§ 51. Практична робота № 6. «Волею українського народу...» (дослідження документів та матеріалів)

Мета: Опрацювати зміст Акта відновлення Української Держави, проголошеного у Львові 30 червня 1941 року з ініціативи ОУН (б) та з’ясувати значення його прийняття для українського національного руху.

Завдання 1. Проаналізуйте Акт відновлення Української Держави. Дайте письмові відповіді на запитання після історичного джерела.

Акт відновлення Української Держави після 23 років неволі від 30 червня 1941 року

1. Волею українського народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.

Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її Творця й Вождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кривавого московсько-большевицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває весь український нарід не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава.

Суверенна Українська Влада запевнить українському народові лад та порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння всіх його потреб.

2. На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що створиться у столиці України — Києві з волі українського народу.

3. Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціалістичною Велико-Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації.

Українська Національна-Революційна Армія, що творитисьме на українській землі, боротисьме дальше спільно з союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Українську Державу і новий лад у цілому світі.

Хай живе Суверенна Соборна Українська Держава, хай живе Організація Українських Націоналістів, хай живе Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера!

Слава Україні! Героям Слава!

• 1. Що проголошує Акт від 30 червня 1941 року?
• 2. Чому, на вашу думку, цей Акт було прийнято саме у Львові?
• 3. Проти якого ворога закликають боротися співтворці Акта?
• 4. На які території поширювалася Українська Влада?
• 5. Яке місто визначалося столицею?
• 6. Кого ОУН (б) визначало союзником у боротьбі? Чому?

Завдання 2. Опрацюйте звернення митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького та луцького єпископа Української автокефальної православної церкви Полікарпа. Дайте письмові відповіді на запитання до документів.

Із пастирського листа митрополита УГКЦ Андрея Шептицького від 1 липня 1941 року (витяг).

«До українського народу! З волі Всемогучого й Всемилосердного Бога в Тройці Єдиного зачалася нова епоха в житті Державної Соборної Самостійної України. Народні Збори, що відбулися вчорашнього дня, ствердили й проголосили ту історичну подію... Український народ мусить у цій історичній хвилі показати, що має досить почуття авторитету й життєвої сили, щоби заслужити на таке положення серед народів Европи, в якім міг би розвинути усі Богом собі дані сили. Карністю, солідарністю, совісним сповненням обов'язків докажіть, що ви дорослі до державного життя. Установленій владі віддаємо належний послух... Від Уряду, покликаного до життя, очікуємо мудрого, справедливого проводу та зараджень, які узгляднили б потреби й добро всіх замешкуючих наш край громадян, без огляду на це, до якого віроісповідання, народности й суспільної верстви належать».

Із архипастирського послання луцького єпископа УАПЦ Полікарпа від 10 липня 1941 року (витяг).

«До всіх українців, сущих на Волині!.. Любі мої діти! Велике Боже милосердя і справедливість приблизилися до нас. Довгі роки терпів наш многострадальний нарід наруги і знущання над святою гідністю. В державі большевицького антихриста терор і жах дійшов до нечуваних досі розмірів... Оце на наших очах справедливість Божа сповнилася: Один Бог, одна нація і спільна краща будучність. Сповнилась наша відвічна мрія. У городі князя Льва з радіовисильні несеться над нашими горами, нивами, ланами, над нашою так густо зрошеною кров'ю землею радісна вістка: проголошено Самостійну Українську Державу. Разом з українським народом радіє і наша многострадальна Церква. Відроджена у вільній українській державі — Українська вільна Православна Церква буде з народом одною нерозривною цілістю... Любити Бога, любити батьківщину — це найбільша чеснота. Служба батьківщині — найбільший обов'язок. Нехай Господь милосердний допомагає Тобі, народе мій, і Тобі, Уряде наш, будувати Самостійну Українську Державу, а моя молитва за вас перед Престолом Всевишнього буде за вами. В цей великий час всі українці мусять об'єднатись, всі мусять працювати спільно, бо в єдності сила і ту єдність мусимо показати на ділі. Не треба нам партій, не треба нам боротьби між собою. Всі мусимо об'єднатися при нашій Святій Православній Церкві, при нашому Урядові, при нашому Національному Проводі. Призиваю на весь Український Нарід і його державний уряд всемогуче Боже благословенство».

• 1. Яким було ставлення очільників українських церков до Акта відновлення Української Держави? Про що це свідчить?
• 2. Яка ідея об'єднує ці документи?

Завдання 3. Проаналізуйте витяги з протоколу допиту учасників ОУН (б) німецькою адміністрацією та наказу Поліції безпеки і Служби безпеки Німеччини щодо ОУН (б). Дайте письмові відповіді до документів.

Із Протоколу допиту членів Українського національного комітету та Степана Бандери німецькою адміністрацією Генерал-губернаторства від 3 липня 1941 року:

«...оскільки тут йдеться про українські збройні сили, які пліч-о-пліч борються з німецькими солдатами. Я констатую, що українські збройні сили на даний час не воюють. Вже сам цей зворот засвідчує, що тут поширюється неправда. Тут також йде мова про те, що німецький Райх та німецький вермахт є їхні союзники. Це не так; єдина людина, котра веде боротьбу, — це фюрер, а українських союзників не існує. Цілком можливо, що українці особисто захоплені й відчувають себе нашими союзниками; однак в сенсі державно-правової термінології ми не союзники, ми — завойовники совєтсько-російської території».

Наказ Поліції безпеки та Служби безпеки (СД) Німеччини від 25 листопада 1941 року.

«Незаперечно встановлено, що організація Бандери готує повстання в Райхскомісаріаті [України] з метою створити незалежну Україну. Всі функціонери руху Бандери повинні бути негайно арештовані і після ґрунтовного допиту таємно страчені як грабіжники».

• 1. Як поставилася німецька адміністрація Генерал-губернаторства до Акта відновлення Української Держави? Про що це свідчить?
• 2. Чому було видано наказ про арешт учасників ОУН (б)? Під яким приводом їх мали заарештувати?
• 3. Чи можна стверджувати, що ОУН (б) та німецька адміністрація співпрацювали? Відповідь аргументуйте.

Завдання 4. Проаналізуйте думки істориків Петра Мірчука та Станіслава Кульчицького. Висловте власне міркування щодо значення прийняття Акта про відновлення Української Держави. Обговоріть результати роботи в загальному колі.

Історик Петро Мірчук про значення прийняття Акта відновлення Української Держави.

«Актом 30 червня 1941 року український народ заманіфестував перед цілим світом і перед історією, що він бажає сам керувати своїм життям і що він готов боронити своє право на вільне життя у своїй власній, самостійній державі перед імперіялістичними зазіханнями кожного ворога і за кожних умов».

Історик Станіслав Кульчицький про значення прийняття Акта відновлення Української Держави.

«Проголошення відновлення української державности Актом 30 червня 1941 року мало історичне значення. По-перше, це змусило нацистів ще на початку окупації частково виявити свої справжні колонізаційні плани щодо окупованих земель на Сході, що розвіяло в значної частини українських політиків ілюзії про визвольну місію гітлерівських армій. По-друге, проголошення, а потім відважне відстоювання незалежницької декларації дало ОУН(Б) морально-політичну перевагу для того, аби очолити національний рух опору. Актом 30 червня ще на початку війни було задекларовано бажання активної частини українського народу перетворити свою Батьківщину на суб’єкт міжнародної політики, а не лише на «мовчазне» поле бою чужих армій».