§ 15. Розвиток культури

Додаткові матеріали

rnk.com.ua/109522

НАВЧАЛЬНА МЕТА: визначити характер і прояви змін, що відбувалися в культурному розвитку України в період системної кризи радянського режиму.

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Які зміни відбулися в розвитку освіти України в 1953—1964 рр.? 2. Укажіть здобутки тогочасної науки. 3. Назвіть основні досягнення української літератури й мистецтва за лібералізації режиму в період «відлиги». 4. Якими були здобутки культури української діаспори в 1953—1964 рр.? 5. Що вам відомо за іншими навчальними дисциплінами про здобутки культури України в період системної кризи СРСР?

1. Освіта

• Які зміни в розвитку освіти відбулися в УРСР у 1960—1980-ті рр.?

У цей період радянська влада відмовилася від запланованої 11-річної середньої освіти. У 1966—1967 рр. школи почали переводити на 10-річний термін навчання. До навчальних планів увійшли нові насичені комуністичною ідеологією предмети — «Основи Радянської держави і права» у 8 класі та «Суспільствознавство» в 10 класі. Із 1972 р. в середніх школах також запровадили обов’язкову початкову військову підготовку. Після 8 класу (неповна середня освіта) молодь продовжувала навчання або в старшій школі, або у середніх спеціальних навчальних закладах — професійно-технічних училищах і технікумах.

Перехід до обов’язкової середньої освіти в селах був складним. Зазвичай там створювали одну повну середню школу на декілька сіл, й учні та учениці змушені були долати десяток кілометрів, щоб до неї дістатися. Тому для навчання учнів сільської місцевості запровадили школи-інтернати.

Для опанування робітничих і сільськогосподарських професій створювали міжшкільні навчально-виробничі комбінати, де старшокласники навчалися один день на тиждень.

У 1984 р. за новою шкільною реформою знову встановили 11-річний термін навчання.

Розвиток військово-промислового комплексу СРСР потребував висококваліфікованих робітників та фахівців із вищою освітою. У 1959—1980 рр. кількість закладів професійно-технічної освіти в Україні збільшилася в 1,3 разу. Значно зросла також мережа закладів вищої освіти. Загальнотехнічні факультети та філіали закладів вищої освіти відкривали при великих підприємствах військово-промислового комплексу. Загалом протягом 1960—1980 рр. в Україні підготували 3,8 млн фахівців із середньою спеціальною та 2,5 млн — із вищою освітою. Однак частка студентства в УРСР у цей період була значно меншою, ніж у РРФСР. При цьому якість підготовки фахівців в СРСР поступалася демократичним країнам Заходу.

Навчання за спеціальністю «секретар-друкарка» у навчально-виробничому комбінаті. Бердичів (Житомирська область). 1970-ті рр.

Як ілюстрація відображає процес навчання в навчально-виробничому комбінаті?

Школи з українською мовою викладання в 1930—1980-х рр.

Що зумовило таку динаміку?

2. Розгортання російщення

• Що призводило до російщення населення УРСР?

Сторінка газети «Радянська Україна». 1976 р. Лише чверть газет у тогочасній Україні були українськомовними

У період системної кризи тоталітарного режиму в Україні в усіх сферах культурного життя поширювалося російщення. У 1978 р. з’явилася постанова «Про подальше вдосконалення вивчення російської мови в союзних республіках». Наприкінці 1970-х рр. кількість україномовних шкіл в УРСР значно зменшилася. У більшості обласних центрів їхня частка не перевищувала 28% від загальної кількості.

У травні 1979 р. республіки СРСР зобов’язали «запровадити вивчення російської мови в національних дошкільних закладах для дітей із п’яти років життя». Для реалізації завдання, крім примусових заходів, викладачам російської мови та літератури встановили надбавку до заробітної плати. Розширили випуск навчальної літератури російською мовою. Як наслідок на середину 1980-х рр. у Києві лише п’ята частина дітей навчалася українською мовою. У Донецькій і Кримській областях українські школи взагалі зникли.

3. Наука

• Як розвивалася українська наука цього періоду?

Основну роль у розвитку української науки відігравала Академія наук УРСР. Кількість науковців у її установах зросла з 3,6 тис. у 1960 р. до 15,3 тис. у 1985 р. Загалом у наукових установах республіки на початку 1980-х рр. працювало понад 200 тис. осіб.

Провідною в СРСР установою зі створення автоматизованих систем, проєктування електронно-обчислювальних машин став Інститут кібернетики в Києві. Упродовж 20 років його очолював академік В. Глушков, а потім академік В. Михалевич. У 1973 р. за редакцією академіка В. Глушкова видали українською мовою «Енциклопедію кібернетики». Ці дослідження тоталітарна влада вважала корисними в протистоянні з демократичним Заходом.

Преса, кіно і театр українською мовою в 1950—1980-х рр.

Проаналізуйте схеми на с. 118 і 119 та поясніть, чому влада наполегливо скорочувала сферу використання української мови.

Теоретичні розробки українських математиків союзний центр використовував у воєнних програмах проти Заходу. Дослідження також вели у фізиці, астрономії та радіоастрономії. У 1966 р. в розпорядженні українських учених-фізиків був найбільший у Європі прискорювач електронів. У цей час також було створено унікальну плавильну установку «Ураган» для вивчення плазми й керованого термоядерного синтезу. Інститут електрозварювання, очолюваний Б. Патоном, став єдиним у СРСР всесвітньо відомим науковим центром із розробки технологій зварювання металів на землі, під водою та в космосі. Так, у жовтні 1969 р. за розробленою українськими вченими технологією на радянській космічній станції «Салют-6» відбулося неможливе в земних умовах зварювання алюмінію, титану і неіржавної сталі. Крім того, українські вчені були першими дослідниками механізму передання генетичної інформації.

Зверніть увагу

На розвиток суспільних наук негативно впливав суворий контроль компартійних органів. Так, за не відповідне до компартійних засад висвітлення історії українського козацтва звільнили з роботи О. Апанович та Я. Дзиру. Археологів М. Брайчевського та І. Шовкопляса звинувачували в недозволеному в цей час згадуванні в працях прізвищ М. Грушевського, В. Кубійовича, С. Ефремова та інших заборонених владою українських учених.

Історичні персоналії

Ніна Вірченко. 2000-ні рр.

Ніна Вірченко — репресована українська науковиця й математикиня. У 1948—1954 рр. вона відбувала термін ув’язнення у таборах ГУЛАГу за участь в «українсько-націоналістичній банді». Після повернення в Україну Н. Вірченко продовжила навчання в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка і в 1967 р. стала його доцентом, а потім професором. У 1991 р. вона була реабілітована владою України.

За додатковими джерелами складіть характеристику діяльності Н. Вірченко.

Цікаві факти

За спогадами сучасників, О. Антонов прихильно ставився до українського національного визвольного руху. Він надавав допомогу родині політв’язня В. Стуса, звертався до органів влади з листами на захист поетеси Ліни Костенко. У 1965 р. він разом із 77 представниками інтелігенції підписав відкритого листа з протестом проти політичних репресій щодо української інтелігенції та обмежень використання української літератури.

Ан-24 — літак, створений О. Антоновим. У 1962—1979 рр. було випущено 1367 таких літаків, а в Китаї їх виробляють дотепер. Також Ан-24 став основою для розробки цілого модельного ряду літаків: Ан-26, Ан-30, Ан-32, які активно використовують на всіх континентах

Завдяки розробкам українських учених-геологів розширилися можливості освоєння корисних копалин. Уперше у світовій практиці українські вчені винайшли нові марки високотривкого чавуну, безнікелевої антикорозійної сталі та інших металів із новими якісними характеристиками. Ці та інші винаходи використовували передусім для створення озброєнь.

Науковці з 25 науково-дослідних інститутів аграрного профілю УРСР спільними зусиллями досліджували проблеми розвитку сільського господарства. Так, Миронівський інститут селекції і насінництва пшениці під керівництвом академіка В. Ремесла вивів нові сорти цієї культури.

Плідною була наукова й практична діяльність кардіохірурга М. Амосова. В очолюваній ним клініці серцевої хірургії в Києві за його особистої участі щороку проводили тисячі успішних операцій на серці.

У Києві в цей час жив і працював відомий на весь світ авіаконструктор О. Антонов.

М. Амосов разом з іншими лікарями робить обхід у реанімації Інституту серцево-судинної хірургії. Фотографія Національного музею історії України. 1987 р.

Письменник Олесь Гончар із дружиною та сином. 1964 р.

Зверніть увагу

На початку 1968 р. вийшов друком роман Олеся Гончара «Собор», де автор виступив на захист духовності, традицій і звичаїв українського народу. Перший секретар Дніпропетровського обкому партії О. Ватченко впізнав себе в романі та ініціював кампанію цькування письменника. У Дніпропетровській області представників української інтелігенції, що позитивно відгукнулися про роман, виключили з партії та звільнили з роботи. У 1971 р. Олеся Гончара усунули від керівництва Спілкою письменників України, а роман «Собор» до другої половини 1980-х рр. був забороненим.

Загалом упродовж 1970—1985 рр. здебільшого в інтересах СРСР у виробництво запровадили понад 13 тис. розробок учених Академії наук УРСР.

Складним був розвиток суспільних наук. Підготовка й видання колективами науковців багатотомних праць «Історія Української РСР», «Археологія Української РСР», «Історія українського мистецтва», «Історія української літератури», «Українська радянська енциклопедія», «Радянська енциклопедія історії України», «Словник української мови», «Українсько-російський словник» проходили під суворим контролем влади. Помітним явищем культурного життя стало видання 26-томної історичної праці «Історія міст і сіл УРСР». Однак у всіх цих працях вимушено наводили комуністичні ідеологеми, замовчували імена діячів, події та явища української історії.

4. Література. Розвиток опозиційних течій

• Якими були здобутки і втрати української літератури в цей період?

Українська література в період системної кризи режиму розвивалася досить динамічно, але під пильним контролем компартійних ідеологів. Це стало головною перешкодою для її повноцінного розвитку. Проте навіть у несприятливих умовах комуністичного тоталітаризму література України збагачувалася новими високохудожніми творами. У 1960—1980-х рр. вийшли нові твори Олеся Гончара («Циклон», «Берег любові», «Тронка», «Твоя зоря», «Чорний яр»), Михайла Стельмаха («Дума про тебе», «Правда і кривда», «Чотири броди»), Івана Білика («Меч Арея»), Григора Тютюнника («Батьківські пороги», «Крайнебо», «Деревій», «Коріння», «Зав’язь»), Василя Земляка («Зелені млини», «Лебедина зграя»). Широкої популярності набули романи й повісті з української історії Романа Федоріва, Юрія Мушкетика, Павла Загребельного, Раїси Іванченко, Романа Іваничука. До скарбниці української поезії увійшли збірки нових творів Дмитра Павличка («Таємниця твого обличчя»), Івана Драча («Корінь і крона»), Миколи Вінграновського («На срібному березі»), Петра Скунця («Розп’яття»), Ліни Костенко («Над берегами вічної ріки», «Нескореність»). Авторам цих творів доводилося долати цензурні перешкоди.

Микола Вінграновський відомий не лише письменницькою, але й режисерською та акторською діяльністю. Він працював на Кіностудії імені О. Довженка в Києві. 1960-ті рр.

Поштова марка України «Гороховий звір», присвячена М. Примаченко. 1999 р.

Поштова марка України «Синій бик», присвячена М. Примаченко. 2020 р.

За додатковими джерелами підготуйте опис одного з творів художниці М. Примаченко. Поясніть, чому ви обрали саме його.

Багато представників української літератури зазнавали утисків і переслідувань. Василь Симоненко так і не зміг видати свою збірку поезій «Лебеді материнства». Вона вийшла друком лише в 1981 р. (через 18 років після смерті автора). У 1970 р. прихильники комуністичного режиму в Київській письменницькій організації піддали нищівній критиці твір Романа Андріяшика «Полтава», роман Івана Чендея «Березневий сніг», роман Володимира Дрозда «Катастрофа». Твори не допустили до друку, а авторів, по суті, позбавили засобів до існування.

Наприкінці 1960-х рр. збірки письменника, керівника УГГ Миколи Руденка «Всесвіт у тобі», «Сто світил», «Оновлення» заборонили одразу після виходу друком, як і попередні твори автора.

Постійних переслідувань за безкомпромісну боротьбу з тоталітарним режимом зазнавав поет Василь Стус. Збірку поезій «Зимові дерева» він зміг видати лише за кордоном. У 1990 р. за збірку «Дорога болю» В. Стуса посмертно нагородили Державною премією УРСР у галузі літератури.

5. Мистецтво

• Охарактеризуйте розвиток тогочасного українського мистецтва.

Найбільш масовим видом тогочасного мистецтва залишалося кіно. В Україні в цей час діяло понад 30 тис. кінотеатрів і пересувних кіноустановок. Проте компартійна влада суттєво заважала розвитку українського кінематографу. Лише близько половини фільмів, які створили на українських кіностудіях у 1976—1986 рр., було знято або продубльовано українською мовою. Закордонні або зняті в інших республіках СРСР фільми українською мовою не дублювали. У кінотеатрах УРСР панувала російська мова.

Більшість українських кінофільмів у цей час створили на Кіностудії імені О. Довженка в Києві. Саме тут працювали відомі режисери Л. Биков, Ю. Іллєнко, В. Івченко, М. Мащенко, К. Муратова, Л. Осика та інші.

Визначним явищем в історії кінематографу цього періоду стала поява українського поетичного кіно. Цей напрям започаткували фільми С. Параджанова («Тіні забутих предків»), Ю. Іллєнка («Криниця для спраглих», «Білий птах з чорною ознакою»), Л. Осики («Камінний хрест»). Однак більшість фільмів в умовах переслідування владою за невідповідність комуністичній ідеології не потрапили на загал.

Зверніть увагу

Широкого визнання набула творчість відомої української народної художниці, представниці наївного мистецтва Марії Примаченко. Її твори втілювали образи слов’янської міфології, зображення фантастичних чудовиськ і птахів. За рішенням ЮНЕСКО 2019 р. було визнано роком М. Примаченко.

Кадр із фільму «Тіні забутих предків». Режисер С. Параджанов. Головних героїв зіграли Іван Миколайчук і Лариса Кадочникова

Кадр із фільму «Білий птах з чорною ознакою». Режисер Ю. Іллєнко. Сценарій І. Миколайчука, Ю. Іллєнка

У 1985 р. в Україні діяло 90 театрів, щорічно їх відвідувало близько 20 тис. осіб. Репертуар театрів перебував під жорстким компартійно-радянським контролем. Тому більшість репертуару становила радянська драматургія, а театр був засобом комуністичної пропаганди. Майже всі вистави йшли російською мовою. Так, у Києві серед семи театрів статус українського мав лише драматичний театр імені І. Франка.

Відомими акторами тогочасної театральної сцени були В. Дальський, В. Добровольський, О. Кусенко, А. Роговцева, Н. Ужвій. Серед майстрів оперного мистецтва відзначалися Д. Гнатюк, М. Кондратюк, Є. Мірошниченко, Д. Петриненко, А. Солов’яненко, М. Стеф’юк, Г. Ципола.

Зуміли зберегти й розвинути творчий потенціал відомі в Україні та за її межами професійні музичні колективи: Заслужена академічна хорова капела «ДУМКА», Заслужений ансамбль танцю імені П. Вірського, Заслужений державний хор імені Г. Верьовки, творче об’єднання «Трембіта», Київський камерний хор. Понад 200 митців об’єднувала в цей період Спілка композиторів України. Тогочасну українську музику збагатили симфоніями і кантатами А. Філіпенко, А. Штогаренко, операми — В. Губаренко, Г. Майборода, піснями і хоровою музикою — О. Білаш, Д. Лятошинський, С. Сабадаш, І. Шамо та інші. Однак їхня творчість також перебувала під наглядом компартійних ідеологів. Так, у 1971 р. керівника етнографічного хорового ансамблю «Гомін» Л. Ященка за виконання українських колядок і купальських пісень звинуватили у спробах відродження «буржуазного націоналізму». Ансамбль було розпущено, а Л. Ященка виключили зі Спілки композиторів України.

Історичні персоналії

Серж Лифар — видатний танцівник XX ст. українського походження.

У 1922 р. у віці 17 років він разом із сім’єю емігрував до Парижа, де прожив усе життя. Проте, за його словами, «навіть чудовий, блискучий Париж не зміг примусити мене, киянина, забути про мій широкий, величавий Дніпро». Одного разу він прийшов до театру «Гранд-Опера» у вишиванці й поділився мрією повернутися до України. Під час вручення С. Лифарю ордена Почесного легіону на запитання президента Франції Ш. де Голля, чи не збирається він нарешті отримати французьке громадянство, танцівник відповів, що він українець і батьківщина його Україна. До кінця життя С. Лифар залишався особою без громадянства.

Гопак у виконанні ансамблю танцю імені П. Вірського. Київ. 1981 р.

Обкладинка музичного альбому «Червона Рута. 40 років по тому» (пісні В. Івасюка у виконанні Н. Самсонової, В. Пителя, Н. Савка). 2008 р.

«Срібний бутс», яким нагородили гравця футбольної команди «Дніпро» Олега Протасова в 1986 р. як другого бомбардира європейських чемпіонатів, що забив у сезоні 35 м’ячів

Одним з основоположників української поп-музики став В. Івасюк. Він написав 107 пісень та 53 інструментальні твори. Відомою на весь світ стала створена ним у 1970 р. пісня «Червона рута». У 2009 р. він посмертно отримав звання Героя України.

Більшість українських живописців у цей період працювали на замовлення влади. Вони створювали цикли картин «ленініани», портрети передовиків соціалістичного змагання, сцени праці в колгоспах та на промислових підприємствах тощо. Переважна частина цих творів мала незначну художню цінність і була цікавою лише як свідчення історичної епохи. Однак у цей час в українському живописі з’явилися нові високохудожні твори М. Дерегуса, А. Ерделі, А. Горської, О. Заливахи, Т. Яблонської, В. Чеканюка, Ф. Манайла та інших.

Найбільших обмежень у творчій діяльності зазнали скульптори-монументалісти, твори яких розглядали переважно як частину пропаганди. Так, у період системної кризи режиму в УРСР з’явилося близько 500 нових скульптур В. Леніна.

Одним із найцікавіших митців цієї доби в Україні став скульптор і живописець І. Гончар. Він створив пам’ятники Т. Шевченку в Яготині та народній художниці К. Білокур у її рідному селі Богданівка на Київщині. Українські монументалісти здобули визнання й за межами батьківщини. Пам’ятники Т. Шевченку були споруджені в Торонто (Канада), Римі (Італія) і Нью-Йорку (США), Лесі Українці — у Саскатуні (Канада).

Леонід Жаботинський — важкоатлет, дворазовий олімпійський чемпіон. 1960-ті рр.

Майбутній король Великої Британії Чарльз III танцює гопак з українським ансамблем «Говерла». Місто Дербі (Англія). 1981 р.

6. Досягнення українських спортсменів

• Якими були основні досягнення тогочасного українського спорту?

Чимало українських спортсменів і спортсменок здобули світове визнання, виступаючи у складі збірних команд СРСР із різних видів спорту. Успішно розвивався Олімпійський рух. У складі олімпійської збірної СРСР українські спортсмени становили щонайменше 25% у кожній команді. Неодноразово чемпіонами Європи, володарями Кубків світу і призерами Олімпійських ігор ставали важкоатлет Леонід Жаботинський, веслувальник Сергій Чухрай, гімнастки Ірина Дерюгіна, Олександра Тимошенко, Оксана Скалдіна та інші.

Київське «Динамо», яке 13 разів ставало чемпіоном СРСР та завоювало перший серед радянських команд Суперкубок Європи

Зверніть увагу

Футбольний клуб «Динамо» (Київ) був 13-разовим чемпіоном СРСР. У 1975 і 1986 рр. він здобув Кубок володарів кубків європейських країн, а в 1975 р. — Суперкубок Європи. Гравців «Динамо» Олега Блохіна та Ігоря Бєланова було визнано найкращими футболістами Європи й нагороджено «Золотим м’ячем». Своїм успіхом команда «Динамо» (Київ) завдячувала її багаторічному наставнику Валерію Лобановському.

Гладіолуси. Художник Я. Гніздовський. 1976 р.

За додатковими джерелами ознайомтеся з іншими творами Я. Гніздовського. Висловіть думку, чому його творчість набула визнання.

Гандболістки «Спартака» (Київ), якими керував уславлений тренер Ігор Турчин, 12 разів ставали чемпіонками СРСР та 13 разів — володарками Кубка європейських чемпіонів. Значними були успіхи тренера й на рівні збірної СРСР: при ньому вона двічі вигравала чемпіонат світу та здобула дві золоті медалі на Олімпійських іграх. За видатні досягнення в спорті І. Турчин і його команда занесені до Книги рекордів Гіннесса. Призерками на чемпіонатах Європи й світу не раз ставали гандболістки Зінаїда Турчина та Лариса Карлова.

7. Здобутки культури української діаспори

• Якими були культурні здобутки української діаспори в цей період?

Як і в попередні періоди, українська діаспора розвивала та збагачувала національну культуру.

Поет і перекладач Святослав Гординський (більшу частину життя прожив у США) створив декілька поетичних збірок і переклад «Слова о полку Ігоревім». Йому належать переклади українською мовою віршів Овідія, Горація, В. Гюго, Ш. Бодлера, Дж. Байрона, Й. Гете, Ф. Шіллера та інших. Також С. Гординський написав статтю-роздум про Т. Шевченка як художника та український іконопис.

Письменник Улас Самчук у цей час видав роман про життя українських емігрантів у Канаді «На твердій землі». Відомою представницею модернізму в українській літературі цієї доби стала художниця, поетеса й письменниця Емма Андрієвська зі США. Її «Роман про людське призначення» розповідав про життя українців в еміграції.

Світове визнання здобула творчість українського живописця зі США Якова Гніздовського (портрет М. Скрипника, картина «Селянський хліб» тощо).

Історичні персоналії

Наталія Полонська-Василенко. 1960-ті рр.

Наталія Полонська-Василенко — українська науковиця, архівістка, археологиня та історикиня. У 1943 р., рятуючись від комуністичного режиму, вона виїхала з України до Німеччини, де працювала до кінця життя. У 1945—1972 рр. вона обіймала посаду декана філософського факультету Українського вільного університету в Празі та Мюнхені.

За додатковими джерелами складіть характеристику наукової діяльності Н. Полонської-Василенко.

Цікаві факти

Українознавчі проекти на Заході (як-от діяльність Українського наукового інституту Гарвардського університету та Канадського інституту українських досліджень, видання «Енциклопедії українознавства») з’являлися завдяки фінансуванню канадського мецената українського походження Петра Яцика. Загальна сума його пожертвувань на українські інституції в країнах Заходу перевищила 16 млн дол.

Історики Р. Конквест і Дж. Мейс порушили тему Голодомору в Україні й донесли до світової громадськості факт геноциду українського народу

Зверніть увагу

12 листопада 1967 р. в Нью-Йорку відбувся Конгрес Свободи — перша масова маніфестація української єдності в церковній, громадській і політичній сферах життя. Участь у цих зборах взяли понад 1 тис. осіб із 17 країн світу. Було прийнято рішення про створення Світового конгресу вільних українців, який після проголошення незалежності України був перейменований на Світовий конгрес українців. На сьогодні він об’єднує українців у 57 країнах.

У 2018 р. Конгрес набув статусу учасника міжнародної неурядової організації в Раді Європи.

Значний внесок у розвиток музичної культури зробив Антон Рудницький, який жив у США. Він створив опери «Анна Ярославна», «Княгиня Ольга».

Із 1968 р. при Гарвардському університеті в США працював Український науковий інститут. Вирішальна роль у розвитку цього наукового закладу належала його директору, вченому, історику-енциклопедисту Омеляну Пріцаку.

Важливим здобутком української діаспори цієї доби залишалася діяльність відродженого Наукового товариства імені Т. Шевченка. У цей час воно видавало десятитомну «Енциклопедію українознавства» (до 1989 р.). У 1979 р. виник один із наймолодших наукових центрів української діаспори в Західній Європі — філіал Римського Українського католицького університету у Великій Британії. Українська діаспора докладала значних зусиль до збереження пам’яті й поширення інформації про трагедію Голодомору 1932—1933 рр. в Україні.

Історики Роберт Конквест і Джеймс Мейс у 1986 р. видали в США працю «Жнива скорботи: радянська колективізація і терор голодом». Чимало уваги вивченню історії України приділяв директор Українського наукового інституту Гарвардського університету Роман Шпорлюк.

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

• здобутки і втрати культури України в умовах системної кризи СРСР.

Працюємо з хронологією

1968 р. — Видання роману Олеся Гончара «Собор».

1975 р. — Український футбольний клуб «Динамо» (Київ) здобув Кубок володарів кубків європейських країн і Суперкубок Європи.

Запитання і завдання

Знаємо і розуміємо

1. За рішенням ЮНЕСКО 2019 р. був оголошений роком української народної художниці

• А М. Примаченко
• Б А. Горської
• В К. Білокур
• Г Т. Яблонської

2. Коли відбулося перше видання роману Олеся Гончара «Собор»? Чому роман зазнавав критики з боку компартійного керівництва?

3. Переставте літери у правильній послідовності та отримайте назву українського етнографічного хорового ансамблю, репресованого в 1971 р. за виконання українських колядок і купальських пісень.

Застосовуємо і аналізуємо

4. Покажіть на карті світу місця, пов’язані з розвитком культури України цієї доби.

5. Завдання з хронології. 1) Скільки років минуло після здобуття футбольним клубом «Динамо» (Київ) Суперкубка Європи? 2) Складіть перелік найважливіших, на вашу думку, подій, які відбулися в Європі в рік видання роману Олеся Гончара «Собор». Поясніть, чому ви обрали саме їх.

6. Чи погоджуєтеся ви з думкою, що в Україні СРСР свідомо витісняв з освітньої сфери українську мову.

7. Спростуйте або підтвердьте думку, що комуністичний режим у цей період, як і раніше, негативно впливав на розвиток науки, літератури і мистецтва. Наведіть приклади.

8. Працюємо в парах. Складіть таблицю «Розвиток культури України в період системної кризи СРСР». Зробіть узагальнений висновок про культурні здобутки країни в цей період.

Галузь культури	Основні здобутки	Видатні діячі

9. За додатковими джерелами підготуйте повідомлення про видатних діячів і діячок культури України цього періоду (на вибір): І. Миколайчук, В. Лобановський, В. Івасюк, М. Амосов, О. Антонов, Олесь Гончар, М. Примаченко, С. Параджанов.

Узагальнюємо і оцінюємо

10. Працюємо разом. Обговоріть і визначте, у чому полягала суперечливість процесів розвитку освіти, науки, літератури та мистецтва України в період системної кризи СРСР.

11. Оцініть місце й роль української діаспори в розвитку культури України.

12. Працюємо в малих групах. Обговоріть проблемне завдання. Керівництво комітету з кінематографії при Раді міністрів УРСР заборонило до прокату фільм Ю. Іллєнка «Криниця для спраглих», пояснивши це наявністю в ньому ідейних помилок і «формальних новацій». Голова комітету звинуватив творчу молодь у захопленні асоціативним і поетичним кінематографом на шкоду реалізму. На його думку, запозичення художніх прийомів М. Антоніоні або І. Бергмана недоцільне, оскільки народжені в західному світі ніколи «не розкривали духовний світ радянської людини». Яким є ваше ставлення до цієї критики? Чи була вона виправданою? Як це впливало на розвиток українського кінематографу?

rnk.com.ua/107013

Практичні заняття за розділом III

rnk.com.ua/107014

Узагальнення знань за розділом III

rnk.com.ua/107015

Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом III

ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 1960 — ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 1980-х рр.