Розділ 1. Україна в повоєнний період

В повоєнні роки в українському підпіллі жив і творив Ніл Хасевич. Він керував повстанськими друкарнями, редагував журнали й газети, малював до них ілюстрації, створював дереворити. В 1949 році художник створив дереворит «20 років боротьби ОУН»

1. Розгляньте дереворит «20 років боротьби ОУН». Яку історичну й мистецьку цінність він має?

2. Хасевич писав: «Я не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива. Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються». Чи можемо ми стверджувати, що Ніл Хасевич за допомогою мистецтва закликав до державної самостійності України? Думку обґрунтуйте.

3. З’ясуйте, чому радянська влада заборонила ім’я Ніла Хасевича на десятиліття?

§ 2. Україна в системі міжнародних відносин

• Назвіть країни, що належали до антигітлерівської коаліції.
• Які територіальні зміни відбулися в УРСР у 1939-1940 роках?
• Визначте фактичний статус УРСР у складі СРСР.

1. УРСР — співзасновниця ООН

Друга світова війна актуалізувала перед міжнародною спільнотою проблему збереження миру. Перші контури нового світопорядку були окреслені 14 серпня 1941 року, коли президент США Франклін Рузвельт і прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль підписали Атлантичну хартію, в якій проголосили принципи співіснування держав у післявоєнний час — суверенітет, територіальна недоторканність, економічне співробітництво, створення системи загальної безпеки і роззброєння агресивних країн. 1 січня 1942 року на конференції у Вашингтоні 26 країн прийняли Декларацію Об’єднаних Націй. Вони зобов’язалися довести війну до перемоги і не укладати сепаратних договорів із будь-якою країною, союзником Німеччини. На конференціях представників США, СРСР, Великої Британії, які відбулися в серпні—жовтні 1944 року в Думбартон-Оксі (США) та в лютому 1945 року в Ялті (СРСР), були узгоджені питання щодо створення всесвітньої організації безпеки.

Наприкінці Другої світової війни УРСР стала суб’єктом міжнародного права. 27 січня 1944 р. пленум ЦК ВКП(б) прийняв рішення про розширення повноваження союзних республік у сфері міжнародних відносин. Того ж року було утворено Народний комісаріат закордонних справ УРСР, який спочатку очолив Олександр Корнійчук, а згодом — Дмитро Мануїльський. Такими діями сталінське керівництво прагнуло досягти кількох цілей: представити приєднання західних областей України і Білорусі як акт возз’єднання територій, населених жителями одного етносу; збільшити кількість своїх представників у міжнародній організації, переговори про створення якої активно тривали наприкінці війни; заспокоїти національно-визвольні сили, позаяк розширення прав УРСР у зовнішньополітичній сфері мало створити ілюзію її державності.

25 квітня 1945 року в місті Сан-Франциско (США) розпочала роботу установча конференція зі створення Організації Об’єднаних Націй (ООН). На її відкриття приїхали делегації з Європи, Азії, Африки. Обґрунтовуючи своє право стати однією із засновниць ООН, уряд УРСР у зверненні до її учасників зазначив, що український народ зазнав великих втрат у війні. При цьому вказано, що Україна з «її людськими силами і матеріальними ресурсами буде спроможна внести великий вклад у справу зміцнення миру і підтримання загальної безпеки». За прийняття УРСР до ООН проголосувало 47 із 50 учасників конференції. 26 червня 1945 року були ухвалені Декларація про заснування ООН та її Статут. Від УРСР ці документи підписав очільник делегації Дмитро Мануїльський, який головував у першому комітеті, що розробив преамбулу і главу 1 «Цілі та принципи діяльності організації». Представників УРСР обрано до дев’яти комітетів і комісій. 24 жовтня 1945 року Статут ООН набрав чинності. Цей день вважають днем створення Організації Об’єднаних Націй. Статут ООН проголосив рівноправність усіх людей, повагу до прав людини й основних свобод. Згодом цей розділ був доповнений Загальною декларацією прав людини, котру 10 грудня 1948 року ухвалила Генеральна Асамблея ООН. Із 1950 року 10 грудня відзначають як День прав людини. Однак попри це, зовнішня політика УРСР у повоєнний період була підпорядкована інтересам Кремля.

• 1. З якою метою підписали Атлантичну хартію і прийняли Декларацію Об’єднаних Націй?
• 2. Чому сталінське керівництво розширило права УРСР/УССР у зовнішньополітичній сфері?
• 3. Коли створили ООН? Як до цього процесу була причетна УРСР?

Мовою джерела. Зі Статуту Організації Об’єднаних Націй:

«Ми, народи Об’єднаних Націй, сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління від бідувань війни, що двічі принесла людству невимовне горе, і знову утвердити віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи, в рівність чоловіків і жінок і в рівність прав великих і малих націй, сприяти соціальному прогресу та поліпшенню умов життя при більшій свободі, і з цією метою проявляти терпимість і жити разом, у мирі один з одним, як добрі сусіди, і об’єднати наші сили для підтримання міжнародного миру та безпеки».

1. Об’єднайтеся в пари.

2. Визначте головні завдання ООН і обговоріть їх.

Делегація УРСР/УССР на Установчій конференції ООН у Сан-Франциско. Сидять: Олександр Палладін, Дмитро Мануїльський, Іван Сенін. Світлина.

2. Участь УРСР у міжнародних організаціях

У перші повоєнні роки активізувалася зовнішньополітична діяльність УРСР. Після завершення Другої світової війни ООН утворила спеціалізовану установу — Всесвітню організацію охорони здоров’я (ВООЗ), членом якої стала УРСР. ВООЗ уперше в міжнародній практиці проголосила здоров’я одним із базових та невід’ємних прав людини, незалежно від раси, релігії, політичних поглядів, соціального й економічного статусу. УРСР увійшла до постійної Комісії ООН з прав людини, Комісії ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), а в 1948-1949 роках була непостійним членом Ради Безпеки ООН. Українські дипломати брали участь у роботі Дунайської конференції (1948 рік), на якій обговорювали питання режиму торгового судноплавства по річці Дунай. Було підписано міжнародну Конвенцію про правила судноплавства недунайських держав — США, Великої Британії і Франції. Україна обмінювалася делегаціями з багатьма країнами світу. Хоча українська зовнішньополітична діяльність і підпорядковувалася московському центру, об’єктивно дипломатична служба зміцнювала міжнародний авторитет України в очах світової спільноти.

Важливим напрямком зовнішньополітичної діяльності була економічна співпраця. З 1947 року УРСР стала членом Європейської економічної комісії (ЄЕК). Ця організація мала координувати спільні дії європейських держав, спрямовані на економічну відбудову Європи. Водночас, намагаючись започаткувати клуб держав, солідарних із СРСР, радянське керівництво зініціювало створення у 1949 році Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) як форми «соціалістичної моделі інтеграції», альтернативної до західноєвропейської. Її членом стала й Україна. Функціонування цієї економічної організації передбачало бартерний обмін радянської сировини на промислову продукцію інших країн-учасниць РЕВ. УРСР постачала членам РЕВ вугілля, чавун, цінну сировину, а отримувала від них промислове обладнання, предмети широкого вжитку. Загалом, у перші повоєнні роки Україна була представлена в 20 міжнародних організаціях і уклала 65 міждержавних угод.

Пабло Пікассо. Емблема першого Всесвітнього конгресу прихильників миру.

1. Використовуючи інтернет-ресурси дізнайтеся, чому художник обрав зі всіх птахів саме голуба як символ миру?

2. З’ясуйте історію походження виразу «голуб миру».

У другій половині 1940-х років розгорнувся рух прихильників миру. В 1949 році відбувся перший Всесвітній конгрес прихильників миру. Емблему конгресу створив Пабло Пікассо: білий голуб із оливковою гілкою в дзьобі. Українці підтримали маніфест конгресу, який закликав боротися за мир. Жителі України підтримали відозву до народів світу про заборону атомної зброї, прийняту сесією Всесвітнього конгресу прихильників миру в 1950 році в місті Стокгольмі. Проте міжнародна дипломатія ускладнилася в цей період початком «холодної війни» — глобальним протистоянням між недавніми союзниками з антигітлерівської коаліції — СРСР і США — та їхніми блоками в різних сферах.

• 1. Членом яких спеціалізованих установ ООН стала УРСР ?
• 2. В які міжнародні економічні інституції ввійшла УРСР у 1940-х роках?
• 3. Назвіть форми участі українців у русі прихильників миру.

Мовою джерела. Зі Статуту ЮНЕСКО:

«Організація визначила своїм завданням сприяти зміцненню миру і безпеки на основі розширення співробітництва народів у сфері освіти, науки і культури з метою забезпечення всезагальної поваги справедливості, законності і прав людини, а також основних свобод, проголошених в Статуті Організації Об’єднаних Націй для всіх народів без відмінності раси, статі, мови чи релігії».

Емблема ЮНЕСКО

1. Сформулюйте основні завдання, проголошені в Статуті ЮНЕСКО.

3. Переміщені особи з України. Репатріанти. Неповерненці

Переміщені особи — це жертви нацистського та близьких йому режимів, котрі були вислані з країни свого громадянства або колишнього місця проживання До категорії переміщених осіб потрапили остарбайтери, в’язні концентраційних таборів, військовополонені та політв’язні. Для їхнього тимчасового розташування створили спеціальні табори в містах Авсбурзі, Регенсбурзі, Новому Ульмі, Берхдесґадені, Ашафенбурзі та інших. Планета Ді-Пі (від англійської displaced persons - переміщені особи) — так називали цю територію, де перебували переміщені особи. Їхнє утримання покладалося на Адміністрацію допомоги і відбудови Об’єднаних Націй. Військові сили союзників продовжували забезпечувати доставку продовольства та охорону. Допомогу переміщеним особам надавала Міжнародна організація Червоного Хреста. Водночас здійснювалися заходи щодо повернення переміщених осіб в країни їхнього походження. Створено низку організацій під егідою ООН, які опікувалися цими проблемами.

Переміщені особи українського походження становили близько двох мільйонів осіб. Доля цих людей склалася по-різному. Частина з них прагнули повернутися на батьківщину після років поневірянь. Таких осіб називали репатріантами. Для організації їхнього прийому від союзників та подальшого відправлення до СРСР діяло управління з репатріації. Усі репатріанти проходили процес перевірки, що здійснювали наркомати оборони і внутрішніх справ. Для цього створили низку фільтраційних таборів. Радянський Союз прагнув повернути всіх. І не йшлося, чи людина була лояльна, чи ворог. Репатріантам гарантували дотримання громадянських прав. Однак на практиці все було далеко не так. Часто з однієї неволі вони потрапляли в іншу. Знаною стала фраза: «Місця в Радянському Союзі вистачить всім, як не вдома, то в Сибіру».

Попри те, що переважна більшість українських остарбайтерів та військовополонених повернулася до СРСР, велика кількість людей вважала за краще залишитися на Заході. Вони пам’ятали про злиденне життя на батьківщині і побоювалися репресій в разі повернення додому. Таких осіб називали неповерненцями. 1946 року в союзницьких окупаційних зонах залишалося близько 220-230 тисяч переміщених осіб українського походження. Витримавши тривалу боротьбу проти примусової репатріації до Радянського/Совєтського Союзу, вони осіли в США, Канаді, Великій Британії, Австралії. Отже, перед людьми, котрі через різні обставини опинилися поза межами своєї країни під час Другої світової війни, постав нелегкий вибір — повертатися на батьківщину чи залишитися на чужині.

• 1. Хто такі переміщені особи?
• 2. Як стали називати людей, що поверталися після повоєнних поневірянь на батьківщину?
• 3. Чому частина українських людей стали неповерненцями?

Мовою джерела. Спогади мешканки міста Полтави О. Муравйової:

«Десять год ніхто не приймав на роботу! Ніхто! Я приїхала 10 числа додому і не принімали до 56 году. Ніхто не приймав ніде... Нас считали, шо ми враги Родіни. Да це вже Верховна Рада, як стала у 90-их годах, тоді нас прирівняли до учасників бойових дєйствій. А тож нас призирали, це «фашисти». І на роботу та брат двоюродний, моєї мами двоюродний брат, так він мене ото встроїв, а то ніде не можна було встроїться».

1. В якому становищі опинилася репатріанктка, повернувшись на батьківщину?

2. Як ставилася влада до людей після їх повернення в Україну?

Мовою джерела. Згідно з рішеннями Ялтинської конференції 1945 року:

Одразу після закінчення війни кількість українців на теренах Німеччини доходила до 3 мільйонів осіб. Проте ця цифра помітно скоротилася після добровільної або примусової репатріації й у 1948 р. склала близько 250 тисяч неповерненців. Становище українців, які не хотіли вертатися до СРСР, було складним, особливо у період масової репатріації 1945-1946 років, адже переміщених осіб ідентифікували відповідно до їх громадянства, а не національної приналежності, а західні союзники зобов’язувалися підтримувати радянську політику примусової репатріації громадян СРСР.

1. Чому кількість неповерненців у 1948 році помітно скоротилася?

У той час, коли... на теренах України

УРСР стала членом Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) (1949 рік).

Тоді... у світі

у Вашингтоні представниками 12 країн — США, Великої Британії, франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембурга, Канади, Данії, Ісландії, Норвегії та Португалії — підписано Північноатлатичний пакт (НАТО) про воєнно-політичний союз (1949 рік).

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 25 квітня 1945 р. — початок роботи установчої конференції зі створення ООН у місті Сан-Франциско;

- 26 червня 1945 р. — ухвалено Декларацію про заснування ООН;

- 10 грудня 1948 р. — ухвалено Загальну декларацію прав людини;

2. Розшифруйте абревіатури: ООН, ВООЗ, ВМО, ВПС, ЄЕК, РЕВ.

3. Визначте місце УРСР на міжнародній арені в другій половині 1940-х-на початку 1950-х років.

4. Висловіть судження. Чи згодні ви з думкою дослідника Михайла Ковеля: «„Остарбайтери” України — раби Гітлера, ізгої Сталіна». Наведіть історичні факти на підтвердження чи спростування даної думки.