Практична робота. Повсякденне життя

1. Опіка над здоров'ям та медичні служби

У Російській імперії українські землі не мали власного централізованого управління охорони здоров’я. Санітарно-епідеміологічні заходи були неефективними, комунальна, харчова гігієна, гігієна праці були в зародковому стані, мережа лікувальних закладів розподілена нерівномірно: більшість лікарень та амбулаторій будували в містах. Забезпечення людей медичною допомогою перебувало на низькому рівні. Санітарно-курортна допомога лишалася цілком у приватних руках і розвинена була примітивно.

У 1911 р. в Наддніпрянській Україні було 3933 лікарі, у 1915 р. середнього медичного персоналу — 5000 працівників, а в лікарнях України було близько 28 500 ліжок. Краще була організована медична допомога у великих містах, зокрема в університетських центрах - Києві, Харкові, Одесі, де існували висококваліфіковані клінічні заклади при медичних факультетах університетів і добре поставлені приватні лікарні. При міських управах найбільших міст були санітарні відділи, лікувально-санітарні ради, що керували міськими лікарнями, наглядали за санітарним станом міст і вели боротьбу з епідеміями.

• Прочитайте свідчення видатного дослідника Володимира Хавкіна про його боротьбу з епідемією холери. Перегляньте відео. Поміркуйте, де саме працював учений і чому уряд Російської імперії не підтримував його досліджень.

cutt.ly/bYZD6EE

«Вибір населених пунктів та груп осіб визначався, головним чином, готовністю людей пройти профілактичне лікування; але водночас в кожному місці докладалися зусилля, щоб зосередити роботу на населенні, яке проживає у подібних умовах та перебуває під наглядом медичних та санітарних працівників для того, щоб на випадок спалаху холери була можливість порівняти резистентність щеплених та нещеплених осіб».

• Підготуйте матеріал з додаткових джерел про тих українських учених і лікарів, хто шукав шляхи боротьби з епідеміями чи опікувався покращенням надання медичної допомоги населенню. Презентуйте свої результати в класі.

Єдиним порятунком для сільського населення була система земської медицини в губерніях. Земські дільничні лікарні, а також окремі фельдшерські й акушерські пункти надавали населенню потрібну допомогу. В усіх цих закладах працювали ентузіасти, оскільки умови праці у них були надзвичайно важкі. Відтак заклади земської медицини пропагували серед жителів українських земель правила санітарії, гігієни, проводили профілактичні заходи, зокрема обов’язкове щеплення віспи.

Громадській ініціативі завдячує своїм існуванням і система пастерівських станцій для щеплення проти дуже поширеного тоді сказу. За 25 років діяльності лише Пастерівський інститут у Харкові, куди привозили хворих і з сусідніх губерній, провів щеплення 32 800 особам.

Справами охорони здоров’я в Австро-Угорщині керував департамент охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ — окремо для Австрії, окремо для Угорщини. У Галичині й на Буковині ці справи були в руках місцевих сеймів. Міністерство охорони здоров’я з’явилося в Австрії у 1917 р., і першим його міністром був українець — професор Іван Горбачевський.

Медичну допомогу населенню здійснювали переважно через приватних лікарів, що працювали під наглядом повітових і міських державних лікарів та лікарських палат. Лікарська допомога концентрувалась в основному в містах і була платною. Для бідного населення відкривали шпиталі, що утримували коштом муніципалітетів або благодійних установ.

Санаторно-курортна справа перебувала в приватних руках. Санітарна справа та боротьба з епідеміями в межах Австро-Угорщини розвивалися краще, однак низький рівень життя сільського населення, особливо ж погане харчування зумовлювали високу смертність, зокрема дитячу.

• Порівняйте умови розвитку медичного забезпечення у Російській та Австро-Угорській імперіях: визначте спільні та відмінні риси. Запишіть свої висновки у робочий зошит.

2. Дозвілля, розваги, задоволення культурних запитів

• Схарактеризуйте способи організації дозвілля у сільській місцевості та містах. Знайдіть підтвердження або спростування вашим висновкам у додаткових джерелах.

«Вулиця» — літній варіант вечорниць. Полтавщина. Фото. 1894

Парад учасників І Київської олімпіади. Попереду — члени київського гуртка «Спорт». Фото. 1913

М. Пимоненко. Великодня утрення. 1891

Львівський парк. Фотолистівка. 1915

• Перевірте себе.

cutt.ly/mTLvfhT