Розділ 1. Українські землі у складі Речі Посполитої у XVI — першій половині XVII ст.

ІСТОРИЧНІ АКЦЕНТИ

На початку XVI ст. переважна більшість земель Русі перебувала у складі двох держав — Великого князівства Литовського та Королівства Польського. У середині століття вони уклали Люблінську унію — угоду про об’єднання, і на території Східної Європи утворилася нова держава — Річ Посполита, унікальна для тої доби. У той час, коли держави Західної Європи ставали абсолютними монархіями, а в Московському царстві стверджувалося деспотичне самодержавство, Річ Посполита стала «шляхетською демократією» — державою, в якій чисельна та впливова шляхта мала широкі права, ухвалювала закони й обирала короля. Польська, литовська та руська (українська) шляхта становили «політичний народ», який брав участь в управлінні державою, мав свої права та привілеї. Вже у 20-ті роки XVII ст. «народ руський» (так себе називали українці) заявив про себе як про повноправного третього члена Речі Посполитої, офіційно федерації двох народів — польського та литовського. Отже, історія Речі Посполитої — це складова польської, литовської, білоруської та української історії.

Руські люди відчували свою спільність за походженням та історією, місцем проживання, мовою, культурою, способом життя та політичною традицією, тобто сприймали свою спільну ідентичність.

Релігія в Ранньомодерну добу могла не лише об’єднувати, а й роз’єднувати один народ. Сучасні історики інколи перебільшують значення релігії для націєтворення. Натомість набагато важливішою була спільна історія. Тому свою руську ідентичність зберігали руські католики, протестанти й уніати.

Ідентичність руського люду була захищена кордонами Речі Посполитої, відділяючи його від московитів, які ще від монгольських часів успадкували «азійську», деспотичну політичну традицію та формували свою ідентичність.

На Річ Посполиту впливали європейські процеси Реформації та Контрреформації. Формування протестантизму та його боротьба з католицькою церквою спричинила релігійну кризу. Вихід із кризи низка очільників православної церкви вбачала у відновленні єдності християнських церков під проводом Риму. Для цього було укладено Берестейську релігійну унію — угоду про утворення єдиної унійної (пізніше — греко-католицької) церкви. Але унія, яка мала стати інструментом порозуміння, тільки поглибила конфлікт — з нею не погодилася більшість православних в українських землях, замість однієї спільної церкви їх стало три. Водночас виклик унії спонукав православних до реформування своєї церкви та її осучаснення і впорядкування.

Центрами економічного розвитку Речі Посполитої, як і в інших європейських країнах, були міста. На міста поширювалася дія магдебурзького права — європейської системи міського самоврядування.

У XVI — першій половині XVII ст. Великі географічні відкриття спричинили «революцію цін» в Європі та підвищення попиту на сільськогосподарську продукцію. Шляхта Речі Посполитої для розширення виробництва створювала фільварки — великі багатогалузеві господарства для вироблення збіжжя на продаж на європейських ринках. Це сприяло відродженню господарства на родючих українських землях і зростанню на них населення.

§ 2. Українські землі як об’єкт претензій держав Європи й Азії в першій половині XVI ст.

1. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Королівства Польського

• Пригадайте, до складу яких держав входили українські землі на початку XVI ст. Покажіть на карті (с. 27) цей територіальний розподіл.

Читаємо й розуміємо

Опрацюйте текст параграфа та структуруйте інформацію у формі карти пам’яті «Володіння держав на теренах сучасної України в першій половині XVI ст.».

На XVI ст. до складу Великого князівства Литовського входили Київщина, Волинь і Брацлавщина. Попри скасування автономії, вони зберігали свої особливості: регіональні права, окремий волинський сейм, уряд волинського маршалка (очільника), символічну владу еліти й усвідомлення своєї окремішності. Пам’ять про незалежні князівства та походження князівських родин від Рюриковичів і Гедиміновичів посилювали це відчуття. Київ як центр колишньої великої держави з його гарними соборами та величними руїнами нагадував про славне минуле. Великі князі литовські широко послуговувалися правилом: «Старовини не рушимо, новини не вводимо». На практиці це означало збереження спадковості старовинних порядків Русі.

Історичні подробиці

Маршалок — одна з найвищих державних посад у Великому князівстві Литовському і в Речі Посполитій, зокрема на українських землях. Маршалки обиралися шляхтою зі свого середовища й очолювали сейми та повітові сеймики. У сучасній Польщі маршалок є очільником польського сейму (парламенту).

За умовами Городельської унії 1413 р. православна еліта не могла обіймати центральних урядів (посад), тобто була відсторонена від ухвалення державних рішень. Серед винятків варто згадати православного князя Костянтина Івановича Острозького, велика роль якого визначалася його талантом полководця.

Обмеження прав православних було ліквідоване великим князем литовським лише в 1563 р.

Герб роду Вишневецьких (з книги Марціна Лещиновича «Conclusiones physicae...», Краків, 1648 р.)

Отже, центральна влада перебувала переважно в руках литовської католицької еліти. Натомість на українських землях народ продовжував жити, формуючи уявлення про себе як окрему спільноту. Вона мала своїх потенційних володарів — князів, які мешкали на Волині (Вишневецькі, Острозькі, Сангушки, Чорторийські). Тож можна сказати, що на українських землях під символічною владою князів постала «держава в державі».

Поміркуймо!

Доведіть або спростуйте думку історика Ярослава Грицака: «Литовське князівство певний час було просто іншою формою Русі».

До Королівства Польського впродовж другої половини XIV ст. увійшли Галичина (частина Руського королівства) і Західне Поділля. За своїм статусом вони були у власності короля Казимира III, який волів залишити в недоторканності устрій цих земель. Головна зміна полягала лише в призначенні королівських намісників — старост. Наступники Казимира III чинили так само.

На руських землях постало три воєводства: Руське із центром у м. Львів (1434 р.), Подільське із центром у м. Кам’янець (1434 р.) та Белзьке із центром у м. Белз (1462 р.). Низка міст у цей час отримала магдебурзьке право. Населення руських земель не втратило своєї ідентичності. За цими трьома воєводствами навіть в офіційній документації Корони закріпилася загальна назва Русь, як окремого регіону в Королівстві Польському.

Однак із часом руська шляхта виявилася в гіршому становищі, аніж решта шляхетського стану, який здобув від королів низку привілеїв. У 1420-1430-х роках руська шляхта виборола можливість доєднатися до цих прав. Вона отримала широке самоврядування, зокрема власні сеймики (органи шляхетського самоврядування) та самоврядне судочинство.

Досвід боротьби руської шляхти за свої права зробив її одним із найактивніших учасників політичного життя у Королівстві Польському.

Поміркуймо!

Руська шляхта на своєму з’їзді у 1436 р. зобов’язувала кожного шляхтича брати участь у роботі сеймиків. Тих, хто не виявляв належної пошани до своїх обов’язків, «хто насмілився б злегковажити публічним благом», обіцяла суворо карати.

• Поміркуйте, чому шляхта вимагала від членів своєї спільноти активної участі в роботі сеймиків. Якою бачила свою роль шляхта у житті держави?

Свідчать документи

Польський хроніст Ян Длугош про приєднання Галицької Русі до Королівства Польського (1340 р.)

А король польський Казимир... веде військо на Русь та здобуває... там своє панування — тим паче, що деякі міста добровільно піддавалися... А оскільки багато хто із шляхти і бояр руських бажав собі його панування, то в один рік... поширює панування своє на цілу Руську землю. І від того часу ніколи не відмовила вона в підданстві і послушенстві Королівству Польському.

Із Хроніки Київського Михайлівського монастиря (1362 р.)

Народ же цей (литовці) даниною руським князям служив. Коли ж він відчув, що його господарі (руські князі) розтрощені татарами, він змужнів... почав залишкам руським чинити насильство і... спустошені землі заселяв своїми людьми і на знесилених русів владу свою поширив.

Прочитайте історичні документи та дайте відповіді на запитання.

• 1. На які особливості процесу входження українських земель до складу Великого князівства Литовського і Королівства Польського вказують кожен із авторів?
• 2. На основі матеріалу параграфа поясніть, чому деякі представники шляхти і бояр Русі позитивно ставилися до встановлення володарювання польського короля Казимира III.
• 3. Хто з авторів документів, на вашу думку, був більш неупередженим у висвітленні подій? Свою думку обґрунтуйте.

2. Українські землі у складі Османської та Священної Римської імперій, Молдовського князівства. Кримське ханство

Закарпаття ще з XI ст. перебувало під владою королів Угорщини. Після згасання династії Рюриковичів у Руському королівстві угорські володарі завдяки шлюбам з руськими князівнами стали вважатися законними претендентами на руські землі. У 1526 р. османи завдали поразки угорським військам у битві під Могачем. Відтоді південна частина Угорського королівства потрапила під владу Османської імперії, а Закарпаття було поділено. Східна частина увійшла до складу васальної османам Трансильванії, а західна — до Священної Римської імперії.

Буковина із XIV ст. входила до Молдовського князівства. Проте в першій половині XVI ст. Молдова також визнала васальну залежність від османів.

Під контролем Османської імперії перебували також землі Буджаку (територія на півдні Бесарабії між Дністром і Дунаєм) та Північного Причорномор’я.

У степовому Буджаку проживали ногайські татари, які виконували роль васалів імперії та здійснювали напади на Річ Посполиту й Московське царство. Водночас османи зміцнювали фортеці Аккерман (сучасний Білгород-Дністровський) та Кілію.

Південний Крим також перебував під безпосереднім контролем османської адміністрації. Важливим центром торгівлі (зокрема й людьми) було місто Кафа. Османи також зміцнювали свої військові укріплення в регіоні, зокрема у фортецях Єнікале (на території сучасного м. Керч) та Балаклава.

Контроль над причорноморськими регіонами створював для османів значні можливості в розвитку торгівлі, проведення воєнних операцій та контролю над Чорним морем.

У 1478 р. васалом Османської імперії стало й Кримське ханство. У XVI-XVII ст. Кримське ханство залишилося єдиним спадкоємцем колись могутньої Золотої Орди.

Історичні подробиці

Територія Кримського ханства складалася передусім зі степової і передгірської частин Криму. Натомість майже вся гірсько-лісова частина півострова до складу Кримського ханства не входила, або, точніше, входила менше дев’яти років, між 1774-м і 1783-м роками. А Керч ніколи і не перебувала під ханською владою, тому що до 1475 р. належала Генуї, потім Туреччині, а в 1774 р. перейшла від Туреччини відразу до Росії.

Але кордони ханства не обмежувалися Кримом. Частина татар постійно кочувала за Перекоп, владу хана також визнавали ногайські племена Приазов’я. До складу ханства входили Кубань, простір між Дніпром і Доном, пізніше — землі від Дніпра до Дністра.

• Пригадайте з курсу історії України, якскладалися відносини кримських татар і козацтва.

У Кримському ханстві влада належала хану. Він управляв нею на власний розсуд, адже належав до династії Ґераїв (іноді в літературі — Гіреїв) — нащадків Чингісхана. Фактично Кримське ханство було обмеженою становою монархією. Хана обирали з роду Ґераїв на символічних виборах. Беї і мурзи, хоча й вважалися васалами хана, фактично обмежували його владу. Правлячий хан делегував частину своїх повноважень заступникам — калга-султану й нуреддін-султану. При хані діяв диван, що виконував функції центрального уряду. Він же був найвищою судовою інстанцією.

Обмежувалася влада кримських ханів також їхнім васальним статусом щодо султанів Османської імперії. Утім, Ґераї були саме васалами, а не підлеглими султана. Вони отримували виняткові матеріальні пожалування і ритуальні почесті, карбували монету й мали право на самостійні дипломатичні відносини з іншими державами. Османські купці сплачували мито за право торгувати в Кримському ханстві.

Історичні подробиці

Гербом Кримського ханства був родовий знак династії Ґераїв тарак-тамга. Його використовували на монетах, в оздобленні ханського палацу в Бахчисараї, для скріплення документів печатками. Однак досі тривають дискусії щодо значення цього символу.

Тамга (родовий знак Ґераїв) на монеті Хаджі Ґерая (1465 р.)

• Дізнайтеся за допомогою додаткових джерел, які версії значення символіки тарак-тамги висувають учені. Чи використовується символ у наш час? Чи знаєте ви схожі знаки на символах інших народів?

Військо кримських татар (сучасна історична реконструкція)

Як художник зображує військові якості кримських татар?

Якими художніми деталями вони підтверджуються?

Кримська держава мала військовий характер. Основу її війська становило родове ополчення, яке складалося з кінноти — швидкої, маневрової і досвідченої. Недоліком була відсутність вогнепальної зброї й артилерії, через що татарське військо не вміло здійснювати облогу міст і фортець і було вразливим у відкритому бою. Тому перевагами татар були раптовість нападів і швидкість дій.

Свою зовнішню політику хани узгоджували із султаном. Як васал Османської імперії Кримське ханство було учасником воєн султанів.

Найнебезпечнішим противником для Кримського ханства в XVI ст. було Московське царство. Задля послаблення Москви кримські хани регулярно здійснювали напади на її південні окраїни, прикордонні війни велися майже неперервно протягом XVI — першої половини XVII ст. Тільки за першу половину XVI ст. було здійснено 43 походи на московські землі. Московські царі були змушені регулярно платити данину кримським ханам до початку XVIII ст.

Завдавали клопоту татари й українським землям, які безпосередньо межували з ханством. Інтенсивність татарських нападів залежала від міжнародної політичної ситуації. Велика хвиля набігів припала на кінець XV — початок XVI ст., коли було зруйновано Київ і спустошено значні території аж до північних меж України.

3. Боротьба Великого князівства Литовського і Московського князівства за українські землі

Суттєвою загрозою для Великого князівства Литовського було Московське князівство, яке успадкувало деспотичні традиції Улусу Джучі (Золотої Орди).

Костянтин Іванович Острозький (робота невідомого художника, 1750 р.)

Великий князь московський Іван III титулував себе «Государем і великим князем усієї Русі». Це означало висування претензій на панування над усіма руськими землями, зокрема й над частиною території Великого князівства Литовського, яка до Московії ніколи не входила.

Такі претензії московського правителя спричинили майже неперервні війни з Великим князівством Литовським. У результаті до 1503 р. Московія захопила Чернігівське, Стародубське й Новгород-Сіверське князівство. До 1523 р. всі князівства були ліквідовані, їхні землі перейшли у власність московського князя.

У 1514 р. московське військо захопило Смоленськ і рушило під Оршу — стратегічно важливе місто на перетині торговельних шляхів (нині в Білорусі). Назустріч московитам вийшло литовське військо на чолі з волинським князем Костянтином Острозьким. Незважаючи на чисельну перевагу московського війська, 8 вересня 1514 р. війська Костянтина Острозького здобули перемогу в битві під Оршею. Завдяки цьому було збережено цілісність Великого князівства Литовського.

Історичні подробиці

На відзначення заслуг князя К. Острозького перед державою 17 липня 1522 р. йому було надано право запечатувати листи червоним воском, що було привілеєм коронованих осіб.

Відео «Князь Острозький і битва під Оршею» (ВВС, тривалість 03 хв 34 с),

https://qr.orioncentr.com.ua/2WZ4G

• Визначте, як перемога під Оршею вплинула на статус князя К. Острозького у Великому князівстві Литовському.

Проте здобута перемога не ліквідувала суперечності між Великим князівством Литовським і Московією. Унаслідок воєн між ними протягом першої половини XVI ст. Велике князівство Литовське втратило майже третину своїх територій.

ЗНАЮ МИНУЛЕ ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Самооцінювання

Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Українські землі як об’єкт претензій держав Європи й Азії в першій половині XVI ст.»

ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

2. Проаналізуйте картину як джерело історичної інформації. За допомогою додаткових джерел інформації запропонуйте тлумачення символіки герба князів Острозьких.

Битва під Оршею (фрагмент картини, ймовірний художник Ганс Крелл, 1520-1534 рр.)

МИСЛЮ ТВОРЧО

3. Під керівництвом учителя/учительки виконайте творчий проект: «Українські князівські роди за Ранньомодерної доби». Під час роботи простежте тяглість історії князівських династій, зверніть увагу на роль представників родин у важливих подіях історії.

Ці дати допоможуть вам зрозуміти історію. Запам’ятайте їх:

1514 р. — Битва під Оршею — перемога литовського війська на чолі з князем К. Острозьким над московським військом.