Словник термінів і понять

Адміністративно-командна система — система управління суспільством, яка базується на адміністративних методах, бюрократичному централізмі.

Андеграунд — сукупність творчих напрямів сучасного мистецтва (музики, літератури, кіно, образотворчого мистецтва та ін.), що протиставляють себе масовій культурі та офіційному мистецтву, складова контркультури.

Антисемітизм — форма національної та релігійної нетерпимості у ставленні до євреїв як на побутовому, так і на державному рівні.

Багатопартійна система — партійна система в державі, яка характеризується наявністю двох або більше партій, що ведуть боротьбу за політичну владу.

Багатовекторність зовнішньої політики — зовнішньополітична орієнтація певної держави водночас на декількох сильних сусідів.

Багатопартійність — один із головних елементів демократичної політичної системи. Саме політичні партії є зв’язувальною ланкою між урядом і народом. У демократичному суспільстві через партії уряд звертається до мас по підтримку і забезпечує соціальну базу для здійснення свого курсу, а народ може на найвищому рівні виражати власну думку і таким чином впливати на корегування офіційної лінії.

Безвізовий режим (між Україною та Європейським Союзом) — статус, що дає можливість громадянам і громадянкам України вільно перетинати міждержавні кордони країн ЄС без попереднього звернення до посольства для отримання дозволу. Почав діяти з 11 червня 2017 р.

«Буржуазний націоналіст» — ідеологічно зумовлений термін, яким ідеологи комуністичного режиму позначали тих, хто виступав за розвиток національної культури, мови, збереження звичаїв, історичних традицій власного народу.

Бюджет — сукупність прибутків і видатків держави, підприємства, сім’ї тощо за певний період.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — узагальнений показник, який відображає сукупну вартість вироблених товарів і послуг кожної країни.

Відбудова — період в історії України, пов’язаний з відновленням народного господарства, зруйнованого в роки Другої світової війни. Тривав до початку 1950-х років.

«Відлига» — неофіційна назва періоду історії СРСР що починався після смерті Й. Сталіна і тривав до середини 1960-х років. Його характерними рисами були відхід від терористичної сталінської системи управління, спроби її лібералізації, гуманізація політичного та громадського життя. Термін «відлига» пов’язаний з назвою повісті письменника Іллі Еренбурга «Відлига». Він відображає суть епохи: відлига посеред тоталітарної зими.

Воєнні злочини — свідоме грубе порушення законів та звичаїв війни. Збірне поняття в міжнародному праві, що об’єднує групу серйозних порушень правил ведення бойових дій («закону війни») та норм і принципів міжнародного гуманітарного права, що вчиняється умисно або через грубу необережність. Воєнний злочин є одним із міжнародно-правових злочинів, до яких також належать злочин геноциду, злочини проти людяності та злочин агресії.

Воєнно-промисловий комплекс (ВПК) — сукупність підприємств і організацій країни, які виготовляють озброєння і військову техніку для потреб збройних сил своєї держави та на експорт.

Волонтерський рух — добровільна суспільно корисна діяльність. Може здійснюватись окремими людьми та організаціями.

Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй (ГА ООН) — представницький орган ООН, який визначає її політику. До її складу входять усі держави — члени ООН.

Геноцид — фізичне знищення окремих груп населення за расовими, національними та релігійними мотивами, один із найтяжчих злочинів проти людства; «дії з наміром навмисного створення для членів будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи населення життєвих умов, розрахованих на повне або часткове її знищення» (стаття ІІ Конвенції ООН «Про запобігання злочину геноциду і покарання за нього» від 9 грудня 1948 р.).

Гібридна війна — війна з поєднанням у застосуванні конвенційної зброї, партизанської війни, тероризму, кібервійни, торгових війн, патентних війн, реваншистських рухів, пропаганди, порушень прав людини, злочинів проти людяності, військових навчань, переселення, узурпації, впливу на громадську думку, злочинних актів цензури тощо та злочинної поведінки з метою досягнення певних політичних цілей. Основним інструментом гібридної війни є створення державою-агресором у державі, обраній для агресії, внутрішніх протиріч та конфліктів із подальшим їх використанням для досягнення політичних цілей агресії, які досягаються звичайною війною.

ГКЧП — абревіатура на позначення Державного комітету з надзвичайного стану, який 19 серпня 1991 р. почав антиконституційний путч (переворот) у Москві, щоб не допустити розпаду СРСР

Гласність — послаблення цензури, усунення багатьох інформаційних бар’єрів, що існували в СРСР до запровадження політики «перебудови». З часом гласність переросла у свободу слова — одну з фундаментальних свобод, які гарантує людині демократичне суспільство.

Громадянське суспільство — суспільство, що складається з громадян, які володіють колективним суверенітетом. Його не існує в монархіях або республіках, піддані чи громадяни яких позбавлені колективного суверенітету. У Російській імперії піддані царя здобули колективний суверенітет після повалення самодержавства, але втратили його після захоплення влади більшовиками. Громадяни СРСР стали реально суверенними після конституційної реформи 1988 р. В Україні громадянське суспільство почало розвиватися з появою «неформальних» організацій (Народний рух України та ін.). Цей процес тривалий і досі не завершений. Громадянське суспільство формує державу на вільних виборах.

Демократичний централізм — основоположний принцип побудови і діяльності комуністичних партій, який характеризувався обов’язковим виконанням рішень вищих за ієрархією органів нижчими. Призводив до цілковитої залежності нижчих партійних ланок від вищих і зосередження всієї влади в руках вождів.

«Денацифікація України» — термін, вжитий Володимиром Путіним 24 лютого 2022 р. в оголошенні «спеціальної воєнної операції» в Україні — російського вторгнення в Україну. Її метою мала бути «демілітаризація та денацифікація» України. Було спекулятивно використано термін «денацифікація» (система заходів щодо звільнення економіки, політики, культури, ЗМІ та юриспруденції колишнього Третього Рейху (Німеччини та Австрії) від впливу та наслідків націонал-соціалізму після Другої світової війни. Денацифікація відбувалася водночас і в комплексі з демілітаризацією та демократизацією суспільства і державних інститутів).

Депопуляція — систематичне зменшення кількості населення певної країни або території як наслідок звуженого відтворення населення, коли наступні покоління кількісно менші від попередніх (смертність перевищує народжуваність, висока еміграція; обставини, що спричиняють великі втрати людей, наприклад війна).

Депортація — примусове виселення з місць постійного проживання окремих осіб чи цілих народів.

Державна незалежність — верховенство держави на своїй території та незалежність у міжнародних відносинах.

Десталінізація — процес ліквідації цілої низки злочинів, учинених режимом Й. Сталіна, часткової реабілітації та амністії засуджених, припинення масових репресій та ліквідації культу особи.

Децентралізація управління — передача певних повноважень щодо прийняття рішень та розподілу коштів від державних органів органам на місцях.

Дисидент — «той, хто незгідний із офіційною ідеологією, не погоджується із діями офіційної влади... В нашому понятті дисиденти — це були ті люди, які в тій чи іншій мірі виступили проти марксистсько-ленінської ідеології, проти внутрішньої чи зовнішньої політики Радянського Союзу — тобто ті люди, які стали на захист прав людини, прав нації» (український поет та дисидент Ігор Калинець).

Добровольчі батальйони (добробати) — військові формування, вступ до яких відбувався на засадах добровільності. Створення почалося з 2014 р. у відповідь на російську агресію задля захисту територіальної цілісності та суверенітету України.

Етнічна чистка — усунення насильницькими методами з визначених територій представників «небажаних» етнічних груп.

Євромайдан — національно-патріотичні масові акції протесту в Україні, що розпочалися унаслідок різкої зміни зовнішньополітичного курсу уряду В. Януковича та необґрунтованої відмови від підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Європейська інтеграція — процес зближення й поглиблення взаємодії економічної, політичної, правової, військової та інших галузей життєдіяльності низки країн Європи.

Європейський Союз, Євросоюз, ЄС — міжнародне політико-економічне об’єднання європейських держав. Кордони Європейського Союзу на початок 2024 р. охоплювали 27 країн (у 2020 р. Велика Британія вийшла з ЄС). У червні 1993 р. на саміті в Копенгагені Євросоюз затвердив критерії, яким мали відповідати країни, якщо вони бажали долучитися до цієї інтегрованої спільноти. Вимагалося, щоб держава-кандидат дотримувалася демократичних принципів, була правовою й поважала права людини. У такій країні мають бути визнані загальні правила і стандарти Євросоюзу, функціонувати конкурентна ринкова економіка.

Єдиний економічний простір (ЄЕП) — проєкт створення спільного ринку товарів, послуг, капіталів і робочої сили для Білорусі, Казахстану, РФ та України.

«Ждановщина» — ідеологічна кампанія з переслідування та дискредитації діячів культури і науки в СРСР, інспірована секретарем ЦК ВКП(б) А. Ждановим.

«Застій» (період) — назва передостаннього періоду в існуванні радянської економічної та політичної системи (від середини 1960-х до середини 1980-х років). Для періоду «застою» характерне зниження основних економічних показників, що призвело до втрати економічних позицій СРСР на міжнародній арені та загострення соціально-економічних проблем усередині держави (уповільнення темпів зростання реальних доходів населення; зниження рівня охорони здоров’я; загострення екологічних проблем).

Злочини проти людства (англійське визначення — Crimes against humanity), або злочини проти миру та безпеки людства, як вони визначені в Римському статуті Міжнародного кримінального суду, — це частина широкомасштабної або систематичної практики вчинення умисних тяжких злочинів проти суспільства (інакше — нелюдські акти поведінки), таких як убивства, поневолення, депортація або насильницьке переміщення населення, незаконне ув’язнення чи інше жорстоке позбавлення фізичної свободи, тортури, зґвалтування, сексуальні злочини (сексуальне рабство, примус до проституції, примусова вагітність, примусова стерилізація чи будь-які інші форми сексуального насильства), переслідування будь-якої ідентифікуючої групи чи спільноти за політичними, расовими, національними, етнічними, культурними, релігійними, гендерними чи іншими мотивами, що визнані недопустимими відповідно до міжнародного права. Зокрема, злочини проти людства загрожують не лише конкретній особі, а й довкіллю та всій людській спільноті, тому що порушують правила співіснування.

Інтеграція — об’єднання будь-яких елементів в одне ціле, а також поєднання та координація дій різних частин цілісної системи; процес взаємозближення і взаємодії окремих структур.

Інфляція — знецінення грошей, що проявляється переважно у формі стрімкого зростання цін на товари та послуги, не обумовленого підвищенням їхньої якості.

Історична пам’ять — один з елементів самоідентифікації людини, тобто ототожнення з іншими представниками її групи (мовно-культурної, релігійної, територіальної). Формується на підставі наукових і науково-популярних знань, сімейних традицій і спогадів, конструктивного або депресивного впливу засобів масової інформації. Вищою формою історичної пам’яті є національна пам’ять.

Кіборги — назва українських військових — учасників оборони Донецького аеропорту (26 травня 2014 — 22 січня 2015), зокрема боїв навколо ДАПу, та учасників проривів для надання допомоги захисникам, які проявили неабиякий героїзм та мужність, відстоюючи територіальну цілісність та державний суверенітет України.

Коаліція — об’єднання держав, партій, політичних діячів для досягнення спільної мети.

Колабораційна діяльність — співпраця з державою-агресором, її окупаційною адміністрацією та/або її збройними чи воєнізованими формуваннями у військовій, політичній, інформаційній, адміністративній, господарській та трудовій сферах.

Компартійно-радянська номенклатура (компартійно-радянська олігархія) — нечисленна група на верхівці владної піраміди СРСР доби «застою», що складалася з членів політбюро ЦК КПРС, яка тримала в руках центральний комітет, а через нього — державне управління загалом. Ширше — сукупність управлінців, призначуваних на керівні посади. Назва походить від переліку кадрових призначень, які підлягали затвердженню партійним комітетом будь-якого рівня, — номенклатури посад.

Консерватор — прихильник усталеного, традиційного.

Корупція — негативне суспільне явище, яке проявляється в злочинному використанні службовими особами, громадськими і політичними діячами їхніх прав і посадових можливостей із метою особистого збагачення.

Космополітизм — система поглядів, що передбачає розширення поняття «Батьківщина» на весь світ. Сьогодні космополітами називають, зокрема, тих, хто вважає себе громадянами світу.

Культ особи — беззастережне, надмірне звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання лідера, надмірне перебільшення його заслуг, функцій і ролі. Його насаджують за допомогою певних процедур і церемоній, а також завдяки пропаганді.

Легітимізація — визнання або підтвердження законності (легітимності) якого-небудь права чи повноваження, у тому числі права політичної влади на прийняття політичних рішень та здійснення політичних вчинків і дій.

«Лисенківщина» — політична кампанія з переслідування учених-біологів, зокрема генетиків, та інших науковців, погляди яких не відповідали держаній ідеології.

Лібералізація (в добу «відлиги») — політичний курс на пом’якшення політичного режиму, який проявлявся в припиненні масових репресій, частковій реабілітації жертв сталінських репресій, послабленні ідеологічного контролю, закликах (часом декларативних) до відновлення «соціалістичної законності» тощо.

Люстрація — встановлена Законом України «Про очищення влади» або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Мажоритарна система — система визначення результатів голосування, за якої обраним уважають кандидата, що здобув більшість (абсолютну чи відносну) голосів виборців у певному окрузі.

Мітингова демократія — період перебудови, який хронологічно охоплює кінець 1988 — початок 1989 рр.

Науково-технічна революція — процес докорінних якісних змін у техніці й технології виробництва, перетворення науки на безпосередню виробничу силу.

Неформальна організація — спонтанно організована група людей, що здійснює спільну політичну, економічну, культурну чи будь-яку іншу діяльність, в якої є хоча б одна спільна мета, проте відсутня організаційно оформлена структура.

Нігілізм — заперечення загальноприйнятих моральних цінностей: ідеалів, культури тощо.

«Нове мислення» — політичний курс на припинення «холодної війни» і відмову від гонитви озброєнь, обґрунтування пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими у внутрішній і зовнішній політиці.

Нонконформізм (незгода) у широкому значенні — активне неприйняття загальноприйнятого ладу, норм, цінностей, традицій або законів. Протилежність: конформізм — настанова на те, щоб бути «як усі».

Олігархія — спосіб правління, який полягає в пануванні невеликої групи людей, а також сама група людей, яка володіє необмеженою владою; у переносному значенні — група осіб, яка заволоділа в певний спосіб економічними ресурсами країни.

Операція «Вісла» — комплекс заходів польського комуністичного уряду (за активної підтримки СРСР та Чехословаччини) з примусової депортації українського населення з етнічних земель — Лемківщини, Холмщини, Підляшшя, Надсяння, — які увійшли до складу Польщі за Потсдамською угодою. Здійснювалася в кілька етапів (28 квітня 1947 — кінець 1948). Місцем депортації були виділені Ольштинське, Гданське, Кошалінське, Щецінське й Вроцлавське воєводства, де українців селили по декілька родин на одне польське село.

Операція «Захід» — каральна акція уряду СРСР проти УПА, примусова наймасовіша депортація населення Західної України (21 жовтня 1947). Одним із головних завдань операції було нейтралізувати український визвольний рух на Західній Україні, зокрема діяльність УПА та тих, хто їй співчував і допомагав. Протягом одного дня із західних областей України до Казахстану й віддалених районів Сибіру депортували понад 78 тис. осіб.

Опозиція — протиставлення одних поглядів чи дій у політиці іншим; партія або група, що виступає врозріз із думкою більшості або з панівною думкою і висуває альтернативну політику, інший спосіб вирішення проблем.

Організація Об’єднаних Націй (ООН) — найвпливовіша у світі міждержавна організація з підтримання миру й безпеки, розвитку міжнародного співробітництва. Створена 1945 р. з ініціативи провідних держав антигітлерівської коаліції — СРСР, США, Китаю, Великої Британії, Франції. Днем заснування організації, який щорічно відзначають у світі як День ООН, є 24 жовтня 1945 р. Відтоді набув чинності конституційний документ організації — Статут ООН, підписаний 26 червня 1945 р. на Сан-Франциській конференції. ООН заснувала 51 держава, серед них і УРСР

Плюралізм — багатоманітність, розмаїття рівноправних конкуруючих течій, сил у політиці, ідеології, релігії тощо.

Політика гласності — ліквідація цензури в СРСР М. Горбачовим, складова проголошеної ним програми реформ («перебудови»).

Політика «перебудови» — політичний курс реформаторської частини радянського керівництва, який реалізувався в СРСР у 1985-1991 рр. Його суть полягала у спробі шляхом «революції згори» здійснити системну модернізацію суспільства.

Політична опозиція — необхідний елемент політичної системи, що сприяє її ефективному функціонуванню. Головним призначенням політичної опозиції є, передусім, контроль за діями чинної влади.

Політична реабілітація — винесення виправдовувального вироку під час перегляду справи за відсутністю складу злочину або за недоведенням участі в скоєнні злочину.

Помаранчева революція (22 листопада 2004 — 23 січня 2005) — сукупність протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні на підтримку В. Ющенка як реакція на оприлюднення ЦВК попередніх результатів голосування в другому турі президентських виборів з ознаками масових фальсифікацій.

Постіндустріальне (інформаційне) суспільство — один з етапів розвитку людства. Розрізняють аграрне суспільство, на частку якого припадає більша частина історії людства, індустріальне суспільство, яке почало розвиватися після перетворення мануфактури на фабрику, і постіндустріальне суспільство, до якого найбільш технічно розвинені країни почали входити після Другої світової війни. Економіка постіндустріального суспільства базується на поширенні і засвоєнні інформації про знання та інновації.

Посткомуністичні країни — держави, що були створені внаслідок падіння тоталітарних комуністичних режимів у країнах Центральної і Південно-Східної Європи, розпаду СРСР та встановлення демократичної форми правління.

Права людини — моральні права, які має кожна особа у світі просто лише завдяки тому, що він або вона є людиною.

Правозахисний рух — складова дисидентських рухів 1960-1980-х років в Україні, спрямований передусім на захист прав і свобод громадян, гарантованих Конституціями СРСР та УРСР (свобода слова, друку, демонстрацій, віросповідання, асоціацій та ін.).

Правозахисник — у широкому розумінні це особа, яка сповідує філософію верховенства прав людини, висловлює власні думки, усвідомлюючи важливість беззаперечного дотримання прав людини як єдиної загальносвітової ідеології. У вузькому розумінні це експерт у сфері прав людини.

Приватизація — процес передавання об’єктів державної та інших форм публічної власності в приватну власність фізичних або юридичних осіб. Приватизація є одним із головних напрямів переходу від командної до ринкової економіки в посткомуністичних країнах.

Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ) — міжнародна економічна організація країн «народної демократії», створена в Москві в січні 1949 р. Країнами-засновницями стали СРСР, Болгарія, Польща, Румунія, Угорщина, Чехословаччина.

Раднаргоспи — державні органи територіального управління й планування в промисловості у 1957-1965 рр.

Радянізація — силове насадження норм суспільно-політичного, економічного, культурного життя, характерних для тоталітарного ладу в Радянському Союзі.

Рашизм — маніпулятивна популістська ідеологія та практика російського фашизму, суттю якого є антилюдяність.

Реабілітація — поновлення доброго імені, репутації несправедливо заплямованої або безпідставно звинуваченої людини.

Революція Гідності — суспільно-політичне протистояння українського суспільства, спричинене узурпацією влади Президентом В. Януковичем, згортанням євроінтеграційного курсу, систематичними порушеннями прав і свобод громадян та неефективною соціально-економічною політикою.

Репатріація — повернення в країну осіб, які внаслідок різних причин опинилися на території інших держав. У 1945 р. кількість репатріантів перевищила 2 млн осіб. Більшість становили українці й білоруси, вивезені в період окупації на роботу до Німеччини.

Ринок — обмін товарами і послугами за цінами, що автоматично склалися на основі попиту й пропозиції в конкурентній боротьбі.

Розвинений соціалізм — смуга розвитку тривалістю в кілька десятиліть між побудованим у 1930-ті роки соціалізмом і повним комунізмом, коли всі матеріальні й культурні блага розподілялися б між громадянами за потребами.

Російсько-українська війна (Російська збройна агресія проти України, Війна за незалежність України, Війна за суверенітет України) — пряме й опосередковане застосування збройної сили Російською Федерацією проти суверенітету і територіальної цілісності України.

«Русскій мір» — російська державна ідеологія та політична технологія, яка є одночасно обґрунтуванням та інструментом для втручання Росії у внутрішні справи країн колишнього Радянського Союзу, а також окупації частини їхньої території.

Самвидав (рос. самиздат) — виготовлені й поширені літературні, публіцистичні й інші тексти з метою висловлення протесту проти терору та всеосяжного контролю держави / компартії у сфері друкованого й іншого публічного слова. Безцензурну літературу, яку видавали на Заході і провозили нелегально в СРСР, називали тамвидавом.

Системна криза — порушення стабільності системи і створення передумови її розвалу або зміни. Прикладом глобальної системної кризи є злам 1980-х — 1990-х років, який завершився ліквідацією Організації Варшавського договору, розвалом СРСР і завершенням «холодної війни».

Спецпоселення — місце примусового утримання окремих категорій населення та представників етносів, яких радянська влада вважала політично небезпечними або ворожими.

Стагнація — відсутність розвитку, застій у виробництві.

Статус кандидата на членство в ЄС — статус для держави, яка прагне стати повноцінним членом європейського міждержавного об’єднання (Європейського Союзу).

Суверенітет — повнота влади держави, її самостійність і незалежність у внутрішній та зовнішній політиці.

Тимчасово окупована територія — частина території України, яка контролюється Російською Федерацією унаслідок окупації Криму та війни на сході й півдні України.

Томос — офіційний документ, який надають новій автокефальній Церкві, де визнається її право бути незалежною і самостійною в управлінні.

Тоталітарна імперія — термін на позначення фактичного політичного ладу Радянського Союзу, що був державою тоталітарного устрою (тоталітарна держава) та включав численні народи із пригнобленням їхніх національних ідентичностей (імперія).

«Тушки» — іронічна назва народних депутатів, яких обирали від однієї політичної сили, проте вони переходили до іншої політичної сили.

Українська громадянська (політична) нація — сукупність громадян України, незалежно від етнічного походження, мовної чи конфесійної належності, які вбачають головною спільною цінністю існування та розвиток України як незалежної європейської держави.

Урбанізація — процес зростання кількості населення міст і посилення їхньої ролі в економічному й культурному житті суспільства.

«Холодна війна» — політичне та ідеологічне протистояння двох ядерних держав — СРСР і США та їхніх союзників, яке виникло після Другої світової війни.

Шістдесятництво — літературно-мистецька та суспільно-політична течія серед української інтелектуальної еліти наприкінці 1950-х — на початку 1970-х років, представники якої обстоювали свободу в усіх її проявах, ідеї гуманізму та антропоцентризму.