§ 4-5. Економічне життя українського села й міста в другій половині XVI — першій половині XVII ст.

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

1. Визначте за картою назви й центри воєводств в українських землях, що за Люблінською унією увійшли до складу Королівства Польського.

Утворення Речі Посполитої

2. Проаналізуйте статистичні дані (с. 30) й визначте, які з воєводств мали найбільшу кількість населення. Які з них були найбільш та найменш заселені (для цього зіставте кількість населення і площу воєводства)? Із чим була пов’язана нерівномірність заселення українських воєводств? Які з них мали найбільше й найменше населених пунктів? Чому? Як це впливало на економічний розвиток земель?

Адміністративно-територіальний поділ і населення українських земель після Люблінської унії

1. ЯКИМ БУВ СТАН СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

ПОМІРКУЙТЕ

Складіть план тексту і стисло перекажіть його за цим планом.

На українських землях у складі Королівства Польського розвивалося товарне господарство з орієнтацією на потреби європейського ринку, що постійно зростали. Шляхта, створюючи фільварки, збільшувала панщину й відбирала землю в селян. Тому зростала кількість «непохожих» селян.

Із середини XVI ст. система фільваркового господарства поширилася на більшості територій, що перебували у складі Великого князівства Литовського. У 1557 р. було прийнято правовий документ — «Устава на волоки», згідно з яким усі землі Великого князівства Литовського поділялися на ділянки площею 19,5 га — волоки. Найкращими орними землями володіли держава та шляхта. Решту земель віддавали в користування селянам (переважно тягловим), за що їх зобов’язували відпрацьовувати два дні на тиждень на панщині (переважно у фільварку). Деякі селяни орендували землю в сусідніх селах, бідніші родини брали волоку на 2 або 3 дворища, щоб спільними зусиллями сплачувати ренту.

Фільварок став найбільш економічно вигідною формою господарювання. Тому магнати і шляхта активно створювали їх у своїх маєтках. Усередині фільварків розміщували житлові приміщення, будівлі господарського призначення (хліви для великої рогатої худоби, свинарники, комори для збіжжя тощо).

Обсяги вирощуваного зерна впродовж XVI ст. зросли вдвічі. Окрім основних зернових культур (жита, пшениці, ячменю, вівса), вирощували й інші: гречку (татарку), просо, горох, а з технічних — льон і коноплі. Влаштовували городи, ставили на відгодівлю волів, розводили птицю, займалися риболовлею.

Оренда — наймання, тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою, обладнанням на договірних засадах.

Земельна рента — дохід від власності, який орендатори сплачують власникам землі за право користування нею.

Товарний характер сільськогосподарського виробництва у фільварках сприяв збагаченню землевласників. Великий прибуток давали волові ферми й кінні заводи. Зростала також кількість млинів, крупорушок, броварень тощо.

ДОСЛІДІТЬ

Спираючись на текст, документ та ілюстрацію поясніть, як було влаштовано фільваркове господарство. Яку робочу силу використовували в господарствах? Як оплачували працю людей у фільварку?

Український історик Андрій Гурбик про фільваркове господарство

Невеликі фільварки забезпечували лише внутрішні потреби помістя в продуктах, а у великих (часто багатогалузевих) господарствах виробляли товарне збіжжя і продукти тваринництва. Господарство фільварку велося працею дворової челяді та селян навколишніх сіл, для яких установлювалася певна норма панщинних днів.

В українських землях Корони Польської найбільше фільварків було в районах Західного Бугу, Сяну та інших річок Балтійського басейну. Цими річками зерно й інші товари транспортували до портів Балтійського моря.

Розвиток фільваркового господарства призвів до того, що селяни стали залежними від землевласника і прикріплювалися до землі.

ДОСЛІДІТЬ

Поясніть сутність кожного з перелічених далі наслідків на конкретних прикладах.

2. ЯКИМ БУЛО СІЛЬСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ

ПОМІРКУЙТЕ

Яку роль відігравало самоврядування в житті селян?

Сільське самоврядування тих часів регулювали закони держав, у складі яких опинилися відповідні українські землі. Загалом сільські громади обирали свого спільника на зборах. Громада вирішувала внутрішні суперечки та виступала відповідачем у справах, що виникали між її людьми. Вона розподіляла між селянами землі громади й повинності по «димах» (тобто дворових господарствах). Селяни сплачували данину продукцією й зобов’язувалися виконувати певні роботи з утримання та будівництва замків, доріг, мостів. Кілька громад об’єднувались у волость на чолі з отаманом, який представляв інтереси селян перед повітовою адміністрацією або шляхтичем (власником землі), опікувався збором данини й розподілом податків.

Важливим органом сільського самоврядування були збори голів родин — «копа», де розглядали й вирішували різні громадські справи. Жінки й неодружені чоловіки права голосу не мали. Сільська громада обирала також власний суд. Його називали копним, і складався він із копних суддів — мужів.

Члени громади підкорялися спільним правилам, існували кругова порука, колективна відповідальність за порядок і правопорушення тощо. В українських землях Прикарпаття і Карпат села послуговувалися волоським звичаєвим і німецьким правом. За волоським правом сільська громада могла розпоряджатися землею й розподіляти повинності між селянами. Очолював поселення староста, якого вибирали селяни. Кілька сіл (як у приватних, так і в королівських маєтках) об’єднувались у більші адміністративні одиниці — крайни на чолі з крайником. Виборні представники сіл однієї крайни збиралися двічі на рік на віче (збори), де обговорювали важливі для селян питання.

У XVI — першій половині XVII ст. процес втручання в життя селян із боку правлячої верхівки посилився. Землевласники систематично обмежували сільське самоврядування. Найактивніше цей процес відбувався на територіях, підпорядкованих Королівству Польському. Магнати й шляхта підкуповували сільських очільників і посилювали залежність селян. До згортання селянського самоврядування призвело і створення фільварків, надання сіл та волостей у володіння окремим володарям.

ДОСЛІДІТЬ

Поступово, з переходом землі громад у власність землевласників, копний суд було замінено на суд вотчинний. Як ви думаєте, чому?

3. ЯК РОЗВИВАЛИСЬ УКРАЇНСЬКІ МІСТА І ЯКУ РОЛЬ ВІДІГРАВАЛО МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО

ПОМІРКУЙТЕ

Яким був рівень розвитку самоврядування в українських землях? Чим він відрізнявся на різних територіях і в різних містах?

Наприкінці XVI ст. в Україні виникало все більше поселень міського типу. На початку наступного століття кількість їх сягнула близько тисячі. Найбільше міст було на західноукраїнських землях. На Східному Поділлі й Київщині їхня кількість зменшилася через постійну загрозу набігів кримських татар. Міста різнилися за кількістю мешканців.

У багатьох українських містах діяло магдебурзьке право — звід норм» яким регулювалися права міст на самоврядування» власне судочинство, систему оподаткування. Містяни мали право власності, платили податки в міську казну, виставляли ополчення.

Протягом XVI ст. кількість українських міст, що мали магдебурзьке право, збільшувалася. Проте лише Львів, Київ і Кам’янець користувалися в повному обсязі правом самоврядування, інші міста мали обмеження в привілеях.

Головним органом влади визначався магістрат, який складався з ради (розпорядчого органу) й лави (судового органу). До ради міста щорічно обиралися до 20 депутатів і писар, до лави — 12 присяжних на чолі із суддею. Війт уважався найвищим міським урядовцем. Діловодство велося польською, руською або латинською мовами.

ДОСЛІДІТЬ

1. Опишіть, які органи утворювали систему міського самоврядування.

СИСТЕМА САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНСЬКИХ МІСТАХ, ЩО МАЛИ МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО

2. Як ви вважаєте, про що свідчать наведені ілюстрації? Чому отримання магдебурзького права більшістю міст було важливим для подальшого розвитку України?

1 — пам’ятник Магдебурзькому праву в Києві;

2 — меморіальна дошка на честь надання магдебурзького права м. Переяславу;

3 — пам’ятна монета, присвячена 500-річчю магдебурзького права Києва, 1999 р.

4. ЯК ПОШИРЮВАЛАСЯ ЦЕХОВА ОРГАНІЗАЦІЯ РЕМЕСЛА

ПОМІРКУЙТЕ

Що було характерним для розвитку ремесла в XVI ст.?

Економічне життя в містах значною мірою залежало від розвитку ремесла. З магдебурзьким правом міста переймали й цеховий устрій ремесла. Перші цехи виникли в західноукраїнських землях наприкінці XIV ст. У 1425 р. у Львові було близько десяти цехів, у 1579 р. — 20, у першій половині XVII ст. — понад 30. На початку XVI ст. цехи вже діяли в Києві й інших великих містах. Загалом у середині XVI ст. в українських землях налічувалося понад 130 міських спеціальностей, серед яких приблизно 80 — ремісничих. Ремісники об’єднувалися в цехи, діяльність яких регулювали спеціальні статути, що визначали становище працівників цеху, їхні права й обов’язки, вимоги до продукції, оплату праці тощо. Члени цеху були зобов’язані брати участь у похоронних процесіях, зібраннях у шинку, у церковних святах і церемонії піднесення підмайстра до рангу майстра.

Розквіт цехової організації ремесла в українських землях припав на XVI—XVII ст.

ДОСЛІДІТЬ

1. На основі документа з’ясуйте, хто входив до складу цеху. Як визначався та яким був асортимент продукції?

Із книжки «Історія декоративного мистецтва України»

Перший в Україні цех столярів було створено у Львові 1585 року. У його складі працювало 6-8 майстрів, окрім підмайстрів. Вироби львівських столярів правили за взірець для майстрів Руського, Волинського, Подільського воєводств і Покуття. Асортимент продукції відомий з тогочасних цехових книг. Насамперед це традиційні для українців скрині, розписані або різьблені. Такі скрині були обов’язковою складовою випробування на звання майстра. Доповнювали їх різноманітні стільці, шафи та інші вироби.

2. Назвіть за ілюстраціями найпоширеніші ремесла тих часів.

1 — посуд;

2 — оправа Євангелія;

3 — меблі, виготовлені львівськими майстрами;

4 — шаблі-чечуги, виготовлені вірменськими майстрами у Львові

5. ЯК РОЗВИВАЛАСЯ ВНУТРІШНЯ І МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ

ПОМІРКУЙТЕ

Знайдіть на карті (с. 14) центри торгівлі й торговельні шляхи, про які йдеться в тексті параграфа. Сформулюйте висновки щодо значення торгівлі для розвитку українських земель у XVI ст.

Осередками щоденної міської торгівлі були стаціонарні лавки й торговельні ряди. До постійної торгівлі належала скупка заготівельниками продукції промислів у містах і селах, а також пересувна торгівля крамарів.

Значно більшими обсягами й ширшим асортиментом товарів відзначалися місцеві торги і базари, які влаштовували в містах один раз на тиждень. У деяких містах торги відбувалися двічі на тиждень, і тільки у великих центрах торгівля на ринках і базарах була щоденною. Торгували зазвичай продукцією сільського господарства, промислів і виробами ремісників.

Найбільшими осередками української торгівлі (часто гуртової) були ярмарки. Проходили вони в містах і містечках, визначених королівськими грамотами-привілеями. Кількість ярмарків протягом року в різних містах була неоднаковою. Наприклад, у Борисполі, Тлумачі, Бариші — один раз на рік, у Києві, Житомирі, Кременці, Калуші, Василькові, Бучачі, Овручі — двічі, а в Самборі — п’ять. Тривали ярмарки до двох тижнів, як-от у Житомирі, Чернігові, Володимирі, Бродах, Ярославі. Їхні строки визначали з таким розрахунком, щоб після закінчення одного ярмарку купці могли встигнути на інший. Тому ярмаркова торгівля йшла майже безперервно.

На ярмарках селяни й міські ремісники мали змогу продавати значні обсяги виробленої ними продукції. Наприклад, на львівський ярмарок купці з інших регіонів гнали гурти худоби, везли хутро, шкіру, мед, віск, рибу, ремісничі вироби. Торгували полотном, сукном, залізом, оловом, зброєю, металевим посудом, вином та багатьма іншими товарами. Про розміри товарообігу може свідчити той факт, що на одному лише ярмарку в Ярославі щороку продавали й купували сорок тисяч волів і двадцять тисяч коней. А купців там, за твердженням сучасника, було «як піску в морі». Внутрішня торгівля сприяла об’єднанню українських земель в єдиний економічний простір.

Мандрівник і письменник архидиякон Павло Алеппський, відвідавши Україну в 50-х роках XVII ст., писав: «У країні козаків ярмарки відбуваються безперервно з початку до кінця року: в кожне свято бувають ярмарки в тому або іншому місті».

Міжнародна торгівля успішно розгорталася в центрально-українських і волинсько-галицьких землях. Дніпровський шлях обслуговував московсько-ординську торгівлю, з’єднуючи Крим і Північне Причорномор’я з Північно-Східною Руссю. Торговельними шляхами ввозили різноманітні товари зі Сходу: килими, сап’ян, шовк-сирець, прянощі (шафран, перець, імбир), фарби, коштовності, ладан, зброю. Натомість із Півночі надходили хутро, шкіра та вироби із цих матеріалів. Із Польщі, Чехії, Австрії, Німеччини, Угорщини й інших країн Європи привозили сірку, фарби, металеві вироби (коси, серпи, цвяхи, голки, бляху, мідні казани), сукно, полотно, папір.

Чимало торговельних шляхів у Західну Європу пролягало через Галичину, Волинь і Поділля. Ними перевозили як східні й московські товари, так і продукти місцевого господарства, як-от віск, мед, зерно, шкіру, худобу, солону рибу, сіль, деревину тощо. Натомість торговці ввозили західноєвропейські тканини (сукно, атлас, оксамит), одяг, ремісничі вироби, залізо, вина. У XVI ст. економіка цих земель поступово переорієнтовувалася на потреби зовнішнього ринку.

ДОСЛІДІТЬ

Що нового ви дізналися з документа про міжнародну торгівлю у XVI ст.?

Із трактату XVI ст. Михалона Литвина «Про звичаї татар, литовців і московитів»

Київ наповнений чужоземними товарами... Київські намісники, відкупники, купці, міняйли, власники човнів, візниці, провідники, корчмарі постійно збагачуються, і досі ще ні москвитин, ні турок, ні татарин на це не скаржилися. Каравани приносять вигоду киянам і тоді, коли, простуючи через непрохідні степи, гинуть у зимову негоду під сніговими заметами. Тому в непоказних київських хижах, переповнених плодами, овочами, медом, м’ясом і рибою, з’являються дорогоцінні шовки, коштовності, соболині та інші хутра, прянощі в такій кількості, що я й сам, бувало, бачив там шовк, дешевший за полотно у Вільні, а перець, дешевший за сіль.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Що таке фільварки? Чому їх створювали й кому вони належали?

2. Що отримували міста за магдебурзьким правом?

3. Як функціонували цехові об’єднання і яке значення вони мали для життя міст?

4. Які нові явища з’явились у розвитку торгівлі?

5. Чому фільварки стрімко поширювались українськими землями?

6. Що спільного й відмінного в розвитку цехів Західної Європи й українських земель?

7. Назви особливості магдебурзького права на різних територіях. Від чого це залежало?

8. Якими були тенденції сільського самоврядування у XVI ст.?

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

1. Розтлумач поняття і терміни: фільварок, магдебурзьке право, магістрат, цех, ярмарок.

2. Чи погоджуєшся ти з твердженням, що розвиток українських міст у XVI—XVII ст. був пов’язаний із подібними процесами в Європі? Аргументуй свою думку.

Виконай завдання 4-5.1 і 4-5.2 в е-додатку.