§ 7. Суспільно-політичне життя в УРСР

Додаткові матеріали

rnk.com.ua/109514

НАВЧАЛЬНА МЕТА: охарактеризувати суспільно-політичне життя УРСР часів десталінізації.

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Що таке лібералізація? 2. Наведіть приклади здійснення лібералізації суспільно-політичного життя. 3. Що таке «культ особи»? 4. Назвіть прояви «культу особи» Й. Сталіна в СРСР.

1. XX з’їзд КПРС і початок лібералізації

• Яку роль відіграли рішення ХХ з’їзду КПРС у розгортанні лібералізації в СРСР?

Важливим кроком лібералізації радянського суспільства став XX з’їзд КПРС, що відбувся в лютому 1956 р. На закритому засіданні М. Хрущов виступив із доповіддю «Про “культ особи” і його наслідки». У ній він піддав критиці діяльність Й. Сталіна.

М. Хрущов представив Комуністичну партію як постраждалу від сталінських репресій сторону. Він назвав імена 23 репресованих партійно-радянських діячів. Про сталінські злочини, не пов’язані з репресіями керівників партії, зокрема Голодомор 1932—1933 рр., що став геноцидом українського народу, не йшлося. Винятком була згадка про депортації окремих народів СРСР.

Цю доповідь не обговорювали. З’їзд обмежився прийняттям постанови в декілька рядків. У ній засуджували переважно зовнішні прояви тоталітарного режиму («культ особи») та репресії проти партійних і військових діячів. Проте це швидше маскувало, ніж викривало сутність сталінського режиму. Політика примусового соціалістичного будівництва, як і раніше, не підлягала критиці.

Проте навіть таке обмежене заперечення «сталінського міфу» позитивно вплинуло на суспільну свідомість населення.

2. Розгортання десталінізації в УРСР

• Визначте факти, пов’язані з розгортанням десталінізації в суспільно-політичному житті тогочасної України.

Основна частина партійної бюрократії не була готова до таких змін. Чимало людей були особисто причетні до сталінських репресій. Критику «культу особи» вони сприймали як наклеп на радянську владу і намагалися припинити викриття злочинів сталінського режиму як шкідливу для розвитку країни кампанію, що посилить небезпеку поширення українського «буржуазного націоналізму». Керівник республіканської партійної організації О. Кириченко надіслав доповідну записку до Москви, де переважали схожі думки. Щоб пригальмувати процес десталінізації, у 1956 р. влада прийняла постанову «Про подолання “культу особи” і його наслідків». У ній наголошували, що «культ особи» був лише проявом рис характеру Й. Сталіна, а не відображенням вад радянської влади. Компартійне керівництво вочевидь не бажало відмовлятися від моделі тоталітарного режиму.

Виступ М. Хрущова на ХХ з’їзді КПРС. 1956 р.

Цікаві факти

Після XX з’їзду в УРСР, як і в інших республіках СРСР, розгорнули кампанії з демонтажу численних пам’ятників Й. Сталіну. Присвячені йому музеї закривали, перейменовували названі на його честь населені пункти, вулиці, установи, підприємства, школи, колгоспи тощо. Так, у листопаді 1961 р. Сталінську область було перейменовано на Донецьку, а місто Сталіно — на Донецьк.

Британська карикатура на підсумки XX з’їзду КПРС. 1950-ті рр.

Визначте головний зміст карикатури.

А•Я Словник

Децентралізація — система управління, за якої частина функцій центральної влади переходить до місцевих органів самоуправління.

В Україні процес десталінізації відбувався повільніше, ніж у союзному центрі. Так, у республіканських періодичних виданнях лише згодом з’явилися критичні матеріали про сталінські часи. Зміст більшості публікацій був дуже поміркованим і містив лише обережну оцінку окремих недоліків. У столиці УРСР перший мітинг на підтримку десталінізації відбувся в Київському педагогічному інституті. У Львові ліквідували Сталінський район.

У липні 1956 р. в пресі УРСР з’явилися перші повідомлення про реабілітацію українських письменників — жертв сталінського терору та невиправдано забутих, засуджених як «буржуазних націоналістів»: Василя Еллана-Блакитного, Василя Чумака, Григорія Косинки, Олеся Досвітнього, Мирослава Ірчана, Івана Микитенка та інших. Організували кампанію з реабілітації таких видатних українських митців, як режисер театру Лесь Курбас, драматург Микола Куліш.

Будівля міської ради в Житомирі. 1958 р.

До листопада 1959 р. Комітет державної безпеки (КДБ) і прокуратура УРСР переглянули справи 5481 особи, засуджених у сталінські роки. Із них фактично виправдали 2684 особи, або 49%. Реабілітації не підлягали українці, що «співпрацювали з нацистськими окупантами» в роки війни, активні діячі ОУН та УПА, жертви політичних репресій до 1934 р., а також усі засуджені за звинуваченнями в українському «буржуазному націоналізмі». На депортоване під час колективізації селянство, виселене із західних областей України, кримських татар, німців та представників інших етнічних груп реабілітація також не поширювалася.

Влітку 1957 р. у владній верхівці сформувалася опозиція, яку утворили колишні наближені до Й. Сталіна особи: Лазар Каганович, В’ячеслав Молотов і Георгій Маленков. Вони закидали М. Хрущову, що той сам був учасником та організатором репресій, а тому критика Й. Сталіна від нього є лицемірством. Проте ця спроба усунути М. Хрущова від влади зазнала невдачі. Першого секретаря врятував маршал Георгій Жуков. Він заявив: «Армія проти цього рішення [зміщення М. Хрущова], і жоден танк не рушить без мого наказу». Керівництво України на чолі з О. Кириченком також підтримало М. Хрущова. Як подяку за це його перевели працювати до союзного центру. Компартійну організацію в УРСР очолив Микола Підгорний.

Довідка про реабілітацію. 1958 р.

Цікаві факти

У результаті реабілітації з 949 тис. політичних в’язнів ГУЛАГу (дані за 1954 р.) навесні 1959 р. в радянських концтаборах і колоніях залишилося 11 тис. осіб, яких утримували там за «контрреволюційні злочини». В Україну до 1957 р. повернулися 65534 члени ОУН, УПА та звинувачені в підтримці. На початку 1960-х рр. М. Хрущов оголосив, що в країні немає політичних в’язнів. Однак саме в цей час розпочався дисидентський рух і з’явилися нові в’язні.

Працюємо в малих групах. За допомогою методу «Групове обговорення» визначте: 1) роль рішень XX з’їзду КПРС у процесах лібералізації в СРСР; 2) факти, що вплинули на розгортання десталінізації в Україні.

Голосування на Пленумі ЦК КПРС за відставку М. Хрущова. 14 жовтня 1964 р.

Чому стала можливою відставка М. Хрущова?

3. Зміни в керівництві УРСР. Відставка М. Хрущова

• Які зміни відбулися в республіканському і союзному компартійному керівництві?

Суперечливі дії М. Хрущова часто викликали невдоволення серед його оточення. До того ж економічна ситуація в УРСР погіршувалася, зокрема через низку ризикованих кроків: масштабні експерименти з підняття цілини, масове вирощування кукурудзи, реорганізація владних структур тощо.

Останньою краплею стала адміністративна реформа М. Хрущова. Він скасував райкоми, а обкоми розділив на виробничі й сільськогосподарські; створив ради народного господарства, до яких перейшла частина повноважень компартійної (партійно-державної) номенклатури.

У 1963 р. М. Підгорного перевели до Москви. Новим керівником республіканської компартійної організації призначили Петра Шелеста.

Скориставшись відсутністю М. Хрущова, який перебував на відпочинку, деякі представники компартійної верхівки в Москві виступили проти нього. 14 жовтня 1964 р. М. Хрущова звільнили з посади «у зв’язку з похилим віком і погіршенням стану здоров’я». М. Хрущова звинуватили в зосередженні у своїх руках «великої влади», а також безконтрольності, волюнтаризмі та помилках у діяльності.

Усунення М. Хрущова від влади стало в радянській історії випадком мирного передання верховної влади. Першим секретарем ЦК КПРС став Л. Брежнєв, а головою Ради міністрів СРСР — О. Косигін.

А•Я Словник

Компартійна (партійно-державна) номенклатура — привілейована верхівка, еліта, відносно закрита соціальна група в країнах із комуністичним і тоталітарним режимами. У науковий обіг цей термін запровадив югославський опозиціонер, критик комуністичного режиму, письменник і дисидент Мілован Джилас.

Цікаві факти

На початку 1960-х рр. в УРСР відбулося кілька масових виступів робітництва проти комуністичних порядків на підприємствах Києва, Харкова, Черкас, Краматорська та інших міст. Виступи були нетривалими й припинилися після втручання місцевих органів влади.

У 1962 р. в Донецьку та Жданові (зараз Маріуполь) відбулися значні робітничі страйки й маніфестації через різке підвищення цін на м’ясо й молоко.

У Новочеркаську (Росія) це навіть призвело до масштабного повстання, під час якого загинули 24 людини. Наступного року в Одесі робітники відмовилися вантажити масло, що відправляли як «братерську допомогу» на Кубу. У 1963 р. через страйки й заворушення на тиждень запровадили воєнний стан у Кривому Розі. Загалом у 1961—1964 рр. відбулося 11 великих народних виступів.

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

• обмеженість і непослідовність здійснення лібералізації суспільно-політичного життя УРСР у період десталінізації.

Працюємо з хронологією

1956 р. — Початок в СРСР кампанії з викриття «культу особи» Й. Сталіна.

Запитання і завдання

Знаємо і розуміємо

1. Коли і чому в СРСР розпочали кампанію з викриття «культу особи» Й. Сталіна?

2. Додайте відсутні літери та визначте сучасну назву міста України, яке раніше мало назву Сталіно.

Застосовуємо і аналізуємо

3. Завдання з хронології. Складіть перелік подій, що відбувалися в рік проголошення керівництвом СРСР кампанії з викриття «культу особи» Й. Сталіна в країнах Центрально-Східної Європи.

4. Яке значення для розгортання процесів десталінізації в СРСР мали рішення, прийняті компартійною верхівкою в 1956 р.? Поясніть свою думку.

5. Чи погоджуєтеся ви з думкою, що після 1956 р. процеси десталінізації в СРСР і відповідно УРСР поглибилися? Дайте аргументовану відповідь.

6. Яку позицію щодо відставки М. Хрущова посідала українська компартійна верхівка?

7. Працюємо в малих групах. За допомогою методу «Сенкан» охарактеризуйте поняття «десталінізація».

8. Працюємо в парах. Розпочніть складати таблицю «Розвиток УРСР в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства».

Узагальнюємо і оцінюємо

9. За допомогою методу «Плакат думок» дайте оцінку змінам, що відбувалися в Україні в 1961—1963 рр.

10. Працюємо разом. За допомогою методу «ПРЕС» виконайте проблемне завдання. Сучасні українські історики В. Баран та В. Даниленко щодо розгортання десталінізації зазначали: «Поступово долалися страхітливі наслідки режиму особистої влади, заснованого на терорі й насильстві. Крок за кроком розвінчувався образ “великого вождя”, створений апаратом пропаганди. Але процес десталінізації здійснювався непослідовно, часто підпорядковувався тактичним політичним потребам і розрахункам, що відображало як перехідний характер хрущовського правління, так і суперечливу натуру самого реформатора». Поясніть, як ви розумієте наведену думку. Наведіть факти, які її підтверджують.

11. Працюємо в малих групах. Створіть дописи в особистих щоденниках, які могли зробити представник компартійної номенклатури, робітник заводу, реабілітований український письменник про процеси десталінізації в Україні.