§ 2. Велике розселення слов’ян. Господарство та суспільство слов’ян

• Пригадайте з курсу історії 6 класу, що вам відомо про слов’ян. Як історія давніх слов’ян пов’язана з теренами України? Під якими іменами вони згадувалися у працях давніх істориків?

Читаємо й розуміємо

Працюючи з текстом підручника, дізнайтеся історію розвитку слов’янських спільнот на українських землях за доби Великого розселення слов’ян. Структуруйте інформацію в карту пам’яті за планом: 1) назви слов’янських племен; 2) сусіди слов’ян; 3) заняття, суспільний устрій, вірування слов’ян.

1. НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ТЕРЕНІВ ЗА ДОБИ ВЕЛИКОГО ПЕРЕСЕЛЕННЯ НАРОДІВ

Від ІІ-І тисячоліть до н. е. на теренах сучасної України, у басейні річки Прип’ять, переважно на північному й центральному Правобережжі та частково Лівобережжі, жили праслов’янські племена.

За доби Великого переселення народів слов’янські племена так само, як і інші народи, активно переміщувалися. У першій половині І тис. н. е. слов’яни, готи та інші народи утворювали черняхівську археологічну культуру. Згодом українські землі зазнали навали гунів. Панування гунів було нетривалим — уже в V ст. імперія гунів розпалася на окремі державні та племінні утворення. На півдні України, у степу, домінували кочовики, яких ми знаємо під іменами гунів, сарматів, булгарів. У Криму залишки готів долучилися до місцевих скіфів та греків. Лісостеп і лісові масиви заселяли різні слов’янські племена, відомі під спільною назвою «анти». При цьому народи не сиділи на місці, а переселялися та змішувалися один з одним.

Пам’ятник антам (с. Синява на Київщині)

Після вторгнення гунів до Римської імперії та зникнення носіїв черняхівської культури для ранніх слов’ян відкрилися можливості заселити дещо знелюднені території Східної Європи та Балкан. На українських теренах слов’яни почали переселятися на багаті чорноземи Середньої Наддніпрянщини.

У середині VI ст. народи Північного Причорномор’я підкорили нові володарі — авари. Слов’яни називали аварів обрами. Саме авари послабили та зруйнували союз антів, остання згадка про яких датується 602 р. Авари контролювали сусідні слов’янські народи. Центр їхньої держави — Аварського каганату — розташовувався в середній течії Дунаю. Однак у VIII-IX ст. Аварський каганат занепав і був поділений між сусідами. У слов’янських джерелах навіть з’явилося прислів’я «Згинули, як обри».

2. ЗАСНУВАННЯ КИЄВА

Читаємо й розуміємо

1. З навчального тексту дізнайтеся версії заснування м. Києва. Чому історики вважають уривок з літопису про заснування Києва легендою, а не доведеним фактом?

2. Дізнайтеся, за яким принципом встановлюється вік населених пунктів. Яких даних, на вашу думку, бракує для встановлення точного віку столиці нашої держави?

Від початку доби Середньовіччя веде свою історію столиця нашої держави Київ. Спочатку це було невелике слов’янське поселення, а з часом воно стало великим політичним, торговельним і культурним центром українських земель. За легендою, Київ заснували на високих кручах річки Дніпро Кий разом із братами Щеком, Хоривом і сестрою Либіддю. Народна пам’ять зберегла легендарні імена засновників Києва в назвах київських пагорбів: Старокиївська гора, Щекавиця, Хоривиця. А ім’я Либеді залишилося в назві річки (нині в підземному колекторі). Проте суперечки про постать Кия та час заснування Києва досі тривають серед істориків.

Пам’ятник засновникам Києва (скульптор — Анатолій Кущ, архітектори — Олександр Комаровський і Олег Стукалів; майдан Незалежності, м. Київ, 2000 р.)

За археологічними даними вчені дізналися, що на території сучасного Києва люди жили з давнини. Місто вигідно розташувалося на перетині річкових і сухопутних торговельних шляхів з Азії до Європи. Постійні поселення тут з’явилися в V-VI ст. Але точну дату заснування міста встановити неможливо. Перша підтверджена згадка Києва в руських джерелах належить до 862 р., у візантійських — близько 945 р.

Свідчать документи

Із «Повісті минулих літ» про заснування Києва

Коли ж поляни жили осібно і володіли родами своїми, — бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм [на] своїх місцях, володіючи кожен родом своїм, — то було [між них] три брати: одному ім’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив і сестра їх — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок [і] на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом...

Інші ж, не знаючи, говорили, ніби Кий був перевізником, бо тоді коло Києва перевіз був з тої сторони Дніпра. Тому [й] казали: «На перевіз на Київ». Коли б Кий був перевізником, то не ходив би він до Цесарограда. А сей Кий княжив у роду своєму і ходив до цесаря. Не знаємо [щоправда, до якого], а тільки про те відаєм, що велику честь, як ото розказують, прийняв він од [того] цесаря, — котрого я не знаю, [як не знаю] і при котрім він цесарі приходив [туди].

• 1. Які версії щодо постаті Києва висловлює автор «Повісті минулих літ»?
• 2. На вашу думку, прибічником якої з наведених версій є автор документа? Які докази він наводить на користь своєї думки?

3. РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ’ЯН НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ ТА ЇХНІ СУСІДИ

Фактично єдиним слов’янським джерелом про раннє Середньовіччя є «Повість минулих літ», завершена автором лише на початку XII ст. З цього літопису дізнаємося, що внаслідок Великого розселення слов’ян V—VII ст. на теренах України жили кілька племінних союзів:

• у середній течії Дніпра, між річками Тетеревом і Россю — поляни;
• у межиріччі Случі, Прип’яті, Дніпра, Тетерева — деревляни;
• на Лівобережжі (басейни річок Десна, Сейм, Сула, Ворскла) — сіверяни;
• у басейні Західного Бугу — дуліби (волиняни, бужани);
• у передгір’ях Карпат та Закарпатті — білі хорвати;
• у басейні Південного Бугу — уличі;
• по Дністру — тиверці.

Діємо: практичні завдання

Простежте за картою розселення племінних союзів на території України. Співвіднесіть території розселення слов’янських племен і сучасні області України.

Слов’яни на теренах України та їхні сусіди

Варто запам’ятати!

Велике розселення слов’ян — розселення слов’янських племен із їхньої прабатьківщини на сусідні землі в V-VII ст.

Племінний союз — об’єднання кількох племен.

Слов’янські племена взаємодіяли з сусідніми державами та народами: торгували, вступали в союзи та протистояння, потрапляли в залежність або підпорядковували інших.

Тісно взаємодіяли слов’яни з Імперією ромеїв (Візантією). Її столицю — Константинополь — у руських джерелах названо Царгородом. Південне узбережжя Криму в цей час входило до складу Імперії ромеїв, яка для слов’ян була об’єктом воєнних походів та торговим партнером. Торговельні відносини з ромеями розвивалися через річковий шлях «із варягів у греки» — від Балтійського до Чорного морів.

Причорноморські степи та терени лівобережної України наприкінці VII — у середині IX ст. входили до Хозарського каганату. Частина слов’янських племінних союзів сплачувала йому данину, а також виконувала військові повинності.

На південному заході, за Карпатами, жили волохи — предки сучасних румунів і молдаван, а на південь від них — болгари. У VII ст. кочові тюркомовні болгари переселилися з Північного Причономор’я до Подунав’я, де підкорили місцевих слов’ян і заснували Болгарське царство. Щоправда, тюрки швидко «розчинилися» серед слов’янського населення, але залишили йому свою назву.

На заході сформувалися слов’янські Польське й Великоморавське (держава чехів, словаків, поляків) князівства. Деякі історики вважають, що дуліби та білі хорвати певний період входили до Великоморавської держави, звідки запозичили християнство.

На північному заході сусідами слов’ян виступали литовські племена ятвягів та литви. На півночі та північному сході від слов’ян жили фіно-угорські племена: єм, корела, весь, іжора, меря, мурома, мещера, ерзя, мокша й інші.

4. СУСПІЛЬНИЙ УСТРІЙ, ГОСПОДАРСТВО ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ СЛОВ’ЯН

Основою племінних союзів була громада, яка складалася з кількох селищ (гнізд). Важливі питання життя племінного союзу вирішувалися на раді старійшин.

На чолі племінних союзів стояли вожді — князі, які мали свої військові загони — дружини. Князь і дружинники жили у градах — укріплених племінних центрах слов’ян, поселеннях, оточених дерев’яним частоколом. Поступово гради перетворювалися в міста — центри перебування представників влади, а також розвитку ремесла й торгівлі.

Варто запам’ятати!

Князь — воєначальник роду чи племені (племінного союзу), який стояв на чолі військової дружини; згодом — правитель держави (князівства).

Дружина — професійне військо у слов’ян, що складалося з найближчого оточення князя.

Основу господарства слов’ян становило орне землеробство.

На північному Правобережжі — в лісистій зоні вони займалися підсічно-вогневим і перелоговим землеробством, а в степовій — паровим землеробством. Згодом поширилася двопільна система обробітку землі.

Історичні подробиці

Підсічно-вогневе землеробство — ділянка під засів очищалася від дерев, які спалювалися (їх попіл слугував добривом), ділянку займали до виснаження ґрунту, потім переходили на нову.

Перелогове землеробство — виснажені ділянки землі залишалися на 8-15 років необробленими, а потім знову використовувалися.

Парове землеробство — чергування обробітку полів через два-три роки.

Підсічно-вогнева система обробітку землі

Двопільна система обробітку землі

Земля у слов’ян належала всій громаді, проте поступово від громади вона переходила в індивідуальну власність окремих сімей. Поля, ліси і луки залишалися власністю всієї громади.

Розвивалося домашнє (присадибне) скотарство — розводили коней, биків, свиней, дрібну рогату худобу (вівці, кози), птицю.

Наші предки були вправними рибалками та мисливцями — полювали на кабана, оленя, лося, зубра, ведмедя, бобра, куницю, диких коней. Високого розвитку набули ремесла — обробка заліза, гончарство, ткацтво. Слов’яни були вправними ювелірами, будівельниками, бондарями (ті, хто виробляє бочки та діжки). Вони вміли обробляти деревину, камінь, виготовляти скло.

Думки істориків

Ярослав Володарець-Урбанович про вплив контактів із сусідами на слов’ян

Вони [слов’яни] починали жити бідно, а потім потроху відбувся розвиток матеріальної культури. Внаслідок контактів із розвиненими народами, особливо з Візантією, почали запозичувати нові тенденції, технології. Особливо це проявилося в ювелірному мистецтві, обробці чорних металів. Все ж основна їхня діяльність — це сільське господарство. Вони обробляли досить легкі ґрунти, для чого не потрібні залізні знаряддя праці. Але потроху, ознайомившись з візантійським орним землеробством, зрозуміли, що якщо ти маєш залізні деталі, то можеш обробляти важкі ґрунти. А чорноземи дають кращий врожай. Тож прийшло усвідомлення, що потрібно розвиватися.

• Визначте за документом, як впливали контакти слов’ян з сусідніми народами, зокрема ромеями, на їхній розвиток. Які факти змін у житті слов’ян наводить історик?

Предки українців були язичниками — поклонялися силам природи, багатьом богам.

Про давньослов’янських богів лишилося мало свідчень. У джерелах є такі імена: Дажбог, Перун, Сварог, Велес, Мокош, Симаргл. На думку деяких істориків, Дажбог вважався головним богом, він втілював Сонце. Бог грому та блискавки звався Перун, бог вогню — Сварог. Покровителем скотарства був Велес.

Капище слов’ян (історична реконструкція)

Предки українців наділяли священною силою річки, озера, ліси, а також птахів, звірів. Вірили вони і в потойбічне життя. Богам приносили жертви в спеціальних місцях — капищах, де стояли дерев’яні та кам’яні людиноподібні ідоли. Служителів язичницького культу називали волхвами.

Факт чи фейк?

Однією з найвідоміших пам’яток язичницьких вірувань слов’ян вважається Збруцький (Збручанський) ідол IX ст. Знайдений хлопчаками в річці Збруч у 1848 р. ідол багатьма вченими вважався зображенням слов’янського бога Рода-Світовида. Побутує версія, що ідол стояв на г Богит у центрі слов’янського капища, оточений вісьмома жертовними ямами. Виготовлений з вапняку чотиригранний стовп-ідол розділений на три яруси. На думку деяких учених, це відповідає уявленням слов’ян-язичників про три світи — небо, землю й потойбіччя. У Збруч ідола могли викинути в часи хрещення Русі. Нині Збруцький ідол експонується у Краківському археологічному музеї.

Тривалий час достовірність Збруцького ідола не викликала сумнівів. Та в 2011 р. співробітники Інституту археології НАН України Олексій Комар і Наталя Хамайко висунули версію, за якою ідол — це підробка. Мовляв, статую було виготовлено у XIX ст. на замовлення польського поета Тимона Заборовського, а згодом викинуто до річки Збруч.

Збруцький ідол. Язичницький артефакт чи фальшивка?

Тривалий час давнє походження ідола просто приймали на віру. Впевненості в цьому додавали кальцитові відклади на одній з його сторін. Перші ж природничі дослідження артефакту провели лише через сто років після його знахідки. Тоді з’ясувалося, що статуя зроблена з того самого вапняку, що зустрічається в місцевості, де її знайшли. У цьому немає нічого дивного. Але решта результатів викликали сумніви та питання. Так, поверхня відносно м’якого каменя напрочуд добре збереглася — на ній можна розгледіти весь мікрорельєф, залишений інструментами скульптора. Ба більше, на ній збереглися навіть сліди червоного пігменту. Виглядає, що ідол потрапив у воду не за століття, а за лічені десятиліття, якщо не роки до того, як його знайшли...

Збруцький ідол (дохристиянська язичницька/поганська пам’ятка, IX ст., Краківський археологічний музей)

Є й інші аргументи, які змушують сумніватися в давньому походженні Збруцького ідола. Один з них — його вже згадана унікальність. Нічого бодай трохи подібного у східних слов’ян дослідникам невідомо. Зовсім незвичною для східних слов’ян є багатоярусна структура скульптури, а також наявність у нього чотирьох облич. Дивує і те, що він присвячений одночасно кільком божествам — це суперечить усім відомим описам слов’янських ідолів. На додачу до цього пізніші археологічні дослідження городища Замчисько, яке вважали язичницьким святилищем, показали, що тут було християнське поселення.

За матеріалами сайту «Локальна історія»

• 1. Прочитайте фрагмент із статті та визначте, якими аргументами оперують учені, доводячи фейковість Збруцького ідола. Чи переконали вас ці аргументи? 2. Які дослідження ви запропонували б провести з метою визначення точного часу виготовлення пам’ятки?

ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю нове

1. Самооцінювання

Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Велике розселення слов’ян. Господарство та суспільство слов’ян».

2. Виконайте тренувальну онлайн-вправу.

«Слов’яни в V — першій половині IX ст.»

qr.orioncentr.com.ua/c4hMB

Досліджую і аналізую

3. Уявіть себе дослідником/дослідницею археологічних памяток: розгляньте фото та визначте, які предмети на ньому зображено. Висловіть припущення, яку інформацію про життя слов’ян можна довідатися, досліджуючи ці пам’ятки.

Скарб залізних предметів райковецької археологічної культури (кінець VII — початок X ст.)

Досліджую і аналізую

4. Розгляньте хмаринку слів. Яку інформацію в ній закодовано? Складіть із кожним словом хмаринки речення, що пояснюватиме зміст ключового слова.

Ці дати допоможуть вам зрозуміти історію. Запам’ятайте їх:

V-VII ст. Велике розселення слов’ян