§ 27. Музика. Кінематограф. Живопис. Український спорт

• Хто започаткував новий напрямок у кіномистецтві за доби хрущовської «відлиги»?
• З чиїми іменами пов’язаний розвиток театру і музики в УРСР у середині 1950-х - середині 1960-х років?
• Назвіть імена художників-дисидентів.

1. Музика. Українське поетичне кіно

У другій половині 1960-х-першій половині 1980-х років, долаючи штучні перепони, розвивалося театральне життя. У республіці в цей час діяло 87 професійних театрів, близько трьох сотень народних самодіяльних театрів. Вони поповнювали свій репертуар новими оригінальними творами і класикою. Кращі зразки театральних дійств народжувалися не завдяки, а всупереч змісту епохи, у боротьбі митця з режимом. Український театр звертався до культурної спадщини минулого, кращих зразків зарубіжного мистецтва, здійснював пошуки високохудожніх засобів їхнього відтворення. І це сприяло примноженню таких характерних його рис, як народність, демократизм та музичність. Невід’ємною складовою театру, що доповнювала його психологічну дію, чіткіше окреслювала людські характери, надавала усьому творові національного колориту, було українське музичне мистецтво. Визначальною його рисою стало вдосконалення і розвиток усіх жанрів. Композитори створювали опери, оперети, балети, симфонії та пісні. Оперний жанр означився появою сузір’я талановитих оперних співаків Євгенії Мірошниченко, Діани Петриненко, Анатолія Солов’яненка, Дмитра Гнатюка, Марії Стеф’юк.

Вперше прозвучала «Червона рута» у виконанні Володимира Івасюка та Олени Кузнецової. Світлина. 1970 рік

До мистецьких здобутків того часу належать українські пісні й танці. Їх на професійному рівні доносили до людей академічні хор імені Григорія Верьовки, хорова капела «Думка», ансамбль танцю України імені Павла Вірського, капела бандуристів України та інші. Широко відомими стали написані на слова Андрія Малишка «Пісня про рушник», Михайла Ткача «Марічка», Миколи Сингаївського «Чорнобривці», Дмитра Павличка «Два кольори». Помітний слід у музичній творчості залишив молодий композитор Володимир Івасюк, автор відомих не лише в Україні, а й далеко за її межами пісень «Червона рута» (написана в 1970 році), «Водограй», «Я піду в далекі гори» та інші. Вони піднімали національний дух українського народу, спростовували невіглаські твердження про його меншовартість. Українську народну пісню презентували Ніна Матвієнко, Раїса Кириченко. Усе це сприяло піднесенню українського музичного мистецтва на рівень високого професіоналізму, який визнавали фахівці багатьох країн світу.

Афіша фільму «Камінний хрест». 1968 рік

Позитивною динамікою означився розвиток кіномистецтва. В Україні було понад 30 тисяч кінотеатрів і пересувних кіноустановок. У населення зросла кількість телевізорів. Відтак кіно стало одним із улюблених мистецьких жанрів серед жителів республіки. Всю без винятку кінематографічну продукцію влада жорстко контролювала і пильно стежила за змістом і сюжетною лінією фільмів. Проте і в цей складний період український кінематограф збагатився низкою нових досягнень. Виникає унікальне явище — українське поетичне кіно. Цей напрям асоціюється із Сергієм Параджановим, Леонідом Осикою, Іваном Миколайчуком, Юрієм Іллєнком. Маніфестом поетичного кіно України вважають картину «Тіні забутих предків». Своїм тріумфом, зокрема удостоєнням призів на міжнародних кінофестивалях у Римі, Салоніках, Британської кіноакадемії, ця картина була зобов’язана дивовижному творчому ансамблеві однодумців — оператору Юрієві Іллєнку, художнику Георгієві Якутовичу, композитору Мирославові Скорику, виконавцям головних ролей Ларисі Кадочниковій та Іванові Миколайчуку, котрих об’єднав на творчому майданчику режисер Сергій Параджанов. До цього напрямку належать «Камінний хрест» Леоніда Осики, «Вавилон XX», «Білий птах з чорною ознакою» Івана Миколайчука та Юрія Іллєнка, фільми за сценаріями Івана Драча і Юрія Іллєнка «Криниця для спраглих», «Вечір напередодні Івана Купала». Картини презентували українську національну самобутність, колоритну мову, звичаї, обряди, зображали життя персонажів невід’ємно від навколишньої природи. Тому це кіно означало спротив асиміляції, зросійщенню та іншим процесам, що нівелювали національну самобутність. Доля самих кінокартин, які увійшли до скарбниці світового мистецтва, виявилася складною. Фільм «Криниця для спраглих» узагалі не був випущений на екран, практично не появився на екранах фільм «Вечір напередодні Івана Купала», а «Тіні забутих предків» після прем’єрного показу в 1965 році упродовж наступних двадцяти років не згадували жодним словом.

Лариса Кадочникова, Іван Миколайчук у фільмі «Тіні забутих предків. 1965 рік.

1. Дізнайтесь чому картина займає 1-шу позицію в списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно?

• 1. Назвіть характерні риси розвитку театрального мистецтва театру періоду «застою».
• 2. Які жанри музичного мистецтва розвивалися в УРСР у 1960-х - першій половині 1980-х років? Хто представляв українське музичне мистецтво в танцювальному й пісенному жанрах у цей час?
• 3. Які риси характеризували позитивну динаміку кіно в УРСР у період «застою»? Хто працював у жанрі поетичного кіно? Назвіть найвідоміші картини даного напрямку.

Зі спогадів актора Богдана Ступки:

«Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в усьому світі. Мрії повинні здійснюватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому».

Богдан Ступка

1. Визначте життєву позицію актора. Поміркуйте, чи вдалося йому реалізувати свою мрію.

2. Живопис

Як і інші види мистецтва, образотворче мало слугувати прославленню радянського ладу, а все, що не вписувалось у ці межі, влада переслідувала. Трагічно склалася доля талановитої художниці Алли Горської. Гнів і обурення партійної верхівки викликала і творчість видатного скульптора, живописця, збирача народних скарбів Івана Гончара. За 35 років подвижницьких мандрів він зібрав унікальну в історії людства приватну колекцію рідкісних фотографій, видань, народного вбрання, рушників, килимів, писанок, творів живопису, козацьких обладунків, ікон. Своєю творчістю, зібраними скарбами формував національну свідомість. Тому колекцію та її творця не раз піддавали репресіям. Іван Гончар постійно перебував під наглядом органів держбезпеки. В офіційному образотворчому мистецтві панівним продовжував залишатися жанр соціалістичного реалізму. Більшість робіт присвячували історико-революційній та колгоспно-робітничій тематиці. Мистецтвознавча література була заідеологізована, і всі, навіть незначні, прояви національної самобутності в образотворчому мистецтві владці трактували як «український буржуазний націоналізм». На багатьох малюнках, починаючи від букваря і читанки до грандіозних картин, Україну зображали як усміхнену дівчину у віночку зі стрічками, яка несе хліб-сіль «старшому братові».

Проте і в цих умовах творили справжні шедеври. Майстри пензля малювали природу рідного краю, історичне минуле, демонструючи високий професіоналізм. Серед таких — картини «Похід князя Святослава» Михайла Дерегуса, «Льон» Тетяни Яблонської, «Ідуть дощі» Віктора Шаталіна та інші. На цей час припадає пік творчих досягнень Опанаса Заливахи, Івана Кулика, Людмили Семикіної, Галини Севрук. Неповторним колоритом і оригінальною творчою манерою вирізнялися картини народної художниці Марії Приймаченко. Її «звірина серія» — явище унікальне, яке не має аналогів ні у вітчизняному, ані у світовому мистецтві. Фантастичні звірі — це і пересторога («Будь проклята війна!»), і заклик до дружби, до миру. Дедалі більшого розвитку набуло декоративно-ужиткове мистецтво. Народні майстри створювали килими, вишивки, гончарні вироби та різьблені вироби з дерева.

Розгляньте картини українських художників. Поміркуйте, чи можна стверджувати, що вони за допомогою своїх творів зберігали українську ідентичність? Чому?

І. Гончар. «Гаївки біля села». 1970-і роки

М. Приймаченко «Гороховий звір». 1971 рік

Т. Яблонська «Льон». 1977 рік

М. Дерегус «Похід князя Святослава». 1982 рік

Новим поступом означився розвиток монументального мистецтва. Серед споруджених у цей час — монумент Вічної Слави в Черкасах, меморіальний комплекс для увічнення пам’яті героїв, які загинули в оборонних боях 1941 року і за звільнення Волині 1944 року в місті Луцьку. Водночас помітним явищем стало створення пам’ятників до видатних дат української історії. Зокрема, у 1982 році до 1500-ліття міста Києва споруджено пам’ятний знак, який зображав засновників міста — трьох братів — Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь. У Києві споруджено пам’ятник Лесі Українці скульпторкою Галиною Кальченко. Проте у скульптурі домінували помпезні витвори з ідеологічним підтекстом та відсутністю художнього смаку. Натомість високохудожні твори нерідко знищували. Отже, малярство та скульптура, як й інші складники української культури, поділялися на одіозне мистецтво, позначене ідеологічною запрограмованістю, догматизмом та плакатністю, і мистецтво, що відстоювало загальнолюдські цінності, національні пріоритети, право художника на вільну творчість.

Пам’ятник засновникам Києва. 1982 рік

• 1. Хто з митців зазнав переслідувань влади у період «застою»? Чому?
• 2. Назвіть відомих українських майстрів пензля цього періоду та їхні твори.
• 3. Що нового з’явилось у монументальному мистецтві другої половини 1960-х - середини 1980-х років?

Зі спогадів художниці Галини Севрук про Аллу Горську:

«Коли «ревнителі залізних порядків» бачили Аллу, в них починався параліч. Ця істота з космосу або ще звідкись. Вона не вмістилася б у жодну в’язницю. Вона потрощила б там усе, порозбивала б ґрати».

1. Про які риси характеру Алли Горської свідчать спогади її сучасниці?

3. Український спорт

1960 - перша половина 1980-х років позначилися певними позитивними змінами в розвитку фізкультури і спорту. Зміцнювалася і розширювалася матеріальна база фізкультурного руху. Велика увага приділялася будівництву спортивних баз, комплексних спортивних майданчиків, басейнів, гімнастичних залів, футбольних полів, тенісних кортів, водних і лижних станцій. Відкривалися спеціальні фізкультурні навчальні заклади, спортивні школи та інтернати, розгорнулася науково-дослідна робота в галузі фізичного виховання і спорту. На базі шкіл-інтернатів спортивного профілю з’явився новий тип середніх спеціальних закладів — училища олімпійського резерву. Організовувалося багато грандіозних спортивних свят. Кожні чотири роки проводилися українські спартакіади. Незважаючи на те, що розвитку фізкультури і спорту заважали бюрократичні методи управління, назагал його динаміка була позитивною. Фізкультурний рух перетворився на масове явище.

Розвивалися різні види спорту, як індивідуальні, так командні. Популярними були легка атлетика, плавання, боротьба, бокс, гандбол, волейбол, баскетбол, лижний спорт, біатлон. Проте чи не найбільшою популярністю в республіці користувався футбол. Цьому сприяла як його доступність, так і успішна гра футбольних клубів республіки у всесоюзному чемпіонаті і в міжнародних змаганнях. Пальма першості належала тут київському «Динамо», яке у 1966-1968 роках тричі поспіль перемогло в чемпіонаті СРСР. 1975 року під керівництвом тренера, колишнього нападника клубу Валерія Лобановського команда виграла два престижних європейських турніри — здобула Кубок володарів кубків і Суперкубок УЕФА. «Золотий м’яч» кращому гравцю Європи отримав нападник киян Олег Блохін. Успішно виступали в чемпіонаті СРСР та міжнародних змаганнях інші футбольні клуби. Зокрема у вищій лізі грали «Шахтар» (Донецьк), «Дніпро» (Дніпропетровськ, нині — місто Дніпро), «Карпати» (Львів), «Зоря» (Ворошиловград, нині — Луганськ), «Чорноморець» (Одеса) та інші. Чемпіонати СРСР в той час вигравали футбольні клуби «Зоря», «Дніпро». Про популярність футболу свідчить той факт, що у всесоюзному чемпіонаті крім вищої ліги були ще перша і друга, проводилися обласні та відомчі футбольні турніри, розвивався дитячий і юнацький футбол.

Поштівка. Валерій Лобановський — один із найбільш титулованих тренерів у історії футболу.

Тільки з «Динамо» легендарний наставник став володарем 31 трофея. Він потрапив до рейтингу 100 найкращих тренерів у історії футболу за версією англійського журналу World Socce. У цьому рейтингу журнал поставив Валерія Лобановського на десяте місце. Крім того, він входить до списку 50 найкращих тренерів післявоєнного періоду за версією The Times.

Чимало переможців міжнародних змагань і Олімпійських ігор були підготовлені в Україні. Щоправда, українські спортсмени не були представлені на Олімпійських іграх самостійною командою, а виступали в складі збірної СРСР. Весляр Валентин Манкін здобув перемогу на літніх Олімпійських іграх в Мехіко 1968 року. На олімпіаді в Мюнхені 1972 року тріумфував легкоатлет Валерій Борзов, котрий став дворазовим олімпійським чемпіоном, «найшвидшою» людиною планети, перемігши на дистанціях сто і двісті метрів. На зимових Олімпійських іграх в місті Сараєво срібну медаль здобув чернігівський лижник Олександр Батюк. Уславили спорт своїми перемогами багато інших наших співвітчизників. За підрахунками, кожна четверта медаль, здобута радянськими спортсменами на зимових та літніх Олімпіадах, належала українцям.

Олімпійська перемога Валерія Борзова. Світлина.

1. Дослідіть, як Валерій Борзов зумів досягнути успіхів у спорті?

• 1. Назвіть позитивні зміни, що відбулися в розвитку фізкультури і спорту.
• 2. Які види спорту розвивалися?
• 3. Хто з наших співвітчизників досяг вершин спортивного олімпу?

Спогади Олександра Шовковського про Валерія Лобановського:

«Як казав Валерій Васильович: «Мені не потрібні ремісники, мені потрібні творчі люди, які отримують задоволення від того, що вони роблять».

1. Сформулюйте кредо життя Валерія Лобановського.

У той час, коли... на теренах України

було записано пісню Володимира Івасюка «Червона рута» (1970 р.),

Тоді... у світі

у Великій Британії група Black Sabbath під лейблом Vertigo випустила однойменний диск — перший диск у стилі «хеві метал» (13.02.1970 р.).

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 1965 р. — прем’єрний показ фільму режисера Сергія Параджанова «Тіні забутих предків»;

- 1970 р. — написано пісню Володимира Івасюка «Червона рута».

2. Запам’ятайте прізвища українських художників та їхні твори.

3. Підготуйте презентації на тему: «Українське поетичне кіно», або «Український спорт в 60-х, 70-х роках», або «Жанр «наївного мистецтва» у творчості Марії Примаченко».

4. Заповніть таблицю «Українська культура в період системної кризи радянського ладу».

Використайте додаткову літературу та інтернет-ресурси.