§ 8. Культурне життя на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

• Пригадайте відомі вам з курсу історії Русі-України та держави Романовичів визначні пам’ятки архітектури, іконопису, книжкової мініатюри, літератури. Як на розвиток української культури другої половини XVI ст. вплинули релігійні процеси Реформації? Контрреформації? Які осередки культури того часу ви можете назвати?

Діємо: практичні завдання

Об’єднайтеся в творчі групи зоднокласниками/однокласницями. За допомогою матеріалів параграфа та додаткових джерел підготуйте творчий проект (лепбук, карта туристичної мандрівки, віртуальна екскурсія) «Скарби української культури Ранньомодерної доби». Орієнтовний план проекту: 1) історичні умови розвитку культури, 2) найважливіші культурні центри, 3) визначні діячі та пам’ятки культури. Представте свій проекту класі.

1. Освіта, література і книгодрукування

Протягом XVI-XVII ст., попри труднощі, продовжилося формування самобутньої української культури.

У тісному зв’язку з суспільно-політичним життям розвивалася література. Під впливом реформаційних ідей у 1556—1561 рр. побачило світ Пересопницьке Євангеліє. У сучасній Україні новообрані президенти складають на Пересопницькому Євангелії присягу українському народові.

• Розгляньте сторінку Пересопницького Євангелія. Чим відрізняється оформлення цієї книги і сучасних видань? За допомогою додаткових джерел інформації дізнайся, що таке ініціал і мініатюра.

Сторінка Пересопницького Євангелія

Під впливом релігійних процесів розвивалася полемічна література. Усна народна творчість була представлена українським епосом — думами, баладами, історичними піснями. До наших днів збереглися авторські твори «Роксоланія» Себастіяна Кленовича, «Вірші на жалісний погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного» Касіяна Саковича, «Про Острозьку війну» Симона Пекаліда.

У цей період шкільна освіта перебувала під потужними релігійними впливами. Представники усіх конфесій дбали про навчання дітей. Тож на українських теренах існували православні навчальні заклади, католицькі єзуїтські колегіуми, протестантські освітні заклади. Першорядним завданням було навчити учнів працювати з християнськими першоджерелами. А оскільки в цей період поряд з домінуючою православною релігійною спільнотою на українських землях з’являлося дедалі більше прибічників католицизму та протестантизму, то кожна з релігійних громад намагалася організувати навчання по-своєму.

Більшість місцевих руських школярів навчалася в церковних школах при парафіяльних і монастирських храмах. Тут зазвичай викладали дяки, у яких наука тривала три роки — Азбука (згодом — Буквар або Граматика); Часослов; Псалтир. Навчання відбувалося церковнослов’янською та рідною для тогочасних учнів мовами. Навчали читання, письма та лічби (перші літери церковнослов’янської абетки виконували роль цифр).

Якщо ж православний школяр бажав поглибити освіту, то для цього існували освітні заклади вищого рівня. Наприклад, заснована у 1576 р. князем В.-К. Острозьким слов’яно-греко-латинська школа у м. Острог, яка давала практично вищу освіту західноєвропейського взірця, а тому згодом стала іменуватися Острозькою академією. Першим її ректором був письменник-полеміст та богослов Герасим Смотрицький.

Історичні подробиці

За доби незалежності в 1994 р. Острозьку академію було відновлено. Нині це вищий навчальний заклад. У закладі створено музей Острозької академії. Родзинкою експозиції є копія конспекту студента Острозької академії з початку XVII ст. Навчання велося кількома мовами. Студенти або спудеї вивчали грецьку, латинську та церковнослов’янську, а також — польську і, можливо, арамейську. Конспект свідчить, що студентські традиції майже не змінилися за 400 років, адже тут є записи з трьох різних предметів: арифметики, риторики й астрономії.

Визначним осередком освіти стала і Львівська братська школа, відкрита у 1586 р. У цій та інших братських школах була організована за європейським зразком і спиралася на вивчення «семи вільних мистецтв», до яких зазвичай додавалися грецька й церковнослов’янська мови. Братські школи значною мірою долучалися не тільки до надання освіти вищого рівня, а й до збереження духовної та історичної пам’яті місцевого населення. Високі вимоги висувалися до вчителя, якого називали дидаскал.

Свідчать документи

Із статуту Львівської братської школи (1586 р.)

...Дидаскал, або учитель, цієї школи повинен бути побожним, смиренно мудрим, лагідним, стриманим, не п’яницею, не розпусником, не хабарником, не срібнолюбцем, не злий, не заздрісний, не лайливий, не чарівник, не прихильник єресі, не порушник побожності, а у всьому показує образ для наслідування, і щоб учні були, як учитель їх...

Сидіти повинен кожний на свому місці, призначеному за успіхи в навчанні. Який більше вміє, буде сидіти вище, якщо б і був дуже бідний, а хто менше вміє, повинен на постидному місці сидіти...

Навчати дидаскал і любити повинен усіх дітей однаково, як синів багатих, так і сиріт бідних...

• 1. Опрацюйте документ і зіставте уявлення про образ учителя за Ранньомодерної доби і в наш час. Чи є відмінності?
• 2. Визначте в документі положення, що свідчать про демократичний характер братських шкіл.

Розвитку української культури сприяло і книгодрукування. Друкарській справі сприяли братства, які були зацікавленні в тиражуванні книг релігійного та освітнього змісту. Саме на запрошення Львівського братства у Львові оселився друкар Іван Федорович. У 1574 р. коштом братства він видрукував книги «Апостол» і «Буквар» для братських шкіл.

У середині XVII ст. на українських землях діяло близько 40 друкарень. Однією з найбільших була друкарня Києво-Печерської лаври, де на початку XVII ст. побачило світ чимало богослужбових книжок, словників, граматик, букварів. Зокрема, неабиякою популярністю серед письменного населення користувався «Києво-Печерський патерик».

Віртуальна екскурсія Музеєм книги і друкарства м. Острог в Рівненській області

https://qr.orioncentr.com.ua/5g6dR

• Проведіть для однокласників/однокласниць віртуальну екскурсію музеєм. Поміркуйте, у чому полягало значення видання друкованої Біблії слов’янською мовою для православного населення українських земель.

2. Києво-Могилянський колегіум

У 1615 р. київські міщани заснували Київське Богоявленське братство. Завдяки пожертві шляхтянки Галшки Гулевичівни братство змогло відкрити школу й притулок для прочан.

За кілька років Київська братська школа перетворилася на колегіум. Архімандрит Києво-Печерського монастиря Єлисей Плетенецький організував навчання за зразком Львівської братської школи.

Церква Київського Богоявленського братства (фото XIX ст.)

Галшка Гулевичівна (поштова марка із серії «Славетні жінки України», 1999 р.)

Ректорами й викладачами школи були Йов Борецький, Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович.

Учнів братської школи називали спудеями, або «студентами» (від лат. studeo — вчуся). Найбідніші й немісцеві спудеї жили у спеціальному приміщенні — бурсі, що утримувалася коштом братчиків.

Спудеї організовували театральні аматорські вистави, здебільшого релігійного змісту. Такі пересувні лялькові театри називалися вертепом. Вертепний ляльковий театр мав форму двоповерхового дерев’яного будинку: на другому поверсі зазвичай показували різдвяні драми на релігійну тематику, а на першому — сатирично-побутові інтермедії.

У 1632 р. архімандрит Києво-Печерської лаври П. Могила у приміщенні Троїцької церкви відкрив Лаврську школу на 100 осіб. Того ж року відбулося об’єднання Лаврської та братської шкіл — й було засновано Києво-Братський колегіум, який згодом отримав статус Києво-Могилянської академії.

Навчання в академії тривало 12 років. За європейською традицією в основі предметів лежали «сім вільних наук». Вивчалися мови: церковнослов’янська, грецька, латина й польська. Загалом кількість предметів перевищувала 30. Академія також була центром розвитку науки на українських землях.

3. Архітектура та містобудування. Образотворче мистецтво

Нові тенденції в будівництві були пов’язані з діяльністю європейських будівничих, здебільшого італійців. На зміну готиці прийшов Ренесанс, а пізніше — бароко В Україні цей стиль мав свої особливості, що дає змогу говорити про українське бароко.

У XVI ст. міста зводили у спосіб регулярної забудови. Вулиці, площі та квартали розбудовувалися за певним планом, геометрично. Активно відбувалося відновлення фортифікацій старих міст. Так, у другій половині XVI ст. у Львові збудовано Порохову вежу, відновлено після пожежі Міський арсенал. В ансамблі Острога з’явилася Кругла вежа, що є однією з класичних пам’яток Ренесансу.

Варто запам’ятати!

Ренесанс — стиль в європейському мистецтві XV — початку XVI ст. В архітектурі відроджував античні форми, симетрію і простоту.

Бароко — стиль в європейському мистецтві й архітектурі кінця XVI — початку XVIII ст., для якого характерні пишність, урочистість, яскравість кольорів, асиметрія конструкцій.

Українське бароко — сполучення західноєвропейського бароко та ренесансу з творчо переробленим спадком православної храмової архітектури й українською народною традицією.

Кругла (Нова) вежа, XVI ст., Острозького замку (вид з півдня, сучасне фото, м. Острог, Ріненська область)

1. Розгляньте вежу. Чим, на вашу думку, зумовлена така її архітектурна форма?

2. Дізнайтеся з додаткових джерел її переваги під час оборони замку.

Особливого поширення в XVI ст. набуло світське муроване будівництво. Прикладом такої забудови є Львів з його площею Ринок. Посеред площі розмістилась ратуша - будинок міського самоврядування. Її було спорудженов 1617-1619 рр. На площі було зведено ряд кам’яних будинків — кам’яниць. Особливе місце серед них посідає будинок купця Костянтина Корнякта (завершено в 1580 р.).

Будинок Корнякта (1) і Чорна кам’яниця (2) — пам’ятки ренесансної архітектури в м. Львів (сучасне фото)

Львівська ратуша в 1620 р. (ілюстрація з книги В. Лозинського «Патриціат і львівське міщанство XVI-XVII ст.»)

Ще одна пам’ятка львівської архітектури XVI ст. — так звана Чорна кам’яниця. Цей будинок у 1577 р. спорудили для міщанки Софії Ганель.

Як і раніше, у центрі уваги було храмове будівництво. Окрасою Львова став збудований наприкінці XVI — у першій третині XVII ст. за проектом італійця Павла Римлянина ансамбль церкви Успіння пресвятої Богородиці з дзвіницею і каплицею Трьох святителів.

До найяскравіших пам’яток Пізнього Ренесансу у Львові належить каплиця Боїмів. Вона була зведена на початку XVII ст. на території міського цвинтаря. Усипальницю було побудовано для багатої родини Боїмів, де поховано 14 представників цього львівського роду.

Успенська церква в м. Львів (листівка початку XX ст.)

Каплиця Боїмів (картина художника Альфреда Каменебродського, початок XX ст.)

До зразків храмового будівництва XVI ст. належить також церква Зішестя Святого Духа у с. Потелич на Львівщині. Цей дерев’яний храм вважають найстарішим зі збережених в Україні.

Церква Зішестя Святого Духа у с. Потелич на Львівщині, включена до списку світової спадщини ЮНЕСКО (сучасне фото)

Меджибізький замок на Хмельниччині — пам’ятка фортифікаційної архітектури XVI ст. (сучасне фото)

Загрози постійних нападів зі Степу посилили у XVI ст. замкове оборонне будівництво. Застосовували вежову систему укріплень, що ґрунтувалася на використанні оборонних властивостей ландшафту.

Макет Бродівського замку (1630-1635 рр., автор — Володимир Чоп)

Зокрема, було відновлено Київський замок і розбудовано замок в Острозі. Фортеця у селищі Меджибіж (Хмельниччина) зазнала докорінної перебудови й була однією з найпотужніших того часу.

У ті часи поступово набув поширення бастіонний тип замкових споруд, що ґрунтувався на інженерних розрахунках. Архітектори однаково уважно ставилися як до естетичної, так і до оборонної досконалості цих споруд. Яскравим зразком архітектури, що поєднав у собі елементи резиденції та бастіонно-оборонної архітектури став «український Версаль» — Підгорецький замок.

Розвивалося монументальне малярство. Художники розписували церковні вівтарі, внутрішні й зовнішні стіни. Таке оформлення мала, наприклад, вежа П’ятницької церкви у Львові. Осередком іконопису в XVI ст. був Перемишль (нині місто в Польщі), в якому працював відомий іконописець Олексій Горошкович. Як окремий жанр малярства набув розвитку світський портрет. Найдавнішим зразком вважають портрет короля Стефана Баторія, написаний маляром Войцехом Стефановським у 1576 р. для львівської міської ратуші. Взірцем цього жанру є портрет Яна Гербурта — робота львівського маляра Якуба Лещинського.

Також розвивалися книжкова мініатюра та гравюра. Мініатюрами прикрашали рукописні книги, здебільшого релігійного змісту. Визначною ранньою пам’яткою книжкової мініатюри є ілюстрації до Пересопницького Євангелія.

Портрет Яна Гербурта (картина художника Якуба Лещинського, 1570-ті роки)

Портрет Стефана Баторія (картина художника Войцеха Стефановського, 1576 р.)

Ікона «Успіння Богородиці» (робота Олексія Горошковича, 1547 р.)

Гравюра із зображенням євангеліста Луки в «Апостолі» (друковане видання Івана Федоровича, 1574 р.)

Оздоблювали гравюрами й друковані видання. У львівському «Апостолі» 1574 р. вміщено гравюру «Євангеліст Лука», автором якої вважається Лаврентій Филипович-Пухальський.

Варто запам’ятати!

Гравюра (від фр. graver — вирізати) — вид графічного мистецтва, де зображення отримується за допомогою відтиску форми з попередньо нанесеним на її поверхню малюнком.

Таким чином, у XVI — першій половині XVII cm. українська культура отримала нові імпульси до розвитку, поєднавши впливи західноєвропейського Відродження з власними традиціями. Освітні заклади європейського типу, книгодрукування, архітектура й образотворче мистецтво створили новий образ України як осередку європейської культури.

Діємо: практичні завдання

На основі здобутих знань з теми складіть запитання до кросворду — навпаки.

ЗНАЮ МИНУЛЕ ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Самооцінювання

Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Церковне життя в Україні першої половини XVII ст.».

ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

2. Подумайте, чи можна вважати культуру українських земель XVI—XVII ст. невід’ємною частиною культури Речі Посполитої. Які традиційні риси мала українська культура? Що змінилося і було привнесене західноєвропейськими віяннями?

МИСЛЮ ТВОРЧО

3. За допомогою сайту проведіть віртуальну екскурсію Підгорецьким замком.

Підгорецький замок (або Палацу Підгірцях) — пам’ятка архітектури епохи Пізнього Ренесансу і бароко. Розташований у с. Підгірці Золочівського району Львівської області

https://surl.li/yhnxmh