§ 9. Національно-визвольний рух. «Шістдесятництво»

Додаткові матеріали

rnk.com.ua/109516

НАВЧАЛЬНА МЕТА: установити особливості й прояви національно-визвольного руху та руху «шістдесятників» у період хрущовської «відлиги» в УРСР.

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Як відбувалося протистояння радянській владі в УРСР у перші повоєнні роки? 2. Назвіть цілі учасників українського національно-визвольного руху. 3. Які вимоги висували українські політичні в’язні у відкритому листі до ООН?

1. Український національно-визвольний рух у другій половині 1950-х рр. і боротьба влади з ним

• Якими були прояви українського національно-визвольного руху та способи боротьби влади з ним у цей період?

Навіть часткова лібералізація суспільно-політичного життя дала відчуття свободи. Люди прагнули продовжити демократичні зміни й домогтися незалежності України.

Першим документом, у якому з’явилися вимоги українського національно-визвольного руху, став відкритий лист українських політичних в’язнів мордовських концтаборів ГУЛАГу до ООН у 1955 р. Автори висловили протест проти дискримінації владою СРСР усього українського. Лист привертав увагу світової громадськості до безправного, пригнобленого становища України, обстоював нагальну необхідність «самовизначення Української соборної держави».

Однією з перших українських національно-визвольних організацій був Український революційний центр (УРЦ), який у своїх відозвах заявляв про намір боротися проти компартійно-радянської влади. У програмовому маніфесті УРЦ проголошували «тридцять принципів свободи»: запровадження демократичної системи, встановлення державних кордонів української нації в межах її етнічних земель, можливість засновувати різні політичні партії, «кожній нації — державність» тощо. УРЦ продовжив боротьбу ОУН та УПА з тоталітарною імперією СРСР.

Попередній етап антикомуністичної національно-визвольної боротьби в Україні завершився ліквідацією каральними органами осередків опору ОУН та УПА. У 1956 р., за статистикою КДБ УРСР, було ліквідовано останню активну групу УПА (за іншими відомостями, у 1960 р.).

Проте вже у 1958 р. в Станіславі (зараз Івано-Франківськ) працівники радянських органів безпеки викрили Об’єднану партію визволення України, яка наслідувала ідеологічні засади ОУН.

Зверніть увагу

Про масштаби переслідувань і репресії щодо українських борців із режимом тоталітарної імперії та комуністичною ідеологією свідчать офіційні дані цієї доби. За оприлюдненою статистикою, у 1954—1959 рр. зусиллями органів державної безпеки УРСР було ліквідовано «183 націоналістичні і антирадянські угруповання, притягнуто до судової відповідальності за антирадянську діяльність 1879 осіб, піддано різноманітним формам адміністративного переслідування 1300 осіб». Людей карали за статтею 62 Кримінального кодексу УРСР («антирадянська агітація та пропаганда»). Вона передбачала сім років ув’язнення та п’ять років заслання. Також було поширене покарання за статтею 187 («поширення наклепів на радянську дійсність») — до трьох років ув’язнення. Варто зазначити, що в законодавстві УРСР, як і в СРСР загалом, не було тлумачення понять «націоналістичний» та «антирадянський», і працівники органів державної безпеки вживали їх на власний розсуд.

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ (1953 — середина 1960-х рр.)

Визначте місце діяльності організацій українського національно-визвольного руху цього періоду.

Зверніть увагу

У 1950-ті рр. спецслужби СРСР за наказом М. Хрущова проводили операції зі знищення керівного складу ОУН за кордоном. Агент Богдан Сташинський у Мюнхені (ФРН) у 1957 р. убив одного з керівників ОУН, публіциста Лева Ребета, через два роки — провідника ОУН Степана Бандеру. Обидва вбивства вчинили за допомогою зброї, що не залишала слідів (отруйний газ). Обставини вбивства стали відомими лише в 1961 р., коли Б. Сташинський утік із СРСР до Західної Німеччини та здався владі. Злочинець був засуджений та ув’язнений, але за кілька років вийшов на свободу та зник.

Зверніть увагу

У постсталінський період серед депортованого кримськотатарського населення виник національно-визвольний рух. Його лідерами стали компартійні працівники, учасники війни й партизанського руху в Криму (Бекір Османов, Мустафа Селімов, Джеппар Акімов та інші). Вони вимагали повернення на свою історичну батьківщину та здобуття кримськотатарської автономії, а також компенсації за втрачене внаслідок депортації майно. Рух вирізнявся радикалізмом ідеології. В основі його була необхідність створення національної державності на пантюркістських і панісламістських принципах. На відміну від інших національних рухів і спільнот, пригноблених радянською імперією, кримськотатарський національно-визвольний рух здобув широке міжнародне визнання.

Засновники УРСС Л. Лук’яненко та І. Кандиба. Близько 1969 р.

Навчальний фільм

rnk.com.ua/109551

Перегляньте відеоролик «Секретна операція Кремля проти українців» і виконайте завдання до нього.

У 1961 р. у Львові ліквідували Український національний комітет, діяльність якого також базувалася на антикомуністичній ідеології ОУН. Того ж року в селі Кулич-Воля на Львівщині постала Молодіжна національна організація, що також ідеологічно була наближена до ОУН та УПА. У місті Шахтарськ Донецької області в середині 1950-х рр. виник антирадянський «Союз борців за визволення України», який дотримувався засад інтегрального націоналізму.

Отже, попри репресії та переслідування радянської влади український національно-визвольний рух розвивався.

2. Зародження дисидентського руху. Антирежимні виступи

• Які події пов’язані з початковим етапом розвитку дисидентського руху?

Наприкінці 1950-х рр. в Україні розпочався новий етап антирадянського опозиційного руху, який згодом назвали дисидентським. Він мав відмінну від попередників тактику боротьби з радянським режимом. Користуючись його лібералізацією в період «відлиги», борці за українське національне самовизначення намагалися поєднувати підпільну діяльність із легальними формами роботи.

Питання виникнення дисидентського руху залишається дискусійним. Частина вчених зараховує до нього підпільні організації середини — другої половини 1950-х рр. Проте здебільшого вважають, що дисидентський рух започаткувала Українська робітничо-селянська спілка (УРСС), що діяла в західних областях України в 1959—1961 рр. Її засновниками були молоді юристи Левко Лук’яненко та Іван Кандиба, які створили осередок майбутньої організації на Львівщині.

Працюємо із джерелом

Л. Лук’яненко про методи діяльності, обрані УРСС

...Перехід до агітації випливав не з ненависті до зброї, а з ясного розуміння неможливості її: з історії бо знаємо, що після поразки народу у всенародній боротьбі та широкому масовому русі наступає період суму і розчарування завдовжки в ціле покоління.

Працюємо в парах. Обговоріть і визначте, як автор пояснював доцільність обраних УРСС методів діяльності.

А•Я Словник

Дисидентський рух в УРСР — рух опору тоталітарному режиму в СРСР, що виник на українських землях у період хрущовської «відлиги».

Рукопис вірша Василя Стуса «Порив», що увійшов до першої поетичної збірки «Зимові дерева» (надрукована за кордоном). 1959 р.

А•Я Словник

Конституція — політичний нормативно-правовий акт держави, що закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, права та обов’язки громадян.

У 1959 р. Л. Лук’яненко та С. Вірун розробили проект програми УРСС. Уперше в повоєнній історії України йшлося про боротьбу за її вихід зі складу СРСР суто ненасильницькими легальними засобами. Конституції СРСР та УРСР мали формальний пункт про добровільне входження чи вихід республік з Союзу, тож планувалося вести пропаганду за реалізацію цих статей. Згодом це питання мала розглянути Верховна Рада УРСР або всеукраїнський референдум. При цьому члени спілки залишалися прибічниками марксистської комуністичної ідеології. Відповідно до програми УРСС новостворена незалежна Українська держава за своїм політичним устроєм мала залишатися радянською, а за економічним — соціалістичною. Хоча члени УРСС заявляли, що «справжній марксизм» відмінний від тоталітарної ідеології компартії.

У січні 1961 р. її учасників Левка Лук’яненка, Івана Кандибу, Степана Віруна, Олександра Лібовича, Василя Луцьківа, Йосипа Боровницького та Івана Кіпиша заарештували. Після чотиримісячного слідства у Львові відбувся судовий процес, де їх звинуватили у зраді батьківщини. Л. Лук’яненка засудили до розстрілу, який потім замінили 15 роками ув’язнення.

Жорстоке покарання не припинило дисидентського руху. Його організації виникали в різних регіонах України.

На початку 1960-х рр. через погіршення соціально-економічної ситуації в СРСР кількість антирежимних виступів збільшилася. Лише за перше півріччя 1961 р. в СРСР (здебільшого в Україні) виявили 7,7 тис. листівок і листів, виготовлених 25 авторами.

На Одещині діяла підпільна національно-визвольна антирадянська організація «Демократичний союз соціалістів», яку очолював директор школи робітничої молоді Микола Драгош. Її члени надсилали з різних міст СРСР в урядові організації свою програму-відозву. У 1964 р. організацію викрили, а її учасників засудили.

У 1964 р. в західних областях виникла підпільна дисидентська організація Український національний фронт (УНФ), до якої входило 150 осіб. Вона дотримувалася засад українського інтегрального націоналізму.

Лесь Танюк. Художник А. Горська. Початок 1960-х рр.

Головною метою УНФ вважав вихід України зі складу СРСР та утворення самостійної держави. Основною формою здобуття незалежності бачили всенародний референдум. До активних діячів УНФ належали З. Красівський, М. Мелень, Д. Квецько, М. Федів, М. Дяк, І. Могилич та інші.

У 1956—1959 рр. на Донбасі діяла невелика таємна комуністична дисидентська організація «Реалістичний робітничий гурток демократів». Його учасники виступали проти монополії Компартії на владу, за проведення демократичних виборів і наділення селянства землею. У містах регіону вони поширювали листівки із закликами до здійснення цих змін. Організацію було викрито.

Поява дисидентських організацій у різних регіонах свідчила про розвиток українського національно-визвольного руху.

Працюємо в малих групах. За допомогою методу «Ментальна карта» проаналізуйте, якими були прояви національно-визвольного руху і способи боротьби з ним влади та як розвивався український дисидентський рух у цей період.

3. «Шістдесятництво»

• Як «шістдесятники» вплинули на формування національної свідомості тогочасних українців?

У постсталінський період лібералізація спричинила появу творчої молоді, яка прагнула вийти за межі нав’язаного владою соціалістичного реалізму. Відображенням цього став рух «шістдесятників».

Критичне ставлення до радянської тоталітарної дійсності, притаманне «шістдесятникам», формувалося під впливом гуманістичних цінностей західної культури. Це мало значний вплив на світогляд української молоді.

«Шістдесятники» не боролися з державним ладом, а прагнули його оновлення шляхом реформ на основі західноєвропейських уявлень про соціалізм. Вони щиро вірили в можливість створення «соціалізму з людським обличчям». Так, вони виступали за визнання пріоритету прав людини, рівність усіх громадян перед законом, верховенство суспільства над державою, подолання відірваності від західної культури, невтручання компартійних ідеологів у творчий процес. Крім цього, для українських «шістдесятників» важливими були проблеми, пов’язані з розвитком національної культури. Вони намагалися захистити й популяризувати рідну мову та історію, сприяли поширенню здобутків української літератури й мистецтва, виступали проти обмежень, що накладали на творчість соціалістичний реалізм і панівна в тоталітарній імперії комуністична ідеологія.

Алла Горська. Кінець 1940-х рр.

За додатковими джерелами підготуйте повідомлення про участь Леся Танюка та Алли Горської в русі «шістдесятників».

А•Я Словник

«Шістдесятники» — покоління української інтелігенції, яке заявило про себе в другій половині 1950-х рр. на хвилі політичного послаблення в СРСР, відомого як «відлига». Характеристика діяльності: активна громадянська позиція та прагнення свободи творчості; критика офіційної ідеології та боротьба за національну самобутність України; захист української мови й культури; новаторство в мистецтві та літературі. «Шістдесятники» мали значний вплив на суспільне життя України, хоча їхня діяльність часто зазнавала утисків із боку влади. Деякі представники «шістдесятників» стали дисидентами.

Зверніть увагу

На думку деяких дослідників, Одесу «з повним правом можна назвати південною столицею національно-визвольного руху» цього періоду.

«Шістдесятники» в березовому гаю на околиці Києва. 2 травня 1963 р.

Імовірно, у 1960 р. у Києві було утворено клуб творчої молоді «Сучасник» із секціями кіно, театру, письменницькою, художньою і музичною. Його очолював Лесь Танюк. Досить швидко клуб став популярним серед молодих українських митців, тут читали суспільствознавчі та мистецькі лекції, організовували зустрічі з письменниками. Проблемам української літератури були присвячені дослідження Івана Світличного, Івана Дзюби, Євгена Сверстюка. Розвиток історії та мистецтвознавства України висвітлювали роботи Олени Апанович, Михайла Брайчевського, Григорія Логвина. Чимало прихильників поезії збирали вечори Ліни Костенко, Василя Симоненка, Івана Драча. До членів клубу, зокрема, належали Алла Горська та В’ячеслав Чорновіл.

Поступово діяльність клубу здобувала визнання, і він перетворювався на громадську організацію. А. Горська, Лесь Танюк і В. Симоненко відшукували матеріали про поховання жертв сталінських репресій 1937—1938 рр. у Биківні. Результатом їхньої роботи став меморандум до міської ради з вимогою встановити там пам’ятник жертвам сталінських репресій. Радянська влада звинуватила членів клубу в організації українських «націоналістичних зібрань» і всіляко їх переслідувала.

У 1962 р. схожий клуб «Пролісок» виник у Львові. Він став осередком «шістдесятників» західної частини України. До його учасників належали літературознавець Михайло Косів, поет Ігор Калинець, мистецтвознавець Богдан Горинь, його брат психолог Михайло Горинь та інші. На відміну від київського «Сучасника», члени «Проліска» порушували гострі питання, що стосувалися національних проблем України, її пригнобленого становища в СРСР і не уникали політизації своєї діяльності.

Осередки «шістдесятників» у цей період працювали також в Одесі, Черкасах, Дніпропетровську, Запоріжжі, Луцьку, Івано-Франківську та інших українських містах.

У грудні 1962 і березні 1963 р. М. Хрущов зустрічався з творчою молоддю країни, після чого звинуватив її у формалізмі, авангардизмі та безідейності. Ці роки вважають завершенням «відлиги» в інтелектуальному житті СРСР. В Україні розпочали кампанію цькування «шістдесятників». Їх піддавали критиці, звільняли з роботи, забороняли друкувати твори тощо. Найбільше зазнали переслідувань за «формалістичні викрутаси» І. Дзюба, І. Драч, Ліна Костенко, І. Світличний, Є. Сверстюк. Після цього київський клуб творчої молоді «Сучасник», а незабаром й інші осередки «шістдесятників» в інших містах влада знищила.

CФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

• значення дисидентського руху та «шістдесятництва» для українського національно-визвольного руху.

Працюємо з хронологією

1959—1961 рр. — Діяльність Української робітничо-селянської спілки.

1960 р. — Заснування київського клубу творчої молоді «Сучасник».

1962 р. — Заснування львівського клубу творчої молоді «Пролісок».

Навчальний фільм

rnk.com.ua/109552

Перегляньте відеоролик «Чому В. Путін боїться В. Чорновола і М. Плахотнюка» і виконайте завдання до нього.

Запитання і завдання

Знаємо і розуміємо

1. Яка організація започаткувала дисидентський рух в Україні?

• А Український революційний центр
• Б Молодіжна національна організація
• В Український національний комітет
• Г Українська робітничо-селянська спілка

2. Коли виник львівський клуб «Пролісок»?

3. Додайте відсутні літери та з’ясуйте, як називали осіб, що не поділяли офіційні доктрини СРСР.

Застосовуємо і аналізуємо

4. Покажіть на карті (с. 76) місця, пов’язані з українським національно-визвольним рухом 1950—1960-х рр.

5. Завдання з хронології. 1) Скільки років тому було засновано львівський клуб «Пролісок»? 2) Скільки років розділяють виникнення Української робітничо-селянської спілки і початок «Празької весни»? Чи об’єднує щось ці дві події? Поясніть свою думку.

6. Працюємо в парах. Закінчіть складати таблицю «Розвиток України в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства» та зробіть висновок про результати розвитку країни в цей період.

7. Наведіть факти, які підтверджують або спростовують твердження, що дисидентський рух став новою формою українського національно-визвольного руху.

8. Чи погоджуєтеся ви з думкою, що рух «шістдесятників» виник на хвилі боротьби з проявами сталінізму в суспільному житті? Обґрунтуйте свою відповідь.

Узагальнюємо і оцінюємо

9. Працюємо разом. Проведіть дискусію за темою «Значення появи “шістдесятництва” для України».

10. Виконайте одне із завдань (на вибір).

• 1) Підготуйте повідомлення про одного з діячів або діячок українського дисидентського руху цього періоду.
• 2) Складіть довідкову статтю для інтернет-енциклопедії «Вікіпедія» за темою «Роль українських поетів-“шістдесятників” у пробудженні національної свідомості в суспільстві».

11. Дайте оцінку розвитку національно-визвольного руху в період хрущовської «відлиги» в УРСР.