Навігація сайтом

Популярні підручники

Підручник » 11 клас » Історія України 11 клас » Культура України в повоєнний період

Культура України в повоєнний період

§ 5. Культура України в повоєнний період

Додаткові матеріали

rnk.com.ua/109512

НАВЧАЛЬНА МЕТА: з’ясувати, як розвивалася культура в тогочасній Україні.

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Якими були історичні умови розвитку культури України наприкінці 1920-х — у 1930-ті рр.? 2. Як відбувався розвиток освіти України в цей період? 3. Назвіть здобутки тогочасної української науки. 4. Визначте здобутки і втрати літератури й мистецтва України наприкінці 1920-х — у 1930-ті рр. 5. Що вам відомо за курсами інших навчальних дисциплін про здобутки культури України в перші повоєнні роки? 6. Яким було українське повсякдення в 1920—1930-х рр.?

1. Історичні умови розвитку культури

Якими були умови розвитку культури в тогочасній Україні?

Розвиток культури, як і раніше, фінансувався за залишковим принципом і перебував під жорстким ідеологічним тиском. Перемога СРСР у війні посилила розвиток у її суспільстві суперечливих процесів: з одного боку, зміцнення тоталітарного режиму, з іншого — зростання суспільної свідомості народу.

У роки війни мільйони українців за різних обставин потрапили за кордон (як остарбайтери, полонені, бійці радянської армії тощо). Вони не могли не помітити різниці між рівнем життя в СРСР і Європі. Крім того, війна продемонструвала їм аморальність та антигуманність тоталітарного режиму (як нацистського, так і комуністичного). Усе це вплинуло на світосприйняття людей. Українці сподівалися на поліпшення рівня життя і встановлення справедливого демократичного ладу (так само як й інші пригноблені народи СРСР). Проте сталінський тоталітарний режим прагнув зберегти панівне становище. Прояви національної самосвідомості, критичний підхід до явищ суспільного життя, відхилення від компартійних пропагандистських настанов із боку діячів культури влада часто вважала проявами українського «буржуазного націоналізму», «безрідного» космополітизму, антирадянської діяльності. В умовах радянської імперії це загрожувало людині моральним або фізичним знищенням.

2. Відновлення системи освіти

Яких змін у цей період зазнала освіта України?

Комуністичне керівництво приділяло значну увагу ідеологічному вихованню та контролю над молодим поколінням, тому одразу розпочало відновлення зруйнованих під час війни шкіл, закладів культури, наукових установ. Станом на 1950 р. довоєнну мережу шкіл майже відновили. Проте 16 тис. шкіл (33,2% від їхньої загальної кількості), у яких навчалося 1,67 млн дітей, змушені були організувати заняття у дві, а подекуди навіть у три зміни. Значна кількість цих закладів, особливо в сільській місцевості та робітничих селищах, розташовувалися в мало пристосованих для навчання приміщеннях.

А•Я Словник

«Буржуазний націоналізм» — термін, який використовували в СРСР щодо національно свідомих представників пригноблених радянських республік та інших держав.

Космополітизм — у радянському розумінні: ідеологія, яка проповідує байдуже ставлення до свого народу, Батьківщини, відмову від національних традицій і культур, патріотизму, заперечує державний і національний суверенітет; у сучасному розумінні: ідеологія, яка надає першість загальнолюдським цінностям над національними.

Цікаві факти

Для відбудови мережі шкіл радянська влада часто використовувала народну ініціативу, а потім звітувала про це як про власні досягнення.

Працівники й вихованці дитячого будинку в селі Івановичі Житомирської області. Кінець 1940 — початок 1950-х рр.

Поміркуйте, чому після Другої світової війни гостро стояла проблема дітей-сиріт.

Перший урок у 1-А класі Київської жіночої середньої школи №33 1 вересня 1949 р. У 1943—1954 рр. було роздільне навчання хлопців і дівчат

Повоєнне життя потребувало освічених спеціалістів, тож запровадили вечірні школи для навчання дорослих (навчання після роботи). Однак навіть там навчальний процес був перенасичений комуністичною пропагандою, якість навчання не була високою. З’явилися також різноманітні навчальні курси для дорослих і професійні заочні школи.

РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1940 — НА ПОЧАТКУ 1950-х рр.

Відбудова закладів освіти, науки і культури

«Культурна революція» на західноукраїнських землях

Ідеологічний наступ. «Ждановщина»

• Відновлення зруйнованих і будівництво нових закладів освіти для ідеологічного впливу на населення.

• Створення мережі культурно-мистецьких установ для поширення тоталітарної радянської ідеології

• Примусова ліквідація неписьменності серед дорослого населення.

• Насаджування комуністичної тоталітарної ідеології.

• Створення освітніх установ для поширення комуністичної пропаганди

• Боротьба проти українського національно-визвольного руху як прояву «буржуазного націоналізму».

• Репресивно-тоталітарна кампанія боротьби з «космополітизмом і низькопоклонством перед Заходом» у літературі та мистецтві.

• «Лисенківщина» в галузі біології як наступ тоталітаризму на наукову інтелігенцію

Працюємо в парах. Які з наведених особливостей розвитку культури, на вашу думку, негативно впливали на її розвиток? Чому? Поверніться до цього завдання після розгляду матеріалу параграфа та доповніть таблицю. Порівняйте попередні й остаточні результати його виконання.

У 1953 р. відбувся перехід до обов’язкової семирічної освіти. Проте влада не поспішала забезпечити необхідну базу під це — не вистачало приміщень, учителів, навчальних посібників, підручників тощо. Як і в довоєнні роки, тоталітарний режим прагнув перетворити школу на знаряддя контролю над учнівською молоддю. Для цього активізували роботу піонерські й комсомольські організації. Прищеплення відданості Й. Сталіну та нав’язування тоталітарної ідеології стали найважливішими завданнями школи.

Учні початкових класів дорогою до школи. Хутір Очеретувате Запорізької області. Початок 1950-х рр.

Працюємо в парах. 1. Обговоріть і з’ясуйте, яку інформацію про життя школярів сільської місцевості початку 1950-х рр. можна отримати за ілюстрацією. Висловіть припущення про умови навчання школярів у повоєнні роки. 2. Запитайте рідних та знайомих старшого покоління про умови їхнього навчання в школі. Із якими труднощами вони стикалися? Як це відбивалося на навчанні? Результат роботи презентуйте в класі на наступному уроці.

Зверніть увагу

У повоєнні роки компартійна влада активно скорочувала кількість шкіл з українською мовою викладання. Натомість кількість шкіл із російською мовою навчання збільшилася в 1,5 разу. Станом на 1953 р. в українськомовних школах навчалися 1,4 млн, а в російськомовних і мішаних — 3,9 млн дітей. Школи національних меншин (польські, угорські, румунські тощо) переводили на російську мову.

Протягом четвертої п’ятирічки загалом було відновлено систему вищої освіти. Після війни провели примусову реорганізацію: кількість закладів вищої освіти в УРСР зменшилася порівняно з довоєнним періодом, а кількість студентів зросла з 99 до 325 тис. осіб (на 1956 р.). Викладання в більшості закладів вищої освіти здійснювалося російською мовою та супроводжувалося ідеологічною обробкою.

Працюємо разом. За допомогою методу «Коло ідей» проаналізуйте умови розвитку культури в Україні та охарактеризуйте зміни, яких зазнала освіта в цей період.

3. Розвиток науки

У повоєнні роки відновили роботу науково-дослідні установи УРСР. В умовах розгортання «холодної війни» передусім їх залучали для розбудови та вдосконалення військово-промислового комплексу СРСР. Якщо в 1945 р. в республіці налічувалося 267 науково-дослідних установ, то в 1950 р. — уже 462, зокрема понад 30 академічних інститутів. Зміцнювалася, хоча й повільно, їхня матеріально-технічна база. Кількість науковців в Україні в 1950 р. досягла 22,3 тис. осіб. Головною науковою установою України залишалася Академія наук УРСР, яку після смерті академіка Олександра Богомольця в 1946 р. очолив академік Олександр Палладін.

Студенти-фронтовики на лекції в університеті. 1940-ві рр.

МЕОМ (мала електронна обчислювальна машина) — перша в СРСР і Європі електронна аналогова обчислювальна машина. 1950 р.

Яку інформацію про вигляд МЕОМ надає ілюстрація?

Виступ Т. Лисенка. 1948 р.

А•Я Словник

Військово-промисловий комплекс — сукупність підприємств та організацій країни, які виготовляють озброєння й військову техніку для потреб власних збройних сил і на експорт.

«Лисенківщина» — політична кампанія в СРСР, пов’язана із запереченням генетики як науки, переслідуванням вчених-генетиків і тимчасовою забороною відповідних досліджень у СРСР.

Вчені мали демонструвати відданість панівній ідеології та особисто Й. Сталіну. Однак при цьому чимало з них досягли значних успіхів у дослідженнях у галузях фундаментальних наук, наблизивши їх до потреб господарства.

Продовжував плідно працювати видатний лікар-офтальмолог академік Володимир Філатов.

Під керівництвом Сергія Лебедева в Києві в 1948—1951 рр. створили першу в Європі аналогову обчислювальну машину.

Завдяки новій автоматичній технології зварювання та матеріалам, а також обладнанню недобудованого в роки Другої світової війни газопроводу «Дашава—Варшава—Берлін» за короткий час у 1948 р. спорудили газопровід «Дашава—Київ» (завершено у 1948 р. і який того самого року було продовжено до Москви). Значним технічним досягненням стала побудова в 1953 р. найбільшого на той час у світі суцільнозварного моста через Дніпро завдовжки понад 1,5 км (міст імені Патона в Києві).

Проте майже всі визначні досягнення науки і техніки були зроблені в галузях, що стосувалися військового або суміжного з ним виробництва.

Цікаві факти

Дослідження зоряного неба в тогочасній Україні зазнавало російщення. Так, замість українських народних назв сузір’їв вживали грецькі й латинські назви в перекладі російською мовою: «Божа дорога» — «Галактика», «Пасіка» — «Кассіопея», «Косарі» — «Пояс Оріона», «Стожари» — «Скупчення Плеяди», «Дівчина з відрами» — «Орел», «Криниця» — «Дельфін», «Чепіги» — «Голова Тельця» тощо.

Міст імені Патона. Сучасний вигляд

Цікаві факти

За часів перебування при владі в СРСР Й. Сталіна з’явилася радянська ідеологічна інтерпретація перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Відповідно до неї саме СРСР заплатив високу ціну та одноосібно здобув перемогу. Участь союзників СРСР у війні подавали як другорядну обставину, що не мала вирішального значення. Таке тлумачення суттєво відрізнялося від бачення цих подій на Заході. Там вважали, що перемогу над нацизмом здобули спільними зусиллями антигітлерівської коаліції. При цьому західні країни беззаперечно визнавали, що найбільших втрат у війні зазнав СРСР.

Значної шкоди розвитку науки (особливо генетики) завдала «лисенківщина» — явище в СРСР, яке супроводжувалося засиллям у науці людей споживацького нахилу під прикриттям комуністичної ідеології. Президент Всесоюзної академії сільськогосподарських наук Трохим Лисенко оголосив ген «міфічною частинкою», а своє бачення питань спадковості, мінливості, видоутворення назвав «мічурінським ученням» (за ім’ям російського селекціонера Івана Мічуріна). Свою позицію Т. Лисенко аргументував не науковими фактами, а ідеологічними тоталітарними висловами, запозиченими з «Короткого курсу історії ВКП(б)». Підтриманий Й. Сталіним, він пообіцяв, що за допомогою його власної методики виведення нових видів рослин і порід худоби можна буде за короткий час виробити величезну кількість сільськогосподарської продукції. Так з’явився сорт пшениці «Сталінська гілляста», а українських корів начебто для збільшення жирності молока годували какао.

Унаслідок переслідувань генетиків у 1947—1948 рр. репресій зазнали вчені-біологи Д. Третьяков, М. Гришко, І. Шмальгаузен, І. Поляков, Л. Делоне. Це на багато років загальмувало розвиток біологічної науки та спричинило її відставання від країн Заходу. Генетику як науку відродили в СРСР лише в 1964 р.

4. Розвиток літератури і мистецтва

У 1940—1950-х рр. з’явилося чимало творів, що залишили помітний слід у художній культурі українського народу.

Популярність у повоєнні роки здобула творчість Олеся Гончара, автора трилогії «Прапороносці», повісті «Земля гуде». Плідно творили в цей період прозаїки Василь Козаченко, Юрій Яновський, письменник і кінорежисер Олександр Довженко, гуморист Остап Вишня, поети Максим Рильський, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Леонід Первомайський, художники та художниці Михайло Дерегус, Олексій Шовкуненко, Тетяна Яблонська, композитори Костянтин Данькевич, Борис Лятошинський, Юлій Мейтус. На театральних сценах міст республіки продовжували виступати Амвросій Бучма, Борис Гмиря, Наталія Ужвій та Гнат Юра.

Зверніть увагу

Усі митці УРСР у своїй творчості не могли виходити за межі комуністичної ідеології, вказівок партії, особисто Й. Сталіна. Вони мусили використовувати лише один творчий метод — соціалістичний реалізм.

Національний музей Тараса Шевченка в Києві

Пам’ятник Тарасу Шевченку «Прометей» на фасаді музею

Навчальний фільм

rnk.com.ua/109548

Перегляньте відеоролик «За що знищили О. Довженка» і виконайте завдання до нього.

У 1949 р. у Києві було відкрито державний музей Т. Шевченка, творчий доробок якого використовувала у своїй пропаганді компартійна влада. У 1951 р. у столиці республіки з’явився перший в УРСР телевізійний центр, а наступного року розпочав роботу планетарій.

На цей несприятливий для української культури період припав творчий злет української майстрині народного декоративного живопису, представниці наївного мистецтва Катерини Білокур. Її твори регулярно демонстрували на виставках у Полтаві, Києві та інших містах. У 1954 р. на Міжнародній виставці в Парижі картини художниці «Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» увійшли до експозиції радянського мистецтва.

Графік Ніл Хасевич (автопортрет) і його тематичні роботи

Цікаві факти

Іспанський художник Пабло Пікассо високо оцінював творчість української художниці К. Білокур. Побачивши її роботи, він сказав: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї весь світ».

Хата в Богданівці. 1955 р. Художниця К. Білокур

Розвиток українського кінематографу в перші повоєнні роки, як і раніше, був підпорядкований потребам радянської пропаганди й принципам соціалістичного реалізму. Тогочасні фільми («Подвиг розвідника», «Тарас Шевченко» тощо), уславлені майстерною грою українських акторів М. Романова, А. Бучми, Д. Мілютенка та інших, знецінювалися відвертою комуністичною пропагандою.

5. «Ждановщина» в УРСР

Яким був вплив «ждановщини» на культурне життя тогочасної України?

У повоєнний період пропаганда намагалася поєднати комуністичну ідеологію з ідеєю виняткової ролі російського народу у світовій історії. На кожен винахід західного вченого радянські пропагандисти знаходили росіянина, який наче висловив цю думку раніше, а кожному видатному державному діячеві Заходу протиставляли російського.

Нове ідеологічне підґрунтя сталінського режиму мало особливо негативні наслідки для українства. У 1950 р. Й. Сталін заявив, що російська, українська й білоруська мови мають спільне походження від «давньоруської мови». У 1952 р. академік Володимир Мавродін сформував концепцію «єдиної давньоруської народності».

Ці та інші явища радянської дійсності відображали тоталітарний характер режиму з притаманним йому «культом особи» вождя. Його заяви щодо будь-якої сфери життя держави не підлягали обговоренню й критиці.

Зверніть увагу

Тогочасний відомий за межами України український художник Ніл Хасевич як член ОУН та Української головної визвольної ради поєднував свою творчість з активною участю в українському національно-визвольному русі. Його гравюри із зображенням епізодів героїчної боротьби УПА потрапляли до делегатів Генеральної Асамблеї ООН, іноземних дипломатів. Художник мав інвалідність, перебував у підпіллі, переховуючись від радянських каральних органів. Він писав: «Я не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива... Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються...». У 1952 р. Н. Хасевич загинув під час бою з угрупованням органів державної безпеки СРСР.

А•Я Словник

«Культ особи» — перебільшення заслуг людини, яка посідає найвище місце в суспільній, релігійній або політичній ієрархії та відіграє роль її лідера.

«Ждановщина» — радянська політика в культурно-ідеологічній сфері, основи якої сформулював компартійний діяч А. Жданов у 1946 р.

Формалізм — напрям у літературі та мистецтві, який визнає пріоритетність зовнішньої форми над змістом творчості.

У суспільно-політичному житті СРСР виникло явище, яке назвали за іменем його ініціатора, компартійного теоретика з ідеології Андрія Жданова, — «ждановщина». Цю доктрину впроваджували в культурному житті СРСР у 1946—1952 рр. Вона полягала в посиленні втручання сталінського тоталітарного режиму у сфери ідеології, науки, літератури, мистецтва з метою встановлення репресивного контролю над духовним розвитком пригнобленого імперським пануванням суспільства. Відповідно до уявлень А. Жданова світ поділявся на «імперіалістичний», очолюваний США, та «демократичний», очолюваний СРСР. Усі радянські митці у творчості мали дотримуватися компартійної лінії, відступ від якої жорстоко переслідували.

У СРСР було розпочато боротьбу з «безідейністю, безпринциповістю, формалізмом, космополітизмом і низькопоклонством перед Заходом», «буржуазним націоналізмом». Протягом 1946—1951 рр. прийняли 12 компартійних рішень з ідеологічних питань. Першими були постанови «Про журнали “Звезда” і “Ленинград”» (спрямовані проти творчості поетеси А. Ахматової та письменника М. Зощенка), «Про кінофільм “Велике життя”». Пізніше також з’явилися постанови «Про перекручення і помилки у висвітленні української літератури в “Нарисі історії української літератури”», «Про журнал сатири і гумору “Перець”», «Про журнал “Вітчизна”», «Про репертуар драматичних і інших театрів України» тощо.

Для «зміцнення керівництва» українською партійною організацією до Києва направили Л. Кагановича. Він розгорнув боротьбу з українським «буржуазним націоналізмом». Фактично саме зусиллями Л. Кагановича була підготовлена велика «справа», жертвою якої мали стати деякі представники тогочасної української інтелігенції А. Малишко, Петро Панч, М. Рильський, Ю. Яновський та інші. Проте після відкликання Л. Кагановича до Москви цю кампанію режим не здійснив.

Кампанія цькування літераторів, митців, учених мала посилити культурно-ідеологічну ізоляцію радянського суспільства від західного світу, протиставити інтелігенцію іншим соціальним верствам, поширити шовіністичні імперські та антисемітські настрої, пришвидшити процес російщення, створити образ «внутрішнього ворога», необхідного тоталітарному режиму.

Меморіальна дошка, присвячена Леоніду Первомайському. Київ. 1974 р.

Цікаві факти

Поета Леоніда Первомайського (справжнє ім’я Ілля Гуревич) звинуватили в сіонізмі за фронтовий вірш, у якому наче йшлося про Сінай, що розташований на Сінайському півострові (зараз Єгипет). Насправді ж у творі було згадане румунське місто Сіная, повз яке проходили радянські війська в роки війни.

Загальні збори Наукового товариства імені Т. Шевченка в Європі. Сарсель (Франція). 1952 р.

Цькування так званих космополітів започаткувала редакційна стаття «Про одну антипатріотичну групу театральних критиків», надрукована в січні 1949 р. у газеті «Правда». Її відлунням в Україні стало навішування ярликів «безрідних космополітів» на місцевих літературних і театральних критиків.

Боротьба з космополітизмом супроводжувалася масовими репресіями проти єврейської інтелігенції. Матеріали справ, сфабрикованих радянськими спецслужбами, твердили, що її представники начебто намагалися здійснити змову в інтересах світового імперіалізму та сіонізму й відокремити від СРСР Крим. Представників єврейської національності звільняли з освітніх і наукових установ, забороняли друкувати їхні твори, заарештовували тощо.

Вершиною боротьби з космополітизмом стали вбивство відомого громадського і культурного діяча, лідера радянського єврейства Соломона Міхоелса та розгром Єврейського антифашистського комітету.

Політика влади щодо єврейського населення мала характер державного антисемітизму.

На початку 1950-х рр. виникла нова хвиля звинувачень проти української інтелігенції. Цькуванню було піддано не лише письменників, а й композиторів (Б. Лятошинський, К. Данькевич) і науковців. Особливо жорсткої критики компартійної влади зазнав В. Сосюра через вірш «Любіть Україну» (1944 р.), який оголосили «ідейно порочним твором».

Постанова ЦК КП(б)У «Про перекручення та помилки у висвітленні історії української літератури в “Нарисі історії української літератури”» у газеті «Літературна Україна». 24 серпня 1946 р.

Зверніть увагу

Кампанія боротьби з космополітизмом мала негативні наслідки для розвитку культури: у літературі й театрі зникло поняття мистецької школи; поглибилася ізоляція від надбань світової культури; театральна та літературна критика із засобу стимулювання творчого розвитку перетворилася на засіб утримання митців у межах офіційної ідеології; було посилено обмеження свободи творчості.

А•Я Словник

Державний антисемітизм — політика дискримінації щодо єврейського населення, яка полягала в обмеженні його політичних і громадянських прав.

Навчальний фільм

rnk.com.ua/109549

Перегляньте відеоролик «Як і чому Москва полювала на євреїв» і виконайте завдання до нього.

Будинок Української вільної академії наук у Нью-Йорку (США). Сучасний вигляд

Зверніть увагу

Одним із найкращих літературних творів тогочасної української діаспори став роман І. Багряного «Сад Гетсиманський». У ньому автор, який багато років провів у таборах ГУЛАГу, змалював трагізм беззахисної людини й знущання з неї влади в СРСР. В Україні роман вийшов друком у 1990 р. Через рік І. Багряному було посмертно присвоєно Державну премію імені Т. Шевченка.

Обкладинка першого видання твору І. Багряного. 1950 р.

Політика «ждановщини» призвела до гальмування розвитку науки, літератури й мистецтва, спричинила репресії та численні негативні явища в середовищі інтелігенції. Сталінський режим остаточно протиставив себе народу, принизив патріотичне піднесення років війни, придушив перші сміливі паростки відродження української національної культури. Крім того, «ждановщина» посилила відірваність радянських митців від досягнень світової культури, конфронтаційність зовнішньої політики СРСР.

6. Культурні здобутки української діаспори

Якими були досягнення культури тогочасної української діаспори?

Українська діаспора в цей час також зробила вагомий внесок у розвиток національної культури. Наприкінці 1945 р. у німецькому місті Аугсбург виникла Українська вільна академія наук. Своєю головною метою вона вважала об’єднання інтелектуальних сил української діаспори. Із 1949 р. академія працювала в Канаді, а з 1950 р. — у США.

У 1947 р. у Мюнхені (Німеччина) відновило діяльність Наукове товариство імені Т. Шевченка (НТШ). Через два роки, у 1949 р., воно розпочало видання багатотомної «Енциклопедії українознавства». В Україні її перевидали лише в роки незалежності.

У науці здобули визнання праці таких вчених, як Дмитро Чижевський, Іван Мірчук, Володимир Кубійович, Мирослав Прокоп, Василь Верига та інші.

У літературі уславилися поет, есеїст, критик і публіцист Євген Маланюк, поет, перекладач, художник, мистецтвознавець Святослав Гординський, письменник Іван Багряний та інші. У музичному мистецтві найвідомішим був композитор Антін Рудницький.

Працюємо в малих групах. 1. За допомогою методу «Кластери» систематизуйте та осмисліть, як розвивалися наука та культура цієї доби. 2. Навчальний мініпроєкт. За допомогою додаткових джерел підготуйте повідомлення з презентацією про культурні здобутки української діаспори.

CФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

характерні ознаки розвитку культури України в умовах перебування під гнобленням тоталітарної радянської імперії в повоєнний період.

Працюємо з хронологією

1945 р. — Створення Української вільної академії наук.

1947 р. — Відновлення діяльності Наукового товариства імені Т. Шевченка (НТШ).

1949 р. — Початок видання «Енциклопедії українознавства».

1949 р. — Відкриття в Києві Державного музею Т. Шевченка.

1953 р. — Спорудження в Києві моста імені Патона

Запитання і завдання

Знаємо і розуміємо

1. Хто очолив у 1946 р. Академію наук УРСР?

А О. Богомолець
Б Є. Патон
В В. Вернадський
Г О. Палладін

2. Коли в Києві виник перший в УРСР телевізійний центр? Про що це свідчило?

3. Укажіть у клітинках відсутні літери та отримайте назву кампанії з переслідування вчених-генетиків у СРСР.

Застосовуємо і аналізуємо

4. Як можна використати історичну карту для вивчення української культури повоєнного періоду? Наведіть приклади.

5. Завдання з хронології. 1) Складіть перелік подій, які відбулися в країнах Заходу та Центрально-Східної Європи в рік початку видання «Енциклопедії українознавства». 2) Коли відзначали 75-річчя відновлення діяльності Наукового товариства імені Т. Шевченка?

6. Наведіть факти, що підтверджують або спростовують твердження «Сталінська тоталітарна система постійно намагалася утримувати культуру України в суворих ідеологічних межах».

7. Чи погоджуєтеся ви з тим, що «ждановщина» завдала величезного удару розвитку української культури? Чому?

8. Підготуйте есе за однією із запропонованих тем: 1) «Боротьба з українським “буржуазним націоналізмом”: переслідування українських митців»; 2) «Постать Катерини Білокур у романі В. Яворівського “Автопортрет з уяви”».

9. Працюємо в парах. Складіть таблицю «Культура України в повоєнний період». Зробіть узагальнений висновок.

Галузь	Досягнення	Втрати

Узагальнюємо і оцінюємо

10. Працюємо разом. За допомогою методу «Коло думок» обговоріть усім класом, яким був внесок української діаспори в розвиток культури України цього періоду.

11. Наведіть аргументовану оцінку повсякденного життя населення України в повоєнні часи.

12. Працюємо в малих групах. За додатковими джерелами підготуйте повідомлення-довідку про життя і творчість діячів української науки і культури (на вибір): О. Палладін, С. Лебедєв, В. Філатов, О. Богомолець, К. Білокур, Н. Хасевич, Т. Яблонська.