Розділ 5. Українські землі у складі Австро-Угорщини у другій половині XIX ст.

§ 33. Особливості соціально-економічного розвитку західноукраїнських регіонів

1. Пригадайте, яким був стан економіки західноукраїнських земель у першій половині XIX ст.? 2. Коли і за яких обставин було ліквідовано кріпацтво в західноукраїнських землях? 3. Поясніть, як аграрна реформа 1861 р. вплинула на розвиток економіки Наддніпрянської України.

1. УМОВИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

У 1866 р. завершилася австро-прусська війна за об’єднання німецьких земель. Австрія зазнала поразки й 1867 р. задля послаблення національних протиріч в імперії погодилася на широку автономію Угорщини. Виникла дуалістична Австро-Угорщина. Проте на українцях це жодним чином не позначилося. Хіба що Закарпаття вже не лише фактично, а й юридично перейшло в підпорядкування Угорщини.

Як і в попередні десятиліття, у другій половині XIX ст. українські землі залишалися слаборозвиненими задвірками імперії. В індустріальну епоху вони вступали обтяжені значними пережитками кріпосницьких відносин. Політика імперської влади щодо східних районів держави мала фактично колоніальний характер. Західноукраїнські землі остаточно перетворилися на ринок збуту товарів і доступне джерело цінної промислової та сільськогосподарської сировини для метрополії. Вони забезпечували модернізацію в центральних і західних провінціях імперії. А це унеможливило власне економічне піднесення.

Діємо: практичні завдання

Опрацюйте історичну карту і виконайте завдання:

• 1. Визначте, які нові явища в соціально-економічному розвитку західноукраїнських земель у другій половині XIX ст. на ній відображено.
• 2. Які галузі промисловості розвивалися в західноукраїнських землях у другій половині XIX ст.?
• 3. Яке місто було промисловим центром регіону?
• 4. Коли було збудовано першу залізницю в регіоні? У якому напрямку вона була прокладена?
• 5. Як змінилася мережа залізниць у краї протягом другої половини XIX ст.?

2. СУПЕРЕЧНОСТІ В РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Підавстрійська Україна залишалася аграрним краєм. Наприкінці XIX ст. в сільському і лісовому господарстві Східної Галичини і Буковини було зайнято 75 % усього населення, а на Закарпатті — навіть 85 %. Проголошену 1848 р. селянську реформу провели в 1850-х роках. Уряд зробив усе, щоб втрати поміщиків були мінімальними і щоб вони отримали все потрібне для пристосування до нових умов господарювання. Селян зобов’язали заплатити великі суми за втрачені поміщиками повинності й податки. Показово, що селянин Східної Галичини вносив суму викупних платежів утричі більшу, ніж чеський, і вп’ятеро більшу, ніж німецький.

Після реформи ця частина України залишилася краєм поміщицьких латифундій. Великим землевласникам (головним чином полякам), що мали п’ять і більше тисяч гектарів, належало понад 40 % усіх земель. Водночас основна маса селян страждала від малоземелля і готова була за безцінь працювати на поміщиків.

В останні роки століття угорський уряд наважився спробувати хоча б трохи поліпшити економічне становище закарпатських українців, головним чином селян. Реформа, відома як «Рутенська (Верховинська) акція», передбачала наділення безземельних селян землею, заснування сільськогосподарських курсів, промислових шкіл і позичкових кас дрібного кредиту. Але реформа впроваджувалася вибірково (на все Закарпаття поширилася лише 1900 р.), дуже обережно й несміливо. Тому залишилася майже непоміченою.

І все ж, незважаючи на значні залишки кріпацтва, сільське господарство Західної України в другій половині XIX ст. модернізувалося, орієнтуючись на ринок. У поміщицьких і багатих селянських господарствах працювали вільнонаймані робітники, дедалі ширше стала застосовуватися сільськогосподарська техніка, поглиблювалася спеціалізація районів.

Розвивалося також торговельне тваринництво, особливо в гірських і підгірських районах. Худобу збували на місцевих ринках, у західних провінціях імперії, а також вивозили за кордон.

3. АГРАРНЕ ПЕРЕНАСЕЛЕННЯ І ЙОГО НАСЛІДКИ

Малоземелля і безземелля змушувало десятки тисяч селян кидати рідні домівки в пошуках ліпшої долі. Ситуацію ускладнив демографічний бум, що охопив у другій половині XIX ст. всю Україну, у тому числі й Західну. З 1857 р. до кінця XIX ст. населення західноукраїнських земель збільшилося з 3,9 млн до 6,4 млн осіб. Українці з них становили відповідно 2,6 млн і 4,6 млн, решту — поляки, євреї, німці, угорці та ін.

Слабка промисловість не могла поглинути надлишок сільського населення. Аграрне перенаселення досягло великих масштабів і надзвичайно здешевило робочі руки. Наприкінці XIX ст. розпочалася масова еміграція — переселення до Канади, США, Бразилії. До початку XX ст. із Західної України за океан емігрувало більш як 250 тис. осіб, із яких 47 % виїхали до країн Америки.

Свідчать документи

Вісті з Бразилії. Уривок із статті з газети «Громадський голос» (1896 р.)

Нужда галицька так надоїла нашим людям, що і в пекло не бояться йти, щоб лиш втекти від рідного краю...

Пішов голос про Бразилію. Незнаний це край, далекий, але народ не зважав, не роздумував довго: утекти з неволі — це одинока рада.

І почався гарячковий рух, гарячкова продажа ґрунтів і мандрівка до нової землі. Тисячі братів наших перенеслися до Бразилії, а як їм там живеться, про це досі не мали ми докладної відомості... Водному листі від нашого чоловіка знаходимо ось які звістки про той край, котрий наші обаламучені люди уважають якимсь земним раєм...

Недавно приїхали люди з Галичини. Їх вислано на місце, віддалене на кілька миль від Курітіби, головного міста Парани. В цьому місці, однак, були скалисті гори, а на скалі, розуміється, хліб не родить...

З усієї Бразилії в одній Парані закладаються колонії рільничі; тут емігранти, що одержали землю, мають надію, що, може, хоч внукам їх буде ліпше, як в Галичині. В кожному іншому місці емігранти стають невільниками панів, що садять великі плантації кави...

Емігрантів вважають у Бразилії за худобу; жовніри бразильські б’ють і знущаються над ними дуже часто, а стати в їх обороні не можна...

Джерело: Історія України. Хрестоматія. - Ч. І. — С. 307.

• 1. За текстом документа визначте, якими причинами пояснювали міграцію українців Східної Галичини.
• 2. На основі тексту документа схарактеризуйте становище українських переселенців на нових землях.

4. ЗАРОДЖЕННЯ КООПЕРАТИВНОГО РУХУ

Західноукраїнська демократична інтелігенція намагалася поліпшити долю селянства й міської бідноти, залучивши їх до кооперативного руху. Кооперативи були покликані забезпечити допомогу незаможним, зокрема захистити їх від лихварства, що набуло в краї масового характеру. Якщо селянин не сплачував з великими відсотками боргу, лихвар відбирав у нього землю й продавав її з молотка.

Спочатку товариство «Просвіта», організоване наприкінці 1860-х років для масового поширення освіти й виховання національної свідомості, спробувало фінансувати кооперативні крамниці та кредитні спілки. Але воно не могло забезпечити потрібну кваліфіковану допомогу й організувати спеціалізовані кооперативи. Цю потребу взявся задовольнити інженер-архітектор Василь Нагірний (1847-1921 рр.) — піонер західноукраїнського кооперативного руху, котрий протягом десяти років вивчав досвід швейцарських кооперативів. У 1883 р. він організував споживчий кооператив «Народна торгівля», що ставив собі за мету закуповувати й продавати великі партії продуктів, оминаючи посередників, а заощаджені гроші передавати селянам.

Кількість кооперативів швидко зростала. Зокрема, відомий галицький громадсько-політичний діяч Євген Олесницький (1860-1917 рр.) заснував у 1899 р. товариство «Сільський господар», покликане навчати селян сучасних методів господарювання. Найчисленнішими серед кооперативів були кредитові спілки. Деякі з них виникли ще в 1870-х роках, проте лише в 1890-х роках вони отримали стабільну, добре відрегульовану основу. Ще одна важлива економічна установа з’явилася в 1895 р. у Львові — страхова компанія «Дністер». Невдовзі вона мала більше ніж 200 тис. клієнтів.

Будинок страхової компанії «Дністер», яка відігравала велику роль у розвитку кооперативного руху на західноукраїнських землях

5. ФОРМУВАННЯ ФАБРИЧНО-ЗАВОДСЬКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Попри політику Відня і Будапешта об’єктивні тенденції європейського та світового розвитку не могли оминути Західну Україну. 1870-1890-ті роки стали періодом становлення фабрично-заводської промисловості в краї.

Наприкінці XIX ст. на західноукраїнських землях налічувалося близько 220 середніх і великих промислових підприємств. Решта — майже 95 % — залишалася дрібними (мали до п’яти осіб). На них працювало більше половини зайнятого в промисловості населення. Кожний сьомий працював на невеликому підприємстві, власником якого й був. На Галичину, у якій проживало 28 % населення Австро-Угорщини, припадало лише 5,5 % парових двигунів імперії.

Двигуни та інші машини концентрувалися на підприємствах центральних і західних регіонів імперії. Там уже на початку 1870-х років завершився промисловий переворот. У Західній Україні він затягнувся ще на 10-15 років.

Основною причиною промислового застою краю був імпорт фабрично-заводських виробів з більш розвинених західних провінцій Австрії. На відміну від українських, новим підприємствам в австрійських районах надавалися значні податкові пільги. Західноукраїнська промисловість не могла витримати конкуренції дешевих товарів і почала занепадати. Особливо це стосувалося обробної промисловості: цукрової, текстильної, шкіряної, паперової, сірникової. Краще розвивалися ті галузі, які не мали конкуренції в імперії: борошномельна, спиртогорілчана, нафтова, лісопереробна, солеварна. Вони спеціалізувалися в основному на виробництві й первинній обробці сировини, яка потім вивозилася для подальшої переробки на Захід.

У 1870-1880-х роках найбільш розвиненим і технічно оснащеним було лісопильне виробництво. Причини цього полягали, з одного боку, у наявності величезних лісових масивів, з другого — у великому попиті на будівельні матеріали з дерева на Заході. Німецькі й австрійські підприємці квапливо скуповували карпатські ліси й по-хижацьки винищували їх.

У ті самі роки під впливом збільшення попиту на нафтопродукти розвивався Дрогобицько-Бориславський нафтовий район. З’являлася нова техніка. Канадські капіталісти у 1880-х роках уперше застосували в Галичині вдосконалений метод буріння глибоких свердловин. Унаслідок використання бурильної техніки видобування нафти зростало. У 1870-х роках її щорічно добували 20-30 тис. тонн, а в 1900 р. — понад 325 тис. тонн. Неперероблену нафту вивозили в Австрію, на місці її очищалося не більше як третину.

Нафтопромисел «Інфанті». Кінець XIX ст. Борислав. Галичина

Значними у Східній Галичині, Закарпатті та в Північній Буковині були поклади кам’яної та кухонної солі. За 1860-1890-ті роки обсяг її видобування зріс більш як удвічі. Західна Україна давала 64 % видобутку солі в імперії.

У 1870-1880-х роках значне місце у промисловості Західної України займало видобування озокериту (гірського воску). Та через зменшення попиту на світовому ринку і відсталу техніку його видобуток падав.

У промисловості західноукраїнських земель переважав іноземний капітал — переважно чином австрійський, німецький, англійський, французький, бельгійський.

Західноукраїнські землі дістали залізничне сполучення із Заходом: у 1861 р. залізничну колію проклали через Краків і Перемишль до Львова, через п’ять років — до Чернівців, а в 1880-х роках — через Стрий на Закарпаття. Згодом вона сполучила Львів з українськими землями, що входили до складу Росії. З 1860 р. до 1890 р. протяжність залізниць збільшилася в 10,4 разу й досягла 2,7 тис. кілометрів. Проте залізничне будівництво, яке в Росії та країнах Заходу сприяло бурхливому розвитку важкої індустрії, на західноукраїнських землях лише незначною мірою вплинуло на розвиток виробництва промислової продукції, головним чиним лісової і будівельних матеріалів. Натомість завдяки залізниці західний регіон України став легкодоступним джерелом сировини і ринком збуту для фабричної промисловості розвинених західних провінцій монархії Габсбургів.

ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

1. В інтересах якої соціальної верстви проводилася селянська реформа в 1850-х роках? Доведіть свою думку фактами.

2. Назвіть причини і основні напрямки трудової міграції українців Західної України.

3. Яку роль відіграли кооперативи в економічному житті краю?

4. Чим пояснити повільне формування фабрично-заводської промисловості?

5. Упорядкуйте послідовність історичних подій.

Обговорюємо в групі

Зіставте соціально-економічний розвиток Західної і Наддніпрянської України в другій половині XIX ст. Що в ньому було спільного й відмінного?

Мислю творчо

Підготуйте замітку в газету про життя перших емігрантів у нових країнах. Свою роботу супроводжуйте історичними фотографіями.

Ці дати допоможуть вам зрозуміти історію. Запам’ятайте їх:

1883 р. Почав працювати перший споживчий кооператив

90-ті роки XIX ст. Початок масової еміграції із Західної України