§ 4. Соціально-економічне становище українських земель у XVI ст. Повсякденне життя

• Пригадайте з курсу історії Середньовіччя зміст понять. Поясніть, про які явища і процеси в житті суспільства можна розповісти з їх допомогою.

1. Соціальна структура українського суспільства

Читаємо й розуміємо

Працюючи з навчальним текстом, заповніть схему «Соціальна структура українського суспільства». З’ясуйте, чи однорідними були стани українського суспільства.

Соціальна структура суспільства

Усі європейські держави Ранньомодерної доби були становими. Їх суспільства поділялися на великі групи, кожна з яких була наділена своїми правами. Саме належність до певної групи (стану) з її окремими правами забезпечувало місце людини в суспільстві. На вершечку станової піраміди перебував шляхетський стан, який називали «політичним народом» (близько 10 % населення). Адже саме він мав усю повноту політичних прав і міг разом із королем сказати про себе: «Я і є держава». Згодом шляхта закріпила за собою і право на володіння землею. Усі представники шляхетського стану були між собою формально рівними. Пропуск до шляхетського стану давало право народження в шляхетській родині й особливі заслуги перед державою (переважно військова звитяга). Проте шляхта була строкатою за своїм матеріальним становищем. Отримання від короля уряду (посади) також вивищувало шляхтича серед загалу, навіть якщо уряд (посада) не давав жодних доходів. Найвищі воєводські уряди — воєводи й каштеляна — забезпечували входження до сенату Речі Посполитої.

Одяг боярина XVI ст. (документальна реконструкція художника С. Шаменкова)

В українському суспільстві важливе місце належало «головним» князям, які тримали у своїх руках розлогі маєтки (спадкові та королівські надання) та найвищі посади. Їх можна зарахувати до групи магнатів. А водночас було достатньо й князівських родин, які нічим, окрім титулу, не відрізнялися від середньої шляхти. Себто не всі магнати були князями та далеко не всі князі могли претендувати на статус магната.

Малозаможна шляхта, щоб поліпшити своє матеріальне становище, шукала заробітків службою на князівських і заможних шляхетських дворах або в канцеляріях судово-адміністративних установ. Добрі перспективи відкривала військова служба, що давала надію побудувати кар’єру військовика й отримати у винагороду маєтності.

Діємо: практичні завдання

За допомогою QR-коду ознайомтеся із джерелом і виконайте завдання:

• 1. На основі інформації придумайте розповідь «Один день із життя князя Острозького»; у розповіді використайте назви предметів вжитку із наведеного опису.
• 2. Визначте за описом предметів вжитку, які предмети свідчать про релігійність князів Острозьких.

Опис предметів вжитку Острозького замку

https://qr.orioncentr.com.ua/tl8SV

Проведіть мінідослідження написаного в XVI ст. портрета:

• 1. Визначте, хто зображений на портреті.
• 2. До якого стану суспільства належала героїня твору?
• 3. За якими елементами портрета можна визначити соціальне становище зображеної жінки?
• 4. Дізнайтеся з додаткових джерел, чому цей портрет зберігається в колекції Острозького замку.

Духовенство на українських землях також було неоднорідним. Його представляли священники поширених в українських землях релігійних конфесій: православ’я, католицизму, протестантизму та інших церков. Найчисленнішу групу становило православне духовенство. Воно здебільшого було шляхетського походження та в Речі Посполитій наділене королівськими привілеями.

Свідчать документи

Привілей Сигізмунда II Августа (1572 р.)

Хочемо та постановляємо, щоб українці нарівні з іншими міщанами та перед міщанами поляками римської віри вживали всіх прав, привілеїв, вольностей... наданих місту Львову... і користувалися ними без всяких винятків... Священники їхні, церкви грецького обряду..., повинні бути вільні та звільнені від будь-яких податків...

• У чому, за свідченням документа, полягає відмінність між правовим статусом і реальним становищем православних у Речі Посполитій?

Міщанський стан складався з вільних людей. Міське населення становили патриціат (заможні, урядники), бюргерство (ремісники, майстри) та плебс (дрібні торговці, підмайстри). Проте більшість міщан, окрім патриціату великих міст (Львова, Вільна, Кракова тощо), не мала політичних прав.

Найчисленнішою групою населення було селянство. За майновим становищем селянство не було однорідним. Залежно від того, у межах чиїх володінь жили селяни, серед них виокремлювалися королівські, церковні, шляхетські. Їхні обов’язки щодо власника землі регулювалися звичаєм. Селяни користувалися обмеженим самоврядуванням та вміли боронити свої права. Зокрема королівські селяни могли захистити себе в спеціальному королівському суді. Селяни мали право на власне майно та на частину своїх прибутків, які отримували від обробітку землі. Власникові вони мали сплачувати ренту за володіння землею — грошову, продуктову чи відробіток у його господарстві. Варто зауважити, що відробіток власникові землі йшов не від кожного члена великої родини, а від усього домогосподарства.

У більшості шляхетських маєтків селяни «сиділи» на дворищах — мали у своєму розпорядженні ділянки землі, які й обробляли. Разом із членами великих родин (кілька поколінь чи кровноспоріднені родини) часто жили далекі родичі та навіть чужі люди — коморники і підсусідки. Внизу соціальної піраміди також перебували наймити, домашні слуги та челядь-невільники.

Наприкінці XV ст. розпочався процес становлення нової суспільної верстви, міжстанового соціального прошарку українського суспільства — козацтва.

Факт чи фейк?

У сучасних уявленнях про становище селянства за Ранньомодерної доби значною мірою панують міфи совєтських часів про надзвичайну бідність селянства. Проте складені у випадку скарг про наїзди на шляхетські маєтки реєстри вкраденого майна розвінчують ці міфи.

Наприклад, у скарзі про напад 23 липня 1575 р. слуг князя В.-К. Острозького на маєтки князів Заславських описується пограбоване у селян майно.

Так, у звичайного селянина Михна Плютича було пограбовано наступні речі: сукман з лондонського сукна, жіночу лондонську сукню з оксамитом, блакитну швебединську безрукавку, три сермяги, шість плахт, дев’ять чоловічих сорочок і десять жіночих, чотири копи грошей, 15 голів великої рогатої худоби, 15 овець, 10 кіз, сільськогосподарський реманент, у тому числі залізні плуги.

Шляхтянка та заможна селянка XVI ст. (документальна реконструкція художника С. Шаменкова)

• Назвіть, яким чином історикам вдається спростовувати міфи про становище селянства за Ранньомодерної доби. На основі переліку втрачених речей зробіть висновок про торговельні контакти населення українських земель.

2. Сільське господарство. Фільварки

У XVI ст. основою господарювання на українських землях залишалося сільське господарство. Зростання попиту на хліб та інше збіжжя внаслідок збільшення чисельності населення і «революції цін» у Європі сприяло розвитку фільваркового господарства. У фільварках продукцію виробляли на продаж. Прагнучи збільшити прибутки, землевласники збільшували обсяг відробіткової ренти — панщини. Однак часто через невміння шляхти господарювати по-новому фільварки виявлялися збитковими. Тоді їх власники поверталися до традиційних способів господарювання.

Варто запам’ятати!

Рента — дохід, який отримували землевласники за надання селянам права користуватися землею. Могла бути натуральною, грошовою та відробітковою (працею в господарстві землевласника).

Оренда — отримання майна в користування за плату.

Фільварок (з нім. vorwerk — хутір або ферма) — велике багатогалузеве товарне господарство орієнтоване на отримання прибутку з продажу продукції.

Панщина — виконання селянами певного обсягу робіт у господарстві землевласника за користування його землею.

3. Міста. Ремесло і торгівля

Поміркуймо!

Пригадайте, які умови сприяли виникненню і зростанню міст.

З пожвавленням економічного життя на українських теренах швидко зростала мережа міст. На відміну від сіл, міста мали привілей на заснування і ширші правові можливості для розвитку. Окреме самоврядування і судочинство мали єврейські та вірменські громади.

В Україні існувало понад 1100 міст і містечок. Міста відрізнялися за своїм статусом. Королівськими містами зазвичай були центри воєводств і повітів: Київ, Брацлав, Житомир, Луцьк, Львів тощо.

• Які міста, на вашу думку, мали найбільш вигідне становище?

Міста, що мали магдебурзьке право, повністю або частково управлялися магістратом — виборним становим органом, що складався з ради й лави.

Система міського управління в містах із магдебурзьким правом

Міста були центрами ремесла й торгівлі. Більшість ремісників об’єднувалася в цехи. Вони захищали інтереси ремісників, контролювали ціни та виробництво товарів.

Купці й торговці також мали власні професійні об’єднання — гільдії. Вони контролювали якість продукції, вирішували питання збуту товарів. Важливі торговельні шляхи, що проходили теренами українських земель, сприяли розвитку міжнародної торгівлі.

Думки істориків

Михайло Грушевський, український історик, про значення ярмарків ужитті суспільства

Острог мав «з давніх часів» ярмарок на Святого Онуфрія, а великий князь Жиґимонт Старий додав ще два — на зимного Миколая і на Йордан. Київ при потвердженню своїх прав у 1516 р. дістає також два тижневі ярмарки. Великий князь позволяє мати в них ярмарки (раз до року в кожнім) — «а мито на нього має брано биті со всіх купців»... Хоч ярмарки засновувалися в інтересах міста, для піднесення добробуту його й місцевої людности, про те се був меч обосічний. Як інтересно було стягати купців і побирати з них різні доходи й користі, так знов їх конкуренція могла бути небезпечною для інтересів місцевого купецтва...

• 1. Як впливали на розвиток міст і добробут населення ярмарки?
• 2. Чи можна вважати привілеєм право на їх проведення?
• 3. Про яку загрозу для місцевих ремісників і купців пише історик в останньому реченні документа?
• 4. Чому землевласники були зацікавлені в заснуванні ярмарків на своїх землях?

Литовський гріш (XVI ст.)

Під час тоговельних операцій використовувалися різні грошові одиниці. Переважав литовський гріш та його дрібні номінали. Рахунок литовських монет вівся на копи (1 копа дорівнювала 60 литовським грошам). Значну частку в обігу посідав польський гріш. 30 польських грошів становили 1 польський злотий. Також використовувалися західноєвропейські грошові одиниці «таляри» і золоті монети типу дуката («золоті червоні, «черлені»).

Діємо: практичні завдання

Пригадайте казку «Коза-дереза». За скільки кіп купив дід козу? За допомогою інформації параграфа порахуйте, за скільки литовських грошів дід купив козу-дерезу. Визначте вартість кіз селянина із рубрики «Факт чи фейк?» на с. 34.

4. Діти привілейованих і непривілейованих верств

Про життя дітей на українських теренах за Ранньомодерної доби інформації обмаль. Відомо, що неповнолітніми вважалися хлопці до 18, а дівчата — до 15 років. Зважаючи на те, що усталений ритм життя часто порушували збройні конфлікти між сусідами, напади на маєтки, татарські набіги, значні воєнні кампанії, можна припустити, що діти часто ставали їх жертвами.

Хлопців із заможних шляхетських родин віддавали на навчання до шкіл. Метою було здобути хоча б елементарну освіти — навички читання і письма. Діти, особливо з непривілейованих станів і незаможних шляхетських родин досить рано включалися в життєві практики дорослого суспільства. Зокрема, діти з незаможних шляхетських родин віддавалися на службу до багатих шляхетських дворів. Прислуговуючи своїм багатшим одноліткам, вони опановували грамоту, правила етикету, проходили певну соціальну адаптацію. Іноді дітей віддавали в прислугу до фахівців, наприклад, лікарів. У таких випадках дитина опановувала первинні професійні навички і мала змогу почати самостійно заробляти собі на життя.

У разі втрати батька (а часи були неспокійні) над дітьми встановлювалася опіка інших родичів. При цьому за Литовським статутом 1566 р. право на опіку було передане тільки родичам по чоловічій лінії. Рідна мати могла претендувати на опіку лише за заповітом чоловіка. Як правило, головною метою опіки було збереження спадщини дітей за померлими батьками. По досягненню повноліття опікуни були зобов’язані повернути дітям майно разом з отриманими з нього прибутками. Проте бували й випадки, коли опікуни зловживали і неправомірно позбавляли своїх підопічних майна, за що останні мали право вимагати відшкодування після досягнення повноліття.

Діємо: практичні завдання

Поміркуйте, чим відрізнялося повсякдення дітей заможних і незаможних родин. Придумайте розповідь «Один день із життя дитини в селянській І міщанській родині». Розгляньте згенеровану з допомогою ШІ ілюстрацію та висловте припущення, якими стереотипами керувалася система, створюючи малюнок.

ЗНАЮ МИНУЛЕ ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Самооцінювання

Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Соціально-економічне становище українських земель у XVI ст.».

ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

2. Упорядкуйте історичне лото: уявно поєднайте утворені слова в ребусах з відповідними текстовими картками. Запропонуйте свій варіант вправи.

МИСЛЮ ТВОРЧО

3. Які наслідки Великих географічних відкриттів згадано в параграфі? Як ви розумієте вислів українського історика Ярослава Грицака: «Без Колумба не було б України»?

4. Пригадайте, де та коли виникло магдебурзьке право. З’ясуйте, чи відповідали традиції міського життя на українських теренах середньовічній приказці «Міське повітря робить вільним». Доберіть факти на підтвердження вашої думки.

Пам’ятна монета, присвячена впровадженню магдебурзького права в Києві (Національний банк України, 1999 р.; реверс)