§ 20. Проголошення Україною незалежності

Додаткові матеріали

rnk.com.ua/109243

НАВЧАЛЬНА МЕТА: охарактеризувати передумови та значення проголошення незалежності України.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Які політичні та економічні проблеми були в УРСР на початку 1990-х рр.? 2. Що таке «перебудова» та «гласність»? Як вони вплинули на українське суспільство? 3. Якими були особливості українського дисидентського руху? 4. Яких успіхів досяг український національний рух до початку 1991 р.?

1. ПРОВАЛ СПРОБ ЗБЕРЕЖЕННЯ СРСР. Влада шукала можливості зберегти СРСР. 23 листопада 1990 р. був представлений проект Союзного договору, який обмежував права республік, передбачав формування органів влади СРСР зі значними повноваженнями у сфері міжнародних відносин і фінансів. Також він закріплював пріоритет союзних законів над республіканськими. Ухвалити проєкт договору намагалися через всесоюзний референдум. На референдум було винесене розлоге питання з нечітким формулюванням: «Чи вважаєте Ви необхідним збереження СРСР як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи людини будь-якої національності?».

У чому полягали суперечності між запитаннями, які було винесено на референдум 17 березня 1991 р. та опитування населення щодо суті майбутнього єдиного державного утворення?

Стаття газети «Урядовий вісник» «Яким він буде, наш Союз? Рівноправне партнерство» (оприлюднені думки юристів та економістів). Вересень 1990 р.

Тоді Голова Верховної Ради УРСР Л. Кравчук запропонував одночасно із всесоюзним референдумом провести в Україні опитування населення. Верховна Рада УРСР затвердила додаткове запитання: «Чи згодні Ви з тим, що Україна має бути у складі Союзу радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?».

У всесоюзному референдумі 17 березня 1991 р. взяли участь 83,5 % осіб. Народ України відповів позитивно як на перше, так і на друге (додаткове) запитання (відповідно 70,2 і 80,2 %). У такий спосіб Верховна Рада УРСР здобула підтримку народу, домігшись схвалення Декларації про державний суверенітет.

Після референдуму розпочався так званий «новоогарьовський процес» — переговори керівників дев’яти республік, у тому числі України, із президентом СРСР М. Горбачовим про підписання Союзного договору. В останньому варіанті договору передбачалося, що союзні відомства поступляться значною кількістю повноважень, але СРСР має залишитися федерацією республік, а не співдружністю суверенних держав конфедеративного типу.

2. ПОЧАТОК ПОВЕРНЕННЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР НА БАТЬКІВЩИНУ. СТВОРЕННЯ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ. Процеси «перебудови» в СРСР сприяли активності кримськотатарського національного руху. У липні 1987 р. в Москві було проведено мирну демонстрацію з вимогами відновлення прав кримських татар. Проте влада не збиралася йти на поступки. Тому сотні сімей, долаючи труднощі, із міст заслання самостійно переїздили до Криму. Керівництво Криму опиралося поверненню кримських татар: провокувало міжнаціональні конфлікти, поширювало неправдиву інформацію, чинило перешкоди. Так, населенню рекомендували не продавати в Криму житло, не брати кримських татар на роботу, не надавати їм земельних ділянок тощо. Зрештою влада роздала некримськотатарському населенню 150 тис. земельних ділянок для будівництва. Попри це до квітня 1989 р. у Криму вже проживало близько 40 тис. кримських татар. Цього ж року кримські татари створили Організацію кримськотатарського національного руху (ОКНД), яку очолив Рефат Чубаров. Через дії влади ОКНД почала підтримувати самозахоплення земельних ділянок, що дало можливість переселити в Крим десятки тисяч сімей кримських татар.

Які події передували відновленню Кримської АРСР?

Мітинги на підтримку та проти підписання Союзного договору.

Напис на першому транспаранті: «Союзу — так! Розвалу — ні!». 1990 р.

Які аргументи, на вашу думку, висловлювала кожна зі сторін на підтримку своїх гасел?

Акція кримських татар у Москві. СРСР. 1987 р.

У листопаді 1990 р. кримський обком КПРС порушив питання про відновлення Кримської АРСР. Цим кроком в умовах розпаду СРСР кримські комуністи намагалися зберегти вплив і владу, не допустити перетворення Криму на національну автономію кримських татар, які активно поверталися на півострів. Референдум 20 січня 1991 р. у Криму став першим плебісцитом в історії СРСР. На загальне голосування було винесене питання «Ви за відтворення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки як суб’єкта СРСР і учасника Союзного договору?». У референдумі взяли участь 81,37 % осіб від загальної кількості виборців, із них 93,26 % підтримали ідею автономії.

Національний прапор кримських татар

Демонстрація у Криму. Напис на плакаті: «Відновлення політичних прав кримських татар — шлях до ліквідації наслідків геноциду». 1990 р.

Чому навіть після повернення до Криму кримським татарам доводилося виборювати свої права?

12 лютого 1991 р. Верховна Рада УРСР ухвалила Закон «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки».

Реакцією кримських татар на ці події стало проведення другого в історії Криму Курултаю. Він розпочав свою роботу 26 червня 1991 р. Курултай прийняв заяву про незаконність заснованої всупереч волі кримськотатарського народу територіальної автономії в Криму та «Декларацію про національний суверенітет кримськотатарського народу». Шляхом таємного голосування було обрано Меджліс кримськотатарського народу — найвищий представницький орган кримських татар, подібний до парламенту. Його очолив Мустафа Джемілєв. 30 червня Меджліс ухвалив постанову про національний прапор і гімн («Я поклявся», автор Номан Челебіджихан).

ІСТОРИЧНІ ПЕРСОНАЛІЇ

Мустафа Джемілєв. 2000-ні рр.

Мустафа Джемілєв — політичний і громадський діяч СРСР та України кримськотатарського походження, один із провідників кримськотатарського національного руху, правозахисник, учасник дисидентського руху, політв’язень. Уперше він був засуджений у травні 1966 р. за відмову служити в радянській армії. У 1969 р. він був серед засновників першої в СРСР незалежної громадянської асоціації «Ініціативна група із захисту прав людини в СРСР», що діяла відкрито. Основною формою її діяльності були звернення до ООН, радянської влади та громадян СРСР. Проте невдовзі більшість членів групи було заарештовано.

До 2013 р. М. Джемілєв керував Меджлісом кримськотатарського народу, зараз є депутатом Верховної Ради України.

3. СПРОБА ДЕРЖАВНОГО ПЕРЕВОРОТУ В СРСР ТА УКРАЇНА. Наміри реформувати СРСР змусили переконаних комуністів до дій. 19 серпня 1991 р. вони здійснили спробу державного перевороту. Блокувавши і позбавивши зв’язку М. Горбачова на його кримській дачі у Форосі, група вищих посадовців оголосила про створення Державного комітету з надзвичайного стану (ДКНС, рос. ГКЧП), до якого увійшли восьмеро осіб.

Яку роль відіграла спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 р. для прийняття Акта проголошення незалежності України?

ДКНС заявив про свій намір «відновити в країні порядок» і не допустити розпаду СРСР. У зв’язку із цим було призупинено діяльність політичних партій, громадських організацій та масових рухів, заборонено проведення мітингів, демонстрацій, страйків. Було встановлено контроль над засобами масової інформації, у деяких регіонах СРСР на шість місяців запроваджували надзвичайний стан. Для підтвердження своїх намірів на вулиці Москви було виведено підрозділи радянської армії.

Змовники одразу зіткнулися з протидією керівництва РРФСР на чолі з президентом Росії Борисом Єльциним. На захист демократії виступили десятки тисяч жителів Москви, а також деяких інших міст СРСР. Серед захисників Білого дому в Москві були й представники України під синьо-жовтим прапором. Рішучі дії Б. Єльцина підтримала більшість урядів країн світу. До того ж армія відмовилася стріляти в народ.

ЗАХОДИ ЗАКОЛОТНИКІВ ПІД ЧАС СПРОБИ ДЕРЖАВНОГО ПЕРЕВОРОТУ В СРСР у 1991 р.

Події серпня виявили реальні, а не декларативні позиції і наміри всіх політичних сил і державних органів в Україні.

Мітинг проти ДКНС у Києві. Серпень 1991 р.

Чому на мітингу проти спроби перевороту основна критика була спрямована проти Комуністичної партії?

Учасники мітингу біля стін Верховної Ради підкидають догори Л. Лук’яненка після прийняття Акта проголошення незалежності України. 24 серпня 1991 р.

Генерал В. Варенников, якого заколотники відправили в Україну, заявив, що в разі непідтримки рішень ДКНС і проведення страйків та акцій непокори будуть застосовані війська. Заручившись підтримкою Першого секретаря КПУ С. Гуренка, він намагався схилити Л. Кравчука до визнання ДКНС. Однак спроби виявилися марними. Л. Кравчук заявив, що будь-які зміни мають відбуватися на основі закону, і підстав для введення в республіці надзвичайного стану немає. Тим самим він не визнав правочинними розпорядження ДКНС на території УРСР.

Також військові та міліція на теренах України здебільшого не підтримали заколотників. Їхні дії не знайшли підтримки і в керівництва УРСР та інших союзних республік. Так, деякі місцеві ради, особливо в західних областях України, засудили заколот. Харківська міська рада кваліфікувала дії ДКНС як найтяжчий злочин. Союз офіцерів України запропонував організувати загони добровольців для захисту українського парламенту, а також закликав військових — громадян України не виконувати розпорядження ДКНС. Представники Народного руху України та новоутворених демократичних партій виступили з пропозицією засудити заколот спеціальним рішенням Верховної Ради УРСР, закликали до організації загального страйку.

Тим часом у ніч проти 21 серпня 1991 р. залучені ДКНС війська готувалися здійснити штурм Білого дому в Москві. Під час хаотичного маневрування бойової техніки вулицями міста загинуло троє осіб. Спецпідрозділи відмовилися продовжувати операцію. Заколот провалився.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Акт проголошення незалежності України спочатку мав називатися універсалом, проте назву змінили, щоб комуністична більшість не відмовилася голосувати через натяк на часи Центральної Ради М. Грушевського. Із цієї самої причини з проекту Л. Лук’яненка вилучили формулювання «відновлює державність» і замінили на «проголошує незалежність».

«Ми хоча й проголосили незалежність у 1991-му, але серйозно впливати на процеси не могли», — згадував Л. Лук’яненко, вказуючи, що тоді при владі залишилися ті самі комуністи.

4. ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ. Скориставшись ситуацією, позачергова сесія Верховної Ради 24 серпня 1991 р. прийняла історичний документ — Акт проголошення незалежності України. Зокрема, у ньому йшлося: «Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України». Через причетність КПУ до спроби державного перевороту Верховна Рада України заборонила її діяльність.

Коли було проголошено незалежність України?

4 вересня 1991 р. над будівлею Верховної Ради підняли національний синьо-жовтий прапор, який 28 січня 1992 р. був затверджений як Державний Прапор України. Восени 1991 р. відбулися перші офіційні візити Голови Верховної Ради України Л. Кравчука до США, Канади та Франції.

ПРИЧИНИ РОЗПАДУ СРСР

5. РЕФЕРЕНДУМ 1 грудня 1991 р. ТА ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ. 1 грудня 1991 р. було проведено Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України. Він не залишив жодних сумнівів: 90,32 % громадян, які взяли участь у голосування, на запитання бюлетеня «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» відповіли «Так, підтверджую».

Яку роль у легітимізації Акта проголошення незалежності України відіграло проведення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р.?

1 грудня 1991 р. також проходили вибори Президента України. Із результатом 61,6 % голосів першим Президентом України став Голова Верховної Ради України Л. Кравчук.

Колишні політв’язні, депутати Верховної Ради після прийняття Декларації про державний суверенітет України. 16 липня 1990 р.

Чому для зображених депутатів подія, у якій вони брали участь, була такою важливою?

Л. Кравчук на сесії Верховної Ради приймає присягу на вірність Україні. 5 грудня 1991 р. Так було закладено традицію під час присяги використовувати Конституцію, Акт проголошення незалежності України та Пересопницьке Євангеліє

Громадяни України виступають за незалежність на Всеукраїнському референдумі. 1 грудня 1991 р.

Асоційоване членство — гнучкий варіант участі в певній організації, що дає змогу лише обмежено користуватися правами та обов’язками учасника й водночас не нести зобов’язань.

8 грудня 1991 р. президенти України Л. Кравчук, Росії Б. Єльцин, Голова Верховної Ради Білорусі С. Шушкевич підписали угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Україна увійшла до складу СНД на правах асоційованого членства.

25 грудня 1991 р. М. Горбачов підписав указ про зняття із себе повноважень президента СРСР.

Так припинив існування СРСР.

6. МІЖНАРОДНЕ ВИЗНАННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ. Одразу після референдуму почалася хвиля дипломатичного визнання України як незалежної держави. Це засвідчило, що міжнародна спільнота розглядає Україну як запоруку стабільності на теренах колишнього СРСР і гарантію незворотності демократичних процесів у Центрально-Східній Європі.

Яка подія дала поштовх міжнародному визнанню України?

Першою незалежність України визнала Польща 2 грудня 1991 р., а потім Канада. В останні дні

ІСТОРИЧНІ ПЕРСОНАЛІЇ

Леонід Кравчук народився на Рівненщині, навчався в Рівненському кооперативному технікумі, а згодом у Київському університеті. Він мав ступінь кандидата економічних наук, працював викладачем. За часів СРСР Л. Кравчук входив до складу КПУ та обіймав у ній керівні посади. У 1990—1991 рр. він очолював Верховну Раду України, у 1991—1994 рр. був Президентом України, у 1994—2006 рр. — народним депутатом України. Історичною заслугою Л. Кравчука було те, що в боротьбі за незалежність України йому вдалося уникнути заворушень на початковому етапі державотворення. Проте він так і не зміг вивести економіку країни з кризи й забезпечити стабільний розвиток.

Підписання угоди про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). 8 грудня 1991 р.

1991 р. Україну визнали всі держави «Великої сімки» (G7). 10 грудня 1991 р., у День прав людини, було прийнято Закон «Про дію міжнародних договорів на території України». У ньому йшлося про те, що Україна розглядає укладені й ратифіковані нею міжнародні договори як частину національного законодавства.

Визнання відбувалося й на рівні міжнародних організацій. 30 січня 1992 р. Україна стала членом Наради з безпеки та співробітництва в Європі (зараз Організація з безпеки та співробітництва в Європі), а 10 березня 1992 р. приєдналася до Північноатлантичної ради зі співробітництва (із 1998 р. — Рада євроатлантичного партнерства).

Загалом Україна уклала 35 двосторонніх міждержавних договорів і 88 міжурядових угод. Широкому визнанню незалежності України сприяла її виважена внутрішня й зовнішня політика. Вона ґрунтувалася на принципах демократії, гуманізму, забезпеченні прав людини, миролюбності, була спрямована на розвиток міжнародної співпраці в усіх сферах. 1 листопада 1991 р. Верховна Рада прийняла Декларацію прав національностей України, яка урочисто гарантувала всім народам, національним групам і громадянам, які проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні й культурні права та свободу релігійних переконань.

5 грудня 1991 р. Верховна Рада виступила зі Зверненням до парламентів і народів світу, у якому зазначалося, що Україна дотримуватиметься норм міжнародного права, керуючись Загальною декларацією прав людини, міжнародними пактами про права людини й іншими відповідними міжнародними документами.

«Велика сімка» (G7) — міжнародний клуб урядів семи високорозвинених країн світу (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада). Лідери цих країн регулярно зустрічаються для обговорення спільних економічних проблем і намагаються узгоджувати свою політику. Єврокомісія має у G7 статус спостерігача.

Відкриття Генерального консульства Канади в Києві. Зліва направо на передньому плані: міністр закордонних справ України Анатолій Зленко, Генеральний консул Канади в Україні Нестор Гайовський, міністр закордонних справ Канади Барбара МакДугалл. 9 вересня 1991 р.

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

• спроби союзного керівництва зберегти СРСР і протидії цьому з боку влади УРСР;
• процеси, які сприяли проголошенню незалежності України.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

1991 р. — створення Меджлісу кримськотатарського народу.

24 серпня 1991 р. — ухвалення Акта проголошення незалежності України.

1 грудня 1991 р. — проведення Всеукраїнського референдуму та виборів Президента України, обрання Л. Кравчука Президентом України.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Коли був прийнятий Акт проголошення державної незалежності України? 2. Хто був автором тексту Акта проголошення державної незалежності України? 3. Коли Л. Кравчука було обрано Президентом України? Одночасно з яким процесом це відбулося? 4. Що таке «новоогарьовський процес»? Яку роль він відіграв у спробі державного перевороту в СРСР у серпні 1991 р.? 5. Із якими подіями пов’язане обрання Меджлісу кримськотатарського народу? Хто став його головою? 6. Які держави першими визнали незалежність України?

7. Поясніть, у чому полягали спроби союзної влади зупинити процеси демократизації та розпаду СРСР. 8. Опишіть послідовність змін у політичному житті України в 1990—1991 рр. У чому полягав їхній суперечливий характер? 9. Чи можна стверджувати, що спроба державного перевороту в серпні 1991 р. прискорила проголошення незалежності України? Чому?

10. Охарактеризуйте роль і місце України в загальносоюзних суспільно-політичних процесах у 1991 р. 11. Створіть плакат (постер), який пояснює сутність понять «державна незалежність», «суверенітет». 12. Доведіть закономірність процесу розпаду СРСР як імперії та відродження національної держави України. 13. Проаналізуйте передумови й процес відновлення Кримської АРСР. Визначте та охарактеризуйте його наслідки. 14. Групова робота в класі. Підтвердьте фактами твердження, що проголошення незалежності продовжувало тисячолітню традицію державотворення в Україні. 15. Вивчіть основні етапи політичної діяльності В. Чорновола, І. Юхновського, Л. Лук’яненка (на вибір). Визначте, у чому полягали та під впливом яких подій, процесів, явищ формувалися їхні світоглядні позиції. Уявіть, якби вони мали можливість у той час вести сторінку в соцмережах, який вигляд вона б мала в день прийняття Акта проголошення незалежності України. Створіть проєкт такої сторінки від імені одного з діячів. 16. Пригадайте, якими були результати Української революції. Доведіть, що сучасна незалежна Україна є державотворчим спадкоємцем Української Народної Республіки. 17. Колективна робота в класі. Згадуючи про події проголошення незалежності України, громадсько-політичний діяч В. Яворівський зазначав: «Ситуація була дуже гострою. Суспільство було налаштоване проти них [комуністів], тож багато комуністів проголосували за незалежність саме через страх». Чи згодні ви з такою думкою? Поясніть чому.

Демонтаж пам’ятника В. Леніну у Львові. 14 вересня 1990 р.

Узагальнення знань за розділом IV. Відновлення державної незалежності України, її роль у розпаді Союзу Радянських Соціалістичних Республік

1. Складіть перелік подій з історії України цього періоду, які ви вважаєте найважливішими. Обґрунтуйте свій вибір.

2. Поясніть значення термінів і понять: «перебудова», «гласність», «прискорення», суверенітет, системна криза, плюралізм, інфляція, неформальні організації, «революція на граніті».

3. Покажіть на відповідних картах атласу: 1) міста, де були утворені громадські неформальні об’єднання — Український культурологічний клуб, Товариство Лева, Українська Гельсінська спілка, товариство «Меморіал»; 2) населені пункти республіки, де влітку 1988 р. відбулися мітинги; 3) місто, де відбувся перший в Україні політичний мітинг; 4) головні населені пункти, через які проходила акція «Українська хвиля» (Живий ланцюг); 5) кордони незалежної України.

4. Назвіть імена тогочасних видатних українських діячів і діячок. У чому ви вбачаєте їхній внесок в історію України цього періоду?

5. Складіть синхроністичну таблицю подій в Україні, Європі та світі у 1985—1991 рр.

6. За додатковими джерелами знайдіть і проаналізуйте різні точки зору щодо процесів «перебудови» в Україні.

7. Визначте і проаналізуйте основні чинники, особливості й тенденції розвитку українського суспільства в 1985—1991 рр. Порівняйте процеси та явища суспільного життя в УРСР та інших радянських республіках у цей період.

8. Які політичні реформи були здійснені в роки «перебудови»? Охарактеризуйте їхні результати та наслідки.

9. Якими, на вашу думку, були основні причини розпаду СРСР й утворення незалежної України? Наведіть факти, що підтверджують вашу відповідь.

10. Складіть розгорнутий план за темою «Суверенітет УРСР. Проголошення незалежності України».

11. Автори дослідження «Історія України: неупереджений погляд» В. Петровський, Л. Радченко та В. Семененко вважають, що Україна здобула самостійність шляхом «оксамитової» антикомуністичної, демократичної революції. Як ви ставитеся до цієї думки? Поясніть свою відповідь.

12. Український історик кінця ХХ — початку ХХІ ст. Ярослав Грицак зазначав: «Можу сказати, що комунізм упав напрочуд тихо. Усі думали, що він падатиме з лев’ячим ревом, гуркотом, а він впав тихо-тихо, із мишачим писком... Але склалося так, що стара еліта передала владу сама собі». Поясніть, як ви розумієте наведену думку. Чи поділяєте ви її?

Пам’ятна табличка зі словами Акта проголошення Незалежності України на постаменті Державного Прапора України, встановленого на честь 20-ї річниці Незалежності. Зміїв (Харківська область). 2011 р.

Практичне заняття за розділом IV

rnk.com.ua/107034

Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом IV

rnk.com.ua/107036