§ 4. Зміни в повсякденному житті під впливом Першої світової війни. Практичне заняття № 2

1. Вплив Першої світової війни на економіку України

Проаналізуйте фрагмент наукової праці і виконайте завдання. Систематизуйте у вигляді тез основні зміни, які принесла Перша світова війна в економіку України.

1. «Водночас війна призвела до порушення усталених внутрішніх і зовніш

ніх торгівельних зв'язків, диспропорцій у товарному обміні, а також між військовим і цивільним виробництвом (останнє забезпечувало повсякденні потреби пересічних людей), хронічних транспортних та фінансових проблем. Унаслідок цього протягом 1914—16 в Україні закрилося більше 1,4 тис. підприємств, було здуто 26 доменних печей. Економіка західноукраїнських земель була підірвана внаслідок фактично безперервного проходження тут лінії фронту. Безперервне посилення транспортної кризи в роки війни стало однією з головних причин загального економічного занепаду».

О. Сердюк, О. Реєнт. Перша світова війна і Україна

Проаналізуйте джерело 2 і виконайте завдання. Дослідіть зразки пропагандистської реклами Австро-Угорської та Російської імперій. Який механізм підтримки економіки країн вони відображають? Подумайте, якими ще способами можливо пожвавити економіку країни, що перебуває у війні?

Австро-Угорська імперія. «А ви? Підпишіться на 7-му військову позику в банку Creditanshtalt». Листопад 1917 р.

Російська імперія. «Військова позика. Велика кількість снарядів запорука перемоги». Листопад 1916 р.

СЛОВНИК

Воєнні облігації — позикові цінні папери, випущені урядом з метою фінансування військових операцій під час війни. Такі облігації сприяють накопиченню коштів на ведення війни і водночас дають можливість громадянам країни усвідомити свою причетність до воєнних дій. Цю систему використовують і як засіб боротьби з інфляцією, оскільки гроші вилучаються з обігу до кінця війни. Заклики купити воєнні облігації часто звертають до совісті та патріотизму громадян.

2. Незворотні зміни в повсякденному житті внаслідок Першої світової війни

Проаналізуйте джерело 3, дайте відповіді на запитання і виконайте завдання. • 1. На основі джерела наведіть конкретні факти, які свідчать про незворотні зміни в повсякденному житті внаслідок Першої світової війни. Який характер (позитивний чи негативний) мали ці зміни? • 2. Як гадаєте, чому автор джерела так детально описує обмундирування мобілізованого? Про що це свідчить? • 3. Чому, на думку автора спогадів, у кращому становищі під час війни були сім’ї з великою кількістю жінок? Чи змінилася роль жінки в селянській родині під час війни? • 4. Зробіть висновок про те, як світова війна позначилася на долях пересічних людей.

3. «У першу мобілізацію потрапив і мій старший брат Дем’ян Ількович.

За кілька днів після мобілізації брат Дем'ян з’явився додому на двійко днів у повному бойовому спорядженні: гвинтівка-“трьохлінійка” з багнетом, маленька лопата в чохлі, алюмінієвий казанок і ложка, шинеля із сірого сукна, башлик із верблюжої вовни, речовий мішок із запасом теплої білизни, онучі з верблюжої вовни, теплі шкарпетки з вовни, рукавички з верблюжої вовни з двома пальцями. На ньому були юхтові¹ чоботи, безкозирка з червоним кантом, френч зі стоячим коміром з кантами, штани навипуск з кантами, ремінь широкий з патронташами, набитими патронами.

¹ М'яка вичинена шкіра великої рогатої худоби, коней, свиней.

Минуло небагато часу після мобілізації старшого брата Дем’яна, і забрали ще двох братів - Юрка та Дмитра, які народилися після нього. Після відправлення на фронт декількох наборів молоді й чоловіків старшого віку село наше, а отже, й домівки спорожніли.

У нашій родині залишилося чотири брати. Старшому - Федору — йшов 15-й рік, а батько був непрацездатним, страждав на серцеву хворобу. Однак ми поки не скорочували свої посівні площі, хоч і доводилося важкувато. Таке ж скрутне становище з робсилою було у більшості селянських господарств. Кращим був стан справ у господарствах, де в сім’ях було більше жінок.

У середині 1915 р. до нас у село привезли групу військовополонених і розподілили їх по дворах. Нам також дали одного чоловіка — солдата з австрійської армії. Полонений виявився розумною людиною, працював у нас, наче у себе вдома, навіть запровадив якісь нововведення й був задоволений своєю долею. Згодом, коли добре опанував нашу мову і став мало не членом нашої родини, розповів, що не хотів воювати й добровільно здався в полон, щоб зберегти своє життя.

Російська піхота

Десь наприкінці 1915 р. повернувся додому зі шпиталю і старший брат Дем’ян, бо його визнали непридатним для стройової служби в армії (йому розривною кулею роздробило кістку лівої руки, вище за лікоть). Хоч він і не був цілком працездатним, але взяв на себе обов’язки господаря, і справи наші пішли вгору.

Мої два брати - Юрко та Дмитро - теж отримали поранення (перший — у голову, другий — у груди) і після шпитального лікування були кілька днів вдома перед відправленням знову на фронт.

У 1917 р. у селах різко скоротилася торгівля промисловими товарами й відчутно бракувало найнеобхіднішого: мила, гасу, солі тощо.

Тоді я вперше почув слово “революція” і зрозумів, що підвалини царизму розхитано війною і цар, земний бог, може бути скинутий із престолу своїми підданими».

І. Стріонов, уродженець с. Комар на Донеччині

3. Проблеми біженців, військовополонених, «дітей війни» в тогочасних джерелах

Проаналізуйте джерело 4, виконайте завдання і дайте відповіді на запитання. Російське військове командування видало наказ, який, зокрема, зобов’язував залишати ворогу «територію, перетворену на пустелю, тобто очищену як від населення, так і від усього, що могло становити цінність для ворога». • 1. Чим, на вашу думку, обґрунтовано цей наказ? • 2. Які наслідки для пересічних людей тягнуло за собою його виконання? Як це пов'язано із ситуацією, описаною у джерелі? Поміркуйте, у чому суть проблеми біженства на наших землях за доби Першої світової війни. • 3. Чому проблема біженства стала актуальною для України в XXI ст.?

4. «Зима 1915 р. З моменту відступу російської армії з Галичини у прифронтовій смузі почали з’являтися невеликі групи місцевого населення, яке тимчасово залишало свої “гнізда” під наступальним тиском військ. Окремі поселення непомітно залишали свої оселі, просочувалися крізь військові лави і розташовувалися недалеко від фронту, харчувалися при медико-санітарних загонах, при окопних організаціях і не втрачали надії незабаром повернутися на старі місця. Явище це мало характер суто місцевий, звичайний у прифронтовій смузі, незначний за своїми масштабами і не спричиняло великої уваги з жодного боку. Однак за якийсь час, коли війська перемістилися вглиб країни, залишаючи ворогові величезну територію, явище це, згодом відоме як “біженський рух”, набуло грандіозних, небачених обсягів... Сталося неймовірне зрушення цілого народного масиву, який пережив глибоку трагедію руйнування цілком певного укладу життя — побутового, економічного й соціального. Суто місцеве явище несподівано перетворилося на явище найпершої державної ваги та привернуло увагу й участь великих державних і громадських сил...»

Зі звіту щодо евакуації біженців залізницями й гужовими шляхами, підготовленого статистиком Комітету Південно-Західного фронту Всеросійського земського союзу Івченком.

Проаналізуйте джерела 5-8, виконайте завдання і дайте відповіді на запитання. • 1. Роздивіться людей на фотографіях. Про які почуття і настрої говорять їхні обличчя, постаті й жести? Чи співчуваєте ви цим людям? • 2. Які нові явища соціального життя постали внаслідок воєнних подій? Чи були з-поміж них такі, що згодом могли спричинити важливі суспільні зрушення?

Військовополонені в супроводі конвою перед брамою табору Фрайштадт (Австрія). 1915—1917 рр. У листопаді 1914 р. для військовополонених українців створено табір у Фрайштадті, де завдяки Союзу визволення України проводилася культурна, освітня, виховна робота серед бранців.

Біженці, евакуйовані з Ковеля (Волинська область). 1916 р.

Переважна більшість біженців рухалися на власних підводах, покритих брезентом та навантажених найціннішим майном. «Діти та старі, — писав очевидець, — їхали на фірі, а інші члени сім’ї значну частину дороги йшли пішки, бо гнали худобу чи просто жаліли коней».

Військовополонені царської армії на станції Тільзіт (Австро-Угорщина). 1914 р.

Проаналізуйте джерела 9-11, виконайте завдання і дайте відповіді на запитання. • 1. Про які суспільні явища, пов’язані з Першою світовою війною, ви дізналися? • 2. Яка з описаних ситуацій викликала найсильніші емоції? Чому? • 3. Чи вбачаєте ви в описаних у джерелах ситуціях паралелі із сьогоденням? Які саме? Наведіть приклади з поданих фрагментів та додаткових джерел інформації. • 4. Чи можна цілком довіряти наведеним джерелам? Чому?

9. «Навіть у нинішній страшний час важко уявити собі щось більш жорстоке, ніж примусове виселення населення із залишених областей. Не окремі особи, а цілі села й міста за декілька хвилин втрачають все, що мали: майно, становище, зв'язки. Колишні осілі люди стають на довгий час кочовиками, які змушені з нуля влаштовувати своє життя. Важко, перебуваючи у центрі, хоча б приблизно уявити дійсно моторошні картини, які ми бачимо тут на кожному кроці. Цілі каравани біженців вештаються нині по російських дорогах взад-вперед без плану, без мети, абсолютно без будь-яких засобів до існування. Люди їдуть самі не знаючи куди. І страшніше над усе, що цього не знає геть ніхто. Місцева влада бачить у них лишень зайвий важкий тягар і ганяє їх з місця на місце. Діти дорогою хворіють і вмирають, худоба продається за безцінь (незважаючи на заборону), голодні коні гинуть, вибиваючись із сил. Це не слова, ми не згущуємо фарби, люди в буквальному сенсі полишені напризволяще і приречені на повільне вимирання».

Зі звіту Комітету Південно-Західного фронту (далі — ПЗФ)

10. «Російські військовополонені, яким вдалося втекти з австрійського полону, досягши Волині, бачили повну картину розореного краю: не було, здається, жодної церкви, жодного села, де б не лежав відбиток насильства та грабежів. Жителі остаточно розорені, частина чоловічого населення забрана, частина розбіглася, ховаючись по лісах. Австрійці забрали все, що потрапило їм під руку. У жителів не залишалось ніякої живності, одягу та харчів. Селяни жили тим, що вдалося приховати, закопавши в землю. Повсюдно панував смуток, тривога, розпач... Біженці, погорільці, розорене місцеве населення змушені були жити впроголодь, випрошуючи хліб у більш спроможних жителів або у військових. Такою була соціальна картина життя прифронтової Волині».

З доповідної Комітету ПЗФ

11. «Кременчук. 10.IX. Сюди доставлено 290 дітей... Більшість — діти галицьких уніатських священників, убитих або заарештованих в Австрії. З-поміж дітей багато поранених. Чи не починаєте ви раптом чути у цих звичних словах плач, вереск, лепетання, гучні й відчайдушні бідкання сотень дітей? Сім вагонів одиноких дітлахів, сім вагонів несподіваних сиріт волають про свою незрозумілу муку, б’ються у малечій тузі, розгублені, загнані, безпорадні... Який дивний, зворушливий, трагічний потяг! Кучеряві голівки з блідими схудлими щоками! І ці особливі, величезні, здивовані дитячі очі!..»

«Сім вагонів дітей». Газета «Юго-Западный край». Вересень 1915 р.

4. Історичні джерела про українських жінок на фронті

Проаналізуйте джерела 12-14, дайте відповіді на запитання та виконайте завдання. • 1. Пригадайте значення понять «емансипація» та «фемінізм», про які дізналися в 9-му класі. Як пов’язані факти та явища, описані у джерелах, із цими поняттями? Свою думку обґрунтуйте. • 2. Чи погоджуєтеся з міркуваннями М. Галущинського (джерело 14) про роль жінки в суспільстві? Чим вони зумовлені? Чи можна твердити, що такі погляди уже відійшли в минуле? Чому? • 3. Висловіть припущення, що спонукало жінок іти на фронт. Чи вбачаєте у фактах, про які йдеться у джерелах, вияви нового суспільного явища, що свідчить про зміну ролі жінок у соціальному житті? • 4. Складіть ланцюжок фактів біографії О. Степанів, про які дізналися з джерел. Визначте, які з них можна вважати типовими, такими, що свідчать про зміну соціальних ролей жінок. • 5. Обговоріть на прикладі двох останніх речень із джерела 13 питання про те, як шкодять стереотипи адекватній оцінці жіночого внеску в історію і як заважають повноцінній соціальній реалізації сучасниць. Наведіть і проаналізуйте відомі вам приклади із сьогодення.

12. «Знову й знову з перебігу цієї війни дізнаємося про жінок, які за своєю особистою мужністю, стійкою хоробрістю й готовністю до самопожертви не відстають від жодного чоловіка. Цього разу, як розповідає Wilhelm Korrespondenz, Відень приймає жінку - кадет-аспіранта Олену Степанів, у мирний час студентку філософії Львівського університету. Проте молоду даму, яка вчора прибула до Відня, з першого погляду аж ніяк не можна було б розпізнати за її жіночою зовнішністю, і напевно вона могла б годинами гуляти Віднем, не привертаючи до себе жодної уваги. Панна Степанів носить простий польовий сірий мундир і з коротко обстриженим волоссям виглядає так само, як і сотні інших молодих захисників вітчизни. Ця дама одразу ж після початку війни приєдналася на своїй батьківщині до українського корпусу добровольців і від того часу боролася у битвах на передгір'ї Карпат так само хоробро, як і будь-який чоловік. Разом зі своїми товаришами по зброї — чоловіками вона лежала в окопах, ділила з ними хліб з наплечника і ром з польової фляжки, разом з ними брала у полон росіян, коротше кажучи, зносила всі незгоди і збурення гарячої битви. Панна Степанів була авансована у своєму корпусі до звання кадет-аспіранта і нещодавно за свою відвагу перед ворогом отримала срібну медаль хоробрості. Зараз жінка-кадет перебуває у Відні, щоб розшукати свого батька, греко-католицького священника о. Івана Степаніва».

Газета «Нова вільна преса». Відень. Січень 1915 р.

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Олена Степанів

(1892-1963)

Національна героїня доби визвольних змагань 1914-1920 рр. У роки Першої світової — хорунжа, командир стрілецької чети в легіоні Українських січових стрільців. Перебула полон (1915—1917). З листопада 1918 р. — четар 4-ї Золочівської бригади Української Галицької армії.

13. «Олена Степанів опинилася в російському полоні під Болеховом і з полоненими була перевезена до Києва, а відтак — до Самари. Воєнний кореспондент “Русского слова” Сергій Мамонтов в одному дописі ось як згадує про Степанів: “Найбільшу сенсацію викликала панночка-офіцер в австрійському мундирі. Кажучи точніше, власне не офіцер, а аспірант, себто щось на зразок прапорщика, що склав офіцерський іспит і має право здобувати наступні військові звання. Чисто слов'янське миловидне личко, зовсім дитячі риси, гарна жіноча фігурка, жвава малоросійська вимова. Вона українка, 22 років, переконана прихильниця самостійності української нації. На війну проти “москалів” пішла з переконання і не приховувала від начальства своєї статі. Коли якийсь із наших офіцерів запідозрив її у вступі до армії через романтичні мотиви, вона дуже почервоніла й почала гаряче протестувати. Це викликало добродушний сміх і серед нас, і серед її полонених товаришів”».

«Діло», Львів. Липень 1915 р.

14. «Раннім ранком виїхав я на Львівський вокзал. Добровольці вже були зібрані. Стали сідати до двох підготовлених поїздів. Старшин розділив я на обидва поїзди, сам їхав другим, поки не впевнився, що все забрано і все від'їхало в порядку. Ще перед від’їздом мав я одну неприємну пригоду з панною О. Степанівною, яка несла службу у відділі десятника Чмоли. Але я не міг і не можу сьогодні погодитися з тим, щоб жіноцтво активно виконувало військову службу. До цього можуть спонукати якісь хворобливі схильності, а щонайменше істерія. Стільки є поля для діяльності жіноцтва, стільки можуть вони доброго зробити для вгамування болю, спричиненого війною! Тому в моїй голові не могло й не може поміститися, щоби жіноцтво саме завдавало болю. Хто мене про це повідомив і досить рішуче, для добра справи, домагався обов'язкового усунення панни Степанівної з вагона - не пам’ятаю. З самою панною Степанівною я не говорив, лише з десятником Чмолою, який дуже домагався, щоб вона таки залишилась. Коли я все ж таки не захотів скасувати мого наказу, десятник Чмола заявив, що він також залишається, якщо я не дам дозволу їхати панні Степанівні. Домігся-таки, не дав, і тоді вони обоє покинули вагон і повернулися до міста...»

М. Галущинський. З Українськими Січовими Стрільцями:

Спомини з рр. 1914—1915

Старшини УСС Зенон Московський, Олена Степанів, Іван Чмола, Осип Яримович та Софія Галечко на горі Маківка. 8 березня 1915 р.

Враження від уроку. 1. Обґрунтуйте або спростуйте наведене твердження. Перша світова, як і будь-яка війна, є безумовною трагедією. Водночас запущені нею зміни можуть в історичній перспективі спричинити зрушення різної спрямованості — як негативні, так і позитивні. 2. Яким, на ваш погляд, був негативний та позитивний вплив Першої світової війни на розвиток людської цивілізації?

Проведіть самооцінювання за алгоритмом, описаним на с. 4 підручника.