основі техніка економічним ефектом поступалася світовим зразкам. Виняток становили новації у сфері військово-промислового комплексу та великі наукові проекти союзного значення.

Нелегкими видались означені роки для працівників гуманітарних наук. Суспільні науки перебували під диктатом комуністичної ідеології і виконували не наукові, а пропагандистські функції, бо на зміну одному культу приходив інший. І на догоду кожному з них вимагали прославляти панівний політичний режим. Незмінними складовими праці вчених-гуманітаріїв мали бути «класовий підхід», критика «буржуазно-націоналістичних ідей», вивчення проблем соціалістичного будівництва. До прикладу, в історії проводили ідею про пізнє оформлення українського етносу та його залежність від російської культури і постійне прагнення приєднатися до Росії, замовчували або перекручували чимало історичних фактів. Особливо сильно тиск на гуманітарні науки зріс в період перебування на посаді секретаря ЦК КПУ з ідеологічних питань Валентина Маланчука.

Олег Антонов (1906 - 1984)

З 1952 року Олег Антонов почав працювати в Києві генеральним конструктором в ДКБ-473 (Дослідницькому конструкторському бюро), згодом на Дослідницькому заводі № 473. За роки його керівництва конструкторським бюро були сконструйовані і побудовані транспортні літаки АН - 8, АН - 12, АН - 26, та інші, пасажирські літаки: АН - 10, АН - 14, АН - 24, реактивні транспортні літаки, багатоцільові літаки. На літаках, розроблених під керівництвом Олега Антонова, було встановлено 244 світові авіаційні рекорди. З 1977 року завідував кафедрою конструкцій літаків Харківського авіаційного інституту. Конструктор написав 200 наукових праць.

1. Яку конструкторську розробку Олега Антонова ви вважаєте особливо важливою? Чому?

2. Чи можна вважати Олега Антонова основоположником української авіації?

Наталя Василенко-Полонська (1884-1973)

Залюбленість в історію прийшла до Наталії Василенко-Полонської і від батьків, і від природнього хисту до навчання й досліджень. Дівчина закінчила гімназію, вищі жіночі курси та Київський університет святого Володимира. Разом з батьком в 1909-1910 роках Наталя брала участь в археологічних розвідках під керівництвом Вікентія Хвойки. Молода історикиня цікавилася археографією. Результатом досліджень стала її праця «Історико-культурний атлас російської історії з пояснювальним текстом». Дослідниця стала першою жінкою, обраною приват-доцентом Київського університету святого Володимира. Вчена в 1917 році стала однією з ініціаторів заснування українського археологічного інституту в Києві. Під час окупації Києва німцями керувала Археологічним інститутом та Київським центральним архівом давніх актів. У 1943 році покинула Київ. У Празі професорувала в Українському вільному університеті. Написала понад 200 наукових праць з археології, історії України, спогади. Головною науковою працею вважала двотомну «Історію України».

1. Визначте, якими науками, окрім історії, займалася Наталя Полонська-Василенко?

2. Які риси характеру допомогли Наталі Полонській-Василенко стати відомою вченою?

Попри тотальний контроль, українські вчені опублікували низку цікавих наукових розробок. Серед них — наукові розвідки істориків Михайла Брайчевського, Ярослава Дзири, Ярослава Дашкевича, історикині Наталії Полонської-Василенко, історика й філолога Юрія Бадзя, літературознавця Івана Дзюби тощо. Були створені фундаментальні праці з історії та мовознавства: 26-томна «Історія міст і сіл УРСР», «Археологія УРСР», «Історія української мови», «Українська радянська енциклопедія». Проте гуманітарні науки зазнали особливого тиску з боку держави..

Історик, археолог, нумізмат Михайло Брайчевський

Історик, археограф Ярослав Дашкевич

1. За допомогою інтернет-ресурсів з’ясуйте, як Михайло Брайчевський та Ярослав Дашкевич прислужились науці?

2. Яким науковими дослідженнями займалися?

• 1. Назвіть пріоритетні напрямки наукових досліджень в УРСР.
• 2. Якою була доля більшості наукових розробок учених?
• 3. Що заважало розвитку гуманітарних наук?

Мовою джерела. Авіаконструктор Олег Антонов про перспективи розвитку техніки:

«Саме перехід техніки на ще вищу економічну сходинку, для якої є характерним безвідходне виробництво; технологічні процеси, що не потребують величезних витрат прісної води; матеріали, що не потребують для свого виготовлення знищення мільйонів гектарів лісу; ще інтенсивніше сільське господарство, що використовує менші земельні ділянки для отримання значно більшої маси продуктів, — така техніка забезпечить і швидший прогрес, вдячність і розуміння наших щасливих нащадків».

1. У якому напрямку, на думку вченого, повинна розвиватися техніка?

3. Літературний процес

Суперечливі процеси відбувались у тогочасній українській художній літературі. Хрущовська «відлига» вплинула на творчість письменників, демократизуючи й гуманізуючи її. У 1960-ті - 1980-ті роки українську літературу поповнили твори одного з натхненників шістдесятників Олеся Гончара «Собор», «Циклон», «Берег любові», романи та повісті Михайла Стельмаха «Дума про тебе», «Правда і кривда», романи Юрія Мушкетика « Позиція », «Рубіж», Василя Земляка «Лебедина зграя», «Зелені млини», науково-фантастичні романи Олеся Бердника «Стріла часу», «Чаша Амріти», есей Євгена Сверстюка «Собор у риштуванні» тощо.

Великий інтерес викликали історичні романи Романа Іваничука «Мальви», Раїси Іванченко «Передчуття весни», «Клятва». Павла Загребельного «Євпраксія», «Роксолана». Плідно працювали Олексій Коломієць, Микола Зарудний та інші драматурги, чиї п’єси ставили не лише в театрах України, але й за її межами. Поезію збагатили новаторські твори Дмитра Павличка, Ліни Костенко, Андрія Малишка.

Олесь Гончар

Водночас українська література переживала важкі часи. Обстановка беззаконня, підозри і страху, яку створила прокомуністична система, значною мірою деформувала письменницькі таланти. Поряд із творами, автори яких порушували серйозні соціально-моральні проблеми, виходило чимало посередніх, що прославляли досягнення «зрілого соціалізму», комуністичну партію та її лідерів. У 1968 році тодішнє партійно-державне керівництво розгорнуло кампанію цькування Олеся Гончара за його роман «Собор». У цьому творі показано глибокі деформації суспільного життя України повоєнних років, неприховано прозвучав заклик до духовного очищення. Роман утверджував загальнолюдські гуманістичні цінності. Засудження і фактична заборона «Собору» знаменували початок посилення ідеологічного тиску в культурній сфері. Багатьох літераторів звинуватили в «націоналізмі» й «антирадянщині», позбавляли можливості друкувати твори, виключали зі складу Спілки письменників України. Були заборонені: збірка повістей та оповідань Івана Чендея «Березневий сніг» (1968 рік), роман Володимира Дрозда «Катастрофа» (1969 рік), історична повість Івана Білика «Меч Арея» (1972 рік). До 1979 року не дозволяли видання «Марусі Чурай» Ліни Костенко, до 1981 року — збірки «Лебеді материнства» Василя Симоненка.

• 1. Назвіть імена літературних діячів, народжених хрущовською «відлигою», та їхні твори.
• 2. Які історичні романи викликали інтерес громадськості?
• 3. Хто з літераторів зазнав критики? Чому?

Мовою джерела. Уривок із листа письменника Григора Тютюнника Олесю Гончару:

«Дорогий Олесю Терентійовичу!

Щойно прочитав «Собор». Орлиний, соколиний роман Ви написали, роман-набат! О, як засичить ота наша ретроградська гидь, упізнавши сама себе; яке невдоволення Вам висловлять... «Собор»! Здавалося б, «усе мовчить, бо благоденствує»...

Здавалося б, нормалізація життя (як же, культу не було, були «окремі помилки») [...] комсомолки в сорок переконують письменників-початківців, що 37-й рік не такий уже злочинний, що декому тоді справедливо «дали прикурити», і раптом — «Собор». Це написано геніально [...] тому й страшно, жахливо...

Лютий 1968 року».

1. Які емоції викликав у Григора Тютюнника роман «Собор»? Чому?

Титульна сторінка книги Олеся Гончара «Собор». 1968 рік

У той час, коли... на теренах України

започаткували загальнообов’язкову десятирічну освіту (1966 р.).

Тоді... у світі

у Ватикані Папа Римський Павло VI скасував Індекс заборонених книг, затверджений на Тридентському соборі в 1545 році (09.04.1966 р.).

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 1966 р. — початок впровадження загальнообов’язкової десятирічної освіти;

- 1984 р. — прийнято «Основні напрями реформи загальноосвітньої і професійної школи», запроваджено навчання дітей із 6 років (за бажанням батьків); 8-річні школи реорганізовано у 9-річні, а середні — в 11-річні.

2. Запам’ятайте прізвища українських літераторів та їхні твори.

3. Підготуйте історичну довідку на тему: «Розвиток освіти в період системної кризи радянського ладу».

4. Доведіть або спростуйте думку: «Культура в УРСР була ідеологізована».