§ 37. Повсякденне життя і культура в умовах війни Росії проти України

1. Стратегії виживання і протистояння в умовах війни

Хоча війна триває в Україні з 2014 року, для багатьох вона залишалася далекою та фактично не впливала на щоденні турботи. З початком широкомасштабної війни Росії проти України щоденне життя українців і українок кардинально змінилося. Суспільство та його життя мало адаптуватися до нової «нормальності».

Повітряні тривоги, небезпека обстрілів стали постійною загрозою в будь-якій точці нашої країни. Для прикордонних територій поблизу Росії та Білорусі не зникла загроза повторного нападу суходолом. Звісно, найскладнішою залишається ситуація у прифронтових районах, де обстріли можуть тривати цілими днями.

Багато в чому інфраструктура України виявилася неготовою до широкомасштабної війни. Укриття і бомбосховища були занедбаними та непридатними для перебування людей, населення — непідготовленим: люди не знали, куди необхідно прямувати, щоби сховатися під час повітряних тривог. При цьому реальністю більшості сімей стала «тривожна сумка / валізка» — набір речей, ліків і документів, необхідних у разі найшвидшої евакуації з дому. У перші місяці війни бомбосховища надовго стали домівкою для багатьох українців та українок: у них фактично жили, відзначали дні народження, навчалися, влаштовували імпровізовані концерти, навіть народжували дітей. На тимчасово окупованих росіянами територіях люди часто вимушені були перебувати у сховищах тижнями, адже це був єдиний спосіб урятуватися.

Чоловік тримає новонароджену дитину в бомбосховищі пологового будинку. 2 березня 2022 р. Київ. Фото: Chris McGrath / Getty Images

Пригадайте власну історію перших днів війни. Які емоції ви тоді переживали та як організовували своє повсякденне життя? Хто чи що допомогло вам пристосуватися до реалій війни? Поділіться власним досвідом у класі та разом складіть емоційний портрет українки / українця перших тижнів війни.

Восени 2022 р. Росія почала втілювати свій новий план із підкорення українців. Російська влада і Путін вважали, що якщо восени — взимку залишити всю Україну без світла й тепла, ми дуже швидко здамося та виконаємо вимоги агресора. Ворог почав масовані атаки на об’єкти критичної інфраструктури. Перш за все намагалися знищити або пошкодити великі тепло- та електростанції, щоб одномоментно залишити без світла й тепла якомога більше людей. Такі дії є грубим порушенням правил ведення війни і воєнним злочином.

Україна без світла вночі на супутниковому знімку в листопаді 2022 р.

Типова картина в «Пункті незламності» в листопаді 2022 р. Фото: Kateryna Pieshykova. Press Service of Dmytro Lunin

Навіть із космосу було видно, що Україна поринула в пітьму, проте не у відчай. Українці пристосувалися навіть до таких умов, коли світло, тепло та вода були доступними по кілька годин на добу. Альтернативні джерела енергії стали найпопулярнішим товаром. Волонтери, центральна влада та місцеві адміністрації створювали «Пункти незламності» — місця для всіх, кому були потрібні тепло та електроенергія. Експерти підрахували, що в Україну було завезено генераторів загальною потужністю в один енергоблок Хмельницької АЕС. Такі самоорганізація та взаємодопомога знову показали, що плани підкорення росіянами українців є безперспективними.

2. Рух опору та колабораціонізм на тимчасово окупованих територіях

Та хоч би яким складним, без світла чи тепла, було наше життя в Україні, його важко порівняти з тим, як живеться українцям та українкам в умовах російської окупації. Дехто перебуває в окупації ще з 2014 р., дехто — з початку широкомасштабного вторгнення. Вони виявляють неабияку міцність духу та незламність, очікуючи звільнення. Усіх їх об’єднує одне бажання — вигнати російських окупантів зі свого дому, з України.

Станом на кінець 2023 р. під окупацією Росії перебувають близько 109 тис. км² території України. Оцінити кількість людей, які живуть на тимчасово окупованих територіях, немає можливості. До того ж Росія постійно примусово виселяє громадян України з тимчасово окупованих земель на свою територію, що також є воєнним злочином.

Відсоток тимчасово окупованих Росією територій України по областях на кінець 2023 р.

Проаналізуйте фрагмент джерела. • 1. До якого виду історичних джерел воно належить? Чому саме цей тип є основним джерелом з історії російської окупації? • 2. Кого та чому окупанти намагалися знайти перш за все? Хто допомагав окупантам? • 3. Як ви думаєте, чому очевидиця згадує саме про становище військових і вчителів? Про що це свідчить?

«На початку квітня військові так званої “ЛНР” почали полювати на ветеранів АТО, військових, мисливців, їхні родини. Виходили на них, зокрема, через “стукачів”. Переривали все в їхніх будинках, погрожували автоматами, наводили танки, відбирали зброю, патрони, шукали військову форму. Тих, кого забирали, катували. Одного мого знайомого підвішували догори ногами та били. Є такі, хто вже більше місяця не може знайти рідних, — не знають, живі вони чи в полоні.

Вчителів у школах поставили перед вибором — або навчати за російською програмою, або геть. Дітям оголосили, що все поступово буде переходити на російську мову. З усіх класів вилучили підручники з історії України, як пояснили, на утилізацію. У Сватовому розстріляли нову, ще не добудовану українську церкву. Постріляли ікони, багато з них вкрали. Нічого святого нема, це вандалізм — стріляти по таких місцях» (Олександра, мешканка окупованого селища неподалік від Сватового Луганської обл.).

Українці й українки, які опинилися під тимчасовою російською окупацією, не припиняють боротьби. З перших годин війни на захоплених Росією територіях розгорнувся український Рух опору. Яскравим прикладом стали Сумщина та Чернігівщина, де партизанські загони місцевих мешканців у взаємодії зі Збройними Силами України зупиняли цілі колони російської бронетехніки, знищували танки та військових окупанта.

Рух опору є проявом потужної національної самоорганізації, але досить особливим — із ризиком для життя. Така діяльність надзвичайно важлива на окупованих територіях, не менш важлива, ніж діяльність Сил оборони України. Рух опору в тилу — це постійне нагадування росіянам, що вони є окупантами в Україні, що їх тут не хочуть бачити й не дадуть можливості спокійно жити на нашій землі. Партизани підривають бойовий дух ворога. Будь-яка інформаційна кампанія, кожна розклеєна листівка демонструє фізичну присутність бійців Руху опору, активність національного спротиву на тимчасово окупованих теренах.

Що вже казати про випадки, коли підпільникам вдається знищувати техніку, інфраструктурні об’єкти, залізничні колії! Вантажівка з паливом, будь-який знищений патруль — це те, що сковує дії окупанта, не дає проводити повномасштабні репресії. Для прикладу, у грудні 2023 р. учасники Руху опору підірвали вантажний потяг окупантів, який щодня возив із Криму до Мелітополя і Дніпрорудного боєприпаси та пальне.

Листівки руху «Жовта стрічка» в Херсоні

Варто розуміти, що опір окупації може бути активним (листівки і рейди), а може бути пасивним — коли пенсіонер відмовляється від російських виплат, аби не отримувати примусово російський паспорт. Це означає, що місцеве населення не приймає окупаційної влади. Надсилати інформацію про розташування ворога й техніки, його пересування чи військові плани — теж важлива місія в тилу ворога, адже за такі дії можна заплатити життям. У міру того, як ворог нарощує репресії щодо місцевого населення, збільшується й інтенсивність Руху опору.

Проте не всі чекають вигнання окупантів і повернення контролю України над своїми територіями. Серед місцевих мешканців є непоодинокі випадки свідомої співпраці з ворогом — колабораціонізму. Колабораційна діяльність не просто засуджується суспільством: за неї передбачено кримінальне покарання відповідно до Кримінального кодексу України. При цьому варто розуміти, що співпраця з окупаційною владою може мати різний характер, особливості, а головне — різні причини та мотиви. Тож виокремлюють власне колабораціонізм і вимушений колабораціонізм. Якщо другий вид є досить специфічним і потребує вкрай обережних висновків, то перший переважно є очевидним вибором конкретної людини.

Проаналізуйте фрагмент джерела. • 1. Як ви думаєте, чому статтю про колабораціонізм внесли до Кримінального кодексу України лише у 2022 р.? • 2. Чому гостро стоїть потреба документувати факти колабораційної діяльності? • 3. Як вважаєте, що змушує людей вдаватися до колабораціонізму?

«З початку повномасштабної агресії рф СБУ викрила понад 700 таких осіб [у 2022 році]. І це саме за статтею 111—1 Кримінального кодексу України — колабораційна діяльність, якої до березня цього року взагалі не існувало. Тобто, на відміну від державних зрадників, тут ми говоримо про колаборантів у чистому вигляді. ...Ми цілодобово працюємо, щоби не лише викрити зрадників і колаборантів, а й якісно задокументувати їхні злочини та в результаті притягнути до відповідальності... Робота у цьому напрямку триває. Нам поіменно відомий кожен колаборант, усі його установчі дані, коло спілкування і маршрути переміщення. Питання покарання цих осіб — це лише питання часу» (із заяви пресслужби СБУ).

3. Біженці й вимушені переселенці під час війни

Широкомасштабна війна Росії проти України спричинила появу ще одного явища — масового переміщення населення. Біженці й внутрішньо переміщені особи — це категорія громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які були змушені покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків війни Росії проти України. Біженці від внутрішньо переміщених осіб (переселенців) відрізняються тим, що останні не виїжджали за межі України.

ЗАУВАЖТЕ

Країнами, які приймають найбільше переселенців з України, є Німеччина, Польща та Чехія. Якщо брати до уваги співвідношення кількості прийнятих українців до власного населення, то найбільше біженців прихистили Естонія, Польща та Чехія.

Люди евакуюються через війну Росії проти України. Харків. Фото: 24tv.ua/harkiv

За оцінками експертів, до 15 млн осіб були змушені покинути свої домівки після початку широкомасштабної війни. Хтось переселився до інших регіонів України, а хтось виїхав за кордон. Враховуючи, що найбільше українців були змушені тікати саме до Європи, Євросоюз запровадив спеціальну директиву. Вона передбачає режим тимчасового захисту, який застосовують лише країни Євросоюзу і тільки стосовно переміщених людей з України.

Проаналізуйте дані карти. • 1. У яких країнах Європи кількість переселенців з України найбільша? Чому? • 2. Чи маєте ви або ваші близькі чи рідні досвід виїзду за кордон через початок широкомасштабної війни Росії проти України? Що змусило залишитися або повернутися до України?

Кількість переселенців з України у різних країнах Європи.

https://images.unian.net/photos/2023_12/1702301206-8944.png?r=376298

Більшість країн ЄС одразу почала приймати переселенців з України, надаючи їм усю необхідну першу допомогу Уряди різних країн були єдині у розв’язанні складної проблеми українських переселенців: їм безкоштовно надавали тимчасовий прихисток і створювали умови для розміщення.

У регіонах, де зареєстровано найбільшу кількість українських біженців, місцева влада створює спеціальні координаційні штаби. Європейський Союз наголошує, що надаватиме українцям і українкам, які тікають від війни, допомогу так довго, скільки це буде потрібно. Єврокомісія наводила такі дані щодо переселенців з України у 2022 р.: «16 мли українців приїхали на територію Євросоюзу. 11 мільйонів з них повернулися. 4 мільйони залишаються. Ще 1 мільйон поїхав далі за межі України, наприклад, до Канади, США та Великої Британії». Показово, що серед тих, хто повернувся, багато хто зробив це спеціально, щоби долучитися до боротьби з російським ворогом. Водночас негативною тенденцією є намагання осіб, які здатні боротися з ворогом, виїхати до Євросоюзу, переважно незаконним шляхом.

Осіб, які залишили свої домівки та не виїжджали або вже повернулися з-за кордону, називають внутрішньо переміщеними особами. Щоб забезпечити їм належні умови для життя, ухвалено спеціальні закони. На жаль, держава не була готова до такої кількості переміщених осіб. Місця для їхнього розташування готували нашвидкуруч, а всім необхідним забезпечували за рахунок волонтерів. Хтось віддавав свої квартири чи будинки, щоб розміщувати переселенців, хтось переобладнував під ці потреби школи та дитячі садочки. Станом на осінь 2023 р. в країні майже 5 млн внутрішньо переміщених осіб. Ця кількість залежить від інтенсивності бойових дій у певних регіонах.

Одним із методів російської окупації є система примусового переселення — депортації. Вона спрямована на насильницьке переміщення українців до Росії, незаконне усиновлення та русифікацію. Для цього окупанти створили систему фільтраційних таборів, «центрів тимчасового розміщення» для депортованих українців на території Росії. Вони фактично повторюють систему нацистських і радянських концентраційних таборів. Очевидці повідомляють про допити, побиття й тортури людей, а також про зникнення. За даними міжнародних організацій, станом на кінець 2022 р. діяли кілька десятків фільтраційних таборів, значну частину з яких було підготовлено ще до широкомасштабного вторгнення.

Цивільні, яким першим довелося пройти фільтрацію, очікують на гуманітарний коридор. Маріуполь, 20 квітня 2022 р. Фото: Alexander Ermochenko. Reuters

Тих, хто пройшов ці табори, переселяють до віддалених регіонів Росії. За оцінками ООН, до Росії були примусово переміщені 2,8 млн українців і українок, серед яких може бути від 150 до 300 тис. дітей. Російські окупанти піддають масовій депортації саме дітей, оскільки вони легше підлягають «перевихованню» і вразливіші до пропаганди та дезінформації. Незважаючи на те, що вони мали батьків чи опікунів, багато викрадених українських дітей були примусово усиновлені російськими родинами та отримали російське громадянство, а це ще більше ускладнює повернення їх із Росії. Такі дії теж засвідчують прагнення росіян до знищення української нації та є воєнним злочином.

Опитайте ваших рідних, близьких чи знайомих, які були вимушені залишити свої домівки через розв’язану Росією війну. Як вони описують пережите? З якими труднощами стикалися та хто або що допомогло їм пристосуватися до нових умов життя?

4. Культурне й релігійне життя під час широкомасштабної війни

Важливу роль для суспільства відіграє під час війни культура. Особливо коли йдеться про впливових її діячів, які не просто заявляють свою позицію, а й реальними діями допомагають боротися з ворогом. Це стало точкою неповернення для багатьох діячів культури, що намагалися уникати чіткої позиції та не називали речі своїми іменами. Натомість багато співаків, артистів, письменників, музикантів одразу почали активну діяльність, розповідаючи про війну шанувальникам і прихильникам через соціальні мережі. Для багатьох українців та українок вони стали прикладом для наслідування.

Яскравим прикладом світового розголосу стало відео лідера гурту «Бумбокс» Андрія Хливнюка — бійця Територіальної оборони в перші дні широкомасштабної війни, у якому він заспівав гімн Українських січових стрільців та бійців УПА «Ой у лузі червона калина». Відео розлетілося інтернетом, а легендарний гурт «Pink Floyd» записав кавер-версію цієї пісні й випустив кліп, що містить кадри наслідків війни Росії в Україні. Лише на офіційній сторінці гурту кліп подивилися понад 12 млн глядачів. Пісня стала народним символом війни проти російського ворога, а за впізнаваністю у світі у 2022 р. поступалася лише Гімну України та «Щедрику» Миколи Леонтовича.

Андрій Хливнюк співає «Ой у лузі червона калина» на Софійській площі в Києві. Фото: vikka.ua

Культовий британський рок-гурт «Pink Floyd» уперше за останні 28 років записав і презентував пісню під назвою «Неу Hey Rise Up», присвячену боротьбі України за свою волю

Культурні заходи відіграють важливу роль у протидії російській пропаганді, адже це допомагає розповідати всьому світові про російську війну проти України та звірства окупантів. Така діяльність підтримує постійну увагу світового співтовариства до війни. Водночас ми боремося із засиллям російської культури та привласненням Росією українського культурного надбання.

Україну публічно підтримують сотні діячів культури в усьому світі. Щоб їх перелічити, створили спеціальну сторінку у «Вікіпедії», адже українське суспільство дякує всім, хто підтримує нас у боротьбі з російським ворогом.

Проаналізуйте фрагмент джерела. • 1. Чому автор приділяє таку увагу культурі? • 2. Чи погоджуєтеся ви з думкою, що незалежність країни і незалежність культури пов’язані? • 3. Як ви вважаєте, чому про підтримку України йдеться саме в контексті культури?

«Мета Путіна — знищити українську культуру. Бо Путін вважає, що незалежної української культури не існує. Він стирає з лиця землі не тільки те, що залишилося. Він знищує усі культурні центри, музеї, школи, історичні пам’ятки, він намагається знищити культуру. Тому США надає допомогу Україні» (Джозеф Байден, президент США).

На жаль, в Україні ще залишаються діячі, які не підтримують боротьбу своєї країни з ворогом. Перш за все йдеться про представників окремих релігійних організацій, які заперечують розв’язану Росією війну. Як уже йшлося в попередніх параграфах, релігія та церква в незалежній України посідають важливе місце. Релігійні діячі мають не менший вплив на суспільну думку, аніж діячі культури. Деякі соціологічні дослідження демонструють, що під час війни церква за рівнем довіри поступається лише Збройним Силам України.

Представники різних конфесій беруть активну участь у допомозі цивільним і військовим. Православні, греко-католики, мусульмани, римо-католики, юдеї, протестантські громади та представники інших релігійних напрямів беззастережно підтримують незалежність і територіальну цілісність України й засуджують розв’язану Росією війну. Щоб показати, що релігія не роз’єднує, а об’єднує в спільному прагненні до майбутнього України, постійно проводять міжконфесійні заходи.

Відповідно до ухваленого у 2021 р. закону представники релігійних громад можуть нести службу у війську як капелани. Капелани привозять їжу та одяг військовим і цивільним, допомагають бійцям, яким потрібна психологічна реабілітація, займаються соціальною роботою.

На жаль, не всі релігійні організації та їхні представники визначили свою позицію та підтримали Батьківщину. Зокрема, Українська православна церква (у єдності з Московським патріархатом) фактично продовжує заперечувати війну Росії проти України та просуває ідеї «русского міра».

Капелан Сергій Дмитрієв. Фото: glavcom.ua

Широкомасштабне вторгнення Росії в Україну спонукало українську владу відкрито говорити про українців на українських етнічних землях, що опинилися під контролем країни-окупанта. Реалізація Росією концепції «русского міра» передбачала створення образу «споконвічно російського регіону» для сходу та півдня України. При цьому російська влада замовчувала, а українська особливо й не нагадувала про те, що не лише ці регіони, а навіть значні частини самої Росії є українськими етнічними територіями. До історично населених українцями земель офіційно віднесено Кубань, Стародубщину, Північну та Східну Слобожанщину в межах сучасних Краснодарського краю, Білгородської, Брянської, Воронезької, Курської, Ростовської областей Російської Федерації (згідно з Указом Президента України від 22 січня 2024 р.). Таке визнання дає сподівання, що після перемоги України над російським окупантом на цих територіях буде відновлено історичну справедливість і українці зможуть користуватися своїм правом на розвиток національної культури.

Варто пам’ятати, що Росія, розпочавши війну проти України, ставила собі за мету водночас зі знищенням України як держави викорінити українську культуру та її носіїв — українців і українок. Кожен із нас може і має зробити все, щоб плани російського ворога провалилися. Це не лише всебічне підтримування Сил безпеки й оборони України, волонтерство чи щось подібне. Це щоденна праця в тилу, українська мова і українська музика, український фільм і українська книжка. Це шана всім тим, хто вже віддав своє життя за наше майбутнє. Це шана тим, хто зараз виборює наше майбутнє!

Слава Україні!

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Поясніть значення понять і термінів: колабораційна діяльність, воєнні злочини, внутрішньо переміщені особи.

2. Підтвердьте фактами або спростуйте твердження.

• Росія знищенням об’єктів критичної інфраструктури змогла досягти переваги у війні. • Європейські країни всіляко допомагають українцям і українкам, які вимушені були тікати від російської війни. • Усі без винятку релігійні організації в Україні визнали Росію агресором і засудили її дії. • Рух опору на тимчасово окупованих територіях є важливим і повноцінним складником боротьби з російським ворогом.

3. Прокоментуйте висловлювання. Чому автор виводить боротьбу українців далеко за межі України?

«Весь світ із захватом спостерігає за вашою мужністю, честю, силою. Ви боретеся за всіх нас — за право жити у мирі. Дуже вдячний вам за це! Ми молимося за вас щодня» (американський актор і режисер Ітан Гоук).

4. За допомогою додаткових джерел інформації знайдіть дані про діячів української культури та спорту, які добровільно стали до лав Сил оборони України або започаткували волонтерську діяльність. Чи є такі серед ваших кумирів? Як ви думаєте, яку роль у суспільстві вони відіграють? Своїми міркуваннями поділіться в класі.

5. У чому полягає історичне значення об’єднання української нації в боротьбі з російським агресором?

6. Підготуйте есе на тему «Чи справді сьогодні Україна — щит Європи?».

7. Виконайте проект на тему «У 1918 р. Україна здобула незалежність, у 1991 р. — відновила, сьогодні — захищає» і представте його результати в класі.