§ 21. Українська козацька держава — Військо Запорозьке

• Пригадайте, що стало причинами Козацької революції під проводом Б. Хмельницького. Про які державотворчі дії Б. Хмельницького ви дізналися з попередніх параграфів?

Діємо: практичні завдання

За § 21 та § 22 проведіть дослідження державотворчої політики Б. Хмельницького. Визначте форму правління створеної української держави (монархія чи республіка). За підсумками роботи дайте оцінку внутрішньої та зовнішньої політики гетьмана в умовах війни з Річчю Посполитою — визначте сильні сторони козацької держави й загрози її існуванню. У ході роботи заповнюйте таблицю.

1. Творення державного апарату

Уже до літа 1648 р. на підконтрольних козакам українських землях було ліквідовано устрій Речі Посполитої. Б. Хмельницькому довелося швидко організовувати власну адміністрацію на завойованих територіях.

Офіційною назвою держави було Військо Запорозьке. Історики дали назву цій державі Гетьманщина, а сучасні науковці називають її Українська козацька держава.

Очолював державу Військо Запорозьке гетьман. Формально посада була виборна. Однак вже за рік гетьманства Богдана Хмельницького почали називати «государем і гетьманом». Як фактичний керівник держави Б. Хмельницький видавав розпорядчі документи — універсали. Історикам відомо про 158 універсалів і наказів гетьмана.

Гетьману підпорядковувалися всі сфери й важелі зовнішньої та внутрішньої (зокрема судової) влади. Влада Б. Хмельницького була фактично необмеженою. Хоча формально гетьман керував державою спільно з радою, яка ділилася на Генеральну та старшинську.

Генеральна (Повна, Загальна, Чорна) рада — форма прямого волевиявлення козацтва як правлячого стану суспільства. Вона виконувала роль головного розпорядчого органу держави.

Проте в умовах, коли рішення слід було ухвалювати швидко, цей тип правління був малоефективним. Тому популярнішим став представницький тип зборів — старшинська рада. На ній вирішували найважливіші питання.

Процедура проведення ради була доволі простою і нагадувала січову. Збір відбувався за сигналом — барабанним дробом. Обговорення і голосування — через вигуки й підкидання шапок.

Загальне керівництво радою здійснював гетьман. У її проведенні йому допомагали генеральний обозний і генеральні осавули, які стежили за процедурою і порядком.

Представники козацтва, які обіймали урядові посади, називалися старшиною. У Війську Запорозькому старшина поділялася на генеральну, полкову та сотенну. Генеральну старшину обирали на радах, її посадовці були виконавцями рішень гетьмана і рад. Проте Б. Хмельницький призначав старшину особисто, лише затверджував її через ради.

Думки істориків

Наталя Старченко, українська історикиня, про соратників Б. Хмельницького

Майбутніх дослідників очікує детальний аналіз тих людей, що оточували Б. Хмельницького «яко вольного і значного шляхти руської сина». Так охарактеризує гетьмана, чиє ім’я буде пов’язане з народженням козацької держави, буквально в першому ж реченні свого літопису, датованого 1720 р., Самійло Величко. Він же назве козаків «вольним, шляхетським, савроматійським, козако-руським» народом.

Ті люди добре знали, що стосунки політичного народу укладаються з виборним королем на підставі договору, а порушення королем своїх зобов’язань служило підставою для застосування підданими права на спротив.

• 1. Поміркуйте, вихідцями з якого стану була значна частина козацької старшини.
• 2. Якими якостями мали володіти Б. Хмельницький та його соратники для ефективного управління державою?

Козацький прапор 1651 р. (зберігається у Військовому музеї у Стокгольмі, Швеція)

Матриця козацької печатки третьої чверті XVII ст.

ГЕНЕРАЛЬНА СТАРШИНА

Генеральний писар

Був найближчою до гетьмана людиною, відповідав за дипломатію, розвідувальну та контррозвідувальну діяльність. Саме у писаря зберігалася державна печатка.

Генеральний обозний

Очолював генеральну артилерію в мирний час і під час походів. Відповідав за її матеріальне забезпечення і за озброєння війська. Мав помічників: осавула, хорунжого, писаря, пушкаря, гармаша та ін. Обозний стежив за веденням козацького реєстру. Міг бути наказним гетьманом або послом за кордон.

Генеральний суддя

Очолював Генеральний військовий суд і відповідав за судочинство в державі. Іноді могло одночасно бути два генеральних судді: «перший (головний)» і «другий». Суддя міг виконувати додаткові доручення і завдання. У генерального судді зберігалася суддівська печатка.

Генеральний підскарбій

у підпорядкуванні генерального підскарбія був Генеральний скарб, податкова система, різні види додаткових зборів. Він відповідав за впровадження нових податків і за збір старих.

Генеральний осавул

Виконував різноманітні доручення гетьмана. Він міг бути послом, військовим керівником, стежив за дисципліною у війську та несенням караульної служби.

Генеральний хорунжий і генеральний бунчужний

Спочатку входили до особистого двору гетьмана й відповідали за клейноди: гетьманські бунчук, булаву і хоругву. Згодом їхні обов’язки розширилися до рівня довірених людей для особливих доручень.

Наступною за ієрархією ішла полкова та сотенна старшини. Полкова старшина мала схожі з Генеральною посади, за винятком підскарбія і бунчужного. Сотенний рівень був простіший за структурою.

На найнижчому щаблі адміністративної ієрархії перебували старшина (отамани) та урядовці населених пунктів: городові та сільські отамани, інша міська адміністрація.

2. Полково-сотенний адміністративний устрій держави

Територія держави Війська Запорозького ділилася на полкі, а ті — на сотні. Під час воєнних дій ці полки й сотні виступали в ролі військових одиниць.

Кількість полків у перші роки коливалася і могла сягати кількох десятків. Змінювалися їхні назви. Проте історики вважають, що після 1651 р. їх налічувалося 16. Кількість сотень у них була неоднорідна і становила близько 274 одиниці.

Столицею козацької держави був Чигирин, але нерідко прийоми посольств і функціонування Генеральної канцелярії відбувалися в гетьманській резиденції в Суботові.

Запорозька Січ формально зберігала власну систему управління, проте фактично підпорядковувалася Б. Хмельницькому.

Варто запам’ятати!

Генеральна рада — вищий представницький орган влади у Війську Запорозькому.

Генеральна старшина — члени уряду Української козацької держави.

Гетьман — керівник Війська Запорозького, правитель Української козацької держави.

Полк — територіально-адміністративний округ Війська Запорозького.

Сотня — територіально-адміністративна одиниця в межах полку.

Універсали — розпорядчі документи, якими до населення Гетьманщини доносилися управлінські рішення гетьмана.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте малюнок XVIII ст. та з допомогою додаткових джерел розтлумачте його зміст.

Богдан Хмельницький з полками

3. Соціально-економічні реформи

З початком Козацької революції законодавство Речі Посполитої втрачало чинність на українських землях.

Найперше це стосувалося земельної власності. Шляхта, яка не підтримала Козацьку революцію, змушена була покинути територію Війська Запорозького. Велика частина селян звільнилася від особистої залежності від власників землі. Однак вони мали сплачувати податки на Військо Запорозьке.

Церква зберегла свою земельну власність і підданих.

Чимало уваги гетьман приділяв розвитку торгівлі. У державі вводилися пільги для іноземних купців. Великим успіхом стало підписання в 1650 р. з Османською імперією угоди про вільну торгівлю на її території та звільнення українських купців від сплати мит.

У державі була створена нова податкова система. Невеликий збір стягували з усіх торговельних операцій. Крім звичайних податків, існував спеціальний військовий податок. Зі старих економічно-господарських механізмів було залишено підтримку монастирського землеволодіння, повернуто оренду.

Думки істориків

Іван Лисяк-Рудницький, український історик, про становище селянства в Гетьманщині

Чи простий народ України мав узагалі якусь користь з Хмельниччини? Революція XVII ст. не могла витворити демократичної соціальної системи, що включала б у себе принцип рівності усіх громадян перед законом. У тогочасній Європі цього принципу взагалі ще ніде не існувало. Але, незважаючи на... дедалі більшу нерівність, становище простого народу у козацькій Україні було кращим, ніж у сусідніх країнах — Польщі та Московщині... Все ж таки становище селянства в Гетьманщині було кращим, ніж у будь-якій іншій країні Східної Європи того часу, воно було особисто вільне і могло володіти землею.

• Як історик характеризує соціальні відносини у Війську Запорозькому? Чим історик виправдовує те, що не вдалося досягти рівності громадян у сучасному розумінні?

Система управління, створена Б. Хмельницьким, показала свою міцність під час складних випробувань війни за самостійність. Водночас постійні воєнні дії уповільнювали процес творення державних інституцій. Багато сторін життя нової держави спиралися на старі форми. Так, у судочинстві використовувалися традиційні правові кодекси — Статут, магдебурзьке право тощо.

4. Міжетнічні відносини на теренах України

В Україні, як і в інших країнах, жили і живуть представники різних народів, різних релігій та конфесій. Їхні взаємовідносини формувалися в часи тривалого мирного співіснування й добросусідства, а також в періоди протистоянь.

Це стосується, зокрема, християн-українців і мусульман-татар. Історія знає чимало воєнних союзів між ними і бойових сутичок, економічної співпраці й релігійних протиріч.

Вам відомо про конфлікти й взаємодію між католиками, протестантами, уніатами та православними. У війнах між Річчю Посполитою і Військом Запорозьким, які часто відбувалися під релігійними гаслами, народи цих країн часом протистояли один одному як закляті вороги. А в інші часи вони були добрими сусідами, взаємозбагачували культуру, мову, традиції одне одного.

Від давніх часів драматичною була історія євреїв. Майже два тисячоліття вони не мали власної держави та були розсіяні по світу.

Поміркуймо!

Пригадайте визначення поняття «діаспора». Які національні спільноти мають велику діаспору сьогодні? В яких країнах у наші дні є найбільша українська діаспора?

У XIII-XV ст. внаслідок релігійної нетерпимості євреїв вигнали з Англії, Франції, Іспанії, Португалії. В інших країнах погіршилися умови їхнього проживання. Євреї стали масово переселятися на землі Королівства Польського та Великого князівства Литовського (пізніше — Речі Посполитої). Володарі цих країн надали євреям привілеї, які забезпечували їм правовий захист і широке самоврядування.

Особливо охоче єврейські громади селилися в українських містах. Так, у Луцьку і Володимирі євреї становили 20 % населення, а в деяких містах їхня питома вага сягала 50-60 %. Тут євреї не були відділені від решти мешканців мурами, а синагоги і церкви могли розташовуватися поруч. Таке тісне співжиття, з одного боку, породжувало конфлікти, а з іншого — творило добросусідські взаємини та спільні інтереси.

Велика синагога в Острозі збудована ймовірно в XV-XVI ст. (поштівка 1904 р.)

Євреї не мали права володіти землею, а саме землеробство було основним видом господарства в ті часи. Доступними для євреїв були лише ремісництво, орендарство, лихварство, торгівля і посередництво. Останні заняття, хоч і необхідні для економічного життя, часто сприймалися іншим населенням як такі, що дають можливість несправедливо наживатися на селянах.

Думки істориків

Ігор Щупак, український історик, про відносини українців та євреїв

Велика питома вага євреїв була серед орендарів, які нещадно експлуатували українських селян. Показовими були слова одного польського магната: «Ми завжди обдирали українських селян єврейськими кігтями». Тому євреї сприймалися українським населенням як союзники шляхти. А ненависть українського селянства до панів поширювалася на всіх євреїв, в тому числі й незаможних, які самі перебували в тяжких умовах.

Подібне загострення протиріч між місцевим селянством та «іншими» було типовим для всього тогочасного європейського світу.

До політичних й економічних суперечностей між українцями та євреями додавалися релігійні. У період Контрреформації християнська церква формувала образ євреїв-єретиків як «ворогів Христових» та чужинців, що нібито протистояли цінностям добропорядних християн.

Протиріччя між різними спільнотами завжди загострювалися в період війн, коли переставали діяти право і правила. Так відбулося і під час Козацької революції середини XVII ст. Вона супроводжувалася насильством і вбивствами, масовими антиєврейськими погромами тощо. У 1648-1656 рр. повсталі вбили десятки тисяч євреїв, оскверняли синагоги, знищували священні книги юдеїв. Є чимало фактів про примусове вихрещення євреїв повстанцями.

Євреї здебільшого залишалися беззахисними перед загонами козаків, у такій ситуації польські загони зазвичай виступали захисниками євреїв. Зокрема, захисником євреїв виступав князь Ярема Вишневецький.

Проте війни й кровопролиття не становили найдовші періоди історії. Коли хвилі повстання припинилися і постала держава, відносини між козаками та євреями почали налагоджуватися. Так, вже у XVIII ст. на Новій Січі існувала єврейська торговельна компанія. Запорожці зобов’язалися надавати купцям цієї компанії збройний супровід під час подорожі козацькими землями. Є документи, що свідчать про наявність євреїв серед самих козаків.

У козацькій старшині було чимало іноземців. Серед них представники покозаченої польської католицької шляхти (Дуніни-Борковські, Леонтовичі та ін.). Кочубеї були кримськими татарами, Орлики та Пассеки походили із Чехії. Козацькими старшинами єврейського походження були знатні козацькі роди Боруховичів, Магеровських-Перехрестів, Герциків, Крижановських, Марковичів, Перехрестів-Осипових та деякі інші.

Попри війни й протиріччя, важливими чинниками взаємин між українцями й представниками інших народів були економічна вигода та здоровий глузд.

Козацька революція під проводом Б. Хмельницького 1648—1657 рр. є визначним явищем в українській історії. Війна призвела до істотних змін в усій центрально-східній Європі. На частині територій Речі Посполитої з’явилася нова козацька держава. Місце політичного стану в ній замість шляхти, до якої долучалися за правом народження, зайняло козацтво. Доступ до цієї військової групи був значно відкритішим для представників інших станів. Крім того, була ліквідована особиста залежність великої частини селян від землевласників.

Ці зміни історики назвали соціальною революцією. Революція заклала фундамент для яскравих процесів у духовному й культурному житті цієї частини України.

ЗНАЮ МИНУЛЕ ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Самооцінювання

Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Українська козацька держава — Військо Запорозьке».

ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

2. Ознайомтеся із цитатою українського історика та дайте відповіді на питання. Про яку роль Б. Хмельницького в державотворенні пише автор? Чи виправданою, на вашу думку, була значна концентрація влади у гетьмана? Які загрози існуванню козацької держави після смерті Б. Хмельницького передбачав історик?

Петро Кралюк, український історик

Воєнно-політичне утворення українського козацтва, сформоване за часів Хмельниччини, можна назвати військом-державою, де була сильна влада гетьмана. У такій державі велику роль відігравала персоніфікована влада. Поки жив Хмельницький, то вдавалося згладжувати суперечності й утримувати єдність.

3. За власними критеріями зіставте Козацьку революцію на українських теренах з національно-визвольною війною в Нідерландах та Англійською революцією. Визначте спільні й відмінні риси в цих подіях.

МИСЛЮ ТВОРЧО

4. Підготуйтеся до дискусії (доберіть аргументи до кожної з позицій) на тему: «Військо Запорозьке — козацька демократія чи військова диктатура?».

5. Розгадайте ребуси та зі слів-відповідей складіть коротке повідомлення для історичної радіопередачі.