Історія п'ята: Середньовічні імперії

§ 23. Середньовічні імперії. Візантійська імперія — наступниця Риму

Пригадайте. Що таке «імперія»? Які ознаки відрізняють імперію від інших держав? Чи існують імперії у сучасному світі?

1. ІМПЕРІЇ У СЕРЕДНЬОВІЧЧІ

В історії Стародавнього світу ми вже зустрічали такий тип державного устрою, як імперія. Найбільш розвинутої форми імперія набула у Стародавньому Римі. Титул «імператор» виник ще за часів Республіки для позначення головнокомандувача війська. За правління Октавіана Августа так стали називати правителя Риму, одночасно використовуючи і титул «кесар», що походив від імені Юлія Цезаря. Імперії продовжили існувати і в Середньовіччі.

Як ви вже знаєте, періодизація історії є умовною, тож середньовічні люди не здогадувались про те, що історія Стародавнього Світу скінчилася з падінням Риму. Вони були впевнені, що продовжують жити в Римській імперії, щоправда не в язичницькій, а християнській. Центр імперії змістився на Схід, до Візантії, правитель у Константинополі зберігав титул «імператора ромеїв», тобто римлян. Пізніше виникли й інші імперії.

Поміркуймо!

Як ви розумієте вислів Бенджаміна Франкліна: «Великі імперії, як і великий пиріг, починають кришитися з країв»? Пригадайте, що стало причиною падіння Римської імперії.

Люди Середньовіччя жили в постійному очікуванні Кінця світу, Другого пришестя Христа та Страшного Суду. Вони з острахом чекали майбутнього. Тому імперія мала згуртувати всі народи задля спільного врятування людських душ. Сенс існування імперії був насамперед релігійний. Тож Імперія прагнула не просто до захоплення земель, а поширення власного світогляду, у вигляді «єдино правильної» релігії, серед язичників. Важливим фактором укріплення імперій був саме монотеїзм — з ідеї єдиного Бога за логікою випливала ідея єдиного земного правителя. Таким чином, влада імператора мала Божественне освячення та вважалася священною.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте фрагмент картини французького художника Ежена Леневьо, яка зображує коронацію французького короля Карла VII в Реймському соборі. Яка роль у події коронації належала церкві? Що може свідчити про релігійний сенс існування імперій? Поміркуйте, чому Рим вважається «столицею» католицизму. За допомогою QR-коду або покликання перейдіть та самостійно створіть хмаринку слів, яка б відображала сутність імперії як держави.

qr.orioncentr.com.ua/C3CN8

Імперії створювалися шляхом воєнних захоплень. Але їхня єдність трималася не стільки на силі, скільки на інших важелях.

По-перше, імперії створювали гнучку систему управління різними територіями, дозволяючи місцевому населенню зберігати свої мови, звичаї і традиції. Імперія вимагала лише дотримання законів, сплати податків та служби у війську — інші місцеві справи її не турбували. Звісно, народи імперії не були рівними між собою, але нестерпного гноблення вони не відчували. До того ж кордони імперії захищали саме місцеві жителі, тому задля безпеки держави з ними бажано було ладити. По-друге, імперія за рахунок завоювань та розподілу захоплених ресурсів тривалий час забезпечувала певний рівень добробуту.

Але час існування імперій завжди обмежений. Двигуном їхнього розвитку була експансія — постійне розширення територій. Вона давала основні ресурси для розвитку імперії, а головне — створювала сам сенс її існування. Як тільки експансія припинялася, імперія починала занепадати і невдовзі або ставала жертвою амбітних сусідів, або розпадалася на менші держави, які утворювалися з її частин.

Варто запам’ятати!

Експансія (від лат. expansio — поширення, розширення) — агресивна форма зовнішньої політики, спрямована на постійне розширення територій шляхом приєднання (поглинання) територій інших держав.

2. ІМПЕРАТОРСЬКА ВЛАДА У ВІЗАНТІЇ

Після поділу Римської імперії на дві частини у 395 р. їх доля склалася по-різному. Західна Римська імперія загинула в 476 р., а Східна Римська імперія вистояла під тиском варварів та проіснувала ще тисячу років, суттєво впливаючи на становлення європейської цивілізації. У межах її кордонів перебували східні провінції колишньої Римської імперії: Мала Азія, Єгипет, Балкани, Сирія, Палестина і частина Південного Кавказу. За старою назвою міста Візантій, на місці якого був збудований величний Константинополь, її теж назвали Візантійською імперією або Візантією. Самі візантійці стали іменувати її Імперією ромеїв. Насправді ж це була просто Римська імперія епохи Середньовіччя.

Головна особливість цієї імперії виявлялася в тому, що вона спиралась одночасно на три традиції: культура її була грецькою, релігія — християнською, а державний устрій — римським. Таке поєднання створило унікальну цивілізацію, що була одночасно і європейською, і східною.

Верховна влада в імперії належала імператору, який мав титули кесаря і василевса (грецькою — «імператор»). Він очолював державний апарат, видавав закони, був верховним суддею та очільником війська. Василевс вважався намісником Бога на Землі і відповідав за свої вчинки тільки перед Богом.

Історичні подробиці

Слово «басилевс» («василевс») відоме ще з Мікенської епохи (XV-XI ст. до н. е.) та означало титул людини, що мала владу, не нижче царської. Басилевсом могли називати голову військового союзу племен, своєрідного вождя. Давньогрецький поет Гомер в «Іліаді» пише: «Блага нема в многовладді, — один хай буде державець [koiranos, вождь]; Владар [basileus] один...» (переклад Бориса Тена).

Діємо: практичні завдання

За допомогою додаткових джерел інформації визначте, якими повноваженнями володів василевс. Як складалися відносини василевсів із церквою?

Священною вважалася посада василевса, а не людина, яка її обіймає. Така людина мала дбати про загальне благо та забезпечувати в імперії порядок і добробут. Якщо ж цього не вдавалося, в уяві візантійців імператор втрачав Божу підтримку. Василевса зміщували з престолу та, за згодою очільників церкви, військових керівників, вищих чиновників держави, обирали іншого правителя. Тому тривалий час чіткої системи наслідування престолу не існувало Серед 109 імператорів за всю історію Візантії лише 34 померли власною смертю, перебуваючи на престолі. Інші або загинули, або були вимушені зректися влади.

Поміркуймо!

Подумайте, чому влада василевсів виявлялася досить хиткою. Що, на вашу думку, було більш впливовим — сам титул чи влада конкретної людини?

Згодом потреба більшої стабільності влади сприяла запровадженню династичного принципу наслідування престолу всередині імператорської родини. Але чіткого порядку наслідування так і не встановили, тож династії змінювалися доволі часто.

У XIII ст. була запроваджена процедура коронації та помазання свяченою олією імператорів при сходженні на престол, що свідчило про зростання значення Церкви в Імперії.

3. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА

Імператорська влада спиралась на дієвий державний апарат та численне чиновництво. Важливими її важелями були ефективна система податків та стала грошова система. Економічну міць імперії забезпечував золотий солід.

Спочатку основу армії становило селянське ополчення. Згодом її ядро склали регулярні війська — тагмати, до яких здебільшого входили найманці, переважно іноземного походження. Візантія мала флот зі швидких кораблів, оснащених «грецьким вогнем» — горючою сумішшю, що підпалювала ворожі судна.

У Візантії збереглися римські закони. Для їх упорядкування та осучаснення за імператора Юстиніана І був виданий «Звід цивільного права». «Кодекс Юстиніана» став основою правової системи Візантії та вплинув на законодавство всієї Європи. До сьогодні римське право є основою правових систем більшості держав континентальної Європи.

Мовою спілкування візантійської еліти та населення Балкан була грецька. З VI ст. вона набувала ознак офіційної мови влади. Грецька і римська культура сприймалися як неподільні. Культурні надбання передавалися за допомогою шкільної освіти, цілком успадкованої від античності.

Відчутним був вплив християнської церкви. Вона була майже частиною державного апарату. Василевси тримали під контролем церковні справи, а Церква забезпечувала єдність християнських підданих та відданість їх імператору. Василевс мав захищати «правильну віру», тобто «православ’я», її суворе дотримання було запорукою єдності імперії.

4. ВІЗАНТІЯ В VI-XII століттях - ГЕОГРАФІЯ ІМПЕРІЇ

Імперія, яка вважала себе Римською, прагнула контролю над європейськими територіями і насамперед Італією. Найбільшої території вона досягла за імператора Юстиніана І (527-565 рр.).

Діємо: практичні завдання

Розгляньте інфографіку. Охарактеризуйте зовнішню політику Юстиніана І. Поміркуйте, чим були зумовлені військові перемоги Римської імперії?

Робота з картою

Розгляньте карту «Європа у другій половині VI ст. Візантія за правління Юстиніана І», подану в електронному додатку. Визначте, які території входили до складу Візантії наприкінці правління Юстиніана І. Охарактеризуйте зовнішню політику Візантійської імперії.

Імперський наступ зупинився після смерті Юстиніана — більшість італійських земель захопили лангобарди, на Балкани все частіше нападали слов’яни, які доходили до самої столиці. Тривав процес Великого переселення народів — наступними «прибульцями» з Центральної Азії були авари. У 626 році вони пограбували північні землі імперії і дісталися Константинополя. Ще однією загрозою були араби. Під їхнім тиском Візантія втратила Сирію та Єгипет, а згодом і всю Північну Африку.

Наприкінці VII ст. Візантійська імперія остаточно втратила статус потужної середземноморської держави. Це спричинило зміни в державному управлінні: держава була поділена на військові округи — феми, очолювані військовими керівниками — стратигами. Посилилося значення селянського ополчення, найманого війська не вистачало для відсічі ворогів. Вільні селяни та селянські громади стали опорою держави.

Новий етап піднесення імперії відбувся у IX ст. за часів Македонської династії. Її засновник Василій І (867-886 рр.) прийшов до влади внаслідок перевороту, але саме він запровадив династичний принцип успадкування престолу. Влада могла переходити тільки до членів імператорської родини. Імператор мав бути «багрянородним», тобто народженим у Багряній залі імператорського палацу — це свідчило про законність його правління.

Правління Македонської династії відзначилося успішним захистом власних земель від слов’ян на півночі та арабів на півдні. Територія була розширена за рахунок болгарських земель та повернення північних Сирії і Месопотамії. В XI ст. до Малої Азії прийшли турки-сельджуки, але імперії вдавалося стримувати їх тиск. Влада імператорів все ще залишалася сильною.

Щоправда, Візантія вже не сприймалася у Європі як єдино можлива імперія. Але вона залишалася прикладом для наслідування у політичному, культурному і духовному житті.

Діємо: практичні завдання

Розгляньте схему. Схарактеризуйте особливості розвитку Візантії. За матеріалами параграфа та інфографікою складіть коротку розповідь на тему: «Особливості розвитку Візантії у VI-ΧΙ ст.».

5. ВІЗАНТІЯ І СЛОВ’ЯНИ

Під час Великого розселення слов’ян їх племена вдерлися у володіння Візантії на Балканах і в Греції. Згодом вони почали селитися не тільки у північній частині Балканського півострова, а й у внутрішніх районах Греції та навіть у Малій Азії.

Близько 680 р. на землі слов’ян прийшли чергові тюркомовні кочовики — булгари. Вони рухалися з Центральної Азії, частина їх оселилася на Волзі і створила там державу Волзьку Булгарію. Інша частина, на чолі з ханом Аспарухом, дісталася півночі Балкан, де заснувала державу Болгарію. Завойовники швидко змішалися зі слов’янами, але передали їм свою назву. Болгарія вела активні завоювання та відчутно тиснула на Візантію у VIII-IX ст. У 681 р. імперія була вимушена визнати державу, яку історики називають Перше Болгарське царство. Сусідство з ромеями суттєво вплинуло на нову державу. У 864 р. болгарський цар Борис прийняв хрещення від візантійців, християнські книжки стали перекладатися на слов’янську мову.

Найбільшого піднесення Болгарія досягла за царя Симеона (893-927 рр.). Він носив титул «цар болгар і греків» та навіть змагався за імператорський престол. Але за наступників Симеона Болгарія ослабла. У 1018 р. василевс Василій II Болгаробійця з Македонської династії після тривалої війни приєднав Болгарію до Візантії. Ці події залишили слід в історії Русі — саме з ними було пов’язане запровадження тут християнства, до якого ми ще повернемось. Слов’янський світ тісно пов’язаний з Візантією та багато в чому успадкував її традиції. Спосіб життя та світогляд мешканців Східної Європи і сьогодні має відбиток візантійського минулого.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

Французький історик Жильбер Дагрон: «Візантія являє собою інший спосіб існування та інший спосіб бути європейцем».

• Як ви розумієте висловлювання Жильбера Дагрона? Відповідь аргументуйте.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

I. Знаю й систематизую нову інформацію

• 1. Дайте визначення понять: «василевс», «імперія», «експансія», «монотеїзм», «коронація», «тагмати».
• 2. Якими були особливості державного і суспільного розвитку Візантії?
• 3. Як змінювалися територіальні межі Візантії впродовж VI-X ст.?

II. Обговоріть у групі

Об’єднайтеся в групи та визначте особливості внутрішньої і зовнішньої політики візантійських імператорів Юстиніана І та Василія І. Результати роботи оформіть у вигляді таблиці.

III. Мислю творчо

З-поміж візантійських імператорів було чимало правителів, які мали почесний статус і походження. Але принаймні був один випадок, коли до влади прийшов виходець із селянського середовища. Прочитайте статтю Олексія Мустафіна «Імператор-простолюдин». Сотник Фока та початок нової доби візантійської історії» на інтернет ресурсі «Історична правда» від 13 травня 2019 року. Підготуйте проєкт, присвячений сотнику Фоці. Презентуйте його в класі.

qr.orioncentr.com.ua/j4kUg