§ 10. Повсякденне життя українського населення

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

1. Що таке історія повсякденності як напрям історичних досліджень та в чому її відмінність від історичної науки загалом? Чи є, на вашу думку, важливими такі дослідження? Чому?

Зі збірника документів «Українське повсякдення ранньомодерної доби»

Центральними питаннями повсякдення є життєві проблеми тих, хто в основному залишився безіменним в історії. Акцент звертається в бік так званої «непомітної» людини, дослідницький інтерес спрямовано на життєві долі «маленьких» людей, які не впливають на «доленосні» рішення глобальних масштабів. Навпаки, вони самі нерідко піддаються тиску з боку влади... Вивчити речі — їжу, житло, одяг, предмети розкоші, знаряддя, грошові засоби, плани сіл і міст — тобто все, що служить людині, — це єдиний спосіб відчути її повсякденне існування.

На відміну від історика в «чистому» розумінні, історика повсякденна цікавить усе: історія побуту, подієва історія (як вплив різних подій на повсякденний побут людей)... найважливішим є вивчення людини у праці і поза нею, зокрема історичний опис улаштованих і знедолених, вдягнутих і нагих, ситих і голодних, незгод і співробітництва між людьми, а також їх душевних переживань, спогадів, любові й ненависті, занепокоєності й надії на майбутнє.

2. Які соціальні верстви існували в Україні в XVI — першій половині XVII ст.? Якими були основні відмінності між цими верствами щодо прав, обов’язків, способу життя? Які основні заняття були характерними для різних верств населення?

1. ЯКИМИ БУЛИ ОСОБЛИВОСТІ ЖИТЛА РІЗНИХ ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ

ДОСЛІДІТЬ

1. Ознайомтеся з наведеною інформацією. Коротко перекажіть її в парах.

2. Підберіть відповідні підписи до малюнків і поясніть свої думки.

A. Інтер’єр селянської хати

Б. Будівлі у фільварку княгині Марії Гольшанської (нині Рівненська область), (за малюнком Наполеона Орда «Двір Плятерів¹⁵», 1870 р.)

B. Спорудження дерев’яної будівлі (гравюра з Учительного Євангелія, 1637 р.)

Г. Однокамерне селянське житло

Д. Бенкетна зала в будинку шляхтича

Е. Іван Труш. «Хата в місячну ніч» (живопис, 1920 р.)

Ж. Будинок київського містянина XVII ст. на Подолі (реконструкція В. Харламова)

З. Будинок заможних київських міщан (будинок Артемихи), Поділ. XVII ст.

3. Які особливості взаємозв’язку людини й природи та світогляду й традицій українців відображалися на виборі місця для житла?

«...заборонялося зводити хату на місці колишніх споруд, смітників, поховань, місцях убивств і нещасних випадків, на стежках, перехрестях, місцях зростання бузини, терену, груші, калини тощо. Вважалося — нова хата повинна бути більшою за стару, щоб родина не зменшувалася. Для вибору місця будівництва розпитували старих людей та вдавалися до ворожінь.

Наприклад, на вибраному місці сіяли жито: якщо воно росло гарно, то вважалося, що ділянка підхожа. На місці майбутньої хати лишали хліб, зерно, сіль та воду. Якщо все лишалося незачепленим, а кількість води навіть побільшала, то це вважалося доброю ознакою. Широко побутував обряд із використанням металевого або глиняного посуду, під який увечері клали жмут вовни, а вранці перевіряли, чи не зволожилась вона. Якщо так, то вважалося, що житло теж буде вологим» (із книжки «Поселення, житло, забудова. Українська минувшина: ілюстрований етнографічний довідник»).

4. Про що, на вашу думку, свідчить наведена інформація?

«У західних районах побутували назви житла: хижа, халупа, на Лівобережжі — хатина. У південних степових районах частково заглиблене в землю житло називалося бурдей, землянка, а підвищене — верхова хата, горішня хата, горішник. Бідняцька хата гуцулів та бойків Карпат мала назву бурдей (бурдій)».

¹⁵ Плятери — володарі маєтку в XVIII ст.

5. Проаналізуйте отриману інформацію та підтримайте або спростуйте твердження.

«Житло в українських землях у XVI — першій половині XVII ст. було тісно пов’язане з належністю до певної верстви населення, регіоном проживання та рівнем достатку. Кожна верства населення мала свої характерні особливості в побудові та облаштуванні житла».

6. Які думки викликають у вас наведені цитати?

«Хати біленькі виглядають, мов діти в білих сорочках», «Неначе дівчина, хатина» (Тарас Шевченко).

«...біла, з теплою солом’яною стріхою, порослою зеленим оксамитовим мохом, архітектурна праматір пристанища людського. Незамкнена, повсякчас відкрита для всіх, без стуку в двері, без «можна?» і без «увійдіть!» , житло просте, як добре слово, й законне, немовби створили його не людські руки, а сама природа, немовби зросло воно, як плід, серед зелені і квітів...» (Олександр Довженко).

«Ти була мені, наче мати, ти служила мені, як могла, кожна кроквочка¹⁶, кожна лата, не жаліла для нас тепла...» (Василь Симоненко).

«Спішу до неї, мов лелека, простори кинувши до ніг, несу любов свою здалека, яку назавжди я зберіг. Дитячих літ моїх колиска, моя порадниця свята, вона як доля — рідна й близька, миліш її ніде нема...» (Назарій Яремчук).

2. ЯК ОДЯГАЛИСЯ ПРЕДСТАВНИКИ РІЗНИХ ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ

ДОСЛІДІТЬ

1. Що вказує на заможність людей, зображених на ілюстраціях? Яку нову для вас інформацію містять джерела щодо матеріалів, крою, шиття та оформлення одягу, тогочасної моди? Сформулюйте не менш ніж 5-6 положень.

¹⁶ Кроква — два бруси, з’єднані в горішній частині під кутом і закріплені до стін будівлі, на яких тримається дах.

1 — Ісаак ван ден Блок. Група шляхтичів і гданчанок (живопис, початок XVII ст.);

2 — Лукас Кранах. Юна Барбара Радзивілл;

3 — жіночі туфлі першої половини XVII ст.;

4 — представники малозаможної шляхти в більш скромному одязі, проте з дотриманням європейських стандартів (сучасна реконструкція, XVI — початок XVII ст.);

5 — малозаможний шляхтич XVI ст.: на ньому ярмяк із золотими шнурами, жупан¹⁷ (ліворуч) і поруч луцький суддя Гаврило Васильович Бокій: шуба з горностая, покрита китайкою, вбрання із червоного фалендишу¹⁸, сірий жупан з візерунчастого атласу, підперезаний оксамитним поясом (праворуч), сучасна реконструкція

2. Прочитайте уривок джерела. Про що можна дізнатися із цього документа про життя тогочасного суспільства?

З позову поповича Стефана Шолухи Дорогостайського до підляського воєводи князя Януша Заславського, 1593 р.

Жупан червоний адамашковий, підшитий китайкою, доброго кармазину за 60 золотих польських, жупан адамашковий зелений, увесь китайкою підшитий, за 55 золотих справлений, жупан атласовий білий, увесь китайкою підшитий, за 60 золотих польських, жупан півгранатний, шлюмами лисими підшитий, за 50 золотих польських, жупан фалюндишовий бурнатний, бакгазеєю підшитий, за 25 золотих польських, жупан фалендишовий бурнатний, хребтами лисими підшитий, за 35 золотих польських, жупан адамашковий білий за 45 золотих польських...

¹⁷ Жупан — верхній довгополий сукняний одяг.

¹⁸ Фалендиш — сорт тонкого сукна.

3. Зіставте зображення селян на малюнку Сергія Шаменкова й уривок зі скарги селянина. Що більше відповідає вашим уявленням — малюнок чи опис селянського вбрання в документі?

З опису вигляду та оздоблення одягу, зробленого після пограбування

У бачманівського селянина Трошки, крім іншого майна, було забрано: два сукмани з лондонського сукна, один зі срібними ґудзиками, кролячу шубу, покриту лондонським сукном синього кольору, лондонську жупицю, італійський жупан зеленого кольору зі срібними ґудзиками, два лондонські вбрання, дві чоловічі шапки, московинську опанчу білого кольору, кафтан, новий баранячий кожух, чотири чоловічі тонкі сорочки, 15 кіп готових грошей, 16 голів великої рогатої худоби, 15 овець.

С. Шаменков. Одяг селян XVII ст. (сучасна реконструкція)

С. Шаменков. Шляхтянка та заможна селянка (сучасна реконструкція)

4. Чи зміниться ваша думка, якщо дізнаєтеся, що пограбували не простого селянина, а отамана (сільського старосту) — голову сільського самоврядування? Що додає малюнок до ваших уявлень?

5. Про що свідчать наведені фрагменти?

Із книжки В’ячеслава Потоцького та Валерія Семененка «Шляхта. Честь і гонор»

У Речі Посполитій довгий час був популярним анекдот про одного з магнатів, який на черговий сейм явився в чудовому, небесної блакиті кунтуші¹⁹. Усі присутні із заздрістю дивились на його яскравий костюм, і наступного року вже багато шляхтичів приїхало на сейм, одягненими в такі самі кунтуші. Тоді винахідливий магнат подарував свій знаменитий кунтуш власному кухарю, поставивши усю чесну шляхту в дуже незручне становище. Гонорові аристократи, звісно, що не могли дозволити собі одягатися подібно до якогось кухаря, тому вони, не гаючи часу, подарували свої дорогі блакитні кунтуші слугам...

¹⁹ Кунтуш — верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського і польського населення XVI—XVIII ст.

У першій половині XVI — XVII ст. сукні шляхтянок шилися за іспано-німецькими зразками, інколи — за італійськими. Із середини XVII ст. ...запанувала французька мода... Знатні жінки полюбляли оксамитові кунтуші зі шнурівкою із золотої парчі, шапочки з хутра соболя (з діамантовим пером), червоні чобітки, унизані перлами із золотими підковами.

6. Проаналізуйте отриману інформацію та підтримайте або спростуйте твердження: «Одяг в Україні у XVI—XVIІ ст. був не лише засобом захисту від холоду та спеки, а й відображенням соціального статусу, релігійних поглядів та культурних традицій».

3. ЯКІ ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ БУЛИ ОСНОВНИМИ В РАЦІОНІ РІЗНИХ ВЕРСТВ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ

1. З яких продуктів готувалися страви в XVI—XVII ст.? Про які відмінності в харчуванні людей ідеться? Поясніть причини цих відмінностей на основі фрагментів із джерел.

Із жалоби на пограбування села Дубники в маєтку тогочасного володимирського війта Михайла Дубницького

...безслідно зникли триста кіп вівса, сто кіп ячменю, сімдесят кіп гречки, дев’ять скирт гороху, триста кіп пшениці, шістсот кіп жита, гречана, житня і пшенична мука.

Зі скарги про пограбування в 1591 р. орендованих шляхтичем Дорогостейським маєтків

Серед пограбованих у нього харчових припасів названо: 30 фасок²⁰ масла, 40 кіп овечих сирів, 30 простих сирів, багато в’яленої риби: лососів, осетрів, коропів, щук, лящів, угрів та іншої риби, 20 полтей солонини і 10 сала тощо. З напоїв він називає такі: 10 бочок сиченого меду²¹, 10 бочок пива, прісний несичений мед... крім того, солод, 4 бочки оцту, а також два фунти шафрану, 10 фунтів перцю, півкаменя кмину, півкаменя рису, півкаменя імбиру, квіти мускату та ще «иншого кореню немало.

²⁰ Фаска — невелика діжка для масла або сиру.

²¹ Сичений мед — розведений водою або настояний на чому-небудь.

З реєстру пограбованого майна в мешканця села Бочаниця Луцького повіту (нині село у Гощанському районі Рівненської області) на ім’я Кузьмин у жовтні 1576 р.

...забрано четвертина яловичого м’яса, засолена свинина та кусень сала.

З вірша польського поета С. Кльоновича

Дивно, одначе, як руси дотримують довгого Посту,

Перед святами вони ходять тверезі завжди.

Голод тамують у них не м’ясом, а їжею тою,

Що її поле дає і невеличкий город.

Ріпу, капусту, салат і гриби вони в піст споживають,

Квас заступає тоді інше всіляке питво.

А молока, ані м’яса тоді не годиться торкатись.

2. У чому інформація цього джерела збігається з попереднім, а що є новим?

Зі статті дослідниці Оксани Штанько

«Що споживали волиняни XVI—XVII століть»

...на Волині зналися на випіканні хліба... За записами в тогочасних актових документах, можемо говорити про різновиди хліба та певну технологію випікання... пекли і продавали порівну житній і пшеничний хліб.

...Цікавим видається перелік повсякденного харчу волинян... Його слід ділити на їжу аристократів (шляхти й міщанського патриціату) та простолюдинів — незаможних міщан і селянства. Перша вельможна категорія тішилася дичиною-звіриною, свіжим м’ясом свійських тварин та птиці, паштетами й вишуканою рибою... Селяни теж мали м’ясо у харчовому раціоні. Здебільшого — в засоленому вигляді.

...Поширеними серед волинських обивателів XVI—XVII століття стравами були кисла та солена капуста й огірки, курячі яйця, гриби, ковбаси й крупи, з яких варили каші. У вжитку наших земляків у тому часі ще не було картоплі — вона з’явилася на Волині дещо пізніше — в середині XVIII століття.

Тогочасні волиняни вже знали, що таке городина. Вирощували цибулю, моркву, петрушку, чорнушку (чорний тмин), пастернак, чебрець, капусту, огірки, червоні буряки...

У 1570 році княгиня Марія Олександрова Лесотина зберігала у спеціальній скриньці бобки (лавровий лист), татарське зілля (лепеху), коріння перцю, шафрану, імбиру.

3. Знайдіть зайве на світлині. Які зі складників борщу, на вашу думку, не використовувались у XVI — першій половині XVII ст.? Чому?

4. Нижче наведено рецепт одного з варіантів старовинного борщу. Чому цей борщ не можна вважати сучасним? А що й донині збереглося в кулінарних традиціях?

Спочатку приготуйте буряковий квас, поклавши шматочки буряка в миску й заливши теплою водою. Треба додати сіль, трохи цукру та шматок житнього хліба для бродіння. Через 2-3 дні, коли квас буде готовий, починайте приготування борщу.

Зваріть бульйон з яловичини або свинини з кістками. Процідіть його та відділіть м’ясо від кісток. Капусту наріжте тонкими смужками, а буряки натріть на тертці. Додайте в бульйон овочі та м’ясо без кісток та варіть борщ після закипання 30 хвилин на повільному вогні. Приготуйте засмажку для борщу. На сковороді обсмажте сало, нарізане дрібними кубиками, до золотистого кольору. Одну половину сала влийте в борщ разом із буряковим квасом, а в іншій половині обсмажте дрібно нарізану цибулю.

Додайте в борщ готову засмажку, все добре перемішайте та додайте спеції до смаку. Продовжуйте варити страву на повільному вогні ще 15 хвилин, потім дайте настоятися борщу в теплому приміщенні протягом години.

5. У сатиричному вірші поета початку XVII ст. Данила Братковського йдеться про те, як він занедужав, спробувавши такого звичного для нас салату (змішаних овочів та зелені). Як поставився до цього випадку співрозмовник поета? Чому?

Що, волиняче, салату наївся?

З кудель-бо влоських (італійських) напевне робився.

Заморське зілля такий хай смакує,

Котрий вигадно в смаку химерує.

Забув — прислів’я живе здавна з нами:

Як кінь між коней, а віл між волами.

Далася добре тобі страва влоська,

Тож знай: у цьому була помста Бозька.

Відомості про старовинну українську кухню й особливості харчування людей у різних регіонах України дізнайтеся з відео «Що їли українці? Давні страви України» (е-додаток, § 10.1).

6. Які страви традиційної старовинної української кухні зображено? Із чого їх готували? Як у приготуванні страв відображався спосіб життя тогочасних українців? Спробуйте дізнатися більше про ці страви.

7. Обговоріть у групах, як змінилося харчування людей з того часу і до наших днів. Якими були причини цих змін? Презентуйте свої роздуми класові.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Що нового ти дізнався / дізналася про повсякденне життя мешканців України в XVI — першій половині XVII ст.?

2. Що додалося до твоїх уявлень про історію українських земель у XVI — першій половині XVII ст.?

3. Що для тебе виявилося найбільш несподіваним і цікавим?

4. Якою інформацією із цього параграфа ти зможеш поділитися зі своїми знайомими та друзями?

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

1. Зроби макет або комп’ютерну модель (малюнок за допомогою ШІ) одного з типів житла, про які йшлося в параграфі.

2. Зроби ескіз тогочасного модного одягу однієї з верств населення.

3. Знайди в додаткових джерелах рецепт однієї зі старовинних українських страв та приготуй її. Розкажи про цей досвід своїм однокласникам / однокласницям.

Переглянь відео 10.3 і 10.4 в е-додатку